Зміст
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНІ
ВІДОМОСТІ ПРО ПРОГРАМУ
РОЗВИТКУ ООН (ПРОООН) 
2. ІНЕДКС
ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ (ІЛР) 
3. ВНЕСОК
ВІТЧИЗНЯНИХ ВЧЕНИХ
					







4. КЛАСИФІКАЦІЯ
КРАЇН ВІДПОВІДНО ІЛР
5. МІСЦЕ
УКРАЇНИ ЗА ІНДЕКСОМ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Сьогодні
в період трансформаційних змін соціальної та економічної системи України та
багатьох країн світу однією з найважливіших проблем суспільства є не лише
збереження, а й примноження людського потенціалу країни. Це завдання може бути
реалізовано лише за умови забезпечення стійкого та динамічного людського
розвитку, що має відбуватись на якісно новій основі і який потребує адекватного
та соціально гарантованого економічного забезпечення.
Поряд
із цим в економічній теорії ще залишаються нерозв’язаними ряд концептуальних
проблем, що пов’язані із визначенням сутності „людського розвитку” як
соціально-економічної категорії, а також пошуком оптимальних та
репрезентативних індикаторів його вимірювання, що мають врахувати як світовий
досвід так і специфіку національних умов.
Актуальним
в теоретичному та практичному плані є поглиблене розуміння тих тенденцій,
закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної
динаміки людського розвитку населення України в складних сучасних умовах, а
також наукове обґрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення цього
процесу. 
Кінцевою
метою економічного розвитку будь-якої країни та світу в цілому має бути
створення умов для всебічного розвитку людини, покращення її добробуту,
забезпечення її довгого та здорового життя. Саме за рівнем розвитку людського
потенціалу можна судити про рівень соціально-економічного розвитку країни в
цілому.


1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРОГРАМУ
РОЗВИТКУ ООН (ПРООН)
Програма
була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН в 1965 р., її діяльність
фінансується з добровільних внесків держав, тому зберігається їхній контроль
над фінансуванням операцій. Це впливова міжнародна організація, що має
численний апарат фахівців. Її штаб-квартира розташована
у Нью-Йорку. У більш ніж 100 країнах миру вона має свої постійні
представництва. Діяльність ПРООН у цей час ведеться майже у всіх країнах, що
розвиваються. Її направляє Рада керуючих, у який входять представники близько
50 держав, що обираються ЭКОСОС строком на три роки. Головними критеріями
надання Допомоги по цій програмі виступають такі ключові показники, як чисельність
населення й обсяг ВВП розраховуючи на душу населення країни-одержувача
допомоги. Допомога надається по п’ятирічних орієнтовних завданнях по конкретних
проектах в основному в трьох формах: напрямок фахівців, доставка устаткування
й підготовка національних кадрів. Частка фінансування ПРООН становить від 50 до
100%, залежно від рівня розвитку країни.
Сильні
зв’язки ПРООН з Міжнародним банком реконструкції й розвитку, з яким вона
координує свою діяльність. Орієнтація ПРООН чітко проглядається в тім обставині,
що більшість її програм у країнах, що розвиваються, майже завжди виявляється
під контролем західних фірм. У веденні Ради керуючих ЦРООН діють кілька
автономних добровільних фондів допомоги; найбільш великий з них — це фонд ООН в
області народонаселення (ЮНФПА).
Концепція
людського розвитку розглядає розвиток людини як основну мету і критерій
суспільного прогресу. Головні цілі людського розвитку мають три напрямки
розвитку: по-перше, тривалість життя людини, підтримуючи задовільний стан
здоров’я, по-друге, одержання освіти, яка відповідає сучасним вимогам, по-третє
— доступ до засобів, що забезпечують гідний рівень життя.
Найважливішим
показником є щорічний індекс людського розвитку (ІЛР) у різних країнах світу. 
 

2.
ІНЕДКС
ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ (ІЛР)

Концепція
людського розвитку створювалася ПРООН саме для завдань сприяння людському
розвитку у всесвітньому масштабі, на міжнародному рівні. У зв’язку з цим
методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН ґрунтується на мінімальному
наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані в усіх
країнах світу. Кожен з показників покликаний кількісно виразити один з ключових
напрямів (вимірів) людського розвитку. Ці показники періодично переглядаються,
вдосконалюються і т. ін., проте ключові виміри людського розвитку залишаються
незмінними відтоді, як Мегнад Десаі та Амартья Сен винайшли індекс розвитку
людського потенціалу (індекс людського розвитку — ІЛР), а ПРООН включила його у
свою доповідь 1990 року.
Це
саме ті три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні всього
процесу людського розвитку: прожити довге й здорове життя (вимір — довголіття);
набути, розширювати й оновлювати знання (вимір — освіченість); мати доступ до
засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір — матеріальний
рівень життя).
Вимір
довголіття відображає можливість людей прожити тривале й здорове життя. Хоча
прямого зв’язку між довголіттям і здоров’ям населення немає (наприклад, нерідко
молоді та здорові люди гинуть у військових конфліктах, а хронічно хворі з
допомогою медицини живуть довго), однак будь-яке продовження життя в загальному
випадку бажане для людей. Значення продовження життя полягає у загальній
переконаності у тому, що тривале життя цінне як саме по собі, так і з огляду на
різні непрямі переваги, тісно пов’язані з більшою тривалістю життя, наприклад,
з огляду на можливість більше скористатися перевагами освіти, високого рівня
життя і т. ін. Виміром довголіття обрано показник середньої очікуваної тривалості
життя при народженні. Це один з найпоширеніших показників міжнародної
статистики. Він розраховується майже для всіх країн за зіставною методикою і
виражається, як правило, в роках. Середня очікувана тривалість життя при
народженні характеризує середній показник тривалості життя стосовно
новонароджених у даному році, якщо б їм довелося прожити все життя в умовах
даної інтенсивності смертності.
Показник
освіченості також важливий не лише сам по собі. Цей вимір людського розвитку
відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та
багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого
внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і
дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації
праці. Особливістю цього показника є те, що він складається з двох компонентів:
досягнутого рівня грамотності дорослого населення та сукупної частки учнів у
загальній чисельності населення відповідного віку. У кінцевому рахунку зазначені
складові показника освіченості беруться з ваговими коефіцієнтами. При побудові
цього показника виходять з того, що грамотність є необхідною передумовою
здобуття освіти, першим кроком навчання, і тому міра грамотності (частка
грамотних у загальній чисельності населення, старшого за 15 років) має бути
важливішим серед показників даного виміру людського розвитку, тому більша вага
(2/3) надається досягнутому рівню грамотності дорослого населення. Щодо
економічно розвинутих країн, то рівень грамотності — лише мінімальна
характеристика освіченості населення. Тому цей показник у межах того самого
виміру освіченості доповнено показником сукупної частки учнів (сукупного
валового контингенту учнів, або повноти охоплення навчанням). Цій другій
складовій показника рівня освіченості надається менша вага (1/3). Сукупна
частка учнів розраховується як відношення загальної чисельності людей, які
розпочали навчання на всіх рівнях (від початкової школи аж до післядипломної
освіти) впродовж даного року до загальної чисельності населення відповідного
віку. Межі цього віку звичайно беруться від 5 до 24 років, але в конкретному
випадку можуть залежати від країни. 
Показник
матеріального рівня життя має відображати можливості доступу людей до
матеріальних ресурсів, необхідних для гідного існування, включаючи ведення
здорового способу життя, забезпечення територіальної та соціальної мобільності,
обмін інформацією й участь у житті суспільства. Цей вимір, безумовно, є
найскладнішим для оцінки та трактування людського розвитку. ПРООН наголошує, що
матеріальний стандарт життя (або персональне багатство) лише відкривають для
людини можливості, однак не визначають використання цих можливостей. Тобто це
засіб, що розширює можливості вибору, але не сам вибір. Матеріальний рівень життя
у розрахунку ІЛР характеризується скоригованим реальним (розрахованим за
паритетом купівельної спроможності національної валюти) валовим внутрішнім
продуктом (ВВП) на душу населення. У цьому разі більше, ніж стосовно інших
вимірів людського розвитку, вибір числового показника визначався наявністю
зручних і зіставних статистичних даних для практично всіх країн, а не
обґрунтованістю його як міри людського розвитку, проте знайти обґрунтованіший
показник поки що не вдається. 
Для
принаймні часткового згладжування суперечностей ВВП на душу населення як
показника людського розвитку використовуються певні методичні прийоми.
По-перше, ВВП на душу населення перераховується в міжнародну валюту (на
практиці — долар США) не за офіційним обмінним курсом, а за паритетом купівельної
спроможності, який визначається кількістю одиниць національної валюти,
необхідною для придбання певного «кошика» товарів і послуг, аналогічного тому,
який можна купити на 1 долар у США. По-друге, для врахування спадної корисності
доходу, що зростає, використовується процедура нормування ВВП за десятковим
логарифмом. У такому розрахунку будь-який приріст доходу дисконтується, однак
має певну цінність, а зменшення граничної корисності відображається специфікою
самої логарифмічної функції. 
Отже,
для кількісного представлення трьох базових вимірів людського розвитку
використовуються такі індикатори: середня очікувана тривалість життя при
народженні (показник довголіття); частка грамотних серед населення 15 років і
старшого та сукупна частка учнів серед населення відповідного віку (показники
освіченості); скорегований реальний ВВП на душу населення (показник
матеріального добробуту). Перераховані індикатори вимірюються різними одиницями
вимірювання, змінюються вони нерівномірно та нерідко різноспрямовано. Тому для
побудови загального індексу людського розвитку (ІЛР) потрібне агрегування цих
індикаторів, тобто зведення їх воєдино.
  
У
загальному вигляді індекс людського розвитку (Human development index — HDI)
розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості
життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу
населення : 
  
Індекс
тривалості життя (life) обчислюється за формулою:
Де
Хi — очікувана тривалість життя при народженні населення
і-тої території;
Хmax
— максимальне значення показника (прийняте на рівні 85 років);
Хmin
— мінімальне значення показника (прийняте на рівні 25 років).


  
Індекс
рівня освіченості (educ) обчислюється за формулою:
де
Iadult — індекс грамотності дорослого населення;
Ichild
— індекс сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного
віку.
  
Індекс
скоригованого реального ВВП (Iinc) на душу населення обчислюється за
формулою:
де
Хi — скоригований реальний ВВП у розрахунку на рік (за
паритетом купівельної спроможності) на душу населення і-тої території;
Хmax
— максимальне значення показника
(прийняте на рівні 40 000 доларів на рік);
Хmin
— мінімальне значення показника
(прийняте на рівні 100 доларів на рік).
Тож
показник ІЛР для кожної країни свідчить про те, скільки ще належить зробити цій
країні для досягнення певних цілей — середньої тривалості життя 85 років,
повної грамотності населення та суцільного охоплення навчанням молоді і рівня
середньорічних доходів на душу населення у розмірі 40 000 доларів за паритетом
купівельної спроможності національної валюти. Ці цілі тим ближчі, чим ближчим є
значення ІЛР до одиниці. Система
числових показників вимірювання рівня людського розвитку, яка використовується
ПРООН для більшості країн, далека від досконалості, у зв’язку з чим вона не
лише постійно вдосконалюється, а й постійно підлягає критиці. Проте вона чітко
обґрунтована теоретично та обумовлена наявністю статистичних даних, порівнянних
для практично всіх країн світу.


3. ВНЕСОК ВІТЧИЗНЯНИХ ВЧЕНИХ
Водночас
для розрахунку показників людського розвитку в конкретній країні (наприклад, в
Україні) можна і варто застосовувати ширшу національну статистичну базу,
використовуючи яку розробити хоча і складніші, але виваженіші та інформативніші
показники. З метою оптимальної адаптації глобальних ідей людського розвитку до
конкретних умов України вітчизняні вчені під керівництвом члена-кореспондента
АН України Е. Лібанової та професора О. Власюка розробили національні методики
вимірювання людського розвитку для регіонів України . Ці методики враховують
набагато більше основних аспектів людського розвитку: демографічний розвиток;
розвиток ринку праці; матеріальний добробут населення; умови проживання
населення; рівень освіти населення; стан та охорону здоров’я; соціальне
середовище; екологічну ситуацію; фінансування людського розвитку. Для
розрахунку значення кожного з названих аспектів використовуються цілі групи
детальніших показників (Додаток 1. Схема розрахунку індексу регіонального
людського розвитку).
Продумана,
виважена та зрозуміла методика обрахування ІЛР та його складових, крім
ранжування і поділу країн на групи, дозволяє оцінити відповідність поточної
ситуації певним орієнтирам, що виражаються оптимальними значеннями показників
людського розвитку, а також зміну її за певний період. Порівняння індексів
тривалості життя, освіченості та рівня життя дає можливість, за інших рівних
умов, уточнити пріоритетність відповідних програм людського розвитку і
необхідні розміри фінансування їх. Водночас ІЛР не враховує багато параметрів,
що забезпечують можливості вибору, і є цінними для людей. У зв’язку з цим
триває постійна робота з удосконалення методики його розрахунку та доповнення
його іншими синтетичними показниками. Проте жодні зміни у методиці розрахунку
ІЛР не можуть зменшити його значення як принципово нового інструмента вивчення
суспільного прогресу. Разом з тим методика розрахунку ІЛР ПРООН має бути
розширена та вдосконалена для використання всередині країни.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ВІДПОВІДНО ІЛР
Після
того, як значення ІЛР розраховані, здійснюється ранжирування країн за цим
показником. Після цього країни розбиваються на три групи:
· 
країни з високим рівнем людського
розвитку – для яких ІЛР ≥ 0,8;
· 
країни з середнім рівнем людського
розвитку – для яких 0,5 ≤
ІЛР
<
0,8
;
· 
країни з низьким рівнем людського
розвитку – для яких ІЛР < 0,5.
Для
більш глибокого та ґрунтовного аналізу людського розвитку крім ІЛР
використовують додаткові показники, а саме:
v 
індекс бідності населення для країн, що
розвиваються (ІБН — 1);
v 
індекс бідності населення для
країн-членів ОЕСР, країн Західної та Східної Європи, а також СНД (ІБН — 2);
v 
індекс розвитку з урахуванням гендерного
фактора (ІРГФ);
v 
показник розширення можливостей жінок
(ПРМЖ).
Одночасне
використання при аналізі ІЛР та ІБН дають змогу зробити висновки про ступінь
однорідності різних шарів населення за рівнем людського розвитку. Низьке
значення ІБН поряд з високим значення ІЛР свідчить не лише про високий рівень
людського розвитку, а ще й про те, що він характерний для значної частини
населення цієї країни. В цілому можна говорити про існування залежності: чим
віще рівень розвитку людського потенціалу, тим нижчим є рівень бідності.
Виключенням із цього правила стають країни із значним розшаруванням на багатих
і бідних. Для таких країн відносно високі значення ІЛР виникають поряд з
порівняно значним рівнем бідності населення.
Якщо
паралельний аналіз ІЛР та ІБН дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку
багатих і бідних в країні, то одночасний аналіз ІЛР та індексу розвитку з
урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) дозволяє оцінити рівність можливостей
розвитку чоловіків і жінок. Такій самій меті слугує і показник розширення
можливостей жінок (ПРМЖ).
Чим
вищим є значення ІРГФ, тим більш рівними є можливості жінок та чоловіків у
розвитку своїх здібностей. В той же час високі значення ПРМЖ свідчать про те,
що жінки мають можливість не лише розвивати свої здібності, а реалізувати їх на
практиці, відіграючи рівну з чоловіками роль в соціально-економічному розвитку
суспільства.
 

5. МІСЦЕ
УКРАЇНИ ЗА ІНДЕКСОМ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Починаючи
з 1995 року, Програма розвитку ООН в Україні за допомогою регулярних
національних звітів щодо людського розвитку постійно прагнула привернути увагу
політиків і громадськості до викликів, перед якими стоїть держави у сфері
соціального і економічного розвитку. Національні звіти пропонували погляд у
довгостроковій перспективі, аналіз ситуації в країні та стратегій посилення
людського розвитку. Україна добилася прогресу у сфері збільшення доходів
населення, в освіті та охороні здоров`я. Певний успіх досягнуто в галузі
гендерної політики. Водночас, подальший прогрес у забезпеченні гендерної
рівності частково залежить від збільшення кількості жінок на керівних посадах.
В галузі охорони здоров`я серйозним недоліком з погляду виконання завдань
залишається швидке збільшення кількості випадків ВІЛ-інфекції, зростання смертності
в результаті СНІДу і розповсюдження туберкульозу. 
Невтішні
прогнози експертів щодо місця України в Індексі розвитку людського потенціалу,
на жаль, виправдалися. Хоча за період з 2001 року позиція України в індексі
країн повільно підвищувалася (з 80 у 2001 та 78 у 2003 до 77 та 76 у 2005-2006
рр. відповідно), у звіті за 2009 р. Україна, зважаючи на світову фінансову
кризу, опинилася лише на 85 місці (Додаток 2).
Найбільш
відстає Україна від розвинутих країн за виробництвом валового внутрішнього продукту
на душу населення. Саме показник ВВП на душу населення є дуже важливим у
контексті інтеграції України до європейських структур.
ВИСНОВКИ
В
сучасній науковій літературі людський розвиток трактують відповідно до
концепції людського розвитку, що стала основою ще першої Доповіді про світовий
людський розвиток 1990 року. Однак, це визначення людського розвитку є занадто
спрощеним і не відображає повною мірою сутнісного розуміння зазначеної
категорії. 
Обґрунтована
необхідність оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення
людського розвитку за групою запропонованих кількісних та якісних показників,
що характеризують досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості
населення, споживання матеріальних благ, культурних і побутових послуг, ступінь
забезпечення населення належними умовами у виробництві і побуті, сферах
духовного, фізичного та соціального розвитку, рівень існуючих
соціально-правових гарантій населення, а також надійність у забезпеченні політичних
свобод і прав громадян у суспільстві.
Важливо
зауважити, що фактично всі країни розміщуються в ньому в спадному порядку, і
найбільшу увагу привертає їхнє місце в індексі, а не його абсолютне значення,
хоча різниця індексів країн, що стоять поряд у списку, може складати всього
3-5%, а отже і не може відображати реальну відмінність соціального становища в
них. Проте розвинені країни продовжують використовувати свої високі позиції в
індексі для самореклами на світовій арені та впроваджують непотрібні соціальні
заходи для того, щоб зайняти перші місця в індексі. Задля вдосконалення індексу
та підвищення його ефективності як індикатора соціальної ситуації в країні
пропонуємо впровадити наступні зміни. Перш за все, в індекс необхідно включити
й інші складові, наприклад, показники зайнятості та безробіття, грошові
вкладення у соціальні програми, участь у міжнародних соціальних проектах,
кількість видатних науковців, кількість дітей у сім’ях та можливість надання їм
гідної освіти, кількість неповнолітніх, що палять або вживають алкогольні напої
тощо.
Крім
того,
я вважаю за доцільне визначати позицію країни за інтегрованим
показником всіх рейтингів цієї країни у різних галузях, які наводяться у
щорічних звітах «Про розвиток людського потенціалу». Їх представлено у вигляді
таблиць, де країни згруповано за величезною кількістю критеріїв: розвитком
технологій, фінансів, екологічним становищем тощо. 
Насамкінець
пропоную замінити показники писемності та залученості до освітнього процесу на
показники індексу культурного капіталу, який, так само як і індекс розвитку
людського потенціалу, щорічно розраховується міжнародними інституціями.
Отже,
Індекс людського розвитку можна було б вдосконалити та зробити більш надійним
індикатором ефективності соціальної політики країни шляхом внесення до нього
деяких поправок. Ця проблема є досить актуальною та вимагає подальшого
дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. 
Марченко К. Глобалізація та освіта/ К.В.
Марченко // [Електронний ресурс]. —
Режим
доступу: http://www.bdpu.org/scientific_published/conf021009/articles/Section_3/Marchenko.pdf
2. 
Human Development Report 2009/
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf
3. 
Бікла О. Індекс людського розвитку як
показник ефективності моделей соціальної політики/ О.В. Бікла// [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2008/articles/Bikla.pdf
4. 
http://hdr.undp.org – Звіти з людського
розвитку на сайті Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.
5. 
Грішнова О.А. Людський розвиток: Навч. посіб.
– К.: КНЕУ, 2006.
6. 
Томчук Н.В. Еволюція наукових поглядів
на людський розвиток / Н.В. Томчук // Економічна теорія. – 2005.
7. 
Рівень життя населення України та
проблеми реформування механізмів його регулювання (Монографія). – К.:
Парламентське вид-во, 1998.