Білет 1
1. Основні поняття поточної заборгованості. Характеристика
рахунку 63. Документація
Борги у підприємств виникають головним чином через придбання товарів і
послуг в кредит або через кредити, які підприємство отримує для свого
фінансування. 
Поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові
зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу
підприємства або протягом 12 місяців з дати складання балансу. 
Поточні зобов’язання як правило погашають за рахунок поточних активів, до
яких належать грошові кошти та інші ресурси, що будуть швидко перетворені в
грошові кошти. Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без
складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення
кредиторської заборгованості і в бух. обліку це відображають як рахунки до
сплати. Купівля в кредит — це придбання товарів з відстроченням платежу.
Купівля здійснюється як у внутрішній так і у зовнішній торгівлі через отримання
цінностей, послуг, робіт від постачальників та підрядників. Постачальники – це
юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно – матеріальних
цінностей (сировини, матеріалів, палива), що надають послуги (подачу
електроенергії, газу, води), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт
основних засобів та ін. ). Підрядники – це спеціалізовані підприємства
або фізичні особи, які виконують будівельно — монтажні роботи по спорудженню
об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво. 
					







В плані рахунків для обліку поточної товарної заборгованості передбачено рахунок
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Рахунок активно — пасивний,
балансовий, розрахунковий, має 2 субрахунки. По кредиту рахунку відображається
заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно — матеріальні
цінності, прийняті роботи, послуги, а по дебету – погашення заборгованості або
списання заборгованості. Кредитовий залишок по рахунку 63 відображається в 4
розділі пасиву балансу в коді рядка 530. 
2. Внески до фондів державного соціального страхування
(ФДСС)
Внески до ФДСС мають обов’язків характер і сплачуються суб’єктами
підприємницької діяльності та громадянами. На відміну від податків, такі внески
мають цільовий характер їх подальшого використання, а саме на соціальний захист
населення. В Україні створено кілька ФДСС:
1. ) Пенсійний фонд України. Ставки є диференційованими,
залежно від об’єкту оподаткування, затверджуються ЗУ «Про державний бюджет». Для
роботодавців об’єктом оподаткування є ФОП, а джерелом сплати є валові виплати. Для
найманих працівників об’єктом оподаткування є сума ЗП, а джерелом сплати – ЗП. Для
фізичних осіб суб’єктів підпр. діяльності об’єктом оподаткування є різниця між
доходами і витратами, а джерело — дохід фізичної особи. 
2. ) Внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами
зумовленими народженням і похованням. Даний фонд створений для фінансування
витрат на: допомогу із тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною); допомогу з вагітності і пологів; допомогу при народженні дитини;
допомогу на поховання та ін. внески до даного фонду обчислюються як із ФОП і
виплачуються за рахунок валових витрат, а також із кожної ЗП персоніфіковано. 
3. ) Внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття. Фонд по безробіттю створено для
фінансування: 1. допомога з безробіття, у т. ч. її виплата для організації
безробітним підпр. діяльності; 2. допомога з часткового безробіття;3. матеріальна
допомога в період проф. . підготовки;4,допомога на поховання в разі смерті
безробітного або особи, що перебували на його утриманні. 
4. ) Внески до фонду соціального страхування від нещасних
випадків. Завданнями фонду є:1. проведення профілактичних заходів на
усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;2. відновлення здоров’я та
працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків; 3. відшкодування
матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. 
Внески до фонду сплачуються роботодавцями. Об’єктом оподаткування є ФОП. 
5. ) Платежі до фонду соціального захисту інвалідів. Кошти
фонду соц. захисту інвалідів формуються за рахунок держ. бюджету та штрафних
санкцій визначених для п — ств. Для різних джерел формування доходів фонду
встановлено і різні напрямки їх використання. Для п — ств незалежно від форм
власності і господарювання установлюється норматив щодо робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності
працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб у кількості 1 роб. місця і від 8
до15осіб у кількості ½ робочого місця . У разі невиконання зазначених
нормативів, такі п — ства щороку сплачують відповідним відділенням фонду
України соц. захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в
розмірі середньої річної ЗП на відповідному п — стві за кожне роб. місце не
зайняте інвалідом. Сума штрафу сплачується з прибутку не пізніше 15 квітня року
наступного за звітним. 
3. Загальна характеристика норм праці, що
застосовуються на підприємствах. Класифікація норм
За допомогою норм праці здійснюються всі планово — економічні розрахунки
на підпр. , наприклад чисельність працівників, як за проф., так і за
кваліфікаційним складом. Водночас норми праці становлять об’єктивну основу
раціональної організації праці та оперативного управління виробн. Велике
значення мають норми і в соціальному плані, як дієвий засіб забезпечення
оптимального співвідношення між мірою праці та мірою оплати кожного працівника.
Тільки технічно обґрунтовані норми відповідають умовам сучасного виробн.,
сприяють зниженню трудомісткості, зростанню продуктивності праці. 
Норми праці групуються за ознаками:
І – за видами (призначенням сфери нормування праці )
норми бувають:
1. ) норма часу ( нч ) – нормув. тривалості роб. часу, необхідного
для виконання певної роботи: НЧ=   
2. ) норма виробітку (Нв) – це кількість од. продукції в
натуральних показниках, яку має виготовити робітник за певний проміжок часу: 
   
3. )норма обслуговування – це к — сть виробн. об’єктів, одиниць
устаткування, що їх має обслуговувати робітник або бригада. 
4. )норма чисельності – це розрахункова чисельність робітників,
необхідна для виконання певного обсягу робіт. 
5. )норма підлеглості – це оптимальна к — сть робітників, підлегла
1 керівнику. 
ІІ – за сферою застосування:
1.) за територіально — регіональним застосуванням: регіональні, державні,
міждержавні. 
2.) за галузевим застосуванням: загально промислові, галузеві,
підгалузеві. 
ІІІ – за методом обґрунтування: технічно обґрунтовані, досвідно — статистичні.
ІV – за побудовою та ступенем укрупнення: диференційовані, укрупнені,
типові, комплексні, єдині. 
V – за періодом дії: постійні, сезонні, тимчасові,
одноразові. 
Білет 2
1. Поняття, класифікація виробничих запасів (рах. 20).
визнання та оцінка запасів. Структура П(С)БО 9
Запаси є важливою складовою активів п — ства, бо займають особливе
місце у складі майна та у структурі витрат п — ства. Запаси поділяють на
виробничі і товарні. Виробничі запаси – це придбані або самостійно
виготовлені вироби, які підлягають подальшій обробці на п — стві. Товарні
запаси – це придбані п — ством товари, призначені для подальшого
перепродажу. Основну інформацію щодо запасів визначає П(С)БО 9. Структура
П(С)БО9 «Запаси»:
І. Загальні положення. ІІ. Визначення та первісна оцінка запасів. ІІІ. Оцінка
вибуття запасів. ІV. Оцінка запасів на дату балансу. V. Розкриття інформації
про запаси у примітках до фінансової звітності. 
До виробничих запасів належать: сировина і матеріали, паливо, тара і
тарні матеріали, запчастини тощо. Відповідно до П(С)БО9 «Запаси» визнаються
активами, якщо виконуються 2 умови: 1. ) якщо п — ство в майбутньому отримає
економічні вигоди. 2. ) їх вартість може бути достовірно визначена. Оцінка
запасів при їх надходженні здійснюється за первісною вартістю. Оцінка запасів
при їх вибутті відбувається за одним із методів: ідентифікована собівартість; середньозважена
собівартість; ФІФО; ЛІФО; нормативних затрат; ціни продажу. 


2. Необхідність реформування податкового законодавства
– проект Податкового кодексу
Нинішня ситуація в країні не дозволяє нам чекати, доки податкова політика
визначиться остаточно і буде влаштовувати всіх. Завдання, яке нині ставиться
перед Держаною податковою адміністрацією України , — створити таку податкову
службу, яка навіть при недосконалому податковому законодавстві зможе на досить
високому рівні забезпечити збирання податків. Для досягнення цієї мети
розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового банку і
Міжнародного Валютного Фонду. Подальша перспектива розвитку податкової системи
багато в чому залежить від прийняття Податкового кодексу. Податковий кодекс
повинен бути всеосяжним законодавчим актом, який вичерпно визначає відносини
держави з платниками податків, функції і повноваження органів влади щодо
встановлення і стягнення податків і зборів. Податковий кодекс покликаний
усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши при цьому все те
раціональне, шо в ній є, врахувати накопичений позитивний досвід, стабілізувати
систему податків, принаймні в межах фінансового року, а згодом – протягом
декількох років. Саме шляхом створення Податкового кодексу маємо сформувати
єдину комплексну систему податків у країні, усунути існуючі суперечності, чітко
визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в
проведення податкової політики, у запровадженні та скасуванні податків, зборів
і податкових пільг. З прийняттям Податкового кодексу буде нарешті створено
єдину законодавчу і нормативну базу оподаткування. 
3. Класифікація методів нормування праці. Аналітичні
методи нормування, їх зміст і різновиди
Метод нормування – це чітко визначений у методичному відношенні підхід
до встановлення норм праці тим чи іншим способом. Спосіб встановлення норм – це
чітко визначений у розрахунковому плані послідовність встановлення норм праці. У
практиці застосовують такі методи нормування праці:
1. ) аналітичний; 
2. ) укрупнений; 
3. ) сумарний (досвідно — статичний). 
Сутність аналітичного методу полягає у сукупності та послідовності таких
дій:1.) розкладання виробничого процесу на складові частини; 2.) дослідження
факторів, що впливають на тривалість кожного з елементів операції. 3.)
проектування (на основі дослідження) нового ефективного складу; послідовності і
тривалості операцій з урахуванням сучасних досягнень у підвищенні
продуктивності праці. 
Аналітичний метод має 2 різновиди: 1.) технічний розрахунок норми за
нормативами складових елементів норми часу залежно від режимів роботи
устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого
місця; 2. )технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу
та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних
режимів роботи устаткування на засадах чого проектується раціональний трудовий
і виробничий процес. 
Аналітичний метод нормування поділяється на: 1.) аналітично — досвідний
метод; 2.) аналітично — розрахунковий метод. Аналітично досвідний метод
передбачає встановлення норм праці на основі дослідження масових фото
хронометражних спостережень і проведення спеціальних розрахунків. Аналітично –
розрахунковий метод передбачає встановлення норм праці на основі існуючих
нормативних матеріалів, що гарантує розробку технічно — обґрунтованих норм
праці. 


Білет 3
1. Визначення основних понять з обліку основних
засобів. Характеристика рах. 10, 15
Основні засоби — це засоби праці, активи, які утримує підприємство з
метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання
послуг, передачі в оренду для здійснення адміністративних, соціально — культурних
функцій, очікуваний строк використання яких більше 1 року, а свою вартість вони
переносять на вартість продукції, що виготовляється поступово, частинами,
шляхом амортизаційних відрахувань. До основних засобів належать: земельні
ділянки, будинки, споруди, машини та обладнання, автотранспортні засоби,
інструменти, приладдя, інвентар, капітальні витрати на поліпшення земель тощо. Основні
методологічні засади, щодо формування і використання інформації про основні
засоби регламентує П(С)БО7 «Основні засоби». Для обліку основних засобів у
Плані рахунків передбачено рахунок 10«Основні засоби». Рахунок активний,
балансовий, призначений для обліку господарських засобів, має 9 субрахунків. По
дебету рах. 10 відображають надходження основних засобів на баланс п — ства за
первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта, а також
сума до оцінки, а по кредиту – вибуття основних засобів внаслідок продажу,
безоплатної передачі, в разі невідповідності критеріям активу, сума уцінки
знецінення, часткова ліквідація або ліквідація об’єкта. Рахунок 15
«Капітальні інвестиції» активний, балансовий, має 5 субрахунків. По дебету
рахунку відображається сума витрат на створення активів (оз), а по кредиту — списання
витрат у порядку взяття на облік (баланс) об’єктів оз а інших активів. 


2. Розкрийте зміст ціни та основних теорій
ціноутворення: трудової вартості, витрат виробництва, трьох чинників, граничної
корисності та теорії ціни
Ціна – грошовий вираз вартості товару. Розрізняють такі теорії
ціноутворення:
1. Теорія трудової вартості — була розроблена класиками
політекономії Рікардом, Смітом і завершена в середині 19ст. Марксом. Головне
питання теорії полягає у визначені основи мінових пропозицій що утворюються при
обміні товарів а також є основою формування ціни. Товар має дві властивості:
а)задоволення потреб — споживча вартість; б)обмінюватися на інші товари з
певними пропозиціями — мінова вартість. 
2. За теорією витрат на виробництво яку розробив Кене, в основі мінової
вартості лежать витрати в — ва. У свою чергу витрати в — ва залежать від цін на
окремі її елементи (пальне,сировина й робоча сила). Звідси викор. витрат в — ва
як основи ціни на продукцію цінами на окремі елементи витрат. 
3. Теорія трьох чинників в — ва трактує формув. в — сті в процесі в
— ва як додавання витратйого трьох осн. Чинників (праця,земля,капітал). При
цьому земля вважалася овновним природним чинником
4. Теорія граничної корисності. Ця теорія була розроблена у 70р. р.
19ст. представниками австрійської ек. школи. Згідно теорії ціна визнач. не
затратами праці ана в — во товару а граничною корисністю для споживача. 
5. Теорія ціни. Запропонована Маршалом,яка вивчає дію різних ціноутворюючих
чинників що впливають на ціни шляхом попиту і пропозиції. 
3. Сумарний метод нормування, його загальна
характеристика, недоліки
Сутність сумарно – досвідного статистичного методу полягає у визначенні
норми на основі приватного досвіду особи, що встановлює норму з урахуванням
даних оперативного і статистичного обліку витрат часу або дати про виконання
норми виробітку на аналогічні роботи у минулому чи шляхом порівняння складності
виконання операції та загального обсягу нормованої праці з аналогічними раніше
виконуваними роботами. Особливістю досвідно–статистичних норм є використання
звітно–статистичних відомостей про фактичні витрати часу на дану чи подібну
роботу або обсяг виробленої продукції за звітний період. 
Головною вадою цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в
організації праці, не відображають наукові досягнення і не орієнтують на
передовий досвід, бо узагальнюють лише звітно — статистичні відомості. Рівень
досвідно – статистичних норм занижений, тому їх легко перевиконують. Це
відбувається тому, що цим типом норм не враховуються повною мірою організаційні
і технічні умови виробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують
зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення
організації виробництва та вдосконалення праці. 
Білет 4
1. Знос (амортизація) основних засобів. Ха — ка рах. 131
Амортизація — системний розподіл вартості,яка амортизується протягом
строку корисного використання активу. Знос ОЗ — це сума амортизації
об’єкта ОЗ накопичена спочатку строку корисного використання. Строк корисної
експлуатації ОЗ — це період протягом якого п — во передбачає використовувати
відповідний об’єкт ОЗ. Метод нарахування амортизації ОЗ обирається п — вом самостійно
із врахуванням очікуваного способу використання активу. Національні стандарти
та міжнародна практика виділяють такі методи нарахування амортизації: 
1)Метод рівномірного прямолінійного списання;
2)Виробничий метод; 
3)Кумулятивний; 
4)Метод залишку що зменшується; 
5)метод прискореного смисання; 
6)податковий. 
Рахунок 131 пасивний, балансовий. За кредитом рах. відобр. нарахування
сум амортизаційних відрахувань, по Дт списання амортизації на рахунки:в — во,
загально — виробничих і загально — господарських витрат, адміністративних та
витрат на збут. 
2. Класифікація цін внутрішнього ринку
Розрізняють такі види цін:
1)За рівнем свободи: а)фіксована — встановлюється
державою на вугілля та електроенергію; б)Регульована — встановлюється державою
встановленням вищої максимальної ціни на певні товари; в)вільна — встановлюється
п — вом на основі своїх витрат і співвідношення попиту пропозиції. 
2)За сферою обслуговування: а)оптові; б)закупівельні — продається
для подальшої переробки найбільше використовуваних с/г виробниками які продають
свою продукцію приватним державним фірмам для переробки; в)кошторисні — ціна на
продукцію будівництва; тарифні ціни — ціни на транспорт; г)Роздрібна — ціна
кінцевої реалізації. 
3)За стадіями товаропросування: а)ціна п — ва; б)відшкодування
витрат на отримання прибутку; в)транспортна ціна застосовується всередині п — ва;
г)ціна реалізації — це ціна за якої продукція надходить до покупця; — відпускна
ціна — надходить до виробничого споживача. 
4)За територіальним поширенням: а)загальнодержавні ціни — єдині ціни
на території; б)місцеві — встановлює АРК ,обласні і місцеві ради ціну на певні
комунікатори та окремі продукти харчування. 
5)За видами Франко: а)склад постачання; б)склад споживача; в)станція
відправлення та станція призначення. 
3. Послідовність розрахунку норм праці в різних
виробничих умовах. Розрахунки основного часу для різних видів устаткування
Верстатні роботи відрізняються особливістю здійснення технічних
переходів, можливостями устаткування з точки зору їх потужностей, якості
інструментів тощо. Головним завданням при цьому є визначення основного
(машинного) часу. Досягти цього можна, користуючись нормативами неповного
штучного часу, нормативами режимів роботи устаткування, а в разі їх відсутності
— розрахунками для кожного виду робіт, формулами машинного часу, які враховують
тільки конкретний вид верстатних робіт (фрезерування, свердління, шліфування). 
Оптимізація режимів різання потребує трудомістких розрахунків, при яких
необхідно враховувати можливості верстата. Тому треба ознайомитись з умовами,
яким має відповідати оптимальний режим. Головні умови оптимального режиму:
1 — кількість проходів повинна бути мінімальною, оскільки це має прямий
вплив на тривалість машинного часу;
2 — припуск на обробку має бути мінімальним, щоб його можна було зняти з
меншою кількістю проходів;
3 — потужність двигуна верстата має бути вища, ніж фактично можлива
ефективна потужність різання, інакше процес різання не здійсниться. 
Щоб норма часу на технологічну операцію була справді обґрунтованою,
недостатньо тільки обрати оптимальний режим різання, бо він визначає тривалість
машинного часу, а інші складові норми залежать від урахування таких чинників,
як партія деталей, витрати електроенергії, зношування інструменту і верстата,
раціональне використання робочого часу. Тоді норма буде обґрунтованою не лише
технічно, а й економічно, з точки зору мінімальної собівартості в поєднанні з мінім.
трудомісткістю. 
Білет 5
1. Документування господарських операцій з обліку ЗП. Х
— ка рах 66
Для обліку нарахування і виплати ЗП в плані рахунків передбачено рахунок 66
«Розрахунок з оплати праці». За Кт — відображається нарахована працівникам
п — ва основна і додаткова ЗП,премії,допомоги за тимчасової непрацездатності. За
Дт — виплата ЗП,премій,допомоги,а також суми утриманих податків,платежів за
виконавчими документами,в — сть одержаних матеріалів,продукції та товарів в
рахунок ЗП та інші утримання із сум ЗП. 
Кадрова документація: П — 1 Наказ про прийняття на роботу; П — 2 Особова
картка; П05 Наказ про переведення на іншу роботу; П — 6 Наказ про надання
відпустки; П — 8 Наказ про припинення дії трудового договору; П — 12 Табель
обліку використання робочого часу; П — 15 Список осіб, які працювали у
понаднормований час. З обліку розрахунків з працівниками з оплати праці: П — 49
Розрахунково — платіжна відомість; П52 Розрахунок ЗП;
На кожному п — ві повинен бути табель обліку — це первинний
документ з обліку відпрацьованого часу. Він складається в одному
примірнику,особою якій доручили вести бухгалтерський облік. Наряд — це
комбінований документ в якому вказується завдання на виконання певних робіт і
підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. Для виплати ЗП оформлюються
видаткові касові ордери,розрахунково — платіжні відомості,або платіжні відомості.


2. Розкрийте зміст обліково — інформаційної,
розподільчої, стимулюючої та балансуючої ф — ції ціни
1)Обліково — інформаційна — це вираз у грошовій формі різних за
своєю натуральною формою ресурсів,витрат та результатів в — ва. На цінах
базується весь вартісний облік різноманітних економічних процесів та вимірів
їхніх результатів. Ціна є особливим носієм інформації який застосовуться як
інструмент аналізу,прогнозування та управління розвитком п — ва,галузей
економіки в цілому. 
2)Суть розподільчої ф — ції полягає за допомогою цін відбувається
розподіл між п — вами та населенням. 
3)Стимулююча ф — ція ціни полягає в заохочувальному або
стимулюючому впливі ціни на в — во та споживання різних видів продукції;
4)Балансуюча — виявляється в тому,що за допомогою цін здійснюється
зв’язок між в — вом і споживаннм,попитом і пропозицією
3. Залежність між нормами часу і нормами виробітку
Норма часу — це к — сть робочого часу необхідного для виконання
конкретної роботи (операції) за певних організаційно — технічних умов. Норма
виробітку — це к — ть одиниць продукції в натуральних показниках,яку має
виготовити робітник за певний проміжок часу. 
Для встановлення норми виробітку викор. норму часу: Нв=Тзм/Нч. 
Має місце і зворотній звязок між Нв і Нч: 
Нч=Тзм/Нв. 
Внаслідок наявності цього звязку % перевиконання Нв (а) відрізняється від
% зниження Нч (в) на цю ж роботу:
а=100*в(%) / 100 — в(%) в=100*а(%) / 100+а(%), дев — % зниження Нч,
а — % підвищення Нв. 
Білет 6
1. Облік витрат операційної д — ті на рахунках класу 8
Рахунки класу 8 «Витрати за елементами» призначені для узагальнення
інформації про витрати п — ва протягом звітного періоду. Всі рахунки класу 8 є
активними і формують другий розділ форми №2 «звіт про фінансові результати» Рахунок
80 «Матеріальні витрати» — для узагальнення інформації про матеріальні витрати
за звітний період. За дт відображається сума визнаних матеріальних витрат,за кт
— списання на рах 23 в-во прямих матеріальних витрат. що включаються до
виробничої собівартості. 
Рах 81 «Витрати на оплату праці» — для узагальнення інформації про
витрати на оплату праці за звітний період. 
Рах 82 «Відрахування на соціальні заходи» — За дт — відображається сума
відрахувань на соціальні заходи,за Кт — списання на рах 23 суми відрахувань які
включаються до виробничої собівартості. 
Рах 83 «Амортизація» — за дт — відображається сума нарахованої
амортизації. За кредитом списаня на рах 23. 
Рах 84 «Інші операційні витрати» — за Дт — відображається сума визнаних
витрат,за кредитом списання на рахунок 23 витрати які прямо включаються до
виробничої собівартості продукції та на рахунок класу 9 виробничих накладних
витрат. 
Рах 85 «Інші затрати» — призначений для обліку витрат від інвестиційної
та фінансової д — сті п — ва,витрат від надзвичайних подій а також про суми
податку на прибуток. За дебетом відображається сума визнаних витрат,за кредитом
списання на рахунок 79 


2. Обґрунтуйте роль ціни у взаємодії попиту і
пропозиції, охарактеризуйте ринкову ціну
Попит показує кількість продукту яку споживач готовий і здатний
купити за деякою ціною, протягом визначеного терміну. Попит і ціна перебувають
у зворотній взаємозалежності, тобто чим ціна вища тим попит менший і навпаки. Це
є законом попиту. 
Крива D — це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв’язок
між ціною і кількістю купленого товару. Ця крива показує яку кількість товару
готові придбати покупці за різними цінами в даний час. Пропозиція — кількість
продукту, яку продавець здатний запропонувати до продажу на ринку за конкретною
ціною протягом певного періоду. З підвищенням ціни величина пропозиції зростає
а зі зниженням скорочується. Рівноважна ціна (Рс) – це ціна що
урівноважує попит і пропозицію конкурентних сил. Якщо ціна буде менша ніж
рівноважна то надлишок кошту буде піднімати її до гори і створювати дефіцит. 
3. Розрахунок норм на операції,які виконуються вручну
або за допомогою ручних механізованих інструментів
На деревообробних п-вах є роботи які виконуються вручну або за допомогою
ручних механізованих інструментів. Для розрахунку норм часу та норм виробітку
на таких операціях використовуються ф-ли:
Н  =  *(1+   де
t   — оперативний час,хв. ; 
Н   — час на обслуговування
робочого місця; 
Н   — час на відпочинок та
особисті потреби; 
Н   — час регламентованих
перерв; 
Т   — підготовчо — заключний
час,хв. ; 
Д — розмір партії однойменних деталей,штук. 
Білет 7
1. Облік витрат д — ті на рахунказ класу 9
Рахунки класу 9»Витрати д — ті» застосовується для узагальнення інформації
про витрати операційної,інвестиційної,фінансової д — сті та витрат на
запобігання надзвичайним подіям і ліквідацією її наслідків. Основні вимоги до
визнання складу та оцінки витрат є в ПСБО 16 «витрати»
За дт рахунку цього класу відображається сума визнаних витрат. За
кредитом списання сум витрат,щомісяця або в кінці звітного року на рахунок 79
«Фінансові результати» Рахунок 90 «собівартість реалізації» призначений для
узагальнення інформації про собівартість реалізації готової продукції. За
дебетом рахунку відображається виробничу собівартість реалізованої готової
продукції . За кредитом – списання в порядку закриття дебетових оборотів на рах
79. Рахунок 91 «загальні виробничі виплати» — ведеться облік виробничих
накладних витрат, на організацію, управліня цехами, дільницями, відділеннями,
бригадами та ін. підрозділами основного і допоміжного в — ва, а також витрат на
утримання і експлуатацію машин і устаткування. Рах 92 «адміністративні витрати»
— призначений для відображення заг. господарських витрат пов’язаних із
управлінням та обслуговуванням п — ва. Витрати на службові відряди,і утримання
апарату управління п — вом, витрати на утримання ОЗ. Рах 93»Витрати на збут» — облік
витрат пов’язаних із збутом (реалізація,продаж)продукції. До витрат на збут
відносять:оплата за розроблення інадання рекламних виробів,канцелярські та
поштово — телеграфні витрати…Рах 94 «Інші витрати операційної д — ті» — для
обліку інших витрат д — ті п — ва крім витрат які відображаються на рахунку 90.
2. Охарактеризуйте структуру ціни вітчизняних
товаровиробників
Кожен вид ціни складається з окремих частин які наз. елементами. До них
належать: собівартість,прибуток,ПДВ,мито,АЗ, посередницько — збутова націнка і
трудова націнка. Поелементний склад ціни:











Собівартість
Прибуток
АЗ
ПДВ
Націнка
посередницька
Торговельна
націнка


Ціна п — ва


Відпускна ціна
виробника(гуртова ціна)


Відпускна ціна
посередника


Роздрібна ціна



Собівартість та прибуток є обов’язковими елементами ціни. тому що
відшкодування витрат та отримання прибутку є невід’ємною умовою процесу в — ва
продукції. 
Наявність інших елементів не являється важливою умовою при розрахунку
ціни
3. Розрахунок норм на машинно-механізованих операціях. Коефіцієнт щільності Машинно — механізованими називаються операції, які виконуються на верстатах з механічною подачею предмета праці та обробкою його безпосередньої участі робітника. В процесі машинно — механізованої операції основний час складається із затрат машинного часу,а допоміжний — із затрат ручного часу, при чому ручні виконуються паралельно з машинними. Оперативний час в даному випадку залежить від співставлення машинного та ручного часу. Якщо
Труч<Тмаш тоді  tоп=Тмаш.  Якщо  Труч >Тмаш,  тоді слід розрахувати коефіцієнт щільності  (Кщ): Кщ=Тмаш/Труч; t  =Тмаш/Кщ, тоді Нв=Тзм/Нч або Тмаш*Кщ/Топ.
Білет 8
1. Склад і призначення звітності ПСБО 1,2,6,20
ПСБО 1 »Загальні вимоги» до фінансової звітності. Фінансова
звітність – це система узагальнених показників, що характеризують підсумки
фінансово – господарської діяльності п — ва за минулий період. Метою складання
звітності є надання користувачам правдивої, неупередженої інформації, про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів п — ва. Основні вимоги до
фінансової звітності: реальність, ясність, своєчасність, порівнянність звітних
показників з минулими. Терміни, які використовуються в ПСБО 2: активи –
це ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих подій: власний
капітал: довгострокові зобов’язання – це всі зобов’язання, які не є поточними.
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих
подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства; фінансові
інвестиції; поточні зобов’язання – які будуть погашені протягом операційного
циклу підприємства або протягом 12 місяців; оборотні активи це грошові кошти та
їх еквіваленти, що призначенні для споживання чи реалізації операційного циклу.
Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні
вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту)
застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб
(далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). 
ПСБО 6 «Виправлення помилок и зміни у фінансових звітах» : Цим
Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та
розкриття інших змін у фінансовій звітностіНорми цього
Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій
звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства)
усіх форм власності (крім бюджетних установ). Терміни, що використовуються в
цьому Положенні (стандарті), мають таке значення: Дата балансу — дата,
на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою
балансу є кінець останнього дня звітного періоду. Облікова
оцінка — попередня оцінка, яка використовується підприємством з
метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Подія після дати балансу — подія, яка відбувається між
датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності,
підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий
стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Виправлення помилок,
допущених при складанні фінансових звітів у попередніх
роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на
початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого
прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до
попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної
інформації у фінансовій звітності. 
ПСБО 20 «Консолідована фінансова звітність» — Це фінансова
звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух
грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної
економічної одиниці. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі — група
підприємств), яка складається з материнського (холдингового) підприємства та
дочірніх підприємств. Терміни, що використовуються в цьому Положенні
(стандарті), мають такі значення: Внутрішньогрупові операції — операції
між материнським та дочірніми підприємствами або між
дочірніми підприємствами однієї групи. Внутрішньогрупове сальдо —
сальдо дебіторської заборгованості та зобов’язань на дату балансу, яке
утворилося внаслідок внутрішньогрупових операцій. Нереалізовані прибутки
та збитки від внутрішньогрупових операцій — прибутки
та збитки, які виникають внаслідок внутрішньогрупових операцій (продажу
товарів, продукції, виконання робіт, послуг тощо) і включаються до балансової
вартості активів підприємства. 
2. Зміст методів повних і прямих витрат
Сутність методу повних витрат полягає в розрахунку собівартості
одиниці продукції,що містить в собі розрахунок усіх сукупних витрат (пов’язаних
з в — вом продукції). Недоліком цього методу є умовність розподілу непрямих
витрат за окремими видами продукції. Цей метод включає прямі та непрямі витрати.
До прямих належать:на сировину,матеріали,оплату праці,відрах. на соц. заходи,амортизація
та поточний ремонт обладнання. До непрямих належать:витрати пов’язані з
управлінням в — ва,сума прямих та непрямих витрат складає сукупні витрати та
складає виробничу собівартість. 
За методом прямих витрат визначення ціни починається з розрахунку
можливої або ймовірної ціни,маржинального доходу та прибутку від в — ва та
реалізованої продукції. Сутність цього методу полягає в нерозривному зв’язку
між витратами,обсягом в — ва та ціною. Чим більший маржинальний дохід,тим
більша величина прибутку. До прямих витрат,які не підлягають калькулюванню
включають ще й прибуток,і разом їх відносять до маржинального доходу. 
МД=Ціна — Змінні витрати; П=МД — Постійні витрати. 
3. Особливості визначення норм на апаратах
безперервної та періодичної дії
В апаратах безперервної дії предмет праці,який підлягає
переробці,подається безперервно і так само безперервно випускається продукт
праці. Таким чином, на момент виробничого процесу(завантаження предметів праці
в апарат, переробка їх та вихід готової продукції), протікають паралельно. 
В апаратах періодичної дії завантаження предметів праці, їх переробка та
вихід готової продукції виконується послідовно, утворюючи цикл обробки який
називається оборотом апарату. На таких операціях норма виробітку визначається 
   
   — час що витрачається на одиницю
продукту праці; 
Кмаш – це нормативний коефіцієнт машинного часу, розраховується як частка
від ділення часу роботи апарату протягом робочої зміни до тривалості робочого
дня. 
Для визначення часу, який витрачається на виготовлення одиниці продукту
праці використовуються формули: 
 — апарати періодичної дії 
   
Т обор – тривалість 1 — го оберту, год; 
С обор – кількість сировини що завантажується в апарат на один оберт м  ; 
К вих. – коефіцієнт корисного виходу готової продукції; 
— апарати безперервної дії 
t   
С – кількість сировини що завантажується в апарат протягом одної години. 
Норма виробітку для апаратів безперервної дії визначається: 
Нв = С*Квих*Тзм*Кмаш; 
А для апаратів періодичної дії: 
Нв=  
Білет 9
1. Основні поняття з обліку касових операцій та інших
коштів
Згідно ПСБО 4 грошові кошти — це готівка кошти на рахунках в
банку,та депозити до запитання. Готівка — це валюти України та інші валюта у
вигляді грошових коштів. Для здійснення розрахунків готівкою кожне п — во
повинно мати касу. Каса — це спеціальне обладнане та ізольоване
приміщення,яке призначене для приймання,видачі та тимчасового зберігання
готівки. П — ва можуть мати у касі готівку тільки у межах залишку. Ліміт
залишку — максимально0гранична сума грошових коштів,яка може знаходитися в
касі п — ва. Всю готівку понад суми лімітів п–ва повинні здавати на поточний
рахунок банку у встановлені строки. Грошові документи — це документи що
знаходяться у касі п — ва,а саме: поштові марки, проїзні квитки,оплачені
путівки в санаторії. Грошові кошти в дорозі — це гроші здані до банку,або
інкасатора,які ще не зараховані на поточний рахунок. 
Рахунок 33 «Інші кошти» — активний,балансовий. За дебетом
відображається надходження грошових документів до каси п — ва та коштів в
дорозі,за кредитом вибуття грошових документів,та списання коштів в
дорозі,після їх зарахування на відповідний рахунок. 
2. Залишковий та нормативний метод визначення прибутку
в ціні
Прибуток являється одним з елементів,що входить до складу ціни і від його
величини залежить ефективність виробничо — господарської діяльності
підприємства. Прибуток можна визначити за двома методами: 1)Залишковий метод
— суть цього методу полягає в розрахунку прибутку як різниці між ціною
продукції та собівартістю. П=Ц — С. 
2)Нормативний метод — полягає в розрахунку прибутку через рівень
рентабельності і визначається за формулою:
П=С*Рн/100. 
Якщо задається прибуток через рівень рентабельності,то ціна підприємства
визначається за формулою: 
Ц=С*(1+ Рн/100)
3. Особливості встановлення норм обслуговування і
чисельності при виконанні допоміжних робіт
У випадках коли 1 об’єкт обслуговується групою робітників для кожного з
них непередбачено чітке визначення змісту праці не має чіткого розподілу її
частин у часі норму чисельності допоміжних робітників визначають: 
а)за допомогою норми обслуговування: 
Нч. д. =  ,де
б) за допомогою норми обслуговування: 
Нч. д. =А/Но (чол). , де
А — обсяг робіт на даному об’єкті; 
К   — коефіцієнт що враховує
виконання допоміжних ф — цій; 
К   — коефіцієнт що враховує
час обслуговування,відпочинок; 
t   — час виконання основних
функцій на одиницю роботи прийняту за одиницю вимірювання; 
N — к — ть одиниць обсягу роботи на одиницю устаткування
Білет 10
1. Документування касових операцій
Касові операції оформляються документами типові форми яких затверджуються
мін. стат. та мін. ф — сів України за згодою НБУ і які повинні застосовуватись
без змін на всіх п — вах незалежно від її виду д — ті та форми власності: КО — 1
— Прибутковий касовий ордер;КО — 3 — ВКО; КО — 3 — журнал реєстрації ПКО та
ВКО; КО — 4 — касова книга; КО — 5 — книга обліку придбаних та виданих касиру
грошей. Касові ордери — це документи,що засвідчують законність надходження
грошей до каси п — ва та їх витрачання за цільовим призначенням. 
Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового
касового ордеру підписаного головним бухгалтером або уповноваженою на це особою.
Витрачання готівки оформляється ВКО. Всі факти надходження і вибуття
готівки на п0ві відображаються в касовій книзі. Це обліковий регістр
призначений для обліку касових операцій касиром п — ва. Кожне п — во має
касу,веде тільки 1 касову книгу,яка повинна бути пронумерована,прошнурована,і
опечатана печаткою. Записи у книзі ведуться у двох примірниках,через
копіювальний папір,ручкою темного кольору. Звіт касира — це документ який
передається касиром п — ва до бухгалтерії і представляє собою відривний листок
касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів
2. Визначення ПДВ як одного з елементів ціни
ПДВ визначається від оподаткованого обороту. ПДВ включається до ціни всіх
видів товарів та послуг в нашій країні. Основна ставка ПДВ 20% розраховується
від оподаткованого обороту (С+П),а якщо товар підакцизний то оподаткованим оборотом
являється С+П+АЗ. 
ПДВ визначається за такими ф — лами: 
ПДВ=   ПДВ=   
3. Нормування праці службовців
Зміст праці такої групи службовців,як керівників полягає в керуванні
персоналом. Зміст праці службовців — фахівців у своєчасному і повному
постачанні фахової інформації. Зміст праці інших службовців полягає в
обслуговуванні інформаційних потоків. Відповідно до зростання обсягу в — ва
збільшується обсяг робіт за всіма ф — ями,що виникає,розростання
адміністративно — управлінського апарату п — ва,тому нормування праці
службовців створює засади науково — обґрунтованого встановлення чисельності
цієї групи персоналу. На практиці до нормування праці цієї групи персоналу має
місце застосування таких показників: 
1)Ступінь завантаження виконавця основними роботами;
2)ступінь завантаження виконавця нормативними роботами; 
3)ступінь використання робочого часу виконавця. Всі ці показники мають
значні недоліки,тобто не враховують специфіку творчої праці. Тому в нормуванні
праці цих працівників проводять аналогічно дослідні роботи з вивчення витрат
робочого часу в кожному окремому випадку та розробляються нормативи чисельності
та норми обслуговування. Нормування праці керівників необхідно для встановлення
науково – обґрунтованої їх чисельності. Працю цієї групи працівників становить
виконання певного кола функцій управління. Функції управління – це комплекс
робіт спрямованих на розвиток певного виробничого завдання . Кожна функція
управління складається з управлінських робіт. Управлінські роботи складаються з
операцій – комплексів взаємо’пов’язаних дій або прийомів які використовуються
як вихідні матеріали для виконання подальших операцій (заповнення бланків,
розрахунок показників). Операція складається з елементарних дій, прийомів. 
Білет 11
1. Облік товарних операцій (розрахунки з покупцями і
замовниками)
Облік розрахунків з покупцями і замовниками регламентується П(С)БО 10
«Дебітори». Дебіторська заборгованість включає всі види вимог підприємства до
фізичних та юридичних осіб, що визначає товари і послуги. Визначають 2 види
дебіторської заборгованості: товарну та нетоварну. Розрахунки з покупцями і
замовниками відносяться до товарної дебіторської заборгованості. Покупці – це
фізичні чи юридичні особи, які купують товар. Замовники – це учасники
договору, на підставі замовлення яким виготовляється конкретна продукція,
надаються послуги, виконуються роботи та ін. Товарна і нетоварна дебіторська
заборгованість може бути довгостроковою та короткостроковою (поточною). Поточна
дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка
виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12
місяців з дати балансу. Для обліку товарної дебіторської заборгованості
використовують рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» — рах. балансовий,
активно — пасивний, має 2 субрахунки. По Дебету відображається продажна
вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, яка включає ПДВ,
акцизи та інші податки, збори та обов’язкові платежі і підлягає перерахуванню
до бюджету та ін. фондів, а по Кредиту – сума платежів, які надійшли на рах. підприємства
у банківських установах, в касах та на інші види рахунків. Дебетове сальдо
рахунку означає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію. 


2. Охарактеризуйте та приведіть порядок визначення
акцизного збору як одного з елементів ціни
Одним із видів непрямих податків, які входять до складу ціни є АЗ
– це податок, який включається в ціни високорентабельних товарів не першої
необхідності і в кінцевому підсумку сплачується покупцем. Перелік підакцизних
товарів затверджує Верховна Рада України. До них відносять 5 груп товарів:
алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби, нафтопродукти, ювелірні
вироби. Визначення АЗ, що включається в ціну, здійснюється на основі ставок,
які можна поділити на дві групи: 1 — тверді ставки (в грн. або євро на фізичну
або умовну одиницю продукції), 2 — відсоткові ставки, які встановлюються до
обороту з реалізації товарів. 
АЗ=(Собівартість+Прибуток+АЗ)*АЗ ставка

                                      100
Якщо ціна формується на підприємстві, то 
ЦАЗ =(Собівартість + Прибуток)/ 100 – АЗ ставка 
3. Організація обліку виконання норм праці. Показники
виконання норм і методи їх розрахунку
Правильно організований і методично обґрунтований облік дає змогу
визначити працівників, які не виконують норми виробітку, установити причини
невиконання, накреслити заходи щодо їх усунення. Облік виконання норм праці
проводиться щомісячно за окремими технологічними операціями, окремими робочими
місцями, конкретними робітниками. Таким чином нагромаджується первинна
інформація про рівень виконання норм за окремими професіями, спеціальностями,
рівнем кваліфікації. На базі відомостей про рівень використання норм окремими
виробничими ділянками і цехами складається загальний звіт по підприємству. Рівень
виконання норм виробітку встановлюють порівнянням кількості робочого часу,
передбаченого за нормою на певний обсяг виробленої продукції з фактично
витраченим часом на випуск цієї продукції. Значні відхилення у виконанні норм
виробітку, наявність певної чисельності робітників, які їх не виконують,
свідчать про значні недоліки в організації виробництва і праці. 
Для визначення показника виконання місячних норм використовують 2 методи:
1 — на базі календарно відпрацьованого часу; 2 — на базі фактично
відпрацьованого часу. 
У першому випадку використовується формула: 
Рв. н. =   де 
Рвн — рівень виконання норм часу; 
Тн — виконаний обсяг робіт за діючими нормами(нормо — годин); 
Тд — кількість нормо — годин, додатково втрачених через відхилення від
нормативних умов праці; Тб — кількість нормо — годин, витрачених на виправлення
бракованої продукції не з вини робітника; 
Тзм — фактично відпрацьований календарний час, годин. 
У другому випадку використовується ф — ла: 
Рв. н=   де 
Тпр — внутрішньозмінні простої; 
Тнад — надурочна робота


Білет 12
1. Класифікація доходів. Х — ка
рахунків доходів
Дохід є
збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язанню
що призводить до зростання власного капіталу. Методологічні засади формування. оцінки
і визнання в бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові
результати д — ті а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності
визначаються ПСБО 15 «Дохід» і ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати» Доходи в
бухгалтерському обліку класифікують за такими групами: 1. дохід від реалізації
продукції; 2. інші операційні доходи; 3. фінансові доходи; 4. інші доходи; 5. надзвичайні
доходи. Рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності” призначені для
узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової
діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Рахунок 70
“Доходи від реалізації” призначено для узагальнення інформації про доходи від
реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової
діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування
з доходу. На рахунку 71 “Інший операційний дохід” ведеться узагальнення
інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному
періоді, крім доходу від реалізації продукції. Рахунок 72 “Дохід від
участі в капіталі” призначено для узагальнення інформації про доходи від
інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та
облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Рахунок 73 “Інші
фінансові доходи” призначено для обліку доходів, які виникають у ході
фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших
доходів від фінансової діяльності, які не обліковуються на рахунку 72 “Дохід
від участі в капіталі”. Рахунок 74 “Інші доходи” призначено для обліку
доходів, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з
операційною та фінансовою діяльністю підприємства. Рахунок 75
“Надзвичайні доходи” застосовується для відображення доходів, які виникли
внаслідок надзвичайних подій. Рахунок 76 “Страхові платежі” призначено
для обліку страховиками надходжень страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) за договорами страхування. Рахунок 79 “Фінансові
результати” призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові
результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. 
2. Порядок визначення посередницьких надбавок
(знижок)в ціні в ціні
До складу роздрібної ціни входять націнка посередницька та націнка
торгівельна. Величина надбавки,яка входить до складу ціни включає витрати: 
 — на транспортування; 
 — на вантажно — розвантажувальні роботи; 
 — ЗП; 
 — оренду;
 — ін. витрати. 
В процесі руху товару величина націнки що входить до складу ціни залежить
від к — ті посередників які є на шляху від виробника до споживача. Надцінка
посередницька визначається за ф — лою: 
Нп=  ; 
Нт=  , де 
Нпс — ставка посередницька, Нтс — ставка торгівельна. 
Величина надбавки до ціни реалізації визначається за ф — лою: 
Цр=Цп*(1+Н/100),де 
Цр — ціна реалізації, Цп — ціна придбання продукції, Н — націнка. Цп=Цр/(1
— Н/ 100)
3. Об’єктивна необхідність перегляду діючих норм праці
Діючі норми протягом усього року у міру виконання технічних,організаційних
та господарських заходів,які підвищують ПП. Перегляд норм призводить до
поліпшення якості норм до забезпечення більш повної їх відповідності р — ню
організації в — ва,до виконання наявних резервів в підвищення ПП. Нова норма
має призвести як до зниження витрат в — ва на продукцію так і до зростання
матеріальної зацікавленості робітників. У зв’язку з освоєнням нової техніки для
робітників можуть бути встановленні на деякий час пільгові норми,які також
потрібно змінювати. Норми переглядають на основі календарного плану і за цим
процесом встановлюють контроль. 
Ефективність оновлення норм визначається за такими показниками: 
1)Чисельність вивільнених робіт: 
Еч. в. =  чол. де 
t   t   — тдомісткість до і після
впровадження нових норм в нормо годинах. ; 
Феф — ефективний фонд часу в годинах; 
Кн. — коефіцієнт виконання норм; 
В   — обсяг продукції після
впровадження нових норм. 
2)індекс зростання ПП: 
Іпп. н=Пн. ф/Пн. пн де 
Пн. ф. — підвищення фактичного % виконання Нв. 
Пн. пн — % виконання норм,передбачений планом. 
3)Економія фонду ЗП: 
Езоп=   де 
t   — стара і нова норми
витрат праці на і — ту роботу. ; 
Ві — обсяг робіт на яку розподіляється і — та норма; 
Кі — тариф
Білет 13
1. Виробництво та виробнича діяльність. Поняття і види
виробничої структури підприємства. Організація в просторі
Організація виробничого процесу у просторі х — зується його структурою:
1)виробнича; 2)загальна. Для х — ки виробничої структури п — ва слід знати
склад п — ва. тобто його основні структурні підрозділи: 
1)цех — виробнича, адміністративно — відокремлена ланка п — ва, в якій
виконується певний комплекс робіт відповідно до заводської спеціалізації. Цехи
бувають: основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні(утилізація),підсобні. 
2)дільниця — підрозділ, який об’єднує ряд робочих місць згуртованих за
певними ознаками і виконує частину загально — виробничого процесу по
виготовленню продукції. 
3)робоче місце — частина виробничої площі цеху, де робітник виконує певну
операцію. 
Отже, виробнича структура п — ва – це склад, к — сть, і розміри
його внутрішніх підрозділів, їх співвідношення, форми побудови і взаємозв’язку.
До складу п — ва входять не лише виробничі підрозділи, а й відділи апарату
управління, заклади культурно – побутового призначення, тому поряд з виробничою
існує і загальна структура 
п — ва – це сукупність виробничих, невиробничих, та управлінських
підрозділів підприємства. 
Розробка генерального плану п — ва х — зує графічне зображення території
п — ва в горизонтальних та вертикальних площинах із зазначенням розміщених на
ній будівель,складів,транспортних шляхів,комунікацій. Отже організацію промислового
п — ва у просторі можна простежити на основі як плану. Основними шляхами вдосконалення
виробничої структури підприємства є: 1)поглиблення спеціалізації основного
виробництва. 2)забезпечення збалансованості. 3)впровадження безцехової
структури. 4)організація потокового виробництва. 
2. Х — ка податків та їх елементів
Податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків,що
виникають з метою загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів
необхідних для виконання державою її функцій. 
В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків,
такі як: суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування,
джерело сплати, квота. 
Суб’єкт або платник податків — це та фізична чи юридична особа, яка
безпосередньо його сплачує. 
Об’єкт оподаткування — вказує на те, що саме
оподатковується: операції, товари, доходи, власність і т. д. Об’єкт
оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати
безпосереднє відношення до платника. 
Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового)
об’єкта. Фізичний вимір досить точно відображає об’єкт оподаткування, наприклад
оцінка земельної ділянки для сплати податку на землю проводиться в га чи сотих
га. Грошовий вимір застосовується при оцінці доходів. 
База оподаткування це розмір об’єкта оподаткування в грош. чи фіз. вимірі.
Якщо одиницею оподаткування виступає грош. одиниця, то БО буде виражена у
вартісних обсягах. Якщо одиницею оподаткування є фіз. вимір, то БО виступатиме
добуток одиниці оподаткування на к — сть таких одиниць. 
Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності
від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні(єдині) або
диференційовані. Універсальні ставки передбачають створення рівних умов для
всіх платників податку. Диференційовані ставки можуть застосовуватися щодо
розміру або виду об’єкта оподаткув. 
Джерело сплати — це дохід платника, з якого він сплачує податок. 
Квота — це частина податку у доходах платника. 
3. Проаналізуйте метод беззбитковості, як один із
витратних методів
При цьому методові підприємець прагне встановити таку ціну, яка
забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік
беззбитковості, який відображає витрати і очікуваний обсяг виручки при різних
рівнях виробництва або продажу. 
  
Різниця між беззбитковим обсягом і максимальною величиною продажу, яка
може бути досягнута згідно із прогнозованими розрахунками, називається запасами
фінансової безпеки і розраховується у відсотках до очікуваного обсягу продажу. Чим
більшим є цей показник, тим безпечнішою є ситуація і меншим ризик виробництва
продукції. 
Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом в натуральному
вимірі, (Тб) визначається за формулою:
  
де ПВ — сума постійних витрат, ЗВ — змінні витрати на одиницю продукції, Ц
— ціна виробу, МД — маржинальний дохід. 
Білет 14
1. Охарактеризуйте виробничий процес та виробничу
операцію. Х — ка основних організаційних типів в – ва
Виробничий процес — сукупність технологічних і природних процесів
спрямованих на досягнення основної мети п — ва — виконання відповідних робіт і
виготовлення необхідної продукції. Основні елементи виробничого процесу:
1. Засоби праці; 2. Предмети праці; 3. Робоча сила. 
Класифікують виробничі процеси за такими ознаками: 
1. Залежно від ролі в організації виробничої продукції: а)Основні — під час них
предмети праці перетворюються у готову продукцію на випуску якої
спеціалізується п — во; б)Допоміжні процеси в результаті яких виконують
роботи,або виготовляють продукцію,що використовується в основному в — ві;
в)обслуговуючі — забезпечують нормальну роботу осн. і допоміжного в — в;
г)побічні — процеси,які не зв’язані з основним в — вом але сприяють нормальній
роботі п — ва. (збір грибів,ягід)
2. По формі впливу на предмет праці: а)технологічні; б)механічні;
в)фізико — хімічні; г)природні. 
Складовою частиною кожного процесу в — ва є виробнича операція — це
закінчена частина виробничого процесу,яка виконується на робочому місці одним
або кількома виробниками. 
Класифікація виробничих операцій:
1)Залежно від змісту і участі у формуванні готової продукції: а)технологічні — за
допомогою цих операцій виконується механічна, хімічна, термічна обробка, що
змінює стан і форму предмета,і перетворює в готову продукцію. ; б)транспортні —
операції переміщення предметів праці між робочими місцями,дільницями,цехами;
в)контрольно — обліково сортувальні — пов’язані з прийманням робіт і
продукції,дотриманням їх вимогам;г)операції зберігання — зберігання предметів
праці на складах п — ва і підготовка їх до подачі у в — во. 
2)За ступенем автоматизації:а) ручні; б) машинно — ручні;
в)автоматизовані; г)автоматичні; д)апаратурні — здійснюється в спеціальних
агрегатах(сушильних,плавильних камерах,доменних печах). 
Є такі основні види виробництв лісового комплексу:
— лісогосподарське виробництво,
— лісозаготівельне виробництво,
— деревообробне виробн. ,
— лісохімічне виробництво. 
2. Функції податків та їх класифікація
За економічним змістом податки — це фінансові відносини між
державою і платниками податків,що виникають з метою загальнодержавного
централізованого фонду грошових коштів необхідних для виконання державою її
функцій. Виділяють такі основні ф — ції податків: 1)Фіскальна
(бюджетна) — дана ф — кція випливає із розподільчої ф — ції фінансів. Її
суть полягає в тому, що податки є в основі перерозподілу вартості ВВП від
юридичних та фізичних осіб на користь держави. 2)Регулююча – суть якої
полягає у впливі податків на різні сторони д — ті платників,як на
макроекономічному р — ні так і мікроекономічному р — ні. 
Класифікація податків:
1 — за екон. змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, податки на
споживання, податки на майно. 
2 — залежно від рівня держ. структур: загальнодержавні та місцеві. 
3 — за формою оподаткування: прямі і непрямі. 
3. Проаналізуйте метод надбавок, як один із витратних
методів ринкового ціноутворення
Згідно з цим методом до закупівельної ціни товару додається націнка, за
рахунок якої посередник забезпечує відшкодування своїх витрат на одержання
прибутку. 
Існують 2 способи визначення цієї надбавки і внесення її у ціну товару:
Розрахунок здійснюється виходячи із С/В продукції: 
   , де 
С — собівартість товару; 
Нс – надбавка у % до собівартості. 
Розрахунок роблять, виходячи з бажаного доходу з обороту (ціни продажу): 
  ,
де Нцп – надбавка у % до ціни продажу
Білет 15
1. Охарактеризуйте виробничий цикл, його складові. Види
поєднання виробничих операцій
Виробничий цикл — це календарний період часу перебування предмету
праці у виробничому процесі від початку першої до кінця завершальної операції
виготовлення готової продукції. Тривалість виробничого циклу вимірюється в
одиницях календарного часу(хв, год, тижнях, місяцях, роках) і залежить від
особливостей галузі виробництва. 
Тривалість усіх допоміжних і основних операцій утворює робочий період
циклу, тобто час, протягом якого здійснюється процес праці. Скорочення
тривалості виробничого циклу має велике економічне значення, оскільки прискорює
обертання обігових коштів, покращує використання обладнання і знижує собів. продукції.
Виділяють 3 види поєднання виробничих операцій:
1 — послідовне — полягає в тому, що кожна наступна операція починається лише
після закінчення в обробітку всієї партії предметів праці на попередній
операції. З операції на операцію передається вся партія виробів. 
2 — паралельне — кожен предмет праці після виконання першої операції
відразу передається на другу, не очікуючи обробітку всієї партії. Цим
досягається скорочення часу проходження виробу по всім операціям і при цьому
передача виробів на наступну операцію передається поштучно або невеликими
групами. В цьому випадку всі виробники даної партії знаходяться паралельно в
обробці на різних місцях технологічного процесу. 
3 — паралельно — послідовне — паралельний метод є неефективний при
поєднанні операцій, що мають різну тривалість. В такому випадку необхідно
вирівняти технологію або використати паралельно — послідовне поєднання операцій.
2. Податкова система і податкова політика держави
Податкова с — ма — сукупність різних видів податків,зборів,платежів
які справляються в державі. Вимоги до податкової с — ми: 1)Системність — податки
повинні бути взаємопов’язаними між собою,доповнювати один одного і не
суперечити с — мі в цілому; 2)Встановлення визначальної бази цієї с — ми;
3)Формування правової основи цієї с — ми; 4)Податкова с — ма має базуватись на
вихідних принципах. 
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення і
стягнення податків. Саме через податкову політику відбувається встановлення і
розвиток податкової системи. Основними принципами под. політики є: 
 — фіскальна і економічна ефективність; 
 — соц. справедливість. 
Основним документом в якому визначено склад податкової с — ми та принципи
за якими вона побудована є з — н України: «Про с — му оподаткування». Сьогодні
на території країни передбачено справляння 20 загальнодержавних і 16 місцевих
податків зборів. 
До загальнодержавних відносять: ПДВ,АЗ,Податок на прибуток п — в,мито,податок
на нерухоме майно,плата за землю,рентні платежі,податок з власників
транспортних засобів,збір за спеціальне використання природних ресурсів,за
забруднення навколишнього середовища,плата за торговий патент,гербовий збір. 
До місцевих:Податок на рекламу,комунальний податок. до місцевих зборів і
обов’язкових платежів належать:збір за припаркування автомобільного
транспорту,ринковий збір,збір з власників собак,збір на проведення місцевого
аукціону,збір за право використовувати місцеві символи,збір за участь у грі на
тоталізаторі на іподромі,збір за виграш у перегонах на іподромі. 


3. Проаналізуйте метод балової оцінки як один із
методів ринкового ціноутворення, що враховує попит на ринку
Цей метод застосовується у тих випадках, коли відсутня залежність між
якісними характеристиками товару та його ціною, або коли споживчі властивості
продукції неможливо передати кількісно (наприклад, запах парфумів). У цьому
випадку фахівці, спираючись на експертні оцінки, визначають цінність товару для
споживачів і надають йому певну кількість балів. На підставі співвідношення між
цінами та баловими оцінками аналогічних товарів встановлюється вартісна оцінка
одного бала. Множенням суми балів на вартісну оцінку одного бала визначається
орієнтовна ціна нової продукції. 
З цим методом ціна розраховується в декілька етапів:
· 
визначається
ціна 1 балу:
   
· 
визначається
ціна нового виробу:
  , де
Цб — ціна базового виробу — еталону, 
Ббі — балова оцінка і — го параметру базового виробу, 
Бні — балова оцінка і — го параметру нового виробу, 
Ц’ — ціна одного балу, 
Vі — вага параметру. 
Білет 16
1. Охарактеризуйте технічне обслуговування в — ва: енергетичне,
інструментальне
У межах системи технічного обслуговування її господарства виконують такі
функції:1)ремонт всіх видів устаткування, догляд за ним і налагоджування; 2)
Забезпечення робочих місць інструментом; 3) Переміщення вантажів; 4)
Забезпечення підрозділів п — ва електричною і тепловою енергією, паром, газом. 5)
Своєчасне забезпечення цехів, дільниць сировиною, паливом. 
Ремонтне господарство – це підрозділи підприємства які
проводять заходи по догляду, ремонту і технічному обслуговуванню обладнання. Підрозділи
ремонтного господарства: а) відділ головного механіка : 1) Ремонтно –
механічний цех 2) Ремонтно – будівельний цех: 3)Цехові ремонтні бази. Ремонтні
підрозділи здійснюють; — технічне обслуговування і ремонт засобів праці; — виготовлення
запасних частин і нестандартного обладнання ; — монтаж і введення в дію нового
устаткування; — модернізація діючих машин і устаткувань. 
Інструментальне господарство — це сукупність внутрішньо –
виробничих підрозділів п — ва, що зайняті придбанням, проектуванням,
виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, їх обліком,
зберіганням і видачею на робочі місця. До інструменту відносять всі види
різального, вимірювального та складального інструменту. Підрозділи
інструментального господарства: 1)головний технолог підприємства – керує; 2)
Інструментальний відділ (постачає інструменти які виготовляються на
спеціалізованих заводах); 3) Інструментальний цех (ремонт і відновлення
інструменту);4) Центральний інструментальний склад; 5)цехові інструментально –
роздавальні комори. 
Енергетичне господарство включає такі види: 1) електросилове
(знижувальні підстанції,генераторні установки); 2) Теплосклове (котельні,
компресори ); 3)Газове; 4)Пічне (нагрівальні і термічні печі); 5)Слабко
струмкове (власна телефонна станція, диспетчер. ); 
Транспортне господарство включає: транспортні цехи, авто
гаражі, ремонтні підрозділи що займаються вантажно-розвантажувальними роботами
та переміщенням вантажу. Транспортні роботи здійснюють за допомогою 3 видів
транспорту: 1)зовнішні — автомобільний,залізничний,водний; 2)між цеховий – для
перевезення вантажів на території підприємства; 3) внутрішньо цеховий. 
В функції складського господарства входить: — забезпечення усіх
структурних підрозділів матеріальними ресурсами, інструментами,
напівфабрикатами, запчастинами, а також зберігання готової продукції, тари та
відходів виробництва. Види складів: 1)Матеріальні (для зберігання запасів ,
матеріальних цінностей що надходять на п — во ззовні ); 2)Виробничі для
зберігання напівфабрикатів власного виготовлення. 
2. Основні завдання і структура державної податкової
служби
Податкова служба – це сукупність державних органів які організовують і
контролюють надходження податків, податкових видів та окремих видів не
податкових платежів. 
На даний час до системи органів податкової служби належить 3 рівні: 1. державна
податкова адміністрація України (вищий рівень); 
2. Державна податкова адміністрація в областях, АРК, та місті Києві (середній
рівень); 
3. Державна податкова інспекція в районах і містах. 
Основні завдання: 1. Здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків
до бюджету; 2. Внесення у встановленому порядку пропозицій про вдосконалення
податкового законодавства; 3. Формування та ведення державного реєстру
платників податків як фізичних так і юридичних осіб; 4. Запобігання та
розкриття злочинів у сфері оподаткування їх розслідування та впровадження. 
3. Проаналізуйте метод лідера як один із методів
ринкового ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію
Формування цін методом лідера базується на залежності між ціною та
споживчими властивостями виробів. Цей метод має найбільше поширення на
продукцію виробничо — технічного призначення та деякі споживчі товари
довгострокового використання, за якими можна кількісно визначити їхні якісні
характеристики. Для встановлення цін методом лідера розраховують:
· 
питому
ціну виробу 
  
· 
орієнтовну
ціну виробу: 
  
де Цп – питома ціна продукції лідера
Цб – базова ціна виробу
Пб – значення основного параметра базового виробу
Пн – значення основного параметра нового виробу
Щоб зацікавити споживачів в придбанні нової продукції має бути меншою ніж
базового виробу. Для цього застосовують знижуючий коефіцієнт, який буде
стимулювати придбання нового товару на основі зменшення ціни одиниці корисної
властивості продукцію. Формування ціни базується на залежності зміни ціни від
зміни техніко — економічних параметрів виробу:
  
де х1, х2. . . ,хn – параметри виробу
Білет 17
1. Розкрийте суть ринкового планування. Його завдання
та принципи. Види планування
Планування — це сукупність дій колективу працівників по встановленню
завдань які визначають напрямки,темпи і пропозиції розвитку п — ва в
майбутньому. Планування об’єднує структурні підрозділи п — ва спільною
метою,надає всім процесам одно направленості і координованості,що дає змогу
більш ефективно використовувати наявні ресурси. Планову роботу веде плановий
відділ,під керівництвом головного економіста. 
Планування при ринковій економіці виконує наступні ф — ції: 
1)Плани п — ва в умовах ринку носять індивідуальний а не директивний х — р,вони
вони виступають механізмом регулювання ринку,відображають зв’язок в — ва і
ринку,науки і в — ва; 
2)плани розробляються п — вами самостійно,використовуючи рівні вихідні
дані; 
3)ринок включає гнучкості у в — ві,а отже і у плануванні,що досягається
за допомогою стратегічного,тактичного,поточного планування і бізнес планів; 
4)в якості важливих принципів планування в умовах ринку виступають:
а)системність — поєднання всіх видів планів; б)мобільність — швидка перебудова;
в)адаптованість — швидка пристосованість до змін; 5)Основними показниками
планів стають натуральні,якісні,кінцеві показники д — ті п — ва. 
Є такі принципи планування: 1)цільова направленість планів — вибір
та обґрунтування цілей кінцевої мети,результатів д — ті п — ва; 2)Принцип
системності — передбачає щоб планування охоплювало всі сфери д — ті п — ва;
3)принцип безперервності — підтримування безперервної планової перспективи;
4)оптимальності використання застосовуваних ресурсів. 
2. Податкова міліція
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з
податковими правопорушеннями, що діють у складі органів ДПС відповідного рівня,
і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує
оперативно — розшукову, кримінально — процесуальну та охоронну функції. 
Завданнями податкової міліції є:
1 — запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування,
їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2 — розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.
3 — запобігання корупції в органах ДПС та виявлення її фактів. 
4 — забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС, захисту їх
від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням посадових обов’язків. 
3. Охарактеризуйте метод тендерного ціноутворення
За
цим методом (замовник) покупець оголошує конкурс на виробництво складного
товару із заздалегідь визначеними параметрами ,масштабу наук. — дослідну
розробку ,будівництво нового об’єкта, тощо. 
Одержавши
і порівнявши пропозиції ,замовник підписує контракт із виробником(продавцем)
який пропонує найвигідніші умови. 
Для
орг. торгів замовник створює тендерний комітет, який готує документацію,
проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції, надані учасникам торгів. 
Торги
можуть бути відкриті або закриті. Відкриті торги проводять для порівняно
нескладних проектів, у здійсненні яких хоче прийняти участь багато фірм. Умови
проведення конкурсів публікують у пресі. До участі у закритих торгах залучають
обмежену кількість фірм із високою репутацією. Оголошення про проведення таких
торгів не публікують, запрошення надсилають індивідуально. 
У
ході торгів кожна фірма конкурсант призначає свою ціну пропозиції. Чим вища
ціна, тим нижча імовірність отримання замовлення і навпаки. 
Білет 18
1. Розкрийте суть та завдання стратегічного планування
Стратегічне планування — процес здійснення сукупності
систематизованих та взаємо-узгоджених робіт із визначення довгострокових цілей
та напрямків д — ті п — ва. 
Основні його етапи: 1)Вибір цілей — основну ціль п — ва заведено називати
місією. Вибір місії відбувається з урахуванням дії чинників зовнішнього
середовища; 2)Стратегічні цілі — вони мають бути конкретними та вимірюваними
чітко,чітко зорієнтованими у часі(коли і якої цілі треба
досягнути),збалансованими, ресурсно — забезпеченими та такими що взаємно
підтримують одна одну. 3)Аналіз зовнішнього середовища,оцінка актуальності й
реальності та цілей; 4)Аналіз потенціалу п — ва,перспектив його розвитку,оцінка
адекватності потенціалу місії та цілей; 5)Вибір генеральної стратегії(моно
профільна д — ть,диверсифіковане в — во); 6)Аналіз стратегічних альтернатив;
7)Розробка функціональних і ресурсних субстратегій; 8)Запровадження,контролю,та
оцінка результатів. 
2. Загальна характеристика ПДВ
Платниками ПДВ є як юридичні так і фізичні. Суб’єкти підприємницької д — ті
– фізичні особи(підприємці),а також юридичні особи,що не є суб’єктами
підприємницької д — ті. У разі якщо обсяг оподаткованих операцій за останні 12
календарних місяців перевищує 300 т. грн. , не є платниками на ПДВ фізичні
особи, які застосовують спрощену с — му обліку і звітності, а також підприємці
які працюють на умовах сплати фіксованого податку. Платниками ПДВ є також
юридичні особи, які ввозять на митну територію країни,товари,роботи,послуги. Основна
ставка ПДВ 20%. Крім того існує нульова ставка,ведення якої передбачає
створення пільгових умов для деяких видів товарів. До об’єктів оподаткування
належать: — операції з продажу товарів,робіт,послуг на митній території
України; — ввезення товарів на митну територію країни для їх використання в
Україні; — Вивезення товару за межі митної території України для їх споживання
за кордоном. 
3. Обґрунтуйте поняття біржі та біржового котирування
цін
ТОВАРНА БІРЖА – ЦЕ ПРО ЇХ КУПІВЛЮ — ПРОДАЖ БЕЗ ЇХ НАЯВНОСТІ. БІРЖОВЕ
ТОРГУВАННЯ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ПОПИТ ТА ПРОПОЗИЦІЮ НА ПЕВНІ ТОВАРИ БЕЗ
ЗАВОЗУ НА ЦІЙ БІРЖІ ЦИХ ТОВАРІВ. НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ ПРОДАЮТЬСЯ ТІЛЬКИ БІРЖОВІ
ТОВАРИ. Біржа походить від слова « бурса», що означає торгування товарів з
попередньою укладеною угодою. Товарна біржа – це певне торгівельне місце, де
сходиться покупець і продавець через посередників, а саме брокерів, маклерів, дистриб’юторів
на закритій біржі.
Біржові котирування – це ціни спеціально організованого постійно діючого
ринку масових якісно однорідних товарів. Біржові котирування, з одного боку є
ціна реальних контрактів, а з іншого боку використ. як орієнтири при
встановленні ціни на товари, що реалізуються за звичайними угодами. Біржові
котирування представлені у вигляді динамічних рядів за довгостроковий період,
що дає змогу використати їх для прогнозування. 
Важливе значення при біржовому котируванні має єдина ціна на товар на
біржовий день, яка встановлюється за резервами середніх цін, які були
зафіксовані на заключному етапі біржового дня. 
Білет 19
1. Розкрийте суть планування виробництва та реалізації
продукції. Натуральні та вартісні показники плану
Основне завдання планування виробництва і реалізації продукції
максимальне задоволення потреби промисловості і населення у високоякісній
продукції при найкращому використанні виробничих, трудових, фінансових. і
матеріальних ресурсів підприємства. 
· 
при
розробці ПВРП важливо правильно обґрунтувати потребу в продукції на основі
замовлень споживачів
· 
повністю
ув’язати між собою натуральні, вартісні показники обсягів виробництва
· 
обґрунтувати
план виробництва виробничими потужностями
Розділи ПВРП:
· 
Виробництво
і реалізація продукції у натуральному і вартісному виразі
· 
Зміна
залишків готової нереалізованої продукції
· 
Баланс
виробничих потужностей на їх використання
Етапи розробки ПВРП:
· 
Визначена
номенклатура і асортимент продукції, що випускається, обсяг її поставок у
відповідності до замовлень
· 
На основі
обсягу поставок і залишків готової продукції визначається обсяг реалізації
продукції з календарного розподілу по місяцях
· 
Обсяг випуску
окремих видів продукції обґрунтовується розрахунком виробничих потужностей. 
В основу планування виробничої програми покладається система показників
обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники:
· 
натуральними
показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по
номенклатурі і асортименту (шт. , м, кг)
· 
вартісними
– обсяги:
— валового обороту
— валова продукція
— внутрішньо — заводський оборот
— товарна продукція 
— відвантажена прод. 
— реалізована прод. 
2. Особливості податкового обліку ПДВ
Сума податку,що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету
визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового
кредиту. 
∑ПДВ=∑ПЗ — ∑ПК
Є два звітні періоди: місячний і квартальний. 
При звітному періоді в місяць декларація подається не пізніше 20 днів
після звітного місяця,а сплата відбивається протягом подачі декларації. 
При квартальному звітному періоді декларація подається протягом 40 днів
після звітного кварталу,а сплата протягом 10 днів після подачі декларації. 
Податкове зобов’язання — це сума податку, одержана
(нарахована) платником у звітному періоді у складі ціни реалізації
товарів,робіт,послуг. Податковий кредит — це сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Він являє
собою суми ПДВ,сплачені,нараховані в ціні придбаних товарів, робіт,послуг,в — ть
яких відноситься до складу валових витрат та ОФ що підлягають амортизації. 
Основним первинним документом, який підтверджує суму ПДВ і дає право на
нарахування податкового кредиту — податкова накладна. Крім под. накладної,
документами, які дають право на ПК є вантажно — митна декларація, квитки на
проїзд, готельні рахунки та чеки, якщо обсяг разового продажу не більше 20 грн.
Білет 20
1. Акцизний збір та його основні характеристики
АЗ є одним із видів непрямого оподаткування відноситься до категорії
специфічних активів, тому що стягнення проводиться за окремими групами товарів
і диференційованими ставками. Як правило АЗ запроваджується на
високорентабельні види товарів не першої необхідності . На відміну від ПДВ АЗ
сплачується тільки 1 раз а не на всіх етапах руху товарів. Платники АЗ є всі
суб’єкти підприємницької д — ті які виробляють або імпортують підакцизну
продукцію крім того платники АЗ є фізичні особи які ввозять підакцизні речі на
митну територію України. Об’єктом оподаткування АЗ є обороти з реалізації
підакцизних товарів, а також в — ть товарів які імпортуються на митну територію
України. В Україні до підакцизних товарів належить алкогольні і тютюнові вироби
,транспортні засоби та нафтопродукти. Існують2 види ставок АЗ: 1)тверді (в грош.
формі); 2)%. 
Білет 21
1. Розкрийте суть планування продуктивності праці. Методи
планування та фактори росту ПП
Продуктивність праці – це ефективність діяльності працівника, що показує
його здатність випускати певну кількість продукції за одиницю часу. ПП — важливий
планово — економічний показник, який х — зує ступінь раціонального використання
трудового потенціалу підпр. і рівень ефективності системи господарювання. ПП в
загальному вигляді х — зується співвідношенням обсягу виготовленої продукції і
витратами персоналу. 
Показники ПП:
1 — Виробіток   або  , де
g — к — сть випущеної продукції;
Т — трудозатрати на виконання виробничої програми;
Ч — чисельність працівників. 
2 — Трудомісткість  
Планування продуктивності праці здійснюється 2–ма методами:
1 — методом прямого розрахунку — ПП= g / Ч;
2 — пофакторним методом – передбачає розрахунок приросту праці через
економію чисельності працівників під впливом різних факторів: техніко — економічних,
структурних зрушень у в — тві, вдосконалення виробництва та праці, фактор зміни
обсягу в — цтва, галузеві фактори. 


2. Особливості оподаткування АЗ алкогольних та
тютюнових виробів
Виробники алкогольних і тютюнових виробів повинні проводити маркування
кожної пляшки алкогольних напоїв та кожної пачки тютюнових виробів у такий
спосіб, щоб марка розривалась під час розкривання товару. Тобто АЗ сплачується
авансом ще до початку виробництва шляхом придбання акцизних марок. В разі
імпортування алкогольних і тютюнових виробів імпортер зобов’язаний також
придбати марку до початку виробництва і передати їх за кордон. Якщо
реалізуються слабоалкогольні напої (вміст спирту від 1,2 до 8,5 %) або
алкогольні напої, виготовлені без спирту етилового, акцизна марка не потрібна,
а ∑АЗ сплачується на 3 роб. день після здійснення обороту з реалізації. 
Білет 22
1. Суть планування витрат за екон. елементами
Планування
СВ за економічними елементами оформлене кошторисом виробництва, який показує
витрати на виробництво в цілому. 
Елементи
витрат кошторису:
1. 
матеріальні витрати на:
— 
сировину і матеріали
— 
комплектуючі вироби і напівфабрикати
— 
паливо та енергія
— 
зворотні відходи вираховуються
— 
на пакувальний матеріал і тару
— 
роботи і послуги виробничого характеру,
що виконуються сторонніми організаціями
2. 
витрати на оплату праці:
— 
на основну і дод. ЗП
— 
на витрати передбачені законодавством 
— 
витрати на підготовку, перепідготовку і
навчання кадрів
— 
витрати звільненим працівникам вихідної
допомоги
3. 
відрахування на соц. зах. :
— 
на держ соц. страх. 
— 
до пенс. фонду
— 
до фонду сприяння зайнятості населення
4. 
амортизація ОФ
5. 
інші витрати:
— 
на управління
— 
на страх. майна
— 
оплата відсотків за кредитами
— 
оплата послуг банків
— 
гарантійний ремонт і обслуговування
продукції
— 
витрати на реалізацію
— 
платежі за шкідливий вплив на довкілля 
2. Мито – особливості його нарахування та стягнення
Мито
є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний
кордон України, тобто ввозяться, вивозяться і прямують транзитом. Головною
метою стягнення мита є не стільки надходження до бюджету, як регулювання
експортно — імпортних операцій. Мито збільшує ціну реалізації товарів. Ставки
мита диференційовані за окремими групами товарів. Сплачуєтья мито при
переміщенні через митний кордон України. Контроль за правильністю та
своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють митні органи. Платниками мита є
будь — які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через
митний кордон України товарів або імпорт предметів, що підлягають оподаткуванню
згідно з ЗУ. Від мита звільняються:
1
— транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів;
2
— валюта України, іноземна валюта та цінні папери. 
3
— товари, що підлягають оберненню у власність держави. 
В
Україні застосовують такі види мита:
1
— специфічне (у грош. розмірі на одиницю товару);
2
— адвалерне (у % до митної вартості)
3
— комбіноване. 
3. Цінові стратегії
Існують три основні цінові стратегії: 
1 — «зняття вершків», 
2 — стратегія проникнення на ринок, 
3 — нейтральна стратегія. 
Вибір кожної стратегії визначається тієї сукупністю чинників, що формують
і корпоративну стратегію підприємства, і стратегію маркетингу в цілому, і
цінову стратегію зокрема. 
Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому
ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що
розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і
витрат. Це, втім, не виключає використання в системі показників ефективності і
самих абсолютних значень вихідних параметрів. 
Ціноутворення для «зняття вершків» – це встановлення високої
ціни щодо економічної цінності конкретного товару для більшості можливих
покупців для одержання прибутку за рахунок низької чутливості до ціни
визначених груп покупців. 
«Стратегія проникнення на ринок» – це встановлення низької ціни
щодо економічної цінності товару для одержання прибутку за наявності численних
груп чутливих до ціни покупців, спроможних забезпечити значні обсяги продажу. 
Нейтральна стратегія розрахована скоріше на покупця, що шукає задовільну
якість за прийнятну ціну. 
Розглянемо зазначені стратегії докладніше. Стратегія «зняття
вершків» призначена для захоплення обмеженого ринку. Зазвичай високі ціни
тісно пов’язані з тієї сумою грошей, яку покупці готові заплатити за товар. Відповідно,
система продажу працює тільки тоді, коли прибуток від продажу за нееластичних
цін перевищує прибуток від продажу на масовіших ринках за нижчими цінами. 
Стратегія проникнення на ринок заснована на встановленні ціни, нижчої за
економічну цінність товару, для притягнення й утримання широкого кола покупців.
Ця стратегія розрахована на збільшення обсягів продажу за допомогою суттєвого
зниження витрат, а її реалізація можлива у певних ринкових умовах. 
Нейтральна стратегія ціноутворення – це така стратегія, за якої ціни не
використовуються для збільшення частки ринку, тобто на цей процес впливає не тільки
ціна. Нейтральне ціноутворення знижує роль ціни як інструмента ринку на користь
інших важелів, які підприємство вважає важливішими або ефективнішими в
охопленні цільового ринку конкретного товару. 
Білет 23
1. Розкрийте суть планування с/в за калькуляційними
статтями
Собівартість
окремих видів продукції планується по статтях затрат калькуляції і оформляється
у вигляді калькуляції с. в. – це всі витрати на виготовлення річного випуску, а
також одиниці кожного виду продукції Відмінність статей від аналогічних
елементів витрат полягає в тому, що в калькуляційних статтях відображаються
тільки витрати пов’язані безпосередньо з випуском даного виробу, тоді як по
елементам затрат враховуються всі витрати підприємства незалежно від того де і
на які потреби вони були витрачені. 
Калькуляцію
с. в. складають методом нарахування витрат за статтями витрат і в зв’язку з цим
розрізняють:
 —
виробничу
 —
повну
Статті
витрат калькуляції:
1. 
сировина та матеріали
2. 
паливо та енергія на технологічні цілі 
3. 
зворотні відходи ( вираховуються)
4. 
основна ЗП
5. 
Додаткова ЗП
6. 
відрахування на соц. заходи
7. 
витрати на підготовку і освоєння
виробництва продукції:
8. 
Витрати на утримання і експлуатацію
устаткування:
— 
амортизаційне відрахування
— 
оренда ОФ
— 
витрати на ремонт і тех. . обслуговування
— 
витрати на паливо та електроенергію для
ОФ
9. 
ЗАГ. ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ:
— 
НА УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ
— 
НА ВІДРЯДЖЕННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ
— 
НА ВІДНОВЛЕННЯ ОФ І КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ
— 
ОРЕНДНА ПЛАТА НА ОФ ЗАГ. ВИРОБ. ПРИЗНАЧЕННЯ
— 
НА ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСЦ ТА
СТРАХ. МАЙНА ЦЕХІВ. 
Виробнича
с/в
10. 
ЗАГ. ГОСПОД. ВИТРАТИ:
— 
НА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВА В ЦІЛОМУ
— 
НА ПОЖЕЖНУ І СТОРОЖОВУ ОХОРОНУ В ЦІЛОМУ
— 
НА ВІДРЯДЖЕННЯ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВА
— 
НА ПІДГОТОВКУ Й ПЕРЕПІДГОТОВКУ КАДРІВ
— 
НА НАБІР РОБОЧОЇ СИЛИ
— 
НА СТРАХУВАННЯ МАЙНА ПІДПРИЄМТСВА
— 
ПОДАТКИ, ЗБОРИ ТА ІН. ОБОВЯЗКОВІ ВИТРАИ.
11. 
ІНШІ ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ – НА ГАРАНТІЙНІ
РЕМОНТИ І ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОДУКЦІЇ
12. 
ПОЗАВИРОБНИЧІ ( КОМЕРЦІЙНІ ВИТРАТИ) – НА
ЗБУТ І РЕАЛІЗАЦІЮ:
— 
НА СКЛАДСЬКІ, ВАНТАЖНО – РОЗВАНТ. ПАКУВАЛЬНІ,
ТРАНСПОРТНІ РОБОТИ. 
— 
НА СТРАХУВАННЯ
— 
НА РЕКЛАМУ І ПЕРЕДПРОДУКТИВНУ ПІДГОТОВКУ
ТОВАРУ. 
2. Податок на прибуток підприємств
Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування і оподатковує
доходи юридичних осіб. Податок на прибуток в Україні має вагоме фіскальне
значення на відміну від економічно – розвинених країн. Податок на прибуток крім
фіскального значення має широкі можливості для регулювання і отримання підприємницького
доходу. Цей вплив може здійснюватися за рахунок диференціації стану, надання
пільг, амортизація політики. 
Переваги податку на прибуток:
 — значні можливості для регулювання впливу на виробничу сферу
 — за рахунок прямої залежності суми податку від отримання прибутку
забезпечується соціальна справедливість цієї форми оподаткування
Недоліки податку на прибуток:
· 
складається
порядок його визначення
· 
значні
можливості щодо ухилення від оподаткування
· 
в
ринковій економіці прибуток – величина нестабільна, його розмір постійно
коливається в різних фазах економічного циклу. 
Економічна суть оподаткування полягає в тому, що оподатковується
новостворена вартість, а особливо є те, що об’єкт оподаткування співпадає з
джерелами його сплати. 
Платниками податку на прибуток є: 
· 
з
резидентів – суб’єкти і не — суб’єкти господарської діяльності, а також їхні
філії, які проводять діяльність, спрямовану на отримання прибутку, як на
території України так і за її межами. резиденти – це юридичні особи, які
створюють і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавств України з
місцезнаходження на її території
· 
нерезиденти
– це фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи з джерел їх походження
України за винятком установ що мають дипломатичний статус. нерезиденти – це особи
з місцезнаходженням за межами України, які створюють і проводять свою
діяльність за кордоном. 
Об’єктом оподаткування є оподаткований прибуток, який визначається:
Оподаткований прибуток = Скоригований валовий дохід — — валові витрати – амортизаційні
відрахування
Оподаткований прибуток визначається шляхом зменшення скоригованого
валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань
3. Виробнича операція як головний об’єкт нормування
праці. Структура операції в трудовому відношенні
Виробнича операція є головним об’єктом нормування праці. Вона поділяється
на основні або технологічні операції та допоміжні. Під час основних операцій
здійснюються кількісні і якісні зміни предметів праці. Допоміжні операції
забезпечують можливість здійснення основних операцій. До них
відносять:установлення деталей та їх зняття,зміна
позицій,обслуговуючі(підтримка інструменту та устаткування в робочому стані) та
контрольні операції (контроль якості). У трудовому відношенні виробнича
операція має такі складові: 1. Комплекс трудових прийомів; 2)Прийом; 3)Дія;
4)Рух. . Трудовий рух — це одноразове переміщення робочих органів людини при
виконанні трудової дії(взяти інструмент)Дія — завершена сукупність трудових
рухів що виконується без перерви одним або кількома робочими органами людини
при незмінних предметах і засобах праці. Трудовий прийом — це визначена к — ть
трудових дій які виконуються в певній послідовності і мають конкретне цільове
призначення
Білет 24
1. Розкрийте суть планування прибутковості та фін. показників.
Планування розподілу прибутку
Прибуток
— це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на
виробничу й комерційну діяльність підприємства. 
2. Нарахування амортизації за правилами податкового
обліку та її вплив на прибуток п – ства
Для
визначення суми амортизаційних відрахувань в законі визначаються витрати, які
підлягають амортизації і які не підлягають амортизації. Залежно від напрямку
використання усі ОФ поділено на 4 групи:
1
— будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої. 
2
— автомобілі, запасні частини до них, офісні меблі до них і ін. 
3
— всі ОФ, які не віднесені до 1,2 та 4 групи. 
4
— ЕОМ, компютери, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони, рації, якщо
їх вартість є більшою, ніж вартість МШП. 
Балансова
вартість групи ОФ на початок кварталу визнач. за формулою:
Б(а)=Б(а
— 1)+П(а — 1) — В(а — 1) — А(а — 1), де
Б(а)
–балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу. 
Б(а
— 1) — балансова вартість групи на поч. кварталу, що передував розрахунковому. 
П(а
— 1) — сума витрат, понесених на придбання ОФ, що підлягають амортизації
протягом кварталу, що передував розрахунковому. 
В(а
— 1) — сума виведених з експлуатації ОФ. 
А(а
— 1) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував
розрахунковому. 
Норми
амортизації встановлюються у % до балансової вартості кожної з груп:
1
група — 2%;
2
група — 10%;
3
група — 6%;
4
група — 15%;
3. Завдання вивчення використання робочого часу. Класифікація
затрат робочого часу
Основні завдання вивчення витрат робочого часу: 
1)Установлення характерних ознак кожної категорії часу; 2)Можливість
побудови фактичного інформативного балансів робочого часу
3)Визначення обсягів нормованого і ненормованого часу в структурі
змінного фонду часу
4)Оцінка доцільності і необхідності затрат часу у виробничому процесі. Класифікація
робочого часу виконавця передбачає його поділ на час роботи і час перерв. Час
роботи поділяють 
 — на час продуктивної роботи;
 — на час непродуктивної роботи. 
Продуктивна робота складається з підготовчо — завершальної роботи,
оперативної роботи, по обслуговуванню робочого місця. Часом перерв називається
час протягом якого робітник не виконує ніякої роботи . Перерви бувають
регламентовані та нерегламентовані.
Тзм=Тзм+Тп. 
з+Тобс+Твід+Трот+Тптд 
Кв=Топ/Тзм 
— коефіцієнт використання робочого часу,
Кзав=Топ+Тп. з+Тобс/Тзм
Білет 25
1. Бізнес — план підприємства
Бізнес
— план підприємства чи організації – це письмовий
документ в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької
діяльності, де охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові
аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. 
Конкретними цілями розробки БП є:
o 
налагодження
ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та
покупцями
o 
своєчасне
передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації
власного діла
o 
формування
та розвиток управлінських якостей підприємця
o 
перевірка
життєздатності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації
Розділи БП:
1. 
Резюме
(короткий огляд бізнес — проекту, його ключових аспектів, повідомлення про
наміри)
2. 
Галузь,
фірма і її продукції (опис продукту, стратегія фірми, права власності)
3. 
Дослідження
ринку (характеристика ринку продукту, цільовий ринок бізнесу, місцезнаходження
фірми. оцінка впливу зовнішніх чинників)
4. 
Маркетинг
— план (стратегія маркетингу, очікувані обсяги продажу продукту)
5. 
Виробничий
план (основні виробничі операції, машини та устаткування, приміщення, сировина
і матеріали)
6. 
Організаційний
план (форма організації бізнесу, потреба в персоналі, власники і менеджери
бізнесу, кадрова політика)
7. 
Оцінка
ризиків (типи можливих ризиків, способи редагування загроз для бізнесу)
8. 
Фінансовий
план (прибуток і збиток, план руху готівки, плановий баланс, фінансові
коефіцієнти)
2 Податок з доходів фіз. осіб (ПДФО)
ПДФО стягується безпосередньо з доходів громадян, є прямим
податком. Перевагою цього податку є його соціальна справедливість та за
допомогою пільг можливість зменшувати податковий тягар на окремі верстви
населення. З фіскальної точки зору цей податок є нестабільним джерелом
формування доходів бюджету. Недоліком є те, що він є нестабільним джерелом і
залежить від циклічних коливань економіки, крім того існує значна можливість
щодо ухилення від оподаткування. 
3. Класифікація затрат робочого часу устаткування
Класифікація робочого часу стосовно устаткування (машин) має виявити
наскільки повно вони використовуються, для обґрунтування норм часу норм. Час
використання машин,, обладнання, устаткування включає: час роботи; час перерв. 
Час роботи машин, устаткування, обладнання — це перерви протягом якого
вона знаходиться в дії і включає: 
а)час який не передбачає виробничим завданням
б)пов’язаний з виконанням виробничого завдання
Час роботи з виконанням виробничого завдання — це час протягом якого
здійснюється передбачене завдання, технологічний процес, який складається з
процесу обробки та допоміжних дій, з робочого та холостого ходу. Час робочого
ходу – це період протягом якого устаткування знаходиться в дії і на ньому
виконується основна робота. Час холостого ходу – це такий період у роботі
устаткування протягом якого основна робота на ньому не виконується тому що йде
підготовка до здійснення робочого ходу. До часу основної роботи належить
ефективний час роботи, який витрачається на дії спрямовані на безпосередні
зміни стану, форми розмірів або положення предмету праці в просторі. 
Білет 26
1. Оперативне планування
У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів
підприємства та його підрозділів — окремих виробництв, цехів, виробничих
дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць,
декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно
поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного
регулювання виробництва. Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший
напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення
й випуску продукції, називається календарним плануванням. Другий напрямок
включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та
регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок
дістав назву диспетчеризації. 
У
процесі оперативного планування треба розв’язувати такі головні завдання:
• забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової
продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів
підприємства;
• установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме
найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;
• максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів
незавершеного виробництва. 
Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове
(міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих місць
(внутрішньо — цехове). 
Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану
діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства згідно з
послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та
з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але
головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження
номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між
цехами (виробництвами). 
Внутрішньо — цехове оперативне планування включає розробку календарних
планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт
за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих
процесів. 
У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного
планування: по — детальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи
оперативно — виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й
особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає змогу
найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування. 
2. Податкова соціальна пільга
Пільги по ПДФО наз. податковими соц. . пільгами. Платник податку, який
отримує доходи у вигляді ЗП на Україні, розмір якої не перевищує прожиткового
мінімуму, збільшеного в 1. 4 рази та округленого до найближчих 10грн. ( 2008
рік – 940 грн. ) має право на зменшення місячного доходу отриманого від 1 прац.
на суму ПСП. 
Крім того, деякі категорії громадян мають підвищений розмір пільги. ПСП
у розмірі 150% встановлюється для платника податку, який:
1. 
є самотньою матір’ю або самотнім батьком
у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років. 
2. 
Утримує дитину інваліда 
3. 
Має 3 чи більше дітей віком до 18р. у
розрахунку на кожну дитину;
4. 
Є вдівцем вдовою. 
5. 
Є чорнобильцем 1 або 2 категорії. 
ПСП
у розмірі 200% встановлюється для платника податку, який є:
1. 
героєм України чи СРСР. 
2. 
учасником великої вітчизняної війни. 
3. 
колишнім в’язням концтаборів,
репресованим. 
У
разі, якщо платник податків має право на 2 або більше соц. пільги,
застосовується тільки 1 найбільша з них. 
3. Класифікація методів вивчення затрат робочого часу:
метод безпосередніх вимірів; метод моментних спостережень
Метод безпосередніх вимірів передбачає фіксування витрат робочого
часу послідовно за поточним ходом часу . В бланку спостереження фіксується все
що відбивається на робочому місці . Він дозволяє отримати уявлення про те як
щільно зайнятий робітник протягом зміни, наскільки значна частка пасивного
спостереження за робочим устаткуванням. Цей метод має певну результативність та
точність але є певна складність та трудомісткість. 
Сутність методу моментних спостережень полягає у фіксуванні не
окремої тривалості кожної з операцій протягом зміни а у фіксуванні окремих
заздалегідь вибраних, випадкових моментів робочої зміни, робітника, щодо
виконання завдання. Метод момент них спостережень є менш трудомістким але і
результати є менш точними. Цей метод використовують при вивченні багато апаратних
та багатоверстатних в — в із залученням великої к — ті робітників. 
Білет 27
1. Економічний ефект
Економічний ефект – виражений у вартісній (грошової) формі результат
будь — яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів). 
В ролі показника економічного ефекту залежно від цілей заходу і від рівня
прийняття рішення можуть використовуватися: 
• на національному рівні: 
 — приріст національного доходу; 
 — збільшення надходження валютних коштів у країну; 
 — збільшення обсягу податкових надходжень у бюджет; 
 — зниження зовнішнього (внутрішнього) боргу; 
 — зниження економічного збитку від забруднення навколишнього середовища
тощо; 
• на територіальному рівні: 
 — збільшення обсягу надходжень у бюджет; 
 — збільшення відрахувань, спрямованих на вирішення соціальних проблем; 
 — зростання доходів населення тощо; 
• на рівні підприємства: 
 — зростання прибутку; 
 — приріст заробітної плати працівників підприємства; 
 — економія заробітної плати внаслідок вивільнення працюючих; 
 — заощадження сировини, енергії і матеріалів тощо. 
Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що
забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно — наслідкових
зв’язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був
досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними
показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) –
результату і витрат. Це, втім, не виключає використання в системі показників
ефективності і самих абсолютних значень вихідних параметрів
2. Спрощена система оподаткування для фізичних осіб
Спрощена система оподаткування обліку і звітності запроваджена у 1998 р. указом
президента України. Ця система передбачає сплату єдиного податку і відноситься
до альтернативних способів оподаткування, яка діє паралельно із загальною
системою оподаткування. 
Вона передбачає сплату єдиного податку і відноситься до альтернативних
способів оподаткування, яка діє паралельно із загальною системою оподаткування.
Ставка
єдиного податку для фіз. осіб знаходиться в межах від 20 до 200 грн. Якщо суб’єкти
підпр. діяльності здійснюють декілька видів діяльності, для яких викор. різні
ставки, сплачується тільки 1 максимальна. За кожну найману особу сума єдиного
податку збільшується на 50%. Суми, щомісячно сплачуються на рахунок держ. казначейства,
розподіляються у такому співвідношенні: 
1
— місцевий бюджет — 43%,
2
— пенсійний фонд — 42%,
3
— фонд соц. страхув. — 15%. 
Щоквартально
фіз. особи, платники єдиного податку, зобов’язані подавати до податкових
органів протягом 5 днів після закінчення звітного кварталу звіт про виручку за
квартл суму сплаченого єдиного податку та кількість найманих працівників. 
3. Фотографія робочого часу, її види ,зміст
Фотографія робочого часу як метод дослідження складу і черговості витрат
часу ґрунтується на спостереженні та вимірюванні всіх без винятків витрат
робочого часу. 
Цілі фотографії: 
1)Вивчення складу черговості і тривалості всіх наявних витрат робочого часу;
 2)Виявлення втрат і недоцільних витрат робочого часу; 
3)Визначення ступеня завантаженості робочого обладнання;
4)Отримання даних для нормування підготовчо — завершальних операцій; 
5)Склад фактичного і нормативного балансу робочого часу. 
За об’єктом спостереження та формою організації праці є такі види
фотографії робочого часу: 
1)Індивідуальна(за одним працівником)
;2)Бригадна
3)Групова(за роботою кількох працівників які виконують різні операції);
4)Маршрутна(за робітниками які переміщуються за певним маршрутом);
5)Багатоверстатна(за роботою робітника який обслуговує кілька верстатів);
6)Самофотографія (сам робітник спостерігає за собою)
Білет 28
1. Регулювання бухгалтерського обліку
1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в
Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх
підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення
бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 
2. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку
та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке
затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші
нормативно — правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності. 
3. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно
до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 
4. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних
установ установлюється Державним казначейством України відповідно до
законодавства. 
5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції,
відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. 
2. Спрощена система оподаткування для юридичних осіб
Спрощена система оподаткування обліку і звітності запроваджена у 1998 р. указом
президента України. Ця система передбачає сплату єдиного податку і відноситься
до альтернативних способів оподаткування, яка діє паралельно із загальною
системою оподаткування. Вона передбачає сплату єдиного податку і відноситься до
альтернативних способів оподаткування, яка діє паралельно із загальною системою
оподаткування. 
Юрид. особи, платники єдиного податку, не мають права застосовувати інший
спосіб розрахунку за відвантажену продукцію, крім готівкового чи безготівкового.
Юридичні особи сплачують ЄП не пізніше 20 числа місяця, що настає за
місяцем, у якому здійснюється реалізація. Кошти, що надходять у вигляді ЄП від
юридичних осіб, розподіляються державою:
до держбюджету – 10 %, 
до місцевого бюджету – 23 %,
до ПФ – 42 %, 
до фонду соцстрах. – 15 %
До податкових органів вони щомісячно до 20 числа, місяця наступного за
звітнім, подають розрахунок єдиного податку, АЗ та ПДВ. 
3. Індивідуальна фотографія робочого часу
Індивідуальна фотографія робочого дня потрібна тоді коли велика необхідна
точність вимірювання витрат часу і використання для коригування існуючих норм
та встановлення нових норм. Етапи проведення ФРЧ: 1)Підготовка до
спостереження; 2)Спостереження; 3)Обробка даних спостереження; 4)Аналіз і
висновки. 
Вибір об’єкта спостереження залежить від наставленої мети, тобто нове
робоче місце для якого встановлюється норма або роб. місце де виникла
необхідність перегляду норм. На етапі спостереження протягом роб. часу в бланку
спостереження фіксується все, що відбувається на роб. місці. Методи запису:
— за поточним часом, цифровий тобто шляхом фіксації, часу початку або часу
закінчення кожного елемента трудової операції Обробка полягає в підрахунках що
виконуються самому бланку спостереження при одночасному зведенні однойменних
витрат роб. часу. 3. 
Білет 29
1. Поняття з обліку грошових коштів. Х — ка рахунку 31
Безготівкові розрахунки це перерахунок грошових коштів з рахунку п — ва
платника на рахунок п — ва отримувача фінансовим посередником є банк, який
надає послуги своїм клієнтам — п — вам. На території України всв п — ва повинні
зберігати свої кошти на рахунках в банку. Поточний рахунок — це рахунок п — ва
відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та
проведення операцій по розрахунках п — ва. Для відкриття поточного рахунку п — ва
подають такі документи: заява на відкриття рахунку, копія свідоцтва про
державну реєстрацію п — ва, зареєстрованого статуту п — ва, довідка про взяття
на податковий облік, довідка про реєстрацію. ПФ, картка зі зразком відповідей. Рахунок
31 «Рахунки в банку» — призначений для обліку наявності і руху грошових коштів
які знаходяться на рахунку в банку і які можуть бути використані для поточних
операцій. Рахунок активний, призначений для обліку господарських засобів. має 4
субрахунки…За дебетом відображається надходження грошових коштів на рахунки у
банках. за кредитом їх витрачання чи списання. 
2. Плата за землю – суть і призначення
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у 2 —
х видах: у виплаті земельного податку, у виплаті орендної плати. 
Земельний податок – це прямий податок на володіння та користування землею.
Земельний податок ж найдавнішим податком у світі. 
До переваг відносять:
від нього неможливо ухилитися
при сплаті цього податку в повній мірі реалізовуються принципи соціальної
справедливості
цей податок сприяє ефективному використанню земельних ресурсів тобто
механізм платності змушує платника отримувати дохід від землі. 
Суб’єктом плати за землю (платником) є власники землі і землекористувачі
в т. ч. орендарі. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у
власності або користуванні в т. ч. на умовах оренди. 
Основними документами, що підтверджують площу земельної ділянки, є:
держ. акт про право власності
держ. акт на право постійного користування
договір оренди земельної ділянки
Залежно від призначення землі розрізняють ставки, що встановлюються для
землі с/г призначення та не с/г призначення. 
Ставки податку для земель с/г призначення встановлюються у % до грошової
оцінки землі 1 — го гектара с/г угідь і диференціюються для рілль, сіножать та
пасовищ для багаторічного насадження. 
3. Хронометраж, його призначення і види
На відміну від ФРЧ хронометраж є менш об’ємним та більш точним видом
спостереження тому що в цьому разі вивчають лише частину трудового процесу — окрему
операцію або її елементи. Хронометраж проводять для отримання даних для
розробки нормативів витрат основного, допоміжного та підготовчо — завершального
часу на одиницю продукції. Хронометраж — це метод визначення середньої фактичної
тривалості повторюваних операцій. Хронометражне спостереження проводять шляхом
вимірів за поточним часом безперервно від початку до кінця операції як правило
за допомогою двохстрілкового секундоміра . 
Використовують 2 способи спостереження: 
1)Суцільний — вимірювання всіх послідовно — повторюваних елементів
операції
2)Вибірковий — вимірювання лише окремих заздалегідь відібраних елементів
операцій. 
За допомогою хронометражу можна:
 1. Визначити к — ть прийомів в операції; 
2. встановити тривалість кожного елемента операції; 
3. Встановлювати причини невиконання норм; 
4. Встановити норму операційного часу на одиницю продукції. 
Дані отримані в результаті хронометражу використовуються для розробки
технічно — обґрунтованих норм. 
Види хронометражу: 
1)індивідуальний; 
2)Бригадний
Білет 30
1. Облік нетоварних операцій. П(С)БО 10»Дебітори»
Облік розрахунків з покупцями і замовниками регламентується ПСБО 10
Дебітори. Дебіторська заборгованість включає всі вимоги п — ва до ін. юридичних
та фізичних осіб щодо грошей, чи послуг. Визначаються 2 види дебіторської
заборгованості: 1)товарна (розрахунки з покупцями і замовниками);
2)Нетоварна(розрахунки з ін. дебіторами). Покупці — це фізичні або юридичні
особи, які купують товари, роботи чи послуги Замовники — це учасники договору
на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги
чи виконуються роботи ін. учасникам договору. Поточна дебіторська
заборгованість — це сума дебіторської заборгованості яка виникає під час
нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати
балансу . За строками платежу дебіторську заборгованість розрізняють на: 1. відстрочена
(строк здійснення обов’язків ще не настав);2. Прострочена. Поточна дебіторська
заборгованість за продукцію, товари, роботи чи послуги визначається активом
одночасно із визнанням доходу від реалізації продукції товарів, і оцінюється за
первісною вартістю. До нетоварної дебіторської заборгованості відповідно до
ПСБО 10 відносять розрахунки за виданими авансами, розрахунки з підзвітними
особами, за нарахованими доходами, розрахунки за претензіями, за відшкодування
завданих збитків, розрахунки, розрахунки за позиками ін. спілок. 
Претензія — це вимога кредитора до боржника про сплату боргу,
відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставлення продукції
або виконаної роботи. Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами, призначений
для обліку розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними
дебіторами за виданими авансами, нарахованими доходами, за претензіями, відшкодування
збитків за позиками членів кредитних спілок. 37 –активно — пасивно . балансовий,
призначений для обліку розрахунків, за дебетом відображається виникнення
дебіторської заборгованості, за кредитом її погашення чи списання. має 7
субрахунків…
2. Податок з власників ТЗ
Податок з власників ТЗ сплачується:
1 — фіз. особами перед реєстрацією, перереєстрацією, перед технічним
оглядом ТЗ 1один раз на 2 роки, але не пізніше 1 півріччя ( 1 липня) в якому
проводиться технічний облік
2 — юрид. особи подають розрахунки суми податків з власників ТЗ до
податкової інспекції не пізніше 60 днів після початку року сплачують податок
щоквартально рівними частками не пізніше 15 числа місяця що настає за звітним
кварталом. 
Платниками податків з власників трансп. зас. ( суб’єктами) є юрид. та фіз.
. особи, які мають зареєст. в Україні ТЗ, що є об’єктами оподаткування. 
Об’єктами оподаткування є:
ü 
трактори
( крім тракторів на гусеничному ходу)
ü 
автомобілі
призначені для перевезення не менше 10 осіб включаючи водія (автобуси)
ü 
легкові
автомобілі
ü 
вантажні
автомобілі
ü 
автомобілі
спец. призначення, крім швидкої допомоги та пожарних
ü 
мотоцикли,
мопеди та велосипеди з установленим двигуном, що мають об’єм циліндра двигуна
більше 50 см. куб. 
ü 
яхти та
судна парусні з двигуном або без нього крім спортивних
ü 
човни
моторні, катери
Згідно із ЗУ про податок з власників ТЗ не є об’єктами оподаткування:
ü 
машини і
механізми для сільськогоспод. робіт
ü 
ТЗ
(вантажні і самохід), що використовуються на території заводу, складу, портах
для перевезення вантажів на короткі відстані. 
Ставки податку з власників ТЗ встанов. в грн. . на 100см. куб. об’єму
циліндра двигуна для наземних видів транспорту в грн. . на 1 см довжини корпусу водних видів транспорту. 
Від сплати податку звільняються:
1. 
підприємства
автомобільного транспорту заг. користування
2. 
навчальні
заклади, що фінансуються з бюджету стосовно учбових ТЗ
3. 
чорнобильці,
ветерани війни, інваліди
3. Призначення та класифікація нормативів праці
Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформації яка
використовується під час установлення норм праці аналітично — розрахунковим
методом. У практиці нормування праці застосовують такі нормативи: 
1)Нормативи , які встановлюються на виготовлення одиниці продукції в
умовах технологічного процесу 
2)Нормативи часу на відпочинок та особисті потреби розробляються в
залежності від умов праці. Умови праці — сукупність факторів виробничого
середовища, що впливають на працездатність людини та її здоров’я . Ця
сукупність поділяється на такі групи:
1. санітарно — гігієнічні:
2. естетичні; 
3;Психофізіологічні; 
4. Соціально — психологічні