Зміст
Вступ
1. Види іміджу
Товарний імідж
2. Імідж ділової людини (секретаря)
					







3. Імідж організації
Висновок
Література



Вступ

Англійське слово
„імідж« означає не що інше, як „образ».
Імідж — це штучне створення неперевершеного образу. Зайве переконувати,
наскільки важливим для секретаря-референта є створення і
підтримка власного позитивного „образу», тобто іміджу. Зрозуміло, що
формується він поступово, завдяки наполегливій і постійній праці над собою,
своїми професійними, діловими, особистими якостями, знаннями, манерами, одягом,
зовнішністю і т. ін. Здобувається імідж, як правило, з часом, з досвідом роботи.
А втратити його можна миттєво, майже із-за „дрібнички», своєчасно не
відповівши на важливий дзвінок або лист, не відправивши факс, на якого чекають…
Отже, секретарю потрібні відповідні знання, і не тільки як створити власний
імідж, а й як його зберегти, примножити.
Імідж, що постійно
не підкріплюється реальними значними справами, тане з часом, як сніг на
весняному сонці. Для професіонала дуже важливий ефективний взаємовигідний
контакт із навколишнім світом, тому визначною частиною його іміджу є:
висока самооцінка,
впевненість у собі;
віра в
доброзичливість Всесвіту і віра в добру людину;
соціальна й
особиста відповідальність („я — причина всього позитивного
і негативного в моєму житті»);
бажання
змінюватися й уміння ризикувати при здоровому почутті самозбереження.
Отже, для того щоб
добитися успіху, треба весь час в кращу сторону змінювати особистий імідж,
імідж своєї фірми.
Тема контрольної
роботи — «Імідж ділової людини та організації».
Мета контрольної
роботи — ознайомитися з поняттями іміджу, його видами, іміджем організації.



1. Види іміджу

Термін „імідж»
стає більш змістовим і однозначним, коли його зміст і принципи побудови
визначаються залежно від суб’єкта дослідження.
Імідж, як
зазначають вчені, може бути: особистий, корпоративний і товарний.
Особистий імідж.
Особистий імідж
— це ваш образ. Ви не можете не мати іміджу. Хочете ви цього чи
ні, оточуючі бачать те, що ви вибрали, щоб показати їм… Те, як ви йдете,
сидите чи стоїте, є результатом навчання, темпераменту та умов, але те, як ви
одягаєтесь, є результатом вашого особистого вибору.
Особистий імідж
визначається складним набором внутрішніх і зовнішніх факторів, що складають
самоімідж, бажаний і необхідний імідж.
Можна доповнити ще
кілька можливих варіантів особистого іміджу, а саме: дзеркальний, реальний,
ідеальний, множинний і створений.
Так, дзеркальний
імідж — це наше уявлення про себе; реальний імідж — погляд на себе збоку; ідеальний
імідж — ідеалістична точка зору на об’єкт, що розглядається; множинний імідж
— сукупність ряду ознак, що характеризують і символізують єдине утворення; створений
імідж — образ об’єкта, що утворився після проведення іміджмейкерської компанії.
Корпоративний
імідж.
У якості носіїв
корпоративного іміджу виступають організаційно-діяльнісні засоби. Імідж
потрібен корпорації для того, щоб люди усвідомлювали і оцінювали її роль у
економічному і соціально-політичному житті конкретного регіону. Корпорація має
прославлятися не лише своєю продукцією чи послугами, а й своїм „его»,
що формується у свідомості оточуючих як суспільний об’єкт.
Товарний імідж
В якості носіїв
товарного іміджу виступають матеріальні та виробничо-діяльнісні засоби: матеріали,
товари, групи виробів тощо.
Кожен із названих
видів іміджу повинен бути керованим. Специфіка управління іміджем полягає в
сукупному і синхронному функціонуванні таких його складових:
можливостей самого
об’єкта іміджування;
вимог до вирішення
завдань іміджування;
вимог до каналу,
по якому буде „проходити» іміджування;
вимог аудиторії
щодо іміджованого об’єкта.
Крім названих
видів іміджу використовуються ще й такі:
Імідж політика
— образ-замінник політичного діяча.
Імідж бізнесмена
— семіотичний замінник особистості підприємця.
Імідж суспільства
— символ громадянської спільноти.
Імідж виробничої
фірми — те, що заміняє суть поняття „ виробниче підприємство».
Імідж торгової
марки — символ-знак, що символізує поняття торгової марки,
бренд.
Імідж викладача
— те, що може бути символом поняття вчителя вищої школи.
Імідж творчої
особистості — те, що відповідає образу творчої людини.
Імідж нації — знакове
заміщення поняття народу тієї чи іншої країни [9, с.17-21].
2. Імідж ділової людини (секретаря)

З усієї величезної
кількості матеріалу щодо створення іміджу люди беруть те, що використовувати
легше усього: посміхатися усім і скрізь, демонструвати щирість і увагу, стежити
за взуттям і зачіскою, одягом. Проте оточуючі на подив швидко розгадують усі
наші „хитрощі». Можна удавати щирість скільки завгодно, але фальш рано чи
пізно буде виявлена. Отже, імідж — це повинна бути завжди єдність внутрішнього
і зовнішнього єства особистості.
Особистий імідж є
важливою складовою для кар’єри. Є декілька причин, які вказують на це:
ми віримо в те, що
бачимо;
ми всі зайняті
люди і часто приймаємо рішення на основі першого враження;
імідж впливає на
тих, хто приймає рішення в питаннях професійного росту;
ми діємо,
усвідомлюючи це чи ні, як представники своєї професії або організації;
добре виглядати і
впевнено почуватися — це добре для нас самих.
Зі всього набору
власних характеристик кожна особистість має відібрати ті, що будуть позитивно
сприйняті суспільством, оточуючими, часто на підсвідомому рівні.
Імідж ділової
людини — це повний образ особистості, в якому найяскравіше втілене те, як
особистість виглядає, говорить, одягається, діє; її вміння триматися, осанка,
поза і мова тіла, аксесуари.
Особистий імідж,
як уже зазначалось, формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Він
відображає погляд на особистість як з боку свого „Я» — самоімідж, так
і з боку оточення — бажаний імідж, а також необхідний імідж, що повинен
відповідати тому чи іншому статусу. Розглянемо ці типології більш детально.
Самоімідж.
Самоімідж випливає
з минулого досвіду і відображає наявний в людині стан самоповаги. Тобто, якщо
людина хоче, щоб її поважали, вона передусім повинна навчитись поважати сама
себе. Поляки кажуть: „Хороша думка про себе — половина
щастя».
Від слова „імідж»
походить французький термін „імацинізм» — літературна
течія, представники якої головним у своїй творчості вважають створення образу. У
сучасному світі, якщо актори „входять в образ» на деякий період, то
політики „не вилазять» з цього самого іміджу, прикриваючи ним істину
політичної боротьби.
Самоімідж —
це візуальна привабливість особистості. Щасливий той, хто має
його від Бога. Але, як правило, більшість отримує імідж за рахунок свого
високого професіоналізму, високої загальної культури, культури управління,
вміння самовдосконалюватись, стежити за собою. Без самоіміджу неможливо досягти
великих успіхів у будь-якій сфері діяльності.
Основою самоіміджу
людини є її рівень духовності і благородства. Так, рівень духовності можна
визначити, зазначає В.М. Шепель, поставивши перед собою п’ять питань з
етикометрії [17]:
Які в мене
пріоритетні моральні цінності?
Які мої
повсякденні звички?
Які в мене стійкі
особисті цілі?
Як часто я
дотримуюсь своїх моральних цінностей?
Скільки хороших
слів я можу написати про своїх батьків?
На рівень
духовності дають відповідь питання з соціометрії:
Скільки в мене
друзів?
Чи називають мене
милосердним?
Яка моя реакція на
заплакану дитину?
Чи симпатизують
мені співробітники?
Як часто до мене
звертаються за порадою і допомогою?
Відверті відповіді
на зазначені запитання можуть дати достатню інформацію для роздумів тим, хто
хоче мати достойну „Я — концепцію«. Духовно здорова „Я — концепція» підстраховує
особистість як від заниженої, так і завищеної самооцінки, надаючи їй мажорне
відчуття життя, додає В.М. Шепель [17]. Не випадково людина з подібним духовним
настроєм просипається вранці з усмішкою, отримує задоволення від прогулянки за
будь-якої погоди, не робить культу з їжі, з нею легко спілкуватись.
Самоімідж
необхідно формувати для підвищення ефективності управління своєю поведінкою. Це
означає вміння впливати на себе шляхом блокування деяких своїх „ узвичаєних
« дій та розвитку інших, роблячи їх „ узвичаєними», тобто бути більш
привабливим.
Бути привабливим
— свого роду мужність, що вимагає
безперервної праці над собою. Привабливій особі дістається як від заздрісників,
так і від суперників. Можливі поразки, які треба переносити з гідністю. Певна
вольова напруга може надати особистості життєвий оптимізм, щоб перемагати
труднощі й, поборовши невдачі, досягати мети.
Багато праці,
безсонних ночей, здоров’я, нервової напруги, неймовірної концентрації зусиль
треба вкладати в створення самоіміджу. Важко він дається харизматичним, що „
приречені » подобатись іншим. І не користь, а духовна гордість, тяга до
людського визнання є стимулом забезпечення їх самоіміджу.
Бажаний імідж.
Бажаний імідж
— це імідж, який створюється для сприймання нас оточуючими
так, як би нам того хотілося.
Необхідність
формування цього іміджу пояснюється намаганням особистості викликати певну
психологічну готовність в оточуючих (керівника, партнерів, співробітників,
родичів, знайомих) діяти певним чином щодо неї. Саме особистість формує
відповідну установку про себе з боку оточуючих, намагається зробити так, щоб
вони сприймали її так, як вона цього бажає.
Бажаний імідж — це
більш чи менш адекватний реальній людині образ особистості, який складається в
її ділових партнерів на свідомому і підсвідомому рівнях.
Будується він на
основі:
а) зовнішнього
вигляду ділової людини;
б) її манер,
уміння триматись, спілкуватись, використовуючи мовні та „вербальні сигнали
«;
в) зовнішньої й
внутрішньої культури;
г) уміння себе
подати (підкресливши свої позитивні і затушувавши негативні сторони).
Формування думки
про іншу людину відбувається вже з перших десяти секунд, тому на початку
спілкування важливо правильно себе налаштувати, триматись і відчувати себе
комфортно. Бажаний імідж — це передусім уміння бути приємним у спілкуванні,
тому для його формування багато значить візуальна доброзичливість, техніка
проведення переговорів і елегантної поведінки як запорука успіху ділової людини.
Головна цінність
іміджу полягає в умінні його носія будувати діалог. У діалозі мова не додаток
до іміджу, а швидше сам імідж: через мову здійснюється соціальна ідентифікація
іміджу. Під час спілкування особистість або підтверджує і закріплює бажаний
імідж, або ж губить його. З мовної культури, обсягу і характеру лексикону,
інтонації, манер враховується дещо більше, ніж імідж — пізнаються внутрішні
установки людини, її особистість.
Сприйняття або
відторгнення іміджу необхідно шукати в очах слухачів, у змісті й інтонації
їхніх реплік і запитань. Комунікативні недоліки значною мірою можуть знизити
бажаний імідж. Слід контролювати свою мову, уважно стежити за жестами тіла у
процесі спілкування.
Психологи
зазначають:
„Ваш зовнішній
вигляд, хода — не тільки Ваша особиста справа. Це ще й
показник Ваших вольових якостей, уміння організувати своє життя, розробити
власні принципи поведінки і суворо дотримуватись їх, що особливо важливо для
ділової людини. У Вашого керівництва і партнерів може виникнути підозра, що
якщо Ви не в змозі завжди бути в формі, то й не зумієте гідно вийти зі складної
ситуації чи оперативно прийняти правильне і чітке рішення. По Вашій
некомпетентності в дрібницях більш досвідчений партнер може вважати, що Ви не
знаете правил гри бізнесу, що з Вами можна не церемонитись і
навіть можна застосувати заборонені прийоми».
Необхідний імідж.
Необхідний імідж
— це імідж, без якого немислима людина тієї чи іншої професії. Щасливою
може бути лише та особистість, яка від Бога наділена привабливим іміджем. Але
як правило, особистість створює власний імідж за рахунок свого професіоналізму,
високої культури і вміння завжди контролювати себе. Без створення необхідного
іміджу неможливо досягти успіхів у жодному виді діяльності.
Те, що значна
кількість людей хоче мати владу, зрозуміло. Влада, окрім можливості управляти
іншими людьми, дає можливість отримати більше матеріальних і духовних благ тощо.
Але здорові амбіції повинні підкріплюватись і відповідною „ амуніцією «, тобто
загальною культурою, мораллю, волею, професійною компетенцією тощо. Носії таких
якостей — інтелектуально неабиякі особистості.
Логіка мислення,
добра пам’ять, нестандартне сприйняття — це ті розумові складові, що не можна
не помітити збоку. Інтелект — мотор людської психіки, і це
не банальне нагадування. Справа в тому, що якість роботи секретаря залежить від
стану його здоров’я. У житті активно діючої людини велике значення має вміння
управляти своєю психікою, ефективно використовуючи правила саморегуляції та
самонавіювання. Результатом такого вміння є наявність в особистості високого
життєвого тонусу, який проявляється у виваженості, високій благочестивій манері
спілкування, стриманій реакції на життєві труднощі, толерантності.
Щоб створити
необхідний секретареві імідж, слід мати такі якості:
Перша група:
комунікабельність
(здатність встановлювати контакт);
емпатичність (здатність
співпереживати);
рефлексивність (здатність
розуміти поведінку іншого);
красномовність (уміння
впливати словом).
Зазначені якості
складають матрицю природних дарувань. позначених узагальненим поняттям —
„ вміння подобатись людям».
Друга група:
моральні цінності;
психічне здоров’я;
знання
людинотворчих технологій (уміння управляти персоналом, вести ділове
спілкування, передбачати і ліквідовувати конфлікти, працювати в критичних
ситуаціях тощо).
Третя група:
До цієї групи
якостей необхідно віднести все те, що пов’язано з життєвим і професійним
досвідом особистості, її інтуїцією. Будь-яка самовпевненість і нестандартність
поведінки погано впливає на сприйняття іншими людини, зацікавленої у визнанні і
доброзичливому ставленні до себе.
І дійсно, якщо
придивитись до виступу артистів театру та кіно, політичних діячів чи відомих
підприємців, то можна зазначити, що їх імідж — це підсумок умілої орієнтації за
конкретних обставин, правильного вибору своєї моделі поведінки. Завоювання
привабливого іміджу — не самоціль для ділової людини, хоча його наявність
складає суттєву особистісну і професійну її характеристику. Той, хто
подобається людям, викликає загальне їх визнання та має більші шанси у
налагодженні взаємостосунків, у можливості зацікавити їх своїми справами. Необхідний
імідж повинен створити ілюзію мажору, приховуючи при цьому немічність,
незадовільний стан здоров’я людини, її настрій, внутрішній дискомфорт. Потрібно
завжди бути „у формі».
Людина, стурбована
собою, нібито не бачить інших людей або дивиться на них з виразом невдоволення,
з німим запитанням: Чого ви тут? Мені не до вас.
Подібна „ личина
» — не краща людська прикраса. У будь-якому
спілкуванні неприпустимо бути непривітною особою, невдахою, опудалом з похмурою
фізіономією [9. с.61-69].



3. Імідж організації

Інколи вважають,
що про імідж фірми не варто піклуватися, ще він створюється сам собою, і до
того ж його значення важко виміряти і тим більше виразити в цифрах. Але
насправді імідж організації так само важливий, як і її виробничі та економічні
показники, хоча він й не фігурує в обліково-фінансовій документації. Якщо
організація має недостатньо хорошу репутацію, її продукція не буде сприйматись
ринком. Не тільки закордонний, а вже і наш діловий вітчизняний досвід свідчить
про необхідність турботи про підвищення престижу фірми, створення їй
відповідного образу з боку громадськості, управління його сприйняттям.
Незалежно від
розміру масштабів діяльності організація повинна мати свій чіткий позитивний
імідж, який необхідний для виходу на нові ринки, встановлення сприятливих
відносин з покупцями, клієнтами, партнерами, постачальниками, конкурентами і т.
ін. Без наявності чіткого іміджу її керівництву буде важко пояснити, що ця
організація являє собою, що конкретно вона пропонує і яка, власне, користь від
неї в економічному та культурному житті регіону.
Через це в пресу,
радіо чи на телебачення повинні щоразу подаватись про цю організацію конкретні
новини, які чітко пов’язані з інформаційними приводами. Зазначені новини, в
свою чергу, повинні нести в собі повідомлення про організацію, відпрацьовані
таким чином, щоб підкреслити необхідні аспекти її корпоративного іміджу. При
цьому треба чітко знати, на кого саме в першу чергу розраховане повідомлення,
тобто визначити пріоритет тієї чи іншої аудиторії. Помилка може призвести до
результатів, прямо протилежних завданням іміджування. Особливо толерантними
необхідно бути в стосунках з акціонерами, постачальниками, органами влади,
інвесторами або іншими угрупуваннями, що можуть значно вплинути на процеси
формування суспільної думки.
Заявити про себе
підприємство може, організовуючи презентації, семінари, конференції,
симпозіуми, конкурси, або займаючись спонсорською діяльністю, тобто виконуючи
спеціальні заходи, щоб привернути до себе увагу громадськості і преси. Якщо
захід вдалий, доречно та вчасно проведений — це позитивно
вплине на репутацію та імідж підприємства.
До участі в
заходах важливо залучати усіх працівників підприємства, що дасть кожному з них
змогу відчути особистий вклад у формування іміджу. Можна почати з підготовки
таких заходів, які не потребують значних фінансових витрат. Після проведення
чергового заходу бажано зробити відповідні висновки і вже з наявним певним
досвідом займатись розробкою наступного.
Організація
успішного іміджу чи хорошої корпоративної репутації підприємств особливо
важлива при їх реструктуризації, зміні форми власності, конверсії й інших
структурних перетвореннях. І тому в західній практиці навіть сформулювалася
ціла система консультацій зі створення корпоративного
іміджу. Щоб люди купували акції приватизованих державних підприємств у нашій
країні, стало необхідним змінювати сформовані думки про підприємства, які
раніше вважались негнучкими і забюрократизованими, в які не можна було вкладати
гроші. На практиці було доведено, що люди реагують на зовнішній образ, і зміна
його „ фасаду » зможе позбавити фірму колишньої поганої репутації. Якщо ж
підприємство, фірма чи організація не будуть працювати над своїм позитивним
іміджем, він однак буде якось складатися в оточуючому середовищі, але вже
стихійно і, навіть, інколи на шкоду. Не сформується він і за допомогою
другорядних акцій, і навряд чи можна погодитися з висловом одного українського
політика, що футбольні видовища чи бокс дають репутації Україні більше, ніж
дипломатія.
Особливості
створення іміджу.
Створення іміджу
організації — довготривалий процес, що входить до основ її
маркетингової комунікації. У кожного об’єкта, що сприймається людиною, своє
втілення, своя корпоративна культура. Без іміджу об’єкта не буває, він або
хороший або поганий.
Позитивний імідж
повинен простежуватись у всьому — в найменуванні, емблемі чи товарному знаку,
організації, її девізі, наприклад, „Вчись, працюючи» або „Створи
себе сам«; „Ми завжди думаємо про вас». Його можна визначити в
одязі співробітників чи їх головних уборах, в архітектурі будівель та
ергономіці офісів, оформленні робочих місць та організації праці, Кодексі
ділової поведінки співробітників, якості здійснених послуг чи випущених
товарів, у публікаціях у ЗМІ про фірму тощо.
Кожна організація
має той імідж, що відображає її корпоративну культуру, яку вона прагне передати
оточуючому середовищу. До основних засад іміджу може входити також швидкість її
орієнтації на потреби ринку, турбота про працюючих, стан міжнародних відносин
або ще будь-який інший аспект корпоративної культури. Особистісний аспект
організації визначає позиція, яку вона займає на ринку, і те, яким чином ця
позиція доводиться до відома громадськості. Те, як організація сприймається
оточуючим середовищем, іноді може бути навіть важливішим ніж ціна продукту чи
послуг, що виробляється або здійснюються нею.
Корпоративний
імідж повинен будуватись у рамках тих цінностей, за якими культура однієї
людини відрізняється від іншої, тобто мусить відбуватись процес гуманізації
організації, створюватись неформальний її діалог з суспільством, що в змозі
забезпечити тісне приєднання до нього. Для вирішення цього завдання необхідно
порівняти, які з категорій загальних цінностей — поняття про добро і
зло, красиве і потворне, справедливе чи несправедливе, істинне чи оманливе, а
також і корпоративних — цілі, ефективність, стабільність, кадрова та
соціальна політика, новаторство, творчість — превалюють в діяльності
організації і в оточуючому середовищі, необхідно також врахувати, які з цих
цінностей найбільш важливі. Сьогоднішня популярність меценатства і спонсорства
також може бути характерним використанням цього засобу.
Детальне і
систематичне отримання інформації про настрої і ставлення до організації з боку
суспільства в змозі відповісти на питання: хто і як своїми діями може вплинути
на її роботу? Якщо яка-небудь значна аудиторія може ефективно протистояти
організації, то саме цій частці суспільства і необхідно приділити максимальну
увагу. До громадської думки організованої аудиторії не можна відноситись як до
дрібниці, проблеми з іміджем можуть серйозно вплинути на соціальний, фінансовий
і комерційний стан підприємства.
Керівник, який
намагається створити позитивний імідж своєї організації, організувати ефективну
продажу її товарів чи послуг, на початку своєї діяльності стає перед проблемою
несприйняття ринком його починань. Його ідея натикається на стіну мовчання,
нерозуміння потреби створення ще однієї послуги, коли існує безліч подібних. І
дійсно, спочатку про цю ідею ніхто не знає, а те ближче оточення керівника, що
трохи знайоме, вважає її не зовсім вдалою. Наявна про фірму інформація ще не
цікава для споживача в силу панування на ринку більш важливих пріоритетів.
Розв’язати зазначену
проблему можна в чотири етапи.
Перше завдання
керівник може вирішити за допомогою прямої комерційної реклами через первинне
інформування споживача про існування нової ідеї. Цей етап можна назвати
безпосереднім впливом на громадську думку.
Наступний етап
— це визначення шляхів пристосування інтересів організації до
інтересів споживачів. Тут знадобляться вміння проявляти розуміння, турботу,
співучасть у розв’язанні проблем регіону і оточуючого середовища.
Третім завданням
керівника повинна стати робота над естетичною концентрацією — тобто виділенням
тих чи інших необхідних характеристик і переведення уваги громадськості саме на
ці аспекти.
Цей етап можна
назвати стадією формування у споживачів спільних з фірмою інтересів, вироблення
стійких стереотипів, взаємовигідних стосунків у всіх відношеннях.
Останній етап
полягає у нав’язуванні споживачу думки, що саме продукція цієї фірми набагато
краща й дешевша за іншу. Він полягає у „ вихованні споживача «.
До основних
показників іміджу підприємств можна віднести: загальну популярність і
репутацію, швидкість реагування на замовлення, дотримання термінів укладених
угод, гнучкість цін, інноваційність, сучасність, фінансову стійкість, престиж
товару, після продажне обслуговування, умови платежів і діючу систему знижок,
торговельно-збутову та рекламну політику, наявність представництв, рівень
закордонної активності. Серед факторів, що визначають імідж підприємства, є
також: конкурентна мобільність (конкурентостійкість) і надійність, комфортність
підтримки партнерства; відповідальність рівню споживчих запитів клієнтів [9, с.188-198].



Висновок

У процесі
виконання контрольної роботи було розглянуті такі питання:
поняття іміджу,
його види;
імідж ділової
людини (секретаря);
імідж організації.
Треба підкреслити
важливість і актуальність розглянутих питань в референтній справі.
Треба визначити,
що від іміджу секретаря-референту залежить імідж організації. А імідж
організації треба підтримувати постійно, бо придбати гарний імідж довго, а
втратити його можливо швидко!!!



Література

1. Блощииська В.А. Сучасне діло ведення Навч. посібник.
— Івано-Франківськ: Інститут менеджменту та економіки, 2000. — 270 с.
2. Вербіщька Т. С, Чіішікова В.П. Секретарська справа та сучасне справочинство. — Львів:
Оріяна — Нова, 2001. — 392 с.
3. Гордієнко. К.Д. Діловодство в
роботі секретаря. Практичний посібник. — К.: КНТ,
2006. — 280 с.
4. Задорожный Э. М, Задорожный С.Э. Работа секретаря-референта в иностранных и совместных
фирмах: Практическое пособие секретарю, предпринимателю, менеджеру. — К., 1994.
— 176 с.
5. Кондратюкова Л.К., Ткачева Л.Б., Акулина Т.В. Аннотирование и реферирование английской научно-технической
литературы: Учебное пособие. — Омск: Изд-во Ом. ГТУ, 2001. — 184 с.
6. Кульицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності
у сфері управління: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2002.
— 224 с.
7. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник.
— К.: Знання, 2003. — 459 с.
8. Ораторське мистецтво: Навчальний посібник для студентів
вищ. навч. закл. юрид. спец.2-ге вид. / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. професора
Н.П. Осипової. — Х.: Одісей, 2006. — 144 с.
9. Палеха Ю.І. Іміджологія: Навчальний посібник
/ За заг. ред.3.І. Тимошенко. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 324 с.
10. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та
управлінська культури: Навчальний посібник. — 2-гс вид., доп.
— К.: Вид-во Європейського ун-ту,
2002. — 337 с.
11. Палеха Юрій. Управлінське документування: Навчальний
посібник: У 2 ч.3-тє вид., доп.
— К.: Вид-во Європейського ун-ту. 2003.
12. Слободянюк Н.Ю. Діловодство та управлінська документація:
Навчальний посібник. — Вінниця: ВНТУ, 2004. — 80 с.
13. Сорока М.Б. Національна система реферування української
наукової літератури / НАН України. Національна бібліотека України
імені В.І. Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.
14. Стенюков М.Б. Секретарское дело. — М.: Приор, 1996. — 192 с.
15. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник.
Вид.2-ге, доп. і переробл. — К.: Атіка,
2004. — 592 с.
16. Шейнов В.П. Секретар: секреты профессии.
— М.: Ось — 89, 2005 — 208 с.
17. Шепель В.М. Имиджеология: Секреты личного
обаяния. — 2-е изд. перераб. и доп. — М.: Культура и спорт; ЮНИТИ, 1997. — 382 с.
18. Варенко В.М. Референтна справа. Навч. посібник —
К., Кондор, 2008-212 с.