«Психологія управління»
1. Визначте, що таке психологія менеджменту, яка основна мета
та предмет дисципліни
а) Психологія управління – міждисциплінарний науково-практичний напрямок,
що розробляє психологічне забезпечення вирішення проблем організації в умовах
ринкової системи господарювання. Метою є сприяння формуванню у менеджерів відповідних психологічних
якостей як необхідних умов їх повсякденної діяльності, удосконалення
психологічних механізмів ділового спілкування. Предмет дисципліни становить психологічні
явища організацій. Вивчає традиційні соціально-психологічні явища
(соціально-психологічний клімат, спілкування та ін.), психологічні стосунки та
поведінку людей в організації (згуртованість, лідерство), психологію праці
(функціональні психічні стани), психологічні закономірності управлінської
діяльності (особливості прийняття індивідуальних та групових рішень, проблеми
мотивації). +
б) Психологія управління – це постійні регулятори діяльності, що
виникають у відповідь на подразники, які діють в даний момент часу (відчуття,
сприймання), або ті, які були в минулому досвіді (пам’ять), узагальнюючи ці
виливи і передбачаючи результати, до яких вони приведуть (мислення, уява),
підсилюючі чи послаблюючі, взагалі активізуючи діяльність під впливом одних
чинників і гальмуючі її під впливом інших (почуття, воля), виявляючи
відмінність в поведінці людей (темперамент, характер, здібності). Метою є пояснити психічні явища це
означає розкрити їх взаємні зв’язки, залежність їх від життєвих умов, що їх
породжують, з’ясувати ці закономірності, яким вони підлягають. Предмет
дисципліни психічні явища.
в) Психологія управління – це сукупність скоординованих заходів,
спрямованих на досягнення визначеної мети. Метою є інформація у формі рішень,
розпоряджень та інших документів, необхідних для функціонування системи
управління і її розвитку. Предмет дисципліни (засоби управління) – усе, що
сприяє здійсненню операцій з управлінською інформацією: оргтехніка,
обчислювальна техніка, що забезпечують механізацію і автоматизацію управління, канцелярські приналежності, офісні меблі, а
також органи людського тіла.
					







г) Психологія управління – це специфічний різновид трудової
діяльності. Воно відноситься до категорії розумової праці, що здійснюється
людиною і складається зі слухання,читання, спостереження, мислення, говоріння, комунікацій. Метою є уміння домагатися поставлених
цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Предмет
дисципліни теорія керівництва, мистецтво
управління і практика управління.
2.
Визначте, що таке конфлікт, його позитивні та негативні функції
А) Конфлікт – пошук протиріч, що, у свою чергу,
сприятиме суспільному розвитку
Б) Конфлікт – цілісна, порівняно стійка система
методів, засобів впливу керівника освітньої установи на колектив з метою
виконання управлінських функцій, яка характеризується певними
індивідуально-типологічними особливостями.
В) Конфлікт — ситуація, в якій кожна
зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. +
Г) Конфлікт –особливості акцентуації типів характеру. До негативних (деструктивних) функцій
конфлікту належать такі. У галузі внутрішньо-особистісних конфліктів такий
конфлікт призводить до психологічного дискомфорту особистості, її емоційної
нестабільності, нервозності, невпевненості в собі, відсутності позитивної
життєвої програми, перспективної лінії життя і навіть до «ламання»
особистості в цілому. Проте
конфлікту як психологічному феномену притаманні й інші, позитивні (конструктивні) функції . На цей
момент слід звернути особливу увагу, оскільки аналіз лише негативних функцій не
вичерпує суті багатьох конфліктів.
3. Сформулюйте основні принципи безконфліктної поведінки
а) раціональне переконання
(використання фактів і логіки для підтвердження своєї позиції); натиск (вимоги,
накази, погрози); апеляція до влади;
б) намагайтесь адекватно оцінити власну
поведінку в конфліктній ситуації, подивіться на проблемну ситуацію очима іншої
людини, уникайте суджень щодо дій та
висловлювань іншої людини. контролюйте свої емоції. +
в) дружелюбна поведінка (створення в
опонента враження про наявність у нього позитивних якостей); коаліційна тактика
(прохання про підтримку, пропозиції про союз); введення опонента в стан тривоги,
розгубленості.
г) управління його увагою; створення
ефекту несподіванки.
4. Опишіть основні чотири стратегії вирішення конфліктів. Обґрунтуйте,
яка з них найбільш конструктивна і чому?
1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у
оцінках, поглядах, цілях членів колективу — доцільне на ранніх стадіях розвитку
конфлікту, коли протиборство виявляється ще не відкрито, а в непрямій, потайній
формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «Нащо
нам ці додаткові проблеми?» та ін.);
2) досягнення взаєморозуміння — передбачає в основному вплив
на розум учасників, коли протиборство вже є очевидним, а кожна сторона прагне
навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти.
Учасників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти
конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи
перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи
навіть зовсім часткових моментах, що не є принциповими та болючими для
учасників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;
3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний
рівень — виявляється у забороні нетактовних нападок, образ, погроз із метою
подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин. Це має
здійснюватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслюється незначність
приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба
переключити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов’язані з
предметом загострення стосунків між ними;
4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви
пошуку згоди — здійснюється за допомогою роз’яснення небажаних наслідків конфлікту
для його учасників та оточення (родичів, близьких, колективу тощо),
аморальності боротьби заради задоволення власних егоїстичних інтересів. Зміна
позиції та пошук згоди не є проявом слабкості чи поразки, це природний шлях
врегулювання взаємовідносин.
5. Опишіть основні види стилів поведінки та їх наслідки
А) Стиль конкуренції. Стиль ухилення. Стиль пристосування. Стиль
співробітництва. Стиль компромісу. +
Б) Стиль ситуації. Стиль реалізації. Стиль потенціалу.
В) Стиль конфліктної поведінки. Стиль особистості.
Г) Стиль тактики особистості. Стиль процесу вирішення
проблеми. Стиль ситуації.
6.
Визначте основні компоненти формули конфлікту
А) КФ= І + КС
Б) КС1 + КС2+ КС4= КФ
В) КФ= КФГ1 + КФГ2
Г) КФГ1 + КФГ2 + КФГ3 + КФГ4…..
= КФ.
КС + І = КФ
КС1 + КС2 + КС3 + КС4….
= КФ
7.
Опишіть основні стадії розвитку конфлікту
А) Перша стадія — передконфліктна
ситуація, яка є процесом виникнення суспільних протиріч, появою
взаємозаперечуючих інтересів і тенденцій у яких-небудь явищах. Передконфлікт
протікає у латентних і відкритих формах. Друга стадія — безпосередня конфліктна взаємодія. Їй, як
правило, передує привід (інцидент) — будь-яка ситуація, яка легалізує перехід
до дій. +
Б) Перша стадія — момент зародження, виникнення і
наступний процес розвитку конфлікту. Друга стадія — керівник одержує інформацію
про конфлікт із різних каналів.
В) Перша стадія — певне місце працівника освітнього
закладу в системі управлінських стосунків, що залежить від його
професійно-кваліфікаційних характеристик і функціональних обов’язків. Друга стадія — переважно статистична характеристика
працівника.
Г) Перша стадія — визначені активністю працівника в
інших соціальних сферах життєдіяльності. Друга стадія — зміст соціальних ролей в аспекті соціального очікування.
8.
Визначте, що таке конфліктогени спілкування, їх види та особливості їх ролі в
ескалації конфліктів
А)
1) дія конфліктогенів підсумовується,
виникає кумулятивний ефект. Що більше конфліктогенів допускає одна зі сторін,
то швидше ситуація перейде в конфлікт і сильнішою буде відповідна реакція. Адже
іншій стороні може набриднути постійно робити вигляд, що вона не помічає
образливих слів та вчинків партнера, і вона також виявить сукупну реакцію («помста
за попередні образи»);
2) найчастіше реакція на конфліктогени перевищує
«потрібну та достатню», тобто людина, яка відповідає на образу,
робить це з певним «запасом образливості». Це призводить до ескалації
конфлікту;
3) люди, втягнені в конфліктну ситуацію,
неоднаково ставляться до конфліктогенів, які одночасно сприймають та видають:
те, що йде від опонента, оцінюється за іншими критеріями, ніж те, що належить
самому собі. Тобто будь-яка людина значно чутливіша до слів, дій, вчинків інших
людей, ніж до того, що робить сама. +
Б)
1) фактори, які впливають на виконання функціонально-професійних
ролей.
2) чітке визначення змісту ролей та
їх адекватного відображення у відповідних документах.
3) індивідуально-психологічні
особливості менеджерів, пов’язаних із виконанням певної соціальної ролі (їхніх
потреб, інтересів, значущості самої ролі).
В)
1)мотивація як процес спонукання себе та інших до
діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації.
2) потреба як усвідомлення і переживання
матеріальних і духовних засад, необхідних для підтримання життя організму та розвитку
особистості (фізіологічна, в безпеці захисту, соціальна, у повазі,у
самовираженні)
3) соціально-психологічна характеристика
зв’язків та взаємозв’язків організації як системи: формальні, неформальні,
напівформальні, позаформальні, офіційні, неофіційні.
Г)
1) Соціально-психологічні функції
організації стосовно працівника: адаптації, актуалізації, групової інтеграції
та активізації діяльності.
2) Психологічна характеристика групи як
структурного елемента організації.
9. Стиль лідерства та їх вплив на ефективність
організацій
А) Стиль лідерства цілеспрямований вплив на
об’єкт із метою змінити його стан чи поведінку у зв’язку зі змінами обставин.
Б) Стиль лідерства як стійка відтворювана
відмітна модель здійснення лідером своїх функцій фіксує своєрідність його
поведінки, характер взаємодії з наближеним оточенням і послідовниками, ціннісні
орієнтації, особливості прийняття рішень і низка інших факторів. +
В) Стиль
лідерства особливий
вид діяльності, що не тільки зводиться до досягнення цілей системи, організації,
а й являє собою спосіб підтримки цілісності
будь-якої складної соціальної системи, її оптимального функціонування і
розвитку.
Г)
Стиль лідерства владні відносини, зміст яких визначається характером власності.
10. Психологічні відмінності ділового
спілкування
А) Спілкування як стиль характеризується
прийняттям точки зору іншоїсторони, але лише до певної міри, високоцінується в
управлінських ситуаціях, тому що це зводить до мінімумунедоброзичливість і
часто дає можливість швидко вирішити конфлікт дозадоволення обох сторін.
Б) У спілкуванні превалюють спроби
змусити прийняти свою точку зору будь-яку ціну. Той, хто намагається це
зробити, нецікавиться думкою інших.
В) Спілкування є складним процесом,
пов’язаним з дією різноманітних перешкод, серед яких виокремлюють труднощі,
деформації та бар’єри. Вони пронизують міжособистісні відносини, впливають на
ефективність обміну інформацією, взаємодію, сприймання людьми одне одного. (Труднощі
спілкування. Деформації спілкування. Бар’єри спілкування.) +
Г) Спілкування — це процес впливу на діяльність окремого
працівника, групи чи організації з метою досягнення максимальних.
11. Функції управління та їх
психологічний зміст
А) Управління є взаємодією між керівником і
підлеглим йому персоналом (підкреслюється необхідність об’єднання зусиль для досягнення
визначених результатів)
Б) Управління – це особливий вид діяльності,
що перетворює неорганізовану юрбу в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну
групу працівників (наголошується на важливості організуючого початку для ефективної спільної діяльності).
В) Управління – це процес впливу на діяльність
окремого працівника, групи чи організації з метою досягнення максимальних
результатів (акцент на такому елементі управлінської діяльності, як «вплив»,
і на його цільовій спрямованості)
Г) Психологія відіграє важливу роль в
ефективному здійсненні функцій управління. Саме тому помітна актуалізація
управлінських процесів, які базуються насамперед на знанні психологічних
особливостей управління. Передусім ідеться про види діяльності керівників, пов´язані
з регулюванням, мотивуванням праці, продукуванням знань, розвитком здатності до
пізнання своїх підопічних, партнерів, конкурентів та ситуації загалом. Сукупність особливих дій та операцій,
які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого
впливу на зв´язки і відносини людей у процесі життєдіяльності
організації. +
12. Визначте психологічні особливості конфліктів в діяльності
менеджера
А) Ефективність роботи організації
пов’язана з типом управління через процеси прийняття рішень. Рішення може
прийматись одноособово керівником, або ж керівник може надавати право прийняття
рішень підлеглим (при колективній роботі співробітників) і при цьому всі наявні
ресурси використовуються для введення цих рішень в життя.
Б) Критичний аналіз — сукупність
корисних методів та прийомів дослідження та вирішення проблем організації, які
постають перед кожним виконавцем чи колективом вцілому при виконанні ними тих
чи інших функцій.
В) Турбота про людей.
Г) Вміння вчасно діагностувати та
попередити виникнення передконфліктної та конфліктної ситуації, виявити причини
та можливі наслідки конфліктів різного походження, учасників та зацікавлених
осіб, оперативно визначити динаміку та напрямки розвитку конфлікту, можливості
його вирішення на різних стадіях, в конкретних умовах, зокрема, із залученням
медіатора або третьої сторони, обрати ефективний стиль поведінки у конфлікті,
налагодити позитивний морально-психологічний клімат у виробничому колективі. +
13.
Сформулюйте особливості психологічного відбору менеджерів
А) Відбір: функціональний, особистісний,
ситуативний і компетентнісний.
Б) Обробка документів (резюме,
анкети), попередня співбесіда.
В) Метапрограма «проактивний
/ рефлексивний«. Метапрограма »внутрішня / зовнішня референція». Метапрограма
«Людина процесу / людина можливості». +
Г) Підхід грунтується на допущенні, що
ефективна управлінська діяльність пов’язана з володінням менеджером деяким кінцевим
безліччю особових рис, які, можуть бути задані генетично.
14. Визначте основні види завершення конфлікту та особливості
вирішення конфлікту
А) перший
учасник свідомо й активно діє на шкоду іншому учаснику (дії — фізичні рухи,
передача інформації); другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії
спрямовано проти його інтересів; опонент починає відповідні дії проти першого
учасника
Б) припинення
конфліктної взаємодії; пошук загальних чи близьких за змістом точок дотику
опонентів; зниження інтенсивності негативних емоцій; зменшення кількості
негативних емоцій протилежної сторони; забезпечення об’єктивного обговорення
проблеми конфлікту; облік статусу учасників конфлікту; вибір оптимальної
стратегії розв’язання конфлікту.+
В) застосування сили з метою вплинути на поводження
іншої сторони в бажаному напрямку.
Г) протиставлення
дій однієї сторони іншій і навпаки.
15. Психологія особистості менеджера
А) Здійснення власне психологічного консультування з проблем управління
(співвідноситься з операційно-технологічиим компонентом).
Б)
Лідер,
спроможний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий
професіоналізм, позитивні емоції.
В) Потреба у розвитку, зміна
особистісних якостей, інтерес до навчання і професійного зростання, доведення
цінності власної особистості, саморозвиток, виникнення внутрішньої потреби у
формуванні певної життєвої стратегії, соціалізація та ієрархізація мотиваційної
сфери. Обумовлена
його соціально-психологічним забезпеченням, виявленням продуктивних шляхів
вирішення задач управлінського розвитку. +
Г)
Вихователь,
що володіє високими моральними якостями, спроможний створити колектив і
направляючий його розвиток у потрібне річище.
16. Психологічні
особливості реклами у менеджменті
А) досягнення максимального рівня
задоволення потреб людини, максимальне поліпшення якості життя,досягнення
максимально можливого споживання товарів, послуг та ідей.
Б) цілеспрямований вплив на об’єкт із
метою змінити його стан чи поведінку у зв’язку зі змінами обставин; особливий
вид діяльності, що не тільки зводиться до досягнення цілей системи, організації,
а й являє собою спосіб підтримки цілісності будь-якої складної соціальної
системи, її оптимального функціонування і розвитку; владні відносини, зміст
яких визначається характером власності;
В) спонукати людей придбати товар, який рекламується, тому в її основі
лежить психологічний вплив на споживача. Психологія вивчає механізми впливу
реклами на психіку людини, сприйняття рекламних матеріалів, особливості
споживацької поведінки та її модифікації під впливом реклами. Психологічні
характеристики цільової аудиторії продукту – базова основа для розробки та
реалізації ефективних рекламних кампаній, гіпноз, маніпуляція.+
Г) впливати
на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою вирішення виробничих задач,
управління людьми. Ця діяльність включає забезпечення співробітництва між
працівниками організації, кадрову політику, навчання, інформування, мотивацію
працівників.
17. Визначте, що таке ефективність
управлінських рішень?
А) Ефективність управлінських рішень один з основних показників
вдосконалення управління, що визначається зіставленням результатів управління
та ресурсів, витрачених на їхнє досягнення. Оцінити ефективність управління, на
перший погляд, можна шляхом порівняння отриманого прибутку та витрат на
управління. Але такий підхід є спрощеним і не дає точних результатів, оскільки
метою дії, що управляє, не завжди є прибуток. Крім того, оцінка ефективності за
отриманим прибутком приховує роль управління в досягненні кінцевого результату.
Результат управління може бути не тільки економічним, але й соціальним,
соціально-економічним, прибуток же зазвичай виступає як опосередкований
результат. Складність також виникає в тому, що витрати на управління не завжди
можна достатньо чітко виділити.+
Б) Ефективність управлінських рішень — керівників у їхніх відносинах
з підлеглими; адміністраторів будь-якого рівня управління, які організовують
роботу відповідно до сучасних методів управління; організаторів конкретних
видів робіт у рамках окремих підрозділів; керівників підприємств чи їхніх
підрозділів (ланок, бригад, відділів, відділень); керівників ринкової
орієнтації.
В) Ефективність управлінських рішень-
це специфічний різновид
трудової діяльності. Воно
відноситься до категорії розумової праці, що здійснюється людиною і складається
зі слухання, читання, спостереження, мислення, говоріння, комунікацій.
Г) Ефективність управлінських рішень- інформація у формі рішень,
розпоряджень та інших документів, необхідних для функціонування системи
управління і її розвитку.
18. Що таке вибір адекватного стилю поведінки? Сформулюйте
критерії вибору
А) вибір адекватного стилю поведінки — розвиток управління організацією є
частиною загального поступального руху суспільства, незалежно від того, яку
роль відводять управлінню в тих чи інших соціально-економічних умовах, його
зміни завжди визначаються загальним розвитком суспільства. І хоча розвиток
управління є об’єктивно зумовленим процесом, він здійснюється переважно шляхом
свідомих та цілеспрямованих перетворень в системі управління організацією.
Б) адекватного стилю поведінки – це властива живим істотам взаємодія з
навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою і внутрішньою активністю, у поведінці особистості відбивається
взаємозв’язок між інформацією про людей і міжособистісними стосунками,
комунікацією і саморегуляцією вчинків людини в процесі спілкування,
перетвореннями внутрішнього світу самої особистості. Поведінка людини виступає
не тільки як складний комплекс видів соціальних дій людини, за допомогою яких
опредмечується навколишня її природа, але і як спілкування, практична взаємодія
з людьми в різних соціальних структурах. Суттєвою характеристикою особистості є її адекватна поведінка
у групі. Вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми. Дотримуватись
групових норм і правил.+
В) вибір адекватного стилю поведінки — це творчий процес вироблення однієї
або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій,
спрямованих на досягнення поставлених цілей.
Г) вибір адекватного стилю поведінки — методи забезпечення та вивчення
стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів
тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за
параметрами симпатії – антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).
19. Психологічні особливості ділової бесіди
А) Ділова бесіда —
обмін діловою інформацією, контроль і координація розпочатих дій, формування
перспективних заходів, стимулювання активності партнера зі спілкування, його
розумових здібностей, пошук і розроблення стратегій і міжособистісних стосунків
поведінки. Ділова бесіда є найбільш сприятливою, часто єдиною можливістю
переконати співбесідника в обгрунтованості вашої позиції з тим,щоб він
погодився і підтримав її. Таким чином, один з головних завдань ділової бесіди —
переконати партнера прийняти конкретні пропозиції. +
Б) Ділова бесіда — це частина загальної
культури людини. У розмові особистість виявляється найбільш повно: видно освіченість,
компетентність, ерудицію, вихованість людини, а також інші якості. Багато
відомих керівників, підприємців, учених люблять повторювати, що мова людини –
це її доля.
В) Ділова бесіда — нерозуміння намірів і бажань співрозмовника
спричиняє втрату дорогоцінного часу, підвищує емоційну напруженість, ускладнює подальший розвиток
ділових відносин.
Г) Ділова бесіда — психологічні
проблеми виникають на перетині педагогіки і психології при вивченні
закономірностей розвитку особистості, вікових та індивідуальних особливостей
дітей, а також при розробці нових методів навчання й виховання.
20. Психологічні особливості конструктивного
ділового спілкування
А) Ділове спілкування – це це взаємний обмін думками,
обговорення проблем і пропозицій з метою укладання угод, які відповідають
інтересам усіх сторін і наступного досягнення результатів, що влаштовують усіх
учасників, пошук способів і шляхів впливу на рішення, прийняте партнером.
Б) Ділове спілкування – це аргументи, що піддаються критиці і можуть бути
піддані сумніву людьми, що володіють мистецтвом полеміки.
В) Ділове спілкування – це процес
взаємозв’язку і взаємодії, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і
досвідом, що припускає досягнення визначеного результату, рішення конкретної
проблеми чи реалізацію визначеної мети. У діловому спілкуванні важлива установка на розуміння позиції
і точки зору партнера. Практика показує, що часто люди досить агресивно
сприймають чужу думку, якщо вона не збігається з їх власною. Комусь здається,
що людина, що висловила протилежну чи іншу думку, налаштована вороже особисто
до нього, інші впевнені, що той, хто висловлює іншу думку, хоче їх придушити й
принизити. Нерідко люди в подібних ситуаціях починають дратуватися, втрачають
самовладання. Рекомендується сконцентрувати увагу на суті питання, знизити
самооцінку, об’єктивно оцінити достоїнства пропозицій і суть заперечень
партнера. +
Г) Ділове спілкування – це відверта
самореклама, спроби переконати партнера у своїй всемогутності, матеріальній
забезпеченості, високій порядності і сумлінності; обіцянки надати цінну і
важливу послугу або добре заплатити за отриманий товар чи зроблену послугу;
прагнення швидко отримати товар чи послугу, форсування подій і демонстрація
нікчемності даного факту; харизматичний вплив, посилення тиску в процесі
спілкування; збільшення вимог у ході переговорів, ультимативність умов, шантаж;
використання неправдивої чи неповної інформації, аргументів з подвійним
тлумаченням; відхід, затягування закінчення угоди чи розв’язки ситуації
невизначеними виразами і туманними обіцянками.
21. Психологічні передумови
конструктивних переговорів
А) Спілкування є таким процесом взаємодії людей, в
якому особи, які беруть у неї участь своїм зовнішнім виглядом і поведінкою
здійснюють більш чи менш сильний вплив на вимоги та наміри, на думки, стани і
почуття один одного.
Б) Це взаємний обмін думками, обговорення
проблем і пропозицій з метою
укладання угод, які відповідають
інтересам усіх сторін і наступного досягнення результатів, що влаштовують усіх учасників. у кожного учасника своя мета, інтереси
і наміри; незважаючи на можливі розбіжності між
учасниками, діють вони спільно; у процесі переговорів необхідно поважати думки і позицію партнера; інтереси учасників частково збігаються, а
частково розходяться; переговори
можуть вестися з позиції сили.
В) повідомлення, передача інформації за
допомогою мови, мови або інших знакових систем у процесі міжособистісної
взаємодії. У цьому процесі інформація не тільки передається, але і формується,
уточнюється, розвивається.
Г)здатність осягти зміст і значення
чого-небудь і досягнутий завдяки цьому результат. Але справа в тім, що, навіть
знаючи значення тих самих слів, люди можуть розуміти їхній не однаково
внаслідок соціальних, політичних, вікових особливостей. У людей, що
спілкуються, повинне бути також і однакове розуміння ситуації спілкування, що
можливо лише у випадку включення комунікації в деяку загальну систему
діяльності.