Реферат: 
Поняття та види відходів
ПЛАН
Вступ………………………………………………………………………………………………. 3
1. Поняття та види відходів……………………………………………………………….. 4
					







Висновок………………………………………………………………………………………. 8
Література…………………………………………………………………………………….. 9


Вступ
Відходи — будь-які речовини, матеріали і
предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого
використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен
позбутися шляхом утилізації чи видалення. 
Україна належить до кола країн із найбільш
високими абсолютними обсягами утворення та накопичення промислових відходів.
Домінують при цьому відходи гірничодобувної промисловості. Щороку на
підприємствах України утворюється близько 100 млн. тонн токсичних відходів, які
містять шкідливі для здоров’я людини важкі метали (хром, свинець, нікель,
кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової
металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Окрему групу токсичних
відходів становлять заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин.
За офіційними статистичними даними, кількість цих відходів, накопичених в
Україні, становить понад 13 тис. тонн. 
Серйозною стала проблема й побутових відходів.
У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. кубометрів
твердих побутових відходів, які захоронюються на 770 полігонах загальною площею
майже 3 тис. гектарів. У цілому під териконами, шламосховищами, відвалами і
різними звалищами знаходиться близько 160 тис. гектарів землі. Ці відходи є
істотним фактором засмічення, зараження і забруднення навколишнього природного
середовища. 


1. Поняття та види відходів
Для запобігання негативному впливу на
навколишнє природне середовище чинне законодавство встановлює спеціальний
правовий режим поводження з відходами, який передбачає комплекс певних заходів
та правил поводження з відходами на усіх стадіях — від їх утворення до знешкодження
і захоронення. Цей режим регулюється законами України “Про охорону
навколишнього природного середовища”, “Про відходи”, “Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про поводження з
радіоактивними відходами”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку”, “Про металобрухт”, Кодексом України про надра та іншими
нормативно-правовими актами. 
Закон України “Про відходи” є базовим у
регулюванні правовідносин з відходами. Його норми конкретизовані у підзаконних
актах, що були прийняті на його виконання, зокрема: у Порядку ведення реєстру
об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 p., Порядку ведення реєстру місць
видалення відходів та Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на
утворення та розміщення відходів, затверджених постановами Кабінету Міністрів
України від 3 серпня 1998 p., Порядку ведення державного обліку та
паспортизації відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від
1 листопада 1999 р. 
Відповідно до Закону України “Про відходи” та
інших нормативно-правових актів виділяють кілька груп відходів: за сферою
утворення — відходи виробництва та споживання і побутові відходи; за ступенем
небезпечності та характером впливу на навколишнє природне середовище і людину —
токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактивні відходи тощо (небезпечні
відходи); залежно від стану, в якому перебувають відходи, — газоподібні,
рідинні, тверді, сумішеві. 
Систематизований перелік відходів та кодів, що
закріплюються за ними, міститься у Державному класифікаторі відходів, який
ведеться з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про відходи.
Відповідно до Державного класифікатора України “Класифікатор відходів” ДК
005-96, затвердженого наказом Держстандарту України 29 лютого 1996 р. (із
змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України по
стандартизації, метрології та сертифікації від 30 березня 2000 р) до відходів
виробництва належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо які
утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі властивості;
супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо);
новоутворені речовини та їх суміші, що не є метою даного виробництва (шлак,
зола, кубові залишки, інші тверді утворення, а також рідини та аерозолі);
залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі
тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена
небезпечними речовинами і не придатна до використання. 
До категорії відходів належать також
непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили
свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні
компоненти, що потребують небезпечного видалення. Зазначена категорія належать
до відходів споживання, серед яких окремо виділяють побутові відходи. Побутові
відходи можуть бути твердими та рідинними. Твердими є відходи, що утворюються в
процесі життєдіяльності людини й накопичуються у житлових будинках, закладах
соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале
листя, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого
використання за місцем їх утворення. Рідинні побутові відходи — господарчо-побутові
(від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за
відсутності централізованого водовідведення. 
Для боротьби з побутовими відходами у країні
передбачається система збирання та вивезення твердих і рідких побутових
відходів, яка включає послідовність виконання технологічних операцій з
вилучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведених місцях та
їх вивезення у пункти знешкодження. 
Окрему категорію відходів утворюють відходи як
вторинна сировина, до яких відповідно до Закону України “Про відходи” належать
відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні
технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Прикладом
таких відходів є металобрухт. Правове регулювання відносин, пов’язаних із
збиранням та прийманням металобрухту здійснюється Законом України “Про
металобрухт”. Закон вводить поняття металобрухту та операцій з ним, визначає
вимоги до суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом,
державне регулювання, контроль та нагляд за здійсненням операцій з
металобрухтом. 
Особлива увага у законодавстві України
приділена небезпечним відходам. До них належать відходи, що мають такі фізичні,
хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть
створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я
людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. 
На виконання міжнародних зобов’язань України,
що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за
транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 p),
була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. “Про
затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями
небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого
переліків відходів”. Ним затверджені так звані Жовтий та Зелений переліки
відходів. За цим Положенням до небезпечних відходів належать відходи, включені
до Жовтого переліку і мають одну чи більше небезпечних властивостей, а також до
Зеленого переліку за відповідними ознаками. 


Висновок
Особливу небезпеку для людини становлять
радіоактивні відходи. До них належать матеріальні об’єкти та субстанції,
активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі,
встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об’єктів та
субстанцій не передбачається. Поводження з радіоактивними відходами передбачає
всі види діяльності (включаючи діяльність, пов’язану із зняттям з
експлуатації), що стосуються оперування, обробки, в тому числі попередньої,
кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів.
Закон України “Про поводження з радіоактивними
відходами” поділяє радіоактивні відходи на довгоіснуючі та короткоіснуючі.
Довгоіснуючі — це радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю
органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через
300 років і більше. Короткоіснуючі — це радіоактивні відходи, рівень звільнення
яких від контролю досягається раніше ніж через 300 років. 


Література
1.        
Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне
право України: Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2000. — 216 с. 
2.        
Балюк Г. І. Екологічне право України. Конспект
лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком
Інтер, 2006. – 192 с. 
3.        
Екологічне право. Особлива частина Підручник. За
редакцією академіка АПрН України, В. І. Андрейцева.К.: Істина, 2001
4.        
Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. — X., 2005. 
5.        
Екологічне право України За редакцією професорів
В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, “Право”. 2001
6.        
Екологічне право України. Академічний курс:
Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. — К.: ТОВ “Видавництво “Юридична
думка”, 2005. — 848 с/
7.        
Закон України “Про охорону навколишнього
середовища”. – К., 1991. 
8.        
Закон України “Про охорону атмосферного повітря”. –
К., 1992
9.        
Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха.
— М., 1986. 
10.     
Габитов Р. X. Воздухоохранное право. — Уфа, 1999. 
11.     
Габитов Р. X. Теоретические
проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. —
Уфа, 2000. 
12.     
Кузнецова О. К., Радчик О.Л.
Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. — М., 2001. 
13.     
Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция
неожиданной глобальной опасности. — М., 1993. 
14.     
Фомин Г. С, Фомина С.Н. Воздух: контроль
загрязнений по международным стандартам. — М., 1993. 
15.     
Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. — К.,
1989.