МІНІСТЕРСТВО
АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра
статистики, аналізу господарської
діяльності
та маркетингу
Курсова
робота

з
аналізу господарської діяльності
					







на тему
“Аналіз економічної ефективності
виробництва гречки”
Суми – 2009


Зміст
Вступ
1.Теоретичні основи економічної
ефективності виробництва продукції та формування ринку 
1.1 
Поняття,
сутність та показники економічної ефективності с/г виробництва
1.2 Поняття, суть ринку та його
інфраструктура
2. Аналіз економічної ефективності
виробництва продукції рослинництва (гречки)
2.1 Організаційно-економічна
характеристика господарства
2.2 Аналіз динаміки і виконання плану
валового виробництва гречки
2.3 Аналіз продуктивності
(трудомісткості) і собівартості гречки
2.4 Аналіз реалізації та
рентабельності виробництва гречки
3. Резерви і шляхи підвищення
економічної ефективності 
виробництва гречки
3.1 Шляхи підвищення урожайності
продукції
3.2 Резерви скорочення собівартості
та підвищення ефективності виробництва продукції на перспективу
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури


Вступ
Сучасне становище
економіки України диктує актуальність оптимального управління дiяльнiстю підприємства,
що передбачає організацію та планування його роботи виходячи із науково рекомендованих
нормативі та сучасних технологій та методів організації роботи
сільськогосподарських підприємств. На стадії органiзацiї головною стратегічною
проблемою підприємства є вибір одного із варіантів подальшого розвитку, а також
сфери дiяльностi та визначення перспективних проектiв в обраній сфері. Ці
питання вирішуються за допомогою аналізу iнформацiї, яка міститься у фiнансовiй
звiтностi i утримується в результаті маркетингових досліджень.
На нашу думку на
даний момент актуальним питанням є науково обґрунтована організація та
планування виробництва гречки, на основі системного аналізу діяльності
підприємства.
Економічна ефективність виробництва завжди
привертала увагу багатьох вчених. В науково-практичному опрацюванні питання
економічної ефективності виробництва виняткове значення мають праці Г.А.
Котова, В.Г. Андрійчука, В.А. Добриніна, В.Н. Зимовця, М.В. Калінчика, П.С.Березовського,
В.І. Бойка, П.П. Борщевського, М.М. Ільчука, П.К. Канінського, М.П.
Коржинського, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та інших вчених-економістів. 
Актуальність теми
підвищення ефективності виробництва полягає в тому, що в процесі реформування
народного господарства України в умовах посилення конкуренції як на внутрішніх
так і на зовнішніх ринках виникла об’єктивна необхідність досліджень та пошуку
напрямів подальшого розвитку і підвищення економічної ефективності всіх галузей
виробництва. В умовах існуючої економічної кризи 2008-2009 року, поки що не
вдалося призупинити спад виробництва, особливо в промислових та обслуговуючих
їх галузях. Темпи скорочення попиту набувають незворотного характеру. Низькі
ціни на продукцію, а також примітивізація технологій можуть призвести до
фінансового краху більшої частини національних підприємств.
Актуальність
даної проблеми зумовлює необхідність та основні завдання, щодо оцінки та
розробки рекомендацій по підвищенню ефективності виробництва продукції в
підприємстві ТОВ «Хлібодар».
Джерелами даних є
статистична звітність підприємства, робочі плани, фінансова звітність.
Мета роботи оволодіти
системою теоретичних знань щодо сутності та значення економічної ефективності
та методології її розрахунку, а також системи аналізу та оцінки системи
показників та факторів впливу на неї.
Задача даної
роботи ознайомитись
із сучасними підходами до понять ефективності, визначенні методики її оцінки,
ознайомлення із системою показників аналізу та економічної інтерпретації показників
економічної ефективності, визначенні основних факторів впливу на данні
показники, а також ознайомлення із можливими шляхами підвищення економічної
ефективності виробництва в умовах ринкових відносин.


1. 
Теоретичні
основи економічної ефективності виробництва продукції та формування ринку
1.1 Поняття,
сутність та показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
Ефективнiсть
виробництва як економiчна категорiя вiдображає дiю об’єктивних економічних законів,
якi проявляються в результативностi виробництва. Вона є тією формою, в
якiй реалiзується мета суспiльного виробництва. Економiчна ефективнiсть показує
кiнцевий корисний ефект вiд застосування засобiв виробництва i живої працi, а
також сукупних iх вкладень. У зв’язку з цим необхідно розрізняти такi понятгя,
як ефект i економічна ефективність. Проблема ефективності виробництва завжди
посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. 
Термін
«ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Отже,
категорія «ефективність» може інтерпретуватись як
«результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку
зміни стану певного об’єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього
фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект — це дельта, приріст
деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що
значення цієї зміни може бути як додатним, так і від’ємним або взагалі
нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є
корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін
немає. 
Отже
з точки зору виробництва ефект—це результат тих чи iнших заходiв, якi проводиться
в виробництвi. Вiн характеризуеться пiдвищенням урожайностi культур та
продуктивностi худоби i птицi.
Таким
чином, існує як об«єктивна зміна стану певної системи (об»єкта), так і її
оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад
якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та
негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за
допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі
групи: часткові та загальні.
Отже,
фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів.
Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи
вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама
по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність
або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані
ці результати. Звідси для отримання об’єктивної оцінки ефективності
підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу
одержати ті чи інші результати. [ 3]
Економічна
ефективність виробництва визначаться відношенням одержаних результатів до
витрат засобів виробництва i живої праці. 
Ефективність
виробництва —
це узагальнююча економічна категорiя, якiсна характеристика якої відображається
у високій результативності використання живої i уречевленої в засобах
виробництва праці. Економічну ефективність виробництва можна визначати на різних
рівнях. Виділяють: народногосподарську економічну ефективність сільського
господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва;
економiчну ефективність окремих галузей сільського господарства, а також
окремих підприємств i iх пiдроздiлiв; 
Економiчну
ефективнiсть вiдображають через рiзнi вартiснi показники, що характеризують промiжнi
та кiнцевi результати виробництва на пiдприемствi чи в iншiй iнтеграцiйнiй
виробничiй структурi. 
Відповідні
види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю
одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш
за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним. [2]
Економічний
ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві
результати виробництва на підприємстві (в об’єднанні підприємств). До таких
показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції,
величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів
або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний
ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових
робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану
оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки
виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад,
поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).
Вони
мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному
вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють
(у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність
виробництва (продуктивність системи).
Підвищення
економічної ефективності діяльності підприємств означає, що на кожну одиницю
вкладених у виробництво затрат, підприємство одержує більше продукції вищої
якості і нижчої собівартості, а це означає, що підприємство одержить більший
розмір прибутку. Тому кожне сільськогосподарське підприємство зацікавлене в
підвищенні економічної ефективності, оскільки чим вища ефективність, тим краще
господарює підприємство. Таке підприємство, як правило має достатню кількість
власних грошей і тому своєчасно виплачує працівникові заробітну плату,
використовує різні види морального і матеріального стимулювання для підвищення зацікавленості
працівників у результатах виробництва, здійснює розширене відтворення та
виділяє кошти на соціальний розвиток населеного пункту.
Процес
виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів
праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові
ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан
підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші
переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат
логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати
таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну
оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових
і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
Загальна
методологія визначення ефективності може бути формалізована таким
співвідношенням:
F=E/P (1.1.1)
де F — ефективність;
Е — ефект (результати); Р — витрати (ресурси).
Щодо визначення
ефективності виробництва то в економічній теорії існують три підходи:
1)
ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою
виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;
2)
витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які
безпосередньо пов’язані з його досягненням;
3)
ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс
між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних
ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має
бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а
також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості,
капіталомісткості, трудомісткості тощо).Кожен із цих підходів має свої переваги
та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається
конкретними обставинами й поставленими завданнями. [7]
Щодо
визначення результату виробництва , або ефекту також у теорії існує три
основних підходи:
1. За
результат береться валова вартість створеного за певний період продукту
(наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).
2. Як
результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні
утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється
з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною
активів підприємства чи його капіталом тощо.
3. За
результат береться сума прибутку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору
попереднього підходу підприємство, яке має від’ємну величину прибутку (що
визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією),
автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних
економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку
окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого
підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів,
передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі
ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно
продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.
Завдання
визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне
вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи
методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається
ефективність роботи підприємства.
1.
Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії
управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність
використання ресурсів підприємства.
2.
Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як
потенційного об’єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим
підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об’єктивності — незацікавленою
організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються
фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить
комплексна її оцінка.
3.
Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід
вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об’єктивно
в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах
ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.
Ефективність
виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання
засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.
Ознакою
ефективності є необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності
підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому
підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної
категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є
утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження.
Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи
виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього
закону. [8]
Суть
проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності
виробничо-економічної системи) полягає у тому, щоб на кожну одиницю витрат —
трудових, матеріальних, фінансових — досягати максимально можливого збільшення
обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним народногосподарським
економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання
продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді
критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес
максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до
витрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства
або народного господарства в цілому). На рівні госпрозрахункового підприємства
модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його
діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої
побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплати праці залежно від
кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим
(комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при
правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію
збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив і на величину
одержуваного ним прибутку. [1]
1.2 
Поняття,
суть ринку та його інфраструктура
Ринок як
економічне явище виник дуже давно. На думку дослідників він був другою формою
обміну. Першою був ”німий обмін”, при якому представники одного племені
залишали на межі своєї території продукти обміну, представники іншого племені
забирали їх і залишали свої товари. Учасники обміну не зустрічались, оберігаючи
своє життя. Поступово німий обмін переріс у ринковий, який супроводжувався
переговорами, контактами і торгівлею сторін. Торгівля відбувалася без
використання грошей. Отже, ринковий обмін виник разом із суспільним поділом
праці і супроводжує людство на протязі усієї його історії [4, с.4-5].
Ринок став
об’єктом вивчення та аналізу з появою економічної науки, тому єдиного підходу
щодо визначення його суті і змісту поки що не існує.
Зустрічаються
визначення, де ринок розглядається як товарний обмін. “Ринок – сфера товарного
обміну, в якій виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом
купівлі-продажу, і здійснюється конкретна господарська діяльність, спрямована
на просування товарів і послуг від виробників до споживачів”
Семюелсон П. і
Нордгауз В. відмічають, що ринок – це „механізм, через який покупці і продавці
взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару” [2, с. 74].
Суть ринку більш
повно відображається С.В. Мочерним: “Ринок – система товарно-грошових відносин,
що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного
ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної
самостійності, рівноправності та конкуренції суб’єктів господарювання у
боротьбі за споживача” [7, с.281].
Ринковий механізм
розглядається як взаємодія ринкових елементів: ціни, конкуренції, попиту,
пропозиції, кон’юнктури, що надає певної спрямованості економічній поведінці
суспільства та узгоджує приватні та суспільні інтереси, і діє на основі певних
економічних законів (вартості, конкуренції, попиту, пропозиції) [7, с. 280; 6,
с.106].
Співвідношення попиту і пропозиції відображає кон’юнктуру ринку, а
оптимальне співвідношення між ними означає рівновагу попиту та пропозиції [5,
с.38-39]. Кон’юнктура ринку – це ”конкретна економічна ситуація, що склалася на
ринку на даний момент або за обмежений відрізок часу” [6, с.30; 18 с.16]. Вона
змінюється під впливом багатьох факторів, включаючи:
• обсяг виробництва товарів;
• розміри товарних запасів;
• динаміку цін і грошових доходів;
• організацію ринкової торгівлі й реклами. 
Знання аналізу та оцінки кон’юнктури ринку дають можливість будь-якому
підприємству продавати або купувати товари за найвигіднішими цінами,
раціонально маневрувати власними ресурсами. Методи і способи вивчення
кон’юнктури ідентичні методам вивчення ринку. Тому часто загальний стан ринку
оцінюють на основі декількох аналізів його кон’юнктури [8, с. 29].
Врахування особливостей становлення ринку в Україні
дозволяє визначити головні напрями розвитку кожного з його складових, в тому
числі ринку продовольства, зокрема його складової – ринку зерна.
Сучасний стан
аграрного ринку в Україні характеризується такими негативними явищами:
· 
скороченням
обсягів виробництва сільськогосподарської сировини і продукції;
· 
низькою
платоспроможністю споживачів 
· 
звуженням
контингенту споживачів за рахунок самозабезпечення сільських жителів;
· 
нарощуванням
виробництва продукції сільськими переробними цехами;
· 
зниженням
рівня споживання продуктів харчування;
· 
збільшенням
чисельності та питомої ваги дрібних низькотоварних операторів ринку ;
· 
продажем
сільськогосподарської продукції в рахунок оплати праці та видачею
сільськогосподарським працівникам заробітної плати у вигляді натуральної
оплати; 
· 
локалізацією
регіональних ринків в зв’язку з контролем місцевих органів влади товаропотоків
сільськогосподарської сировини та готової продукції;
· 
значною
різницею між роздрібними і закупівельними цінами на сільськогосподарську
продукцію;
· 
регіональним
і місцевим монополізмом переробників сільськогосподарської продукції.
Ринок зерна — це сукупність економічних відносин за
допомогою яких здійснюються виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів
харчування з метою задоволення суспільних потреб та одержання доходу всіма його
суб’єктами у відповідності до виконуваних ними функцій.
При вивченні
даного ринку нами використаний підхід, згідно з яким пропонується
диференціювати “весь продуктовий ринок об’єкту досліджень на складові частини
(ринки виробників тобто досліджуване підприємство), а також за територією і за
продукцією основної спеціалізації, тобто зерном”.
Специфічними рисами ринку зерна є те, що його товари
відносяться до продуктів щоденного попиту і характеризуються сезонністю
виробництва та обмеженим періодом реалізації ( серпень – жовтень).
Ринок зерна є важливою складовою продовольчого ринку.
Без його розвитку не може бути стабільної економіки держави, її економічної
безпеки. Особливо актуальним дане питання є в нашому регіоні де більшість
сільськогосподарських підприємств мають молочно – зернову спеціалізацію, а в
середньому зернова продукція складає більше 30% аграрного ринку країни. Це дає
можливість безперебійно поновлювати оборотні кошти товаровиробників
[3, с.4]. 
Методичне забезпечення економічного дослідження
ґрунтується на певних методах збору та аналізу економічної інформації.
Надійність і достовірність даних, які одержують під час проведення дослідження,
забезпечуються такими чинниками : по-перше, науково обґрунтованою програмою
статистичного спостереження та надійністю розробленого інструментарію
дослідження; по-друге, розробкою і правильним використанням категорійного
апарату при збиранні первинних даних та контролю їх на достовірність, по-третє,
вмілим та об’єктивним використанням різних методів обробки та аналізу первинної
наукової інформації.
За допомогою аналізу вивчають предмет умовно чи
практично розділяючи його на складові елементи (частини об’єкта, його ознаки,
властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо в межах
єдиного цілого. Наприклад, аналіз попиту чи пропозиції зерна проводиться в
цілому по регіону і по кожному адміністративному районі.
При дослідженні ринку продукції також застосовують
системний аналіз, вивчаючи об’єкт дослідження як сукупність елементів, що
утворюють систему. Він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма
факторами, які впливають на його функціонування.
Комплексне дослідження ринку зерна на регіональному
рівні складається з таких етапів:
— 
стан виробництва зерна та
його економічна ефективність;
— 
формування сировинних
ресурсів підприємств, конкуренція між ними за сировинні зони;
— 
товарна пропозиція зерна,
її структура;
— 
оцінка ступеня
монополізації ринку;
— 
попит та цінова ситуація
на ринку;
— 
узагальнення результатів
аналізу ринку та обґрунтування перспектив його розвитку;
— 
прогноз кон’юнктури ринку
на регіональному рівні.
При аналізі виробництва зерна необхідно дослідити стан
і тенденції розвитку рослинництва в цілому. За допомогою індексного методу слід
виявити вплив посівної площі і урожайності на виробництво зерна. Зміну валового
виробництва зерна у звітному періоді порівняно з базисним визначають за
формулами [1, с.241]:







  ,


  ,


  ,




де   — загальний індекс зміни
валового виробництва;
   — індекс зміни посівної площі;
s0, s1 — середній рівень
урожайності на початок року відповідно у базисному і звітному пероді, ц;
y0, y1 – площа посіву
відповідно у базисному і звітному періоді, голів.





Отже в нашому випадку одним з найважливіших завдань є проведення
економіко-статистичного аналізу даних щодо валового збору і урожайності
сільськогосподарських культур. У зв’язку з тим, що урожайність
сільськогосподарських культур суттєво змінюється як за територією, так і за
окремими роками (в динаміці), її аналіз потрібно проводити у територіальному
розрізі і в динаміці.


2. Аналіз
економічної ефективності виробництва гречки
2.1 
Загальна
організаційно-економічна характеристика підприємства
ТОВ «Хлібодар» –
це сільськогосподарське підприємство, засноване на приватній власності у
вигляді внесків до статутного фонду i галузеве підзвітне Мiнiстерству аграрної
політики України. Дане підприємство розташоване в Сумському районі в селищі
міського типу Степанівка по вулиці Центральна 23 А.
Підприємство
створено з метою забезпечення народного господарства України
сільськогосподарською продукцією і діє на підставі Статуту та чинного
законодавства України.
Основними
напрямками дiяльностi пiдприємства згiдно статуту є:
— виробництво i
реалiзацiя продукції рослинництва та тваринництва;
— надання послуг
населенню та стороннім організаціям;
—проведення
торговельної діяльності;
— виробництво та
реалізація несільськогосподарської продукції. 
Колективне
господарство ім. Жданова було створено у 1931 роцi. На початку дев’яностих
років дане господарство було перейменоване у КСП «Прогрес». У продовж 1999-2001
років відбувався процес реформування даного господарства шляхом зміни форми
власності та організаційно – правової форми. Так виникло нове господарство у
вигляді ТОВ «Хлібодар». Зараз це потужне підприємство сільськогосподарської
галузі України, області, та району. Воно виготовляє широкий асортимент
сільськогосподарської продукції, а також надає широке коло супутніх послуг.
Господарство має
вигідне економіко-географічне розташування в 12 км від обласного центру. Господарство у останній період орендує 3123 га сільськогосподарських угідь, які належать колишнім працівникам реформованого КСП.
Клімат сприяє
вирощуванню зернових культур , цукрового буряку , а також інших технічних
культур.
Клімат помірно
теплий, середньо зволожений. Сума активних температур вище 10 градусів С ,
2500-2650. кількість опадів , за цей час 280-310 мм. Тривалість періоду з стійким сніговим шарам 95-100 днів. Середня дата настання заморозків 2-8
жовтня, а дата припинення 23-30 квітня.
Ґрунтовий покрій
господарства представлений чорноземами потужними, мало гумусними із товщиною
гумусного шару 100-120 см. Чорнозем насичений кальцієм. Магнієм, реакція
ґрунтового розчину нейтральна (РН 6,0-7,2), що при високому вмісті гумус тості
створює оптимальні умови для вирощування сільськогосподарських культур.
До складу господарства
входять виробничі (1 тракторна бригади, Молочно товарна ферма, ферма по
вирощуванню молодняка ВРХ. свиноферма), а також обслуговуючі та допоміжні
підрозділи ( автопарк, склади, тік, млин, деревообробний цех ) які розташовані
в межах одного населеного пункту.
Підприємство з
року в рік використовує у виробництві нові сорти зернових та технічних культур.
Періодично здійснюється оновлення порід великої рогатої худоби. Свою продукцію
господарство реалізовує у межах області, хоча основна її частка реалізовується
у межах Сумського району, окремі види продукції господарство експортує через
посередників.
Для забезпечення
високої якостi експортної продукцiї на пiдприємствi діють виробнича лабораторiя
та вiддiл контролю, якi забезпечують контроль якості сировини та готової
продукцiї, дотримання нормативних витрат матеріальних ресурсів, вiдповiднiсть
продукції стандартам якості, щодо екологічно чистої продукції.
Для більш
визначення виробничого напрямку господарства розглянемо склад та структуру
товарної продукції , а також визначимо на скільки змінились обсяги діяльності
господарства за останні три роки. Для цього розглянемо данні про структуру та
динаміку виручки від реалізації сільськогосподарської продукції господарства,
що подана у вищенаведеній таблиці.
Таблиця 1. Динаміка
та структура товарної продукції господарства
























































































































Види продукції
2006 р
 Питома вага
2007 р
 Питома вага
2008 р
 Питома вага
Відхілення 2008 від 2006 р


тис грн
%
тис грн
%
тис грн
%


Продукція рослинництва
3290,30
78,99
5400,40
85,57
6254,70
84,92
2964,4


Зернові та зернобобові
2481,60
59,57
3370,60
53,40
5120,80
69,53
2639,2


Цукровий буряк
331,40
7,96
0,00
0,00
0,00
0,00
 — 331,4


Соняшник
428,40
10,28
1449,00
22,96
458,60
6,23
30,2


Ріпак
31,70
0,76
142,40
2,26
663,50
9,01
631,8


Інша продукція рослинництва
17,20
0,41
11,70
6,95
11,80
0,16
 — 5,4


Продукція тваринництва
389,70
9,35
889,60
14,10
1034,40
14,04
644,7


Молоко
266,90
6,41
753,10
11,93
805,00
10,93
538,1


Приріст ВРХ
117,00
2,81
91,90
1,46
204,80
2,78
87,8


Приріст свиней
4,70
0,11
32,50
0,51
8,50
0,12
3,8


Інша продукція тваринництва
1,10
0,03
12,10
0,19
16,10
0,22
15,0


Продукція інших галузей
485,70
11,66
21,40
0,34
76,30
1,04
 — 409,4


Всього по господарству
4165,70
100,00
6311,40
100,00
7365,40
100,00
3199,7




Аналізуючи данні
вищенаведеної таблиці слід зазначити, що загальний обсяг товарної продукції
збільшився у порівнянні із базовим періодом збільшився на 3200 тис грн. В
цілому ж обсяг товарної продукції рослинництва перевищує товарну продукцію
тваринництва і відповідно становить 85 та 14% всієї продукції господарства.
Менша частка 1%, належить продукції інших галузей та послугам що надавались у
сфері сільськогосподарського виробництва. 
Враховуючи те, що
питома вага основного виду продукції в загальній структурі виручки рослинництва
і тваринництва займає більше 69,5%, то можна констатувати, що господарство має
глибокий рівень спеціалізації.
Причому
спеціалізація даного господарства є ярко вираженою і вже не змінюється у
продовж достатньо тривалого періоду.
Виходячи з цього
можна стверджувати, що господарство має зернову спеціалізацію з добре
розвиненим виробництвом молока, соняшнику, а також ріпаку. Продукція
промислових і переробних господарств в структурі виручки в цілому по
підприємству складає 1 %. 
Зростання виручки
від реалізації відбулось по зерну на 2640 тис грн, ріпаку на 631,8 тис грн. та
молоку на 538, тис грн., але в результаті скорочення виробництва виручка від
реалізації цукрового буряку скоротилась на 331 тис грн. Це свідчить про те, що
процес поглиблення спеціалізації спостерігається в галузях виробництва, зерна
та молока.
Необхідно також
відмітити, що основні та допоміжні галузі підібрані раціонально,оскільки
побічна продукція зернових, використовується як кормова база для тваринництва.
Визначимо рівень
спеціалізації у 2008 році за допомогою коефіцієнта спеціалізації.
Кс =
100/åрі(2і — 1),
[ 1 ]
де
Кс –
коефіцієнт спеціалізації;
рі –
питома вага і-го виду продукції, %;
і – порядковий
номер і-го виду продукції в ранжированому ряду, побудованому за спадною
ознакою. 
Кс =
100/(69,53*(2*1-1)+10,93*(2*2-1)+9,01*(2*3-1)+6,23*(2*4-1)+2,78*(2*5-1)+1,04*(2*6-1))
= 100/(69,53+32,79+45,05+43,61+25,02+11,44) = 100/ 227,44 = 0,44
Отже ми бачимо,
що господарство має глибокий рівень спеціалізації, що в свою чергу є
оптимальним і дозволяє господарству сконцентрувати всі необхідні ресурси задля
виробництва основної продукції. Тобто відбувається концентрація та
інтенсифікація процесу виробництва зернових культур.
Сільськогосподарське
виробництво не можливе без специфічного виробничого ресурсу – землі, а тому на
нашу думку необхідно проводити аналіз ресурсного потенціалу саме із цього
фактора. Саме від якості та ефективності її використання залежить кількість
одержаної продукції. Оскільки земля є основним засобом виробництва в сільському
господарстві, то більш детально ознайомимося зі складом та структурою земельних
ресурсів. Проведемо оцінку наявності земельних ресурсів та їх структури.
Таблиця 2. Динаміка
та структура земельних ресурсів підприємства












































Види угідь
2006 р
2007 р
2008 р
Структура %
Відхилення +/-


Загальна земельна площа
3126
3126
3165
100
39


Всього с-г угідь
3123
3123
3162
99,8
39


Рілля
3047
3047
3086
98,72
39


Сіножаті
24
24
24
0,76
0


Пасовища
49
49
49
1,56
0


Багаторічні насадження
3
3
3
0,096
0




За даними таблиці
2 можна констатувати зростання площі сільськогосподарських угідь в звітному
році від базисного на 39 га. Таке зростання відбулось за рахунок збільшення
площі ріллі.
Структура
земельного фонду вказує на те, що рівень освоєності земель є достань високим і
становить 99,8%. При цьому рівень розораності становить 98,7 %, що є достатньо
високим значенням даного показника та свідчить про високу інтенсивність
використання землі.
Розглянемо
основні показники, що характеризують стан трудової діяльності в господарстві,
які подані в таблиці 3.
Таблиця3. Динаміка
продуктивності та інтенсивності праці
















































































































 Показники
 2006 р
2007 р 
2008 р 
2008 мдо 2006 р у %



 1 Вихід валової продукції в спів ставних цінах 2005
р. 
В т.ч.

3122,60
3319,02
4786,02
153,3


тваринництва
407,60
864,65
802,33
196,8


рослинництва
2715,00
2454,37
3983,69
146,7


2 Відпрацьовано всього люд / год, тис.
172,00
187,80
196,70
114,4


в рослинництві
103,00
113,60
117,80
114,4


в тваринництві
69
74,2
78,9
114,3


3 Вироблено валової продукції на 1 люд / год, грн.
26,4
21,6
33,8
128


в тваринництві
5,9
11,7
10,2
172,9


в цілому по господарству
18,15
17,67
24,33
134


4 Чисельність працівників зайнятих у с-г
виробництві, всього, чол.
63
75
77
122,2


в рослинництві
43
46
48
111,6


в тваринництві
20
29
29
145


5 Вироблено валової продукції на 1 \працівника, грн.
49,6
44,3
62,2
125,4


в рослинництві
63,1
53,4
83
131,5


в тваринництві
20,4
29,8
27,7
135,8


6 Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по
господарству
273
250
255
93,6


в т.ч в рослинництві
240
247
245
102,5


тваринництві
345
256
272
78,9


7 Коефіцієнт використання фонду робочого часу
0,99
0,91
0,93
93,6


в рослинництві
0,87
0,90
0,89
102,5


в тваринництві
1,25
0,93
0,99
78,9




З даних
вищенаведеної таблиці можна констатувати, що середньорічна чисельність
працівників у 2008 році збільшилася порівняно з 2006 роком на 14 осіб або на
22,2%, що свідчить про розширення виробництва та більшого залучення трудових
ресурсів до нього. Збільшення в більшій мірі відбулося за рахунок галузі
тваринництва з причин зростання обсягів виробництва продукції вирощування ВРХ,
а також направлення зусиль на розвиток виробництва продукції рослинництва, як
наслідок відбулось зростання чисельності працівників тваринництва на 9 осіб, а
працівників рослинництва на 5 осіб.
Кількість
відпрацьованих днів одним робітником за рік зменшилось на 18 днів. Трудова
участь працівників зменшилась за рахунок галузі тваринництва . У тваринництві
цей показник зменшився на 67 днів, у той час як активність працівників
рослинництва зросла і складає 245 дні роботи на рік. При цьому виробництво
валової продукції на 1 працівника збільшується на 25,4% В більшій мірі це відбувається
за рахунок галузі тваринництва, де продуктивність праці збільшилась на 35,8%. У
галузі рослинництва виробництво валової продукції у 2008 році порівняно з 2006
роком на працівника збільшилась на 31,5 %.
Таким чином,
ефективність використання робочої сили підвищилась в галузі рослинництва і
тваринництва, що в цілому по підприємству спричинило значне зростання
продуктивності праці.
Безумовно
продуктивність праці в рослинництві є значно( більше ніж у 3 рази ) вищою ніж
продуктивність праці в тваринництві, проте темпи росту продуктивності праці в
тваринництві є вищими . що безумовно є позитивним явищем і свідчить про
результативність заходів, що впроваджувались у господарстві з метою підвищення
продуктивності праці.
Враховуючи те, що
процес виробництва неможливий без використання основних засобів, з’ясуємо
наскільки господарство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони
використовуються за допомогою даних поданих у наступній таблиці. 
Таблиця 4. Забезпеченість
підприємства основними виробничими фондами та ефективність їх використання















































Показники
2006 р
2007 р
2008 р
 2008/2006 р у %


Вартість валової продукції
3122,60
3319,02
4786,02
153,27


Середньорічна вартість ОФ
6356,3
6227,35
8282
130,30


Середньорічна кількість працівників
63
75
77
122,22


Наявність с-г угідь
3123
3123
3162
101,25


Фондозабезпеченість
203,53
199,4
261,92
128,69


Фондоозброєність
100,89
83,03
107,56
106,61


Фондовіддача
0,49
0,53
0,58
118,37


Фондомісткість
2,04
1,88
1,73
84,80




З даних таблиці
можна констатувати, що показники фондозабезпеченості збільшилися на 28,6% та фондоозброєності
на 6,6 % відповідно. Причиною цього стало збільшення вартості основних
виробничих фондів на 30,3%, при незначному зростанні площі
сільськогосподарських угідь.
Виробництво
валової продукції на 1-го середньорічного працівника збільшилось. Причиною
цього стало збільшення валової продукції у співставних цінах на 53,3% , або на
1664 тис. грн. Показник фондовіддачі збільшився на 18% за рахунок зростання
обсягів та вартості валової продукції та збільшення вартості основних фондів у
темпах що є меншими ніж зростання вартості ВП. Відповідно показник фондоємності
зменшився.
Таким чином ми
бачимо , що господарство є достатньо забезпеченим основними фондами, при цьому
ефективність їх використання не уклінно зростає.
Проведемо аналіз
наявності та рівня використання механічних засобів сільськогосподарського
виробництва, як необхідного засобу розвитку виробництва продукції рослинництва.
Таблиця 5. Основні
економічні показники діяльності підприємства














































































Показники
2 006р.
2 007р.
2 008р.
Відхилення 2008р. в %, до 2006 р
Відхилення 2008р. в %, до 2006р.


1. ВП в співставних цінах:


а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн
45,43
106,28
151,36
333,17
142,42


б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.
6,06
13,77
21,66
357,17
157,25


в) на 100 грн. осн-х вир. фондів, грн.
22,32
53,30
57,79
258,89
108,43


г) на 1 люд.-год прямих витрат праці, грн.
8,25
17,67
24,33
294,97
137,68


2. Товарна продукція:


а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн
133,39
202,09
232,93
174,63
115,26


б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.
66,12
84,15
95,65
144,66
113,67


3. Валовий прибуток (збиток)


а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн
19,19
73,13
63,66
331,69
87,05


б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.
9,51
30,45
26,14
274,96
85,85


4. Чистий прибуток(+), збиток (-):


а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн
4,24
51,65
57,53
1355,90
111,38


б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.
2,10
21,51
23,62
1123,22
109,84


5. Рівень рентабельності (+), рівень збитковості (-)
%
3,72
37,49
34,75
935,33
92,69




З даних
вищенаведеної таблиці можна констатувати збільшення виробництва валової
продукції у співставних цінах на 100 га с.-г. угідь на 233%, це сталося за
рахунок збільшення валової продукції у співставних цінах в 3 рази, при тому що
площа сільськогосподарських угідь залишилась майже без зміни. Збільшення
валової продукції на 1 середньорічного працівника на 257% відбулося за рахунок
збільшення вартості валової продукції та зменшення чисельності працівників.
Збільшення валової продукції у співставних цінах на 1 людино-годину відбулося
за рахунок збільшення вартості валової продукції та зменшення витрат часу та
зменшення чисельності працівників.
Порівнявши
показники виробництва валової продукції у співставних цінах на 100 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника з середніми даними по області за 2007 та 2008 р.
можемо стверджувати, що вони більші за середні дані у 2006 році на 11,5 та 0,88
тис. грн., у 2007 році на 5,1 та 1,64 тис. грн. Виробництво валової продукції у
співставних цінах на 100 грн основних виробничих фондів було більше за середні
дані по області. Виробництво валової продукції у співставних цінах на 1
людино-годину у 2007 та 2008 році було вище середніх даних по області
відповідно 0,31 грн та на 0,09грн..
Виробництво
товарної продукції на 100 га с.-г. угідь збільшилося на 74%, причинами цього
стали збільшення вартості товарної продукції на 68%. Виробництво товарної
продукції на 1 середньорічного працівника збільшилось у звітному році порівняно
з базовим на 13%.
Порівнявши
товарну продукцію на 100 га с.-г. угідь з середніми даними по області за 2007
та 2008рр. можемо стверджувати, що її вартість більша за середні дані.
Валовий прибуток
на 100 га с.-г. угідь збільшився на 231% тобто пропорційно росту товарної
продукції, причинами цього стало збільшення валового прибутку на 1414 тис грн.
Валовий прибуток на 1 середньорічного працівника збільшився в 1,7 раз за
рахунок збільшення валового прибутку та зменшення чисельності працівників. Порівнявши
валовий прибуток з середніми даними по області за 2006, 2007 роки, можна
стверджувати, що валовий прибуток підприємства, що аналізується, значно вищий і
підприємство вважається високодохідним.
Чистий прибуток
на 100 га с.-г. угідь збільшився в 13 раз за рахунок зростання суми чистого
прибутку на 1686 тис грн., Чистий прибуток на 1 середньорічного працівника
збільшився на 13% за рахунок збільшення чистого прибутку та зменшення
чисельності працівників. Порівнявши чистий прибуток з середніми даними по
області, можна стверджувати, що чистий прибуток аналізуємого підприємства
значно вищий.
Рівень
рентабельності зріс в 10 раз за рахунок збільшення чистого прибутку в темпах,
що перевищували ріст собівартості. Порівнявши рівень рентабельності з середніми
даними по області, можна стверджувати, що він значно вищий за середні дані.
Таким чином,
основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства доводять, що
підприємство має високий рівень рентабельності, а тому виробництво продукції є
прибутковим, доцільним та обґрунтованим.
2.2 Динаміка виробництва зерна
Рівень розвитку
виробництва гречки визначається урожайністю цієї культур, яка в свою чергу
впливає на обсяги виробництва відповідної продукції. Для того щоб оцінити рівень
виробництва в даному господарстві перш за все необхідно провести оцінку
динаміки та структури посівних площ за досліджуваний період та визначимо
основні відхілення, які відбулись за цей час.
З метою виявлення
впливу факторів на показник валового збору гречки перш за все розглянемо
динаміку посівної площі, урожайності та валового збору у господарстві за 3 роки
(таблиця 6).
Аналізуючи данні
поданої нижче таблиці ми можемо зазначити наступне:
Посівна площа
гречки зменшилась на 27% , або на 44 га, при цьому урожайність даної культури
зросла на 5 ц/га ( +178%), що в свою чергу спричинило зростання валового збору
даної культури на 468 ц ( +101%).
Таблиця 6. Динаміка
площі, урожайності, валового збору гречки


























Роки
Посівна площа, га
Урожайність, ц/га
Валовий збір, ц


2006
163
2,83
462


2007
92
4,48
412


2008
119
7,82
930


2008 у % до 2006
73
278
201


Відхилення +/-
 — 44
4,99
468




На нашу думку
значення урожайності даної культури є дуже низьким , а тому така тенденція до
зміни валового збору та урожайності може вважатись як дуже позитивна.
Проведемо оцінку
рівня динаміки урожайності шляхом вирівнювання динамічного ряду.
Таблиця 7 Динаміка
урожайності

















Продукція
Урожайність, ц

2008р.у % до
2 004р.



2 004р.
2005 р.
2 006р.
2 007р.
2008 р


Гречка
5,49
6,8
2,83
4,48
7,82
142,4




Отже за
досліджуваний період ми спостерігаємо коливання урожайності від 2,83 ц/ га до
7,82 ц/га. Таким чином розмах варіації становить 4,99 ц/га, що є достатньо
високим показником, а отже середнє значення урожайності за період 4,82 ц/ га не
є типовим для нашої сукупності.
Таблиця 8. Вирівнювання динамічного
ряду урожайності гречки












































Роки
Урожайність , ц
t

t2

yt
y=a+bt


2004
5,49
 — 2
4
 — 10,98
5,012


2005
6,8
 — 1
1
 — 6,8
5,246


2006
2,83
0
0
0
5,48


2007
4,48
1
1
4,48
5,714


2008
7,82
2
4
15,64
5,948


Разом
27,42
0
10
2,34
27,4




5a=27,4      a=27,4/5=5,48
10b=2,34                 b=2,34/10=0,234
Отже динаміка
урожайності зернових культур в господарстві може бути описана лінійним
рівнянням 
У= 5,48 + 0,234*
t
Таким чином нами
встановлено що урожайність гречки має тенденцію до зростання , при цьому даний
показник кожного року збільшувався на 0,234 ц/га.
Проаналізувавши
динаміку урожайності за 2004-2008 роки можна констатувати, що вона має
тенденцію до зростанняння. Урожайність знизилась на 4,99 ц або на 42,4%.
Визначимо вплив факторів на зміну валового збору
гречки.:
  
1.      Виконання
плану валового збору окремих культур визначаютьза допомогою індексу валового
збору:
І=У1*П1/У0*П0 = 930/462=2,01
де
По, Пі — планова і фактична посівні площі певної культури
2.      Абсолютний
рівень виконання плану валового збору окремої культури:
Дуп=
У1*П1-У0*П0 = 930-462=468 ц
На
валовий збір окремої культури впливають посівна площа і урожайність.
3.      Вплив
посівної площі на виконання плану валового збору окремої культури:
Дп=
(П1-П0) *У0 = (119-163)*2,83 = — 124,5 ц
4. Вплив
урожайності на виконання плану валового зборуокремої культури:
ДУ=
У1*П1-У0*П1 = 7,82*119-2,83*119 = 592,5 ц
Таблиця 9. Вплив
факторів на показники валового збору основних зернових культур































Найменування культур
Посівна площа, га
Урожайність, ц/га
Валовий збір
Валовий збір з площі посіву 2008р при урожайності
2006р, ц
Відхилення від плану (+,- ), ц


2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
У % до 2006 р
всього
в т.ч. за рахунок


посівної площі
урожай-ності


Гречка
163
119
2,83
7,82
462
930
201
336,7
468
 — 124,5
592,5




Данні подані в
таблиці 9 свідчать, про те , що валовий збір гречки за аналізуємий період зріс
на 468 ц, це відбулось в зростання урожайності на 5 ц/га ц/га, що в свою чергу призвело
до збільшення збору гречки на 592,5 ц. Однак в наслідок недовиконання плану
посіву в наслідок зменшення посівної площі на 44 га було недоотримане 124,5 ц валовому збору даної культури.
2.3 Аналіз продуктивності
(трудомісткості) і собівартості гречки
Як відомо собівартість виробництва
сільськогосподарських культур залежить від багатьох факторів. Найбільш
впливовими із них є трудомісткість та матеріаломісткість продукції. Проведемо
оцінку динаміки продуктивності праці.


Таблиця 10. Динаміка
витрат праці на виробництво гречки






























Продукція
2 006р.
2 007р.
2 008р.

2008р. у %
до 2006р.

Відхилення


( +; –)



Валове
в-во, 


Затрати
праці
люд.-год.


Валове
в-во, ц


Затрати
праці
люд.-год.


Валове
в-во, ц


Затрати
праці
люд.-год.


Валове
в-во, ц


Затрати
праці
люд.-год.


Валове
в-во, ц


Затрати
праці
люд.-год.



Гречка
462
3095
412
1895
930
3627
201,3
117,2
468
531,6




Розрахунки показали, що виробництво гречки зросло на
468 ц або на 101%, при цьому витрати праці зросли на 531,6 л-год, або на 17%,
що відбулось в наслідок зростання урожайності культури і призведе до зниження
її трудомісткості з 6,7 л-год/ц до 3,9 л-год на ц.
Отже зростання урожайності культури позитивно вплинуло
на зниження трудомісткості виробництва, що повинно позитивно відобразитись на
витратах на виробництво даної культури.
Таблиця 11. Оцінка
впливу факторів на показники трудомісткості продукції





























Види продукції
Витрати люд.-год. на 1 га
Урожайність ц/га,
Витрати люд.-год. на 1 ц
Відхилення ( + / — )


2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
умовно
Всього
В т.ч. за рахунок


Урожайність, ц/га
Витрати на 1 га


Гречка
18,96
30,5
2,83
7,82
6,7
3,9
2,42
 — 2,8
 — 4,27
1,47




На основі даних
поданої вище таблиці нами було визначено, що рівень трудомісткості знизився при
виробництві гречки на 2,8 л-год, причина даного явища полягає в тому, що незважаючи
на зростання витрат на 1 га на 11,5 л-год в наслідок чого трудомісткість
потенційно зросла на 1,47 л-год, відбулось зростання урожайності на 5 ц/га, що
призвело до коменесації негативного впливу зростання витрат на 1 га і спричинило зменшення трудомісткості даної продукції на 2,8 л-год/ц. Отже ми можемо зробити
висновок що на зміну трудомісткості найбільший вплив мало зростання урожайності,
що було пов’язано із зміною технології виробництва цієї продукції на менш
трудомістку та застосуванням більш продуктивних машин при механізованих
польових роботах.
Таблиця 12. Динаміка
собівартості виробництва зерна
























Види продукції
Отримано в 2008р. ц
Продукція 2008 року по собівартості
2008р. в % до 2006р.


2006р.
2007р.
2008р.


1ц, грн
Всього,.грн.
1ц, грн
Всього,.грн.
1ц, грн
Всього,.грн.


Гречка
930
389,61
362337
286,89
266810
203,9
189600
52,33




Дані таблиці 12 свідчать про зниження собівартості 1 ц
гречки в звітному періоді порівняно із базисним на 47,7%, що призвело зо
зниження загальних витрат на виробництво 930 ц на 172737 грн. Таким
чином за рахунок зростання урожайності та відповідно і валового збору вдалося
досягти значної економії витрат на виробництво гречки.
Таблиця 13. Оцінка
впливу факторів на собівартість виробництва зернових






































Види продукції
Витрати на 1 га, грн
Урожайність, ц/га
Собівартість 1 ц, грн
Загальне відхилення на 1ц
за рахунок зміни


2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
2006р.
2008р.
умовно
витрат
урожайності


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10


Гречка
1102,59
1594,27
2,83
7,82
389,61
203,87
141
 — 185,7
62,87
 — 248,61




Данні таблиці 13
свідчать про те, що по досліджуваній культурі собівартість знизилась на 185,7
грн. Це сталося за рахунок того, що грошово-матеріальні витрати на 1 га у 2008 році порівняно з 2006 роком збільшилися, що призвело до негативного впливу на собівартості
на 62,87 грн. при цьому збільшення урожайності призвело до зменшення
собівартості на 248,6 грн.
Отже розрахунки
підтвердили, що зростання урожайності до науково обґрунтованого рівня
призводить до скорочення собівартості одиниці продукції, незважаючи на те що
витрати на 1 га поступово зростають, що можна пояснити дуже низьким базовим
показником урожайності. 
Як свідчать
наукові дослідження вітчизняних вчених після досягнення певного рівня
урожайності сільськогосподарських культур окупність витрат знижується і
собівартість виробництва 1 ц знову починає зростати [ 6 ]. Для гречки таким
критичним значенням урожайності є 12- 15 ц/га, в залежності від агрокліматичних
умов, а отже за наших умов урожайності даний напрямок оптимізації собівартості
не є вичерпаним, а отже необхідно концентрувати зусилля на зростанні
урожайності даної культури.
Одним із напрямків скорочення собівартості є
оптимізація структури витрат, що призводить до економії матеріальних витрат
виробництва.
Таблиця 14. Структура
та динаміка витрат виробництва гречки





































































































Статті витрат та елементи витрат, показники
2 006р.
2 008р.
Відхилення 2008р. від 2006р., %


Витрати, грн.
Питома вага, %
Витрати, грн.
Питома вага, %


на 1 га
на 1 ц
на 1 га
на 1 ц


Оплата праці з відрахуваннями
242,24
85,60
21,97
529,30
67,69
33,20
11,23


Матеріальні витрати:
860,36
304,01
78,03
1065
136,19
66,80
 — 11,23


а) насіння і посадковий матеріал
159,22
56,26
14,44
140,46
17,96
8,81
 — 5,63


б) мінеральні добрива
110,70
39,12
10,04
232,76
29,77
14,60
4,56


в) нафтопродукти
217,54
76,87
19,73
271,03
34,66
17,00
 — 2,73


г) електроенергія
75,86
26,81
6,88
54,84
7,01
3,44
 — 3,44


є) запасні частини
91,41
32,30
8,29
114,79
14,68
7,20
 — 1,09


ж) роботи та послуги
26,79
9,47
2,43
67,76
8,66
4,25
1,82


з) амортизація основних засобів
139,15
49,17
12,62
130,09
16,64
8,16
 — 4,46


Інші витрати
39,80
14,06
3,61
53,25
6,81
3,34
 — 0,27


Всього витрат
1102,60
389,61
100,00
1594,3
203,87
100,00




З проведених
розрахунків можна стверджувати, що затрати на 1 га та на 1 ц зернових у 2008
році порівняно з 2006 роком зросли по всім статтям затрат на 491,7 грн. або на 44
%.
Затрати по
статтям „оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи” зросли на 11,23%.
Це сталося за рахунок збільшення виробництва продукції, збільшення
продуктивності праці, внаслідок чого були зроблені різні доплати за продукцію
вироблену понад планового завдання (преміальні). Але при цьому спостерігається
негативне явище, таке як перевищення темпів росту оплати праці над темпами
росту продуктивності праці.
Затрати по статті
„матеріальні витрати” зменшилися на 11,23%, це сталося за рахунок зменшення
затрат на насіння на 5,6%, електроенергію на 3,44% та амортизацією, що пояснюється
значним зносом основних фондів та зменшенням їх залишкової вартості. Причинами
цього стало економія матеріалів за рахунок використання більш продуктивної
техніки, а також за рахунок того що основні витрати були направлені на
продуктивні статті, а саме зростання мотивації персоналу через оплату праці, а
також зростання витрат на добрива з метою підвищення урожайності. 
Таким чином,
найвагомішою по питомій вазі статтею витрат є стаття „матеріальні витрати”, та
«оплата праці», частки яких відповідно становлять 66,8% та 33,2%.


2.4 Аналіз ефективністі реалізації гречки.
Проведемо оцінку
динаміки реалізації та рівня товарності гречки.
З даних таблиці
можна стверджувати, що виробництво озимих у 2007 році порівняно з 2005 роком
збільшилось, причинами цього стало впровадження прогресивної технології
виробництва покращення умов виробництва.
Таблиця 15. Оцінка
рівня товарності зернових





















Види продукції
Вироблено, ц
Реалізовано, ц
Рівень товарності, %


2007р
2008р
2007р
2008р

2008/
2007,%



2007р
2008р


Гречки
731
930
532
612
115,04
72,78
65,81




Збільшення
виробництва гречки на 127 % призвело до збільшення його реалізації на 15%. В
результаті випередження темпів росту виробництва над темпами росту реалізації рівень
товарності у 2008 році порівняно з 2007 роком зменшився на 7%.
Таблиця 16. Оцінка
факторів впливу на обсяги реалізації продукції





























Вид продукції
Обсяг виробництва, ц
Рівень товарності, %
Обсяг реалізації, ц
Відхилення


в т. ч. за рах. зміни


2007р.
2008р
2007р.
2008р
2007р.
Умовний
2008р.
Всього

Обсягів
виробництва 


Рівня 
товарності



Гречка
731
930
72,8
65,8
532
676
612
80
144
 — 64




Обсяг реалізації
у 2008 році порівняно з 2007 роком зріс на 80 ц. Причиною цього стало
збільшення обсягів виробництва, що призвело до збільшення обсягів реалізації на
144 ц. Зменшення рівня товарності на 8% призвело до зменшення обсягів
реалізації на 64 ц. Отже резервом збільшення обсягів реалізації є підвищення
рівня товарності гречки до рівня попереднього періоду що дасть можливість збільшити
реалізацію на 64 ц.
Таблиця 17.
Оцінка факторів впливу на виручку від реалізації продукції





























Вид продукції
Обсяг реалізації , ц
Ціна 1 ц/грн
Виручка, грн
Відхилення


в т. ч. за рах. зміни


2007р.
2008р
2007р.
2008р
2007р.
Умовний
2008р.
Всього

Обсягів
релізаці 

Ціни


Гречка
532
612
243,98
180,07
129800
149318
110200
 — 19600
19518
 — 39118




Розрахунки
показали, що в результаті зростання реалізації гречки, виручка збільшилась на
19,5 тис грн., однак несприятливі ринкові умови, що вплинули на зниження ціни на
63,91 грн./ц спричинили недоотримання виручки в обсязі 39,1 тис грн., що в і
спричинило зменшення обсягу виручки в базовому періоді у порівнянні із звітним
на 19,6 тис грн.. Резервом зростання виручки в даному випадку є підвищення
якості продукції, та пошук більш вигідних каналів реалізації продукції.
Таблиця 18. Оцінка
факторів впливу на прибуток від реалізації продукції




























Вид продукції
Обсяг реалізації , ц
Ціна 1 ц/грн
Собівартість 1ц/ грн
Прибуток, грн


2 007р.
2008р
2 007р
2008р
2 007р.
2008 р
2 007р.
Умовний 1
Умовний 2
2008 р


 Гречка
532,00
612,0
244
180,1
353,6
267
 — 58300
 — 67067
 — 106186
 — 53200




Відхілення
прибутку = — 53200 + 58300 = 5100 грн.
Визначимо вплив
обсягу реалізації на прибуток = Ум 1- Баз= — 67067+58300 = — 8767 грн
Визначимо вплив
ціни на прибуток = Ум2-Ум1 = — 106186+ 67067 = 39119 грн.
Визначимо вплив
собівартості на прибуток = 52985 грн.
Отже основний
вплив на динаміку прибутку підприємства має собівартість, а а основним джерелом
росту прибутку є зростання ціни реалізації, за рахунок підвищення якості
продукції.
Таблиця 19. Оцінка
факторів впливу на рівень рентабельності виробництва






























Вид продукції
Ціна реалізації
Собівартість реалізації 1ц, грн.
Рівень рентабельності, %
Відхилення


1 ц, грн.
в т. ч. за рахунок зміни


2 007р.
2 008р.
2 007р.
2008р
2 007р.
Ум
2 008р.
Всього
Ціни
Собівартості


Гречка
243,98
180,07
353,57
266,99
 — 31
 — 8,62
 — 32,6
 — 1,56
 — 23,9
22,38




З проведених
розрахунків можна стверджувати, що рівень рентабельності у 2008 році порівняно
з 2007 роком зменшився. Це сталося внаслідок зменшення ціни реалізації 1 ц, що
призвело до зменшення рентабельності на 23,9 п. в., Але зменшення собівартості
1 ц. призвело до зростання рівня рентабельності 22,38 п. в.


3. Резерви і
шляхи підвищення економічної ефективності виробництва гречки
3.1 Шляхи підвищення
урожайності продукції
Одним із основних
напрямків підвищення урожайності є внесення оптимального обсягу добрив, нами
встановлено, що в звітному році було недовнесено добрив в обсязі 0,4 ц д.р. на
кожний гектар посіву гречки. Розрахуємо яку прибавку урожаю дасть внесення
оптимальної норми добрив.
Таблиця 20. Резерв
зростання урожайності за рахунок внесення мінеральних добрив.

















Культури
Недовнесення міндобрив в порівнянні з планом (на 1 га)
Прибавка врожаю на 1 ц добрив, ц
Резерв збільшення виробництва продукції


На площі, га
У фізичній масі, ц
В переводі на діючу речовину
Всього у переводі на д.р., ц


Гречка
119
1,3
0,4
36,0
3,0
108,0




Розрахунки подані
в таблиці 20 показали, що ми маємо значний резерв збільшення урожайності за
рахунок раціонального використання добрив в господарстві. Так резерв валового
збору гречки становить 108 ц. тобто урожайність зросте на 0,91 ц/га. 
Таблиця 21. Резерв
збільшення урожайності за рахунок впровадження прогресивних технологій.




















Культури
Зібрана площа, га
Урожайність, ц/га
Внутрігосподарський поправочний коефіцієнт на якість
ґрунту
Урожайність без впливу якості грунта
Резерви збільшення виробництва продукції


В сер. по господарству
З використанням технологій
з 1 га
з усієї площі


Гречка
119
7,8
11
0,85
9,35
1,55
167,4




Розрахунки подані
в таблиці 21 показали, що ми маємо значний резерв збільшення урожайності за
рахунок раціонального впровадження прогресивних технологій в господарстві. Так
резерв валового збору озимої пшениці становить 167 ц. тобто урожайність зросте
на 1,55 ц/га.
Таблиця 22. Резерви
збільшення урожайності за рахунок дотримання агротехнічних строків виконання
робіт.
















Культури
Площа зібрана пізніше встановленого строку, га
Урожайність, ц/га
Резерви збільшення збору продукції


при збиранні в строк
при збиранні з запізненням
з 1га
з усієї площі


Гречка
30
10
6,6
3,4
102




Відповідно до
даних поданої вище таблиці нами були виявлені резерви збільшення урожайності.
Валовий збір можна підвищити на 102 ц за рахунок ліквідації втрат урожаю на
площі в 30 га таким чином ми можемо підвищити урожайність даної культури в
цілому по господарству до рівня 9,5 ц/га. 
3.2 Обґрунтування собівартості та рентабельності виробництва гречки
Собівартість
одиниці продукції формується під дією системи виробничих факторів, які
становлять рушійні сили або ж компоненти виробництва, що безпосередньо
впливають на процес формування собівартості. Якщо фактори у поєднанні
визначають рівень собівартості, то резерви його зниження характеризують ступінь
(недовикористання) окремих факторів.
Узагальнюючи
розрахунки подані у попереднього розділі ми визначили можливе зростання
валового виробництва та зростання урожайності трьох головних зернових культур,
що вирощуються в даному господарстві.


Таблиця 23. Узагальнення
джерел зростання урожайності та обґрунтування планової собівартості

























Показники
Озимі зернові


1. Джерела резервів підвищення урожайності з 1 га:


1) в результаті виконання плану внесення органічних
і мідобрив
0,9


2) за рахунок проведення агротехнічних заходів в
опт. строки
0,94


3) в результаті впровадження прогресивних технологій
1,55


2. Загально можлива прибавка врожаю
3,39


3. Площа під культурою, га
119


4. Загальне підвищення ВЗ, ц
403


5. Планові витрати на виробництво, грн
1540 грн.*1,15*119га = 210750


6. Плановий обсяг виробництва, ц
1333


7. Планова виробнича собівартість 1 ц, грн
158,1


8. Планова урожайність
11,2




За рахунок
виконання плану внесення органічних і мідобрив, та за рахунок проведення
агротехнічних заходів в оптимальні строки загальний резерв зростання урожайності
озимої пшениці становить 3,4 ц/га, В даному випадку якщо ми залишимо площу
культури незмінною то загальна прибавка валового збору буде становити
відповідно 403 ц. з умови що ціни на матеріали та рівень заробітної плати зростуть
на 15% можливий показник собівартості становитиме відповідно 158,1 грн./ц.
Таблиця 24. Обґрунтування
рівня рентабельності виробництва гречки 


































Показники
2 007р.
Проект
Відхилення.


Реалізація
612
1333*0,8 = 1066
454


Ціна реалізації 1 ц, грн
180
180
0


Собівартість виробнича 1 ц, грн
203,8
158,1
 — 45,8


Витрати на збут грн. 1 ц
63,2
63,2
0


Повна собівартість 1 ц
267
221,3
 — 45,8


Прибуток, тис.грн
 — 53,2
 — 41,3
 — 11,9


Рівень рентабельності, %
 — 20,15
 — 18,66
 — 1,51




З проведених
розрахунків можна стверджувати, що збиток від реалізації по проекту порівняно з
2008 роком зменшиться на 11,9 тис. грн. Зменшення збитку є наслідком збільшення
кількості реалізованої продукції на 454 ц., що призведе до зниження
собівартості на 1 ц на 45,8 грн. і сприятиме росту рентабельності на 1,51 п п..
Таким чином,
найбільший вплив на збільшення розміру прибутку від реалізації має зменшення
собівартості.


Висновки та
пропозиції
Відповідно до
проведеного аналізу можна зробити висновок, що досліджуване господарство
знаходиться у сприятливих умовах для ведення сільськогосподарського
виробництва.
Господарство має
зернову спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом технічних культур.
Враховуючи те, що питома вага основного виду продукції в загальній структурі
виручки рослинництва і тваринництва займає більше 50%, то можна констатувати,
що господарство має глибокий рівень спеціалізації. З аналізу структури
земельного фонду можна зробити висновок, що він використовується інтенсивно, є
можливості введення земель в сільськогосподарський оборот, а також про
ефективність їх використання, оскільки виробництво валової продукції у
співставних цінах на 100 га угідь зростає. Господарство достатньо забезпечене
основними фондами, але використовуються вони не ефективно, що в свою чергу є
явищем є негативним. Кількість робітників та кількість відпрацьованих днів за
2006-2006 роки збільшилися, а виробництво валової продукції зросло, це є
позитивним і свідчить про те, що підприємство впроваджує правильні технології
виробництва, які не потребують значної кількості робочої сили. Також
ефективність використання робочої сили підвищилась, про що свідчить підвищення
продуктивності праці.
Основні
фінансово-економічні показники діяльності підприємства доводять, що
підприємство має порівняно високий рівень рентабельності, а тому виробництво
продукції є прибутковим, доцільним та обґрунтованим.
Ефективність
виробництва гречки знаходиться на низькому рівні, про що свідчить низький
рівень урожайності. Таким чином, на підприємстві застосовуються неефективні технології
виробництва. Також спостерігається зниження затрат праці при збільшенні валового
виробництва, що є позитивним явищем, тому підприємству необхідно продовжувати
працювати у цьому напрямку. Можна стверджувати про інтенсифікацію виробництва
про що свідчать зниження трудомісткості при збільшенні продуктивність.
Зміна
собівартості у сторону зменшення при збільшенні грошово-матеріальних витрат та
продуктивності є частково обґрунтованою і свідчить про деякі відхилення в
технології виробництва і про недодержання режиму економії при використанні
праці та матеріальних витрат. У 2008 році порівняно з 2006 роком я спостерігаю
збільшення кількості реалізованого зерна гречки, але зменшення його рівня
товарності. збиток від реалізації та рівень збитковості зменшується , на це
найбільший вплив має зменшення собівартості.
З проведених
розрахунків в даній роботі, можна зробити висновок, що в досліджуваному
господарстві ефективність виробництва сільськогосподарської продукції
знаходиться на недостатньо високому рівні, а тому запропоновані мною заходи по
зменшенню збитку можна вважати ефективними.


Список
використаної літератури
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних
підприємств: Підручник. – 2-ге видання, доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. –
К.: КНЕУ,2002. – 624с.
2. Бабенко А. Фактори підвищення
ефективності виробництва гречки // Тваринництво України – 1994. – №4. – с.29-32
3. Бойко В.І. Регіональні проблеми
виробництва гречки // Економіка АПК. – 2000. – №7. – с. 25-29
4. Бугуцький О.А. Ефективність
виробництва сільськогосподарської продукції в Україні // Економіка АПК – 1998 –
№8 – с. 45-51
5. Глушаченко А.І., Мікуліна М.О.
Ефективність виробництва в аграрному секторі: проблеми і тенденції // Вісник
Сумського ДАУ. Сер. Фінанси і кредит. Вип. 1 – Суми, 2001 – с. 140-144
6. Гончаренко Н.Г. Зменшення
трудомісткості виробництва гречки // Економіка АПК. – 2000. – №1 – с.45-49
7. Коба П.В. Факторний аналіз
ефективності виробництва гречки // Вісник СДАУ Се. Фінанси і кредит. Вип.2. –
Суми, 2000. – с. 165-167
8. Колодка С.І. Підвищення ефективності
виробництва гречки // Вісник ХНАУ. Сер. Економіка АПК і природокористування.
Вип.3 – Х., 2004 – с. 106-110
9. Куліш М.Ю. Економічна ефективність
виробництва та реалізації продукції // Формування високоефективного виробництва
та ринку продукції в АПК південного регіону України / За ред. М.Ю. Куліша, І.І.
Червена – Миколаїв, 2000 – с. 57-62
10. 
Курган
Л.І., Курган В.П. Ефективність сільськогосподарського виробництва // Вісник
СДАУ. Сер. Фінанси і кредит – 1999 – №1 – с. 163-165
11. 
Лахтіонова
Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник.
– КНЕУ. –2004. – 384 с. 
12. 
Луценко
М. Підвищення ефективності виробництва гречки // Тваринництво України – 1999. –
№4 – с. 16
13. 
Маньковский
А.Д. Планування і контроль економічних показників виробництва молока в ринкових
умовах. // Науковий вісник НАУ. Вип.50 – К., 2002. – с. 158-161
14. 
Мертенс
В.П. Економіка сільського господарства. Підручник. В.П. Мертенс, В.І. Мацибора,
П.Ф. Жигало та ін.; За ред. В.П. Мертенса.– К.: Урожай, 1995.–288с.
15. 
Могильний
О. Прогресивні технології виробництва гречки // Пропозиція. – 1999.– №5 – с.
42-44
16. 
Мороз
О.В. та ін. Методологічні підходи до визначення ефективності
сільськогосподарського виробництва // Статистика України – 2002 – №4 – с. 11-14
17. 
Наумов
О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими
показниками // Економіка АПК – 2000 – №5 – с. 39-42
18. 
Несторенко
Н. Резерви виробництва гречки. – Пропозиція. – 1999. – №2 – с. 46-47
19. 
Руснак
П.П. Економіка сільського господарства. Підручник. П.П. Руснак, В.В. Жибко,
М.М. Рудий, А.А. Чалий.; За ред. П.П. Руснака.– К.: Урожай, 1998.–320с.
20. 
Савицкая
Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК.- Минск: ИП
«Екоперспектива», 2000. — 688с.
21. 
Тарасенко
Н.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. – 2-ге видання. – К.: Алеута,
2003. – 485 с. 
22. 
Ткачук
С.П. Економічна ефективність виробництва гречки та шляхи її підвищення // Зб.
наукових праць Уманського ДАУ. Вип.56. – Умань, 2003 – с. 249-253
23. 
Уланчук
В., Мудрак Р. Шляхи підвищення ефективності виробництва гречки // Економіка
АПК. – 1999. – №11. – с. 13-16
24. 
Фіщук
О.М. Організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності
сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць Луганського НАУ.
Сер. Економічні науки. Вип. 14. Т.1: мат. міжнародної науково-практичної
конференції, – Луганськ, 2002 – с. 103-105
25. 
Червен
І.І., Гаркуша О.М. Про методику оцінки економічної ефективності виробництва
сільськогосподарської продукції // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Вип. 5
/ Миколаївський СГІ – Миколаїв, 1998 – с. 6-8
26. 
Чумаченко
М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.
Горбаток та ін.: За ред. акад.. НАНУ, проф.М.Г. Чумаченка . — 2-е вид, перероб. і
доп.-К.: КНЕУ, 2003. — 556с.