ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
Робота допущена до захисту
Зав.кафедрою економіки
підприємства
					







ДИПЛОМНА РОБОТА

магістра
РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯ ПОКАЗНИКІВ
ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ВАТ “ХЛІБ”(ХЛІБОЗАВОД № 8)
Дніпропетровськ 2004


АНОТАЦІЯ
Дипломної
роботи магістра 
 на
тему: “РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧО — ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ХЛІБ”(ХЛІБЗАВОД № 8)”
Науковий
керівник 
Об’єкт досліджень дипломної роботи : детальний економічний аналіз діяльності
ВАТ“ХЛІБ” (м. Дніпропетровськ) за 2001 — 2003 роки , виявлення основних проблем
його економічного стану і шляхів подальшого розвитку, ви-конання розрахунків
економічної ефективності капітальних інвестицій в проект територіальної
диверсифікації виробничих ланок проекту “Соціальний хліб”. 
Мета
досліджень дипломної роботи: вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму
діяльності підприємств, оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності
діяльності на вітчизняному хлібному ринку, оцінка конкурентного ринку хлібної
продукції та перспектив завоювання нових сегментів ринку.
Актуальність
досліджень дипломної роботи: При стрімкому рості цін на зерно після неврожаю 2003 року на
ринку з’явилися територіальні “ніши” за ра-хунок масового банкрутства малих
хлібозаводів, для зайняття яких доцільний конкурентний аналіз схем “Нарощування
обсягів крупного виробника хліба” – “Територіальна диверсифікація виробництва
філіями крупного хлібозаводу”. 
КЛЮЧОВІ
СЛОВА : РИНОК ХЛІБА, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, ДИВІДЕНДНИЙ ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ,
МАРКЕТИНГ РИНКУ, СЕГМЕНТ РИНКУ, “СОЦІАЛЬНИЙ ХЛІБ”, ДИСКОНТОВАНІ ОЦІНКИ 
Дипломна
робота магістра складається із вступу, трьох розділів, виснов-ків та списку
літератури . Роботу подано на 110 стор., вона містить 32 таблиці, 9 рисунків.
Список використаної літератури включає 23 найменування.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. СУТНІСТЬ ТА
ПОКАЗНИКИ

 МЕНЕДЖМЕНТУ ФІНАНСОВО — ГОСПОДАРСЬКОЮ

 ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ВІДКРИТОГО

 АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1.1 Об’єкт дослідження – відкрите
акціонерне товариство та особливості

 його статусу в Україні

1.2 Організація фінансів підприємства

1.2.1 Сутність фінансів підприємства

1.2.2 Фінансовий механізм отримання
прибутку підприємства

1.3 Менеджмент структури витрат в
собівартості продукції

1.4 Специфіка державного регулювання
та розвитку конкуренції на

 ринку хліба в
Дніпропетровській області у 2003 — 2004 роках

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.
АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФІНАНСОВОЇ

 ТА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ
“ХЛІБ” В 2001 – 2003

 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика ВАТ “ХЛІБ

2.2 Джерела інформації для аналізу та управління
фінансами підприємства

2.3 Структурний аналіз динаміки розвитку ВАТ «ХЛІБ»

2.3.1 Аналіз составу та джерел майна
(активів) підприємства

2.3.2 Аналіз фінансових результатів діяльності
підприємства

2.4 Коефіцієнтний аналіз економічних показників
діяльності ВАТ “ХЛІБ”

2.5 Аналіз загрози банкрутства підприємства

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА.
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

 ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВАТ “ХЛІБ”

 ЗА РАХУНОК ВПРОВАДЖЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

 ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ
ДИВЕРСИФІКАЦІЇ “СОЦІАЛЬНИЙ ХЛІБ”

3.1 Підприємницька ідея бізнес-плану
інвестиційного проекту територіальних

 пекарень «Соціальний хліб”

3.2 Методи оцінки ефективності інвестиційних
проектів

3.3 Калькуляція прибутку бізнес-плану
впровадження хлібопекарні

«ВОСХОД — 1300Р» продуктивністю 1300
кг/день на базі Ротаційної печі

«Мусон-ротор» 7.1

3.4 Калькуляція прибутку бізнес-плану
впровадження хлібопекарні

«ВОСХОД — 3200 Р» продуктивністю 3240
кг/день на базі люлечної печі

«Мусон-ротор» 14

3.5 Розрахунок коефіцієнтів економічної
ефективності при впровадженні

 10 пекарень «ВОСХОД — 3200Р» проекту “Соціальний хліб”

3.6 Прогнозні характеристики підприємства ВАТ “ХЛІБ”
після впровадження

 проекту “Соціальний хліб”.

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Фінанси
підприємства — це сукупність грошових відносин, зв’язаних з формуванням і
використанням грошових доходів і нагромаджень підприємства. Фінанси
підприємства забезпечують кругообіг основного й оборотного капіталу і
взаємовідносини з державним бюджетом, податковими органами, банками, страховими
компаніями й іншими установами фінансово-кредитної системи. При цьому вони
виконують дві функції :

Відтворювальна
функція складається в обслуговуванні грошовими ресурсами кругообігу основного й
оборотного капіталу в процесі комерційної діяльності підприємства на основі
формування і використання грошових доходів і нагромаджень.

Контрольна
функція — це фінансовий контроль за виробничо-господарською діяльністю
підприємства.

Найбільш
складною організаційно-правовою формою комерційних організацій є акціонерні
товариства відкритого і закритого типів. Як правило, акціонерне товариство
(АТ) поєднує широке коло юридичних і фізичних осіб. Майно акціонерного
товариства формується за рахунок продажу акцій у формі відкритої або закритої
підписки, отриманих доходів і інших джерел.

Статутний
капітал акціонерних товариств формується за рахунок внесків, оформлених у виді
визначеної кількості акцій рівної номінальної вартості, АТ випускають звичайні
і привілейовані (не більш 10% статутного капіталу) акції, що мають різну
номінальну вартість і дають їх власників різні права.

Розходження
між відкритими і закритими акціонерними товариствами стосуються головним чином
випуску і обертання акцій .

Відкрите
акціонерне товариство має потенційно необмежені можливості в залученні капіталу,
збільшенні числа акціонерів, кількості і сумі емісії, здійснюваних у формі
відкритої підписки. Закрита підписка має місце при заснуванні акціонерного
товариства, надалі проводяться відкриті підписки.

Закрите
акціонерне товариство відносно менше по складу учасників, величині статутного
капіталу, має обмеження в організації емісійного процесу. Підписка на акції —
тільки закрита, що означає визначене, обмежене коло акціонерів. Акціонери
користаються переважним правом придбати акції, продавані іншими акціонерами,
умови і порядок продажу акцій обумовлюються в статуті закритого АТ.

Об’єкт досліджень дипломної роботи : детальний економічний аналіз діяльності
відкритого акціонерного товариства “ХЛІБ(Хлібозавод № 8)” (м. Дніпропетровськ)
за 2001 — 2003 роки , виявлення основних проблем його економічного становища і
шляхів подальшого розвитку, виконання розрахунків економічної ефективності
капітальних інвестицій в проект територіальної диверсифікації виробничих ланок
проекту “Соціальний хліб”.

Мета
досліджень дипломної роботи: вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму
діяльності підприємств , оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності
діяльності на вітчизняному хлібному ринку, оцінка конкурентного ринку хлібної
продукції та перспектив завоювання нових сегментів ринку.

Актуальність
досліджень дипломної роботи: з врахуванням великої кількості в Україні та
Дніпропетровській області хлібних підприємств та стрімкого росту цін на зерно
після неврожаю 2003 року на ринку з’явилися територіальні “ніши” за рахунок
масового банкрутства малих хлібозаводів, для зайняття яких актуально проведення
конкурентного аналізу схем “Нарощування обсягів крупного виробництва хліба” –
“Територіальна диверсифікація виробництва філіями крупного виробника хліба”.

Методи
досліджень :
проведення горизонтального(індексно-хронологічного) та
вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової
звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, прогнозування
інвестиційної привабливості методом дисконтованого аналізу ефективності
впровадження територіальної диверсифікації виробництва підприємства по
Дніпропетровській області.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. СУТНІСТЬ ТА ПОКАЗНИКИ

МЕНЕДЖМЕНТУ ФІНАНСОВО — ГОСПОДАРСЬКОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ  ПІДПРИЄМСТВА У ФОРМІ ВІДКРИТОГО

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1.1  Об’єкт дослідження – відкрите
акціонерне товариство та  

особливості
його статусу в Україні

Підприємство —
самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної
влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для
задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
порядку, передбаченому Кодексом [1] та іншими законами [4].

Підприємства
можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної
господарської діяльності.

Підприємство,
якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство
є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в
установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство
не має у своєму складі інших юридичних осіб.

 Залежно
від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких
видів:

приватне
підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта
господарювання (юридичної особи);

підприємство,
що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне
підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне
підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство,
засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм
власності).

У
разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш
як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто
відсотків, вважається іноземним підприємством.

 Залежно
від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні
діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне
підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того
майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки
(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника,
який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на
засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на
власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній
власності засновника.

 Корпоративне
підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх
спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або
підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного
управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи,
що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та
ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства,
що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в
тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства
залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації
продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або
великих підприємств.

Малими
(незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує
п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт,
послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро
за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими
підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність
працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового
доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму,
еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку
України щодо гривні.

Усі
інші підприємства визнаються середніми.

 У
випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається
дочірнім.

 Майно
підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності,
вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

 Джерелами
формування майна підприємства є:

—
грошові та матеріальні внески засновників;

—
доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської
діяльності;

—
доходи від цінних паперів;

—
кредити банків та інших кредиторів;

—
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

—
майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у
встановленому законодавством порядку;

—
інші джерела, не заборонені законодавством України.

 Володіння
і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому
законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на
пільгових умовах.

 Підприємство
випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства
України.

 Відносини
підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах
господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства
вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

 Підприємство
має право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне
замовлення або державне завдання, на території України і за її межами, якщо
інше не передбачено законом.

 Підприємство
самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною
зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими
прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

 Підприємство,
яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України
свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється
за кошти підприємства.

 Основу
правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх
господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права —
право господарського відання, право оперативного управління, а також право
оперативного використання майна.

Господарська
діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права
володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

 Майно
суб’єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до
умов договору з власником майна.

Суб’єкти
господарювання, які здійснюють господарську діяльність на основі права
оперативного використання майна, не можуть мати статусу юридичної особи і
реалізують свою господарську компетенцію в межах статусу, визначеного
господарською організацією, до складу якої вони входять.

Держава
забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.

 Суб’єкт
господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права
власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє,
користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має
право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності,
праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі
інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Власник
майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного
йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати
господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання,
не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської
діяльності, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання, склад і
компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання
управління діяльністю суб’єкта господарювання, а також приймати рішення про
припинення господарської діяльності заснованих ним суб’єктів господарювання
відповідно до законодавства.

Власник
має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення
підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за
ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для
здійснення некомерційної господарської діяльності — на праві оперативного
управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і
компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і
порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених
власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської
організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним
органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо
заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до Кодексу[18]та
інших законів.

 Власник
має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі
належних йому корпоративних прав відповідно до Кодексу [1] та інших законів.

 Право
господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє,
користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником
(уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо
окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Кодексом [1] та
іншими законами.

Власник
майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом
підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного
йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в
оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо
захисту права господарського відання застосовуються положення закону,
встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює
господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на
захист своїх майнових прав також від власника.

 Правом
оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб’єкта
господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим
за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної
господарської діяльності, у межах, встановлених Кодексом [1] та іншими
законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник
майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом
господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в
оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і
має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно,
що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

 Право
оперативного управління захищається законом відповідно до положень,
встановлених для захисту права власності.

 Суб’єкт
господарювання — відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської
організації використовує надане йому майно для здійснення господарської
діяльності на праві оперативного використання майна.

Обсяг
майнових правомочностей суб’єкта господарювання у межах права оперативного
використання майна визначається господарською організацією, до складу якої
входить зазначений суб’єкт, відповідно до закону.

 Майном
у Кодексі [1] визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи
нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи
використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх
балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих
суб’єктів.

Залежно
від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської
діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів,
коштів, товарів.

Основними
фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та
устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя,
господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено
законодавством до основних фондів.

Оборотними
засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що
швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що
віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами
у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній
валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими
суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами
у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні
запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим
видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.

 Джерелами
формування майна суб’єктів господарювання є:

—
грошові та матеріальні внески засновників;

—
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

—
доходи від цінних паперів;

—
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

—
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що
належать їм, придбання майна інших суб’єктів;

—
кредити банків та інших кредиторів;

—
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

інші
джерела, не заборонені законом.

Суб’єкти
господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого
законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також
придбавати цінні папери інших суб’єктів господарювання.

Цінним
папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує
грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом
господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання
зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що
випливають з цього документа, іншим особам.

 В
Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні
папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом,
використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх
державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські
зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, інші види цінних паперів,
передбачені Кодексом [1] та іншими законами.

Цінні
папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні папери передаються
шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав
за цінним папером до іншої особи), якщо інше не передбачено законом або в них
спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі. Цінні папери на
пред’явника обертаються вільно.

Порядок
іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється
законом.

Правовий
режим цінних паперів визначається Кодексом [1] та іншими законами.

Господарськими
товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені
юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в
підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках,
передбачених Кодексом [1], господарське товариство може діяти у складі одного
учасника.

Засновниками
і учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники
господарських відносин, зазначені у статті 2 Кодексу [1], а також громадяни,
які не є суб’єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в
господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб
встановлюються Кодексом [1], іншими законами.

Господарські
товариства є юридичними особами.

Суб’єкти
господарювання — юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського
товариства, зберігають статус юридичної особи.

Господарські
товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не
передбачено законом.

 До
господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства,
командитні товариства.

Акціонерним
товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть
ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних
їм акцій.

Товариством
з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд,
поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе
відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники
товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних
з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством
з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого
поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе
відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його
недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну
відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному
розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним
товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до
укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені
товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями
товариства усім своїм майном.

Командитним
товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників
здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його
зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке
за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні
в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками
повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише
особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва.

Акціонерні
товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції
відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої
підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть
відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції
закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед
заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом
підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства
мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами
товариства.

 Для
створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про
намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести
установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна
номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного
фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру,
визначеного законом.

 Засновники
акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок
здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства,
відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У
випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим
нотаріально.

 Засновники
несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли відповідно до
установчого договору.

Відкрита
підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується
засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями
акцій на суму не менш як двадцять п’ять відсотків статутного фонду і строком не
менше двох років.

Порядок
створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів,
визначається законом.

 Закрите
акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку,
передбаченому законом.

 Установчим
документом повного товариства і командитного товариства є засновницький
договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі
документи господарського товариства повинні містити відомості про вид
товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,
склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,
включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована
більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 Кодексу [1].

Статут
акціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статті
відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх
номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що
купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Статут
товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині
другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з
учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом
може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від
зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Засновницький
договір повного товариства і командитного товариства, крім відомостей,
зазначених у частині другій цієї статті, повинні визначати розмір частки
кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і
порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в
засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні
товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Найменування
господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для
повних товариств і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників
товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства
усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування
господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів
державної влади чи органів місцевого самоврядування.

 До
установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов
діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в
установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства,
воно вважається створеним на невизначений строк.

Установчі
документи господарського товариства у передбачених законом випадках
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Державна
реєстрація господарського товариства здійснюється в порядку, передбаченому
статтею 58 Кодексу [1].

Особливості
реєстрації господарських товариств, які здійснюють банківську і страхову
діяльність, а також професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначаються
Кодексом [1] та відповідними законами.

 Господарське
товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Зміни,
які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться
до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що
встановлені для державної реєстрації товариства. Господарське товариство
зобов«язане у п»ятиденний строк повідомити орган, що здійснив реєстрацію, про
зміни в установчих документах товариства.

 Господарське
товариство є власником [4]:

—
майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески;

—
продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства;

—
доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

—
іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Вкладами
учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки,
споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права
користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,
спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти
інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад,
оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді
товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах
господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється
використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти,
кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників —
юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного
фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути
перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому
порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений
декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

 Сума
вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний
фонд товариства.

Товариство
має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в
порядку, встановленому Кодексом [1] та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення
товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення
цих змін до державного реєстру.

 У господарському
товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому
установчими документами, але не менш як двадцять п’ять відсотків статутного
фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими
документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)
фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п’яти
відсотків суми прибутку товариства.

Прибуток
господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської
діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на
оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені
законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах
банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків,
залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання
відповідно до установчих документів товариства.

1.2
Організація фінансів підприємства

1.2.1
Сутність фінансів підприємства

Фінанси
підприємства – це сукупність економічних, грошових відносин, що виникають у
процесі виробництва, розподілу і використання сукупного суспільного продукту,
національного багатства, і зв’язані з утворенням, розподілом і використанням
валового доходу, грошових нагромаджень і фінансових ресурсів підприємств [10].

До
фінансових відносин, що визначають зміст даної категорії, прийнято відносити
грошові відносини, що виникають у процесі розширеного відтворення, а саме:

1) 
між
підприємствами й іншими суб’єктами господарювання;

2) 
між
підприємствами і бюджетною системою;

3) 
між
підприємствами і фінансово-кредитною системою;

4) 
усередині
різних об’єднань підприємств;

5) 
усередині
підприємства.

Роль
фінансів підприємства полягає в наступному [12 ]:

1.
Розподіляючи і перерозподіляючи національний доход і національне багатство на
загальнодержавному рівні, фінанси підприємств забезпечують формування
фінансових ресурсів країни, використовуваних для утворення бюджету і
позабюджетних суспільних фондів.

2. У
ході розподілу і перерозподілу національного доходу і національного багатства
на рівні підприємств вони забезпечують сферу матеріального виробництва
необхідними фінансовими ресурсами і коштами для безупинного процесу розширеного
відтворення.

3. На
рівні виробничих колективів за допомогою фінансів формуються такі грошові
фонди, як фонди оплати праці і матеріального стимулювання, здійснюються
програми соціального розвитку колективів підприємств.

4.
Важливої є роль фінансів підприємств у збалансованості в народному господарстві
між матеріальними і грошовими фондами, призначеними для цілей споживання і
нагромадження. Від ступеня забезпечення такої збалансованості багато в чому
залежать стабільність національної грошової одиниці, грошовий обіг, стан
платіжно-розрахункової дисципліни в народному господарстві.

5.
Безпосередній зв’язок фінансів підприємств і фінансів галузей народного
господарства з усіма фазами відтворювального процесу обумовлює їх високу
потенційну активність і велику можливість впливу на всі сторони господарювання.

6.
Фінанси підприємств можуть служити важливим інструментом державного регулювання
економіки. З їхньою допомогою здійснюється регулювання відтворення виробленого
продукту, забезпечується фінансування розширеного відтворення на основі
оптимального співвідношення між засобами, спрямованими на споживання і
нагромадження.

Фінанси
підприємств виконують три основні функції [23]:

— 
розподільну;

— 
контрольну;

— 
формування
грошових доходів;

Під
розподільною функцією фінансів підприємства варто розуміти здійснення ними
своєї діяльності в процесі розподілу валового внутрішнього продукту
підприємства.

Під
контрольною функцією фінансів підприємства варто розуміти внутрішньо властиву
їм здатність об’єктивно відбивати і тим самим контролювати стан економіки
підприємства.

Фінансові
відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається
формування власних засобів підприємства, його доходів, залучення позикових
джерел фінансування господарської діяльності, розподіл доходів, що утворяться в
результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Організація
господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто
первісного капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і
приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна
будь-якого підприємства.

При
створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних
фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення
нормальної виробничо — господарської діяльності, вкладається в придбання
ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим доходним фактором.
Таким чином, первісний капітал інвестується у виробництво, у процесі якого
створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції.

Після
реалізації продукції вона приймає грошову форму — форму виторгу від реалізації
вироблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Виторг
— це ще не доход, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції
коштів і формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. У результаті
використання виторгу з нього виділяються якісно різні складові частини
створеної вартості.

Насамперед
це зв’язано з формуванням амортизаційного фонду, що утворюється у виді
амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і
нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов’язковою умовою утворення
амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження
виторгу.

Оскільки матеріальну основу
створюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби
і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами, зносом
основних виробничих фондів, заробітною платою працівників складають витрати
підприємства з виробництва продукції, що приймають форму собівартості.

До надходження виторгу ці витрати
фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а
авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів
оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву
продукції відшкодовуються.

Відокремлення
витрат у виді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації
продукції виторг і зроблені витрати. Зміст інвестування засобів у виробництво
продукції складається в одержанні чистого доходу , і якщо виторг перевищує
собівартість, то підприємство одержує його у виді прибутку.

Прибуток
і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у
виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими
воно розпоряджається самостійно. Оптимальне використання амортизаційних
відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції
на розширеній основі.

Призначення
амортизаційних відрахувань — забезпечувати відтворення основних виробничих
фондів і нематеріальних активів.

На
відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у
розпорядженні підприємства, його значна частина у виді податків надходить у
бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між
підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу [23].

Прибуток,
що залишається в розпорядженні підприємства — це багатоцільове джерело
фінансування його потреб, але основні напрямки його використання можна
визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на
нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Амортизаційні
відрахування і частина прибутку, що направляється на нагромадження, складають
грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково —
технічний розвиток, формування фінансових активів — придбання цінних паперів,
внески в статутний капітал інших підприємств і т.п.

Інша
частина прибутку, використовується на нагромадження, направляється на
соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на
споживання, у результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і
особами — акціонерами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.

 1.2.2
Фінансовий механізм отримання прибутку підприємства

Прибуток
є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича
категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного
виробництва [23].

Поява
прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії “Витрати виробництва”.
Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що

Рис.1.1 Загальна схема функціонування
фінансово-товарних потоків в процесі розширеного відтворення

реалізується
підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Відособлення
частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як
собівартість продукції.

Додатковий
продукт – це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного
продукту. додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є
однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток
– це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до
розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному
продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Об’єктивна основа
існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового
продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток є
об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають
об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й
розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас
прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської
діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її
результати і зазнає впливу багатьох чинників.

На
формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто
ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь
господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових
результатів(Рис.1.2).

Отримання
прибутку від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) залежить від
здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою
частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої
на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого
прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних
бухгалтерського обліку[30].

Реально
формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.
Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою
від вантаження продукції (товарів), а для робіт(послуг) – за датою фактичного
виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на
банківський рахунок постачальника.

На
рис. 1.3 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації
продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від
реалізації [23].

Прибуток
від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників:
обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації
продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції,
частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Зміна
обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не
тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки
змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції);
витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої
продукції).

1.3
Менеджмент структури витрат в собівартості продукції

Будь-яке підприємство намагається не тільки
продати свій товар по вигідній високій ціні, але і скоротити свої витрати на
виробництво і реалізацію продукції. Якщо перше джерело збільшення доходів
підприємства багато в чому залежить від зовнішніх умов діяльності підприємства,
то друге — практично винятково від самого підприємства, точніше, від ступеня
ефективності організації процесу виробництва і наступної реалізації зроблених
товарів [18].

Багато
економістів внесли істотний вклад у вивчення витрат. Наприклад, теорія витрат
К.Маркса ґрунтується на двох принципових категоріях — витрати виробництва
і витрати обертання. Під витратами виробництва розуміються витрати на
зарплату, сировину і матеріали, сюди ж входять амортизація засобів праці і т.д.
Витрати виробництва повинні нести організатори підприємства з метою створення
товарів і наступного одержання прибутку. У вартості одиниці товару, витрати
виробництва складають одну з двох її частин. Витрати виробництва менше вартості
товару на величину прибутку.

Категорія
витрати обертання зв’язана з процесом реалізації товарів. Додатковими витратами
обертання є витрати на упакування, сортування, транспортування і збереження
товарів. Цей вид витрат обертання близький до витрат виробництва і, входячи у
вартість товару, збільшує останню. Додаткові витрати відшкодовуються після
продажу товарів з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обертання — витрати на
торгівлю (зарплата продавців і т.д.), маркетинг (вивчення споживчого попиту),
рекламу, витрати на оплату персоналу штаб-квартири і т.д. Чисті витрати не
збільшують вартості товарів, а відшкодовуються після продажу з прибутку,
створеного в процесі виробництва товарів.

Сучасні
концепції витрат у центрі класифікації містять — взаємозв’язок між обсягом
виробництва , витратами і ціною на даний вид товарів. Витрати поділяються на не
залежні і залежні від обсягу виробленої продукції.

Постійні
витрати не
залежать від величини виробництва, існують і при нульовому обсязі виробництва.
Це попередні зобов’язання підприємства (відсотки по позиках і ін.), податки,
амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на
обслуговування устаткування при нульовому обсязі виробництва, зарплата
управлінського персоналу і т.д. Перемінні витрати залежать від кількості
виробленої продукції, складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату
робітникам і т.д. Сума постійних і перемінних витрат утворить валові витрати
— суму грошових витрат на виробництво визначеного виду продукції. Для
виміру витрат на виробництво одиниці продукції використовуються категорії
середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють
частці від розподілу валових витрат на кількість зробленої продукції. Середні
постійні витрати визначаються розподілом постійних витрат на кількість
зробленої продукції. Середні перемінні витрати утворяться розподілом
перемінних витрат на кількість зробленої продукції.

Для
досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір випуску
продукції. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних
витрат. Граничні витрати являють собою додаткові витрати на виробництво
кожної додаткової одиниці продукції в порівнянні з даним обсягом випуску. Вони
розраховуються вирахуванням сусідніх значень валових витрат. У конкретній
практиці застосування розрахунку витрат для аналізу діяльності підприємств в
Україні й у західних країнах маються як подібності, так і розходження. В
Україні широко використовується категорія собівартість, що представляє
собою сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Теоретично в
собівартість повинні входити нормативні виробничі витрати, але на практиці до
неї відносять наднормативна витрата сировини, матеріалів і т.д. Собівартість
визначають на основі додавання економічних елементів (однорідних по
економічному призначенню витрат) чи шляхом підсумовування статей калькуляції,
що характеризують безпосередні напрямки тих чи інших витрат для калькулювання
собівартості, застосовується класифікація прямих і непрямих витрат (витрат). Прямі
витрати — це витрати, безпосередньо зв’язані зі створенням одиниці
товару. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення виробничого
процесу даного виду продукції на підприємстві. Загальний підхід не виключає
розходжень по конкретній класифікації деяких статей.

У
сучасному економічному аналізі використовується вищеописаний розподіл витрат
(витрат) на постійні і перемінні, причому прямі і частина непрямих витрат
відносяться до перемінних, а частина непрямих витрат, що залишилася, (не
залежних від обсягу виробництва) — до постійних. Нерідко перша з вищевказаних
частин непрямих витрат виділяється в окрему групу — частково перемінні
витрати, оскільки ці витрати змінюються по своїй величині не в прямо
пропорційній залежності від зміни обсягу виробленої продукції. Розподіл витрат
на прямі і перемінні дозволяє одержати показник — додану вартість,
обумовлену вирахуванням із загального доходу (виторгу) підприємства перемінних
витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого
прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність виробництва і
реалізації поза залежністю від прямо залежних від величини обсягу виробництва
перемінних витрат .

 Керування
витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію по місцях і центрам
відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування ( робоче місце,
ділянка, цех). Під центром відповідальності – розуміють організаційна єдність
місць витрат з центром відповідальності за їхній рівень [9].

По
центрах відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються
фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість
одиниці продукції(послуг). При цьому важливе значення має розподіл витрат щодо
кожного центра відповідальності на прямі і непрямі , перемінні і постійні.
Перший розподіл має важливе значення для визначення собівартості окремих
виробів(калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносяться на продукцію
центрів відповідальності(місць витрат), а непрямі – формуються в цих центрах ,
а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на перемінні
і постійні щодо центрів відповідальності( місць витрат) важливий для розрахунку
так званих гнучких кошторисів і оцінки діяльності.

Собівартість
продукції — один з найважливіших економічних показників діяльності промислових
підприємств і об’єднань, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства,
зв’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що
обходиться підприємству продукція, що випускається їм. У собівартість
включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних
фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) і
витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Розрізняють
три види собівартості продукції. Цехова собівартість включає витрати
даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (загальнофабрична)
собівартість показує усі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна
собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво,
але і на реалізацію продукції. Витрати на виробництво промислової продукції плануються
і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.

Угруповання
по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у
якому визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума
амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати
підприємства. Це угруповання використовується також для узгодження плану по
собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних
коштів і контролю за їхнім використанням. У промисловості прийняте наступне
угруповання витрат по їхніх економічних елементах:

—
сировина й основні матеріали,

—
допоміжні матеріали,

—
паливо (з боку),

—
енергія (з боку),

—
амортизація основних фондів,

—
заробітна плата,

—
відрахування на соціальне страхування,

—
інші витрати, не розподілені по елементах.

Співвідношення
окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на
виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво
неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.

Угруповання
витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати
підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські
нестатки. По економічних елементах не можна, як правило, визначити собівартість
одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах
витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям
калькуляції).

Угруповання
витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню,
знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів
продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для
того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень
собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У
промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних
статей:

1)
сировина і матеріали

2)
паливо й енергія на технологічні нестатки

3)
основна заробітна плата виробничих робітників

4)
витрати на утримання і експлуатацію устаткування

5)
цехові витрати

6)
загальнозаводські (загальнофабричні) витрати

7)
втрати від браку

8)
невиробничі витрати.

Перші
сім статей витрат створюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість
складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.

Таблиця 1.1 — Класифікація витрат по
економічних елементах і калькуляційних статтях

Угруповання витрат на виробництво по економічних елементах	Угруповання витрат на виробництво по калькуляційних статтях витрат
1. Сировина й основні матеріали (за винятком поворотних відходів)	1. Сировина і матеріали
2. Покупні комплектуючі вироби і матеріали	2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств
3. Допоміжні матеріали	3. Поворотні відходи (віднімаються)
4. Паливо з боку	4. Паливо для технологічних цілей
5. Електроенергія з боку	5. Енергія для технологічних цілей
6. Заробітна плата основна і додаткова	6. Основна заробітна плата виробничих робітників
7. Відрахування на соціальне страхування	7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників
8. Амортизація основних фондів	8. Відрахування на соціальне страхування
9. Інші грошові витрати	9. Витрати на підготовку й освоєння виробництва
10. Витрати по змісту й експлуатації устаткування
11. Цехові витрати
12. Загальнозаводські витрати
13. Втрати від браку (тільки виробництва, де втрати дозволені в межах установлених норм)
14. Інші виробничі витрати
15. Разом виробнича собівартість
16. Позавиробничі витрати витрати
17. Разом повна собівартість

1.4
Специфіка державного регулювання та розвитку конкуренції на ринку хліба в
Дніпропетровській області у 2003 — 2004 роках

Основними
особливостями роботи хлібопекарських підприємств є :

—
ненадійність ринку зерна, який залежить від реалізації кліматичних умов та
щорічного врожаю зерна не тільки на Україні, але і в зернових зонах світу;-
необхідність реалізації основного обсягу виробленої продукції на протязі 24
годин, що потребує оперативного керування територіальними ринками збуту
продукції та цінами реалізації; табл. 1.2 наведені основні результати роботи
ВАТ “ХЛІБ” та його основних конкурентів у Дніпропетровській області (без
врахування конкуренції хлібозаводів

Запорізької області).

На рис.1.1 наведена асортиментна
структура реалізації хліба по Україні.

Таблиця 1.2 – Основні
конкурентні показники діяльності підприємств –

 хлібозаводів на
ринку Дніпропетровської області станом на

Як
показують дані табл.1.2 конкурентне середовище хлібного ринку виробників у
Дніпропетровській області за результатами 2003 року характеризується
підвищенням монополізації виробництва великими хлібозаводами та банкрутством
районних хлібозаводів, які не витримали підвищення цін на борошно у 2003 році,
оскільки виробляли сорти хліба, віднесені до “соціальних”, тобто з регульованою
державою ціною.

На
рис. 1.2 наведені основні сорти “соціального” хліба – тобто хліба, ціни на який
регулюються державою з неврожаю 2003 року.

Державне регулювання
цін на “соціальні” сорти хліба впроваджувалося в Україні в 2003 році в стані
ажіотажного попиту та підніття цін на хлібному ринку України, що
характеризується наступними даними історичного аналізу.

Ажіотаж
хлібного ринку України – 2003

За останні два тижні
липня 2003 року хліб в Україні подорожчав на 20—30 копійок. Місцями, як-от в
Ужгороді, ціни сягали взагалі аж трьох гривень. І рано тішитися, якщо вашу
область загальноукраїнська тенденція оминула — значить, місцеві пекарі
тримаються з останніх сил, які ось-ось мають здати. Хвиля подорожчання шириться
стихійно і безпосередньо залежить від волі місцевої влади, оскільки центральна
(Кабмін) досі воліла за краще відмежуватися від соціально вибухової проблеми. Щоправда,
учора в уряді Ониковича під головуванням першого віце-прем’єра Миколи Азарова
відбулася нарада з хлібного питання. На якій, однак, не домовилися ні до чого
кращого, ніж повернутися до цієї теми пізніше — після восьмого листопада 2003
року.

Урядова політика
адміністративного стримування цін на хліб зазнала остаточного фіаско. У жовтні
2003 року більшість областей якщо не перейшли до вільного ціноутворення, то
принаймні визнали, що на збереження «красивої міни» й низьких цін у
регіональних «засіках» уже не вистачає ні дешевої пшениці, ні фінансів для
покриття пекарських збитків. Сталося те, про що фахівці зернового ринку
попереджали ще влітку 2003 року: хліб почав стрімко дорожчати. В деяких
регіонах за кілограмову паляницю вже просять три гривні.

У магазинах
ціни на «продукт № 1» почали підвищувати ще у вересні 2003 року. Першими, за
даними Мінекономіки, наслідки неврожайного року і нефахової урядової політики
відчули закарпатці та мешканці Київської області, де кілограмова хлібинка з
борошна першого гатунку подорожчала до 1,54 і 1,43 гривні відповідно. У жовтні
2003 цінові стрибки з поодинокого явища переросли в масову лихоманку, яка, за
визнанням першого віце-прем’єра Миколи Азарова, зачепила дванадцять областей.
Буквально за останні два тижні хліб у більшості регіонів подорожчав на 15—20
відсотків. Пекарі змушено пішли на підвищення через стрибок на продовольчу
пшеницю, тонна якої в середньому коштує 1200 гривень замість торішніх 450 чи
позаторішніх 600. Зараз «першосортний» хліб, за словами Миколи Яновича,
найдорожчий на Вінниччині, де біла паляниця в середньому коштує 1,67 гривні, а
щастить найбільше миколаївцям, які за такий самий буханець віддають лише 1
гривню 22 копійки.

Не
виробивши єдиних для всіх областей правил боротьби із «хлібною лихоманкою»,
уряд дозволив регіонам жити за законами «феодальної роздрібленості», де кожен
голова-«губернатор» сам вирішує, що і як йому робити. Щоправда, в центрі
рекомендували у будь-якому випадку продотувати так звані «соціальні» — дешеві —
батон і два види паляниць, випікаючи їх у невеликій кількості. Отож області
швидко поділилися на тих, де визначилися і відпустили ціни у вільне плавання,
щоб урятувати пекарів від збитків, і на тих, де збиралися їх тримати, поки
хлібокомбінати геть не збанкрутують…

Сьогодні
влада долає кризу за рахунок фактично державного Ужгородського хлібокомбінату,
який у кілька разів збільшив виробництво не вельми популярних у місті буханців,
які, як твердять ужгородці, хибують на надмірну вологість та недопеченість.
Пересічні ціни на хліб на Закарпатті коливаються від 1 гривні 10 копійок (за
довгу «палицю», яка нагадує батон) до 1,30—1,60 гривні за паляницю з борошна
вищого сорту.

Сусіди
закарпатців — львів’яни та івано-францівці — пішли іншим, «ринковішим» шляхом.
Зазнавши за місяць до 100 тисяч збитків, пекарі переконали голову Львівської
облдержадміністрації Івана Стефанишина, що треба піднімати ціни. Хліб у Львові
подорожчав на 20 відсотків: батон тут коштує 1,15 гривні, чорний «Український»
— 1,35 гривні, а білий із борошна вищого гатунку — 1,55 гривні. «Якби влада
штучно стримувала ціни ще протягом якогось часу, це призвело б до того, що
хлібозаводи не змогли б придбати борошна, бо залишилися без оборотних засобів,
а потім — до великого стрибка ціни на хліб», — зауважив львівський керівник.

Голова
Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк також скасував своє
липневе розпорядження про регулювання цін на хліб, натомість запровадивши
максимальні ціни на борошно 1-го гатунку. Окрім того, всі франківські пекарні
зобов’язані кожну десяту паляницю випікати «соціальною» — «Формову» (по 1,54
гривні) та «Подову» (по 1,40 гривні).

Так само
зробили й тернополяни, де вирішили, що ціни на хліб можна втримати,
«загальмувавши» подорожчання борошна. Своїм розпорядженням голова облдержадміністрації
Іван Курницький тимчасово — до 1 січня 2004 року — встановив максимальну
відпускну ціну на пшеничне борошно вищого гатунку, вироблене із зерна
регіональних ресурсів, — 1170 гривень за тонну з урахуванням ПДВ. Звичайно, у
магазинах його можна продавати дорожче, ніж за гривню 17 копійок, — проте лише
з урахуванням вартості розфасовки, сказано в документі. Про ціни на хліб в
області поки що мовчать.

У
Центральній Україні «погоду» на хлібному ринку робив і робить Київ, де батон
коштує 90 копійок, чорний «Український» — 84 копійки, а кіло білого з борошна
першого сорту 1 гривню 33 копійки. Дешевизна паляниць — особлива гордість
голови Київської міськдержадміністрації Олександра Омельченка. Проте 15
листопада у столиці хліб подорожчав на 16—18 відсотків. «Український», батон та
білий коштуватимуть від 1 гривні 30 до 1 гривні 50 копійок. Перед тим, як
прийняти таке непопулярне рішення, Київміськадміністрація розглядала різні
варіанти регулювання ринку і дійшла висновку, що запобігти підвищенню цін на хлібобулочні
вироби неможливо через високі ціни на продовольче зерно. Зараз столиця
закуповує зерно для власних потреб із Росії, Казахстану, Канади і США. Проте
головною з причин, які, за словами Омельченка, позбавляють киян дешевих
буханців, став факт масового вивезення хліба в інші регіони. Щодня Київ
випускає приблизно 900 тонн хліба, з яких у інші регіони вивозиться понад
третину — 300-350 тонн.

 Згідно з
останнім «хлібним» розпорядженням, підписаним у середині жовтня, у Чернігові встановили,
що за буханець (800-грамовий) популярних «Дарницького» чи «Українського»
подового необхідно сплатити 1 гривню 6 копійок, а за батон — 1,24 гривні. Хліба
в облцентрі вистачає, бо, окрім своїх пекарень, його завозять навіть із Києва:
150 кілометрів для столичних виробників — не відстань. А в деяких райцентрах,
зокрема у Мені, столичні хліб та батони навіть стали витісняти продукцію
місцевих виробників. Тут грає роль більш висока якість і нижчі ціни. Так, ще
зовсім недавно буханка «Дарницького» у Мені коштувала гривню. За кілька
останніх днів ціна піднялася на чотири копійки. Тепер, треба чекати, ще
підніметься — з 15 листопада, коли подорожчає столичний хліб.

До
середньої у цій частині України ціни — 1 гривні 33 копійок — підтягнулися і ВАТ
«Житомирхліб», де паляниці подорожчали на 10-20 копійок. Чи втримають її після
київського підвищення? Навряд чи — інакше чернігівці і кияни переключаться на
житомирський хліб.

У Сумах,
щоб не підвищувати і так порівняно високі ціни (білий із борошна першого сорту
тут продають по гривні 50), пекарі погіршують якість паляниць. Наприклад,
французьку булку тут можна переплутати із сірим хлібом. Влада поки що мовчить і
запевняє, що контролюватиме якість.

У Полтаві
про неможливість стримувати ціни розказував із тиждень тому голова Полтавської
облдержадміністрації Олександр Удовиченко. «В область досі не прийшли оператори
з хорошими фінансовими ресурсами», — скаржився він, відтак зерно полтавські
пекарі змушені закуповувати дрібними партіями по 1240—1260 гривень за тонну. За
таких умов хіба спечеш хлібину по гривні 36? Он сусідня Кіровоградська область
уже торгує буханцями по 1 гривні 60 копійок.

На цьому
тлі найспокійніше картина виглядає у Сімферополі, де хліб завжди був одним із
найдорожчих в Україні, а влада — схильна до адмінрегулювання. Як і загалом у
Криму, там так званого соціального хліба немає, а відтак і ажіотажу, черг,
бійок. Натомість постановою Радміну АРК від 13 жовтня 2003 тимчасово, до 3
лютого 2004 року, зафіксовані ціни. Зокрема, документом визначено, що хліб із пшеничного
борошна 1-го сорту має коштувати 1,75 гривні за кілограм, хліб із суміші
житнього і пшеничного борошна — 1,50 гривні за кілограм. На решту сортів,
знову-таки до лютого, встановлено граничний рівень торговельної надбавки — 10
відсотків до оптово-відпускної ціни виробника.

Ходові
сорти хліба у Сімферополі дещо дорожчі, ніж «зафіксовані»: білий «Південний»
вагою 700 грамів коштує 2,10, півкілограмовий батон «Кримський» — 1,80 гривні,
а 600-грамова цеглинка «Курортна» — 1,55 гривні.

29.12.2003
року Віце-прем’єр України Іван Кириленко заявив, що ціни на хліб в Україні
більше не підвищаться. За його словами, до кінця року в Україну буде ввезено 3
млн. тонн продовольчого зерна, пізніше ще 1 млн. тонн. Крім того, з метою
недопущення підвищення цін як в поточному році в Україні вперше буде розроблена
і реалізована програма вирощування ярової пшениці. «Будемо «підстраховуватися»
яровими, — сказав І. Кириленко, — вже навесні почнемо реалізовувати програму».

Також
з метою уникнути зростання цін запас продовольчого зерна в наступному році буде
збільшено в 3 — 5 разів, а власний урожай, зі слів Киріленко, планують зібрати
не менше 15 млн. тонн.

Як
повідомлялося, дефіцит зерна в поточному маркетинговому році в Україні за
різними оцінками становить 3,5-4,2 млн. тонн. Україна найбільші обсяги зерна
імпортує з Казахстану і Російської Федерації. Разом з тим через обмеження, що
вводяться цими країнами на експорт зернових з січня 2004 року, Україна може
переорієнтуватися на імпорт зерна із США і Канади.

Експерти
ринку прогнозують поновлення зростання цін на продовольче зерно з лютого 2004
року через скорочення пропозиції і переорієнтації українського імпорту на більш
дороге канадське і американське зерно.

На
початку грудня І. Кириленко заявляв, що Україна планує в 2004 році зібрати
13-15 млн. тонн продовольчого зерна.

В жовтні –
листопаді 2003 року державне регулювання цін на хліб, борошно, макаронні вироби
вищого сорту відмінено. На інший хліб і основні продовольчі товари –
залишається, а саме :

— хліб з борошна першого гатунку в
роздрібній торгівлі в розмірі 1,48 грн за 1 кг;

— хліб із суміші борошна першого гатунку
та житнього в роздрібній торгівлі в розмірі 1,28 грн за 1 кг.

2 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ
ФІНАНСОВОЇ

 ТА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ХЛІБ” В 2001
– 2003

РОКАХ

2.1 Загальна характеристика ВАТ “ХЛІБ”

 ВАТ «ХЛІБ» (Хлібозавод №8) є самостійною
господарчою одиницею, яка входить в корпорацію «АТБ». Завод розташований у м.
Дніпропетровську за адресою вул. Шинна, 18. Територія заводу єдина, підрозділів
та філій, розташованих поза територією немає .

Таблиця 2.1 – Основні реєстраційні
характеристики ВАТ «Хліб»(0000381545)

Реєстрацiйнi данi
Код ЄДРПОУ:	0000381545
Назва українською мовою:	ВАТ «ХЛIБ»
Місце основної реєстрації в органах податкової служби:	402 СДПI ПО РОБОТI З ВПП У М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)
Дата основної реєстрації в ДПА:	11.05.1993
Номер основної реєстрації в ДПА:	№444
Дата реєстрації в держадміністрації:	11.05.1993
Орган державної реєстрації:	(4052092)
Статутний фонд (в грн.):	890660,00
Орган управління:	(6024)АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА ВІДКРИТОГО ТИПУ,СТВОРЕНІ НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Організаційно-правова форма:	(231)ВIДКРИТЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
Тип підприємств:	(680)ТОВАРИСТВО
Кількість співробітників:	804
Коментар:	ПЕРЕРЕЄСТРАЦIЯ В МIСЬКВИКОНКОМI 12.07.96 N 11697-АТ , 08.05.97 433-Р N12236-АТ

Код виду діяльностi	Назва виду діяльності	Дата видачі ліцензії	Назва органу, що видав ліцензію	Номер ліцензію	Ознака зовнішньоекономічної діяльності
18113	ХЛІБОПЕКАРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
71130	ОПТОВА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, КРІМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ	Займається зовнішньоекономічною діяльністю
71250	РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, КРІМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Таблиця 2.2 –
Основні види діяльності ВАТ „ХЛІБ”

Таблиця 2.3 –
Керівництво ВАТ „ХЛІБ

Посада	ПIБ	Iдентифiкацiйний №
ДИРЕКТОР	ПЕТРОВСЬКИЙ ПЛАТОН ОЛЕКСАНДРОВ	2765100172
№ телефону	960668
ГОЛОВНИЙ БУХГАЛТЕР	МАЛКОВА ОЛЬГА ОЛЕКСIЇВНА	2711211065
№ телефону	960638

Таблиця
2.4 – Засновники ВАТ „ХЛІБ”

Засновник	Код засновника-юридичної особи	Код засновника-фізичної особи	Сума внеску в статутний фонд, грн	Вид валюти
ТОВ «АГРОТЕХБIЗНЕС»	20228113	0	646 059,0	ГРИВНЯ
БУРЧАК ЕДУАРД МИКОЛАЙОВИЧ	2656000398	34 517,0	ГРИВНЯ
СУХОВЕРХИЙ АНАТОЛIЙ IВАНОВИЧ	1796710635	27 383,0	ГРИВНЯ
ЧЕРНЯВСЬКИЙ ВIКТОР ЮХИМОВИЧ	1390400116	3 290,0	ГРИВНЯ
Акціонери 2 відкритої емісії	890чел*2 ак-ции(тр.колл)	179 411,0	ГРИВНЯ

Номенклатура продукції, що
випускається, ОАО «ХЛІБ» у 2002 і 2003 роках представлена в табл.2.5, 2.6.

Таблиця 2.5 — Номенклатура продукції, що
випускається, ОАО в 2002 році

Група продукції	Вага, кг	Ціна, грн.
ХЛІБ ДАРНИЦЬКИЙ	0,800	1,0	Житній подовий, з 12.2003 р. — соціальний
ХЛІБ ТРОЇЦЬКИЙ	0,800	1,2	Пшеничний подовий, в/с і 1с.
БАТОН ДОРОЖНІЙ	0,420	0,95	Пшеничний в/с
ХЛІБ ПШЕНИЧНИЙ 1С.Ф.УП	0,600	0,8	Пшеничний 1с., формовий
ХЛІБ РОСІЙСЬКИЙ Ф.	0,650	0,85	Житньо-пшеничний, 1-2 с., формовий — соціальний
СУХАР ПАНІРУВАЛЬНИЙ	0,500	0,35	Пшеничний в/с
ХЛІБ БАВАРСЬКИЙ	0,650	0,75	Житній подовий овальний
ХЛІБ ГЕТЬМАНСКИЙ УП.	0,400	0,75	Елітний, житній формовий
ХЛІБ ЕКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ	0,650	0,8	Житньо-пшеничний, 1с., подовий
ХЛІБ СТАХАНОВСЬКИЙ Ф.	0,650	0,8	Житній, із кмином, круглий формовий
ХЛІБ УКРАЇНСЬКИЙ НОВИЙ.Ф	0,650	0,65	Ржано – пшеничний, круглий формовий

*Ф – формовий;

УП – упакований.

Оптові постачання здійснюються в реалізаційну мережу супермаркетів корпорації «АТБ» і
офіційним дилерам ОАО «Хліб»:

ЧП Харитонов – м. Дніпропетровськ, м. Кривої Ріг, м. Запорожжя і прилягаючі населені пункти; ЧП Лозовская – м. Дніпропетровськ, м. Кривої Ріг, м. Запорожжя і прилягаючі населені пункти; ЧП Корпач
– м. Дніпропетровськ, м. Кривої Ріг, м. Запорожжя, м. Марганець, м. Нікополь і прилягаючі селища.

Середньоденна реалізація дилерів складає:

— корпорація «АТБ» — 22 3000 кг/сут.;

— ЧП Харитонов – 3 700 кг/сут.;

— ЧП Лозовская – 11 500 кг/сут.;

— ЧП Корпач – 15 000 кг/сут.

Таблиця 2.6 — Номенклатура продукції ВАТ”ХЛІБ” в 2003 році

Група продукції	Вага, кг	Ціна, грн.
ХЛІБ ТРОЇЦЬКИЙ	0,75	1,42
ХЛЕБТРОЇЦЬКИЙ УП.	0,75	1,37
ХЛІБ ДАРНИЦЬКИЙ (соціальний)	0,75	1,11
ХЛІБ ДАРНИЦЬКИЙ УП.	0,75	1,16
БАТОН ДОРОЖНІЙ	0,42	1,08
БАТОН ДОРОЖНІЙ УП.	0,42	1,13
ХЛІБ БІЛИЙ 1 С.Ф. (соціальний)	0,55	0,9
ХЛІБ БІЛИЙ 1С.Ф.УП.	0,55	0,95
ХЛІБ ПШЕНИЧНИЙ УП.Ф.	0,55	1,25
ХЛІБ ПШЕНИЧНИЙ Ф.	0,55	1,2
ХЛІБ СТАХАНОВСЬКИЙ Ф.	0,65	1,25
ХЛІБ СТАХАНОВСЬКИЙ Ф.УП.	0,65	1,3
Сухар панірувальний	0,5	0,9
ХЛІБ УКРАЇНСЬКИЙ	0,75	1,2
ХЛІБ ГЕТЬМАН. УП. Ф.	0,4	0,9
ХЛІБ БАВАРСЬКИЙ	0,75	1,08
ХЛІБ БАВАРСЬКИЙ УП.	0,75	1,13
ХЛІБ БОРОДІНСЬКИЙ Ф.УП.	0,4	1
ХЛІБ СОНЯЧНИЙ	0,7	1,32
ХЛІБ СОНЯЧНИЙ УП.	0,7	1,37
ХЛІБ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Ф.УП.	0,6	1,6
ХЛІБ СОЛОДОВИЙ	0,75	1,37
ХЛІБ СОЛОДОВИЙ УП.	0,75	1,42
ХЛІБ ІЗЮМИНКА УП.	0,4	1,37

Підприємство співробітничає
з великим числом оптових покупців — приватних підприємців, що мають власну торгову мережу, на умовах договору комісії:

НП Пясковский Ю. Г. — 3 895,13 кг/сут.;
НП Шкуро — 3 798,21 кг/сут.;

НП Хорсун В. М. — 3 232,93 кг/сут.;
НП Бажанов В. В. — 2 588,11 кг/сут.;

НП Евкевич А. Е. — 2 532,19 кг/сут.;
НП Роздорожный Н. И. — 2 519,21 кг/сут.;

НП Шулік Ю.А. — 2 397,57 кг/сут.; НП Губка И.И. — 2
266,05 кг/сут.;

НП Роздорожняя Т.Ю. — 2 193,75 кг/сут.;
НП Афанасьєва В. О. — 2 192,85 кг/сут.;

НП Щербаченко В.А. — 2 028,30 кг/сут.;
НП Бажанов В. Н. — 2 025,39 кг/сут.;

НП Петрив С. Я. — 2 022,22 кг/сут.;
НП Белоусов А. О. — 1 888,42 кг/сут.;

НП Вересів К. И. — 1 778,14 кг/сут.; НП Губка
И. И. — 2 — 1 708,11 кг/сут.;

НП Дунец В. Н. — 1 425,80 кг/сут.;
НП Богданович В. В. — 916,46 кг/сут.;

НП Малыхина Е. В. — 831,08 кг/сут.;
НП Шрамко Л. Н. — 479,05 кг/сут.;

НП Агамалиев — 3 — 407,51 кг/сут.; НП Капинус П. К. — 406,29 кг/сут.

Умови роботи досить вигідні, оскільки
на оптову вибірку більш 400 грн/доба поширюються стандартні умови знижок (див. положення про знижки). У середньому
добовий тоннаж заводу складає близько 110 тонн
хлібобулочних виробів, велика частина
продукції вивозиться самовивозом.
Середньоденна сума реалізації складає 247 220
грн.(кінець 2003 г).

Штат
підприємства – 840 співробітників, що працюють у 1 – 3 зміни, середньоявочна чисельність зміни – 394 чоловік (коефіцієнт змінності –
2,13).

Підприємство
має 3 цеху ( цех № 1 – 6 ліній, цех № 2 – 3 лінії, цех № 3 – 2
лінії), до складу транспортного цеху входить 1 муковоз, 8 хлібних фургонів розвезення продукції, 1 автомобіль
-цистерна, 1 самоскид, 1 трактор, 3 легкових автомобілі. Основні постачання
вихідних матеріалів виробництва здійснюються
залізничним транспортом по системі під’їзних колій.

Підприємство,
крім оптових, співробітничає з роздрібними покупцями хлібобулочної продукції
(табл.2.7). На рис.2.2 –2.7 наведені результати аналізу структури оптових
покупців на фоні основного реалізатора продукції – корпорації засновника
“АТБ-МАРКЕТ ”(50% реалізації).

Таблиця 2.7 – Основні рознічні
покупці продукції ВАТ «ХЛІБ»

Назва клієнта	Середньодобова реалізація в кг	Назва клієнта	Середньодобова реалізація в кг
ООО Фоззи Ост	1 811,26	ЧП Алексеенко В.В.	39,29
ООО Виват-К	1 778,04	ЧП Белая Е.Н.	38,21
ЧП « СФЕРА »	1 497,94	ООО « СОЮЗ »	37,76
ЗАО Кстрейдинг	1 169,09	ЧП Фенина А.Ф.	36,34
ООО « Омега »	668,18	ЧП Безверхая Т.В.	35,63
ЧП Авки С.Н.	466,92	ЧП Матченко А.А.	34,57
ЧП КАПИНУС П.К.	406,29	ЧП МАЗУРЯНОВА С.В.	30,08
ООО Юность	331,47	ЧП Безбородько Р.А.	29,08
ООО ф-ма Исток	300,68	ЧП Спевакова Т.В.	27,10
СП с ИИООО» Кипарис»	282,60	ЧП Лившиц М.М.	26,73
ЧП Вахидов Э.К.	239,20	ДДД интернат	26,10
ЧП ВОГНИК	235,08	ООО АПК Самара	25,84
ЧП КОСТЕВИЧ В.П.	204,53	ЧП Туренко Е.В.	25,64
ООО « ТК »	204,02	ХОП «Рассвет»	23,74
ЧП Бутенко С.А.	156,10	ЧП Лазаренко В.В.	23,43
ООО Виват	154,78	ЧП Филенко И.П.	23,04
ООО « МИЛМ »	145,71	ООО » МИЛМ «СМ »Солонянский»	22,49
ЮРИДИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ	143,46	ЧП Булла С.А.	22,43
ЧП Устименко В.Я.	138,12	ЧП Мироненко Р.И.	22,22
ООО 356 Продукты Б	111,52	ЧП Галич Г.П.	21,37
ЧП Коваленко Л.С.	92,88	ООО «Смеричка»	20,74
ЧП КОВАЛЕВА А.Д.	92,15	ЧП Кобцева М.Ф.	20,05
ООО « РУШ-ИНДАСТРИАЛ «	90,88	ЧП Богданов Н.П.	19,50
ЧП Креников А.В.	82,45	ЧП ПИЛЬЧОНОК С.Ф.	19,16
ЧП Корсун Л.В.	71,60	ООО м-т Юбилейный	18,61
ЧП Гусев С.Е.	68,97	ЧП Дригола Г.М.	17,18
ЧП Нагибина В.Н.	59,95	ВПУ — 17	16,93
ЧП Дыбченко В.П.	57,32	МЧП «Артур»	16,88
ДП ДОГР Центральний	56,55	СП ПО ЮМЗ «Южный»	15,95
ЧП Гусева В.Ю.	52,48	ЧП Тельних П.А.	15,21
ЧП Кочура Ю. М.	49,59	СПТУ N 65	14,76
ЧП БУНЬЯТОВ Р.С.	46,50	ЧП Скрипник Ю.Б.	14,09
ООО « АЛИКОН-МАРКЕТ»	45,97	ЧП Краселюк О.В.	13,49
ЧП Харитонова И.Ю.	44,30	ООО Александр 2000	11,14
ЧП ШИНКАРЕНКО Г.М.	43,42	ЧП Малюта А.И.	10,09
ЧП Шваб Е.А.	43,07	ЧП Шевченко И.Н.	9,40
ООО Ф-КА БЕРЕЗКА	42,53	ЧП Казаченко Ю.М.	8,91
ООО СаМакс	41,89	ЧСОШ № 3	8,59
ООО МФ » Рейнфорд «	41,75	ЧП Дейнека М.С.	7,67
ЧП Гаевая Е.В.	40,71	ООО «Каскад-сервис»	7,60

Рис.2.2 Структурний розподіл реалізації
хлібної продукції ВАТ „ХЛІБ” між  ООО „АТБ-Маркет” та іншими оптовими покупцями
(до 50 т за місяць)  у 2002 році

Рис.2.3 Структурна доля ООО „АТБ – Маркет” у
загальному обсягу реалізації  хлібної продукції ВАТ „ХЛІБ” у 2002 році

Рис.2.4 Структурний розподіл реалізації
хлібної продукції ВАТ „ХЛІБ” між  ООО „АТБ-Маркет” та іншими оптовими покупцями
(до 80 т за місяць)  у 2003 році

Рис.2.5 Структурна доля ООО „АТБ-Маркет” у
загальному обсягу реалізації  хлібної продукції ВАТ „ХЛІБ” у 2003 році

Рис.2.6 Місячна динаміка структурного розподілу
реалізації хлібної продукції  ВАТ „ХЛІБ” між ООО „АТБ-Маркет” та іншими
оптовими покупцями  (до 20 т за місяць) у 2003 році

Рис.2.7 Щоденна структура розподілу
реалізації хлібної продукції ВАТ „ХЛІБ”  між ООО „АТБ-Маркет” та іншими
оптовими покупцями (до 1 т за день)

2.2
Джерела інформації для аналізу та управління фінансами  підприємства

 Аналіз
фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами
проводиться на основі його фінансових звітів [6].

Метою
фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан,
результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної
для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних рішень.

З 1
січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім
банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності, що
відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках
фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу :

Форма
№1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і
капітал підприємства на встановлену дату [7].

Форма
№2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові
результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [8].

У
табл. 2.1 приведена динаміка статей балансу ВАТ «ХЛІБ» за 2002 — 2003 роки.

У
табл.2.2 приведена поквартальна динаміка статей звітів про фінансові результати
ВАТ «ХЛІБ » за 2001 — 2003 роки.

У
табл. 2.3 приведена помісячна динаміка розрахунків сплати податку на додану
вартість як різниці отриманого в виручці та сплаченого за сировину, матеріали
та послуги при вироблені продукції ПДВ [5] у 2002 та 2003 роках.

Таблиця 2.1 –
Балансовий звіт ВАТ “ХЛІБ” за 2002 –2003 роки

2.3 Структурний аналіз динаміки розвитку ВАТ “ХЛІБ”

2.3.1 Аналіз
складу та джерел майна (активів) підприємства

Аналіз фінансово-економічного стану
підприємства проводиться на основі його фінансових звітів [7],[8]:

Форма №1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан,
що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату .

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що
містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства
за звітний і попередній періоди .

У табл.2.4 представлені результати
вертикального і горизонтального ана-лізу балансу підприємства ВАТ «ХЛІБ» за
2002 — 2003 роки , що дозволяють аналізувати як динаміку зміни сум статей
балансу підприємства протягом року по кварталах, так і досліджувати зміну
внутрішньої структури статей балансу [16].

Основні
результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів
балансу підприємства у вертикальному і горизонтально-хронологічному розрізах ,
дозволяють констатувати наступне :

1. За звітний період (2003 рік) у структурі
пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

— 
при
загальному зростанні валюти балансу на +36,81 % (з 6,897 млн.грн. до 9,435
млн.грн.), власний капітал зріс на +15,11 % за рахунок зростання статутного
фонду на кошти розподілу заробленого прибутку 2002 року та прибутку 2003 року;

— 
у
звітному періоді підприємство підвищило нерозподілений прибуток на 56,1 %
(стратегічний запас стійкості);

— 
довгострокові
кредитні ресурси знизилися на –23,18% , при цьому довгострокові кредити банків
вичерпані та не пролонговані;

— 
якщо у
базовому періоді власний капітал становив долю 30,21% в валюті пасивів балансу,
то у звітному –
тільки 25,41%;

— 
кредиторська
заборгованість незначно впала на — 3,00 % та становить долю 21,45% в валюті
балансу замість 30,25% в базовому періоді (на початок 2003 року);

— 
векселі
видані, які становили в базовому періоді долю 9,06% в валюті балансу, в
звітному періоді різко підвищилися та становлять долю 28,35% в валюті балансу
внаслідок зростання з 0,62 млн.грн. до 2,675 млн.грн. (на 328,2 %) ;

— 
таким
чином запозичені поточні зобов’язання зросли у звітному періоді на 67,11% і
становлять долю 65,51% замість 53,63% у базовому періоді;

У
такий спосіб підприємство ВАТ “ХЛІБ” впроваджує у своїй діяльності механізми
виключно комерційних позичок (видані векселі та кредиторська за-боргованість) ,
мінімізуючи застосування механізмів банківського кредиту-вання.

2. У
структурі активів за звітний період (2003 рік) виникли наступні істотні зміни :

— 
необоротні
активи зменшилися на – 6,5% за рахунок введення в основні фонди частини
незавершеного будівництва та зносу основних засобів практично на ту ж суму
(еквівалентне оновлення основних фондів) ;

— 
доля
необоротних фондів в валюті балансу активів у звітному періоді впала з 60,79 %
(базовий період) до 41,55% при падінні фактичної суми необоротних активів з 4,19
млн.грн.(базовий період) до 3,92 млн.грн. (звітний період), що є дуже
позитивним фактором розвитку виробництва ;

— 
загальна
доля оборотних активів в валюті балансу зросла з 39,21 %(базовий період) до
58,45% при зростанні суми оборотних активів на + 103,9% ( з 2,7 млн.грн. до
5,52 млн.грн.);

— 
доля
виробничих запасів в валюті балансу активів зменшилася з 24,3%(базовий період)
до 22,45% , що підвищує стійкість підприємства;

— 
доля
дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла в валюті балансу
активів з 11,7%(базовий період) до 12,93% при зростанні суми дебіторської
заборгованості на +51,18% (з 0,8 млн.грн. до 1,22 млн.грн.);

— 
сума
отриманих векселів за відпущену продукцію зросла з 0,099 млн.грн.(базовий
період) до 1,497 млн.грн. у звітному періоді, займаючи структурну долю 15,87 %
у валюті активів проти 1,44% у базовому періоді;

— 
доля суми
грошових коштів в касі у звітному періоді в валюті балансу зросла з 1,98% до
7,72%, що різко підвищило платоспроможність;

Таким
чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить про зміну механізму
розрахунків за відпущену продукцію (зростання долі отриманих векселів), що при
нерозвинутості ринку продажу векселів в Україні може знизити доходність
підприємства.

2.3.2
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

При
аналізі фінансових результатів діяльності використані Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати» (Форма 2), що
обумовлюють зміст і форму Звіту , а також загальні вимоги до розкриття його
статей [8].

Результати
вертикально-горизонтального аналізу звіту про фінансові результати 2001 — 2003 наведені
в табл.2.5.

Результати ретроспективного аналізу результатів
фінансової діяльності і структури витрат підприємства , дозволяють констатувати
наступне:

— 
отриманий
доход за реалізовану продукцію зріс з рівня 32,3 млн.грн. (2001) та 30,4
млн.грн.(2002) до рівня 59,4 млн.грн.у 2003 році;

— 
доля собівартості у
чистому доході від реалізації продукції зростає та становить від 97,24% (2001
рік) – 98,21%(2002 рік) – 99,84%(2003 рік),

що приводить до
знаходження суми прибутку в діапазоні 1-2% від валового доходу;

— 
зростання собівартості в
основному пов’язане з зростанням долі матеріальних витрат з 75,7% до 84,87% за
рахунок різкого зростання цін на зерно;

— 
 доля заробітної плати в
собівартості знизилась у звітному році(2003) з 11,81%(базовий — 2002) до 6,39%,
таким чином підвищення цін на продукцію відбулося не за рахунок зростання
заробітної плати;

— 
доходність акцій у
звітному періоді зросла до 20,15% від номіналу у зрівнянні з дивідендами 17,01%
у базовому(2002 році), при цьому кількість акцій зросла відповідно зростанню
статутного фонду з 6072 до 8907 номіналом по 100 грн. ;

Таким чином, фінансові результати свідчать
про інвестиційну привабливість підприємства ВАТ “ХЛІБ”, оскільки рівень
дивідендів вище за ставку депозитів у комерційних банках.

2.4 Коефіцієнтний аналіз економічних показників діяльності  ВАТ “ХЛІБ”

В табл. 2.6 наведені алгоритми розрахунків
показників рентабельності діяльності підприємства [14] з використанням форм
фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати
фінансової діяльності” :

Таблиця 2.6 — Алгоритми розрахунку
показників рентабельності

№ п/п	Показник	Умовн поз-ня	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	Rзв	Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів	Форма 2(190) / Форма1 (280)
2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	Rа	Чистий Прибуток / Валюта активів	Форма 2(220) / Форма1 (280)
3	Рентабельність власного капіталу	Rвк	Чистий Прибуток / Власний капітал	Форма 2(220) / Форма1 (380)
4	Рентабельність виробничих фондів	Rвф	Чистий Прибуток / Виробничі фонди	Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120)
5	Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації	Rq	Прибуток від реалізації / Виручка	Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035)
6	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	Rqоп	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	Форма 2(100) / Форма 2 (035)
7	Рентабельність реал. продукції за прибутком	Rqч	Чистий прибуток / Виручка	Форма 2(220) / Форма 2 (035)
.8	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	Ксез	Реінвестований прибуток / Власний капітал	Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380)
9	Коефіцієнт реінвестування	Кр	Реінвестований прибуток / Чистий прибуток	Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220)
10	Період окупності капіталу	Тк	Активи/Чистий прибуток	Форма 1(280) / Форма 2 (220)
11	Період окупності власного капіталу	Твк	Власний капітал / Чистий прибуток	Форма 1(380) / Форма 2 (220)

В табл. 2.7 наведені алгоритми розрахунків
показників ділової активності діяльності підприємства з використанням форм
фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати
фінансової діяльності” [7],[8]:

Таблиця 2.7 — Алгоритми розрахунку
показників ділової активності

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1	Коефіцієнт трансформації	Кт	Чиста виручка від реалізації / Валюта активів	Форма 2(035) /Форма1 (280)
2	Фондовіддача	Фоф	Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди	Форма 2(035) /Форма1 (030)
3	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Ко	Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти	Форма 2(035) /Форма1 (260+270)
4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	Чо	365/ Ко	365 / Ко
5	Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти)	Коз	Собівартість реалізації / Середні запаси	Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150)
6	Період одного обороту запасів(днів)	Чз	365 / Коз	365 / Коз
7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності(обороти)	Кдз	Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість	Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210)
8	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	Чдз	365 / Кдз	365 / Кдз
9	Коефіцієнт оборотності готової продукції	Кгп	Чиста виручка від реалізації / Готова продукція	Форма 2(035) /Форма1 (130)
10	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Чкз	Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації	Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040)
11	Період фінансового циклу (днів) — період обороту коштів	Чфц	Чфц= Чоц — Чкз	Чфц= Чоц – Чкз
12	Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність)	Квк	Чиста виручка від реалізації / Власний капітал	Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

В табл. 2.8 наведені алгоритми розрахунків
показників майнового стану підприємства з використанням форм фінансової
звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової
діяльності” [7],[8]:

Таблиця 2.8 — Алгоритми розрахунку
показників майнового стану

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1.	Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	Ч овф	Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи	Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270)
2	Частка основних засобів в активах	Ч оз	Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів	Форма 1(030) / Форма1 (280)
3	Коефіцієнт зносу основних засобів	К зн	Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів	Форма 1(032) / Форма1 (031)
4	Коефіцієнт оновлення основних засобів	К он	Збільшення за звітний період первісної вар-тості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів	Форма 1((031к)-(031п)) / Форма1 (031п)
5	Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	Ч дф	Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів	Форма 1(040+045) /Форма1 (280)
6	Частка оборотних виробничих активів	Ч ова	Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів	Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280)
7	Коефіцієнт мобільності активів	К моб	Мобільні активи / Немобільні активи	Форма 1(260+270) /Форма1 (080)

Платоспроможність
підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові
зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов
[16]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як
майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими
короткостроковими зобов’язаннями.

Платоспроможність
підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів
балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви,
тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники
ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні
(короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт
загальної ліквідності (К_л.заг.) (коефіцієнт
покриття) – це відношення поточних активів (А_пот) до поточних
зобов’язань (З_пот):

 , (2.1)

де :  — поточні активи балансу
(Форма 1 строка 260);

   — поточні зобов ‘ язання
балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей
результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць
поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. При К_л.заг.<2
вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий
ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу
воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [18].

Коефіцієнт
термінової ліквідності (К_л.терм.) – це відношення
активів високої ліквідності (А_лікв) до поточних зобов’язань:

 , (2.2)

де : А_лікв — активи
високої ліквідності = поточні активи – запаси ( Форма 1строки
(260-100-110-120-130-140-150);

Коефіцієнт
абсолютної ліквідності (К_{л. абс.}) характеризується
відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Ц_п)
до поточних зобов’язань:

 , (2.3 )

де : Г,Ц_п – грошові
засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1

 строки (230+240)) ;

Значення
цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2-0,25 [18].

Співвідношення короткострокової дебіторської та
кредиторської заборгованостей – показує наскількі термінові надходження від
боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до
підприємства :

 , (2.4)

де : Здеб – короткострокова
дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));

 Зкред – короткострокова кредиторська
заборгованість (Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими ,
якщо він перевищує 1,25 [18].

Однією з
найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова
стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності
підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

В табл.2.9
наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з
використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про
результати фінансової діяльності” [7],[8]:

Для
оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту
покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з
послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [23]:

— 
власні
оборотні кошти (Н_ВОК);

— 
власні
оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (Н_ВОК + Дп);

— 
власні
оборотні кошти, довго- та короткострокові кредити і позики

(Н_ВОК
+ Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими
варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [18]:

1.
Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних
коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < Н_ВОК

2.
Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів
залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З
< Н_ВОК+Дп

3. Нестійкий фінансовий стан – для
забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і
позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність
порушена, але є можливість її відновити:

 < Н_ВОК + Дп + ДФЗ

4. Кризовий фінансовий стан – для
забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству
загрожує банкрутство:

З > Н_ВОК + Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування
є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є
платоспроможність (ліквідність).

Таблиця 2.9 — Алгоритми розрахунку
показників фінансової стійкості

Показник	Умов. позн.	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1	Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	Рк	Оборотні активи – короткострокові зобов ‘ язання	Форма 1(260+270-620-630)
2	Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Кзвк	Власні обігові кошти / оборотні кошти	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (260+270)
3	Маневреність робочого капіталу	Мрк	Запаси / Робочий капітал	Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270-620-630)
4	Маневреність власних обігових коштів	Мвок	Грошові Кошти / Власні обігові кошти	Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430-080)
5	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	Кзап	Власні обігові кошти / Запаси	Форма 1(380+430-080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
6	Коефіцієнт покриття запасів	Кпз	«Нормальні» джерела покриття запасів / Запаси	Форма 1(380+430 +480-080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
7	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Кавт	Власний капітал / Валюта Пасивів балансу	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
8	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	Власні обігові кошти / Власний капітал	Форма 1(380+430+630-080) /Форма1 (380+430+630)
9	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кпк	Позиковий капітал/Валюта пасивів	Форма 1(480+620) /Форма1 (640)
10	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	Кфс	Власні кошти / позикові кошти	Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620)
12	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кфст	Власний капітал + довгострокові зобов ‘ язання / Валюта пасивів	Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)

Результати розрахунків коефіціентів –
показників фінансового стану згідно алгоритмів табл.2.6 –2.9, виконані в
середовищі “електронних таблиць” EXCEL — 2000, наведені в табл. 2.10 –2.13

.

Таблиця 2.10

Таблиця 2.11

Таблиця 2.12

Таблиця 2.13 – Агрегований баланс ВАТ “ХЛІБ”

Таблиця 2.14

Як видно з результатів розрахунків
показників ліквідності, платоспроможності та джерел покриття виробничих запасів
ВАТ “ХЛІБ” (табл.2.12 – 2.14) :

— 
на звітні дати показники
покриття запасів знаходяться в зоні кризового фінансового стану, тобто розмір
запасів не відповідає капіталу та залученим довгостроковим коштам підприємства
, при цьому у звітному році показники значно покращанні та загальний стан
фінансової стійкості перемістився до границі нестійкого фінансового становища з
дефіциту — 2,03 млн.грн. до –0,059 млн.грн.;

— 
показники
платоспроможності та ліквідності відносно нормативів знаходяться в критичній
області, тобто підприємство – неліквідне та неплатоспроможне,

Як видно з
результатів розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості в ВАТ
“ХЛІБ” (табл.2.11) :

— 
рентабельність активів
та власного капіталу по чистому доходу , відповідно, у звітному періоді підвищилась
відносно базового, з 4,99% до 6,34% та з 16,52% до 24,94%;

— 
навпаки, рентабельність
активів по валовому реалізаційному прибутку , відповідно, у звітному періоді
знизилась відносно базового, з 7,52% до 0,99% ;

— 
наведений рівень
підвищення рентабельності власного капіталу по чистому прибутку після
оподаткування відповідає зменшенню строку окупності власного капіталу з 6,05
років до 4,01 років, що робить підприємство інвестиційно привабливим;

— 
всі показники фінансової
стійкості (фінансування, маневреності, незалежності) , підвищилися у звітному
періоді та все одно не відповідають нормативам стійкого фінансового стану
підприємства;

Як видно з результатів розрахунків
показників майнового стану та ділової активності в ВАТ “ХЛІБ” (табл.2.10) :

— 
коефіцієнт трансформації
активів у виручку від реалізації підвищився у звітному періоді на +49,5% (з
4,19 у базовому періоді до 6,10 у звітному періоді) та має дуже високе
значення;

— 
фондовіддача основних
фондів підвищилася у звітному періоді на +97,8% (з 12,23 у базовому періоді до
23,81 у звітному періоді);

— 
коефіцієнт оборотності
обігових коштів дещо зменшився з 10,7 у базовому періоді до 10,44 у звітному
періоді, що відповідає зростанню періоду 1-го обороту обігових коштів з 33,65
дня до 34,47 днів;

— 
коефіцієнт оборотності
запасів підвищився з 17,42 у базовому періоді до 28,74 у звітному періоді, що
відповідає зменшенню періоду 1-го обороту запасів з 20,67 дня до 12,93 дня;

— 
коефіцієнт оборотності
дебіторської заборгованості зріс з 35,85 у базовому періоді до 47,20 у звітному
періоді, що відповідає зниженню періоду 1-го обороту дебіторської
заборгованості з 10,04 дня до 7,63 дня;

— 
зниження оборотності
кредиторської заборгованості у звітному періоді відповідає підвищенню періоду
1-го обороту (погашенню) кредиторської заборгованості з 25,96 дня до 29,37 дня,
тобто різниця оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості дозволяє
погасити кредиторську заборгованість, яка поточно в два рази перевищує
дебіторську;

— 
мобільність активів
зросла з 0,392 (базовий період) до 0,585 (звітний період), що відповідає
зростанню долі оборотних коштів в активах , відміченному при аналізі активів та
коефіцієнту покриття запасів;

— 
загальний коефіцієнт
зносу основних фондів підвищився з 0,527(базовий період) до 0,570(звітний період),
тобто темп оновлення основних засобів є недостатнім;

Отримані
характеристики ділової активності , що свідчать про позитивні процеси у
розвитку підприємства, тому його інвестиційна привабливість у звітному році
підвищилась, але фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність
знаходяться поза діапазону стійкості, оскільки загальні фінанси балансу не відповідають
долі власного капіталу.

 2.5. Оцінка імовірності банкрутства підприємства

 З
метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення причин, що неї
визначаються, і розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати
систему раннього попередження і реагування (СРПР). Система раннього
попередження і реагування — це особлива інформаційна система, що сигналізує
керівництву про потенційні ризики, що можуть насуватися на підприємство як із
зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

Розрізняють
дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності
підприємства, і систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Внутрішньо
зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків і шансів, що
ховаються усередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до
третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані на
ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого — на визначення
симптомів; третього — на виявлення першопричин. Одним з найважливіших
інструментів системи раннього попередження банкрутства підприємств і методом
його прогнозування є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу
полягає в тому, що за допомогою статистичних мето-дів будується функція й
обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою імовірністю
можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

Існує
багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб’єктів
господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті,
методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали
дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [14].

Модель
Альтмана (розроблена
в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального
показника рівня погрози):

(2.5)

де Х₁
= (Поточні активи — Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х₂ = Нерозподілений прибуток /
Обсяг активу;

Х₃ = Прибуток до виплати
відсотків / Обсяг активу;

Х₄ = Ринкова вартість власного
капіталу / Позикові засоби;

Х₅ = Виторг від реалізації /
Обсяг активу;

При Z
< 1,8 — імовірність банкрутства дуже висока;

1,8
< Z < 2,7 — імовірність банкрутства середня;

2,7
< Z < 2,99 — імовірність банкрутства невелика;

Z
> 2,99 —
імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок
інтегрального показника Альтмана по даним балансу ВАТ “ХЛІБ” за 2003 рік , дає
наступні значення :

Таким
чином, імовірність банкрутства підприємства за рахунок високого рівня
трансформації активів в виручку по Альтману мала .

3 
ПРОЕКТНА
ЧАСТИНА. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ХЛІБ” ЗА РАХУНОК ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ “СОЦІАЛЬНЕ БЕЙКЕРІ” ПРОЕКТУ “СОЦІАЛЬНИЙ ХЛІБ”

3.1
Підприємницька ідея бізнес-плану інвестиційного проекту

 територіальних
пекарень — «Соціальний хліб”

 Наразі «хлібоманами» українців назвати
важко, у середньому в Україні споживається від 4 до 10,7 кг на місяць (за результатами
діяльності хлібопідприємств). Натомість «хлібна країна», на думку експертів,
має непогані шанси перейняти європейську практику роботи бейкері.

За даними Держкомстату, в Україні
випікається понад 2,5 млн. тонн хліба щороку на суму $600 млн. (без ПДВ), але
частка міні-пекарень на тлі великопотужних хлібокомбінатів мізерна — 2—4%. Крім
того, за рахунок масштабності виробництва вартість заводського хліба завжди
залишається меншою за «приватний». Натомість виробництво власної випічки
сьогодні виправдовується іншими чинниками — насамперед це свіжість «з пилу
жару», а також розмаїття сортів, ексклюзивність рецептури й технології
випікання з додаванням різних інгридієнтів (сиру, часнику, цибулі, крупної
солі, горіхів, пасированого борошна, нарізаних овочів і фруктів тощо), а також
тостового й лікувально-профілактичного (йодованого, соєвого, гречаного) хліба.

«Наша пекарня повного циклу виготовляє
немасовi сорти хліба й дрібно-штучну продукцію — приблизно 20 тис. одиниць
щодня», — говорить директор одеської ВТК «Круасан» Юлія Джосан. — І ми можемо
пропонувати надширокий асортимент хлібних виробів, наприклад, є хліб, що
містить близько до 14 найменувань добавок. Але досі наш споживач за традицією
чи звичкою надає перевагу заводському хлібу, який не завжди зберігає свою
свіжість і має два чи три сорти».

На відміну від мобільних «гарячих точок»
з випічки булочок і круасанів на вулиці чи в магазинах, організація бейкері
обійдеться більшими інвестиціями — не $5—10 тис., а приблизно $20 тис.

Попри всілякі схеми побудови бізнесу,
хліб і дрібноштучні хлібобулочні вироби залишаються i традиційним, і специфічним
продуктом. Тому відвойовувати «свого покупця» у монстрів-хлібокомбінатів слід
виважено та обережно, передусім граючи на емоціях споживачів і філософії хліба.
Насамперед маркетингові та рекламні зусилля щойно відкритої бейкері рiвноцінно
замінять правильне місцезнаходження закладу (біля шкіл, офісів, інститутів) та
аромат свіжої здоби, що змушує робити спонтанні покупки.

В дипломному проекті проаналізований
інвестиційній проект, оснований на матеріалах аналізу ринку хлібної продукції в
Дніпропетровській області, наведеному у розділі 1.5 та маючий наступну
підприємницьку ідею :

1.
ВАТ “ХЛІБ” є відкритим акціонерним товариством, яке має можливість постійно
проводити додаткову емісію акцій та підвищувати статутний капітал за рахунок
прийняття нових акціонерів.

2. В
якості статутного капіталу для нових акціонерів можуть бути зараховані
капітальні вкладення, зроблені в якості поставки обладнання – основних засобів.
Особливо ефективна така капітальна інвестиція, зроблена іноземним акціонером,
оскільки при цьому реалізується митна пільга для інвестора.

3.
Станом на 01.01.2004 по Дніпропетровській області в районних центрах – містах
практично всі хлібні заводи за результатами 2003 року – збанкрутіли, тому
виникла “ніша” по їх конкурентній заміні на районних ринках хліба продукцією
найбільших 4-х хлібозаводів м. Дніпропетровська.

4.
Дилери та оптові покупці , відчувши наявність “ніши” на хлібному ринку, почали
підвищувати обсяги закупок на дніпропетровських хлібозаводах № 2, 8, 9, 10
продукцію та транспортувати її в райони.

5.
Особливий дефіцит в районах області виник з хлібом по проекту “Соціальний
хліб”, оскільки пільгові кошти на його випуск були в 2003 році закладені в місцеві
бюджети і отримати їх для компенсації низьких цін реалізації можуть ли-ше
хлібозаводи в районах.

6.
Розташування територіальних “соціальних бейкері” ВАТ “ХЛІБ” в райо-нах області
є конкурентно- привабливим напрямком розвитку підприємства в напрямку територіальної
диверсифікації виробництва технологічно низьковит-ратних “дешевих” сортів хліба
з низькою рентабельністю, яка компенсується більш вищою рентабельністю
основного заводу в м.Дніпропетровську. При цьо-му на районному рівні
конкуренція на порядок нижче, чим у м. Дніпропетровську, а попит на “соціальний
хліб”, випускаємий в сільській місцевості та який має торгову марку “8
хлібзавод м.Дніпропетровська” – надвисокий.

7.
Для обладнання пекарень впроваджується обладнання ВАТ НПП фірма «ВОСХОД»
(Росія, Саратовська область), яка працює на міжнародному ринку устат-кування
для переробних виробництв із 1992 року, більш 15000 пекарень і хлібозаводів
використовують устаткування ВАТ НПП фірми «ВОСХОД» для одержання високоякісних
хлібобулочних і кондитерських виробів.

ВАТ НПП фірма
«ВОСХОД» є членом Російського Союзу Пекарів. Надій-ність ВАТ НПП фірми «ВОСХОД»
для російських і закордонних партнерів під-тверджується Саратовской губернською
Торгово-промисловою палатою (поста-нова Уряду N5-п від 06.02.98м, Паспорт регістр.
N8Н від 04.06.98г).

ВАТ
НПП фірма «ВОСХОД», як ведучий російський виробник сучасного устаткування для
хлібопечення й інших харчових виробництв, що користається попитом не тільки в
Росії, але і за рубежем (устаткування успішне працює у всіх республіках
колишнього Союзу, а також країнах далекого зарубіжжя – країнах Східної Європи,
Азії, Африки й ін.) – пропонує міжнародне співробітництво по реалізації
виробленого устаткування в будь-яких регіонах по розсуду партнера. Можливе
також постачання в треті країни. Кращим є взаємодія на постійній дилерській
основі.

Зовнішньоекономічна
діяльність ВАТ НПП фірми «ВОСХОД» зв’язана також і з імпортними постачаннями
устаткування комплектуючих і матеріалів для виробленої продукції (наприклад,
нержавіючої сталі з якісною обробкою поверхні, терморегуляторів і блоків
керування, комутаційних елементів, термоізоляції).

При
партнерських угодах із закордонними акціонерами , фірма ВАТ НПП «ВОСХОД» готова
провести зустрічне постачання устаткування (інвестований в статутний фонд
капітал іноземного інвестора є еквівалентом міжнародної застави для надання
міжнародного лізингу без страхуючих фінансових посередників в обох державах –
банків чи страхових компаній) для хлебопекарских цехів на умо-вах міжнародного
лізингу (1 етап) і створення спільного дочірнього підприємства на території
закордонного партнера-інвестора (2 етап).

Запропонований
проект диверсифікації заснований на ефективному використанні іноземної
інвестиції капіталу ВАТ”ХЛІБ” в статутний фонд ВАТ НПП „ВОСХОД”(Росія) :

—
фінансова іноземна інвестиція використовується не тільки як пасивне джерело
отримання дивідендів від результату роботи іноземного підприємства , а
одночасно і у якості нового механізму міжнародної застави , яка законодавчо на
Україні не запроваджена ;

—
інвестована сума повертається в еквіваленті в якості надання іноземного
обладнання на базі міжнародного льготного лізингу з відстрочкою платежів та з
відсутністю початкового компенсаційного платежу;

—
таким чином, такий вид іноземного інвестування дозволяє капіталу працювати
подвійно, як на власній . та і на іноземній територіях.

1.
Обсяг інвестицій у проект територіальної диверсифікації за рахунок іноземного
інвестування (на 1 “соціальний бейкері”):

1.1
Лізинг на 5 років устаткування на суму , еквівалентну інвестованому

 капіталу
ВАТ “ХЛІБ” в статутний фонд ВАТ НПП „ВОСХОД”

 —
140 000 грн. (пекарня “ВОСХОД — 3200Р” з бартерною оплатою

 щорічно
суми амортизації устаткування і 15 % лізингової премії);

1.2 Ринкова
вартість устаткування через 5 років складе 15 % від

 первісної
вартості ;

1.3 Витрати
на ліквідацію устаткування складуть 10 % від ринкової

 вартості
через 5 років;

1.4 Погашення
основної суми лізингу проводиться рівними

 частинами
з кінця другого року (через механізм придбання додаткових

 акцій
ВАТ НПП „ВОСХОД”);

1.5 Збільшення
оборотного капіталу ВАТ “ХЛІБ” складає 27 000 грн.

 (
випуск облігацій розвитку на 5 років під 20% річних);

1.6 Сплата
відсотків лізингової премії (через механізм бартерних

 постачань)–
щорічна;

2.
Випуск продукції :

2.1
Прогнозується обсяг випуску продукції на 1-ий рік – по 3240 кг

 одиниць
хлібної продукції в день ;

2.2
Обсяг продукції буде збільшуватися на 20 % щороку до

 5-го
року(за рахунок збільшення коефіцієнта змінності);

2.3 
На 5 рік
обсяг продукції складе 85 % від першого року

 (прогнозований
відсоток збільшення поломок зношеного

 устаткування
і простої його на час ремонту);

3.
Ціна продукції і рівень витрат (на підставі калькуляційних розрахунків

 розділах
3.2-3.4) :

3.1.
Рівень змінних витрат (із ПДВ) складе – 1,346 грн./кг хлібної

 продукції
(=1,377 –0,031(частка пост.витрат))

3.3
Постійні витрати керування виробництвом (без амортизації) у 1

 року
будуть складати 26 860 грн.(=0,023*3200*365);

3.5
Ціна продажів ( із ПДВ) складає 1,6 грн./кг хлібної продукції

4. Мінімальна
норма доходу на інвестований капітал складає 23 %

 річних
(13 % ставки рефінансування (вартості грошей) НБУ + 10 % —

 розрахункова
щорічна інфляція), і з 3-го року щорічно виплачується

 учасникам
ВАТ “ХЛІБ” грошима як відсоток від чистого доходу ,.

 77%
чистого доходу , як нерозподілений прибуток , зараховуються в

 додатковий
власний капітал для фінансування наступного проекту.

5. Додаткові
умови :

5.1
Тривалість життєвого циклу – 5 років , тобто за 5 років

 устаткування
амортизується на 100 % і стає доцільним

 його
реалізація через недоцільність капітального ремонту;

5.2.
Норма доходу на капітал прийнята на рівні ставки дисконту –23%;

5.3 Ставка
податку на прибуток – 25%.

3.2 Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Інвестиційний
проект розробляється задовго до реального початку його здійснення. Реалізація
проекту може тривати роками й десятиліттями. У проек-тному аналізі прийнятий
метод зрівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування [22].

Майбутня
цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

   (3.1)

 де С
– сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;

 d –
постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на
капітал;

 t –
тривалість розрахункового періоду (в роках);

 Сьогоднішня
цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:

 (3.2 )

Перерахунок
поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяє
визначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат і
результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, а
потім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, на
основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.

Критерії, що
використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві
групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані
на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи
відносяться критерії:

— 
чистий
приведений ефект (Net Present Value, NPV);

— 
індекс
рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

— 
внутрішня
норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

— 
модифікована
внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

— 
дисконтований
строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До
другої групи відносяться критерії:

— 
строк
окупності інвестиції (Payback Period, PP);

— 
коефіцієнт
ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

а)
Метод розрахунку чистого приведеного ефекту

Цей
метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною
сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом
прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він
дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно
виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на
інвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC)
буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р₁, Р₂,
…, Р_n. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present
Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД – чистий
дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [21]:

 (3.3)

   (3.4)

Якщо
NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути;
NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування
критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку
критерію NPV:

— 
якщо
NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто
власники компанії понесуть збиток;

— 
якщо
NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто
добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

— 
якщо
NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут
її власників збільшиться.

Проект
із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту
добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва
зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

Якщо
проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових
ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий
спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так
і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

 (3.5)

де j
– прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахунку NPV, як правило, використовується
постійна ставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад,
очікується зміна рівня дисконтних ставок, можуть використовуватися
індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних
розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то
формула (3.5) не застосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній
ставці може стати неприйнятним.

б)
Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції

Цей
метод є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс
доходності) розраховується по формулі [19]:

 (3.6)

Якщо
PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відкинути;
якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає
не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m
років, то формула для розрахунку PI. модифікується в такий спосіб (з
врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на
сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

   (3.7)

в)
Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції

Під
внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення
коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR =
r, при якому NPV = f( r ) = 0.

Іншими
словами, якщо позначити IC=CF₀, то IRR знаходиться з рівняння [35]:

 (3.8)

За
допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r₁<r₂
таким чином, щоб в інтервалі (r₁, r₂) функція NPV=f(r )
змінювала своє значення з “+” на “-” чи з “-” на “+”. Далі застосовують формулу

 (3.9)

де r₁
— значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f(r₁)>0
(f(r₁)<0)); r₂ — значення табульованого коефіцієнта
дисконтування, при якому f(r₂)<0 (f(r₂)>0)).

г)
Метод визначення строку окупності інвестицій

Цей
метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у сві-товій
обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових
надходжень [15],[17]. Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від
рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход
розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом
одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні
дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо
прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим
підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним
доходом. Загальна формула розрахунку показника СО має вид:

 , при якому  (3.10)

Нерідко
показник СО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова
частина року; при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені
рівномірно протягом кожного року.

Тоді
формула (3.10) модифікується для розрахунків як :

   (3.11)

При враховуванні часового аспекту в розрахунок
приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна
формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) має вид:

 , при якому  (3.12)

Очевидно, що у випадку
дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими
словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятним за
критерієм DPP= ДСО [22].

Якщо
проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових
ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в
такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконто-вані потоки
інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

   

3.3
Калькуляція витрат бізнес-плану впровадження хлібопекарні  «ВОСХОД — 1300Р» продуктивністю
1300 кг/день на базі Ротаційної печі «Мусон-ротор» 7.1

Пекарня
«ВОСХОД — 1300Р» є універсальною: забезпечує якісну і рівномірну випічку хліба
формового, подового й особливо ефективна при виробництві мілко-штучних і
кондитерських виробів; расстойка і випічка відбувається на західних стелажних
візках. Печі відповідно до заказу комплектується пальником на рідкому чи
газоподібному паливі.

Комплект
устаткування призначений для виробництва батонів, а також хліба формового й
інших хлібобулочних виробів.

Технологічний процес здійснюється в такий спосіб:

Борошно подається з мішків у просеювач, де від нього
відокремлюються сторонні домішки, розпушується й аерується повітрям. З
просеювача борошно надходить у подкатную діжу, куди також подається визначена
по рецептурі кількість води заданої температури. Далі відбувається заміс тесту
з додаванням необхідних компонентів.

Після шумування в діжах тісто підйомоопрокидувачем попадає в
лійку тестоділільної машини вакуумно-поршневого типу. Тесторозділювач цього
типу забезпечує дбайливий розподіл теста на заготівлі визначеної маси,
зберігаючи його структуру. Далі заготівлі по конвеєру надходять у
тестоокруглювальну машину, а при виробництві формового хліба – укладаються в
хлібні форми.

Округлені
заготівлі подаються в тістозакаточну машину і далі сформовані заготівлі батонів
укладаються на подові листи, що, як і касети з хлібними форма-ми, містяться в
стелажні візки. Візки з тестовими заготівлями закочуються в расстойні шафи.

Після
расстойки візок вводиться в ротаційну піч, де в процесі випічки обертається
навколо своєї осі і рівномірно обдувається циркулюючим через пекарну камеру гарячим
повітрям. Електропіч і шафа расстойки мають прилади, за допомогою яких
встановлюються і підтримуються визначені параметри (температура, вологість,
час). Тривалість випічки батонів 18-22 хвилини, формового хліба 40-45 хвилин.
Випечені вироби перекладаються у вагонетки з дерев’яними лотками і
направляються в магазин для продажу.

Усі
розрахунки приведені в цінах за станом на травень 2004 р. Розрахунок витрат
виробляється на 1 кг готовій продукції. З метою спрощення розрахунку витрати
містять у собі податок на додаткову вартість.

Таблиця 3.1 – Основні характеристики хлібопечі ВОСХОД 1300Р

1.	Вихідні дані для розрахунку	ВОСХОД 1300Р на рідкому паливі	ВОСХОД 1300Р на газі
1.1.	Вартість комплекту устаткування, грн.	72313,33	78841,67
1.2.	Додаткове електросилове устаткування (щит розподільний, силовий кабель і т.д.), грн.	916,67	916,67
1.3.	Транспортні витрати по доставці (КАМАЗ 5320, 1500 км х 3,75 грн./км), руб.	5630,00	5630,00
1.4.	Монтаж і пусконаладка устаткування, грн.	1875,5	1875,5
1.5.	Вартість 1 квт*год електроенергії, грн.	0,23	0,23
1.6.	Вартість 1 л дизпалива, грн.	1,4	—
1.7.	Вартість 1 куб. м газу, грн.	—	0,36
1.8.	Кількість робочих днів у місяці	30	30
1.9.	Кількість робочих днів у році	345	345
1.10.	Режим роботи, змін	1	1
1.11.	Тривалості однієї зміни, годин	12	12
1.12.	Чисельність працюючих у зміну, людина	4	4
1.14.	Середня заробітна плата на місяць, грн.	250	250
1.15.	Транспортні витрати на місяць на підвіз борошна й ін., грн.	900	900
1.16.	Площа приміщення для розміщення пекарні (виробнича площа, склад для борошна і підсобної сировини, гардероб, душова, туалет), кв. м	120	120
1.17.	Орендна плата на місяць, грн./кв. м	15	15
1.18.	Вартість комунальних послуг на місяць, грн./кв. м	2	2
1.19.	Вартість сировини, грн./кг:
1.20.1	Борошно пшеничне, вищий сорт	1,7	1,7
1.20.2.	Дріжджі пресовані	4	4
1.20.3.	Сіль	0,25	0,25
1.20.4.	Олія рослинна	4,5	4,5
1.21.	Роздрібна ціна буханця хліба (0,75 кг), грн.	1,20	1,20
1.22.	Вага буханця хліба, кг	0,75	0,75
1.23.	Продуктивність пекарні по формовому хлібі (буханець 0,75 кг), кг/зміну	1300	1300

Таблиця 3.2 — Матеріальні витрати
рецептури “Соціального хліба”:

Рецептура	вага, кг	ціна за кг, грн.	вартість, грн.
Борошно пшеничне 1 с	100	1,7	170
Дріжджі пресовані	1,0	4	4
Сіль	1,3	0,25	0,32
Олія рослинна	0,16	4,5	0,72
Вода	53	0,01	0,53
Разом	155,46	175,57

Вихід хліба 135 кг (за Дст). Матеріальні
витрати на 1 кг складають: 175,57 : 135 = 1,30 грн./кг (зі сплаченим ПДВ — 20%).

Таблиця 3.3 — Витрата енергоносіїв пічі
ВОСХОД – 1300Р у зміну

Тип устаткування	Потребл. потужність, кВт*год	Потребл. дизтопл, л у годину	Потребл. газу, куб. м у годину	Час роботи в зміну, годин	Витрата эл./енергії в зміну,квт*год	Витрата дизпалива в зміну, л	Витрата газу в зміну, куб. м
Пічь «Мусон-ротор» 7.1	1х3,5/1х3,5	3,85/-	-/4,46	12	42/42	46,2/-	-/53,52
Шафа расстойна «Бриз»	1х4	—	—	11	44	—	—
Просіювач борошна ПМ — 900М	1,1	—	—	2	2,2	—	—
Машина тістомісильна Л4-ХТВ	1,6	—	—	4	6,4	—	—
Разом	94,6/94,6	46,2/-	-/53,52

1.Витрати на електроенергію на 1 кг
хліба ((витрата електроенергії в зміну х вартість електроенергії + витрата
дизпалива в зміну х вартість дизпалива + витрата газу в зміну х вартість газу)
: продуктивність пекарні) складають:

1.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

(94,6 х 0,23 + 46,2 х 1,4) : 1300кг =
0,066 грн./кг

1.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 (94,6 х 0,23 + 53,5 х0,36) : 1300кг =
0,029 грн./кг

2. Фонд оплати праці (ФОП) на 1 кг хліба
(середня заробітна плата на місяць х Квиплат до соцфонду * чисельність працюючих
у зміну х кількість змін : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у
місяці)) складає:

450 грн./мес. х 1,4 х 4 х 1 : (1300кг х
30) = 0,0646 грн./кг

3. Транспортні витрати на 1 кг хліба
(транспортні витрати на місяць : (продуктивність пекарні х кількість робочих
днів у місяці)) складають:

900 грн. : (1300 х 30) = 0,023 грн./кг

4. Витрати на комунальні послуги й
орендну плату на 1 кг хліба (площа приміщення х (вартість комунальних послуг +
орендна плата) : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці))
складають:

120м2 х (15,0 +2,0) : (1300 х 30) =
0,052 грн./кг

5. Амортизація устаткування на 1 кг
хліба ((вартість пекарні + вартість додаткового електросилового устаткування) х
річна норма амортизації (6,5 %) : (продуктивність пекарні х кількість робочих
днів у році)) складає:

5.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

(72313,33+916,67+5630+1875,5)грн. х
0,065 : (1300 х 345) = 0,012 грн./кг

5.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 (78841,67+916,67+5630+1875,5)грн. х
0,065 : (1300 х 345) = 0,013 грн./кг

6. Собівартість 1 кг хліба (матеріальні
витрати + витрати на енергоносії + фонд оплати праці + транспортні витрати +
витрати на комунальні послуги й орендну плату + амортизація устаткування )
складає(з обліком уплаченого ПДВ –20%):

6.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

1,30 + 0,066 + 0,0646 + 0,023 + 0,052 +
0,012 = 1,5176 грн./кг

6.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 1,30 + 0,029 +0,0646 + 0,023 + 0,052 +
0,012 = 1,4806 грн./кг

7. Чистий доход підприємства від реалізації
1 кг хліба (роздрібна ціна 1 кг хліба – собівартість), де роздрібна ціна 1 кг
хліба це роздрібна ціна 1 буханця хліба : вага = 1,2 грн. : 0,75 = 1,60 грн.
складає,при цьому з ціни реалізації стягується різниця полученого й уплаченого
податку ПДВ (20%)[14].:

7.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

 1,60 грн.*5/6* – 1,5176 грн.*5/6 = 0,0687
грн./кг

7.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 1,60грн.*5/6 – 1,4806 грн.*5/6 = 0,0995
грн./кг

8. Рентабельність виробництва по чистому
прибутку підприємства складе ( як відношення чистого прибутку з 1 кг хліба до
витрат на виробництво 1 кг хліба) :

 8.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

 0,0687/1,5176*(1-0,25) * 100 % = 3,39 %

 8.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 0,0995/1,4806*(1-0,25) *100 % = 5,04 %

9. Основні витрати (вартість пекарні +
додаткове електросилове устаткування + транспортні витрати по доставці + монтаж
і пусконаладка устаткування) складають:

9.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

 72313,33+916,67+5630,0+1875,5 = 80735,5
грн.

9.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 78841,67+916,67+5630,0+1875,5 = 87263,84
грн.

10. Строк окупності, днів (основні
витрати : (чистий прибуток з 1 кг хліба х продуктивність пекарні) складає:

10.1. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на
дизельному паливі):

80 735,5 грн. : (0,0687 грн./кг х
1300кг/день) = 904 дні чи 2,48 років.

10.2. Пекарня «ВОСХОД — 1300Р» (на газі):

 87 263,84 грн. : (0,0995 грн./кг х
1300кг/день) = 674 дня чи 1,85 роки.

3.4  Калькуляція витрат
бізнес-плану впровадження хлібопекарні  

«ВОСХОД — 3200
Р» продуктивністю 3240 кг/день на базі люлечной печі «Мусон-ротор» 14

Пекарня «ВОСХОД — 3200Р» є універсальною: забезпечує якісну і
рівномірну випічку хліба формового, подового й особливо ефективна при
виробництві мілкоштучних і кондитерських виробів; расстойка і випічка
відбувається на західних стелажних візках. Пічь відповідно до заказу
комплектується пальником на рідкому чи газоподібному паливі.

Усі розрахунки приведені в цінах за станом на травень 2004 р.
. Розрахунок витрат виробляється на 1 кг готовій продукції. З метою спрощення
розрахунку витрати містять у собі податок на додаткову вартість.

Таблиця 3.4 –
Основні характеристики пічі ВОСХОД 3200Р

1.	Вихідні дані для розрахунку	ВОСХОД 3200Р на рідкому паливі	ВОСХОД 3200Р на газі
1.1.	Вартість комплекту устаткування, грн.	116 563	122 090
1.2.	Додаткове електросилове устаткування (щит розподільний, силовий кабель і т.д.), грн.	950	950
1.3.	Транспортні витрати по доставці (КАМАЗ 5320, 1500 км х 4,9 грн/км), грн.	7317,5	7317,5
1.4.	Монтаж і пусконаладка устаткування, грн.	1939,7	1939,7
1.5.	Вартість 1 квт*год електроенергії, грн.	0,23	0,23
1.6.	Вартість 1 л дизпалива, грн.	1,4	—
1.7.	Вартість 1 куб. м газу, грн.	—	0,36
1.8.	Кількість робочих днів у місяці	30	30
1.9.	Кількість робочих днів у році	345	345
1.10.	Режим роботи, змін	1	1
1.11.	Тривалості однієї зміни, годин	12	12
1.12.	Чисельність працюючих у зміну, людина	6	6
1.14.	Середня заробітна плата на місяць, грн.	250	250
1.15.	Транспортні витрати на місяць на підвіз борошна й ін., грн.	1200	1200
1.16.	Площа приміщення для розміщення пекарні (виробнича площа, склад для борошна і підсобної сировини, гардероб, душова, туалет), кв. м	130	130
1.17.	Орендна плата на місяць, грн./кв. м	15	15
1.18.	Вартість комунальних послуг на місяць, грн./кв. м	2	2
1.19.	Вартість сировини, грн./кг:
1.20.1	Борошно пшеничне, вищий сорт	1,7	1,7
1.20.2.	Дріжджі пресовані	4	4
1.20.3.	Сіль	0,25	0,25
1.20.4.	Олія рослинна	4,5	4,5
1.21.	Роздрібна ціна буханця хліба (0,75 кг), грн.	1,20	1,20
1.22.	Вага буханця хліба, кг	0,75	0,75
1.23.	Продуктивність пекарні по формовому хлібі (буханець 0,75 кг), кг/зміну	3240	3240

Таблиця 3.5 — Матеріальні витрати:

Рецептура	вага, кг	ціна за кг, грн.	вартість, грн.
Борошно пшеничне в/с	100	1,7	170
Дріжджі пресовані	1,0	4	4
Сіль	1,3	0,25	0,32
Олія рослинна	0,16	4,5	0,72
Вода	53	0,01	0,53
Разом	155,46	175,57

Вихід хліба 135 кг (за Дст). Матеріальні
витрати на 1 кг складають: 175,57 : 135 = 1,30 грн./кг (зі сплаченим ПДВ — 20%).

Таблиця 3.6 — Витрата енергоносіїв пічі
ВОСХОД 3200Р у зміну

Тип устаткування	Потребл. потуж-ність, =квт*год	Потребл. дизтопл, л у годину	Потребл. газу, =куб.м у годину	Час роботи в зміну, годин	Витрата эл./енергії в зміну, ===== квт*год	Витрата=== дизпалива в зміну, ======== л	Витрата газу в зміну,= куб. м
Пічь „Муссон-ротор” — 14	1х3,7/1х3,7	7,3/-	-/8,65	12	44,4/44,4	87,6/-	-/103,8
Шафа расстойна «Бриз» 14	1х4	—	—	11	44	—	—
Просіювач борошна ПМ — 900М	1,1	—	—	3	3,3	—	—
Машина тістомісильна А2-ХТ3-Б	4	—	—	3	12	—	—
Разом	103,7/107,3	87,6/-	-/103,8

1. Витрати на електроенергію на 1 кг хліба ((витрата
електроенергії в зміну х вартість електроенергії + витрата дизпалива в зміну х
вартість дизпалива + витрата газу в зміну х вартість газу) : продуктивність
пекарні) складають:

1.1. Пекарня Восход — 3200Р: (на дизельному паливі:

(103,7 х 0,23 + 87,6 х 1,4) : 3240 кг= = 0,045 грн./кг

1.2. Пекарня Восход — 3200Р: (на газі):

(103,7 х 0,23 + 103,8 х 0,36) : 3240 кг = 0,019 грн./кг

2. Фонд оплати праці (ФОП) на 1 кг хліба
(середня заробітна плата на місяць х Квиплат до соцфонду * чисельність
працюючих у зміну х кількість змін : (продуктивність пекарні х кількість
робочих днів у місяці)) складає:

450 грн./мес. х 1,4 х 6 х 1 : (3240 кг х
30) = 0,0388 грн./кг

3. Транспортні витрати на 1 кг хліба (транспортні витрати на
місяць : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці)) складають:

1200 грн. : (3240 х 30) = 0,012 грн./кг

4. Витрати на комунальні послуги й орендну плату на 1 кг
хліба (площа приміщення х (вартість комунальних послуг + орендна плата) :
(продуктивність пекарні х кількість робочих днів у місяці)) складають:

130 х (2,0 +15,0)грн. : (3240 х 30) = 0,023 грн./кг

5. Амортизація устаткування на 1 кг хліба ((вартість пекарні
+ вартість додаткового електросилового устаткування) х річна норма амортизації
(6,5 %) : (продуктивність пекарні х кількість робочих днів у році)) складає:

5.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р» (на дизельному паливі):

(116563+950+7317,5+1939,7) х 0,065 : (3240 х 345) = 0,0074
грн./кг

5.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р» (на газі):

(122090+950+7317,5+1939,7) х 0,065 : (3240 х 345) = 0,0077
грн./кг

6. Собівартість 1 кг хліба (матеріальні
витрати + витрати на енергоносії + фонд оплати праці + транспортні витрати +
витрати на комунальні послуги й орендну плату + амортизація устаткування )
складає(з обліком уплаченого ПДВ –20%):

6.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на дизельному паливі):

 1,30+0,045+0,0388+0,012+0,023+0,0074 = 1,4262
грн./кг

6.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на газі):

 1,30+0,019+0,0388+0,012+0,023+0,0077 = 1,400
грн./кг

7. Чистий прибуток підприємства від
реалізації 1 кг хліба (роздрібна ціна 1 кг хліба — собівартість), де роздрібна
ціна 1 кг хліба це роздрібна ціна 1 буханця хліба : вага = 1,2 грн. : 0,75 =
1,60 грн. складає,при цьому з ціни реалізації стягується різниця полученого й
уплаченого податку ПДВ (20%):

7.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на дизельному паливі):

 1,60 грн.*5/6* — 1,4262грн.*5/6 = 0,145
грн./кг

7.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на газі):

 1,60грн.*5/6* — 1,400грн.*5/6 = 0,167
грн./кг

8. Рентабельність виробництва по чистому
доході малого підприємства складе ( як відношення чистого прибутку з 1 кг хліба
до витрат на виробництво 1 кг хліба) :

 8.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на дизельному паливі):

 0,145/1,4262*(1-0,25) * 100 % = 7,62 %

 8.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на газі):

 0,167/1,400*(1-0,25) *100 % = 8,95 %

9. Основні витрати (вартість пекарні +
додаткове електросилове устаткування + транспортні витрати по доставці + монтаж
і пусконаладка устаткування) складають:

9.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на дизельному паливі):

 (116563+950+7317,5+1939,7)грн =
126770,2 грн.

9.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на газі):

 (122090+950+7317,5+1939,7)грн. = 132297,2
грн.

10. Строк окупності, днів (основні
витрати : (чистий прибуток з 1 кг хліба х продуктивність пекарні) складає:

10.1. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на дизельному паливі):

126 770,2 грн. : (0,145 грн./кг х
3240кг/день) = 270 днів чи 0,75 року

10.2. Пекарня «ВОСХОД — 3200Р»
(на газі):

 132 297,2 грн. : (0,167 грн./кг х
3240кг/день) = 244 дні чи 0,67 року.

У табл.
3.7 представлені порівняльні дані калькуляційних розрахунків нор-мованих
кошторисів витрат на випуск 1 кг хлібобулочних виробів при впровад-женні
роторних і люлечних печей у пекарнях «ВОСХОД — 1300Р» та «ВОСХОД — 3200Р»
, розраховані в розділах 3.3 – 3.4.

Як
видно з даних табл. 3.7 зі збільшенням масштабів виробництва при впро-вадженні
більш продуктивних печей питома собівартість продукції знижується за рахунок
зменшення частки постійних (експлуатаційних) витрат, що свідчить на користь
створення могутніх спеціалізованих виробництв і виробничої кооперації,
характерної для Європи.

У той
же час проведені розрахунки ефективності модернізації виробництва прямим
калькулюванням кошторисів витрат є попередніми й уточнюються в роз-ділі 3.5
даної роботи розрахунком, що включає фінансові витрати на організацію
інвестування засобів в устаткування, а також розрахунки економічної
прибутко-вості, що враховує альтернативні витрати , зв’язані з втратами
можливого прибут-ку при вкладенні засобів у даний проект в порівнянні з прибутковістю
вкладення засобів в інших галузях [15].

Таблиця
3.7 — Порівняльні дані калькуляційних розрахунків

Показники абсолютних витрат на проект і питомі витрати (витрат) у собівартості в розрахунку на 1 кг продукції	«Восход- 1300Р»		«Восход- 3200Р»
	ДТ	Газ	ДТ	Газ
1. Ціна продажу(реалізації) 1 кг хлібної продукції, грн./кг	1,60	1,60	1,60	1,60
2. Питома цехова собівартість 1 кг хлібної продукції, грн./кг	1,479	1,412	1,402	1,377
3. Питомі матеріальні витрати сировини на виготовлення 1 кг хлібної продукції, грн/кг	1,30	1,30	1,30	1,30
4. Рентабельність продукції по чистому доході МП, %	3,39	5,04	7,62	8,95
5. Витрати на впровадження печі,тис.грн.	80,73	87,26	126,77	132,3
6. Кількість робітників у зміну, чіл.	4	4	6	6
7. Строк окупності витрат на впровадження, років	2,48	1,65	0,75	0,67

3.5
Розрахунок коефіцієнтів економічної ефективності при  впровадженні 10 пекарень
«ВОСХОД — 3200Р» проекту “Соціальний хліб”

У табл. 3.8 приведений алгоритм і результати
розрахунку ліквідної вартості устаткування, що реалізується через 5 років
життєвого циклу [22]:

Таблиця 3.8 – Чиста ліквідаційна вартість
устаткування по ВАТ “ХЛІБ”

№ п/п	Показник	Формула розрахунку	Значення показника	Одиниці
1.	Ринкова вартість устаткування		1 400 000	грн.
2.	Витрати на придбання устаткування (кредит)		1 400 000	грн.
3.	Амортизація до ліквідації	85 % від п.1	1 190 000	грн.
4.	Залишкова балансова вартість устаткування	15 % від п.1	210 000	грн.
5.	Витрати на ліквідацію устаткування	10 % від п.4	21 000	грн.
6.	Операційний доход від ліквідації устаткування	п. 4 — п.5	189 000	грн.
7.	Податок на доход	25% від п.4	47 250	грн.
8.	Чиста ліквідаційна вартість устаткування	п.6 — п.7	141 750	грн.

Результати розрахунків ліквідаційної
вартості устаткування заносяться в табл.3.9 – “Результати інвестиційної
діяльності” , у якій занесені результати інвестиційних потоків на підприємство
( зі знаком “-“) , Тлікв.-операції ліквідації устаткування.

Таблиця 3.9 – Результати інвестиційної
діяльності ВАТ “ХЛІБ”

№	Значення показників на t — кроку діяльності
г/п	Показники		0 рік	1 рік		2 рік		3 рік	4 рік			5 рік	Т(лікв.)
1		Устаткування	— 1400000		0	0	0			0	0		— 210000
2		Нематеріальні активи	0		0	0	0			0	0		0
3		Разом: вкладення в основний капітал	— 1400000		0	0	0			0	0		0
4		Приріст власного оборотного капіталу (-)	— 270000		0	0	0			0	0		0
5		Усього інвестицій ( «-» – вкладений, « +» – повернутий інвесторам)	— 1670000		0	0	0			0	0		141750

У табл.3.10 приведені результати розрахунку
операційної діяльності підприємства .

Таблиця
3.10 – Результати операційної діяльності ВАТ “ХЛІБ”

№	Значення показників на t – кроку діяльності
г/п	Показники	1 рік				2 рік			3 рік			4 рік				5 рік		Т(лікв.)
Розрахунок валового доходу
1		Обсяг продажу, кг	11664000			13996800					16796160		24186470				9914400		0
2		Ціна продажу грн./кг(із ПДВ)	1,60			1,60					1,60		1,60				1,60		0
3		Ціна річного обсягу реалізації , грн	18662400			22394880					26873860		38698350				15863040		210000
4		ПДВ отриманий,грн (20% від реалізації)	3110400			3732480					4478976		6449725				2643840
6		ПДВ сплачений, грн (20% від суми послуг)	2676888			3212266					3854719		5550795				2275355
7		Валова виручка ,грн. ( з урахуванням сплати різниціи ПДВ)	18228888			21874666					26249603		37799420				15494555		189000
Розрахунок валових витрат
8		Перемінні витрати (робота і сировина),грн. (із ПДВ)	— 15829730		— 19041990				— 22896710				— 33073170		— 13420530
9		Постійні витрати,грн.	— 268600		— 268600				— 268600				— 268600			— 268600			0
10		Амортизація устаткування(фонд оплати лізингового кредиту),грн.	— 238000		— 238000				— 238000				— 238000			— 238000			0
11		Відсотки по лізингу,грн.	— 210000		— 210000				— 157500				— 105000			— 52500			0
12		Відсотки по облігаціях, грн.	— 54000		— 54000				— 54000				— 54000			— 54000			0
Розрахунок чистого доходу
13		Балансовий прибуток,грн.	1628558			2062076					2634793		4060650			1460925			189 000
14		Податок на прибуток(25%)	407139,5			515519					658698		1015162,5			365231,25			47 250
15		Чистий прибуток до розподілу дивідендів	1221418,5			1546557					1976094		3045487,5			1095693,75			141 750
Розрахунок чистого операційного доходу ( чистий доход + фонд амортизації)
14		Чистий доход від опе-раций(чистий доход МП+ амортизація),грн.	1459418,5			1784557					2214094,75		3283487,5		1333693,75				141750

За результатами розрахунків
інвестиційної й операційної діяльності підприємства ( табл.3.9, 3.10)
розраховуємо результати фінансової діяльності підприємства і грошових потоків.

Таблиця 3.11 – Результати фінансової діяльності
ВАТ “ХЛІБ”

№	Значення показників на t — кроку діяльності
г/п	Показники			0 рік			1 рік		2 рік				3 рік		4 рік		5 рік	Т(лікв.)
Розрахунки динаміки капіталізованих власних засобів проекту
1		Проектований чистий доход (для нарахування % дивідендів),грн.			0	1221418				1546557		1976094,7			3045487	1095693		141750
2		Виплата 23% дивідендів,грн.			0	— 454501,7			— 700462	— 252009
3		Власний капітал з капіталізацією 77% прибутку,грн.			0	1221418				2767975		4289568			6634593	7620028
Розрахунки динаміки сум позикових ресурсів, амортизації і повернення кредиту
4		Довгостроковий лізинговий кредит , грн.	1400000					0			0			0	0	0		0
5		Облігації,грн.	270000					0			0			0	0	0
6		Амортизація(фонд оплати повернення лізинг/кредиту),грн.	0					238000			238000			238000	238000	238000		0
7		Погашення задолжен-ности по лізингу й облігаціям ,грн.	0					0			— 350000			— 350000	— 350000	— 620000		0
Результати фінансової діяльності
9		Потік реальних грошей на расч.рахунок, грн. (п.1-п.2+п.6-п.7)	270000					1459418			1434557			1409592	2233025	461684
10		Сальдо реальних грошей,грн.	270000					1729418			3163975			4573568	6806593	7268278

У табл.3.12 приведені результати розрахунку
фінансових показників проекту для прийнятих вихідних даних . У табл.3.13- 3.14
приведені розрахунки послідовними наближеннями значення ВНД – внутрішньої норми
прибутковості, тобто такого значення % виплати дивідендів від чистого прибутку,
що дозволяє вирівняти дисконтвані інвестиції і чистий дисконтований доход
підприємства. Таким чином, ВНД – досягнута фактична рентабельність
інвестованого капіталу.

За
результатами наближень табл.3.13, 3.14 внутрішня норма дисконтування проекту
розраховується як:

3.6 Прогнозні характеристики підприємства ВАТ “ХЛІБ” після  впровадження
проекту “Соціальний хліб”

На рис. 3.1 наведені результати впливу пропонованого
інвестиційного проекту на підвищення прибутковості фінансово-господарської
діяльності ВАТ “ХЛІБ” в декілька разів, що є основою його подальшого розвитку.

Рис.3.1 Результати позитивного впливу
інвестиційного проекту територіальної диверсифікації виробництва по проекту  “Соціальний
хліб”на характеристики прибутковості діяльності ВАТ “ХЛІБ”

В табл.3.15, 3.16 наведені результати
позитивного впливу інвестиційного проекту на підвищення показників ліквідності,
платоспроможності та фінансо-вої стійкості по покриттю запасів в ВАТ “ХЛІБ”
через 2 роки інвестиційного проекту до зони нормативів.

Таблиця 3.16 – Позитивна зміна показників покриття запасів в ВАТ “ХЛІБ”

 через 2 роки впровадження інвестиційного проекту

ВИСНОВКИ

Основні
результати проведеного в дипломному проекті ретроспективного аналізу динаміки
активів і пасивів балансу ВАТ “ХЛІБ” за 2001 –2003 роки у вертикальному і
горизонтально-хронологічному розрізах дозволяють констатувати наступне :

1. За звітний період (2003 рік) у структурі
пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

— 
при
загальному зростанні валюти балансу на +36,81 % (з 6,897 млн.грн. до 9,435
млн.грн.), власний капітал зріс на +15,11 % за рахунок зростання статутного
фонду на кошти розподілу заробленого прибутку 2002 року та прибутку 2003 року;

— 
у
звітному періоді підприємство підвищило нерозподілений прибуток на 56,1 %
(стратегічний запас стійкості);

— 
довгострокові
кредитні ресурси знизилися на –23,18% , при цьому довгострокові кредити банків
вичерпані та не пролонговані;

— 
якщо у
базовому періоді власний капітал становив долю 30,21% в валюті пасивів балансу,
то у звітному –
тільки 25,41%;

— 
кредиторська
заборгованість незначно впала на — 3,00 % та становить долю 21,45% в валюті
балансу замість 30,25% в базовому періоді (на початок 2003 року);

— 
векселі
видані, які становили в базовому періоді долю 9,06% в валюті балансу, в
звітному періоді різко підвищилися та становлять долю 28,35% в валюті балансу
внаслідок зростання з 0,62 млн.грн. до 2,675 млн.грн. (на 328,2 %) ;

— 
таким
чином запозичені поточні зобов’язання зросли у звітному періоді на 67,11% і
становлять долю 65,51% замість 53,63% у базовому періоді;

У
такий спосіб підприємство ВАТ “ХЛІБ” впроваджує у своїй діяльності механізми
виключно комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість) ,
мінімізуючи застосування механізмів банківського кредитування.

2. У
структурі активів за звітний період (2003 рік) виникли наступні істотні зміни :

— 
необоротні
активи зменшилися на – 6,5% за рахунок введення в основні фонди частини
незавершеного будівництва та зносу основних засобів практично на ту ж суму
(еквівалентне оновлення основних фондів) ;

— 
доля
необоротних фондів в валюті балансу активів у звітному періоді впала з 60,79 %
(базовий період) до 41,55% при падінні фактичної суми необоротних активів з 4,19
млн.грн.(базовий період) до 3,92 млн.грн. (звітний період), що є дуже
позитивним фактором розвитку виробництва ;

— 
загальна
доля оборотних активів в валюті балансу зросла з 39,21 %(базовий період) до
58,45% при зростанні суми оборотних активів на + 103,9% ( з 2,7 млн.грн. до
5,52 млн.грн.);

— 
доля
виробничих запасів в валюті балансу активів зменшилася з 24,3%(базовий період)
до 22,45% , що підвищує стійкість підприємства;

— 
доля
дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла в валюті балансу
активів з 11,7%(базовий період) до 12,93% при зростанні суми дебіторської
заборгованості на +51,18% (з 0,8 млн.грн. до 1,22 млн.грн.);

— 
сума
отриманих векселів за відпущену продукцію зросла з 0,099 млн.грн.(базовий
період) до 1,497 млн.грн. у звітному періоді, займаючи структурну долю 15,87 %
у валюті активів проти 1,44% у базовому періоді;

— 
доля суми
грошових коштів в касі у звітному періоді в валюті балансу зросла з 1,98% до
7,72%, що різко підвищило платоспроможність;

Таким
чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить про зміну механізму
розрахунків за відпущену продукцію (зростання долі отриманих векселів), що при
нерозвинутості ринку продажу векселів в Україні може знизити доходність підприємства.

3. Результати ретроспективного аналізу результатів
фінансової діяльності і структури витрат підприємства , дозволяють констатувати
наступне:

— 
отриманий
доход за реалізовану продукцію зріс з рівня 32,3 млн.грн. (2001) та 30,4
млн.грн.(2002) до рівня 59,4 млн.грн.у 2003 році;

— 
обсяг
валового доходу за 2003 рік у найближчого конкурента (Хлібокомбінат № 2 м. Дніпропетровська)
становить 396 млн.грн, тобто менший більш ніж на 30%.

— 
доля собівартості у
чистому доході від реалізації продукції зростає та становить від 97,24% (2001
рік) – 98,21%(2002 рік) – 99,84%(2003 рік),

що приводить до
знаходження суми прибутку в діапазоні 1-2% від валового доходу;

— 
зростання собівартості в
основному пов’язане з зростанням долі матеріальних витрат з 75,7% до 84,87% за
рахунок різкого зростання цін на зерно;

— 
 доля заробітної плати в
собівартості знизилась у звітному році(2003) з 11,81%(базовий — 2002) до 6,39%,
таким чином підвищення цін на продукцію відбулося не за рахунок зростання
заробітної плати;

— 
доходність акцій у
звітному періоді зросла до 20,15% від номіналу у зрівнянні з дивідендами 17,01%
у базовому(2002 році), при цьому кількість акцій зросла відповідно зростанню
статутного фонду з 6072 до 8907 номіналом по 100 грн. ;

Таким чином, фінансові результати свідчать
про інвестиційну привабливість підприємства ВАТ “ХЛІБ”, оскільки рівень
дивідендів вище за ставку депозитів у комерційних банках.

4. Специфіка роботи хлібного підприємства
(неоптимальні запаси борошна та критичні строки реалізації основної продукції –
24 години) за результатами розрахунків показників ліквідності,
платоспроможності та джерел покриття виробничих запасів ВАТ “ХЛІБ” приводить до
наступних висновків :

— 
на звітні дати показники
покриття запасів знаходяться в зоні кризового фінансового стану, тобто розмір
запасів не відповідає капіталу та залученим довгостроковим коштам підприємства
, при цьому у звітному році показники значно покращанні та загальний стан
фінансової стійкості перемістився до границі нестійкого фінансового становища з
дефіциту — — 2,03 млн.грн. до –0,059 млн.грн.;

— 
показники
платоспроможності та ліквідності відносно нормативів знаходяться в критичній
області, тобто підприємство – неліквідне та неплатоспроможне,

5. Результати
розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості в ВАТ “ХЛІБ” констатують:

— 
рентабельність активів
та власного капіталу по чистому доходу , відповідно, у звітному періоді
підвищилась відносно базового, з 4,99% до 6,34% та з 16,52% до 24,94%;

— 
навпаки, рентабельність
активів по валовому реалізаційному прибутку , відповідно, у звітному періоді
знизилась відносно базового, з 7,52% до 0,99% ;

— 
наведений рівень
підвищення рентабельності власного капіталу по чистому прибутку після
оподаткування відповідає зменшенню строку окупності власного капіталу з 6,05
років до 4,01 років, що робить підприємство інвестиційно привабливим;

— 
всі показники фінансової
стійкості (фінансування, маневреності, незалежності) , підвищилися у звітному
періоді та все одно не відповідають нормативам стійкого фінансового стану
підприємства;

6. Результати розрахунків показників
майнового стану та ділової активності в ВАТ “ХЛІБ” свідчать про наступну
динаміку :

— 
коефіцієнт трансформації
активів у виручку від реалізації підвищився у звітному періоді на +49,5% (з 4,19
у базовому періоді до 6,10 у звітному періоді) та має дуже високе значення;

— 
фондовіддача основних
фондів підвищилася у звітному періоді на +97,8% (з 12,23 у базовому періоді до
23,81 у звітному періоді);

— 
коефіцієнт оборотності
обігових коштів дещо зменшився з 10,7 у базовому періоді до 10,44 у звітному
періоді, що відповідає зростанню періоду 1-го обороту обігових коштів з 33,65
дня до 34,47 днів;

— 
коефіцієнт оборотності
запасів підвищився з 17,42 у базовому періоді до 28,74 у звітному періоді, що
відповідає зменшенню періоду 1-го обороту запасів з 20,67 дня до 12,93 дня;

— 
коефіцієнт оборотності
дебіторської заборгованості зріс з 35,85 у базовому періоді до 47,20 у звітному
періоді, що відповідає зниженню періоду 1-го обороту дебіторської заборгованості
з 10,04 дня до 7,63 дня;

— 
зниження оборотності
кредиторської заборгованості у звітному періоді відповідає підвищенню періоду
1-го обороту (погашенню) кредиторської заборгованості з 25,96 дня до 29,37 дня,
тобто різниця оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості дозволяє
погасити кредиторську заборгованість, яка поточно в два рази перевищує
дебіторську;

— 
мобільність активів
зросла з 0,392 (базовий період) до 0,585 (звітний період), що відповідає
зростанню долі оборотних коштів в активах , відміченному при аналізі активів та
коефіцієнту покриття запасів;

— 
загальний коефіцієнт
зносу основних фондів підвищився з 0,527(базовий період) до 0,570(звітний період),
тобто темп оновлення основних засобів є недостатнім;

Отримані
характеристики ділової активності , що свідчать про позитивні процеси у
розвитку підприємства, тому його інвестиційна привабливість у звітному році
підвищилась, але фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність
знаходяться поза діапазону стійкості, оскільки загальна валюта балансу не
відповідає необхідній долі власного капіталу.

В дипломній роботі проаналізовано можливий
вихід із описаного вище економічного становища підприємства за рахунок
впровадження механізму диверсифікації виробництва. При інвестуванні капіталу в
статутний фонд ( особливий вид міжнародної гарантійної застави) ВАТ НПП
“Восход”(Росія) , проаналізовано запропонований варіант зустрічних партнерських
відносин – постачання на суму інвестованого капіталу обладнання міні-заводу по
виробництву хлібобулочних виробів ( за договором міжнародного лізингу на суму ,
еквівалентну інвестованому капіталу, при сплаті лізингової плати на основі бартерних
поставок необхідного обладнання з України).

Етап
попереднього калькулювання витрат і прямої окупності показав, що серед можливих
варіантів найбільш вигідне впровадження комплексної хлібопекарні
«ВОСХОД — 3200 Р» продуктивністю 3240 кг/день на базі люлечної печі
«Мусон-ротор» 14 (на газі) вартістю 140 000 гривень (з урахуванням
митного оформлення і доставки).

 При цьому
в конкурентних варіантах модернізації при збільшенні продуктивності печі з 1300
кг/день до 3200 кг/день ( на 146,1 % ) :

— 
капітальні
вкладення на впровадження збільшуються з 87,26 тис.грн. до

132,29
тис.грн. ( на 51,26% );

— 
виробнича
собівартість випуску 1 кг хлібної продукції знижується 1,480 грн./кг до 1,400
грн./кг ( на — 9,45% );

— 
 експлуатаційні
(постійні) витрати в собівартості знижуються з 0,064 грн./кг до 0,0307 грн./кг
( на – 52,5%);

 Для
базового розрахунку інвестиційного проекту за рахунок впровадження лізингового
міжнародного кредиту 1 400 000 гривень на 5 років під 15 % річних (впровадження
10 хлібопекарень) і емісії облігацій підприємства на суму 270000 гривень
терміном на 5 років з купонним доходом 20% отримані наступні показники високої
ефективності вкладених інвестицій :

— 
приведений
чистий дисконтований доход ЧДД ( мінус дисконтована сума інвестиції 1,67 млн.
грн.) = 2,361 млн. грн. (>> 0) ;

— 
Строк
окупності витрат З = 1,19 років ( менше циклу проекту – 5 років);

— 
Дисконтований
строк окупності витрат ДСО = 2,07 роки ;

— 
Внутрішня
норма прибутковості ВНД = 83,45 % ( що значно вище дивідендної норми дисконту =
23 % );

Таким
чином, впроваджуваний проект “Соціальний хліб” дозволяє суттєво підвищити
прибутковість та фінансову стійкість ВАТ “ХЛІБ”.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України //
від 16 січня 2003 року N 436-IV(діє з

 01.01.2004)

2. Закон України «Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій у

 сфері зовнішньоекономічної діяльності» від
23.12.98 р. № 351-XIV, зі

 змінами та доповненнями

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” //
від

 28.12.1994 N 334/94-ВР( із змінами та доповненнями
станом на 27.11.2003

 N 1344-IV)

4. Закон України “Про господарські
товариства” / від 19 вересня 1991 року

 N 1576-XII/ від 17 травня 2001 року
N 2409-III

5. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про податок на додану
вартість „// від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (Із змінами і
доповненнями, внесеними Законами України

 від 7 березня
2002 року N 3118-III)

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1
«Загальні вимоги до

 фінансової звітності», Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999
+ № 304

 від 30.11.2000.

7. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 2 «Баланс», Наказ Мінфіна

 України № 87 від 31.03.1999 + № 304
від 30.11.2000.

8. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 3 » Звіт про фінансові резуль-

 тати «, Наказ Мінфіна України № 87
від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

9. Баканов М.И., Шеремет А.Д.
Теория экономического анализа: учебник. –

 М.: Финансы и статистика,
1996.

10. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан
М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во  “Сполом”, 1998.

11. Глазунов В.М. Финансовый анализ и оценка риска
реальных инвестиций.– М.: «Финстат-Информ», 1997.

12. Економіка підприємств / За ред.
Покропивного С. Ф.– К.: Хвиля-Прес,

 1995.

13. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по
общей теории

 статистики: Учебное пособие. –
Москва: Финансы и статистика, 2000.

14. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз:
Навч. посібник – К.: МАУП,2000.

15. Ковалев В.В. Методы оценки
инвестиционных проектов, Москва, “Финансы  и статистика”, 1998

16. Ковалев В.В. Финансовый анализ,
Москва, “Финансы и статистика”,1995

17. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д.
Фінансове прогнозування: методи  і моделі. – К.: “Знання”, 1995.

18. Крейнина М.Н. Финансовое
состояние предприятия. Методы оценки.- М.:

 ИКЦ «Дис», 1997.

19. Москвін С.О.,С.М. Бевз, В.Г.Дідик
та інші Проектний аналіз , Київ, Лібра,

 1998

20. Мертенс А. Инвестиции : Курс
лекций по современной финансовой теории.  – К.: Киевское инвестиционное
агентство, 1997

21. Липсиц И.В., Косов В.В. Инвестиционный
проект: методы подготовки и

 анализа. – М.: «БЕК», 1996.

22. Тян Р.Б., Б.І.Холод, В.А.Ткаченко
Управління проектами, ДАУБП,

 Дніпропетровськ, 2000

23. Фінанси підприємств. Підручник
/За ред.А.М. Поддєрьогіна – К.:КНЕУ,2000