Міністерство освіти і науки України
Сумський Державний університет
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ
ДИПЛОМНА РОБОТА
Індивідуальна тема: «ЕФЕКТИВНІСТЬ
ГОСПОДАРСЬКОФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ» (на
прикладі ТОВ «Металоіндустрія Плюс»)
					







Суми 2008
ЗМІСТ
ВСТУП 
РОЗДІЛ
1 ТеоретиЧНІ основи визначення результативності та ефективності діяльності
підприємства
1.1 Теоретичні аспекти
визначення результативності та ефективності діяльності суб’єкта господарювання
1.2 Методичні аспекти
до визначення результативності та ефективності функціонування підприємства
РОЗДІЛ 2 Аналітична оцінка ЕФЕКТИВНОСТІ
діяльності ТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
2.1 Характеристика
господарської діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
2.2 Діагностика
ефективності та результативності господарювання ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
2.2.1 Аналіз динаміки
складу і структури активів та пасивів балансу
2.2.2 Аналіз фінансової
стійкості та платоспроможності підприємства
2.2.3 Показники ділової
активності та ефективності господарювання
РОЗДІЛ
3 Формування стратегії підвищення ефективності та результативності діяльності
ТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
3.1 Підходи до
формування стратегії підвищення результативності та ефективності діяльності
підприємства
3.2 Формування
стратегії підвищення результативності діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Характеристика
приміщення
4.2 Аналіз стану
охорони праці в приміщенні
4.3 Розробка заходів по
охороні праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота складається з 52
стор.тексту, 4 розділів, 14 рис., 6 табл., списку використаної літератури з 77
джерел та 5 додатків на 32 стор..
Мета
кваліфікаційної роботи – ідентифікація поточного економічного стану
підприємства та пошук шляхів оптимізації управління результативністю та
ефективністю діяльності підприємства.
Об’єкт
дослідження – підприємство виготовлення та монтажа металоконструкцій в будівельній
галузі ТОВ «Металоіндустрія Плюс» (м.Дніпропетровськ).
Предмет
дослідження виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу і
поліпшення її результативності та ефективності.
Методи дослідження – аналіз балансу та
фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, комп’ютерне
моделювання прогнозів результатів діяльності підприємства.
В першому розділі роботи „Теоретикометодичні
основи визначення результативності та ефективності діяльності підприємства” проведений
аналіз наукової, учбової та методичної літератури по теоретичним та методичним
підходам до визначення параметрів оцінки ефективності та результативності
діяльності підприємства.
В другому розділі роботи „Аналітична
оцінка ефективності діяльності ТОВ „Металоіндустрія Плюс” проведена економічна
діагностика ефективності і результативності господарювання ТОВ «Металоіндустрія
Плюс» за 2005 2008 роки.
В третьому розділі роботи „Формування
стратегії підвищення ефективності та результативності діяльності ТОВ
„Металоіндустрія Плюс” запропоновані та обґрунтована стратегія подолання
виявлених негативних тенденцій в діяльності та забезпечення підвищення рівня
ефективності та результативності діяльності.
В четвертому розділі роботи „Охорона
праці” проведений аналіз фактичного рівня умов забезпечення охорони праці в
бухгалтерії підприємства та запропоновані заходи по росту рівня
санітарнокліматичних та протипожежних умов діяльності. 
Ключові слова: РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ,
ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, ФІНАНСОВА
СТІЙКІСТЬ. 
ВСТУП
Сучасний
менеджмент для оцінки підприємницького бізнесу оперує такими поняттями, як
результативність і ефективність. Згідно стандартам[1],
результативність – це ступінь реалізації запланованої діяльності і досягнення
запланованих результатів. Ефективність – це взаємовідношення між досягнутим
результатом і використаними ресурсами. Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначити
шляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції
(економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості
виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціонального
використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).
Таким
чином, результативність – це характеристика системи, обумовлена як її здатність
виконувати функції, а ефективність, – це характеристика, обернено пропорційна
витратам, що поглинаються бізнес-системою.
Іншими
словами, для оцінки результативності й ефективності бізнес-системи підприємства
необхідно визначити співвідношення між функціями, що виконуються в бізнес-системі,
і витратами на їхнє виконання.
З
погляду керування бізнес-системою підприємства актуальність теми кваліфікаційного
дипломного дослідження полягає в пошуку шляхів забезпечення одночасного
підвищення результативності й ефективності діяльності підприємства.
Мета
кваліфікаційної роботи – ідентифікація поточного економічного стану
підприємства та пошук шляхів оптимізації управління результативністю та
ефективністю діяльності підприємства.
Об’єкт
дослідження – підприємство виготовлення та монтажа металоконструкцій в будівельній
галузі ТОВ «Металоіндустрія Плюс» (м.Дніпропетровськ).
Предмет
дослідження виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу і
поліпшення її результативності та ефективності.
Методи дослідження – горизонтальний (індекснохронологічний)
та вертикальний (структурнохронологічний) аналіз балансу та фінансової
звітності підприємствва, аналіз фінансових коефіцієнтів, комп’ютерне
моделювання прогнозів результатів діяльності підприємства при впровадженні змін
в стратегії забезпечення зростання рівнів ефективності та результативності
діяльності.
В першому розділі роботи „Теоретикометодичні
основи визначення результативності та ефективності діяльності підприємства” проведений
аналіз наукової, учбової та методичної літератури по теоретичним та методичним
підходам до визначення параметрів оцінки ефективності та результативності
діяльності виробничого підприємства.
В другому розділі роботи „Аналітична
оцінка ефективності діяльності ТОВ „Металоіндустрія Плюс” виконаний аналіз
господарської діяльності та економічна діагностика ефективності та
результативності господарювання ТОВ «Металоіндустрія Плюс» за 2005 2008 роки.
В третьому розділі роботи „Формування
стратегії підвищення ефективності та результативності діяльності ТОВ
„Металоіндустрія Плюс” запропоновані та обґрунтовані заходи по формуванню
стратегії подолання виявлених при аналізі негативних тенденцій в діяльності
підприємства та забезпечення підвищення рівня ефективності та результативності
діяльності.
В четвертому розділі роботи „Охорона
праці” проведений аналіз фактичного рівня умов забезпечення охорони праці в
бухгалтерії підприємства та запропоновані заходи по забезпеченню нормативного
рівня санітарно-кліматичних та протипожежних умов діяльності. 
Інформаційно-методологічна
база досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ТОВ «Металоіндустрія
Плюс»» за 2005 2008 роки.
Практична
цінність отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає в наданні
керівництву ТОВ „Металоіндустрія Плюс” об’єктивних даних аналізу поточного
економічного стану підприємства та основних негативних тенденцій в його
діяльності, а також обґрунтування доцільності запропонованих заходів по
подоланню негативних тенденцій та підвищенню рівня результативності та
ефективності діяльності підприємства. 
РОЗДІЛ 1
ТеоретиЧНІ основи визначення результативності та
ефективності діяльності підприємства
1.1
Теоретичні аспекти визначення результативності та ефективності діяльності
суб’єкта господарювання
Відповідні
види результативності діяльності фірм виділяються переважно за різноманітністю
отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат
діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні
вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності
фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або
реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших
видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції [75]. 
Соціальний
ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових
робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану
навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. 
При
виділенні показників оцінки соціально-економічної діяльності фірми на рівні
фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її
діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої
побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від
кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію
знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності
фірми.
При
формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано
дотримуватись певних принципів [74]:
1)
забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показників
ефективності фірми;
2)
відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у
виробництві;
3)
можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками
виробництва у фірмі;
4)
виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі
використання наявних резервів зростання ефективності фірми.
Система
показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначених
принципів, повинна включати декілька груп:
1)
узагальнюючі;
2)
показники ефективності використання праці (персоналу);
3)
показники ефективності використання виробничих основних фондів і оборотних
коштів;
4)
показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних
вкладень).
Кожна
з цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних
показників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективність
використання окремих видів ресурсів (що застосовують та споживаються).
Для
всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми,
результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з
наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні
показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих
потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів. 
При
вимірюванні економічної ефективності конкретні види ефективності можуть
розрізнятись не лише за видами результатів (ефектів) діяльності фірми, що
отримуються, але й залежно від того, які ресурси (що застосовуються чи
споживаються) беруться для розрахунків. Ресурси, що застосовуються – це
сукупність живої та уречевленої праці, а ті, що споживаються, є поточними
витратами на виробництво продукції. У зв’язку з цим у практиці господарювання
варто виділяти також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживаються,
як специфічні форми прояву загальної ефективності фірми [25].
У зарубіжній практиці як синонім терміна
“результативність господарювання” зазвичай застосовується термін
“продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністю
розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів,
енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.
Не варто забувати також, що загальна продуктивність
системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість
виробництва.
Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути
необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства
(організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.
У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності
(продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючим
законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й
мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством.
Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою
вияву цього закону.
Математично (у формалізованому виразі) закон економії
робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво
продукції або надання послуг, має такий вигляд [26]:
ВС = (ВУП + ВЖП + ВМП)
/ ЕСК ® min                                   (1.1)
де ВС – сукупні витрати на виробництво
продукції (надання послуг)
протягом життєвого циклу товару; 
ВУП – затрати минулої (уречевленої) праці на
виробництво і 
споживання товару; 
ВЖП – затрати живої праці, тобто заробітна
плата всіх працівників, що 
припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого
циклу, 
плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова
праця); 
ВМП – затрати майбутньої праці в процесі
споживання (експлуатації) 
товару; 
ЕСК – сумарний корисний ефект (віддача)
товару для споживача за 
нормативний строк служби.
Процес формування результатів та ефективності
виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.1.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва
(продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її
визначення, формалізована форма якої має вигляд:
Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси
(витрати)
(1.2)
Результативність виробництва як найважливіший компонент
для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно
розрізняти:
1) кінцевий результат процесу виробництва;
2) кінцевий народногосподарський результат роботи
підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки
економіки.
Перший відбиває матеріалізований результат процесу
виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах;
другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну
вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності
підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена
вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток
(прибутковість).
Відмітимо, що необхідні для одержання певного результату
виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та
поточні, які витрачаються щоденно.
Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи
досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації)
методологічно пов’язаний передовсім із визначенням належного критерію і
формуванням відповідної системи показників.
Критерій – це головна відмітна ознака й визначальна міра
вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно до
якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно
сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як
економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи
господарської діяльності.
Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності)
полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних
і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва
(доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм
ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної
(живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію
відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та
іншої діяльності суб’єктів господарювання.
Формуючи систему показників ефективності діяльності
суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [28]:
− 
забезпечення
органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників
ефективності діяльності;
− 
відображення
ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
− 
можливості
застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва
на підприємстві (діяльності в організації);
− 
виконання
провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних
резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
Система показників ефективності виробництва
(діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати
кілька груп:
1) узагальнюючі показники ефективності виробництва
(діяльності);
2) показники ефективності використання праці
(персоналу);
3) показники ефективності використання виробничих
(основних та оборотних) фондів;
4) показники ефективності використання фінансових коштів
(оборотних коштів та інвестицій).
Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних
абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність
господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Система показників ефективності виробництва (діяльності)
первинних суб’єктів господарювання [29]











Узагальнюючі
показники
Показники
ефективності використання


праці
(персоналу)
виробничих
фондів
фінансових
коштів



· Рівень задоволення потреб ринку
· Виробництво чистої продукції на
одиницю витрат ресурсів
· Прибуток на одиницю загальних витрат
· Рентабельність виробництва
· Витрати на одиницю товарної продукції
· Частка приросту продукції за рахунок
інтенсифікації виробництва
· Народногосподарський ефект
використання одиниці продукції


· Темпи зростання продуктивності праці
· Частка приросту продукції за рахунок
зростання продуктивності праці
· Відносне вивільнення працівників
· Коефіцієнт використання корисного
фонду робочого часу
· Трудомісткість одиниці продукції
· Зарплатомісткість одиниці продукції


· Загальна фондовіддача (за обсягом
продукції)
· Фондовіддача активної частини
основних фондів
· Рентабельність основних фондів
· Фондомісткість одиниці продукції
· Матеріаломісткість одиниці продукції
· Коефіцієнт використання найважливіших
видів сировини й матеріалів


· Оборотність оборотних коштів
· Рентабельність оборотних коштів
· Відносне вивільнення оборотних коштів
· Питомі капітальні вкладення (на
одиницю приросту потужності або продукції)
· Рентабельність інвестицій
· Строк окупності вкладених інвестицій





Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної
економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та
комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними
варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь
використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування,
окремих видів матеріальних ресурсів тощо.
1.2
Методичні аспекти до визначення результативності та ефективності функціонування
підприємства
Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не
лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства
(організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані)
беруться для розрахунків. 
Застосовувані ресурси – це сукупність живої та
уречевленої праці, а споживані – це поточні витрати на виробництво продукції
(надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати
також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми
прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться
про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із
застосуванням відповідних типів показників [31].
Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних
ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [27]:
ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС
+ ФОБ) / kПВП),                                            (1.3)
де ЕЗР – ефективність застосовуваних
ресурсів, тобто рівень продуктивності 
суспільної (живої та уречевленої) праці; 
VЧП – обсяг чистої продукції підприємства; 
ЧП – чисельність працівників підприємства; 
ФОС – середньорічний обсяг основних фондів за
відновною вартістю; 
ФОБ – вартість оборотних фондів підприємства;
kПВП – коефіцієнт повних витрат праці, що
визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері
матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік
національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих
фондах праці в середньорічну чисельність працівників.
Узагальнюючим показником ефективності споживаних
ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що
характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень
собівартості).
Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси
включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань
(основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).
За допомогою узагальнюючих показників ефективності
виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання
виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він
визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів
(надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.
До важливих узагальнюючих показників ефективності
виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок
інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов
господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення
застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання
наявних ресурсів) розвиток виробництва.
Визначення частки приросту продукції за рахунок
інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [30]:
ЧІНТ = 100 ´ (1 – DРЗ / DVВ),                                                                   (1.4)
де ЧІНТ – частка приросту обсягу продукції,
зумовлена інтенсифікацією
виробництва; 
DРЗ – приріст застосовуваних ресурсів
за певний період (розрахунковий 
рік), %; 
DVВ – приріст обсягу виробництва
продукції за той самий період (рік), %.
Народногосподарський ефект використання одиниці
продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва
обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального
ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і
продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів
тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного
призначення.
Щодо решти системи показників, диференційованих за
видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно
до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів
використання результатів такого вимірювання. 
Існує
дві загальні і постійно існуючі цілі [32]:
1)
виявлення, оцінка та узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів
і діяльності функціональних ланок з наступним пошуком пріоритетних напрямів
мотивації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку у майбутньому;
2)
порівняння ступеня ефективності, досягнутого даною фірмою і його конкурентами
на ринку, для недопущення зниження престижу і конкурентоспроможності у сфері
бізнесу.
Планування результативності діяльності підприємства можна
здійснювати, використовуючи такі три головні його системи [38]: 
1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства та
його використання; 
2) поточне планування рівня результативності діяльності
підприємства та його використання; 
3) оперативне планування рівня результативності діяльності
підприємства та його використання. 
Оцінка розробленої політики регулювання результативності
діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:
1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (у
процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання
результативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові
економіки країни та змінам кон’юнктури товарного і фінансового ринків);
2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьому
визначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегією
підприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показники
політики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки
ефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);
3) можливість реалізації політики з урахуванням наявного
ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного,
кадрового тощо);
4) прийнятність рівня ризиків, пов’язаних із реалізацією політики
(позаяк рівень результативності діяльності підприємства тісно пов’язаний із
рівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень
господарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позицій
можливого розміру фінансових втрат);
5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можна
оцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості
його структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників,
підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.
Розроблення політики регулювання результативності діяльності
підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних
аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.
Система поточного планування формування і використання рівня результативності
діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується
на політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.
Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільові
показники, розроблені у процесі формування політики регулювання
результативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної,
інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на
підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна система
ставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльності
підприємства за попередній період.
Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має
імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної
економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти
у кількох можливих варіантах — «оптимістичному»,
«ймовірному», «песимістичному».
Головним видом поточного плану, пов’язаного з результативністю
діяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства.
Узагальнена форма цього плану тісно пов’язана з формою бухгалтерського обліку
«Звіт про фінансові результати» [5]. Класифікація доходів і витрат за
видами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.
Система оперативного планування формування та використання рівня
результативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох систем
планування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє
собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний
чи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесі
здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники
поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів
відповідальності усіх типів.
Сучасними
методологічними аспектами визначення результативності функціонування
підприємства є впровадження концепції контролінгу.
Контролінг
– це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу,
менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Метою контролінгу є
отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та
прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій
та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає
розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність [37].
Контролінг
є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства
та спрямована на майбутнє.
Функції
контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями: нормування
витрат; розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про
відхилення від норм; прогнозування ціноутворення; аналіз тенденцій розвитку
підприємства; передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від
зміни умов роботи; координацію мети різних рівнів управління для досягнення
загальної мети фірми; відстеження фінансового стану фірми.
РОЗДІЛ 2
Аналітична оцінка ЕФЕКТИВНОСТІ діяльності ТОВ
«МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
2.1
Характеристика господарської діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
Товариство з обмеженою відповідальністю
„Металоіндустрія Плюс” є виробничо-монтажним будівельним підприємством та
виконує роботи в наступному сегменті будівництва [77]:

— 
виготовлення та монтаж швидкомонтуємих
будівель МИ+;
 виготовлення
металоконструкцій різного ступеня важкості;
 розробка
проектно-кошторисної документації (ліцензія № АБ105538);
 спорудження
фундаментів;
 спорудження
несучих та огороджуючих конструкцій;
 монтаж
металоконструкцій;
 доставка
металоконструкцій на строй-майданчик.
Обсяги
виробництва металоконструкций:
 двутаврова
балка для каркасних будівель – 700 тон в місяць;.
 нестандартні
металоконструкції 200 тон в місяць.
У
складі обладнання підприємства є наступні типи:
 універсальний
збірний стан для виробництва двутаврової балки,
 машина
термічного різання листового метала «Кристалл ТМ2,5М»
 ленточнопильний
станок,
 ножиці
гильотинні (3 шт.) до 25 х 3150мм,
 стругальний
станок,
 радиально-сверлильний
станок (2 шт.),
 заточний
станок,
 відрізний
станок,
 вальци
листогібочні (до 12 х 2000мм),
 машина
листоправильна,
 напівавтомати
газової різки «Смена»,
 ручне
газорізальне обладнання,
 станкопости
ручного електрозварювання,
 станкопости
напівавтоматичного зварювання в середовищі захисних газів,
 обладнання
для очистки та окраски металоконструкцій,
 шість
мостових кранів грузоподйомністю від 5 до 12 тон,
Рядом
с цехом відкритий склад металопрокату с козловими кранами грузопідйомністю 25 и
32 тон, під’їзні авто та залізничні шляхи.
Підприємство
ТОВ „Металоіндустрія Плюс” самостійно виконує весь цикл: проектування, виготовлення
та монтажу (табл.2.1, 2.2).
Підприємством
ТОВ „Металоіндустрія Плюс” побудовані наступні об’єкти: 
 Кондитерська
фабрика «АВК» (виготовлення металоконструкцій);
 Мережа
супермаркетів «АТБ» (Виготовлення та монтаж металоконструкцій);
 будинок
по вул. Барикандой д.1 (Дніпропетровськ, Виготовлення металоконструкцій);
 виробничий
цех м’ясокомбіната «Алан» (Дніпропетровськ робіт);
 виробничий
цех “Procter & Gamble” (Бориспіль, Виготовлення металоконструкцій); 
 виготовлення
та монтаж металоконструкцій мансардного поверху будівлі по вул. Миронова 5 (Дніпропетровськ);
 магазин
Будапешт (Донецьк, комплекс робіт); 
 виробничий
цех Українського завода СКГШ (м. Дніпропетровськ, монтаж огорожуючих конструкцій);
 стадіон
«Металург» ФК «Днепр» (Дніпропетровськ, виготовлення та монтаж металоконструкцій).
Таблиця
2.1
Основна
продукція, пропонуєма ТОВ „Металоіндустрія Плюс” [77]
  
Таблиця
2.2
Основні
послуги, пропонуємі ТОВ „Металоіндустрія Плюс” [77]











РЕАЛІЗУЄМА ПРОДУКЦІЯ


Ангари з легких металоконструкцій


Будівлі з легких металоконструкцій


Металоконструкції


Металоконструкції будівельні


Балки стальні


Металопрокат


Профілі конструкційні для
швидкомонтуємих будівель


Сендвіч Сендвіч-панелі













ПОСЛУГИ


Виготовлення металоконструкцій


Виготовлення металоконструкцій під
замовлення


Монтаж металоконструкцій


Поставка та будівництво
швидкомонтуємих будинків


Поставка металоконструкцій любого
ступеня важкості


Поставка металоконструкцій на будівельну
площадку




2.2
Діагностика ефективності та результативності господарювання ТОВ
«Металоіндустрія Плюс»
2.2.1
Аналіз динаміки складу і структури активів та пасивів балансу
Для
виконання аналітичних досліджень динаміки складу і структури активів та пасивів
балансу підприємства проводять відповідне группування статей балансу та їх
структурний аналіз. Мета структурного аналізу – вивчення структури й динаміки
коштів підприємства та джерел їх формування для ознайомлення із загальною
картиною фінансового стану [71].
Схеми
порівняльного аналізу охоплюють велику кількість показників, які характеризують
статику й динаміку фінансового стану. При проведенні горизонтального аналізу
визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за певний
період. При вертикальному аналізі обчислюється питома вага кожної з окремих
груп статей у валюті балансу. 
Аналіз
динаміки і структури майна (активів) підприємства дозволяє встановити розмір
абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства або
його видів. Стабільність фінансового стану підприємства залежить від
правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для
його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерел його
утворення, а також причини зміни складу майна та джерел його утворення.
В
табл. Г.1 додатку Г наведені результати горизонтального та вертикального
аналізу складу і структури майна підприємства ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005
–2008 роках (обробка даних фінансових звітів Додаток А). Як показує аналіз
даних табл.Г.1 додатку Г та графіків рис.В.1 В.4 додатку В, склад та структура
майна ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках характеризується наступними
показниками:
 абсолютна
валюта балансу підприємства зросла з рівня 223,9 тис.грн. у 2005 році до рівня 1
942,8 тис.грн. у 2 кварталі 2008 році, але динаміка її росту має тенденцію до
зниження темпів нарощування:
а)
значний ланцюговий приріст +214,0% у 2006 році;
б)
значний позитивний ланцюговий приріст +113,7% у 2007 році;
в) невеликий
ланцюговий приріст +14,8% у 1 кварталі 2008 року;
г)
невеликий ланцюговий приріст +13,53% у 2 кварталі 2008 року;
Важливим
етапом аналізу фінансового стану підприємства є зіставлення темпів приросту
активів з темпами приросту фінансових результатів виторгу або прибутку від
реалізації продукції (див.табл.Г.2 додатку Г).
Так
система стійкого розвитку підприємства (у світовій практиці “золоте правило
економіки підприємства”) оцінюється співвідношенням темпів росту абсолютних
рівнів балансового прибутку (ТРБ), обсягу реалізації продукції (ТN)
та суми активів балансу (ТВ) [14]:
ТРБ>TN>TB>100%
                                                                         (2.1)
На
аналізованому підприємстві ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках співвідношення
“золотого правила” становлять (табл.Г.2 додатку Г):
а)
2006 рік
1458,0%
> 199,9% > 214,0% > 100% незначно не виконується 1 умова
б)
2007 рік
419,8%
> 372,7% > 113,5% > 100% виконуються всі умови
в)
2008 рік
202,8%
> 30,7% > 29,5% > 100% виконуються всі умова
Тобто,
умови “золотого правила економіки підприємства” на ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у
2005 – 2008 роках практично виконуються. 
У
табл. Г.3 додатку Г наведений аналіз стану основних засобів в ТОВ
„Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках. Як показує аналіз результатів, наведених
в табл.Г.3 додатку Г, на підприємстві ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у 2005 –2008
роках підтримується коефіцієнт придатності основних засобів на рівні 96,0 – 99,0
% за рахунок своєчасного оновлення основних засобів.
2.2.2
Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства
У
першу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється його фінансовою стійкістю
та платоспроможністю. Платоспроможність відображає здатність підприємства
платити за своїми боргами та зобов’язаннями за конкретний період часу. Умови
достатності дотримуються тоді, коли підприємство платоспроможне у часі, тобто
має стійку здатність відповідати за своїми боргами у будь-який момент часу [15].
Під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспроможність у часів
дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та позиковими коштами.
Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів,
коли за рахунок власних коштів повністю погашаються колишні і нові борги.
Фінансова рівновага у часі забезпечується ліквідністю балансу, яка визначається
як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення
яких на гроші відповідає строкові погашення зобов’язань. 
Узагальнюючим
показником фінансової стійкості є надлишок (нестача) джерел засобів для
формування запасів. Як джерела для формування запасів розглядаються: власний
капітал і резерви; довгострокові зобов’язання; короткострокові кредити [22].
Результати
розрахунків показників платоспроможність та ліквідності підприємства ТОВ
«Металоіндустрія Плюс» наведені в табл. Ж.1 – Ж.4 Додатку Ж та на графіках рис.В.5
В.9 додатку В. Як показує аналіз даних табл. Ж.1 –Ж.4 Додатку Ж, діяльність
підприємства ТОВ “Металоіндустрія Плюс» у 2005 – 2008 роках характеризується
наступним:
—  підприємство є низько платоспроможним та неліквідним, маючи
недостатній запас ліквідності та відсутність запасу стійкості по забезпеченню
запасів та оборотного капіталу власними коштами;
—  підприємство має недостатній рівень автономії (0,3 замість 0,5) за
рахунок низького рівня власного капіталу та високого рівня використання
позикових коштів комерційних кредитів та авансів.
2.2.3
Показники ділової активності та ефективності господарювання
Результативність
та економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється як
абсолютними, так і відносними показниками до яких відносяться показники ділової
активності та рентабельності [13].
Як
показує аналіз даних табл. К.1 – К.6 додатку К, в ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у
2005 –2008 роках характерні наступні параметри процесів ділової активності:
 фондовіддача
основних фондів знаходиться практично на одному рівні, тобто нарощування
обсягів основних фондів відповідає нарощуванню обсягів виконаних робіт;
 забезпечується
стабільність рівня зносу основних фондів на рівні не нижче 0,96 постійним
оновленням та придбанням основних фондів;
 ресурсовіддача
активів у чисту виручку від реалізації з рівня 4,64 у 2005 році зросла до рівня
11,0 11,7 у 2008 році, тобто частка активів стала використовуватися з
нарощуванням ефективності. 
Аналіз
оборотності агрегатів оборотних активів також показує, що на протязі 20062007
років період обороту агрегатів оборотних активів різко знизився, що свідчить
про зростання темпу ділової активності підприємства. Таким чином,
підтверджується, що частка зростаючих робочих активів стала використовуватися дуже
ефективно.
Аналіз
рентабельності роботи ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у 2005 –2008 роках показує, що
рентабельність роботи всіх характерних агрегатів балансу підприємства зростає ,
але це стало дуже помітно у 2007 році. При цьому:
 рентабельність
власного капіталу по чистому прибутку знаходиться на рівні 67 125% річних,
тобто значно вище альтернативної депозитної ставки в комерційних банках (14 16%
річних), тобто підприємство для його засновників становиться інвестиційно привабливим.
Одночасно
показник схильності до банкрутства по Альтману (Додаток Д) ідентифікує
незначний рівень ймовірності банкрутства ТОВ “Металоіндустрія Плюс», в
основному за високого рівня ресурсовіддачі активів у обсяги реалізованої
продукції.
Таким
чином, економічна діагностика ефективності та результативності діяльності
підприємства ТОВ “Металоіндустрія Плюс» у 2005 – 2008 роках показала:
—  підприємство є низько платоспроможним  та неліквідним, маючи недостатній
запас ліквідності та відсутність запасу стійкості по забезпеченню запасів та
оборотного капіталу власними коштами;
—  підприємство має недостатній рівень автономії (0,3 замість 0,5) за
рахунок низького рівня власного капіталу та високого рівня використання
позикових коштів комерційних кредитів та авансів;
—  підприємство розвивається циклами, маючи тенденцію до підвищення
валюти балансу за рахунок нарощення дебіторсько-кредиторської заборгованості та
прибутку у власному капіталі;
—  ресурсовіддача активів та основних засобів підприємства при
зростанні валюти балансів не знижується, що свідчить про ефективність політики
оновлення основних засобів на нових технологічних принципах та суттєвого
підняття частки активних основних фондів нового покоління;
—  рентабельність роботи підприємства та доходність пайових часток у 2006
2008 році значно підвищилась, що привело до появи інвестиційного інтересу по
вкладанню коштів інвесторів в підприємство;
—  у 2007 році різко зріс рівень ділової активності підприємства, про
що свідчить зменшення періоду оборотності оборотних коштів та дебіторсько-кредиторської
заборгованості до 22 30 днів, що значно перевищує стандарті норми оборотності
(не більше 120 днів на оборот).
Тобто,
підприємство знаходиться в сегменті зростання життєвого циклу розвитку
підприємства і повинно терміново розробити стратегію розвитку підвищення рівнів
ліквідності та платоспроможності підприємства.
РОЗДІЛ 3
Формування стратегії підвищення
ефективності та результативності діяльності ТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
3.1 Підходи до формування стратегії підвищення результативності та
ефективності діяльності підприємства
Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежить
від багатьох чинників, що її визначають. У зв’язку з цим для практичного
розв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває
класифікація чинників її зростання.
Класифікація великої різноманітності чинників зростання
ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками [12]:
1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);
2) напрямами розвитку та удосконалення виробництва;
3) місцем реалізації у системі управління виробництвом.
Групування чинників за першою ознакою робить можливим досить чітке
визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці
(економія витрат живої праці), зниження фондоємності (капіталоємності) і
матеріалоємності продукції. Покращання використання зазначених джерел
підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів,
які за своїм змістом характеризують основні напрями розвитку та удосконалення
виробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямами є, перш
за все, прискорення темпів науково-технічного та організаційного прогресу
(створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних
матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація та автоматизація
виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації
виробництва і праці; побудова та регулювання ринкового механізму
господарювання).
Найбільш важливою у практичному значенні слід вважати класифікацію
чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом
(третя ознака групування чинників), особливо відокремлення з них двох категорій
чинників – внутрішньовиробничих і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ
сукупності внутрішніх чинників на так звані “тверді” і “м’які” чинники.
Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності виробництва
зображені на рис. 3.1.
  
Рис. 3.1 Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва
[11] 
Поділ внутрішніх чинників на “тверді” і “м’які” є досить умовним і
незвичним, але широко відомим і таким, що використовується на підприємствах
зарубіжних країн. “Твердими” чинниками є ті, які можна виміряти і які мають
фізичні параметри, а “м’які” – ті, які не можна фізично відчути, проте вони
мають неабияке значення для економічного управління виробництвом (наприклад,
інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи та системи організації різних
процесів тощо).
“Тверді” чинники зростання ефективності діяльності [8]:
1. Технологія – технологічні нововведення, особливо сучасні форми
автоматизації та інформаційні технології, що справляють чи не найбільший вплив
на рівень і динаміку ефективності виробництва.
2. Устаткування – зростанню продуктивності діючого устаткування
сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні
строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній
спроможності технологічно пов’язаних груп, чітке планування завантаження у
часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрішньо змінних витрат
робочого часу тощо.
3. Матеріали та енергія – проблема економії і зменшення споживання
сировини, матеріалів, енергії повинна знаходитись під постійним контролем
відповідних спеціалістів фірми (має позитивно розв’язуватись завдання
ресурсозбереження).
4. Вироби – передові підприємства постійно контролюють втілення
своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом
на ринку. 
“М’які” чинники зростання ефективності діяльності [8]:
1. Працівники – основне джерело і визначальний чинник зростання
ефективності виробництва. Продуктивність їх праці багато в чому визначається
методами, технікою, особистими вміннями, знаннями, ставленням до праці та
здібністю виконувати ту чи іншу роботу.
2. Організація і системи – система повинна бути динамічною і
гнучкою, періодично неорганізованою відповідно до нових завдань, що постають
перед фірмою при зміні ситуації.
3. Методи роботи – більш досконалі методи роботи в умовах
переважання працеємних процесів стають достатньо перспективними для зростання
продуктивності.
4. Стилі управління – загальна ефективність діяльності фірми
залежить від того, коли, де, як і щодо кого застосовується відповідний стиль
управління.
Під резервами розуміють невикористані можливості зниження поточних
і авансових витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів при даному
рівні розвитку виробничих сил і виробничих відносин.
Резерви у повному обсязі можна виміряти в плані досягнутого рівня
використання ресурсів і можливого, виходячи з накопиченого виробництвом,
потенціалу фірми.
З позиції фірми розрізняють зовнішні і внутрішні
(внутрішньовиробничі) резерви. Під зовнішніми резервами розуміють загальні
народногосподарські, а також галузеві і регіональні резерви. Їх використання
відображається на рівні економічних показників фірми, але головним джерелом
економії, як правило, є внутрішньовиробничі резерви.
Класифікація внутрішніх резервів підвищення ефективності
діяльності фірми [6]:
1. За факторами та умовами інтенсифікації і підвищення
ефективності господарської діяльності. 
1.1. Науково-технічний рівень виробництва продукції:
 підвищення прогресивності і якості продукції та техніки, що
застосовується; 
 рівень механізації й автоматизації виробництва;
 технічна та енергетична озброєність праці;
 прискорення впровадження нової техніки та заходів науково-технічного
розвитку. 
1.2. Структура та організація виробництва і праці:
 підвищення рівня концентрації, спеціалізації, кооперування;
 зменшення часу виробничого циклу;
 забезпечення ритмічності та принципів наукової організації виробництва;
 скорочення і повна ліквідація виробничого браку;
 забезпечення принципів наукової організації праці;
 підвищення кваліфікації робочої сили та її відповідності
технічному рівню виробництва. 
1.3. Підвищення рівня управління і методів господарювання:
 удосконалення виробничої структури фірми та структури органів
управління;
 підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи;
 впровадження і розвиток господарського обліку в усіх підрозділах
(виробничих та управлінських);
 покращання соціальних умов праці і життя трудового колективу;
 раціональне використання природних ресурсів;
 удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків фірми.
2. За кінцевими підсумками, на які ці резерви впливають. 
2.1. Підвищення обсягу продукції, вдосконалення асортименту
виробів. 
2.2. Покращання якості. 
2.3. Зниження собівартості продукції:
 за елементами витрат; за статтями витрат; за центрами
відповідальності. 
2.4. Резерви підвищення прибутковості продукції. 
2.5. Резерви зміцнення фінансового стану. 
2.6. Резерви підвищення рівня рентабельності.
3.Групування резервів. 
3.1. За стадіями процесу відтворення:
 постачання; виробництво; збут продукції. 
3.2. За стадіями створення та експлуатації виробів:
 передвиробнича стадія – конструкторсько-технологічна підготовка;
 виробнича стадія – освоєння нових виробів і нових технологій;
 експлуатаційна стадія – споживання виробів.
4. За строками використання. 
4.1. Поточні – реалізуються протягом даного року. 
4.2. Перспективні – можна реалізувати в перспективі, наприклад, у
5річному плані розвитку.
5. За способами виявлення. 
5.1. Явні – наприклад, ліквідація чергових втрат і перевитрат.
5.2. Приховані – можуть виявлятися шляхом глибокого економічного
аналізу.3.2 Формування стратегії підвищення результативності діяльності ТОВ
«Металоіндустрія Плюс»
В
якості основної стратегії розвитку підприємства найбільш реальним шляхом є використання високих показників рентабельності капіталу підприємства
(ROE =67 – 125 % річних), виявлених на стадії економічної діагностики, для
залучення зовнішнього інвестування в статутний капітал підприємства. Залучення
зовнішнього інвестиційного капіталу в статутний капітал підприємства доцільно
провести за рахунок реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ
„Металоіндустрія Плюс” в форму закритого акціонерного товариства (ЗАТ) чи
відкритого акціонерного товариства (ВАТ) з емісією акцій на умовах:
 засновники ТОВ „Металоіндустрія Плюс” отримують акції на суму
пайових долів в існуючому статутному капіталі 29 тис.грн. та на зароблену суму
нерозподіленого прибутку 518,8 тис.грн. за час діяльності підприємства
(занулення прибутку нового підприємства при реорганізації) на загальну суму 550
тис.грн.;
 зовнішні інвестори вносять в новий статутний фонд ЗАТ чи ВАТ розміром
1250 тис.грн. додаткові кошти на суму 700 тис.грн. відповідно розподілу при
підписці на акції;
 розрахункова прогнозна рентабельність акцій повинна становити не
менше 40% річних, що в 2,5 рази вище альтернативної депозитної доходності
капіталу, вкладеного в комерційні банки у 2008 році.
Результати комп’ютерного моделювання прогнозів зміни фінансових
показників діяльності ТОВ – ВАТ „Металоіндустрія Плюс” наведені в додатку К та на
графіках рис.3.23.6.
Як показує аналіз результатів прогнозування (рис.3.2 3.6) за
рахунок додаткового росту власного капіталу підприємства на 700 тис.грн. за
рахунок додаткової емісії акцій при реорганізації із форми ТОВ в форму
акціонерного товариства:
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності з рівня 0,043 0,127 у 2007
2008 роках зростає до рівня 0,272, що відповідає нормативно стійкому діапазону
0,2 – 0,35 [71].
2. Коефіцієнт строкової ліквідності з рівня 0,4 – 0,6 у 2007 –
2008 роках зростає до рівня 0,967, що відповідає нормативно стійкому діапазону
0,7 – 0,8 [71].
3. Коефіцієнт загальної ліквідності з рівня 0,99 – 0,167 у 2007 –
2008 роках зростає до рівня 1,874, що відповідає нормативно стійкому діапазону
1,5 – 2,0 [71].
4. Коефіцієнт автономності джерел активів з рівня 0,21 – 0,3 у
2007 – 2008 роках зростає до рівня 0,556, що відповідає нормативно стійкому
діапазону > 0,5[71].
5. Показник фінансової стійкості по покриттю запасів з рівня
“Кризовий стан” (нестача власних та залучених коштів для покриття виробничих запасів)
у 2007 – 2008 роках змінюється до рівня „Абсолютно стійкий фінансовий стан” (
для покриття виробничих запасів достатньо власного оборотного капіталу) [71].
6. Прогнозний рівень рентабельності власного капіталу, який зросте
з рівня 582 тис.грн. (2008 рік) до рівня 1 705 тис.грн. (прогноз початку 2009
року), знизиться з рівня 67 125 % у 2007 2008 роках і становитиме 40,6%, що
відповідає умовам залучення коштів інвесторів при додатковій емісії акцій.