Статистичне спостереження як перший етап статистичного дослідження
суспільно-економічних явищ


Зміст
Вступ
1. Теоретичні засади
статистики як науки
					







1.1 Суть, предмет, метод та завдання
статистики
1.2 Статистичне
спостереження як етап статистичного дослідження
1.3 Зведення і групування
2. Статистичне
спостереження в контексті соціально-економічних явищ та суспільного життя
2.1 Інформаційне
забезпечення статистичного спостереження
2.2 Аналізи та прогнози
за статистичними даними
Висновки
Список використаної
літератури


Вступ
Слово “статистика” приходить від латинського слова status (стан), яке
уживалося в значенні “Політичний стан”. Звідси італійські слова stato — держава і
statista — знавець держав,
звідси також і німецьке слово Staat і англійське state. У науковий оборот
слово “статистика” ввів професор Геттингенського університету Готфрід Ахенваль (1719
— 1772), і розумілося воно тоді як державознавство. Перш ніж стати наукою в її сучасному
розумінні статистика пройшла багатовікову історію розвитку.
Історія розвитку статистики показує, що статистична наука склалася
в результаті теоретичного узагальнення накопиченого людством передового досвіду
обліково-статистичних робіт, обумовлених перш за все потребами управління життя
суспільства.
Розвиток статистичної науки, розширення сфери застосування практичних
статистичних досліджень, її активну участь в механізмі управління економікою привели
до зміни змісту самого поняття “статистика”.
Зараз термін “статистика” уживається в трьох значеннях:
·Галузь практичної діяльності (“статистичний облік”) по збору,
обробці, аналізу і публікації масових цифрових даних про самі різні явища і процеси
суспільного життя; цю діяльність на професійному рівні здійснює державна статистика,
а також відомча статистика (на підприємствах, в об’єднаннях, відомствах, міністерствах);
·Сукупність цифрових відомостей, статистичні дані, що надаються
в звітності підприємств, організацій, галузей економіки, а також публіковані в збірках,
довідниках, періодичній пресі, які є результатом статистичної роботи;
·Галузь суспільних наук, спеціальна наукова дисципліна, що вивчається
у вищих і середніх спеціальних установах.
У основі всього дослідження лежить збирання даних. Від якості
використовуваних даних, від їх достовірності і точності залежить достовірність результатів
аналізу. Люди по-різному відносяться до статистичної інформації: одні не сприймають
її, інші беззастережно вірять, треті згодні з думкою англійського політика Б. Дізраелі
(1804-1881): “Є брехня, є зухвала брехня, а є статистика”. Проте йому ж належить
наступне твердження: “у житті, як правило, досягає успіху більше той, хто має в
своєму розпорядженні кращу інформацію” .
Мета статистики в економіці — це можливість правильно вибрати
вирішення в умовах невизначеності ситуації, що склалася, уміння спрогнозувати і
передбачити соціально-економічні явища, зробити правильні виводи і внести свій внесок
до розвитку економічного життя.
Виявлення взаємозв’язків — одне з найважливіших завдань застосування
статистики в економіці.
1. Теоретичні засади статистики як науки.
1.1
Суть, предмет, метод та завдання статистики

Під предметом статистики розуміється кількісна сторона масових
суспільних явищ в постійному зв’язку з їх змістом або кількісною стороною, а також
кількісний вираз закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця
і часу. Однією з характерних особливостей статистики є те, що при вивченні кількісної
сторони суспільних явищ і процесів вона завжди відображає якісні особливості досліджуваних
явищ, тобто вивчає кількість в нерозривному зв’язку, єдності з якістю (якість —
це властивості, властиві предмету або явищу, які відрізняють даний предмет або явище
від інших).
 Предмет статистики досліджується за допомогою певних понять,
таких як: статистична сукупність, одиниця сукупності, ознака, статистичний показник,
система статистичних показників. Статистичною сукупністю називають сукупність об’єктів
або явищ суспільного життя, об«єднаних загальним зв»язком. Первинним елементом статистичної
сукупності, носієм ознак, що підлягають реєстрації, що є, і основою рахунку, що
ведеться при обстеженні, — є одиниця сукупності. Загальні ознаки обов’язково повинні
бути присутніми серед досліджуваних об’єктів, для того, щоб можна було виділити
статистичну сукупність або навіть декілька рядів статистичної сукупності для цих
об«єктів. Сукупність об»єктів, що мають один або більше загальні ознаки, називається
однорідною. А сукупність, що включає різні типи і явища, є різнорідною. В принципі,
будь-яка сукупність, по відношенню до різних аспектів даних явищ, може бути однорідною
і різнорідною одночасно. За допомогою аналізу змісту цих відносин, визначається
можливість використання загальних характеристик. Визначення складу статистичної
сукупності, відмежування елементів разних совокупностей, що досягається спільно з іншими науками, — одне
з найбільш важливих завдань статистики. 
Система ознак використовується для складання програми статистичного
спостереження і подальшого угрупування матеріалів. До самих ознак відносять характерні
риси або особливості об’єктів, які можливо охарактеризувати рядом статистичних величин.
Ознаки, що набувають різних значень або видозміни у окремих одиниць сукупності,
називаються такими, що варіюють, а окремі їх значення або видозміни — варіантами.
Варіюючі ознаки підрозділяються на атрибутивних (якісні) і кількісних. Ознака називається
атрибутивною, якщо окремі його значення (варіанти) виражаються у вигляді стану,
властивостей і так далі, властивих явищу. До таких ознак, що виражають властиві
явищу властивості, відносяться: професія, галузева приналежність підприємств і ін.
Ознака називається кількісною, якщо окремі його значення (варіанти) виражаються
у вигляді чисел. По характеру варіювання кількісні ознаки підрозділяються на дискретних
і безперервних. Дискретними називаються такі кількісні ознаки, які можуть набувати
тільки цілком певних значень, між якими не можуть мати місця проміжні значення.
Наприклад, число членів сім і тому подібне Варіанти дискретних ознак зазвичай виражаються
у вигляді цілих чисел. Кількісні ознаки, які можуть в певних межах набувати будь-яких
значень як цілі, так і дроби, називаються безперервними. Такими ознаками є, наприклад,
вік, стаж роботи, вага поїзда, швидкість руху і тому подібне Градація ознак на якісних
і кількісних достатньо умовна, оскільки завжди існує нерозривний зв’язок якості
і кількості. Ознаки можуть бути основні, такі, що визначають соціально-економічний
зміст процесів, і другорядні, зовнішні по відношенню до суті явищ, що вивчаються,
тобто безпосередньо не пов’язані з внутрішньою структурою процесів (екстенсивні
ознаки). Статистична наука вимагає виділення в програмах спостереження і угрупуванні
насамперед головних, основних ознак. Ознаки бувають первинні, які лежать в основі
програми збору первинних статистичних матеріалів, і вторинні, такі, що характеризуються
в процесі обробки і аналізу даних.
Статистичний показник — узагальнена кількісна характеристика явищ
і процесів в єдності з їх якісною визначеністю. Чисельність населення, питома вага
працюючих людей в цій чисельності — найбільш простий для розуміння приклад статистичного
показника. Звідні економічні показники, що відносяться до складного комплексу економічних
явищ або до багатообразних національно-господарських процесів і об’єктів, називають
синтетичними (наприклад, валовий національний продукт, національний дохід, національне
багатство). Величина показника визначається в результаті вимірювання об’єктів (елементів)
і міняється залежно від методологічних особливостей його побудови, обумовлених у
свою чергу ступенем обхвату процесів, що вивчаються. Показники називаються натуральними,
коли вони виражені в одиницях рахунку або в різних фізичних одиницях вимірювання
(у заходах лінійних, площі, об’єму, маси і ін.), і грошовими, або вартісними, коли
вони є грошовою оцінкою економічних об’єктів. Умовно, статистичні показники можна
розділити і на об’ємних і якісних. Собівартість одиниці виробу — це якісна статистична
ознака. Він дає уявлення про можливості і закономірності розвитку подій (скільки
коштуватиме партія даного товару і навіть можливий прибуток з його продажу). Показники,
пов«язані із змінами величини сукупності об»єктів відносять до об’ємних показників,
оскільки вони не впливають на якість. Сукупність взаємозв’язаних показників, що
відображають процеси суспільного життя в певних умовах, утворюють систему статистичних
показників. Ця система постійно удосконалюється, із-за змін умов життю і системи
економічних показників.
Система способів, прийомів, за допомогою яких статистика досліджує
масові явища, утворює статистичну методологію. Її специфіка полягає в тому, що всі
основні методичні прийоми використовуються у міру виконання завдань трьох послідовних
стадій (етапів) статистичного дослідження:
·статистичного спостереження;
·зведення і угрупування первинних статистичних даних;
·аналізу статистичної інформації.
Загальною основою розробки і застосування статистичної методики
є діалектичний метод пізнання, згідно якому суспільні явища і процеси розглядаються
в розвитку, взаємному зв’язку і причинній обумовленості. Метод статистики — це ціла
сукупність прийомів, користуючись якими статистика досліджує свій предмет. Вона
включає три групи власне методів: метод масових спостережень, метод угрупувань,
метод узагальнювальних показників.
Статистичне спостереження полягає в зборі первинного статистичного
матеріалу, в науково організованій реєстрації всіх істотних фактів, що відносяться
до даного об’єкту. Це перший етап всякого статистичного дослідження.
Метод угрупувань дає можливість всі зібрані в результаті масового
статистичного спостереження факти піддавати систематизації і класифікації. Це другий
етап статистичного дослідження.
Метод узагальнювальних показників дозволяє характеризувати явища,
що вивчаються, і процеси за допомогою статистичних величин — абсолютних, відносних
і середніх. На цьому етапі статистичного дослідження виявляються взаємозв’язки і
масштаби явищ, визначаються закономірності їх розвитку, даються прогнозні оцінки.
Зміст роботи першого етапу припускає використання методу масових
спостережень, які є не що інше, як збір первинної статистичної інформації.
На другому етапі зібрана інформація за допомогою методу статистичних
угрупувань певним способом узагальнюється і розподіляється.
І нарешті, на третьому етапі за допомогою методу узагальнювальних
показників здійснюється аналіз статистичної інформації.



1.2 Статистичне спостереження як етап статистичного дослідження

Будь-яке економіко-статистичне дослідження починається із статистичного
спостереження. Статистичне спостереження — це попередня стадія статистичного дослідження,
яка є планомірним, науково організованим обліком (збір) первинних статистичних даних
про масові соціально-економічні явища і процеси.
Не всякий збір даних можна назвати статистичним спостереженням.
Спостереження буде статистичним, по-перше, коли воно супроводжується реєстрацією
фактів, що вивчаються, у відповідних облікових документах для подальшого їх узагальнення,
по-друге — коли носить масовий характер. Це забезпечує обхват значного числа випадків
прояву того або іншого процесу, необхідного і достатнього для того, щоб отримати
дані, які стосуються не тільки окремих одиниць сукупності, але і всієї сукупності
в цілому.
Статистичне спостереження повинне відповідати ряду найважливіших
вимог:
а) проводитися безперервно і систематично;
б) облік масових даних повинен бути таким, щоб не тільки забезпечувалася
повнота даних, але і враховувалася їх постійна зміна;
в) дані повинні бути максимально достовірні і точні;
г) досліджувані явища повинні мати не тільки наукову, але і практичну
цінність.
Збір статистичних даних може проводитися як органами державної
статистики, науково-дослідними інститутами, іншими державними структурами, так і
економічними службами банків, бірж, підприємств, фірм. Тільки в цьому випадку дослідники
отримують достовірну і достатньо різноманітну статистичну інформацію, що дозволяє
всесторонньо вивчати соціально-економічні явища.
Статистичне спостереження (збір первинного статистичного матеріалу)
складається з трьох основних етапів:
·підготовка статистичного спостереження;
·організація і виробництво спостереження;
·контроль отриманих первинних даних.
На етапі підготовки статистичного спостереження визначається мета,
встановлюються об’єкт і одиниця спостереження, розробляються інструментарій і програма
спостереження. Загальною метою статистичного спостереження є отримання достовірної
інформації про тенденції розвитку явищ і процесів для подальшого ухвалення управлінських
рішень. Вона повинна бути конкретною і чіткою. Нечітко поставлена мета може привести
до збору не тих даних, які необхідні для вирішення конкретного завдання.
Мету визначає об«єкт статистичного спостереження. Об»єкт спостереження
є деяка досліджувана статистична сукупність або фізичних осіб (населення, працівники),
або юридичних осіб (підприємства, фірми, учбові заклади), або фізичних одиниць (виробниче
устаткування, засоби пересування і транспортування, житлові будинки), тобто досліджувана
статистична сукупність складається з окремих одиниць.
Одиниця спостереження — це первинний елемент об’єкту статистичного
спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації. Вказівка найважливіших
ознак дозволяє встановити межі досліджуваної сукупності. Скажімо, якщо необхідно
провести дослідження рентабельності поліграфічних підприємств, то необхідно визначити
форми власності цих підприємств, організаційно-правові основи, кількість працівників
підприємства, об’єм реалізації продукції, тобто те, що відрізняє як державні і недержавні
підприємства, так і малі і крупні підприємства. Тільки в цьому випадку ми отримаємо
достовірну статистичну інформацію.
Одиницю спостереження слід відрізняти від звітної одиниці. Звітною
називають таку одиницю, від якої поступають звітні дані. Вона може співпадати або
не співпадати з одиницею спостереження.
Обгрунтування мети, вибір одиниць спостереження, звітних одиниць,
відбір істотних ознак, період часу проведення статистичного спостереження, форми
звітності висловлюються в програмі статистичного спостереження. Зазвичай програмою
спостереження називають перелік питань, які підлягають реєстрації при проведенні
спостереження. Щоб програма спостереження була науково обгрунтована і правильно
складена, до неї пред’являються наступні вимоги:
·чітке і конкретне формулювання головної мети спостереження;
·визначення місця і часу спостереження, де визначаються критичний
момент (дата або інтервал часу, за станом на який проводиться реєстрація ознак)
і термін (період заповнення статистичного формуляру);
·виділення ряду найбільш істотних ознак об’єкту спостереження;
·комплексне визначення типу, основних рис і властивостей явища,
що вивчається;
·питання, сформульовані в програмі, не повинні носити двозначний
характер;
·дотримання логічного принципу послідовності питань;
·включення в програму питань контрольного характеру для перевірки
збираних статистичних даних;
·поєднання закритих і відкритих питань програми.
Програма оформляється у вигляді документа, так званого статистичного
формуляру, який забезпечує одноманітність отримуваних відомостей від кожної звітної
одиниці. Формуляр має титульну частину (відомості про тих, хто проводить спостереження)
і адресну частину (адреса і підлеглість звітної одиниці). Програма має додаток —
інструкцію (інструментарій статистичного спостереження), яка визначає порядок проведення
спостереження і порядок заповнення форми звітності.
На другому етапі вирішуються найважливіші організаційні питання
статистичного спостереження. Вони полягають в тому, щоб вибрати відповідні цілям
і завданням конкретного статистичного спостереження організаційні форми спостереження,
види спостереження і способи отримання статистичної інформації.
Все різноманіття форм, видів і способів спостереження можна представити
таким чином.
За формою організації статистичного спостереження: звітність;
спеціально організоване статистичне обстеження — перепис; регістри.
По видах статистичного спостереження: а) за часом реєстрації фактів
(поточне або безперервне; переривчасте — періодичне, одноразове); б) по обхвату
одиниць сукупності (суцільне; несуцільне — основного масиву, вибіркове, монографічне).
По способах отримання статистичної інформації: безпосереднє спостереження;
документальний спосіб; опит — експедиційний, анкетний, явочний, кореспондентський,
саморегистрация.
Основною формою статистичного спостереження є звітність. Якщо
первинний облік (первинний обліковий документ) реєструє різні факти, то звітність
є узагальненням первинного обліку.
Звітність — офіційний документ, який скріпляється підписами осіб,
відповідальних за надання і достовірність зібраних відомостей, і затверджується
органами державної статистики. Окрім річної може мати місце щоденна, тижнева, двотижнева,
місячна і квартальна звітність. Звітність може бути представлена поштою, телеграфу,
телетайпу, факсу.
До спеціально організованого статистичного спостереження можна
віднести перепис. На практиці проводиться перепис населення, матеріальних ресурсів,
зелених насаджень, незавершених будівельних об’єктів, устаткування і так далі
Перепис — спостереження, що повторюється через рівні проміжки
часу, завданням якого є не тільки визначення чисельності і складу досліджуваної
сукупності, але і аналіз кількісних змін в період між двома обстеженнями. Зі всіх
переписів найбільш відомі переписи населення.
Формою безперервного статистичного спостереження є регістрове
спостереження (регістр), об’єктами якого є довготривалі процеси, що мають фіксований
початок, стадію розвитку і фіксований час завершення. Регістр заснований на системі
відстежування стану змінних і постійних показників. У статистичній практиці розрізняють
регістри населення і регістри підприємств. 
Розглянемо коротко види статистичного спостереження за часом реєстрації
фактів. Безперервне (поточне) статистичне спостереження — це систематична реєстрація
фактів або явищ у міру їх надходження з метою вивчення їх динаміки. Наприклад, реєстрації
актів цивільного стану (народження, браки, смерті), реєстрація страховими компаніями
всіх нещасних випадків і інших несприятливих подій у міру їх виникнення.
Видами переривчастого спостереження є одноразове і періодичне.
Перше є разове суцільне спостереження для збору кількісних характеристик явища або
процесу у момент його дослідження. Періодичне спостереження проводиться через певні
проміжки часу за схожою програмою і інструментарієм. Наприклад, періодичне дослідження
пасажиропотоків в суспільному транспорті, періодична реєстрація цін виробників по
окремих товарах (один раз в місяць або в квартал).
По обхвату одиниць сукупності статистичне спостереження буває
суцільним і несуцільним. Суцільне спостереження охоплює всі одиниці досліджуваної
сукупності (наприклад, загальний перепис населення). У свою чергу, несуцільне спостереження
охоплює тільки частину досліджуваної сукупності. Залежно від того, як вибрана ця
частина, несуцільне спостереження можна підрозділити на вибіркове (засновано на
принципі випадкового відбору), метод основного масиву (досліджуються найістотніші
або найбільш крупні одиниці сукупності, що вивчається) і так зване монографічне
спостереження (докладне дослідження окремих одиниць сукупності, що вивчається, з
метою виявлення тенденцій, що намічаються).
Що стосується способів отримання статистичної інформації (способів
статистичного спостереження), то тут виділяють три основні способи: безпосереднє
спостереження, документальне спостереження і опит.
Достатньо надійним джерелом даних є безпосереднє спостереження,
коли можна встановити факт, що підлягає реєстрації. Але даний спосіб вимагає значних
витрат праці і наявності всіх необхідних умов. Найчастіше він використовується при
спостереженні за введенням в дію будівельних об’єктів.
Інший надійний спосіб — документальний, заснований на використанні
як джерело інформації різних документів облікового характеру (рахунки, рекламації
і так далі) і сприяючий отриманню точної інформації.
Спосіб спостереження, при якому джерелом відомостей є слова респондентів,
називають опитом. Його різновиди: усний (експедиційний), анкетний, кореспондентський,
явочний опит і саморегистрация.
Усний опит може бути як прямим (безпосереднє спілкування лічильника
з респондентом), таким опосередкованим (наприклад, по телефону).
При анкетному способі певне число респондентів отримують спеціальні
запитальники або особисто, або через засоби друку. Даний вид опиту застосовується
в дослідженнях, де потрібні орієнтовні результати, що не претендують на високу точність
(вивчення громадської думки).
Явочний спосіб використовується в суцільному спостереженні, коли
необхідна особиста присутність (реєстрація браків, розлучень, народжень і так далі).
При кореспондентському способі відомості повідомляються штатом
добровільних кореспондентів, через що отриманий матеріал не завжди носить якісний
характер.
Нарешті, при способі саморегистрациі формуляри заповнюються самими
респондентами, а лічильники консультують і збирають формуляри. У статистичній практиці
різні види статистичних спостережень можуть поєднуватися, доповнюючи один одного.
На третьому етапі зібраний статистичний матеріал повинен пройти
контроль. Як показує практика, навіть при чітко організованому статистичному спостереженні
зустрічаються погрішності і помилки, які вимагають виправлення. Тому метою цього
етапу є як рахунковий, так і логічний контроль отриманих первинних даних. Розбіжність
між розрахунковим і дійсним значеннями досліджуваної величини в статистиці називають
помилкою спостереження. Залежно від причин виникнення розрізняють помилки реєстрації
і помилки репрезентативності.
Помилки реєстрації можуть бути випадковими і систематичними. Випадкові
помилки не мають певної спрямованості і виникають під дією випадкових чинників (перестановка
цифр, зсув рядків і граф при заповненні статистичного формуляру). При узагальненні
масового матеріалу ці помилки взаїмопогашаются.
Систематичні помилки реєстрації мають певну спрямованість, можуть
або завищувати, або занижувати конкретне значення показника, що у результаті приводить
до спотворення дійсного положення. Прикладами систематичної статистичної помилки
при реєстрації служать округлення віку населення на цифрах, що закінчуються на 5
і 0, зменшення доходів в документації для податкових органів, елементи невірогідності,
які вносять підприємства до тих характеристик, від яких залежить розрахунок з кредиторами,
і так далі
Для виявлення помилок використовується рахунковий контроль, особливо
для перевірки підсумкових сум. Окрім рахункового використовується і логічний контроль,
який може поставити під сумнів правильність отриманих даних, оскільки заснований
на логічному взаємозв’язку між ознаками. Наприклад, при переписі населення отриманий
факт, що п’ятирічна дитина має середню освіту, ставиться під сумнів і в цьому випадку
ясно, що при заповненні формуляру допущена помилка.
Якщо помилки реєстрації властиві будь-якому спостереженню (суцільному
і несуцільному), то помилки репрезентативності — тільки несуцільному спостереженню.
Вони характеризують розбіжності між значеннями показника, отриманого в обстежуваній
сукупності, і його значенням по початковій (генеральною) сукупності. Помилки репрезентативності
також можуть бути випадковими і систематичними. Випадкові помилки виникають, якщо
відібрана сукупність не повністю відтворює всі ознаки генеральної сукупності і величину
цих помилок можна оцінити. Систематичні помилки репрезентативності можуть виникати,
якщо порушений сам принцип відбору одиниць з початкової сукупності. В цьому випадку
проводяться перевірка повноти зібраних даних, арифметичний контроль точності інформації
на предмет її достовірності, перевірка логічного взаємозв’язку показників.
Контрольною перевіркою зібраних даних завершується статистичне
спостереження.
1.3 Зведення і групування

У практичній статистиці широко застосовується метод класифікацій
і угрупувань. Класифікація — це систематичний розподіл явищ і об’єктів по певних
групах, класах, розрядах на підставі їх схожості і відмінності. Використовують класифікації:
галузеву; професійну; основних фондів; капітальних вкладень; будівельних машин.
У статистиці зовнішньої торгівлі використовується «Товарна номенклатура зовнішньоекономічної
діяльності». В умовах виникнення нових форм господарювання починають використовуватися
класифікатори форм власності, організаційно-правових форм господарюючих суб’єктів.
Для подальшої обробки зібраних в ході статистичного спостереження
первинних даних широко використовують і метод угрупування.
Угрупування — це розподіл безлічі одиниць досліджуваної сукупності
по групах відповідно до істотної для даної групи ознаки. Метод угрупування дозволяє
забезпечувати первинне узагальнення даних, уявлення їх в більш впорядкованому вигляді.
Завдяки угрупуванню можна співвіднести звідні показники по сукупності в цілому із
звідними показниками по групах. З’являється можливість порівнювати, аналізувати
причини відмінностей між групами, вивчати взаємозв’язки між ознаками. Угрупування
дозволяє робити вивід про структуру сукупності і про роль окремих груп цієї сукупності.
Саме угрупування формує основу для подальшого зведення і аналізу даних.
Ознаки, по яких проводиться угрупування, називають группіровочнимі ознаками. Группіровочний
ознаку іноді називають підставою угрупування. Правильний вибір істотної группіровочного
ознаки дає можливість зробити науково обгрунтовані виводи за наслідками статистичного
дослідження. Группіровочниє ознаки можуть мати як кількісний вираз (об’єм, дохід,
курс валюти, вік і так далі), так і якісне (форма власності підприємства, пів людини,
галузева приналежність, сімейний стан і так далі).
При визначенні числа груп, як правило, враховуються завдання дослідження,
об’єм сукупності і види ознак, які беруться як підстава угрупування. Наприклад,
за кількісною ознакою вік населення може бути розбитий на самі різні групи. Їх число
залежатиме від поставлених завдань. Наприклад, це можуть бути групи за віком працездатного
населення; економічно активного населення і так далі
Якщо береться, припустимо, така якісна ознака, як освіта, то груп
буде рівно стільки, скільки існує ступенів або профілів освіти. У освіті по ступенях
груп буде шість (неповне середнє; середнє; неповне середнє спеціальне; спеціальне
середнє; неповне вище; вище). За профілем освіти кількість груп може співпадати
або з числом професійних груп, або з числом сфер освіти (гуманітарне; інженерно-технічне;
природничонаукове).
Якщо для побудови угрупування використовується тільки один ознака,
то таке угрупування називаються простою, якщо угрупування проводиться по декількох
ознаках, її називають складною. Складне угрупування буває або комбінаційна, або
багатовимірна.
Комбінаційне угрупування виконується послідовно: групи, виділені
за однією ознакою, потім виділяються в підгрупи за іншою ознакою, які, у свою чергу,
можуть виділятися по наступному іншій ознаці. В цьому випадку число груп дорівнюватиме
твору числа виділених груп на число группіровочних ознак. Процедура визначення оптимального
числа груп заснована на застосуванні формули Стерджесса
  
де n — число груп; N — число одиниць сукупності.
З формули видно, що вибір числа груп залежить від об’єму сукупності.
Якщо груп виявляється багато і вони включають мале число одиниць, то групові показники
можуть стати ненадійними. Тому альтернативою комбінаційному угрупуванню є багатовимірне
угрупування, яке здійснюється по комплексу ознак одночасно. Її застосування вимагає
використання електронної обчислювальної техніки. За допомогою спеціальних розроблених
електронних програм формуються однорідні групи на підставі близькості по всьому
комплексу ознак.
Визначення числа груп тісно пов’язане з поняттям величина інтервалу:
чим більше число груп, тим менше величина інтервалу, і навпаки. Інтервал — різниця
між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі. Він визначає кількісні
межі груп, що для статистичної практики має велике значення, особливо коли потрібно
утворити якісно однорідні групи. Наприклад, досліджується сукупність підприємств
по виконанню колективних договорів. Тут не можна об’єднувати підприємства, які не
виконали зобов’язання, і ті, які їх перевиконали. Показник тут — величина інтервалу.
Іншим прикладом є неможливість утворювати групу 95 — 105%, оскільки
це різні частини сукупності. Слід утворити дві групи: 95 — 100% і 101 — 105%. В
цьому випадку межі, по яких розрізняються сукупності, абсолютно дотримуються.
Кожен інтервал має нижню (найменше значення ознаки) і верхню (найбільше
значення ознаки) межі або одну з них. Тому величина інтервалу є різниця між верхньою
і нижньою межами інтервалу. Якщо у інтервалу вказана лише одна межа (у першого —
верхня, у останнього — ніжняя), то мова йде про відкритих інтервалах. Якщо у інтервалу є і
ніжняя, і верхня межі, то
мова йде про закритих інтервалах. Закриті інтервали підрозділяються на рівних і
нерівних (що прогресивно зростають, прогресивно убувають), а також спеціалізовані
і довільні.
Угрупування з рівними інтервалами будують тоді, коли досліджуються
кількісні відмінності у величині ознаки усередині груп однакової якості, а також
якщо розподіл носить більш менш рівномірний характер. Якщо можна заздалегідь встановити
певну кількість груп, то величину рівного інтервалу можна обчислити за формулою
  
де i — величина рівного інтервалу; xmax, xmin — найбільше
і найменше значення ознаки; n — число груп.
Якщо не вимагається попереднього встановлення числа груп, то використовується
інший спосіб визначення величини рівного інтервалу — по формулі Стерджесса
  
де n — число спостережень.
Якщо величина рівного інтервалу розраховується по даній формулі,
то слідує знаменник заздалегідь округляти до цілого числа (як правило, завжди більшого),
оскільки кількість груп не може бути дробовим числом.
У статистичній практиці частіше застосовуються нерівні інтервали
(що поступово зростають або поступово убувають). При цьому досліджувана сукупність
ділиться на групи приблизно рівного заповнення з великим числом одиниць. Нерівні
інтервали можуть використовуватися, наприклад, в таких випадках:
а) при дослідженні угрупування із застосуванням декількох ознак,
що дають можливість скласти декілька підгруп, де потрібні вже і довші і коротші
інтервали;
б) при утворенні крупних груп з новою якістю на базі дрібних груп
за умови збереження їх однорідності, що приводить до збільшення інтервалів.
У статистичній практиці використовуються також спеціалізовані
інтервали. Інтервали називають спеціалізованими, якщо мова йде про встановленні
меж інтервалу в групах, схожих за типом і за ознакою, але що мають відношення, скажімо,
до різних галузей виробництва.
Види угрупувань залежать від цілей і завдань, які вони виконують.
За допомогою методу статистичних угрупувань виділяють якісно однорідні сукупності,
вивчають структури сукупності і зміни, що відбуваються в них, а також вирішують
завдання по дослідженню існуючих зв’язків і залежностей.
З відомою мірою умовності для виконання цих завдань угрупування
відповідно ділять на типологічних, структурних і аналітичних.
Метод типологічного угрупування полягає у виявленні в якісно різнорідній
сукупності однорідних груп. При цьому дуже важливо правильно відібрати группіровочний ознаку, яка
допоможе ідентифікувати вибраний тип. Типологічні угрупування широко застосовуються
в дослідженні соціально економічних явищ. Прикладами такого виду угрупувань можуть
бути групи підприємств по формах власності, по формах господарювання, соціальні
групи населення і так далі У типологічних угрупуваннях часто використовуються спеціалізовані
інтервали.
Метод структурного угрупування є розділення однорідної сукупності
на групи за тією або іншою варіюючою группіровочному ознакою. Прикладами такого виду
угрупувань можуть бути групи населення по підлозі, зросту, місцю мешкання, доходу
і так далі, тобто може вирішуватися завдання по вивченню структурного складу тієї
або іншої однорідної сукупності, структурних змін за тією або іншою группіровочному
ознакою. На основі структурних змін вивчаються закономірності суспільних явищ
Метод аналітичного угрупування полягає в дослідженні взаємозв’язків
між факторними ознаками в якісно однорідній сукупності. За допомогою аналітичних
угрупувань вдається виявляти ознаки, які можуть виступати або причиною, або наслідком
того або іншого явища. У аналітичних угрупуваннях найчастіше використовуються нерівні
інтервали.
Результати группіровочного матеріалу оформляються у вигляді таблиць,
де він висловлюється в наочно-раціональній формі. Не всяка таблиця може бути статистичною.
Табличні форми календарів, тестових і опитних листів, таблиця множення не є статистичними.
Статистична таблиця — це цифровий вираз підсумкової характеристики
всій спостережуваній сукупності або її складових частин поодинці або декільком істотним
ознакам. Статистична таблиця містить два елементи: підмет і присудок.
Підмет статистичній таблиці є перелік груп або одиниць, складових
досліджувану сукупність одиниць спостереження.
Присудок статистичної таблиці — це цифрові показники, за допомогою
яких дається характеристика виділених в підметі груп і одиниць.
Розрізняють прості, групові і комбінаційні таблиці.
У простих таблицях, як правило, міститься довідковий матеріал,
де дається перелік груп або одиниць, складових об’єкт вивчення. При цьому частини
підмета не є групами однакової якості, відсутня систематизація одиниць, що вивчаються.
Присудок цих таблиць містить абсолютні величини, що відображають об’єми процесів,
що вивчаються.
Групові і комбінаційні таблиці призначені для наукових цілей,
де, на відміну від простих таблиць, в присудку — середні і відносні величини на
основі абсолютних величин.
Групова таблиця — це таблиця, де статистична сукупність розбивається
на окремі групи по якому-небудь одній істотній ознаці, при цьому кожна група характеризується
рядом показників. Прикладом такого угрупування може бути розділення сімей на групи
по місцю мешкання (сільське і міське), де утворюються підгрупи сімей по кількості
дітей. Аналіз цих угрупувань по матеріалах перепису 1989 року дозволив зробити вивід,
що більшість сімей, незалежно від приналежності до міського або сільського населення,
мають тільки по одній дитині.
Комбінаційна таблиця — це таблиця, де підмет є угрупуванням одиниць
сукупності по двох і більш ознакам, які розподіляються на групи спочатку за однією
ознакою, а потім на підгрупи за іншою ознакою усередині кожної з вже виділених груп.
Комбінаційна таблиця встановлює істотний зв’язок між чинниками угрупування. Прикладом
комбінаційного угрупування може бути розподіл поліграфічних підприємств по трьом
істотним ознакам: ступені оснащеності сучасним поліграфічним устаткуванням, ступеню
застосування сучасних технологій і рівню продуктивності праці. Такого роду статистичні
таблиці дозволяють здійснити всесторонній аналіз, але вони менш наочні.
При складанні таблиць необхідно дотримувати загальні правила:
·таблиця повинна бути легко осяжною;
·загальний заголовок повинен коротко виражати основний зміст;
·наявність рядків «загальних підсумків»;
·наявність нумерації рядків, які заповнюються даними;
·дотримання правила округлення чисел.
2 . Статистичне спостереження в контексті соціально-економічних
явищ та суспільного життя
2.1 Інформаційне забезпечення статистичного спостереження
З розвитком ринкових відносин роль інформаційної бази
зростає, оскільки ускладнюються зв«язки суб»єктів ринку, виникає все більш настійна
потреба у вивченні впливу різних чинників на результати діяльності, соціальні наслідки,
а також в прогнозуванні, в узагальненнях як на макро-, так і на мікрорівні. Найважливішим
ресурсом в управлінні стає статистична інформація.
Для того, щоб виконати статистичне дослідження, необхідна
науково обгрунтована інформаційна база. Вона формується в результаті статистичного
спостереження, яке є початковою стадією економіко-статистичного дослідження. Статистичним
спостереженням називається планомірний науково обгрунтований збір даних або відомостей
про соціально-економічні явища і процеси.
Інформаційна база статистики покликана забезпечити
підтримку ринку, що формується, дати всесторонню і об’єктивну інформацію для розробки
варіантів, обгрунтування і ухвалення управлінських рішень. Для цих цілей спеціальний
статистичний апарат займається систематичним збором даних, їх обробкою і представленням
результатів у вигляді статистичної інформації державним і іншим органам, комерційним
користувачам.
Володіючи інформацією, підприємства можуть ефективніше
вирішувати постановлені завдання. І навпаки, основною причиною неминучих банкрутств
в Україні є некомпетентні дії керівництва підприємств: цьому сприяє відсутність
у розпорядженні керівників інформації про кон’юнктуру ринку і багато інших життєво
важливих для даного підприємства явищ і процеси. Статистичне спостереження допомагає
підприємству реалізувати маркетингову стратегію, гнучко реагувати на зміни ринку,
зробити обгрунтований вибір.
Результати дослідження будуть цінні лише в тому випадку,
якщо вони базуються на фактичному матеріалі. 
Не всі дані, факти, зібрані в процесі статистичного
спостереження, можуть бути використані для подальшого дослідження. Вони повинні
відповідати певним вимогам.
Найважливішою вимогою є достовірність даних, що отримуються
в результаті статистичного спостереження. Достовірність забезпечується багатьма
умовами. Це компетентність працівника, що бере участь в статистичному спостереженні,
досконалість інструментарію (бланків, інструкцій), зацікавленість або готовність
об’єкту і ін. Достовірність включає як відповідність даних реальній дійсності, так
і технічну точність або обгрунтованість вимірювання. 
Достовірність тісно пов’язана з повнотою даних — отримані
дані повинні бути достатньо повними. Повнота забезпечується, по-перше, обхватом
одиниць досліджуваної сукупності. По-друге, повноту слід розуміти і як обхват найбільш
істотних сторін явища, оскільки кожне явище, що вивчається, або сукупність носить
достатньо складний характер і має самі різні ознаки. По-третє, при вивченні явища
в часі повнота припускає отримання даних за максимально тривалі періоди.
На практиці досліджувані соціально-економічні явища
надзвичайно широкі і багатообразні, тому охопити всі явища неможливо. Дослідник
вимушений проводити збір даних лише по частині сукупності. Виводи ж робляться по
всій сукупності. 
Можна відзначити ще одну важливу вимогу — це зіставність
даних, або одноманітність. Кожне явище або сукупність, що вивчаються в часі або
в просторі, повинні бути сопоставіми. Для цього необхідно використовувати єдині вартісні
оцінки, що особливо важливе в умовах інфляції, єдині територіальні межі, що також
актуально для України на сучасному етапі, тобто строго дотримувати єдність в методології.
В умовах ринку зростає значення ще однієї вимоги до
збираних в результаті спостереження даним — своєчасності. Достовірна, повна, але
така, що запізнилася інформація виявляється практично непотрібною.
Певні особливості на статистичне спостереження накладає
та, що склалася в країні в цілому практика статистичних досліджень. Вона дозволяє
виділити відособлені і невідособлені системи організації статистичного спостереження.
Відособлена система може бути також централізованою і децентралізованной.
Загальне керівництво і методологічне забезпечення
статистичних спостережень, що проводяться в країні, здійснює Держкомстат. Безпосередній
збір статистичних даних ведеться регіональними статистичними управліннями, окремими
відомствами, які представляють інформацію в центральні статистичні органи. 
Оскільки в Україні становлення структури державних
і відомчих статистичних органів ще не завершене, це веде до недостатньо ефективному
використанню інформації в управлінні, а нерідко і до невикористання її взагалі.
Все це накладає відбиток і на етапи статистичного спостереження.
2.2 Аналізи та прогнози за статистичними даними

Результати угрупування і зведення даних масових статистичних спостережень
на третій стадії статистичних досліджень піддаються подальшій обробці і осмисленню
(або аналізу), тобто на їх базі обчислюються статистичні показники. Кожен статистичний
показник виражає в кількісній формі той або інший факт щодо явища, що вивчається,
встановлений за допомогою засобів статистики.
Порівняльні і зв’язні розгляди статистичних даних, числення статистичних
показників, отримання статистичних фактів, їх узагальнення і осмислення в цілях
отримання цілісної картини стану і розвитку явища, що вивчається, виявлення і якісної
оцінки закономірностей і чинників, що визначають це розвиток, складає зміст статистичного
аналізу. Аналіз статистичних даних може здійснюватися стосовно різних об’єктів (явищам
і процесам) і виконується окремими особами або організаціями на основі використання
різних статистичних даних і різних статистичних методів і прийомів. Останні (статистична
інформація і використовувані методи і прийоми її обробки і аналізу) багато в чому
зумовлюються завданнями і цілями статистичних досліджень. Обгрунтованість і правильність
статистичних фактів і результатів статистичних досліджень базується на дотриманні
основних принципів статистичного аналізу.
Існує два способи виразу інформації про об’єктивну реальність
— описовий і кількісний. Самі по собі описовий і кількісний методи можуть лише характеризувати
ті або інші видимі риси і властивості досліджуваних об’єктів, але не їх внутрішню,
найчастіше приховану суть. Ця суть на основі інформації, представленої в описовому
або кількісному вигляді, розкривається в результаті сутнісно-змістовного, якісного
аналізу. 
Таким чином, описовий і кількісний аналіз характеризують явище,
а якісний аналіз — суть. У цьому полягає їх функціональна відмінність в процесі
наукового пізнання. Оскільки насправді явище і суть органічно взаємозв’язані, остільки
і в науковому дослідженні нерозривно взаємозв’язані описовий і кількісний аналіз,
з одного боку, і якісний — з іншою. Фактично в науковому дослідженні має місце або
сутнісно-описовий, або сутнісно-кількісний аналіз. Щоб виводи аналізу мали об’єктивне
значення і доказову силу, аналіз (і статистичне дослідження в цілому) повинен бути
всестороннім, комплексним: необхідно розглядати всю сукупність фактів, що відносяться
до явища, що вивчається, і характеризувати явище з різних сторін, потрібно використовувати
різні статистичні джерела і певні поєднання різних методів.