1. Основні поняття та роль інформаційних систем (ІС) в
управлінні підприємствами. Інформаційна система та її місія. Головна задача
впровадження ІС. Структура ІС, її компоненти
Інформаційна
система —
сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки
інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Таке визначення надто загальне і підлягає подальшому
уточненню. Інформаційні
системи діють у нашій країні під назвою «автоматизовані системи (АС)».
Інформаційні системи здавна знаходять
(в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності
людства. Це пов’язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін
інформацією — передача знань, як між окремими членами і колективами
суспільства, так і між різними поколіннями.
Найдавнішими і найпоширенішими ІС
слід вважати бібліотеки. Бо в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх,
дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення для
полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та
довідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.
Розглянемо детально
сутність і роль ІС в управлінні підприємствами.
					







Інформаційна
система являє собою комунікаційну систему по збору, передачі, переробці
інформації про об’єкт, що постачає робітників різноманітного рангу інформацією
для реалізації функції управління.
Інформаційна
система створюється для конкретного об’єкта. Ефективна інформаційна система
бере до уваги розходження між рівнями управління, сферами дії, а також
зовнішніми обставинами і дає кожному рівню управління тільки ту інформацію, що
йому необхідна для ефективної реалізації функцій управління.
Впровадження
інформаційних систем відбувається з метою підвищення ефективності
виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання і
збереження рутинної інформації, автоматизації конторських робіт, але і за
рахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дій
спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні
системи і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікацій (електронна
пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюванних мереж і т.д.
Сьогодні
більш правильно використовувати термін – комп’ютерна інформаційна система
підприємства (КІСП) – це сукупність інформації, методів, моделей, технічних,
програмних, технологічних засобів і рішень, а також фахівців, що займаються
обробкою інформації і прийняттям управлінських рішень у межах підприємства.
Комп’ютерні
інформаційні системи характеризуються наявністю функціональної і забезпечуючої
частин, відповідно декомпозиції (виділення) системи на складові частини –
підсистеми, що знаходяться у визначених відносинах одна з іншою. Безліч таких
відносин разом з елементами утворять структуру інформаційної системи.
Функціональна
частина КІСП фактично є моделлю системи керування об’єктом.
Запебпечуюча
частина КІСП складається з технічного, інформаційного, математичного,
організаційного, правового, ергономічного та інших видів забезпечення.
Комп’ютерні
інформаційні системи підприємства відіграють значну роль на сучасних
підприємствах, оскільки вони безпосередньо впливають на планування і прийняття
управлінських рішень, номенклатуру, технологію виготовлення і реалізацію
товарів і послуг.
У роботі інформаційної системи можна
виділити такі етапи:
1. Зародження даних — формування первинних повідомлень, що
фіксують результати певних операцій, властивості об«єктів і суб»єктів
управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.
2. Накопичення і систематизація даних
— організація такого їх розміщення, яке
б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне
оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та
ін.
3. Обробка даних — процеси, внаслідок яких на підставі
раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні,
прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи
відомості глибшої узагальненості і т.д.
4. Відображення даних — подання їх у формі, придатній для
сприйняття людиною. Передусім — це
виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих
(паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних
матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів. Місія інформаційних систем —
це виробництво інформації, що її потребує організація для забезпечення
ефективного управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного і
технічного середовища для здійснення управління організацією.
Останнім часом керівники підприємств
почали розуміти всю важливість ІС для успішного ведення бізнесу. Можна виділити
три найбільш важливих факторів, які суттєво впливають на розвиток ІС:
1. 
розвиток
методики управління підприємством.
2. 
розвиток
загальних можливостей і продуктивності комп’ютерних систем.
3. 
розвиток
підходів до технічної та програмної реалізації елементів ІС.
Головна задача впровадження ІС — підвищення ефективності роботи підприємства. Найбільший ефект від впровадження ІС досягається при її комплексному розгортанні і максимальній зацікавленності керівництва підприємства в
успіху всього проекту.
4. 
Щоб
розібратися в роботі інформаційної системи, потрібно зрозуміти суть проблем,
які вона вирішує, а також організаційні процеси, в які вона включена.
У кожній з таких систем організується
і ведеться робота в таких напрямках:
· 
виявлення
інформаційних потреб;
· 
добір
джерел інформації;
· 
збір
інформації;
· 
введення
інформації із зовнішніх або внутрішніх джерел;
· 
опрацювання
інформації, оцінка її повноти і значущості і подання її в зручному вигляді;
· 
виведення
інформації для надання її споживачам або передачі в іншу систему;
· 
організація
використання інформації для оцінки тенденцій, розробки прогнозів, оцінки
альтернатив рішень і дій, вироблення стратегії;
· 
організація
зворотного зв’язку з інформації, обробленою людьми даної організації, корекція
вхідної інформації.
Без персоналу, що взаємодіє з
комп’ютерами й телекомунікаціями, уявити ІС неможливо.
Класифікація інформаційних систем:
За сферою діяльності: державні, територіальні
(регіональні), галузеві, об’єднань підприємств, підприємств (організацій),
технологічних процесів.
За ступенем централізації обробки інформації:
централізовані, децентралізовані, комплексного використання.
За ступенем інтеграції функцій: багаторівневі з
інтеграцією за рівнями керування, багаторівневі з інтеграцією за функціями
управління.
За ступенем
(рівнем) автоматизації виділяють ручні, автоматизовані й автоматичні
інформаційні системи.
Ручні ІС
характеризуються тим, що всі операції по переробці інформації виконуються
людиною.
Автоматизовані
ІС — частина функції (підсистем) управління або опрацювання даних здійснюється
автоматично, а частина — людиною.
Автоматичні ІС
— усі функції управління й опрацювання даних здійснюються технічними засобами
без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами).
По сфері
застосування можна виділити такі класи інформаційних систем:
Ø 
наукові дослідження;
Ø 
автоматизоване проектування;
Øорганізаційне управління;
Øуправління технологічними процесами.
Наукові ІС
призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної
інформації, управління експериментом. ІС автоматизованого проектування
призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів
нової техніки. Такі ІС здійснюють:
§ 
розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;
—  
різноманітні інженерні
розрахунки (визначення технічних параметрів виробів, видаткових норм —
трудових, матеріальних і т.д.);
§ 
створення графічної документації (креслень, схем,
планувань);
§ 
моделювання проектованих об’єктів;
§ 
створення керуючих програм для верстатів із числовим
програмним керуванням.
ІС
організаційного управління призначені для автоматизації функції
адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться ІС
управління як промисловими (підприємства), так і непромисловими об’єктами
(банки, біржа, страхові компанії, готелі і т.д.) і окремими офісами (офісні
системи). ІС
управління технологічними процесами призначені для автоматизації різноманітних
технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика і
т.п.). Інформаційні
системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення
і відповідний персонал. Чотири
складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:
— засоби фіксації і збору інформації;
— засоби передачі відповідних даних
та повідомлень;
— засоби збереження інформації;
— засоби аналізу, обробки і
представлення інформації
Оскільки ІС утворюються для
задоволення інформаційних потреб в межах конкретної предметної галузі, то кожна
предметна галузь (в сфері призначення) відповідає за свій тип ІС. Перераховувати всі ці типи немає змісту,
так як кількість предметних галузей велика, але можна вказати наприклад
наступні типи ІС:
1) Економічна ІС — інформаційна система призначена для
виконання функцій управління на підприємстві. Економічні інформаційні системи – це
людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і
видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань,
необхідних для керування економічним об’єктом. Cучасні економічні інформаційні системи створюються
для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі
результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для
більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу
системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і
можливістю модифікації. В економіці роль нервової системи відіграють
інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в
роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної,
повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.
2) Медична ІС — інформаційна система призначена для
використання в лікувальному або лікувально-профілактичному закладі.
3) Географічна ІС — інформаційна система, забезпечуюча
збір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюдження даних.
Практично всі розглянуті різновиди
інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають один і той самий
набір компонентів:
· 
функціональні
компоненти;
· 
компоненти
системи опрацювання даних;
· 
організаційні
компоненти.
  
Рис. 1. Декомпозиція інформаційної системи
Під функціональними компонентами розуміється система функцій управління —
повний набір (комплекс) взаїмоув’язаних у часу і просторі робіт із управління, необхідних
для досягнення поставлених перед підприємством цілей. Дійсно,
будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більш дрібних
задач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця. Саме від того, як буде
виконане те або інше завдання окремим робітником, залежить успіх у рішенні
кінцевих задач фірми в цілому. Таким чином, уся сукупність складних
управлінських впливів повинна мати своїм кінцевим результатом доведення
загальних задач, що стоять перед підприємством, до кожного конкретного
виконавця незалежно від його службового положення.
Весь процес
управління фірмою зводиться або до лінійного (наприклад, адміністративного)
керівництва підприємством або його структурним підрозділом, або до
функціонального керівництва (наприклад, матеріально-технічне забезпечення,
бухгалтерський облік і т.п.). Тому декомпозиція інформаційної системи по
функціональній ознаці містить у собі виділення її окремих частин, що
називаються функціональними підсистемами (ПС) (функціональними модулями,
бізнеса-додатками), що реалізують систему функцій управління. Функціональна
ознака визначає призначення підсистеми, тобто те, для якої області діяльності
вона призначена і які основні цілі, задачі і функції вона виконує.
Функціональні підсистеми в істотному ступені залежать від предметної області
(сфери застосування) інформаційних систем. На рис.
2 приведені ілюстрації: функціональна декомпозиція інформаційних систем
промислового підприємства. У залежності від складності об’єкта кількість
функціональних підсистем коливається від 10 до 50 найменувань.
  
Рис. 2.
Укрупнена функціональна декомпозиція інформаційної системи промислового
підприємства
Як випливає з
приведеного малюнка, незважаючи на різноманітні сфери застосування ІС, ряд
функціональних підсистем мають те саме найменування (наприклад, бухгалтерський
облік і звітність), проте їхнє внутрішній зміст для різноманітних об’єктів
значно відрізняється друг від друга. Специфічні особливості кожної функціональної
підсистеми містяться в так називаних «функціональних задачах»
підсистеми. Звичайно управлінський персонал або зв’язує це поняття з
досягненням визначених цілей функції управління, або визначає його як роботу,
що повинна бути виконана визначеним засобом у визначений період. Проте з появою
нових інформаційних технологій поняття «задача» розглядається ширше —
як закінчений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямих
керуючих впливів на хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформації
для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повинна
розглядатися як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання
даних.
Вибір складу
функціональних задач функціональних підсистем управління здійснюється звичайно
з урахуванням основних фаз управління: планування; урахування, контролю й
аналізу; регулювання (виконання).
Планування — це
управлінська функція, що забезпечує формування планів, відповідно до яких буде
організоване функціонування об’єкта управління. Звичайно виділяють перспективне
(5-10 років), річне (1 рік) і оперативне (доба, тиждень, декада, місяць)
планування.
Урахування,
контроль і аналіз — це функції, що забезпечують одержання даних про стан
керованої системи за визначений проміжок часу; визначення факту і причини
відхилень фактичного стану об’єкта управління від його планованого стану, а
також перебування розмірів цього відхилення. Облік ведеться по показниках плану
в обраному діапазоні (обрії) планування (оперативний, середньостроковий і т.д.).
Регулювання
(виконання) — це функція, що забезпечує порівняння планованих і фактичних
показників функціонування об’єкта управління і реалізацію необхідних керуючих
впливів при наявності відхилень від запланованих у заданому діапазоні
(відрізку). Відповідно до виділених функціональних підсистем і з урахуванням
фаз управління і визначається склад задач функціональних підсистем.
Практично всі системи опрацювання
даних інформаційних систем, незалежно від сфери застосування, включають один і
той самий набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення.
Прийнято виділяти інформаційне, програмне, технічне, правове, лінгвістичне
забезпечення.
Інформаційне забезпечення.
Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає у своєчасному формуванні
й видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.
Програмне забезпечення — сукупність
програмних засобів для створення та експлуатації СОД засобами обчислювальної
техніки.
Технічне забезпечення — комплекс
технічних засобів, які забезпечують ІС, а також відповідна документація на ці
засоби й технологічні процеси. Комплекс технічних засобів становлять комп’ютери
будь-яких моделей; пристрої збирання, накопичування, опрацювання, передавання
та виведення інформації; пристрої передавання даних і лінії зв’язку; оргтехніка
й пристрої автоматичного зчитування інформації; експлуатаційні матеріали та ін.
Математичне і програмне забезпечення
— сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм для реалізації
цілей і задач ІС, а також нормального функціонування комплексу технічних
засобів.
Організаційне забезпечення —
сукупність методів і засобів, які регламентують взаємодію працівників із
технічними засобами та між собою в процесі розробки й експлуатації ІС.
Правове забезпечення — сукупність
правових норм, які визначають створення, юридичний статус і функціонування ІС,
що регламентують порядок одержання, перетворення й використання інформації.
Лінгвістичне забезпечення — це
сукупність мовних засобів, що використовуються на різних стадіях створення та
експлуатації СОД для підвищення ефективності розробки й забезпечення спілкування
людини і ЕОМ.
Сучасна інформаційна система в
заданій сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення таких
завдань:
v  прямий, своєчасний доступ до інформаційного
продукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі);
v  ефективну координацію внутрішньої
діяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень;
v  ефективнішу взаємодію із суміжниками
по технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих та
наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;
v  виділення необхідного і неперервного
часу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, як
аналіз та прийняття рішень за рахунок зменшення часу на здійснення
малопродуктивної діяльності;
v  використання якісно кращої технології
системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та
середніх ланках управління виробництвом.
2. Диджитація інформації, транснаціональні
корпорації та місце України у процесі транснаціоналізації
інформаційний
бінарнокодований диджитальний медіакорпорація
Диджиталізація інформації − це запис,
обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, що
використовуються у комп’ютерній техніці. Диджитальна техніка сприяла виникненню
транснаціональних медіакорпорацій, або мультимедіаімперій: Time Warner, Sony, Matsushita, Microsoft, Walt Disney та
ін. За цими
медіа-конгломератами стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Біл
Гейтс, Тед Тернер та ін.
Мультимедійними корпораціями
глобальні системи масової комунікації називаються через те, що вони «конгломерують
міжнародні, міжміські та локальні телефонні компанії, кабельні та
телерадіомовні системи й комп’ютерні фірми».
Створення потужних комунікаційних
медіа-систем, або глобальних систем масової комунікації, відбувається завдяки
концентрації й конгломерації систем масової комунікації.
Конгломерація — це процес, внаслідок якого
компанії комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стають
її частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіа-конгломерати виникають в
результаті інтеграції й концентрації фірм, компаній.
Сьогодні світ опинився на порозі
нового переділу, але не політичного, а економічного, де головними гравцями
будуть уже не держави і навіть не блоки країн, а транснаціональні корпорації
(ТНК) найбільших промислово розвинених держав. Ставками ж є нові ринки,
технології та надприбутки.
Саме ТНК − основний структурний
елемент економіки більшості країн, провідна сила їхнього розвитку та підвищення
ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу,
приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі
поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. З огляду на них і
подальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати
можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття,
поглинання чи об’єднання найбільших компаній світу.
За даними ООН, зараз у світі існує
понад 65 тис. ТНК, що контролюють понад 900 тис. зарубіжних компаній по всьому
світу, у яких задіяно більш як 79 млн. чоловік.
Транснаціональним корпораціям приділяється багато уваги. Сьогодні
немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі
ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових
економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у
системі світового господарства, їхній вплив поширюються і на політичну сферу, що
дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.
За організаційною структурою
транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни.
Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі
широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну
політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.
Останнім часом у структурі
транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких
пов’язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.
Стратегія транснаціональних
корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію
результату не для кожної окремої ланки, а для організації в цілому.
Для сучасної світової економіки
характерний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою
виступають ТНК. Вони являють собою господарські об’єднання, що складаються з
головної (батьківської, материнської) компанії та іноземних філій. Головна
компанія контролює діяльність підпорядкованих їй підприємств шляхом володіння
часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку головної компанії
припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.
Для головних промислово розвинутих
країн саме іноземна діяльність їхніх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних
зв’язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові)
перебуває за межами розташування їхньої країни. Якщо зіставити об’єм іноземного
(міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від
торгівлі фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН
складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.
Сьогодні ТНК контролюють понад 50%
світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більш як 80%
патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих
зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках
контролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою,
кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% — міддю, бокситами;
80% — оловом, чаєм; 75% — натуральним каучуком, сирою нафтою.
Сукупні валютні резерви ТНК у кілька
разів перевищують сукупні резерви всіх центральних банків світу. Тому
переміщення лише 1-2% маси грошей, що перебувають у їхньому володінні, цілком
здатне змінити паритет національних валют.
Один з головних напрямків діяльності
ТНК — вивезення капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні
інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значущими є прямі інвестиції.
Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 − 1994 рр. у чотири рази; за
цей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в
світовому ВВП .
Транснаціональні корпорації
здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча часто
вони швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земної
кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах. Не
можна забувати, що ТНК − це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні
проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива
стабілізація світових ринків капіталу.
Близько 30% міжнародної торгівлі
складається із внутрішньофірмових потоків ТНК. Вони створили специфічну форму
переведення капіталів з допомогою трансфертних цін (спеціально занижених або
завищених), що їх установлюють самі ТНК, при поставках товарів і наданні послуг
своїм дочірнім компаніям та філіям у рамках внутрішньокорпоративної торгівлі.
У всіх країнах загальновизнаним є
факт широких можливостей ТНК і неухильного розширення їхньої діяльності поза
національними межами. Загально визнана також їхня роль у вкладеннях капіталу в
національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному,
починаючи від украй позитивної і закінчуючи до вкрай негативної. Широко обговорюється
також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причому
думки висловлюються найрізноманітніші, починаючи від того, що вони піднімають
його і до визнання, що вони знижують добробут.
За останні тридцять років ці
відносини перетерпіли великі перерви: від конфліктів до співробітництва. Якщо
раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються
ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.
Таким чином, ТНК перетворились в головну
силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник
світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко
пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби
до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в
глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу
застосування свого капіталу.
На сучасному етапі
транснаціоналізація вітчизняних підприємств відбувається переважно за рахунок
імпорту факторів виробництва.
Найбільше коштів зарубіжні ТНК
інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в
телекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування є
машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування,
банківський сектор, підприємства легкої промисловості.
Визначальна причина вкладення
інвестиції в Україну — пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів
приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн.
споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для
інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на
оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу,
слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість
продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.
Однією з переваг для операцій
транснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а також
традиційні економічні зв’язки управлінських фірм із компаніями країн СНД,
Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в період
ринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Україну
привабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн. Схожа структура споживання,
подібність або близькість виробничо-технічної й технологічної бази в багатьох
галузях країн СНД полегшують реалізацію стратегії ТНК.
Серед найвідоміших ТНК, що відкрили
дочірні компанії, філіали та спільні підприємства в Україні, слід відзначити
шведсько-швейцарський концерн ASEA — Brown Bovery (ABB) в електротехнічній галузі, SKF – у машинобудуванні, Теtra-pak – пакувальний, Procter & Gambel, Dow Chemical Company – у хімічній, «Лукойл» – у нафтопереробній, Damen Shipyards
– судно-будівництві. У тютюновій промисловості домінують інвестиції відомих
американських та британських ТНК Reynolds, Philip Morris
Inc., British American Tobacco, в пивоварінні – інвестиції консорціуму скандинавських фірм Balticbevrage Holding, бельгійської ТНК Interbrue. У харчовій індустрії функціонують дочірні підприємства ТНК Kraft Jacobs Sushard, Nestle, Coca-Cola, Cargill. А такі всесвітньо відомі транснаціональні корпорації як BP (British
Petroleum) та Royal Dutch Shell робили спроби входження в нафтовий
ринок Україні, але відмовилися від своїх намірів працювати в нашій країні через
нестабільність нормативної законодавчої бази та високу собівартість робіт .
Безумовно є певні негативні наслідки
транснаціоналізації. Вони пов’язані з технологічною та економічною залежністю
від ядра відповідних ТНК у країні їх базування., можливістю перетворення ТНК на
засіб експансії зарубіжних транснаціональних структур на території України
всупереч критеріям її національної економічної безпеки. Відповідно до цього
керівництво країни повинно розробити комплекс заходів, які б не допускали
подібні зловживання з боку ТНК та країн розміщення їх материнських центрів.
Будь-яка країна, яка має за мету стабільне підвищення своєї
конкурентоспроможності у передових сферах виробництва товарів і послуг, на які
припадає переважна частина світового доходу, має утворювати і розвивати власні
транснаціональні структури.
Розрахунок економічної ефективності
комп’ютеризації обліку:

























№
п/п

Показник

Порядок розрахунку


Параметри



1.
Вартість розробки КСБУ

ВКСБУ = В0 +
В1 + В2 + В3 + В4


В0 – вартість
проектування КСБУ;
В1 – вартість
програмно-апаратних засобів;
В2 – вартість утворення
локальної обчислювальної мережі;
В3 – вартість розробки і
наст-роювання прикладного програмного забезпечення в рамках КСБУ;
В4 – вартість розробки
експ-лутаційної документації (керів-ництво користувача) і навчання фахівців.



2.
Абсолютний показник економії

ВЕК = ВР — ВК


ВЕК – сума економії;
ВР
– витрати при ручному способі обробки облікової інформації;
ВК – витрати при
компьютери-зованому способі обробки облікової інформації.



3.
Індекс грошових витрат

IГРОШ.ВИТР. = ВК
/ ВР



4.

Індекс підвищення або зниження
грошових витрат


I­¯ ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК



5.

Термін окупності
витрат на розробку КСБУ


Т КСБУ = ВКСБУ
/ ПР


ВКСБУ – вартість
розробки КСБУ;
ПР – середній прибуток,
отриманий при використанні КСБУ за визначений період





Наша фірма ООО «Трейд-бренд»
займається виготовлення етикеток для будь-яких видів продукції в Україні і має такі
параметри:
В0 = 200 тис. грн.
В1 = 60 тис. грн.
В2 = 10 тис. грн.
В3 = 5 тис. грн.
В4 = 120 тис. грн.
ВР = 100 тис. грн.
ВК = 50 тис. грн.
ПР = 200 тис. грн.
1) 
ВКСБУ
= В0 + В1 + В2 + В3 + В4= 200+60+10+5+120= 395 тис.
грн.
2) 
ВЕК =
ВР — ВК= 100 – 50 = 50 тис. грн.
3) 
IГРОШ.ВИТР.
= ВК / ВР= 50/100 = 0,5
4) 
I­¯ ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК = 100/50 = 2
5) 
Т КСБУ
= ВКСБУ / ПР = 395/200 = 1,97
Список використаної літератури
1) 
«Інформаційні
системи і технології в економіці: Посібник», В.С. Пономаренко, Київ 2002
2) 
«Информационные системы 2-е издание»,
Ю.Избачков, В. Петров, Питер 2006
3) 
«Інформаційні
системи і технології на підприємствах», В.М. Гужава, Київ 2001
4) 
Ресурс«Інтернет»:www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/60202.doc.htm