РЕФЕРАТ
з дисципліни «Гроші та кредит» 
на тему:
«ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ»

					








Зміст
Вступ
1. Соціальні наслідки інфляції
2. Економічні наслідки інфляції
Висновки
Список використаної літератури



Вступ

Найефективнішим
індикатором «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже
фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона
є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом,
за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому
діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення
стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою
цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність
у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких
соціально-економічних наслідків — за умов інфляції втрачається ефективність дії
та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.
Інфляція стала
важливим чинником, яка впливає на функціонування всіх елементів економічної
системи, що трансформується. Економічна система, яка зараз існує в Україні,
сформувалась багато в чому під впливом саме цього чинника та тих наслідків, які
він викликав.
Теоретичним
підґрунтям до написання роботи стали праці таких вітчизняних і зарубіжних
вчених, як О. Мельник, А. Савченко, Г. Пухтаєвич, О. Тітьонко, О. Петрик та
інших, які плідно досліджували наслідки інфляції, теоретичні та методологічні
засади її виникнення.
Метою написання
роботи є аналіз соціальних і економічних наслідків інфляції в умовах
трансформації економічної системи України.
Досягнення цієї мети
зумовило необхідність постановки та вирішення комплексу завдань: дослідження соціальних
наслідків інфляції; дослідження економічних наслідків інфляції; обґрунтування
методів запобігання виникнення інфляції, розробка практичних рекомендацій.



1. Соціальні наслідки інфляції

Вплив інфляції на
положення населення не вичерпується лише розглядом проблеми впливу інфляції на
зайнятість. Значно сильніший безпосередній вплив інфляції на доходи населення,
які в реальному обчисленні швидко знижуються.
Істотна ознака
інфляції поряд зі знеціненням грошей полягає в перерозподілі частини
національного доходу: інфляцію відрізняє від простої зміни масштабу цін саме
нерівномірність їх зростання на різноманітні товари. Внаслідок високої
інфляції знижуються реальні доходи більшості населення. Проте існування
«грошової ілюзії» може дещо знизити психологічний вплив інфляції.
Зниження реальної
заробітної плати і реальних доходів в цілому особливо інтенсивно відбувалось в
умовах гіперінфляції. Номінальна заробітна плата не встигала за високими
темпами інфляції і, навпаки, зниження темпів інфляції призводило до зростання
реальної заробітної плати.
Різке зниження
реальної заробітної плати призвело до того, що її частка в структурі витрат
виробництва в народному господарстві знизилась. Таке різке скорочення частки
зарплати під впливом інфляції не могло не вплинути на структуру внутрішнього
ринку, його місткість і пропорції. Воно об’єктивно призвело до відставання
реального платоспроможного попиту від можливостей пропозиції та неминуче
скоротило саму пропозицію, поглиблюючи тим самим кризове падіння виробництва і
посилюючи інфляцію, викликану шоком пропозиції.
Найбільший спад виробництва
спостерігається в наукомістких та тих галузях, де існує найбільш швидкий оборот
капіталу, продукція яких орієнтована на задоволення попиту населення: в легкій,
харчовій промисловості, на підприємствах, які випускають продукцію
культурно-побутового призначення.
Особливо негативно
вплинула інфляція на фіксовані доходи осіб, які отримують різні соціальні
допомоги: пенсіонерів, студентів, безробітних та на заробітки працівників
бюджетної сфери. Збільшення цих допомог і заробітків значно відстає від
динаміки доходів інших верств населення і побудоване на принципі лише часткової
компенсації зростання рівня цін. Через це доходи цієї категорії населення
внаслідок інфляції знижуються більш інтенсивно, а компенсація їх в процесі
індексації не перевищувала 80 відсотків реального зростання цін.
Окрім прямого
впливу інфляція справляє і непрямий вплив на доходи основної маси населення
через зміни в оподаткуванні. Під впливом інфляції збільшується кількість
платників податків за рахунок залучення до їхніх рядів осіб, які раніше не
підлягали оподаткуванню: з падінням купівельної спроможності та номінальним
зростанням грошових доходів все більше категорій населення включається до сфери
оподаткування. Іншим каналом впливу інфляції на пряме оподаткування доходів
населення є збільшення фактичних норм обкладання податком, причому порівняно
більшою мірою зростають податки платників з більш низькими доходами. Проте в
будь-якому разі інфляція призводить до збільшення податкового тягаря і тим
самим до ще більшого зниження рівня реальних доходів населення. Індексація
податкових ставок та неоподатковуваного мінімуму доходів призводить до
фактичного зменшення надходжень до бюджету, що для держави тепер зовсім
неприйнятно. Але таке становище вихолощує суть такого соціального нормативу як
неоподатковуваний мінімум. Він перестає бути тим інструментом економічної політики,
який дає змогу забезпечити населенню свої мінімальні споживчі потреби у повному
обсязі.
Інфляція
справляє свій згубний вплив не тільки на поточні доходи населення, а й на їхні
заощадження. Зростання інфляції призводить до швидкого
знецінення не дуже великих заощаджень населення в грошовій формі, включаючи
готівку та банківські вклади.
Аналіз динаміки
грошових заощаджень населення України показує, що в період посилення
інфляційного процесу норма заощадження в його доходах знижується. Зубожіння
населення, викликане зростанням інфляції, призводить до того, що частка
заощаджень населення в загальному грошовому доході різко скорочується, хоча в
попередній період вона постійно зростала.
Проте найбільш
поширеною формою заощаджень в умовах інфляції стала купівля населенням
конвертованої валюти.
Не поспішає
населення вкладати свої заощадження у цінні папери. Головна причина полягає в
тому, що вже зникло досить багато трастів, банків, довірчих та інвестиційних
компаній, які широко випускали свої цінні папери, а ті, які залишились на
ринку, не змогли виконати свої гучноголосі обіцянки про надвисокі дивіденди,
рівень яких мав випереджати рівень інфляції.
При інфляційній
втраті грішми їхньої купівельної спроможності збільшуються заощадження в формі
фізичних активів (золота, срібла, коштовностей і нерухомої власності — дач,
квартир тощо), вартість яких у грошовому вираженні зростає, тоді як вартість
фінансових активів (акцій, облігацій, банківських депозитів і просто готівкових
грошей) в наших умовах знижується. Останнім часом як сфера, в яку можна
вкладати заощаджені кошти, почала розглядатися також земля.
До негативних
наслідків впливу інфляції на соціально-економічне положення населення (особливо
його найбідніших прошарків) в перехідний період можна віднести те, що держава,
намагаючись придушити інфляцію, пішла на скорочення витрат бюджету спрямованих на
різні види соціальної допомоги та на утримання соціальної сфери. Це призвело не
тільки до появи закладів соціальної сфери недержавної форми власності, а й до
швидкого поширення системи платних послуг в державних соціальних установах.
Важливим наслідком
впливу інфляції на соціально-економічний стан населення в перехідний період
стало поглиблення диференціації доходів різних соціальних груп і посилення на
цьому ґрунті економічної та соціальної нерівності. Внаслідок інфляції бідні
стають ще біднішими, а багаті — ще багатшими.
Під впливом
інфляції деформується структура споживчих цінностей, культурних переваг тощо. Проходить інтенсивна зміна способу життя основної маси населення. Для
виживання та стабілізації своїх доходів люди починають інтенсивно працювати в
особистих підсобних господарствах, що веде до значного (майже в 2 рази) зростання
частки сімейних доходів з цього джерела, вони відмовляються від
культурно-побутових послуг та дозвілля.
Сприяючи розвою
нелегальної економіки в найрізноманітніших її проявах, інфляція підгодовує
дух шахрайства. В умовах ринкової трансформації системи суспільних відносин
інфляція сприяє розширенню масштабів спекуляції та зростанню частки доходів,
які отримують з цього джерела. Крім того, інфляція створює сприятливі умови і
для незаконних валютних операцій, приховування доходів від оподаткування тощо. Все
це разом узяте істотно погіршує соціальний клімат у суспільстві.
Досвід України
підтвердив зауваження Дж. Сакса про те, що «… висока інфляція, яка
супроводжується всеохоплюючим і хаотичним перерозподілом доходів та достатку,
здатна підірвати суспільний устрій» [2, 113].
2. Економічні наслідки інфляції

Емісійне
фінансування досить інтенсивно використовувалось в Україні. Проте з ряду причин
результатом емісії, яка була покликана залатати дірки у державному бюджеті та
підтримати підприємства державного сектора, стало виникнення інфляції і
збільшення її дезорганізуючого впливу на весь процес відтворення. За рахунок
зростання грошової маси держава не змогла досягти не тільки прискорення
прогресивних зрушень у структурі виробництва і відновлення економічного
зростання, а й стимулювала появу прямо протилежних процесів.
Одним з
найважливіших наслідків інфляції як на мікро-, так і на макрорівні стає
невизначеність. Причому на макрорівні в період
ринкової трансформації економічної системи вона виявляється значно більше,
оскільки всі орієнтири розвитку, які раніше існували, виявляються в значній
мірі розмитими, а нові ще не сформовані. Стрибкоподібне скорочення державного
регулювання цін, помножене на сильні інфляційні імпульси, призводить до того,
що норма прибутку значно коливається не тільки між галузями, а й в середині однієї
галузі і навіть підприємства протягом року і навіть за місяцями. Передбачувати
зміни ринкових умов господарювання стає майже неможливо. Визначення рівня
витрат і прибутків навіть за поточними програмами капіталовкладень, не кажучи
вже про середньо — і довгострокові програми, пов’язано з ризиком чималих
прорахунків.
Складається
спекулятивна ситуація, в якій всі учасники відтворення вважають за краще
утриматись від виробничої активності та шукати інші, невиробничі, сфери
вкладення, принаймні для частини своїх капіталів, а заощадження спрямовуються у
ті форми та країни, де ризик їх втрати через інфляцію мінімальний. Отже,
інфляція посилює невизначеність, виводячи її на макроекономічний рівень і
прирікаючи суб’єктів відтворювального процесу на схильність до випадкових
рішень, що є матеріальним втіленням несталості розвитку економіки у перехідний
період при непослідовності її реформування.
Суттєвим
наслідком інфляції на макрорівні є зміна співвідношення між нагромадженням і
споживанням. У багатьох країнах, які розвиваються,
інфляція використовується як основний інструмент для збільшення нагромаджень. Механізм
примусового збільшення нагромадження в результаті інфляції полягає у тому, що
за рахунок зниження реальних доходів і можливостей споживання, передусім населення,
ресурси вивільняються зі сфери споживання і потрапляють в ті сектори, де вони
використовуються для збільшення розмірів виробництва. Отже, інфляція знижує і
без того недостатній рівень споживання основної маси населення, а це може
спричинити не тільки соціальні конфлікти, а й зниження ефективності виробництва
у зв’язку зі звуженням ринку
Проте інфляція,
викликана емісійним фінансуванням дефіциту бюджету, може і не призводити до
зростання норми нагромадження, коли скорочення рівня особистого споживання
населення компенсується зростанням державного невиробничого споживання, а також
зниженням заощаджень та інвестицій в недержавному секторі перехідної економіки,
що і спостерігалось в Україні.
Інфляція
суттєво вплинула і на зміну структури інвестицій. Оскільки
під впливом інфляції зростає економічний ризик інвестицій, у результаті
найбільший розвиток отримують лише ті види бізнесу, які мають виразно
спекулятивний характер і не розраховані на тривалу перспективу. Діяльність
пріоритетних для стабільного розвитку суспільства галузей з тривалим виробничим
циклом заморожується. Базові галузі економіки при цьому приходять в занепад,
оскільки їх фінансові ресурси реально перекачуються в галузі з швидкою
оборотністю капіталу. Отже, відбувається порушення інвестиційних процесів та
поглиблення макроекономічних диспропорцій, що не створює умов для
тривало-стабільного економічного зростання.
За допомогою
інфляції здійснюється перерозподіл частини ресурсів і між окремими секторами
економічної системи, галузями, підприємствами. Вплив такого перерозподілу на
економічну систему залежить від напряму перетікання частини реальних доходів і
характеру їх використання. Суспільство зацікавлене у тому, щоб реальні ресурси,
які потрапляють до тих суб’єктів господарювання, номінальні доходи яких
зростають досить швидко, спрямовувалися у продуктивні канали. Проте в період
ринкової трансформації економічної системи це відбувається не завжди. Головна
причина полягає в тому, що суспільні інституції, які цим займаються в умовах
ринку, в нашій країні ще повністю не сформовані. Інфляція в Україні справді
спричинила випереджаюче скорочення реального споживання, але зумовлений цим
примусовий перерозподіл коштів, не був продуктивно використаний. Отже, що у
перехідний період в економіці України, зростання інфляції призвело лише до
дезорганізації інвестиційної діяльності. Це пов’язано і з тим, що зростання
інфляції підвищувало прибутковість не реальних інвестицій, а спекулятивних
операцій, що і нині значно ускладнює інвестування та відновлення економічного
зростання.
До наслідків
інфляції можна також віднести і більш швидку появу в Україні ринку державних
цінних паперів, адже саме інфляція підштовхнула до
пошуку неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, яким і став цей елемент
фінансового ринку. Проте в сфері державного кредиту під впливам інфляції
скорочується передплата на державні облігації, оскільки знижується їхня реальна
вартість та посилюється недовіра до самої держави і її спроможності регулювати
економічні процеси. Внаслідок цього ще більше знижуються фінансові можливості
держави для впливу на економіку.
Водночас у
проблемі взаємодії інфляції та державного кредиту є ще один досить важливий
аспект. Це проблема погашення отриманих кредитів, оскільки до цього часу
залишається незрозумілим, за рахунок чого держава збирається їх погашати. Реальних
доходів від використання наданих їй кредитів держава не має, оскільки не
провадить відповідних інвестицій, які б забезпечували зростання доходів, що, в
свою чергу, дало б змогу погасити борг і виплатити відсотки. Якщо погашення
боргів планується за рахунок податків, то краще підвищити їх відразу. Це буде
менш обтяжливо для суспільства, адже не треба буде платити відсотки. Якщо цю
акцію передбачається здійснити за рахунок емісії, то знову-таки краще зробити
це зразу. Це викличе менший сплеск інфляції. Якщо за рахунок нових позик, то це
той шлях розвитку, який і розвитком дуже важко назвати.
Серйозним
наслідком розвитку інфляційних процесів у економічній системі України стала
натуралізація господарських зв«язків між суб»єктами підприємництва, яка надає інфляційним тенденціям ще більші масштаби. Поширення
бартерних операцій, підштовхуючи інфляцію, обумовило і таке явище, як значне
зменшення потреби в національних грошах і відповідне зменшення забезпеченості
економіки України національною грошовою масою.
Наслідком інфляції
в період ринкової трансформації економічної системи є також зміни в
характері грошового обігу України. Під впливом гіперінфляції різко зріс
рівень доларизації.
Подвійно вплинула
інфляція і на кредитну систему. З одного боку, під впливом інфляції розвиток
кредитних відносин був спрямований у ринкове русло, оскільки інакше кредитні
установи не змогли б вижити. Інфляція певною мірою сприяла їхньому розвою та
становленню, оскільки початково інфляційна нерівновага викликала значний
приплив коштів саме у фінансову сферу. Проте, з іншого боку, інфляція справила
і значний негативний ефект на розвиток цієї сфери. Були підірвані засади
кредитування — кредит став невигідним, оскільки сума боргу впродовж строку
кредиту інтенсивно знецінювалась. Знизилась реальна пропозиція позикових
капіталів, зросли відсотки за позиками, скоротились строки їх надання. Під час
гіперінфляції не тільки зменшилася частка термінових депозитів, а й відбулось
реальне вилучення частини вкладів. Перевищення темпами інфляції темпів
зростання відсоткових ставок свідчило про те, що почали знецінюватись не тільки
гроші, а й позиковий капітал, суспільні заощадження. Це неминуче призвело до
того, що тільки-но організовані українські банки втратили значну частину
власного акціонерного капіталу. (майже половину). Реальне поповнення статутних
фондів українських банків стримувалось податковою політикою держави. Внаслідок
цього ряд комерційних банків взагалі збанкрутував, а десятки інших і тепер
переживають серйозні труднощі, які загрожують їхньому існуванню.
Ще одним напрямом,
що характеризує негативні наслідки впливу високої інфляції на макрорівень
економіки, є зниження частки довгострокових кредитів у загальному обсязі їх.
Це веде до зниження інвестиційної активності. Головні причини такого становища
— «інфляційна короткозорість» і відсутність довгострокових внесків на
депозити в банки. Вкладники в умовах інфляційної нестабільності не довіряють
банкам, а тому тримають гроші там не більше як 1 — 4 місяці.
Ще одним наслідком
інфляції в перехідній економіці України стала дестабілізація ринку
недержавних цінних паперів. Одна з важливих причин цього явища полягала у
тому, що в умовах інфляції та часткового збереження державного регулювання цін,
об’єктивно не може скластись середня норма прибутку, яка є головним орієнтиром
цього ринку.
Інфляція
істотно вплинула на обсяг вкладання іноземного капіталу в Україну. Проте приплив іноземних інвестицій можливий лише за відсутності в
Україні високої інфляції. Світовий досвід свідчить, що активне іноземне
інвестування на довгостроковій основі можливе лише за умови тривалого утримання
інфляції на рівні нижчому за 40 відсотків на рік. Це має бути основним
критерієм для державної економічної політики на перехідний період.
Водночас не можна
не визнавати і того факту, що інфляція, загальмувавши структурну перебудову,
зіграла і певну позитивну роль в її розгортанні. Справа в тому, що зміна
цінових пропорцій є визначальним елементом структурної перебудови при переході
до ринкових відносин. Вона має їй передувати, оскільки злам цінових пропорцій
покликаний дати напрям тому потоку інвестицій, який і здійснюватиме структурну
перебудову. Зниження інвестиційної активності та збільшення ступеня зламу
цінових пропорцій в Україні проходило на тлі загального інфляційного зростання
цін. Саме останній чинник істотно полегшив перебудову цінових пропорцій.
Висока інфляція,
за якої вигідно несвоєчасно сплачувати податки чи взагалі їх не сплачувати,
призвела також до посилення тінізації економіки (ухилення від офіційної
реєстрації виробничого процесу). Отже, виходить, що інтеграція тільки половини
тіньової економіки в офіційну, легальну (а відтак, одержання від неї податків
до бюджету) дало б змогу повністю покрити дефіцит бюджету і в такий спосіб
досягти фінансової стабілізації.
Ще одним наслідком
високої інфляції стала поява в Україні тіньового ринку валюти при
фактичній відсутності легального та його жорсткій регламентації.
Наступним важливим
наслідком інфляції є зниження курсу української національної грошової
одиниці по відношенню до інших більш сталих валют. А це вносить значний
елемент невизначеності та несталості в здійснення валютних операцій, ускладнює
розвиток міжнародних економічних відносин, призводить до того, що велика частина
торговельних операцій проводиться у валютах зарубіжних країн або на бартерній
основі.
В той же час
інфляційне падіння валютного курсу справляє суперечливий вплив на розвиток
економічних відносин. Падіння курсу української валюти сприяє зниженню цін на
експортні товари, обчислені в іноземній валюті, а це зміцнює їхню
конкурентоспроможність на зовнішньому ринку, призводить до зростання експорту і
надходжень від нього, тим самим посилюючи позиції України в міжнародній
торгівлі. Під впливом зниження курсу збільшується ціна імпортованих товарів,
підтримуючи конкурентоспроможність національного виробництва на внутрішньому
ринку. Це, в свою чергу, призводить до скорочення імпорту і створення
можливостей для збалансування зовнішньої торгівлі.



Висновки

Викладене дає
підстави розглядати інфляцію в умовах ринкової трансформації економічної
системи в Україні як засіб перерозподілу не тільки суспільного продукту, а й
національного багатства в інтересах певних досить вузьких прошарків населення,
які займаються підприємницькою діяльністю. Інфляція виступила тим важелем, який
створив оптимальні умови для швидкого відчуження більшості населення не тільки
від їхніх особистих трудових заощаджень та реальної власності на засоби
виробництва, а й від засобів існування, посиливши поляризацію суспільства. Вона
стимулювала першопочаткове нагромадження капіталу в недержавному секторі. При
цьому стимулювання здійснювалось дещо новим, відмінним від традиційного
способом — через механізм нерівномірного зростання цін і проникнення в дещо
нові та досить прибуткові види діяльності, раніше монополізовані державою. Сприявши
значному падінню виробництва, знеціненню основного капіталу підприємств, вона
об’єктивно полегшила здійснення процесу приватизації, забезпечила економічні і
інституційні передумови для переходу до нової системи економічних відносин.
Водночас інфляція,
викликавши появу серйозних диспропорцій у суспільному відтворенні, порушивши
його сталість та безперервність, спровокувавши поглиблення спаду виробництва,
спричинивши зростання розшарування українського суспільства та збільшення
злиденності більшої частини населення, посилила нестабільність суспільного
розвитку та створила політичну загрозу для подальших трансформаційних
економічних зрушень. Саме це зумовило необхідність швидкого придушення
інфляції, оскільки її продовження посилювало політичну нестабільність та
створювало загрозу повернення до планово-розподільчої економічної системи.
Здійснення
оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні
процеси в економіці — падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит
держбюджету — та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.



Список використаної літератури

1.  Курс экономики (за ред. Райзберга). — М., 1997. — 391 с.
2.  Мельник О.М. Інфляція: Теорія і практика регулювання. — К.: т-во
“Знання”, 1999. — 258 с.
3.  Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. — К., 1999.
— 288 с.
4.  Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник
НБУ. — 2007. — № 3. — С.2-5.
5.  Скрипник А. Інфляція, фактори впливу та інструменти регулювання // Вісник
НБУ. — 2003. — №9 — С.13-15.
6.  Шевчук В. Інфляційний “перегрів» української економіки в 2003-2004
роках: причини та наслідки // Економіст. — 2005. — № 11. — С.33-38.