Міністерство
освіти на науки України
Національний
університет харчових технологій
Кафедра
менеджементу
Контрольна робота
з
дисципліни „Інформаційні системи в менеджменті”
					







Виконала
студентка
Спеціальності
„Менеджмент організації” 
ІV
курсу 1 групи (ЗФН)
Банацька
Світлана Миколаївна
Київ
2007
План
Вступ 
Роль інформаційних систем в управлінні сучасними
організаціями 
1.        
Системи
планування ресурсів підприємства синхронізованого зі споживачами (CSRP).
2.        
Гіпертекстовий
простір в Інтернет (www). 
Список використаної літератури 
Вступ
Колись
давно, коли людина ще не користувалась ні комп’ютерними технологіями, ні
мережею Internet, у людини з’явилась романтична мрія. Вона назвала цю мрію
Xanadu, автором був комп’ютерний мрійник Тед Нельсон. За його задумом, доступ
до усіх людських знань (інформаційного ресурсу): документів, зображень, звуків
та відеозображень — можна було отримати негайно та в будь-який час, в
будь-якому місці будь-ким, хто тільки мав комп’ютер.
Тед
Нельсон передбачив світ, в якому вся інформація буде зв’язана між собою в одну
світову павутину гіпертексту та гіпермедіа. В такому світі всесвітня бібліотека
інформації буде розподілена серед множини невеликих комірок пам’яті з
несумісними форматами даних та протоколів. Тед Нельсон передбачив світ, що
настільки відрізнявся від існуючого на той час, наскільки сьогоднішній
відрізняється від світу, що існував до винайдення Гутенбергом друкуючого
верстата.
Мрія
Теда Нельсона здійснилась в наші часи за допомогою використання міжнародних
інформаційних технологій.
Ще в Стародавній
Греції вважали, що слово «технологія» (від грецького techne
-мистецтво, майстерність, вміння) — це майстерність робити речі. Тобто
технологія — це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану,
властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних в
процесі виготовлення продукції. Задача технології як науки — виявлення
фізичних, хімічних, механічних та інших закономірностей з метою визначення та
використання на практиці найбільш ефективних та екологічних виробничих процесів.
Технологія, як
набір практичних правил, навичок, секретів виробництва окремих матеріалів,
відома з прадавніх часів. Поняття технології використовується у вузькому та
широкому розумінні. У вузькому розумінні під технологією розуміють конкретні
технологічні операції (наприклад, встановлення різця під тим чи іншим кутом;
очищення оперативної пам’яті тощо). В широкому розумінні технологія є спосіб
освоєння людиною матеріального світу за рахунок соціальної діяльності людини.
Ця діяльність включає три компоненти:
1. інформаційний
(наукові принципи);
2. матеріальний
(засоби праці);
3. соціальний
(фахівці, що володіють професійними навичками).
Ця тріада складає
суть сучасного розуміння технологій. Новизну кожної технології визначають
наукові принципи, що в ній закладені.
Будь-яке
виробництво (матеріальне чи соціальне) досягає досконалості лише тоді, коли
воно використовує досягнення сучасних технологій. Так і в інформаційному
виробництві, після створення ЕОМ-інструментарію для переробки інформації,
почався етап розробки методів її ефективного використання. Широке застосування
засобів сучасної комп’ютерної техніки та їх багатогранність приводять до
становлення новітніх інформаційних технологій (Іnternet-технології,
ІР-технології, WАР-технології, РR-технології тощо) та формування сучасної
інфраструктури суспільного виробництва. Предметом інформаційних технологій як
науки є аналіз фундаментальних відношень в новітніх інформаційних системах.
Більше того, вважається, що власне з моменту створення великих (складних)
інформаційних систем почався розвиток новітніх інформаційних технологій.
1.     
Роль
інформаційних систем в управлінні 
сучасними організаціями.
Якщо років 50 чи 100 тому управління могло
відбуватися без участі електронно-обчислювальних машин, то вже сьогодні – у ХХІ
столітті – таке управління буде виглядати не повним, не досконалим і приреченим
у сучасних умовах до частих невдач.
В області менеджменту інформаційні комп’ютерні
системи відіграють сьогодні досить велику роль, хоча далеко не вирішальну,
оскільки управління все ж таки більше пов’язане з людським, а не машинним
фактором. Проте у морі інформації швидкодія обчислювальної техніки стає у
пригоді. 
Так, комп’ютери дають змогу аналізувати і
порівнювати мільйони інформаційних одиниць за лічені долі секунди, за допомогою
певних програм можна швидко простежувати динаміку розвитку тих чи інших даних,
збір інформації відбувається практично миттєво (особливо в умовах окремого
підприємства), полегшується зв’язок з співробітниками чи клієнтами. Зростають
можливості керуючого персоналу (менеджерів).
Окрім цього слід згадати всесвітню комп’ютерну
мережу Інтернет, через яку можна займатися як продажем чи купівлею сировини,
готової продукції, так і підбирати потрібні кадри, потрібну інформацію
професіоналів по тому чи іншому питанню.
Концепція маркетингу за багато років свого існування
перетерпіла ряд змін. Сьогодні найбільшу популярність набула модель
“маркетингового керування”, тобто довгострокового планування і прогнозування,
що спирається на дослідження ринку, поводження і звичок покупця, використання
комплексних методів формування попиту і стимулювання посередників, задоволення
потреб конкретних цільових груп покупців. У центрі сучасної концепції
маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу можливість одержання
його “рентгенівського знімка” представлялася практично нереалищуемой, те зі
становленням інтерактивних каналів зв’язку мрії про “прозорий” покупці стали
здобувати реальні форми.
Сучасне суспільство надає усе більшій кількості
своїх членів право вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу
чергу базується на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги
інтерактивного контакту з продавцем, головними з який є швидка реакція на
запити, висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання майже
необмеженої інформації. 
Дослідження, проведені в Німеччині, показують, що
середній вік мандрівників по кіберпростору складає 29 років; 62% з них чи мають
вище утворення, чи близькі до його завершення.
Вищі керівники ряду компаній продовжують вважати, що
контингент користувачів глобальних мереж складають лише одні студенти й
університетські професора, що у кіберпросторі займаються винятково пошуком
наукової інформації і нічого не купують. Дані німецьких комерційних банків
свідчать про зворотний. Так велика частина звертань до WEB-сервера найбільшого
з них — Deutsche Bank — здійснюється з домашніх ПК і з місць роботи, а не з
вузівських і шкільних стін.
Відмінною рисою INTERNET як нової інфраструктури
маркетингу і збуту є той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової
економіки: попит народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не
споживач визначає обсяг цифрових послуг. Навпроти, постачальники і виробники
дійдуть висновку про необхідність стрибнути на підніжку експресу, що відходить
“INTERNET”. І це не тільки питання престижу, але і побоювання, що кращі місця
на цьому перспективному ринку розхапають інші.
Не менш важливою перевагою електронних каналів є
більш тісний контакт із покупцем. Інтерактивний контакт із покупцем забезпечує
також більш тісну прив’язку їх до фірми. Рагнал Нільсон, директор
інформаційного відділу одного з найбільших торгових будинків у ФРН Karstadt, не
сумнівається в тому, що в століття глобальної електронної торгівлі уважне
ставлення до покупця стане вирішальним фактором у конкурентній боротьбі,
оскільки суперники будуть знаходиться на відстані одного щиглика миші.
“Населення” кіберпростору поки складається майже
винятково з чоловіків (за різними оцінками, на 70-90%). У цьому зв’язку,
наприклад, постачальники автомобілів знаходяться в кращому положенні в
порівнянні з продавцями продуктів харчування й одягу, тому що останні
вибираються в основному жінки, а вони не дуже
полюбляють ПК. Товар, що просувається, повинний становити
інтерес для вікової категорії 18 — 40 років, оскільки саме до неї відноситься
70% “населення” кіберпростору.
Не можна, однак, випустити з уваги той факт, що
стовідсоткові споживачі електронного ринку, яких у Росії і в Україні, не більше
півмільйона, мають родичів і друзів, здебільшого ще,
що не пізнали можливостей кібернетичного світу, але є його непрямими
споживачами.
Окрім цього слід згадати методи, які використовує
менеджмент при розробці управлінських підходів у керуванні тим чи іншим
підприємством. 
Використання моделей дозволяє приймати рішення, при
обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в
складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання
розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень. Модель
– це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який
досліджується. Вона є спрощеною конктеною життєвою (управлінською) ситуацією,
іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини
тощо. А хто, як не інформаційні комп’ютерні системи можуть на сьогоднішній день
повноцінно, а головне – оперативно відтворювати ті чи інші моделі, опираючись
на конкретні цифри чи факти, який збирає з сьогодення віртуальний світ.
Світова практика виробила певний порядок розробки
моделей. Найдоцільніше застосовувати наступний процес їх побудови:
— Постановка завдання.
— Формування моделі.
— Перевірка моделі на
достовірність.
— Використання моделі.
— Відновлення моделі.
В процесі перевірки, використання та відновлення
моделей слід враховувати похибки, які знижують їх ефективність:
— недостовірні вхідні
умови (припущення);
— інформаційні обмеження;
— страх користувачів;
— недостатня практична
перевірка;
— надмірно висока
вартість побудови;
— недостатнє врахування
чинних факторів тощо.
Американський менеджмент давно використовує ЕОМ при
найбільш розповсюджених способах моделювання:
Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на
конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовими.
Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів
обслуговування по відношенню до потреби в них (так звана модель оптимального
обслуговування).
Моделювання управління запасами. Визначає розміщення
замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.
Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб
розгляду ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного
програмування найбільш популярні у менеджменті.
Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб
застосування моделі замість реальної системи.
Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних
вигод. Базується на визначенні економічних умов, при яких підприємство стає
вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід
зрівнюється з підсумковими витратами.
Платіжна матриця. Це статистичний метод, який
дозволяє із кількох варіантів вибрати найбільш оптимальне рішення. При цьому
платежі (грошові винагороди, доход тощо) представляються у формі таблиці.
Дерево рішень, являє собою схематичне відображення
дій у менеджменті з урахування фінансових результатів, ймовірності отримання їх
позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
Прогнозування, тобто моделювання майбутніх
управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то
його слід розглянути окремо.
На сьогоднішній день не мислиме без підтримки
обчислювальної техніки оперативне і найбільш вірогідне прогнозування (спосіб,
при якому використовується накопичений в минулому досвід та поточні припущення
з метою визначення майбутнього). На сучасному етапі найчастіше використовуються
такі прогнози:
— економічні;
— соціальні;
— розвитку конкуренції;
— розвитку
науково-технічного прогресу;
— розвитку технології;
— розвитку суспільства;
— розвитку сільського
господарства тощо.
Можна виділити наступні групи методів прогнозування:
1) Неформальні методи:
— прогнозування на базі
словесної (вербальної) інформації, отриманої з допомогою радіо, телебачення,
розмов, телефонограм тощо;
— прогнозування на
засадах письмової інформації, яка відображається у газетах, журналах,
бюлетенях, звітах тощо;
— прогнозування за
результатами промислового шпіонажу.
2) Формальні методи:
а) Кількісні методи
прогнозування:
— аналіз минулих рядів.
Виходить з того, що минуле може повторитися у майбутньому;
— причинно-наслідкове
(каузальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих
ситуацій, які знаходяться у залежності більше ніж від однієї змінної величини.
В статистиці цей спосіб прогнозування називається кореляцією.
б) Якісні методи
прогнозування:
— думка журі. Представляє
собою поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії
тощо);
— сукупна думка
збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових
агентів;
— модель очікування
споживача. Базується на результатах опитування клієнтів;
— метод експертних оцінок.
Представляє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів приходити до певної
згоди.
Інформаційні системи – це сукупність
інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів
телекомунікації, баз і банків даних, методів процедур обробки даних, персоналу
управління, які реалізують функції збирання, передавання, обробки і
накопичування інформації для підготовки і прийняття ефективних управлінськіх
рішень. Структура для інформаційних систем показана на малюнку.
  
Якість управління
та прийняття рішень в економіці тісно пов’язана з використанням сучасних
засобів комп’ютерної техніки та інформаційних технологій. Основним підходом до їх використання
являється створення та застосування інформаційних систем (ІС) у менеджменті.
З вищенаведеного чітко видно, яке важливе місце на
сьогоднішній день починають займати інформаційні комп’ютерні системи в менеджменті.
Починаючи від обладнання робочого місця менеджера, окремого підприємства,
завершуючи виходом у всесвітню мережу Інтернет, підтримуванням зовнішніх
зв’язків з ринковими та управлінськими явищами та процесами.
Сьогодні не можливий якісний менеджмент без
комп’ютерних знань, без використання новітнього програмного забезпечення та
моря корисної інформації, яку пропонує віртуальний простір для справи
менеджменту.
2.     
Системи
планування ресурсів підприємства 
    синхронізованого зі споживачами (CSRP).
Customer Synchronized
Resource
Planning
(CSRP)  — планування
ресурсів у взаємодії зі споживачем (замовником), стандарт CSRP. Стандарт, що
з’явився після рекомендацій ERP, іноді називаємий ERPII. Відбиває весь цикл
виробництва  від проектування і взаємодії з замовниками до після продажного
регламентного обслуговування виробу.
Найбільш могутні
інструменти керування виробництвом у цьому десятилітті будуть ті, котрі будуть
побудовані на твердому фундаменті ERP, а також сфокусуються на інтеграції з
покупцями. Система планування виробництва цього десятиліття повинна мати два
фокуси — на виробничій ефективності і на створенні купівельної цінності. Ця
нова парадигма планування і є планування ресурсів, синхронізоване з покупцем —
CSRP. 
CSRP —
синхронізувати покупця з внутрішнім плануванням і виробництвом 
Ця брошура
починається з декількох критичних для бізнесу питань: «Які продукти
покупець зажадає протягом шести місяців?« і »Яке удосконалення
продукції створить конкурентні розходження?» 
Якщо переваги
покупців міняються з безпрецедентною швидкістю, то яким образом можливо
одержувати критичну інформацію про ринок? Відповідь проста — інтегрувати
покупців з бізнес плануванням і виконавчою системою. 
CSRP використовує
перевірену, інтегровану функціональність ERP і перенаправляє виробниче
планування від виробництва далі, до покупця. CSRP надає діючі методи і додатки
для створення продуктів з підвищеною цінністю для покупця. 
Для впровадження
CSRP необхідно: 
1.        
Оптимізувати
виробничу діяльність (операції), побудувавши ефективну виробничу інфраструктуру на основі
методології й інструментарію ERP; 
2.        
Інтегрувати
покупця і
сфальцьовані на покупці підрозділу організації, з основними планувальними і
виробничими підрозділами; і 
3.        
Упровадити
відкриті технології, щоб створити технологічну інфраструктуру, що може підтримувати
інтеграцію покупців, постачальників і додатків керування виробництвом. 
Оптимізувати
операції 
CSRP починається
з ефективності елементів. Ефективність виробництва й операцій підприємства усе
ще потрібні. Великі ідеї про нові продукти й обіцянки покупцям, що не
переходять у якість і не реалізуються в продуктах так і залишаються ідеями й
обіцянками. CSRP починається з ефективного використання перевіреної практики
планування ресурсів підприємства. 
Перший крок у
CSRP — досягти виробничої ефективності шляхом упровадження технології
виготовлення на замовлення, прийнятої в ERP. Чому застосовуються
двадцятип’ятилітні методи? Чому не відмовилися від практики ERP заради інших
нових методів ведення бізнесу? Існують дві причини. 
Причина перша: 
ERP працює.
Планування ресурсів підприємства — перевірена методологія, що використовує
перевірений набір прикладних інструментів, що успішно застосовувався в більш
ніж 50000 разів за останні два десятиліття. ERP працює тому що зв’язує
виконання основних операцій і забезпечує повторюваний набір правил і процедур.
Обробка замовлень зв’язана з плануванням виробництва і планових потреб
автоматично передаються до процесу закупівлі і назад. Вартість продукції і
фінансовий облік автоматично змінюються, а критична інформація про операції,
прибутковість продукції, результатах діяльності підрозділів і так далі стають
доступні в реальному часі. Установлюється систематична, вимірювана методологія.
Після впровадження такої методології бізнесу, процес його поліпшення може бути
визначений, виконаний і повторений на передбачуваній основі. 
Причина друга: 
ERP засновано на
дії. Діяльність підприємства визначається процесом виробництва. Це гарна
стартова крапка для об’єднання активності покупців. Це особливо вірно, якщо
виробник має впроваджені додатки ERP і процеси, що орієнтовані на техніку
«виробництва під замовлення». Якщо в ERP використовується техніка
«виробництва під замовлення», то існує фундаментальна здатність
створювати унікальний список комплектуючі і відповідні виробничі процедури для
унікального замовлення покупця. Підприємство, здатно керувати замовленнями
покупців, має невелика кількість замовлень одночасно і вони не сильно
розрізняються. Це критично, якщо ми за допомогою CSRP сподіваємося надавати
продукти, що задовольняють потреби покупця й ефективні по вартості. 
Інтегрувати
покупця 
Це серце CSRP і
передумова до перемоги цієї методології. Синхронізація покупця і відділів
організації, орієнтованих на роботу з покупцем, з виконавчим і планувальним
центром компанії забезпечує здатність виявляти сприятливі можливості для
створення розходжень, що підтримують конкуренцію. «Підрив»
виробництва, за рахунок вкраплення в реальному часі вимог покупців у системи
щоденного планування і виробництва організації, змушує керівників підприємств
розширювати своя увага, за межі того «як» робити, враховувати
критичні продуктові і ринкові фактори. Виробники, спонукувані взаємодією з
покупцем, а не виробництвом, можуть створювати переваги шляхом розвитку систематичного
підходу до оцінки: 
·          
які
продукти робити 
·          
які
послуги пропонувати 
·          
на які
нові ринки націлюватися 
Як виробники
приймають ці критичні рішення на вибір продуктів і ринку сьогодні? Чому
виробники сьогодні не «синхронізовані» з покупцем або не
«сфальцьовані» на покупці? 
Відповідь у тім, що виробники рішуче
приймають рішення на вибір продуктів і ринку; але ці рішення, і особи їхній
приймаючі ізольовані від виконавчих підрозділів організацій. Критична
інформація про покупця і знання ринку вилучені з основної системи планування
бізнесу й ізольовані в різних місцях, розкиданих по організації. Не існує
конкретного і діючого способу проводити знання про покупця через організацію.
Купівельна інформація існує в підрозділах з чотирьох основних функціональних
областей: 
1.        
Продаж і
Маркетинг 
2.        
Обслуговування
покупців 
3.        
Технічне
обслуговування 
4.        
Дослідження
і розробка. 
Кожне з цих
підрозділів проводить значний час, взаємодіючи з покупцем. Але в більшості
традиційних виробничих організацій ці підрозділи витрачають мало часу на
взаємодію з плановими або виробничими відділами. За створення продуктів
відповідає конструкторський відділ. Відділ обслуговування покупців відповідає
за організацію прийому замовлень. 
Дотепер,
походження знань про те, що дійсно потрібно, що працює, а що ні, що буде
продаватися, а що ні виходить від покупця. Задача підрозділів продажу і
маркетингу — розуміти нестатку покупців і намагатися запропонувати їхнє
рішення, створювати попит. Крім того вони володіють коштовною інформацією про
нові ринкові тенденції, тиск конкурентів, про проблеми обслуговування покупців,
ціноутворенні і попиті. Підрозділу підприємства по обслуговуванню покупців, і
технічному обслуговуванню містять багато іншої інформації, що стосується той, з
якими продуктами є проблеми, які удосконалення покупці запитують найчастіше і
які пропоновані послуги можуть бути найбільш коштовними для покупця. Нарешті
конструкторський відділ, а також відділ досліджень і розробки працюють над
новими продуктами і прототипами — тобто над наступними переможними продуктами.
Як нові продукти будуть прийняті на ринку, що має прийнятну ціну, а що ні — усе
це життєво важлива для бізнесу інформація. 
CSRP — це перша
бізнес методологія, що інтегрує діяльність підприємства, орієнтовану на покупці,
у центр системи керування бізнесом. 
CSRP установлює
методологію ведення бізнесу, засновану на поточній інформації про покупця. CSRP
зрушує фокус підприємства з планування від потреб виробництва до планування від
замовлень покупців. Інформація про покупців і послуги вплавляються в основу
організації (дивися малюнок D). Діяльність по виробничому плануванню не просто
розширюється, а віддаляється і заміняється запитами покупців, переданими з
підрозділів організації, орієнтованих на роботу з покупцями. 
CSRP перевизначає
практику бізнесу, фокусируя її на ринковій активності, а не на виробничій
діяльності. Бізнеси-процеси синхронізуються з діяльністю покупців. 
Наприклад,
перевизначається процес обробки замовлень. Обробка замовлень розширюється і
замість простої функції введення замовлення, дійсно інтегрує функції продажу і
маркетингу з покупцем. Обробка замовлень тепер не починається з власне
замовлення, вона починається з покупця або навіть з перспектив продажу. 
·          
продавці
більше не розміщають замовлення. Вони разом з покупцем і на його робочому місці
формують замовлення, визначаючи потреби покупця, що динамічно переводяться у
вимоги до продуктів і їхнього виробництва. Технологія конфигурирования
замовлень дозволяє перевірити його выполнимость до того як він розміщений. 
·          
обробка замовлень розширюється
і тепер включає інформацію про перспективи. Лідируючі системи керування
контактами інтегруються з процесом створення замовлень і виробничого
планування, щоб надати інформацію про необхідні ресурси, до того як замовлення
розміщене. Тенденції ринку, попит на продукти й інформація про пропозиції
конкурентів зв’язуються з ключовими бізнесами-процесами. 
·          
статичні
цінові моделі заміняються на інструмент ціноутворення, що дозволяє при
необхідності визначити вартість кожного продукту для кожного покупця.
Збільшуються точність і прибутковість продуктів. 
CSRP перевизначає
обслуговування покупців і розширює його за межі звичайної телефонної підтримки
і видачі довідки про рахунки. При використанні моделі CSRP купівельні послуги
стають спинним мозком цілого підприємства, командним пунктом для організації.
Центр технічної підтримки покупців відповідає за доведення критичної інформації
про покупців до виконавчих центрів організації. 
3. Гіпертекстовий простір в Інтернет (www).
За своєю сумою
Web – це світова багатовіконна стрічка комп‘ютерних баз даних, які
використовують загальну інформаційну архітектуру, що обновлюється.
Концептуально Web представляє собою систему управління базою даних типу
“клієнт” – «сервер». 
Англійський
програміст Тім Бернс-Лі зробив те, що ніхто до нього не робив. Він об‘єднав
гіпермедіа з безкрайніми ресурсами мережі Internet. В 1989 році в Женеві
(Швейцарія) в Центрі Європейських ядерних досліджень (CERW) Бернс-Лі
запропонував та реалізував проект: для побудови павутиння документів
використовується гіпертекстова технологія. Щоб гіпертекстові зв‘язки працювали,
документи Web повинні записуватися у визначеному форматі, що задається HTML
(Hypertext Markup Language) – мовою розмітки гіпертекстів. Мова HTML є
підмножиною стандартної узагальнюючої мови розмітки SGML (Standard Generalized
Markup Language). SGML  представляє собою стандарт International Standards
Organization – ISO (Міжнародна організація з стандартизації) і визначає
форматування текстового документу.
Гіпертекст (hypertext) – запис, що
вміщує посилання на різноманітні частини одного документу або на інші
документи. 
Гіпермедіа (hypermedia) – документ, що
забезпечує зв‘язок між файлами, текстовою, графічною, звуковою та
відеоінформацією різноманітних видів. 
Зв‘язок (link) – програма з‘єднання
між Web-сторінкою та іншим ресурсом, таким як графіка, звук або іще одна
сторінка. Зв‘язок показує броузеру шлях до наступного  ресурсу. 
Гаряча
точка
(hot spot) – область Web-сторінки, за допомогою якої здійснюється зв‘язок з
іншим документом. Натискання на гарячу точку призводить до активізації зв‘язків
та виведення на екран документа, що під‘єднується. Перші системи доступу до
ресурсу Web були рядковими броузерами. Сучасні броузери типу Internet Explorer
надають в розпорядження користувача доступ не тільки до тексту, але і до
мультимедійних ресурсів. Першим таким броузером був пакет Mosaic, що створив в
1993 році Марк Андрисен, студент Ілінойського університету. Зараз він працює у
фірмі Netscape Communication. 
Ресурс Web
продовжує зростати з величезною швидкістю. Для отримання інформації, які нові
сервери Web встановлені на даний момент, можна звернутися до наступної  групи
новин Usenet: copm.infosystem.www.providers.
Вузол Web – це частина системи
Internet, що вміщує сервер Web. Сервер Web являє собою програмне забезпечення
вузла, що дозволяє броузеру Web отримати доступ до документів, які зберігаються
на вузлі. Стрімке зростання системи Web обумовлене декількома причинами.
Частина з них пояснюється тим фактом, що сервери Web відносно просто
встановити. По мірі створення нових, більш сучасних редакторів HTML, нові
сервери Web заповнюють всесвітнє павутиння.
Не менш важливим
фактором є той факт, що за допомогою серверів Web в Internet можна займатися
бізнесом.
Раніше (до 1991
року) комерційний трафік в Internet був заборонений. Після 1991 року з‘явився
протокол Commercial Internet Exchange (CIX – комерційний обмін по Internet).
Система CIX була створена на базі мереж Alternet, CERFnet та PSInet постачальниками
послуг Internet, що вирішили створити систему, за допомогою якої став би
можливим обмін по Internet комерційними повідомленнями. В системі Web
комерційні фірми зможуть рекламувати свою продукцію, одночасно продаючи товари
та послуги за допомогою гіперзв‘язків серверів Web. Деякі компанії починають
використовувати Internet в комерційних цілях, створюючи власні сервери Web та
документи гіпермедіа. Такі фірми заручаються підтримкою нового покоління
комп‘ютерних експертів, що називаються Web-майстрами (Webmaster) або творцями
павутиння (Webmaker). Фірми такого роду зможуть підібрати для користувача
апаратне обладнання, встановити зв‘язок з Internet, створити Web-документи та
ресурси Web і навіть розмістити вузол Web у себе на сервері.
Список
використаної літератури
1.        
Бабушкин М.
Web-сервер в действии. С-Пб.: Питер. – 1997
2.        
Гілстер П. Новий
навігатор Internet: «Диалектика»,
Киев. — 1996
3.        
Закон України про
захист інформації в автоматизованих системах , 80/94-ВР, 05/07/1994.
4.        
Коломієць
В. Ф. Міжнародні інформаційні технології: Навчальний посібник / За ред. проф. В.П. Гондюла. – К. :
Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003.