Львівський
інститут банківської справи
Університет
банківської справи
Національного
банку України
Кафедра
економіки та
управління
персоналом
					







Курсова
робота
тема
“Господарські
товариства як сучасна форма господарювання в Україні ”
Виконала
студентка
Весна
Ірина
Курс
2, група 201-ОА
спеціальність
“Облік і Аудит”
Науковий
керівник
викладач
кафедри Л. Б. Сіверська
Львів
2008


ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні основи функціонування господарських
товариств в Україні
1.1 Інституціональні основи господарських товариств
1.2 Види господарських товариств
2. Вплив витрат, пов’язаних зі збутом продукції, на
фінансово-економічні показники діяльності господарських товариств
3. Основні напрямки розвитку господарських товариств в
Україні
3.1 Розвиток законодавчої бази господарських товариств
3.2 Основні завдання і цілі господарських товариств
3.3 Зарубіжний досвід розвитку господарських товариств
і його застосування в Україні
4. Висновки
5. Література
6. Додатки 
ВСТУП
Серед організаційно-правових
форм підприємництва України визначальне місце належить господарським
товариствам. Історія їх розвитку самим безпосереднім чином пов’язана з
розвитком ринку, оскільки завдяки цій формі зростає можливість залучення до
господарювання в якості суб’єктів підприємництва більш широких верств населення
суспільства , перетворення громадян на активних , відповідально-правових учасників
економічних відносин
Розвиток
господарських товариств є в значній мірі основою збільшення внутрішнього
інвестування економіки, оскільки є засобом концентрації капіталу за допомогою
об’єднання індивідуальних капіталів , постійного розширення обсягу внутрішнього
капіталу країни .
В сучасних умовах
господарювання, коли Україна знаходиться на етапі переходу до ринкової
економіки. Важливим і необхідним є дослідження господарських товариств, як
сучасної форми господарювання. Оскільки, найбільш поширеною організаційно-правовою
формою підприємницької діяльності є господарські товариства ,які являються
основою ринкової економіки у більшості країн Європи.
Також
актуальність цієї теми полягає в тому, що господарські товариства засновують
свою діяльність на активній участі в управлінні товариством відносно великої
групи підприємців .Тобто, громадське товариство є засобом демократизації
господарських відносин. Ефективна робота підприємства можлива лише тоді ,коли
функції господаря закріплені не за однією особою, а хоча б невеликою, але
згуртованою групою людей ,що асоціює інтереси всього колективу , в правовому в
правовому відношенні опосередковує деякі найбільш складні сфери діяльності
(фінанси, рух майна, оплата праці тощо).
Мета мого
дослідження полягає в тому , щоб визначити важливість і ефективність
функціонування господарських товариств в Україні .
Завдання мого
дослідження полягає в тому ,щоб визначити інституціонально-правові основи
господарських товариств і їх види, скласти їхній порівняльний аналіз. На основі
порівняльного аналізу, а також при застосуванні досвіду зарубіжних країн визначити
шляхи вдосконалення нормативно-правової бази і підвищення ефективності функціонування
господарських товариств.
· 
Універсальність
організаційно-правової форми господарських товариств дає можливість її
застосування для підприємств ,інших господарських організацій низової ланки
економіки ,що мають на меті отримання прибутку (банки, страхові
компанії),неприбуткових господарських організацій (фондові біржі),господарських
об’єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств).
· 
Наявність
в учасників господарських товариств корпоративних прав :право участі в
розподілі прибутку товариства ,право участі в його управлінні ,право участі в
розподілі майна товариства у разі його ліквідації.
· 
Основний
правовий титул майна товариства –право власності, джерелами формування якого є
вклади засновників та учасників товариства;вироблена продукція; отримані
доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших право чинів ,не
заборонених законом.
· 
Подільність
майна товариства на частки ,розмір яких визначається установчими документами
товариства.
· 
Корпоративний
характер управління –учасниками товариства (в персональних товариствах )або
системою органів (об’єднання капіталів). 
· 
Можливість
для засновників вибору форми товариства з п’яти передбачених законом: акціонерне
товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою
відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.
Вище перелічені характерні
риси господарських товариств , визначають їхнє важливе місце в курсі “Економіка
підприємств”. Оскільки , основне завдання курсу “Економіка підприємств” є
ефективне використання ресурсів підприємства .Адже, згідно статистичних даних
2007 року господарські товариства є найефективнішою організаційно-правовою
формою господарювання в Україні, завдяки простоті їхнього створення і
функціонування.
При написанні курсової роботи я використала два
нормативно-правові акти, сім літературних джерел.
1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНІ
1.1Інституціональні основи господарських товариств
Господарські
товариства — це господарські організації, які створюються фізичними або
юридичними особами на договірних засадах шляхом об’єднання майна та
підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Правове становище
господарських товариств регулюється Господарським кодексом України(статті
79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162),Законом України від
19.09.1991 року “Про господарські товариства ”,де вказано, що господарські
товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не
суперечить законодавству України.
До господарських
товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні
товариства. Всім їм притаманні деякі спільні ознаки:
· 
Товариство
–це добровільний союз, об’єднання не менше двох осіб. Максимальне число
учасників не обмежується, але на практиці у товаристві об’єднується невелике
коло осіб;
· 
Господарські
товариства є договірним об’єднанням. Як юридичні особи ,утворюються на підставі
укладання засновницького договору ;
· 
Забезпечення
діяльності господарських товариств здійснюється на засадах поєднання майнових
засобів та нематеріальних активів, у цьому випадку останні називають, ще
особовими елементами.
Звідси – внески
учасників майнового товариства можуть вноситись повністю або частинами як у
матеріальній формі, так у формі послуг, прав інтелектуальної власності, знань
тощо. Вплив особового елементу на діяльність товариства здійснюється у вигляді
виконання робіт, надання послуг, участі в управлінні, представництві.
Всі види
господарських товариств за українським законодавством є юридичними особами.
Вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить
законодавству України.
Товариство
набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна
реєстрація товариства проводиться за правилами встановленими Законом України
“Про підприємства в Україні”. Товариства, що займаються банківською діяльністю,
реєструються національним банком України в порядку, визначеному законодавством
України про банки і банківську діяльність.[9.ст.130]
Товариство зобов’язане
у п’ятиденний строк повідомити орган, що здійснив реєстрацію, про зміни, які
стались в установчих документах. Ці зміни вносяться до державного реєстру
підприємств. Зміни в установчих документах товариства вносяться до державного
реєстру за тими ж правилами, що і державна реєстрація товариств.
Основними документами
для створення господарських товариств є установчий договір та статут. Вони
включають: вид господарського товариства, предмет і мету його діяльності, склад
засновників та учасників, найменування товариства та його місцезнаходження,
розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і
покриття збитків, склад органів управління, порядок прийняття ними рішень
порядок внесення змін в установчі документи, порядок ліквідації та
реорганізації товариства.[5.с109]
Довірчий характер
відносин між учасниками товариств формують і відповідні управлінські відносини.
Рішення з тих чи інших питань функціонування товариств приймається одноголосно,
якщо в засновницькому договорі не встановлена інша норма, наприклад про
необхідність згоди більшості учасників.
Товариства при
здійсненні господарської діяльності виступають у підприємницькому обороті під
своєю фірмовою назвою. Призначення назви полягає у ідентифікації підприємця, індивідуалізації
його діяльності на ринку. Найменування товариства повинно містити зазначення
виду товариства, для повних та командитних товариств – прізвища, найменування
учасників товариства.
Засновниками та
учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також
громадяни, крім осіб, стосовно яких встановленні обмеження законодавчими актами
України.
Іноземні
громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні
організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств на
рівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими
актами України.
Права та обов’язки
учасників товариства визначаються законодавством та засновницькими документами
товариства не можуть звужувати ті права і відміняти ті зобов’язання, якими
наділені учасники згідно законодавства.
Відповідно до
ст.10 Закону “Про господарські товариства” учасники товариства мають право:
· 
Брати участь
в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установах документах,
за винятком випадків, передбачених згаданим Законом;
· 
Брати
участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди); 
· 
Вийти з
товариства;
· 
Одержувати
інформацію про діяльність товариства.
На вимогу
учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси,
звіти про діяльність товариства, протокол зборів. Учасники можуть мати також
інші права, передбачені установчими документами та законодавством України .
Обов’язки
учасників товариства:
· 
Виконувати
вимоги, встановлені установчими документами товариства і рішення загальних
зборів та інших органів управління товариства;
· 
Виконувати
свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язанні з майновою
участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими
установчими документами;
· 
Не розголошувати
комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
· 
Нести
інші обов’язки, що передбачені Законодавством України та установчими
документами товариства.
Господарське
товариство є власником: майна, переданого йому засновником і учасниками у
власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської
діяльності; іншого майна, набутого на підставах ,не заборонених законом.
Ризик випадкової
загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в
користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими
документами.
Вкладами
учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та
інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і
іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші
майнові права (в тому числі інтелектуальна власність), грошові кошти. Забороняється
використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти ,кошти одержані
в кредит та під заставу .
Засновники
товариства мають право самостійно визначати ціну вкладів. Слід звернути увагу
на необхідність правильної оцінки вкладів, що зроблені у формі інтелектуальної
власності — винаходи, промислові зразки, знаки фірми, гудвіли, вироби мистецтва
та інші нематеріальні активи. Вони завжди повинні фіксуватись у матеріальній
формі, на певних носіях – на папері, магнітному диску. При цьому слід
зазначити, який конкретно об’єкт цих прав і в якій формі передається у
власність товариства.
У товаристві
створюється резервний капітал у розмірі, визначеному установчими документами,
але не менше 25% від статутного фонду, а також інші фонди, передбачені
законодавством України або установчими документами товариства.
Розмір щорічних
відрахувань до резервного(страхового) фонду передбачається установчими
документами, але не може бути менш ніж 5 відсотків суми чистого прибутку .
Прибуток
товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття
матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці .Чистий
прибуток, одержаний після сплати податку на прибуток, інших платежів і
відрахувань, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до
установчих документів визначає напрямки його використання.
Товариство має
змінювати розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути
здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім
випадків , передбачених чинним законодавством.
Перевірку
фінансової діяльності товариства здійснюють державна податкова адміністрація та
інші державні органи у межах їх компетенції, ревізійні органи товариства та
аудиторські організація.
Припинення
діяльність товариства відбувається шляхом його реорганізації з дотриманням
вимог антимонопольного законодавства або ліквідації.
Реорганізація
товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства, а у випадках, коли
воно зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також
примусовий поділ за постановою антимонопольних органів.
При реорганізації
товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його
правонаступників.
Товариство
ліквідується:
· 
Після
закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої
при його створенні;
· 
За
рішенням вищого органу товариства;
· 
На
підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють
діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним
законодавства; на підставі рішення арбітражного суду про визнання товариства
банкрутом.
Ліквідація
товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією. У випадках
банкрутства чи припинення діяльності товариства за рішенням суду або
арбітражного суду ліквідаційну комісію призначають ці органи.
З дня призначення
ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами
товариства. Комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в
одному з офіційних органів преси інформацію про строки подання кредиторами
своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і
кредиторів та розраховується з ними, вживає заходи щодо оплати боргів
товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс
та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну
комісію.
Достовірність та
повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором , за
винятком товариств з річним господарським оборотом менш як 250 неоподаткованих
мінімумів.
Грошові кошти, що
належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при
ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах
найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій,
випущених товариством, розподіляються між учасниками товариства.
Ліквідація
товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою
діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.
1.2Види господарських товариств
За 1 статтею
Закону України “Про господарські товариства ” до господарських товариств
належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю,
товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні
товариства.
Акціонерне
товариство – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на
визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і
яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; акціонери
несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості
належним їм акцій.
Органи управління
і контролю акціонерних товариств: вищий орган — загальні збори акціонерів, які
вирішують питання стратегічного характеру; виконавчий орган – правління,
дирекція чи директор, забезпечує виконання рішень загальних зборів та здійснює
керівництво поточною діяльністю товариства; також акціонерні товариства можуть
створювати спостережну раду, проміжний орган між загальними зборами і
виконавчим органом і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган.
Статутний фонд
акціонерного товариства розподіляється на визначене число рівних між собою
часток — акцій рівної номінальної вартості. Рівність часток, що становлять одну
акцію, є обов’язковим. Загальна ж доля акцій, яка є власністю акціонера може
бути різною.
Акціонерні товариства
бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство і закрите акціонерне
товариство[ст.81 ГК України, ст.25 Закону “Про господарські товариства”].
До відкритого
акціонерного товариства належать акціонерні товариства, акції яких можуть
розповсюджуватися шляхом вільної, відкритої підписки та доступної всім бажаючим
купівлі — продажу на біржі. В товариствах цього виду засновники повинні мати
лише визначену частину акцій, а більша їх частина розміщується серед
потенційного необмеженого кола інвесторів, акціонер має право на свій розсуд
зробити перевідступку належних йому акцій будь-яким третім особам; в
товариствах цього виду вільно відбувається зміна акцій між ними, це товариство
з не фіксованим складом учасників.
Однією з вагомих
переваг акціонерного товариства відкритого типу є те, що долі учасників, які
представлені в акціях, можуть вільно переходити від одного власника до другого.
Акції можуть передаватися третім особам, продаватися, даруватися, закладатися
під заставу.
Закриті
акціонерні товариства – це товариства акції яких розподіляються між засновниками
і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на
біржі. Звичайно цей розподіл акцій і утворення товариства відбувається
одночасно. Закрите акціонерне товариство має фіксований склад учасників —
акціонерів. Акції розподіляються серед заздалегідь визначеного числа
інвесторів.
Акціонери можуть
перевідступати належні їм акції тільки зі згоди інших акціонерів. В закритому
акціонерному товаристві існує жорстка система колективного контролю з боку
засновників над персональним складом акціонерів , а також до числа належних їм
акцій. Якщо хто-небудь із засновників захоче вийти із товариства, то переважне
право на придбання акцій належать іншим акціонерам і вже потім, якщо ніхто не
захоче скористатись своїм правом на їх придбання, вони можуть бути продані
третім особам.
Акціонерне
товариство властивості зворотності не має. При виході з акціонерного товариства
у володаря акцій є один вихід — перевідпустка акцій іншим учасникам. Статути
закритих товариств складніші за статути відкритих. При їх складанні велику
увагу приділяють підготовці спеціального розділу – Порядок перевідпустки акцій.
Створення
акціонерного товариства відрізняється певною складністю і включає ряд етапів:
укладення між засновниками договору про спільну діяльність; реєстрація повідомлення
про випуск акцій; проведення установчих зборів; реєстрація товариства.
Ініціатива щодо створення товариства виходить від засновників – юридичних осіб
та громадян. В якості одного з таких засновників при акціонуванні державних
підприємств може виступати Фонд державного майна України або за його дорученням
державні холдінги.
Товариства з
обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розділений на
частки розмір яких визначається установчими документами. Учасники таких
товариств несуть відповідальність в межах їх вкладів в майно товариства.
Установчі документи,
крім загальних, повинні містити відомості про розмір часток кожного з
учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Господарське об’єднання
з обмеженою відповідальністю є статутним товариством, засновницькими
документами якого є установчий договір і статут. В доктрині заснування таких
товариств права їх учасників на корпоративних звичаях, корпоративній діловій
практиці, корпоративних прецедентах. Зокрема, до корпоративних нормативних
актів відносяться установчі документи. За їх допомогою можуть бути розширені
або обмежені права всіх або окремих учасників товариства. Крім того в цих
документах визначають:
·  Вид товариства, найменування,
предмет і цілі його діяльності, склад засновників і учасників;
·  Розмір і порядок створення
статутного фонду;
·  Порядок розподілу між
учасниками прибутку та збитків;
·  Склад і компетенція органів
управління товариства і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань,
по яких необхідна одноголосна згода;
·  Порядок внесення змін до
установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства;
·  Розмір часток кожного із
учасників і розмір, склад і порядок внесення ними внесків;
·  Порядок вибуття із членів товариства.
Особливістю
товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу, розмір
якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальних заробітних
плат.
Статутний капітал
виконує ряд найважливіших функції. До однієї з них відноситься функція
матеріального забезпечення підприємницької діяльності товариства. Важливою
функцією статутного капіталу є те, що він є гарантією захисту інтересів
кредиторів за рахунок встановлення мінімального розміру статутного фонду, що в
значній мірі перешкоджає зниженню вартості майна товариства нижче гарантованої
мінімальної величини статутного капіталу.
Вищим органом
товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з
учасників товариства або призначених ними представників. Кількість голосів
учасників визначається пропорційно розміру їх часток у статутному фонді. Збори
учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів
належить: визначення основних напрямків діяльності товариства, внесення змін до
статуту підприємства, створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств,
філій та представництв, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства,
його дочірніх підприємств.
Правове
регулювання фінансових питань товариства з обмеженою відповідальністю
переноситься на рівень корпоративних норм. У цьому товаристві створюється
виконавчий орган – колегіальний (дирекція)або одноосібний (директор). Членами
виконавчого органу можуть бути також і особи, які не учасниками товариства.
Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників, організовує виконання їх рішень
і не вправі приймати рішення і не вправі приймати рішення, обов’язкові для
учасників товариства. 
Товариство з
додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого
поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники
такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного
фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому
для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний
розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
За своїм правовим
положенням це товариство дуже схоже з товариством з обмеженою відповідальністю.
Воно також має статутний капітал, який розподілений на частини визначених
установчими документами розмірів. Подібна в цих товариствах і структура
управління. При заснуванні товариства з додатковою відповідальністю, підготовці
установчих документів слід дотримуватись того ж порядку, який встановлений для
утворення товариства з обмеженою відповідальністю.
Повним
господарським товариством визнається товариство, всі учасники якого займаються
спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за
зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Повною є тільки відповідальність
учасників у зовнішніх зносинах з кредиторами.
Товариство цього
виду об’єднує висока зацікавленість у спільній діяльності, довірчий характер
відносин між учасниками. Звідси випливає необхідність жорстокого контролю за
веденням справ і зміною складу учасників. Ведення справ повного товариства
здійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Особливе значення
в повному товаристві надається чіткому вирішенню відносин майнового характеру.
Так, установчий договір про повне товариство, крім загальних для господарських
товариств умов, повинен визначити розмір частки кожного з учасників. З
передачею частки третій особі здійснюється одночасний перехід усієї сукупності
прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з товариства або віддав
частину своєї частки.
При реорганізації
юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника
повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до
товариства за згодою решти учасників. При цьому правонаступник (спадкоємець)
несе відповідальність за борги учасника перед товариством, що виникли за час
його діяльності, також за борги товариства перед третіми особами.
У разі відмови
правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови
товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість
частки, що визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках
відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому
договорі.
Звернення стягнень
в інтересах сторонніх осіб за власними зобов’язаннями учасника на його частку
майна у повному товаристві не допускається. Хоча кредитори можуть вимагати у
встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки майна учасника
— боржника на погашення боргу. Решта учасників з метою збереження товариства
можуть виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі
відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника.
Принциповим
елементом, який накладає на діяльність повного товариства своєрідний правовий
режим, є посилення відповідальності учасників за зобов’язання товариства. Вона
характеризує такими ознаками:
· 
За
масштабом – необмежена;
· 
За
характером відповідальності – солідарна;
Повні
господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав,
вступати в зобов’язання, виступити в суді, арбітражному суді та третейському
суді від свого імені.
Командитне
товариство-товариство, яке включає поряд з одним або декількома учасниками, які
несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном,
також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у
майно товариства.[9.ст.141]
Принциповою
відмінністю командитного товариства від інших видів товариств є те, що в командитному
товаристві приймають участь дві категорії засновників, а саме: особи, що
повністю відповідають за зобов’язаннями товариства у формі солідарної
відповідальності і особи відповідальність яких обмежується розмірами їх внесків
у майно товариства.
Посилена
відповідальність таких товариств ґрунтується на довірі між учасниками, а також
є гарантією довіри до товариства з боку його партнерів, оскільки ризик
виконання зобов’язань гарантується не тільки майном товариства, а й майном його
учасників.
Управління
справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною
відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною
відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.
Довірителі свого
капіталу – вкладники-командитники – відповідають за зобов’язаннями товариства в
розмірі свого вкладу.
Присутність
обмеженої відповідальності, коли власник капіталу віддає перевагу участі у
справі без посереднього її ведення, певної віддаленості від клопотів і відповідальності
організаторів, сприяє залученню до майна командитного товариства достатньо
великого капіталу. Однак командитне товариство все ж об’єднує невелику
кількість осіб і часто воно виникає з командитного товариства.
Виникає
командитне товариство на підставі укладання засновницького договору, який
підписується всіма повними учасниками. У цьому договорі, окрім умов, що є
загальними для господарських товариств, відображається розмір часток кожного з
учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними
вкладів, форма їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно
вкладників-командитників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні
товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Вкладник командитного
товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у
товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші
вкладники-командитники.
Обов’язки
вкладників зводяться до основних двох:
· 
Вносити
вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими
установчим договором.
· 
Вкладники
не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю щодо управління
справами товариства.
Командитне
товариство в процесі своєї діяльності може бути реорганізоване чи ліквідоване.
При цьому діяльність товариства, окрім умов, загальних для всіх видів
товариств, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною
відповідальністю.
При вибутті усіх
вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації
товариства перетворити його в повне товариство, як і у випадку ліквідації
товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і
державного реєстру.
2.
ВПЛИВ ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗБУТОМ ПРОДУКЦІЇ, НА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ.
Фінансово-економічні показники діяльності
підприємства “Еліта”







































































№ з/п

Показники

Кількість


1.

Основні матеріали на 1 вибір “А” з ПДВ ,грн.

246


2.

Допоміжні матеріали на 1 виріб“А” з ПДВ.грн. 

36


3.

Зворотні відходи на 1 виріб, % від вартості основних
матеріалів

4


4.
Річний випуск виробів “А”, шт.
30006


5.
Основна зарплата робітників за один
виріб “А”, грн.
51


6.
Додаткова заробітна плата, % від
основної зарплати
10


7.
Кількість устаткування, шт.
36


8.
Вартість одиниці устаткування з ПДВ,
грн.
19200


9.
Загальновиробничі розподілені
витрати, % до основної зарплати
110


10.
Адміністративні витрати, % до
основної зарплати
80


11.
Рентабельність одиниці продукції,%
18


12.
Середньоспискова чисельність
працівників, чол
256


13.
Оборотний капітал,грн..
2550006


14.
Середньорічна вартість основного
капіталу, грн
18000000


15.
Втрати від знецінення запасів, грн
7994


16.
Одержані дивіденди від ЦП, грн.
114994


17.
Дохід від інвестицій в інші
підприємства, грн..
13394


18.
Інші операційні доходи,
грн..
36006


19.
Плата за користування
довгостроковим кредитом, грн.
18206


20.
Доходи від оренди майна,
грн.
116006


21.
Витрати на збут на один
виріб“А” , грн..
24


22.
Податок на прибуток, ПДВ,
нарахування на зарплату
25%, 20%, 36.96%



Використовуючи
дані таблиці необхідно визначити:
1. Гуртову і
відпускну ціну одного виробу.
2. Вартість
товарної продукції.
3. Фондовіддачу,
фондомісткість і фондоозброєність основних фондів.
4.Показники
оборотності оборотних засобів підприємства( умовно допускаємо, що вся
виготовлена продукція буде реалізована).
5. Продуктивність
праці в натуральних і вартісних показниках.
6. Собівартість
реалізованої продукції.
7. Фінансовий
результат діяльності підприємства (валовий дохід, чистий дохід, валовий
прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до
оподаткування і чистий прибуток).
8. Загальну і
розрахункову рентабельність підприємства.
Обчислення:
І частина
Спочатку
визначаємо собівартість одного виробу А
Собівартість
продукції – це вартісна форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення
продукції та її збут.
Собівартість
одиниці продукції = основні матеріали + основна зарплат + додаткова зарплата +
нарахування на зарплату + Ана 1 виріб + загальновиробничі витрати +витрати на
збут — зворотні витрати.
1.Визначаєм
вартість основних матеріалів без ПДВ :
Основні матеріали
— це матеріальні цінності, призначені для використання в господарській
діяльності платника більше одного року, вартість яких більша 1000грн.
240+6=246грн.
–вартість основних матеріалів з ПДВ
Х- вартість
основних матеріалів без ПДВ
Х=(246*100)/120=205грн.
2.Обчислюємо
вартість основних матеріалів без ПДВ:
Вартість
допоміжних матеріалів з ПДВ =36 грн.
Х — Вартість
допоміжних матеріалів без ПДВ
Х=(36*100)/120=30грн.
3. Обчислюємо
зворотні відходи на 1 виріб:
Зворотні відходи
4% від вартості основних матеріалів без ПДВ
205- вартість
основних матеріалів без ПДВ 
205*0.04=8.2грн.
4. Визначаємо
додаткову заробітну плату робітника за 1 виріб:
Додаткова
зарплата становить 10% від основної зарплати
51грн.-основна
зарплата робітника.
51*0.1=5.1грн.-
додаткова з/п працівника
5. До
собівартості продукції включається нарахування на зарплату , відрахування: у
Пенсійний фонд 33.2% , фонд соціального страхування 1.5%, фонд страхування на
випадок безробіття 1.3%, фонд страхування на випадок безробіття у легкій промисловості
0.96%.
Загальна сума
нарахування на зарплату становить 36.96%.
(51+5.1)*36.96%=56.1*0.3696=20.73грн.
Нарахування на заробітну
плату здійснюється від суми основної і додаткової зарплати.
6. Обчислюємо
амортизацію(А):
6.1 Обчислюємо
вартість верстата без ПДВ :
Вартість 1
верстата=19200
(19200*100
)/120=16000грн.
Загальна вартість
верстатів :
Кількість
верстатів=36
36*16000=576000грн.
Від загальної
вартості верстата без ПДВ нараховується амортизація по кварталах, так як
верстати належать до третьої групи основних засобів ,норма амортизації(На) для
якої =6%
6.2 Обчислюємо Аза
1квартал :
576000*0.06=34560грн.
6.3 Обчислюємо А за
2квартал:
(576000-34560)*0.06=32486.4грн.
6.4 Обчислюємо А
за 3квартал:
(541440-32486.4)*0.06=30537.216грн.
6.5 Обчислюємо А
за 4квартал:
(508953.6-30537.216)*0.06=28704.983грн.
6.6 Обчислюємо А за
1 рік:
34560+32486.4+30537.216+28704.983=97088.6грн.
6.7 Обчислюємо А
на 1 виріб:
Річний випуск продукції
= 30006
А на 1 виріб=97088.6/30006=3.235грн.
7. Розраховуємо
загально-виробничий розподіл витрат, як 110% до основної зарплати.
Загально
виробничий розподіл витрат=(51*110)/100=56.1грн.
8. Розраховуємо
адміністративні витрати, як 80% до основної зарплати.
Адміністративні
витрати=51*0.8=40.8грн.
витрати на
збут=24грн.
9. Обчислюємо
повну собівартість 1 виробу:
205+30+51+5.1+20.73+3.235+56.1+40.8+24-8.2=427.765грн.
10.Розраховуємо
гуртову ціну (ГЦ) виробу, тобто внутрішня ціна виробника ,яка включає повну
собівартість виробу і прибуток .
Рентабельність
18% означає, що прибуток підприємства з одного виробу 18%,
ГЦ=427.77+(427.77*0.18)=504.77грн.
13. Відпускна
ціна(ВЦ) –ціна ,за якою продукція з підприємства відпускається споживачам.
Відпускна ціна включає гуртову ціну з ПДВ.
ВЦ=504.77+(504.77*0.2)=605.77грн.
14. Розраховуємо
вартість товарної продукції.
Товарна продукція(ТП)-готова
продукція, виготовлена на підприємстві та призначена для реалізації.
ТП=Гуртова
ціна*кількість виробів 
ТП=504.77*30006=15146128грн.
15.Розраховуємо
фондовіддачу:
Фондовіддачу(Фвідд.)-
показник ефективності використання основних виробничих фондів, який
обчислюється через співвідношення вартості товарної продукції (ТП) до середньорічної
вартості основних фондів (ВОФср) підприємства. 
Фвідд.=ВТП/ВОЗ
Фвідд.=15146128/18000000=0.84грн.
16. Розраховуємо
фондомісткість:
Фондомісткість(Фміст.)-показник,
що відображує, на яку суму потрібно придбати основних виробничих фондів
підприємства для випуску необхідних обсягів продукції.
Фміст. =ВОЗ/ВТП
Фміст. =18000000/15146128=1.19грн.
17. Розраховуємо
фондоозброєність:
Фондоозброєність(Фозб.)-
показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками
підприємства, розраховується через співвідношення середньорічної вартості основних
фондів підприємства до середньоспискової чисельності промислово-виробничого
персоналу. 
Фозб. =ВОЗ/ССч
Фозб. =18000000/256=70312.5грн./чол.
Визначимо
показники оборотності і оборотних засобів підприємства
До них належать:
18. Коефіцієнт
оборотності оборотних засобів(Коб.)- показує кількість оборотів за рік і
визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного
залишку нормативних оборотних засобів.
Коб.=ВРП/Возн
ВРП=ВТП
Коб.=15146128/2550006=5.94
18.1 Розраховуємо
тривалість 1 обороту :
365/5.94=61.45днів
19. Розраховуємо
продуктивність праці у кількісному і вартісному вираженні:
Продуктивність
праці — показник, що характеризує її ефективність і показує здатність
працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.
19.1 Продуктивність
праці у кількісному вираженні:
 Кількість
продукції/кількість працівників=30006/256=117.21шт.
19.2
Продуктивність праці у вартісному вираженні:
ВТП/ кількість
працівників=15146128/256=59164.56 грн.
Визначимо
фінансовий результат діяльності підприємства:
20. Розраховуємо
валовий дохід-виручка від реалізації продукції з ПДВ:
Валовий дохід(ВД)
= відпускна ціна 1 виробу* к-сть виробів
ВД=605.77*30006=18176734.62грн.
21. Розраховуємо
чистий дохід (ЧД)–валовий дохід без ПДВ:
ЧД=(18176734.62*100)/120=15147278.85грн.
22. Розраховуємо
валовий (балансовий )прибуток(Пвал.)-чистий дохід без собівартості. За новими
стандартами бухгалтерського обліку до собівартості не включаються
адміністративні витрати і витрати на збут.
Собівартість
РП=собівартість 1виробу*річний випуск виробів
Собівартість 1
виробу= повна собівартість 1 виробу-адміністративні витрати-витрати на
збут=427.765-40.8-24=362.965грн.
Пвал=15147278.85-(30006*362.965)=4256151.06грн.
23. Розраховуємо
операційний прибуток(ОП) –валовий дохід без операційних витрат із врахуванням
операційних доходів.
Операційні доходи
–відображають суми від операційної діяльності підприємства, крім виручки від
реалізації продукції, у даному випадку до них належать: доходи від оренди майна
— 116006грн.,інші операційні доходи — 36006грн.
Операційні доходи=доходи
від оренди майна+інші операційні доходи=116006+36006=152012грн.
Операційні
витрати включають : адміністративні витрати до основної зарплати=40.8грн.
Адміністративні
витрати= 40.8*30006=1224244.8грн.
Витрати на знецінення
запасів=7994грн.
Витрати на збут
річного випуску продукції =витрати на збут одиниці продукції*річний випуск
продукції =24*30006=720144грн.
Операційні
витрати=1224244.8+7994+720144=1952382.8грн.
ОП=4256151.06
+152012-1952382.8=2455780.26грн.
24. Розраховуємо
прибуток від звичайної діяльності(ЗП)- операційний прибуток, скоригований на
величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат. 
У даному випадку
до фінансових та інших доходів відносимо:
Одержані дивіденди
від ЦП=114994грн.
Дохід від
інвестицій в інші підприємства=13394грн.
До фінансових та
інших витрат належать плата за користування довгостроковим кредитом =18206грн.
ЗП=2455780.26+114994+13394-18206=2565962.26грн.
25. Розраховуємо
чистий прибуток(Пчист.)- це прибуток ,що надходить у розпорядження підприємства
після сплати податку на прибуток.
Пчист.=(2565962.26*100)/125=2052769.808грн.
26. Розраховуємо
рентабельність-відносний показник ,що характеризує рівень ефективності роботи
підприємства.
26.1 Розраховуємо
загальну рентабельність:
Загальна
рентабельність=Пвал./(Возсер.+Возн.)*100%
Загальна рентабельність
= 4256151.06 / (18000000+2550006) *100% = 20.7%
26.2 Розраховуємо
розрахункову рентабельність:
розрахункова
рентабельність= Пчист./(Возсер.+Возн.)*100%
розрахункова рентабельність
= 2052769.808/(18000000+2550006) *100%=10%
Відповіді: 
1. Гуртова ціна
одного виробу = 504.77грн
відпускна ціна
одного виробу =605.77грн.
2. Вартість
товарної продукції=15146128грн.
3.
Фондовіддача=0.84грн.
 Фондомісткість=1.19грн.
 фондоозброєність
=70312.5грн./чол.
4.Показники
оборотності оборотних засобів підприємства:
Коефіцієнт
оборотності=5.94
Тривалість
1обороту=61.45 днів
5. Продуктивність
праці в натуральних показниках=117.21шт.
В вартісних
показниках=59164.56грн.
6. Собівартість
реалізованої продукції=362.965грн.
7. Фінансовий
результат діяльності підприємства:
валовий дохід=18176734.62грн.
чистий дохід=15147278.85грн.
валовий прибуток=4256151.06грн.
операційний
прибуток=2455780.26грн.
прибуток від
звичайної діяльності до оподаткування= 2565962.26грн.
чистий прибуток=2052769.808грн.
8. Загальна
рентабельність=20.7% розрахункова рентабельність=9.9%
ІІ частина
(після змін)
Як вплине зменшення
витрат на збут продукції в розмірі 1.5%?
Щоб дати
відповідь на це запитання, спочатку визначимо показники на які вплине зміна
витрат на збут.
Від витрат на
збут залежить собівартість 1 виробу, гуртова ціна, відпускна ціна, вартість
товарної продукції, фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт оборотності
оборотних засобів, тривалість 1 обороту, продуктивність праці у вартісному
вираженні, валовий дохід, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток,
прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток, загальна рентабельність, розрахункова
рентабельність.
витрати на
збут=24грн.(до змін)
витрати на збут
=24-(24*0.015)=23.64грн.(після змін)