Вступ
В умовах переходу
України до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду
виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення значної кількості
працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.
Традиційне
поняття про регулярну, своєчасну й в повному розмірі виплату заробітної плати
нині гарантовано лише в законодавчих актах. На більшості підприємств, що
працюють, ці гарантії не забезпечуються. Втрата гарантії з виплати заробітної
плати набула масового характеру. Причиною цього негативного явища, з одного
боку, є надмірна економічна свобода підприємств і, зокрема, роботодавців у
розпорядженні фінансовими коштами, з іншого, — відсутність законодавчо
обумовленої відповідальності роботодавців за несвоєчасну виплату заробітної
плати, а також відмова держави від контролю за системою оплати праці.
На кожному
підприємстві в Україні має бути реальна й достовірна інформація про
трудомісткість виробляємої продукції, про нарахування заробітної плати.
Таким чином, з
вище сказаного можна стверджувати, що дана тема роботи має велику актуальність.
Трудові ресурси – це головний ресурс кожного
підприємства, а оплата праці робітників – це ціна трудових ресурсів, діючих у
виробничому процесі.
					







Предметом роботи
є аналіз формування та використання фонду оплати
праці на підприємстві.
Об’єктом дослідження
виступає фінансова діяльність ВАТ «Біоветфарм».
Мета
роботи – дослідження особливостей аналізу формування та використання фонду
оплати праці на підприємстві.
Завданнями
дослідження є:
— розкрити
економічну сутність та основні форми організації оплати праці на підприємстві;
— проаналізувати
вплив ефективності використання фонду оплати праці на загальний фінансовий стан
підприємства;
— 
розкриття методології аналізу формування та використання фонду
оплати праці підприємства;
— визначити
проблеми та шляхи вдосконалення формування і контролю фонду оплати праці
підприємства.
Розділ 1.
Підприємство як суб’єкт господарської діяльності та об’єкт 
планування і
контролю
1.1 Організаційна
характеристика підприємства, органів його 
управління,
планування і контролю
ВАТ „Біоветфарм”
належить до мікробіологічної промисловості. Дане підприємство займається
виготовленням антибіотиків для сільського господарства.
Створення
підприємства відноситься до середини XIX століття. Це була невелика винокурня.
В 1921 році її перетворили в спиртозавод. З 1959 по 1961р. була проведена друга
масштабна реконструкція підприємства із зміною профілю виробництва на випуск
мікробіологічної продукції, а саме, на виробництво антибіотиків для
ветеринарії: „біовіта” і „уровіта”. Підприємство одержало назву
„Новоград-Волинський завод кормових антибіотиків”. На базі заводу в 1972р. була
створена посівна станція для забезпечення посівним матеріалом всіх аналогічних
мікробіологічних підприємств Радянського Союзу.
Відкрите
акціонерне товариство „Біоветфарм” було засноване в серпні 1996р. відповідно до
указу Президента України „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на
використання приватизаційних майнових сертифікатів” від 26 листопада 1994р.
№699/94 шляхом перетворення державного підприємства „Новоград-Волинський завод
кормових антибіотиків”.
Місцезнаходження
товариства: 11700 Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирське
шосе, 2.
Відкрите
акціонерне товариство „ Біоветфарм” засновано відповідно до рішення
регіонального Фонду державного майна України в Житомирській області. 
Метою діяльності
Товариства є:
—  
отримання
прибутку від господарської діяльності АТ;
—  
проведення
науково-дослідної роботи по розробці нових препаратів і впровадження їх у
ветеринарну та медичну практику;
—  
організація
промислового випуску ветеринарних та медичних препаратів, інструментарію,
апаратури та іншого обладнання, необхідного для потреб ветеринарії і медицини;
—  
організація
торгівлі ветеринарними, медичними та іншої біохімічної продукції, ветеринарним
та медичним обладнанням, товарами с/г та промислового виробництва, які
виробляються в Україні, а також імпортними товарами та сировиною;
—  
експорт
товарів та сировини вітчизняного виробництва, а також імпорт товарів та
сировини для українських споживачів.
Засновник
та акціонери Товариства
1. 
Засновником
Товариства є Регіональне відділення Фонду державного майна. Акціонерами
Товариства є фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції
Товариства в процесі приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку
цінних паперів.
2. 
Акціонери
мають право:
—  
брати
участь і голосувати на загальних Зборах акціонерів особисто, або через своїх
представників;
—  
обиратися
і бути обраним до Органів Управління Товариства;
—  
брати
участь в розподілі прибутку товариства;
—  
отримувати
інформацію про діяльність Товариства, на вимогу акціонера Товариство
зобов’язане надавати йому для ознайомлення копії річних балансів, звітів
Товариства, протоколів зборів;
—  
вільно
розпоряджатися акціями, що їх належать.
3. 
У разі
ліквідації Товариства акціонери мають право отримати частину вартості майна
Товариства, пропорційну вартості належних їм акцій Товариства. 
4. 
Акціонери
Товариства зобов’язані:
— додержуватися вимог
установчих документів Товариства, виконувати рішення Загальних зборів
Товариства;
— не розголошувати комерційну
таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства.
Статутний
фонд Товариства:
¾ 
становить
557248 гривень;
¾ 
поділяється
на 2228992 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок кожна.
Товариство
має право змінювати розмір статутного фонду. Рішення про зміну розмірів
статутного фонду набирає чинності з моменту внесення цих змін до державного
реєстру.
Станом
на 01.01.2010р. власниками акцій є фізичні особи в кількості 584 чол. в т.ч.
працівники підприємства – 150 чол., яким належать 81,65% частки в статутному
капіталі підприємства, і 3 юридичні особи, яким належить 18,35% статутного
капіталу, державна частка в статутному капіталі відсутня (табл.1).
Таблиця
1. Характеристика акціонерів підприємства за статутним капіталом

















Засновники
підприємства
Статутний
капітал


Сума,
грн.
Питома
вага, %



1.
Юридичні особи
1.1.
ТОВ „Верес”
1.2.
ВАТ „Укрзооветпромпостач”
1.3.
ВАТ „Новофарм-Біосинтез”


15547,00
58640,00
28068,00


2,79
10,52
5,04



2.
Фізичні особи – 584 чол.    – в т.ч. працівники підприємства – 150 чол.

454993,00
217865,00


81,65
39,10



3.
Державна частка
 –
 –


Разом
557248,00
100,00



З
даної таблиці видно, щонайбільшу частку статутного капіталу серед юридичних
осіб має ВАТ „Укрзооветпромпостач” – 58640,00 грн., тобто 10,52%, а найменша
частка знаходиться у ТОВ „Верес” 15547,00 грн., тобто 2,79%. Фізичним особам
належить найбільша частка статутного капіталу – 454993,00 грн., тобто 81,65%.
Що
стосується характеристики органів управління ВАТ „Біоветфарм”, то управління
Товариством здійснюють:
—  
Загальні
збори акціонерів;
—  
Правління
Товариства;
—  
Спостережна
рада;
—  
Ревізійна
комісія.
Форма власності
ВАТ „Біоветфарм” колективна.
На сьогоднішній
день на підприємстві знаходиться 138 чоловік. З них керівників, службовців та
спеціалістів – 49 чоловік. 
Спеціалістів по
забезпеченню ведення технологічного процесу – 20 чоловік.
Кадровий склад –
сталий, текучість кадрів дуже низька.
До штабу
бухгалтерії входить головний бухгалтер, бухгалтер та економіст. 
Також на
Товаристві є керівники – керівник Товариства, замісник керівника, начальники
цехів та інші керівні посади на підприємстві. 
Щодо працівників,
то на підприємстві є мікробіологи, хіміки, лаборанти, інженери, механіки,
енергетики, охоронці, водії та інші.
Така кількість
працівників на підприємстві свідчить про те, що виробництво являється
наукомістким. 
Основним видом
діяльності ВАТ „Біоветфарм” є хіміко-фармацевтична промисловість. Дане
підприємство займається виготовленням:
—  
ветеринарних
препаратів – антибіотиків, які використовуються з лікувально-профілактичною
метою (біовіт, уровіт);
—  
антипаразитних
препаратів для тварин на основі авермектинів (увертин, нововерм ін’єкційний –
1%);
—  
засобів
захисту рослин на основі аверметинів (акт офіт);
—  
препаратів
культури тканин рослин женьшеню, родіоли рожевої, міцелію гриба „Глива”. 
Підприємство має
ліцензії на окремі види діяльності:
—  
на право
виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова та роздрібна
торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами: с. АА №557872 від
31.03.2003 р., строк дії до 31.03.2006 р.;
—  
на
будівельну діяльність: с. АА №426203 від 18.01.2003 р., строк дії до 08.01.2006
р.
Основним видом
продукції є „Біовіт”. Це препарат немедичного призначення, який використовується
в тваринництві. Його використовують в лікувально-профілактичних цілях при
лікуванні телят, поросят, пернатих звірів, молодняку птиці в якості кормових
добавок.
„Увертин”,
„Нововерм” та „Актофін” – це препарати, які виготовляються на базі
напівпродуктів пвермектинів.
„Женьшень” –
препарат, який використовується в лікарській, харчовій та парфумерній
промисловості.
П’ятий рік на
підприємстві випускається міцелій гриба „глива” – напівфабрикат, який являється
посівним матеріалом, для вирощування грибного тіла.
Таблиця 2. Характеристика
об’єктів господарської діяльності підприємства




























































































Види об’єктів та їх характеристика
(продукція)
Одиниця виміру
Обсяги господарювання
Відхилення


2008
2009
+ ; –
%


1
2
3
4
5
6


Біовіт
Кг
33644,2
41575,36
7931,16
23,6


Грн
2487860
3243099
755239
30,4


Уровіт
Кг
878,4
987,6
109,2
12,4


Грн
85848,6
96521
10672,4
12,4


Увертин
Кг
595
699,3
104,3
17,5


Грн
17541,9
20617
3075,1
17,5


Нововерм
Літер
45,6
61,0
15,4
33,8


Грн
22129
27189
5060
22,9


Актофіт
Літер
26976
32333
5357
19,9


Грн
927145
1109086
181941
19,6


Женьшень
Кг
850
1120,5
270,5
31,8


Грн
95202,5
125596
30393,5
31,9


Разом
Кг/літри
62989,2
76776,76
13787,56
21,88


Грн
3635727
4622108
986381
27,13



В даній таблиці
відображена характеристика об’єктів господарювання ВАТ „Біоветфарм”. Дане
підприємство спеціалізується на виробництві біопрепаратів для ветеринарії,
кормових антибіотиків, мікробіологічних засобів захисту рослин. Найбільшу
частку обсягу господарювання займає виробництво „Біовіту”, що в 2009 році
становила 3243099 грн . Найменшу частку займає виробництво „Увертину” — 210617
грн. Також з даних таблиці видно, що обсяг господарювання в 2009 році зріс
порівняно з 2008 роком на 986381,00 грн., або на 27,13 % , що означає
збільшення попиту на продукцію підприємства.
Основними видами
сировини для виробництва продукції ВАТ „Біоветфарм” є продукція с/г
промисловості: кукурудзяна мука, рибний жир, пшенична мука і т.д. 
Сировину і
матеріали підприємство отримує від надійних постачальників із різних міст
України. 
Таблиця 3. Характеристика
постачальників ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства 






































Постачальники
Найменування ресурсів, одержаних
для здійснення господарської діяльності


Назва
Адреса


ЛТД „Крохмаль-продукт”
м. Дніпропетровськ
Патука кукурудзяна, крохмаль
кукурудзяний, екстракт кукурудзи.


ВАТ „Макрохіл”
м. Київ
Пробірки, колби, хім. реактиви.


ТОВ „Кристал”
м. Полтава
Мука кукурудзяна, мука соєва,
глюкоза.


ВАТ „Житомиргаз”
м. Житомир
Природний газ


ВАТ „Кремнецький крейдовий завод”
м. Кременець
Крейда


ВАТ „Рівноазот”
м. Рівне
Аміачна селітра


ВАТ „Волинь-Пак”
м. Рівне
Мішки паперові


ВАТ „Житомиробленерго”
м. Житомир
Електроенергія


Новоград-Волинський міськводоканал
м. Новоград-Волинський
Вода


ТОВ „Креаст – Сервіс”
м. Київ
Труби і металопродукція для
поточного обладнання.


ТОВ „Альтера”
м. Черкаси
Мука кукурудзяна, мука житня.



З даної таблиці
видно, що постачальники ресурсів для ВАТ „Біоветфарм” є досить великими і
відомими організаціями. Вони завчасно постачають всі необхідні матеріали і
сировину на підприємство, що дає змогу даному Товариству постійно знаходитися у
русі. 
З таблиці 4 ми
можемо побачити постійних покупців ВАТ „Біоветфарм”. Загалом покупцями
продукції, яка виготовляється на підприємстві є сільськогосподарські підприємства,
ветеринарні аптеки, птахофабрики, фермерські господарства і т.д. 
Таблиця 4.
Характеристика покупців підприємства 






































Покупці
Найменування проданої продукції


Назва
Адреса


ТОВ „Донветсервіс”
м. Донецьк
Актофіт


ТОВ „Агрофірм”
м. Луганськ
Актофіт


ВАТ „Укрзовветпромпостач”
м. Київ
Актофіт, біовіт, увертин


ТОВ „Агро-Овен”
м. Дніпропетровськ
Актофіт, біовіт


ТОВ „Зооветпромпостач”
м. Хмельницький
Біовіт


ВАТ „Чернівці Зооветпостач”
м. Чернівці
Біовіт, нововерм


Лікерогорілчаний завод
м. Житомир
Женьшень


Агрофірма „Міг”
м. Житомир
Міцелій гриба „Глива”


ТОВ „Кристал”
м. Полтава
Актофіт, уровіт, увертин, біовіт


ТОВ „Укрфлора”
м.Вінниця
Актофіт


ТОВ „Центрбіотехніка”
м. Львів
Актофіт



Також постійними
зарубіжними покупцями ВАТ Біоветфарм” є такі країни як Білорусія, Росія, Литва
та Молдова. Саме на ці країни припадає 70% виробленого біовіту на підприємстві.
Це зумовлено тим, що в даний час на Україні відбувається занепад с/г, досить
багато вітчизняних покупців відмовляються від придбання продукції підприємства
і тому ВАТ мусить шукати споживачів продукції за кордоном.
Отже, ВАТ
„Біоветфарм” є своєрідним і специфічним підприємством. Аналогічної йому
продукції на ринку України обмаль. Це являється великим плюсом для
підприємства. Проте за сучасних ринкових умов товариству нелегко знайти свого
споживача. Це пояснюється значним економічним спадом в країні та занепадом
тваринництва. Але і за цих складних умов підприємству вдається не
збанкрутувати. Можна стверджувати, що підприємство знаходиться на стадії свого
переобладнання, деякого перепрофілювання. Адже найкраще пристосування до нових
умов – це запорука успіху сучасної фірми.
1.2.
Аналіз і оцінка економічних показників господарської діяльності 
підприємства
В
наступній таблиці приведемо аналіз економічних показників
фінансово-господарської діяльності підприємства.
Таблиця 5. Основні
економічні показники господарської діяльності підприємства





































































































Показники
Од. Виміру
Роки

Відхилення
2009 рік до 2007 року



2007
2008
2009
+ ; –
%


1
2
3
4
5
6
7


1.Обсяги гоподарської діяльності
(валова продукція)
Тис.грн
4650,0
3635,7
4622,1
 — 27,9
 — 0,6


2. Чистий дохід
Тис.грн
3720
2908.26
3675.88
 — 44.12
98.8


3. Валовий прибуток
Тис.грн
471.8
201.06
514.48
64.48
109


4. Операційний прибуток
Тис.грн
379.4
(505.34)
 432.38
52.98
113.9


5. Чистий прибуток
Тис.грн
239.7
(425.04)
99.13
 — 140.5
41.3


6.Середньооблікова чисельність
працівників
Чол.
174
166
155
 — 19
 — 10,92



7. Сердньорічна вартість:
] 
необоротних
активів
] 
оборотних
активів

Тис.грн.

2621,5
1953,5


3009,55
1881,35


2895,6
1930,7


274,1
 — 22,8


10,46
 — 1,17 



8. Фондовіддача
Грн.
2,20
1,41
1,68
 — 0,52
 — 30,9


9. Коефіціент оборотності оборотних
активів
—
2,38
1,93
2,39
0,01
0,42


10. Продуктивність праці
Тис.грн.
26,7
21,9
29,82
3,12
11,69


11. Середньомісячна заробітна плата
1 працівника
Грн.
524
402
414
 — 110
 — 21,0


12.Рентабельність господарської
діяльності
%
33,21
12,02
34,13
0,92
2,77



В даній таблиці
показники обсягу господарської діяльності, чистий дохід, валовий прибуток,
операційний прибуток, чистий прибуток беремо з форми 2 – звіт про фінансові
результати. Середньооблікову чисельність працівників з даних бухгалтерського
обліку. Середньорічну вартість необоротних активів з балансу.
Щоб розрахувати
фондовіддачу необхідно показник обсягу господарської діяльності поділити на
показник середньорічної вартості основних засобів.
Дані показники
беремо зі звіту про фінансові результати та балансу.
  
  
  
Для розрахунку
коефіцієнта оборотності оборотних активів необхідно поділити обсяг реалізації
продукції на середньорічну вартість оборотних активів.
  
  
  
  
Для знаходження
продуктивності праці потрібно обсяг господарської діяльності поділити на
середньо облікову чисельність працівників.
  
  
  
  
Для розрахунку
рентабельності господарської діяльності потрібно прибуток від реалізації
(валовий прибуток) поділити на собівартість реалізованої продукції і помножити
на 100 %.
  
  
  
  
Аналіз
активів і зобов’язань підприємства ВАТ „Біоветфарм” за балансом наведено в
наступній таблиці.
Таблиця 6. Характеристика
активів та зобов’язань підприємства за балансом





























































































































































































































































































































































Показники
31.12.2008
31.12.2009
Відхилення


Тис.грн
%
Тис.грн
%
+ ; –
%
Пунктів в структурі


1
2
3
4
5
6
7
8


Актив


І. Необорні активи


Незавершене будівництво
133,4
2,71
141,5
2,99
8,1
6,07
0,28


Основні засоби:


– залишкова вартість
2869,2
58,29
2647,1
55,96
 — 222,1
7,74
 — 2,33


– первісна вартість
7123,2
6752,8
 — 370,4


– знос
4254,0
4105,7
148,3


Усього за розділом І
3002,6
61,0
2788,6
58,95
 — 214,0
7,12
 — 2,05


ІІ.Оборотні активи


Запаси:


– виробничі запаси
388,5
7,89
314,1
6,64
 — 74,4
19,15
 — 1,25


– незавершене виробництво
161,3
3,28
66,8
1,41
 — 94,5
58,59
 — 1,87


– готова продукція
253,4
5,15
409,6
8,66
156,2
61,64
3,51


Дебіторська заборгованість за
товари, роботи, послуги:


– чиста реалізаційна вартість
604,8
12,29
848,0
17,93
243,2
40,21
5,64


– первісна вартість
615,8
848,0
232,2


– резерв сумнівних боргів
11,0
0,00
11,0


Дебіторська заборгованість за
розрахунками


– з бюджетом
464,4
9,43
213,4
4,51
 — 251
54,05
 — 4,92


– за виданими авансами
10,9
0,22
24,1
0,51
13,2
121,1
0,29


– з нарахованих доходів


– із внутрішніх розрахунків


Інша поточна дебіторська
заборгованість
3,6
0,07
1,5
0,03
 — 2,1
58,33
 — 0,04


Поточні фінансові інвестиції


Грошові кошти та їх еквіваленти


– в національній валюті
0,3
0,01
0,5
0,01
0,2
66,67
0,0


– в іноземній валюті
31,6
0,64
59,4
1,26
27,8
87,97
0,62


Інші оборотні активи
1,0
0,02
4,2
0,09
3,2
320,0
0,07


Усього за розділом ІІ
1919,8
39,00
1941,6
41,05
21,8
1,14
2,05


Баланс
4922,4
100
4730,2
100
 — 192,2
 — 3,9
0


Пасив


І. Власний капітал


Статутний капітал
557,2
11,32
557,2
11,78
0,00
0,00
0,46


Інший додатковий капітал
1286,8
26,14
1286,8
27,2
0,00
0,00
1,06


Резервний капітал
43,3
0,88
52,0
1,1
8,7
20,1
0,22


Нерозподілений прибуток (непокритий
збиток)
940,0
19,10
1017,4
21,51
77,4
8,23
2,41


Неоплачений капітал
—
—
—
—
—
—
—


Усього за розділом І
2827,3
57,44
2913,4
61,59
86,1
3,05
4,15


ІІ. Забезпечення наступних витрат і
платежів


Цільове фінансування
3,6
0,07
0,2
0,01
 — 3,4
94,44
 — 0,06


Усього за розділом ІІ
3,6
0,07
0,2
0,01
 — 3,4
94,44
 — 0,06


ІІІ. Довгострокові зобов’язання


Довгострокові фінансові зобов’язання
1059,7
21,53
983,7
20,8
 — 76,0
7,17
 — 0,73


Відстрочені податкові зобов’язання
5,9
0,12
5,9
0,12
0,0
0,0
0,0


Усього за розділом ІІІ
1065,6
21,65
989,6
20,92
 — 76,0
7,17
 — 0,73


ІV. Поточні зобов’язання


Короткострокові кредити банків
584,8
11,88
437,6
9,25
 — 147,2
25,17
 — 2,63


Кредиторська заборгованість за
товари, роботи, послуги
308,8
6,27
228,4
4,83
 — 80,4
26,04
 — 1,44


Поточні зобов’язання за розрахунками:


– з одержаних авансів
2,5
0,05
18,4
0,39
15,9
63,6
0,34


– з бюджетом
25,7
0,52
35,2
0,74
9,5
36,96
0,22


– з позабюджетними платежами
0,00
0,00
0,20
0,01
0,20
0,00
0,01


– зі страхування
31,2
0,63
32,0
0,68
0,8
2,56
0,05


– з оплати праці
70,2
1,43
72,5
1,53
2,3
3,28
0,1


– з учасниками
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00


Інші поточні зобов’язання
2,7
0,05
2,7
0,06
0,00
0,00
0,01


Усього за розділом ІV
1025,9
20,84
827,0
17,48
 — 198,9
19,39
 — 3,36


Баланс
4922,4
100,00
4730,2
100,00
 — 192,2
 — 3,9
0,0



Зробивши
відповідні розрахунки ми бачимо, що баланс підприємства по активу і по пасиву у
2009 році зменшився порівняно з 2008 роком на 192,2 тис. грн., або на 3,9 %. По
активу зменшення балансу відбулося в наслідок зменшення залишкової вартості
основних засобів на 222,1 тис.грн., або на 7,74% , знизився показник виробничих
запасів на 74,4 тис.грн., або на 19,15 %, незавершене виробництво на 94,5
тис.грн., або на 58,59 % у зв’язку зі скороченням ринку збуту продукції на
території України , дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом
зменшилась на 251,0 тис.грн., або на 54,05 %, інша поточна дебіторська
заборгованість на 2,1 тис.грн., або на 58,33 % у 2009 році порівняно з 2008
роком. По пасиву балансу зменшення відбулося по наступних показниках: цільове фінансування
знизилось на 3,4 тис.грн., або — 94,44 %, довгострокові фінансові зобов’язання
на 76,0 тис.грн., або на 7,17 % , зменшились короткострокові кредити банків на
147,2 тис.грн., або на 25,17 %, кредиторська заборгованість за товари, роботи,
послуги на 80,4 тис.грн., або на 26,04 %. Значне збільшення активу балансу
відбулося в запасах готової продукції на 156,2 тис.грн., або на 61,64 % у
зв’язку зі скороченням ринку збуту продукції на території України , збільшилась
чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги на 243,2 тис.грн., або на 40,21 % у 2009 році порівняно з 2008 роком.
По пасиву балансу збільшення відбулося по власному капіталу на 86,1 тис.грн.,
або на 3,05 %, поточних зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів на
15,9 тис.грн., або на 63,6 % у 2009 році порівняно з 2008 роком. 
В наступній
таблиці проведемо аналіз показників формування фінансових результатів
підприємства за допомогою форми№2.
Таблиця 7. Динаміка
показників формування фінансових результатів підприємства























































































































































Показники
2007
2008
2009
Відхилення


+;-
%


Доход (виручка) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг)
4650.0
3635,7
4622,1
 — 27.9
 — 0,6


Податок на додану вартість
930.0
727.14
924.42
 — 5.58
 — 0,6


Акцизний збір


Витрати, які виключаються з виручки


Інші вирахування з доходу
0,3
21,8
21.8
 —


Чистий дохід (виручка) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
3720.0
2908.26
3675.88
 — 44.12
 — 1,2


Собівартість реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг)
3248.2
2707.20
3161,4
 — 86.8
 — 2,7


Валовий


— прибуток
471.8
201.06
514.48
42.68
 9


— збиток
0.0
0.0


Інші операційні доходи
2981.0
2202,7
2942,4
 — 38.6
 — 1,3


Адміністративні витрати
495.2
516,2
483,1
 — 12.1
 — 2,5


Витрати на збут
248.2
147,3
208,9
 — 39.3
 — 15,8


Інші операційні витрати
2330.0
2245,6
2332,6
2.6
0,1


Фінансові результати від
операційної діяльності


— прибуток
379.4
0.0
432.38
52.98
13.9


— збиток
(505.34)
0,00
0.00
0.00


Доход від участі в капіталі


Інші фінансові доходи


Інші доходи
180
105.8
123,9
 — 56.1
 — 31,2


Фінансові витрати
239.8
25.5
424,1
184.3
 76.8


Витрати від участі в капіталі


Інші витрати
0.00
0.00


Фінансові результати від звичайної
діяльності до оподаткування


— прибуток
319.6
0.0
132.18
 — 187.4
 — 58,7


— збиток
0.0
(425.04)
0,0
0.0
0.00


Податок на прибуток від звичайної
діяльності
79.9
0.0
33.04
 — 46.86
 — 58,7


Фінансові результати від звичайної
діяльності


— прибуток
239.7
0.0
99.13
 — 140.5
 — 58,7


— збиток
0.0
(425.04)
0,00
0.00
0.00


Надзвичайні:


— доходи


— витрати


Податки з надзвичайного прибутку


Чистий:


— прибуток
239.7
0.0
99.13
 — 140.5
 — 58,7


— збиток
0.0
(425.04)
0,00
0.00



Отже, зробивши
відповідні розрахунки ми можемо зробити висновок, що підприємство у 2009 році
працювало ефективно і отримало прибуток 99.13 тис.грн. що не можна сказати за
2008 рік в якому підприємство отримало збиток в сумі 425.04 тис.грн, це сталося
внаслідок збільшення витрат від фінансової діяльності. Підприємству потрібно
приймати рішення по покращенню свого фінансового становища.
Показники оцінки
ліквідності підприємства наведемо в таблиці 8.
Таблиця 8.
Показники оцінки ліквідності підприємства











































































№ з/п
Показники

Розрахунок
(дані Ф1 “Баланс”)

Норма-тивне значення
Роки
Відхилення 2009р. від 2007р.


2007
2008
2009
+,-
%


1
2
3
4
5
6
7
8
9


1.
Коефіцієнт покриття (загальний коеф-нт
ліквідності)
∑(Р 260 – Р 270) / Р 620
> 1
1,2
1,9
2,3
0,8
91,7


2.
Коефіцієнт швидкої ліквідності
∑(Р 150 – Р 250) / Р 620
> 0,5
1,02
1,09
1,39
0,37
36,3


3.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
(Р 220 + Р 230 + Р 240) / Р 620
> 0,2
0,10
0,03
0,07
 — 0,03
 — 30


4.
Частка оборотних засобів в активах
Р 260 / Р 280
за планом
0,40
0,39
0,41
0,01
2,5


5.
Частка виробничих запасів в
оборотних активах
∑(Р 100 –Р 120) / Р 260
>0,5
0,20
0,12
0,13
 — 0,07
 — 35


6.
Робочий капітал, тис грн.
(Р 260 + Р 270) – (Р 620+Р 630)
середньо-галузеве
1210,2
893,9
1114,6
 — 95,6
 — 7,9



Отже, в 2007 та
2008 роках платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий
ризик.
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності є низьким і за ці роки мав тенденцію до зниження. Якщо в
2007 році він становив 0,10, то в 2009 році був рівним лише 0,07 . Його рівень
свідчить про те, яку частину короткострокових зобов’язань може бути погашено за
рахунок наявної готівки. Звідси ясно, що дане підприємство має низьку гарантію
погашення боргів наявною готівкою.  Коефіцієнт загальної ліквідності показує,
що у 2007 році на одну грошову одиницю поточних зобов»язань припадає 1,2
грошових одиниць поточних активів, у 2008 році – 1,9, а у 2009 році – 2,3.
Співвідношення є ефективним при 
  . 
У нашому випадку
коефіцієнт у 2007 та 2008 роках менший за нормативне значення і вважається, що
платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик. 
Показники оцінки
фінансової стійкості підприємства наведемо в таблиці 9
Таблиця 9. Показники
оцінки фінансової стійкості підприємства






































































































№ з/п
Показники

Розрахунок
(дані Ф1 “Баланс”)

Норма-тивне значення
Роки
Відхилення 2009р. від 2007р.


2007
2008
2009
+,-
%


1
2
3
4
5
6
7
8
9


1.
Коефіцієнт автономії
Р 380 / Р 640
>0,5
0,65
0,57
0,62
 — 0,03
 — 4,6


2.
Коефіцієнт фінансової залежності
Р 640 / Р 380
<2,0
1,5
1,7
1,6
0,1
6,7


3.
Коефіцієнт фінансової стабільності
Р 380 / Р 480 + Р 620
>1
1,55
1,35
1,6
0,05
3,2


4.
Коефіцієнт забезпеченості власними
засобами
(Р 380 – Р 080) / Р 260
>0,1
1,00
0,87
1,35
0,35
35


5.
Коефіцієнт маневреності робочого
капіталу
(Р 260 – Р 620) / Р 380
>0,5
0,52
0,32
0,38
 — 0,14
 — 26,9


6.
Коефіцієнт співвідношення
залученого і власного капіталу
(Р 480 + Р 620) / Р 380
<0,5
0,3
0,5
0,4
0,1
33,3


7.
Коефіцієнт стійкості фінансування
(Р 380 + Р 430 + Р 480) / Р 280
0,8-0,9
0,80
0,74
0,62
 — 0,18
 — 22,5


8.
Коефіцієнт концентрації залученого
капіталу
(Р 480 + Р 620) / Р 640
<0,5
0,3
0,4
0,4
0,1
33,3


9.
Коефіцієнт поточних зобов’язань
Р 620 / (Р 480 + Р 620)
>0,5
0,7
0,5
0,4
 — 0,3
 — 42,8



Коефіцієнт
автономії показує, наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу.
Вважається, що чим більшою є сума власних коштів підприємства, тим більша
можливість упоратися з непередбачуваними ситуаціями, що виникають у ринковій
економіці, і менше ризикують кредитори підприємства. В нашому випадку
коефіцієнт автономії більший за нормативне значення тому підприємство є
незалежним від позикового капіталу і має можливість отримати кредит, в разі
потреби. Коефіцієнт фінансової залежності – це показник обернений до
коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства
припадає на 1 грн. власних коштів. Отже, на 1 грн. власних коштів у 2007 році
припадає 1,5 вартості майна, у 2008 – 1,7, у 2009 – 1,6. Показник фінансової
стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів
перевищує його. Це означає, що підприємство має достатній запас фінансової
стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. 
Показники оцінки
ефективності господарювання підприємства наведемо в таблиці 10.
Таблиця 10. Показники
оцінки ефективності господарювання підприємства 







































































































































№ з/п
Показники

Одиниця
виміру

Роки
Відхилення 2009р. від 2007р. (+,-)


2007
2008
2009


1.
Рентабельність продукції
%
22
12
34
12


2.
Рентабельність операційної
діяльності
%
3
 — 102
6
3


3.
Рентабельність звичайної діяльності
%
25
 — 276
17
 — 8


4.
Рентабельність господарської
діяльності
%
33,21
12,02
34,13
0,92


5.
Коефіцієнт покриття виробничих
витрат
коеф.
2,3
1,4
1,7
 — 0,6


6.
Коефіцієнт окупності виробничих
витрат
коеф.
0,9
0,11
1,34
0,44


7.
Валова рентабельність продажу
продукції
%
10,1
5,5
11,1
1


8.
Чиста рентабельність продажу
продукції
%
5,15
 — 12
2
 — 3,15


9.
Рентабельність доходу від
операційної діяльності
%
310
250
58
 — 252


10.
Рентабельність підприємства
%
114,5
107,4
116,3
1,8


11.
Рентабельність власного капіталу
%
10,1
17,1
15,9
5,8


12.
Рентабельність залученого капіталу
%
15.2
 — 22.8
5.14
 — 10.06


13.
Рентабельність необоротних активів
%
9,7
 — 12,5
3,9
 — 5,8


14.
Рентабельність оборотних активів
%
10,9
19,5
5,5
 — 5,4


15.
Коефіцієнт покриття активів
коеф.
1,85
1,87
2,35
0,5


16.
Коефіцієнт окупності активів
коеф.
0,11
 — 0,19
0,05
 — 0,06


17.
Коефіцієнт покриття власного
капіталу
коеф.
0,25
0,32
0,38
0,13


18.
Коефіцієнт окупності власного
капіталу
коеф.
0,06
 — 0,13
0,04
 — 0,02



Відношення
чистого доходу до витрат характеризується коефіцієнтом окупності витрат
підприємства.
Валова
рентабельність продажу продукції показує скільки припадає валового прибутку на
одиницю доходу і розраховується як відношення валового прибутку до доходу від
реалізації.
  ;
  ;
  
Чиста рентабельність продажу продукції
показує скільки
припадає чистого прибутку на одиницю доходу і розраховується як
відношення чистого прибутку до доходу від реалізації.
  ;
  ;
  
Рентабельність
підприємства розраховується як відношення чистого доходу від реалізації
продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість
господарської діяльності підприємства від основної діяльності. 
  
  
  
Коєфіцієнт
рентабельності необоротних активів  , де
Кр – коефіцієнт
рентабельності необоротних активів;
Пч – чистий
прибуток підприємства.
ВАс – середня
вартість необоротних активів.
Коефіцієнт
покриття активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка
сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних
зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання,
підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт
розраховується за формулою:
Коефіцієнт
покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів (ряд.
270 ф. № 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів
(ряд. 630 ф. 1)
Кп2007=1730,2 / 935,6=1,85
Це означає, що на
кожну 1 гривню поточних зобов’язань (боргів) підприємство має 1,85 грн.
поточних активів.
Кп2008=1919,8 /
1025,9=1,87 
Це означає, що на
кожну 1 гривню поточних зобов’язань (боргів) підприємство має 1,87 грн.
поточних активів.
Кп2009=1941,6 /
827,0=2,35
Це означає, що на
кожну 1 гривню поточних зобов’язань (боргів) підприємство має 2,35 грн.
поточних активів.
Коефіцієнт
покриття власного капіталу показує, яка частина власного капіталу
використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в
оборотні засоби, а яка — капіталізована. Коефіцієнт покриття власного капіталу
розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу. 
Окупність
власного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою
капіталу, вкладеного акціонерами у дане підприємство (дохідність акціонерного
капіталу, відображеного в балансі). Для розрахунку коефіцієнта прибуток після
сплати податків ділять на акціонерний капітал.
Аналізуючи
коефіцієнт автономії можна сказати, що підприємство є незалежним від позикового
капіталу і має можливість отримати кредит, вразі потреби. ВАТ «Біоветфарм» є
платоспроможним і забезпечене власними оборотними засобами в достатній
кількості. 
При аналізі
валової рентабельності продажу продукції видно, що у 2007 році на одиницю
доходу припадає 10,1% валового прибутку, у 2008 році – 5,5%, а у 2009 році –
11,1%. При аналізі чистої рентабельності продажу видно, що у 2007 році на
одиницю доходу припадає 5,15% чистого прибутку, у 2008 році — — 12%, а у 2009
році – 2%. Прибутковість господарської діяльності у 2009 році більша на 1,2%
порівняно з 2007 роком.
Коефіцієнт
покриття активів показує, що у 2007 році на одну гривню поточних зобов»язань
припадає 1,85 поточних активів підприємства, у 2008 році – 1,87, а у 2009 році
– 2,35, що є значно вищим ніж в попередні роки.
Коефіцієнт
загальної ліквідності показує, що у 2007 році на одну грошову одиницю поточних
зобов»язань припадає 1,2 грошових одиниць поточних активів, у 2008 році – 1,9,
а у 2009 році – 2,3. Співвідношення є ефективним при 
  . 
У нашому випадку
коефіцієнт у 2007 та 2008 роках менший за нормативне значення і вважається, що
платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.
1.3. Система
планування і контролю на підприємстві 
Планування являє
собою процес визначення завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання.
Процес планування
складається із наступних етапів:
— Визначення
цілей планування. Вони являються вирішальними факторами при виборі форми і
методів планування.
— Аналіз
проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання
плану і формується кінцева ситуація.
— Пошук
альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації
вибирається найкращий та розробляються необхідні дії.
— Прогнозування.
На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.
— Оцінка. На
цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої
альтернативи.
— Прийняття
планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення.
Відповідальним
за проведення економічної роботи на ВАТ «Біоветфарм» є заступник
голови правління з фінансових питань. Він здійснює організацію і поліпшення
економічної діяльності підприємства, направленої на підвищення продуктивності праці,
ефективності і рентабельності виробництва, якості продукції, що виготовляється,
зниженні її собівартості, забезпечення правильних співвідношень росту
продуктивності праці та її оплати, досягнення найбільших результатів при
найменших затратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. 
Проводить
роботу по удосконаленню планування економічних показників діяльності
підприємства, досягнення високого рівня їх обгрунтованості, по створенню та удосконаленню
нормативної бази планування, норм використання товарно-матеріальних цінностей, оборотних
коштів і використанню виробничих потужностей.
Економічний
блок підприємства співпрацює з іншими структурними підрозділами підприємства, а
саме:
Бухгалтерією.
На основі даних бухгалтерії економіст складає звітні калькуляції собівартості
продукції (робіт, послуг), слідкує за раціональним і економним використанням
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою виявлення
внутрішньогосподарських резервів, зниження собівартості продукції, попередження
втрат та невиробничих витрат. За даними звітності проводить комплексний аналіз
господарсько-фінансової діяльності ВАТ «Біоветфарм», підготовляє
пропозиції по удосконаленню використання ресурсів, підвищення ефективності
виробництва, здійсненню режиму економії тощо.
Відділ матеріально-технічного забезпечення.
Займається
постачанням підприємства необхідними сировиною та матеріалами, комплектуючими
засобами для безперервної роботи підприємства по виготовленню продукції (робіт,
послуг).
Економіст розробляє проекти перспективних і річних планів
матеріально-технічного забезпечення підприємства, підготовлює розрахунки та
обґрунтування до них, доводить затверджені плани до виробничих підрозділів.
Відділ
реалізації продукції. Економіст приймає участь в підготовці проектів
перспективних, місячних, квартальних і річних планів виробництва і реалізації
продукції в натуральному і вартісному виражені. Розробляє нормативи запасів
готової продукції і контролює відповідність рівня цих запасів за об’ємом і номенклатурою
встановленим нормативам. Здійснює контроль за виконанням замовлень, термінів їх
виконання відповідно до договірних зобов’язань. Приймає відповідні міри по
своєчасному надходження коштів за реалізовану продукцію тощо.
Відділ
кадрів. За допомогою даної служби економіст розробляє проекти перспективних та
річних планів по праці та заробітній праці підприємства та його підрозділів,
планів підвищення продуктивності та впровадження НОП. Розраховує фонди оплати
праці та чисельність працюючих з урахуванням необхідності найбільш раціональної
використання трудових ресурсів, забезпечення правильного співвідношення по
категоріям персоналу. Розробляє положення про преміювання робітників і службовців,
умов матеріального стимулювання, сумісництво професій і посад, збільшення зон
обслуговування та об’єму виконуваних робіт з метою покращення використання
обладнання, трудових ресурсів і робочого часу. Приймає участь в підготовці
проекту колективного договору, контролює виконання прийнятих зобов’язань.
Економічний
відділ підприємства ВАТ «Біоветфарм» також співпрацює з іншими
відділами та структурними підрозділами підприємства (виробничо-технічний
відділ, головним інженером, енергомеханічною службою, енергетичним
господарством тощо). Але головним завданням є виконання планової роботи на
підприємстві.
Відділ
готує проекти перспективних і річних планів виробничо-господарської діяльності
підприємства і соціального розвитку. Приймає участь в техніко-економічному
обґрунтуванні освоєння нових видів продукції, нової техніки, прогресивних
технологій. Розробляє техніко — економічні нормативи матеріальних і трудових
витрат для визначення собівартості продукції, планово — розрахункові види
сировини, матеріалів, палива, енергії, що використовуються у виробництві.
Складає калькуляцію товарної продукції і проекти цін на продукцію. Планує
фінансові результати діяльності та напрями розподілу прибутку. 
Розділ
2. Сучасні теоретичні аспекти планування і контролю на 
підприємстві
в сучасних умовах господарювання
На сьогодні
планування є наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про
закономірності формування й функціонування різних господарських систем. Тож
планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній
з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Планування
як самостійна галузь знань та особлива сфера людської діяльності, являє собою
сукупність систематизованих знань про закономірності формування і
функціонування різних господарських систем. Ціль науки планування як складової
економічної науки – описати, обґрунтувати та передбачити процес і явища
дійсності (теоретичне відображення дійсності). Роль її та потреба в ній зі
сторони суспільства зростає. Суть планування полягає в розробці та
обґрунтуванні цілей, визначені найкращих методів і способів їх досягнення при
ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання
поставлених завдань і встановленні їх взаємодії. 
На сьогоднішній
день проблемою планування та контролю діяльності підприємства займається низка
сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: В.Є. Москалюк, Г.М.
Тарасюк, О.С. Іванілов, Т.Г. Морозова, Е.А. Бельтюков, В.Г. Воронкова, Ю.А.
Аніскін, Ю. Лернер, Г. Бенвенисте, А.І. Ільїн, М.М. Алексєєва, О.Б. Плоха, К.Л.
Хадсон, Г.Дж. Болт, Т. Стейнер, Дж. Майнер, Г. Мінтсберг, А. Мак Х’ют; вивченню
розвитку системи планування присвятили свої роботи такі автори як : Г.М.
Тарасюк, Н.В. Куденко, Г. Бенвеністе, В. Гужва, О.Б. Плоха та інші.
Сьогодні процес планування комп’ютеризований та реалізується через
інтегровані інформаційні системи, що побудовані на основі логістичних
стандартів, тобто є певною мірою логістичними. Планування реалізується через
фази постановки проблеми, визначення альтернатив, порівняння та оцінки,
прийняття рішень. В процесі реалізації планування беруть участь прогнозування
та бюджетування. Управління та контроль реалізуються через фази реалізації
рішень та їхнього контролю й аналізу. В цілому, при взаємодії даних елементів економічної
системи відбувається процес формування та функціонування системи планування.
Як визначає Тарасюк Г.М. у своїй статті
«Організаційні аспекти планування діяльності підприємств в ринкових умовах»
(Вісник ЖДТУ №2 , 2007р.), що ефективна організація планування вимагає
здійснення наступних заходів:
— врахування всіх об’єктів планування й заходів
щодо планування і їх групування за плановими комплексами у відповідності зі
структурою системи планування, а також врахування об’єктів контролю, робіт з
контролю й контрольних точок;
— визначення складу учасників, часу й місць
проведення нарад по плануванню й контролю;
— передача суб’єктам планування вихідних ч даних
(контрольні цифри, аналіз та прогноз стану зовнішнього середовища, результати
аналізу діяльності підприємства), інструктивних матеріалів,
нормативно-методичної документації через ГПЦП (головний плановий центр
підприємства);
— встановлення графіків «розробки розділів
плану, їхньої координації й затвердження планів;
— встановлення
графіків проведення нарад контрольного характеру (обговорення результатів).
Сьогодні функції планового органу повинні суттєво
змінюватися, склад і величина служб планування в організації залежать від
розміру підприємства, типу організаційної структури (централізована або децентралізована),
від філософії управління  й  культури підприємництва.  
Для середніх за розмірами підприємств,
характерним є виконання функції спеціаліста по плануванню одним постійним
працівником.
У великих фірмах розміри служб планування
варіюються від одного-двох до ЗО і більше чоловік. Великі служби планування
містять у собі як професійних плановиків (бізнес-аналітиків), так і технічний
персонал (які розробляють інформаційні системи). Для організації робіт великих
служб планування необхідна посада адміністратора, що координує процес
планування, встановлює порядок і веде контроль за складанням документації по
плануванню,  організовує  проведення професійних нарад, оформляє й розповсюджує
підсумкові документи цих нарад і ін.
Взагалі, у процесі планування можуть брати
участь: вище керівництво, команда плановиків, керівники і фахівці підрозділів,
зовнішні і внутрішні консультанти.
В
поглядах авторів праць з економічного аналізу щодо аналізу формування та
використання фонду оплати праці суттєвих відмінностей не спостерігається, однак
існують певні відмінності в методологій, яку вони пропонують для даного виду
аналізу. Проведемо аналіз досліджених літературних джерел з питань економічного
аналізу на предмет виявлення спільних рис та розбіжностей в порядку аналізу
формування та використання фонду оплати праці підприємства.
Таблиця
11. Підходи до аналізу формування та використання фонду заробітної плати
підприємства











Джерело
Порядок аналізу
формування та використання фонду оплати праці (ФОП)


Шадрина Г.В. Комплексный
экономический анализ хозяйственной деятельности — Московский международный
институт эконометрики, информатики, финансов и права. М., 2003. – 138 с.
Аналіз ФОП проводиться
в розділі аналізу трудових ресурсів підприємства. Автор рекомендує починати
аналіз з розрахунку відносного та абсолютного відхилення фактичних показників
ФОП від планових. У випадку перевитрати фактичного ФОП в порівнянні з
плановим визначають величини зміни його постійної і змінної частин і вплив
кожної з них на ріст заробітної плати. Проведення факторного аналізу,
співвідношення темпів росту продуктивності праці та ФОП з врахуванням індексу
інфляції.


Черкасова И. О. Анализ
хозяйственной деятельности. СПб.: Издательский Дом «Нева», 2003. — 192 с.
Аналіз ФОП проводиться
в розділі аналізу трудових ресурсів підприємства. Аналіз використання засобів
на оплату праці рекомендується проводити систематично для контролю над
використанням фонду заробітної плати, виявлення резервів зниження витрат за
рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.


Економічний аналіз:
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності
7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута»,
2003. – 680 с.
Аналіз ФОП проводиться
у взаємозв’язку з аналізом ефективності використання трудових ресурсів
підприємства. Аналіз ФОП працівників підприємства проводиться у наступній
послідовності: 1. Оцінюється структура фонду оплати праці за економічним
змістом, джерелами формування, категоріями працівників тощо. 2.
Розраховуються абсолютне та відносне відхилення фонду заробітної плати. 3.
Визначають вплив факторів на абсолютне та відносне відхилення ФОП. 4. Аналіз
рівня середньої заробітної плати. 5. Встановити відповідність між темпами
росту продуктивності праці і ФОП.


Економічний аналіз:
Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; За ред.
акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.
Аналіз ФОП проводиться
в контексті аналізу собівартості продукції. Аналіз використання коштів на
оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної
плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з
плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а
також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі
завдання: 1) визначається абсолютна економія чи перевитрата; 2) дається
оцінка використання кошторису з оплати праці; 3) виявляються фактори та
визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці;
4) обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці; 5) пропонуються заходи для
ліквідації причин перевитрат з оплати праці.



Отже,
в кожному оглянутому підручнику аналізу формування та використання фонду оплати
праці приділяється увага. Але існують певні спільні та відмінні риси у підходах
до даного аналізу. Відмінностями є те, що аналіз ФОП в деяких підручниках
проводиться в контексті аналізу трудових ресурсів, в інших підручниках аналіз
ФОП розглядається в розрізі аналізу формування собівартості продукції чи витрат
виробництва підприємства. І перший і другий підхід має сенс, так як дійсно
фактор оплати праці має тісний зв’язок і з собівартістю продукції, і з
ефективністю використання трудових ресурсів. Відповідно це має вплив на
використання показників та методів у факторному аналізу ефективності формування
та використання фонду оплати праці. Спільним є виявлення відносних та
абсолютних відхилень фактичного фонду оплати праці від запланованого, його
динаміка та структура тощо.
Розділ
3. Планування і контроль фонду оплати праці на підприємстві
3.1 Оптимізація
видів, форм і систем оплати праці працівників 
підприємства
Згідно положення
«Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода,
обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір
заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи,
професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської
діяльності підприємства.
Основна
заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених
норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона
встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для
робітників та посадових окладів для службовців. 
Додаткова
заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові
успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати,
надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством;
премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 
Інші
заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі
винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і
положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не
передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені
зазначеними актами норми.
Мінімальна
заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за
просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за
виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До
мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та
компенсаційні виплати. 
Мінімальна
заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій
території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Заробітна плата,
посадові оклади і ставки встановлюються наказом по підприємству згідно з
вимогами діючого законодавства.
В основу розрахунку
тарифів і посадових окладів покладено вимоги постанови Кабінету Міністрів про
мінімальну заробітну плату, а також між розрядні коефіцієнти, які
передбачаються галузевими тарифними угодами.
На даному
підприємстві установлені тарифні ставки для робітників по тарифним розрядам у
відповідності з умовами праці. Крім того діє система доплат до тарифних ставок:
¾ 
за роботу
в нічний час – 40% від тарифної ставки від 22 год. до  6 год. ранку;
¾ 
за роботу
у вечірній час – 20% від тарифної ставки;
¾ 
за роботу
в святкові дні – 100% від тарифної ставки;
¾ 
доплата
за виконання особливо важливих завдань – по кожному випадку окремо (повинно
бути виконано у зжаті строки);
¾ 
за час
відсутності працівника на учбових сесіях;
¾ 
премії за
виконання та перевиконання планових показників;
¾ 
доплата
за сумісництвом професій;
¾ 
за
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Джерелом
коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти,
одержані внаслідок їх господарської діяльності. 
Основним нормативно-правовим
документом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати
праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового
договору з підприємством, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання,
а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання
оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої
функції заробітної плати є Закон України „Про оплату праці” від 24.03.1995 року
№ 108/95-ВР.
На ВАТ
„Біоветфарм” використовують такий вид заробітної плати як основна, додаткова,
інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 
Форма оплати
праці на підприємстві погодинна. Для обліку використання робочого часу, для
дотримання працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних
про відпрацьований час, а також для складання статистичної звітності з праці,
на підприємстві, використовують „Табель обліку використання робочого часу”,
який складається в одному примірнику уповноваженою особою і після оформлення
передається до бухгалтерії. На основі „Табелю обліку використання робочого
часу” підприємство проводить нарахування заробітної плати у
розрахунково-платіжній відомості. На підприємстві виплачують працівникам
доплати за нічний (з 22-00 до 6-00) та вечірній час (з 18-00 по 22-00),
проводять оплату у святкові дні в подвійному розмірі та оплачують шкідливість. Для
видачі з каси підприємства заробітної плати, на підприємстві оформляється
„Платіжна відомість”. 
Місячні тарифні
ставки використовуються для розрахунку заробітної плати робітників
підприємства. Посадові оклади застосовуються при розрахунку заробітної плати
службовців і спеціалістів підприємства. Відрядні розцінки — для розрахунку
заробітної плати будівельної бригади.
Погодинна оплата
праці проводиться на основі тарифної ставки:
ОП = В х Р
де, ОП –
нарахована оплата праці; В – відпрацьований час, годин; Р – розцінка.
Пряма відрядна
оплата праці розуміє, що працівник за кожну одиницю продукції отримує оплату,
яка дорівнює відрядній розцінці, незалежно від того, виконана чи перевиконана
норма виробітку.
ОП = В х Р
де, В –
виробіток; Р – розцінка.
На ВАТ
„Біоветфарм” застосовується система надбавок і доплат до заробітної плати
робітників, які передбачені в колективному договорі. Нарахування та виплату
заробітної плати здійснює бухгалтер по оплаті праці.
Також
підприємство займається виготовленням проектно-кошторисної документації.
Нарахування заробітної плати підприємство проводить згідно наряду. При цьому між
замовником та підприємством складається „Договір на виконання робіт по
складанню проектно-кошторисної документації”.
На кожного
працівника підприємства заведена „Особова картка”. в якій вказується прізвище,
ім’я та по-батькові працівника, коли прийнятий на роботу, коли переведений на
іншу, розряд, освіта, посада та тарифна ставка. Особова картка заповнюється
кожного місяця і в ній видно нараховану заробітну плату працівнику та всі
вирахування з неї, а також сума до видачі.
Підприємство
також проводить оплату праці згідно трудових угод позаштатним працівникам та
актів виконаних робіт. В угоді вказуються хто заключає угоду, з ким, на яку
роботу, строки виконання роботи, вимоги до виконаної роботи. 
3.2 Нормування
праці структурних підрозділів підприємства
Нормування праці є складовою
частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці
на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і
колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці.
Завданнями
нормування праці є: — встановлення нормативу часу на одиницю продукції; —
впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
— розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; — проведення
аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та
продуктивності праці; — перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та
проведення організаційно технічних заходів; — впровадження ефективної
організації праці робітника на робочому місці.
Норми трудових затрат потрібні для організації праці не
тільки робітників-відрядників, а й робітників-почасовиків, професіоналів,
фахівців та технічних службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих.
Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання
норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу,
установленого для даного працівника.
Залежно
від особливостей виробництва об’єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за
певний період — годину, зміну, місяць; зона обслуговування ; чисельність
персоналу .
Облік робочого
часу ведеться згідно з інструкцією «Щодо заповнення форм державно-статистичної
звітності про використання робочого часу на підприємстві» затвердженою Наказом
Держкомстат України і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України.
На ВАТ
«Біоветфарм» використовується «Табель обліку використання робочого часу» типова
форма № П — 12 де вказано найменування підприємства, цех, відділ або дільниця,
зміна, звітний період (місяць), табельний №, прізвище, ім’я, по – батькові
працівників, професія (посада), розряд, числа місяця, дні явок (фактичної
роботи, цілозмінних простоїв), дні неявок (чергова відпустка, відпустка в
зв’язку з родами, хвороби, інші неявки дозволені законом, з дозволу
адміністрації, прогул), вихідні і святкові дні, та не доопрацьовано та
доопрацьовано годин. Згідно з табелем обліку робочого часу на підприємстві
складається зведений табель (використання робочого часу) по підприємству. По
табелю слідкується за тим, щоб працівники не працювали надурочний час, але якщо
такі випадки зустрічаються, то вони оплачуються в подвійному розмірі за
фактично відпрацьований надурочний час. Також слідкується, щоб не було
подвійної оплати, лікарняні, відпускні. Згідно з табелем обліку робочого часу
на підприємстві складається зведений табель (використання робочого часу) по
підприємству. На підставі зведеного табелю використання робочого часу
складається статистична звітність з праці, яка в свою чергу складається по
таким формам:
1. 
Місячна
форма 1-ПВ в якій відображається в порядку :
ü 
1010-середня
кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості осіб
ü 
1040-середньоблікова
к-ть штатних працівників
 Середньооблікова
чисельність в еквіваленті повної зайнятості обраховується методом ділення
фактично відпрацьованих люд. год. на кількість робочих годин в звітному періоді
по календарю.
За півріччя і рік
складається статистична звітність по формі № 3 ПВ «Звіт про використання
робочого часу».
На підставі
статистичної звітності про використання робочого часу складається фактичний та
плановий баланс робочого часу, який використовується для складання плану з
фонду заробітної плати.
На ВАТ
„Біоветфарм” застосовується система надбавок і доплат до заробітної плати
робітників, які передбачені в колективному договорі. Нарахування та виплату
заробітної плати здійснює бухгалтер по оплаті праці.
Додаткова оплата
праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства і
встановлюється у вигляді премій, винагород, інших заохочувальних і
компенсаційних виплат, а також надбавок і доплат, які не передбачені
законодавством або понад розміри, встановлені чинним законодавством.
Проводиться також
нормування робочого часу. Час, витрачений понад нормальний розмір, рахується
понаднормовим і повинен оплачуватися по підвищених розцінках. 
У залежності від
віку й умов праці для окремих категорій робітників законодавчо встановлюється
скорочений робочий час. У першу чергу це відноситься до осіб молодших 18 років,
осіб, зайнятих на важкій і шкідливій роботі, і ін. 
Першим кроком на
шляху до успіху в справі економії і раціонального використання робочого часу є
його «інвентаризація», яка здійснюється за допомогою хронометражу і
фотографування. 
Під хронометражем
розуміється спостереження і вимір затрат робочого часу на здійснення окремих
повторюваних елементів операції або її в цілому. Безпосереднім його об’єктом є
оперативний або підготовчо-заключний час. В результаті можна зробити розрахунок
середньої тривалості тієї або іншої операції по формулі: 


Фотографування
робочого дня відбувається за допомогою спостереження і виміру усіх без винятку
корисних затрат і втрат часу протягом усього дня або якоїсь його частини
два-три рази в рік протягом двох-трьох тижнів як у формі саме фотографування,
так і при участі спеціальних людей — нормувальників, майстрів і ін. 
У результаті
проробленої роботи складаються дві таблиці, в однієї з який відбивається
витрата часу в хвилинах на кожний вид робіт і терміни їхній проведення; у
другий — утрати часу, їхні причини, конкретні винуватці, період, коли вони мали
місце.
У результаті
аналізу даних фотографування можна одержати декілька корисних показників,
зокрема:
Коефіцієнт
використання робочого часу.
  ;
КД — коефіцієнт
використання робочого дня;
ТРД — тривалість
робочого дня;
ПЗ —
підготовчо-заключний час; 
ВОН — нормативний
час на відпочинок і особисті потреби;
ОМ — час
обслуговування робочого місця; 
ОП — оперативний
час;
  
Коефіцієнт втрат
робочого часу по вині працівника.
ПР — перерви, що
залежать від робітника; 
ТРД — тривалість
робочого дня;
ВОН — нормативний
час на відпочинок і особисті потреби;
Коефіцієнт втрат
робочого часу по причинах не залежних від робітника.


НП — витрати
робочого часу, що не залежать від робітників. 
ТРД — тривалість
робочого дня.
Під нормою часу
розуміється його регламентований розмір, необхідний для виробництва одиниці
продукції, її партії, або виконання тієї або іншої роботи одним або групою
виконавців відповідної кваліфікації у визначених організаційно-технічних і
природно-кліматичних умовах. 
Встановлюється
норма в людино-хвилинах, людино-годинах або людино-днях і включає такі
елементи: норму подготовчо заключного часу, норми основного і допоміжного часу,
норми часу на організаційно-технічне обслуговування устаткування й інших
виробничих об’єктів, перерви, обумовлені технологією й організацією
виробництва, на відпочинок і особисті потреби. 
Підсумовування
норм часу по окремих операціях дає комплексну норму часу, що характеризує його
сукупні затрати на виконання корисного обсягу робіт у передбачені терміни. 
Затрати
оперативного часу і часу на відпочинок лежать в основі розрахунку такого
найважливішого соціального показника діяльності організації як коефіцієнт
поліпшення умов праці КПУП: 
  
де: 
Тфв — фактичний
час на відпочинок відповідно до нормативів і реальних умов праці після
проведення заходів щодо їх поліпшення; 
Тнв — нормативний
час на відпочинок до проведення заходів щодо поліпшення умов праці; 
Товф — фактичні
витрати оперативного часу; 
Тово — оперативні
витрати оперативного часу. 
Встановлюватися нормовані
завдання можуть для почасово оплачуваних робітників: основних робітників
(зайнятих на конвеєрних лініях, операторів автоматичних ліній і ін.),
допоміжних робітників (верстатників ремонтних цехів, слюсарів
інструментальників, транспортних робітників), спеціалістів і службовців
(технологів, конструкторів і ін.). 
3.3 Планування і
контроль розцінок оплати праці
Ми вже говорили,
що при відрядній формі оплати праці розрахунки розміру заробітку працівника за
всіма системами оплати праці, що належать до даної форми оплати, засновані на
принципі встановлення певної розцінки за конкретно виконану працівником
операцію, роботу, виготовлену продукцію або надану послугу (далі — виконана
робота). Така форма оплати праці застосовується тільки в тому випадку, коли є
можливість обліку виконаної роботи.
У розрахунку
відрядної розцінки беруть участь такі дані, як годинна або денна тарифна
ставка, норма часу на здійснення тих або інших робіт, по яких визначається
відрядна розцінка і норма виробітку цих самих робіт за зміну. Що стосується
годинних або денних тарифних ставок, то ми докладно про них розповідали в попередніх
публікаціях, а от що собою представляє і як визначається норма часу та норма
виробітку, напевно, необхідно розглянути докладніше. 
Відрядна розцінка
— це розмір оплати, як правило, тарифної, за випуск одиниці продукції,
виконання одиниці роботи, окремої операції. Вона застосовується при відрядній
оплаті праці, коли є можливість врахувати обсяг виробленої продукції або
виконаної роботи, а також чітко пронормувати витрати часу на одиницю продукції
(роботи).
Норма часу — це
період часу, необхідний для виготовлення одиниць продукції або виконання
певного об’єму робіт одним або декількома робітниками (одночасно або
послідовно) відповідної кваліфікації та в певних умовах 1. Виходячи із цього
норма часу затверджується на кожному підприємстві самостійно 2, з урахуванням
існуючих у нього умов, і визначається в людино-годинах або людино-хвилинах.
Оскільки норми часу залежать від умов праці, то цілком природно, що з їхньою
зміною норми часу повинні переглядатися.
Формулу
визначення норми часу можна представити в наступному вигляді:
Нч = Вч / КП де: 
Нч — норма часу
на один виріб (роботу) в людино-годинах, людино-хвилинах ; 
КП — кількість
працівників, що беруть участь у виготовленні одиниці продукції; 
Вч — витрати часу
на виготовлення продукції (робіт). 
Норма виробітку —
це кількість одиниць продукції або робіт, що повинен виконати працівник або
кілька працівників (одночасно або послідовно) відповідної кваліфікації за
одиницю часу (годину, робочу зміну, місяць) у певних умовах. Норма виробітку,
так само, як і норма часу, затверджується на кожному підприємстві самостійно, з
урахуванням існуючих у нього умов і визначається в кількості одиниць продукції
або робіт (штуки, метри, метри кубічні, кілограми і т.д.) і зі зміною умов
повинні переглядатися. 
Формулу визначення
норми виробітку можна представити в наступному вигляді:
Нвир = (Т х КП) /
Нч де: 
Нвир — норма
виробітку в штуках, метрах, кілограмах і т.д. на хвилину, годину, зміну і т.д.;
Т — тривалість
періоду (в годинах, хвилинах), на який встановлюється норма виробітку; 
КП — кількість
працівників, що беруть участь у виконанні роботи; 
Нч — норма часу
на один виріб (роботу) у людино-годинах, людино-хвилинах і т.д.
Визначити
відрядну розцінку на виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт
можна двома способами. 
Перший спосіб
можна виразити формулою: 
ВР = Нч х ГТС, де:
ВР — відрядна
розцінка за одиницю продукції (робіт); 
Нч — норма часу
на один виріб (роботу) у цьому випадку в людино-годинах, оскільки множиться на
годинну тарифну ставку; 
ГТС — годинна
тарифна ставка відрядника відповідного розряду. 
Формула
визначення відрядної розцінки другим способом наступна: 
ВР = ДТФ / Нвир, де:
ДТФ — денна
тарифна ставка відрядника відповідного розряду; 
Нвир — норма
виробітку в штуках, метрах, кілограмах і т.д. у цьому випадку в зміну, оскільки
є дільником денної тарифної ставки.
В розрахунку
повинна додержуватися порівняльність умов — якщо норма часу виражена в
нормо-годинах, то тарифна ставка також повинна бути погодинною, а якщо в
нормо-днях, то відповідно — денна тарифна оплата.
Наведемо приклад
тарифної сітки з оплати праці робітників для підприємств, де відсутні особливо
складні, високотехнологічні та високоточні роботи та особливо складне
устаткування.















Тарифні розряди
I
II
III
IV
V
VI


Тарифні коефіцієнти
1,0
1,14
1,30
1,48
1,68
1,90



3.4
Планування і контроль фонду оплати праці
У процесі
складання плану по праці необхідно узгодити розмір засобів на оплату праці у
плановому періоді з запланованими результатами діяльності підприємства, виходячи
з трудомісткості виробничої програми і запланованої чисельності працюючих.
Плановим фондом
оплати праці називають суму коштів, яка необхідна підприємству для оплати праці
працівників у плановому періоді (ФОП). На підприємствах фонди оплати праці
розраховуються по всіх категоріях працівників для всіх підрозділів і зводяться
у річний (місячний) фонд оплати праці підприємства.
Розрахунки фонду
оплати праці ґрунтуються на підставі законодавчих та інших нормативних актів,
що регулюють питання оплати праці в Україні. Серед них найголовнішими є:
— Закон України
«Про оплату праці»;
— Закон України
«Про оподаткування прибутку підприємств»;
— Кодекс законів
про працю України;
— Генеральна
угода на державному рівні, галузеві та регіональні угоди;
— колективні та
трудові договори підприємств і трудових колективів.
Основою
розрахунків служить передбачена законодавством тарифна система, яка включає:
тарифні сітки і ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні
характеристики.
Таблиця 12. Основні поняття щодо оплати праці, які
застосовуються в економічному аналізі













Фонди
Характеристика
фондів


Фонд
оплати праці
Основний
економічний показник, що широко використовується у господарській практиці,
статистичній звітності, аналізі. Він включає в себе основну та додаткову
заробітну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні та компенсаційні
виплати (крім тих, які у законодавчо встановленому порядку до фонду оплати
праці не входять, наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна
допомога та деякі інші)


Фонд
основної заробітної плати
Заробітна
плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними
розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, включаючи преміальні
доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій),
доплати за роботу у нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з
вини робітників


Фонд
додаткової заробітної плати
Виплати,
пов’язані з різними надбавками та доплатами, які передбачені чинним
законодавством (наприклад, персональні надбавки за суміщення професій, за
шкідливі умови праці тощо), а також оплата щорічних і додаткових відпусток,
передбачених законодавством, і робочого часу працівників, які залучаються до
виконання державних або громадських обов’язків


Загальний
фонд заробітної плати підприємства
Фонд
основної заробітної плати та фонд додаткової заробітної плати разом


Інші
заохочувальні та компенсаційні виплати з фонду оплати праці
До
них належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і
соціальних пільг працівникам (наприклад, одноразова допомога ветеранам праці,
здешевлення вартості харчування працівників тощо), суми матеріальної допомоги



Основою
розрахунків служить передбачена законодавством тарифна система, яка включає:
тарифні сітки і ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні
характеристики.
Фонд заробітної
плати структурного підрозділу і підприємства в цілому підрозділяється на:
Годинний фонд
зарплати — оплату за вироблену продукцію чи обсяг робіт, за фактично
відпрацьований час (людино-годин) робітниками-погодинниками, а також за
виконання спеціальних функцій у робочий час. Він включає: оплату за
відпрацьований час по тарифних ставках і відрядних розцінках, премії по
відрядно і почасово-преміальних системах, доплати за роботу в нічний час,
доплати за керівництво бригадою і навчання учнів.
Денний фонд
заробітної плати — це оплата за відповідно відпрацьований час у людино-днях. У
його склад, крім фонду годинної зарплати, входять доплати підліткам за
скорочений робітник день і оплата перерв у роботі матерів, що годують, оплата
тимчасового сумісництва, за сполучення професій.
Місячний (річний)
фонд заробітної плати — це весь фонд заробітної плати, нарахований робітником
підприємств. Він включає: фонд денної зарплати; оплату відпусток; оплату часу,
витраченого на виконання держобов’язків; виплати вихідних допомога, заробітної
плати працівникам, відрядженим на інші чи підприємства на навчання; оплату за
вислугу років і ін.
Вихідними даними
для розрахунку фонду зарплати робітників є: обсяг виробничої програми, відрядні
розцінки, планова чисельність робітників по спеціальностях і кваліфікації; фонд
робочого часу в плановому періоді, тарифні ставки оплати праці і місячні
оклади, застосовувані системи оплати праці.
Фонд зарплати
робітників-відрядників визначається множенням відрядної розцінки на обсяг
завдання по випуску продукції (обсяг робіт).
Фонд зарплати
робітників-відрядників може визначатися і на основі планової нормативної
трудомісткості виробничої програми. Спочатку визначається планова трудомісткість
для окремих видів робіт і розрядів, а потім вона збільшується на відповідну
тарифну ставку.
При розрахунку
планового фонду зарплати робітників-погодинників виходять з чисельності і
кількості годин (днів), підлягаючих відпрацьовуванню по відповідним тарифних
ставках.
Фонд прямої
заробітної плати робітників обчислюється як сума фонду заробітної плати за
відрядними розцінками робітників-відрядників і тарифного фонду зарплати
погодинників. 
Для визначення
годинного фонду зарплати здійснюється розрахунок розміру премій і різних
доплат.
Сума премій
розраховується виходячи з діючих на підприємстві преміальних положень по кожній
групі робітників, на підставі планованих показників роботи і розміру премії,
встановленого в % до заробітної плати.
Для визначення
фонду денної зарплати робітників потрібно до фонду годинної заробітної плати
додати доплати, що входять у денний фонд зарплати
Місячний (річний)
фонд заробітної плати робітників складається з денного фонду, фонду оплати
чергових і додаткових відпусток і інших доплат у плановому періоді.
Планування фонду
заробітної плати керівників, фахівців і службовців здійснюється на основі даних
про чисельність і посадові оклади згідно зі штатним розписом з урахуванням
невиходів через хворобу, а також установлених надбавок і доплат.
Середня заробітна
плата розраховується на основі планової чисельності визначених категорій
працюючих і планових фондів їхньої заробітної плати (оплати праці).
Середньочасова
заробітна плата робітників обчислюється як відношення планового годинного фонду
заробітної плати до числа запланованих людино-годин роботи.
Середньоденна
зарплата робітників розраховується розподілом планового денного фонду зарплати
на число запланованих людино-днів роботи.
Середньомісячна
(середньорічна) зарплата визначається розподілом планового місячних (річного)
фонду зарплати на середньомісячне число робітників у плановому періоді. Чисельність
працівників і фонд оплати праці наведемо в таблиці13.
Таблиця
13. Чисельність працівників і фонд оплати праці ВАТ „Біоветфарм”


































Назва показників
За період з початку року


2007 рік
2008 рік
2009рік


Середньооблікова чисельність усіх
працівників, осіб
154
141
138


Фонд оплати праці усіх працівників,
тис. грн.
801,2
769,3
1023,1


Середньооблікова чисельність
штатних працівників облікового складу, осіб
166
155
158


Кількість людино-годин, за які була
нарахована заробітна плата штатним працівникам, всього
278120
274020
262119


  з них відпрацьовано
240040
245360
238999


Фонд оплати праці штатних
працівників, тис. грн.
791,9
763,0
1008,7


Обсяги виробництва, тис.грн
4650,0
3635,7
4622,1



Таблиця
13.1. Склад фонду оплати праці працівників

















Назва показників
2007 рік
2008 рік
2009 рік


Фонд основної зарплати, тис. грн.
548,8
558,6
743,1



Фонд додаткової зарплати, всього
з нього: надбавки і доплати
  премії за виробничі результат   


237,1
22,5
111,3


198,8
21,9
96,6


223,0
44,3
9,1



Заохочувальні і компенсаційні
виплати
6,0
5,6
42,6



За
останні три роки на підприємстві спостерігається коливання фонду заробітної
плати, оскільки у 2008 році фонд оплати праці зменшився на 28,9 тис.грн.
порівняно з 2007 роком, але у 2009 році спостерігається тенденція до підвищення
фонду оплати праці порівняно з 2008 роком на 245,7 тис. грн.. Зростання
заробітної плати може бути спричинене за рахунок зменшення чисельності
працівників. Тут також мають місце надбавки і доплати, премії за виробничі
результати, заохочувальні і компенсаційні виплати. 
Зміну
показників в оплаті праці зобразимо за допомогою графіка:
  
Тут також мають
місце надбавки і доплати, премії за виробничі результати, заохочувальні і
компенсаційні виплати.
Розраховуємо темп зростання (зниження) обсягу виробництва. Він
складає: 
   або 78,2%
   або 127,13%
Розрахуємо абсолютне відхилення по фонду оплати праці: 
   ;
  .
Наведемо
в графічному вигляді показники фонду оплати праці та обсягів виробництва за три
роки:
  
Отже, бачимо, що
починаючи з 2008 року зі зростанням обсягів виробництва фонд оплати праці теж
зростає. Фактором, який впливає на це зростання є
збільшення фонду оплати праці робітників, які отримують заробітну плату відповідно
до свого виробітку, тобто змінного фонду оплати праці.
Проаналізуємо
склад і структуру фонду оплати праці в таблиці 14.
Таблиця 14. Аналіз структури та складу фонду оплати праці на ВАТ
«Біоветфарм»




































































Показники
2007
рік
2008
рік
2009
рік
Відхилення


Сума,
тис.грн.
Питома
вага, %
Сума,
тис.грн
Питома
вага, %
Сума,
тис.грн.
Питома
вага, %
+ /
—
%


1.Фонд
основної заробітної плати, всього
548,8
69,3
558,6
73,21
743,1
73,67
194,3
+35,40


2.Фонд
додаткової заробітної плати, всього. в т.ч.:
237,1
29,9
198,8
26,05
223,0
22,11
 — 14,1
 — 5,95


—
надбавки та доплати
22,5
2,84
21,9
2,87
44,3
4,39
21,8
+96,89


—
премії за виробничі результати
111,3
14,05
96,6
12,66
9,1
0,90
 — 102,2
 — 91,82


3.Заохочувальні
та компенсаційні виплати
6,0
0,76
5,6
0,73
42,6
4,22
36,6
+610


Фонд
оплати праці
791,9
100
763,0
100
1008,7
100
216,8
+27,38



Отже, в ході
проведеного аналізу структури ФОП підприємства за 2007 – 2009 роки, бачимо, що
ФОП змінюється нерівномірно; у 2008 році зменшився, а в 2009 році зріс.
Найбільше в абсолютному вираженні зріс фонд основної заробітної плати – на
194,3 тис.грн., найменше зросли надбавки і доплати – на 21,8 тис.грн. Однак
спостерігається зменшення премій на 102,2 тис.грн. У відносному вираженні
найбільше зростання спостерігається по заохочувальним та компенсаційним
виплатам – на 610%. Зменшення спостерігається по преміям за виробничі
результати – на 91,82%
3.5
Проблеми та шляхи удосконалення планування і контролю фонду 
оплати
праці структурного підрозділу
Сьогоднішню
ситуацію у сфері оплати праці можна охарактеризувати як таку, що має певну
невизначеність, невідрегульованість, не контрольованість. Низька заробітна
плата, затримка її виплати негативним чином позначаються на ставленні
працівників до своїх прямих обов’язків і є одним з мотивів вимушеної вторинної
зайнятості. Тому цілями і шляхами реформування заробітної плати є створення
кожній працездатній людині умов для підтримання своєю працею необхідного рівня
життя; забезпечення реалізації відтворювальної, стимулюючої, регулюючої та
стимулюючої функції заробітної плати. За сучасних умов соціально-економічного
розвитку підприємств України істотно зростає актуальність проблеми підвищення
рівня заробітної плати та вдосконалення механізму управління оплатою праці.
На мою думку,
основним складником організаційно-економічного механізму управління оплатою
праці є її організація на підприємстві. Питання організації заробітної плати,
визначення її рівня завжди перебувають у центрі уваги як роботодавців, так і
найманих працівників та їх об’єднань. Відповідно до чинних на сьогодні
законодавчих актів (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 Кодексу
законів про працю України), основою організації оплати праці в Україні є
тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів
і тарифно-кваліфікаційні довідники. Суть тарифної системи оплати праці полягає
в тому, що роботи розподіляються залежно від їх складності, а працівники –
залежно від їх кваліфікації відповідно до розрядів тарифної сітки, що є основою
для формування розмірів заробітної плати.
Існує така точка
зору стосовно тенденції використання так званого «гнучкого тарифу» у тарифній
системі. Його суть полягає в тому, що в межах кожного кваліфікаційного розряду
робітників або посад службовців встановлюється певний діапазон тарифних ставок
та посадових окладів. Це сприяє підвищенню ефективності стимулювання
працівників в межах одного й того самого розряду або посади без переведення до
іншого розряду або на іншу посаду вищої кваліфікації. Класифікуючи всіх
працівників підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці,
спеціалісти, керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і
фізіології людини, відносяться як 1:3. Це означає, що найбільш обдаровані,
кваліфіковані, відповідальні працівники однієї категорії в процесі своєї
трудової діяльності можуть добитися в три рази більш високих результатів в
порівнянні з самими низько кваліфікованими, тобто будуть оцінюватися по
трьохбальній шкалі.
В умовах переходу
нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими завданнями
оптимізації високопродуктивної, якісної праці та її гідної оплати є прискорення
науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація
трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків
робочого часу.
Отже,
удосконалення оплати праці на підприємстві матиме вищу ефективність за
дотримання таких принципів:
— відповідність
заробітної плати ціні робочої сили;
— залежність
заробітної плати від кількості і якості праці та від кінцевих результатів
роботи підприємства;
— забезпечення
переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять найбільший трудовий внесок
у виробничі результати підприємства;
— удосконалення
тарифної системи та нормування праці;
—
відповідальність керівників підприємств за порушення законодавства про оплату
праці;
— поєднання
індивідуальних інтересів з колективними (за розвитку колективних форм
організації праці).
Також велику роль
в удосконаленні оплати праці відіграє використання в тарифній системі «гнучкого
графіка». Результати роботи кожного працівника оцінюються по трьохбальній шкалі
і відповідно з одержаною кількістю балів він може просуватися по вертикалі
тарифної сітки на один, два, три ряди. Тому навіть в межах однієї кваліфікації
у кожного є можливість самостійно добиватися збільшення розміру своєї
заробітної плати. Використання такої системи виключає автоматичний ріст
заробітної плати не підвищуючи реальної кваліфікації і результативності
працівників.
Нині перед
керівниками вітчизняних підприємств постало нове складне завдання — максимально
зацікавити персонал в реалізації свого фізичного або інтелектуального
потенціалу. На сьогодні очевидно, що потрібні нові механізми і інструменти, які
б створювали могутні стимули для продуктивної, якісної праці і максимальної реалізації
потенційних здібностей людини. Першим завданням в реформуванні оплати праці за
стимулюючим механізмом має бути підвищення реальної заробітної плати до
вартості робочої сили. Заробітна плата — категорія не тільки економічна, а й
соціальна, покликана забезпечити людині певний соціальний статус. Необхідно
визначити найбільш ефективні системи оплати праці для окремих категорій
працівників із урахуванням ефекту її застосування на прибуткових підприємствах:
— для робітників
основного виробництва доцільна відрядно-преміальна; не доцільні погодинна
проста, відрядна колективна, погодинна преміальна та безтарифна;
— для робітників
допоміжного виробництва доцільна погодинно-преміальна; менш доцільна погодинна
проста; недоцільні акордна, відрядна (всі форми) та безтарифна;
— для службовців
доцільна погодинна преміальна; менш доцільна погодинна проста; недоцільна
відрядна (всі форми) та безтарифна;
— для
професіоналів та фахівців та керівників доцільна погодинна преміальна; менш
доцільна безтарифна; недоцільні всі інші.
Визначення систем
оплати праці для окремих категорій працівників дасть змогу підвищити
ефективність виробництва та збільшити обсяги виробітку та реалізації продукції.
Необхідно
зосередити увагу на продуктивності і якості. Для цього потрібно визначити
вимоги до організації виробництва: всі програми повинні виконуватися в строк
або достроково; всі роботи необхідно виконувати з якнайменшими витратами;
якість повинна знаходитися на першому місці; потрібно використовувати
найдосконаліші технології, інструменти і методи. Кадрова політика повинна
підтримувати сприятливий клімат, стабільність кадрів, можливість для їх
зростання.
Висновок
Отже,
аналіз формування та використання фонду заробітної плати підприємства є досить
важливим видом аналізу діяльності сучасного господарюючого суб’єкта.
По здійсненим розрахункам ми
зробили аналіз основних показників діяльності ВАТ „Біоветфарм” протягом трьох
років, і можемо зробити висновки, що наслідком здійснення господарської
діяльності підприємство отримало чистий прибуток в 2009 році в розмірі 99,13
тис.грн., що порівняно з 2007 зменшився на 140,51 тис.грн., це сталося
внаслідок збільшення витрат від фінансової діяльності. Підприємству потрібно
приймати рішення по покращенню свого фінансового становища.
Коефіцієнт абсолютної
ліквідності є низьким і за ці роки мав тенденцію до зниження. Якщо в 2007 році
він становив 0,10, то в 2009 році був рівним лише 0,07 . Його рівень свідчить
про те, яку частину короткострокових зобов’язань може бути погашено за рахунок
наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів.
Звідси ясно, що дане підприємство має низьку гарантію погашення боргів наявною
готівкою. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди
платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив
коштів за обсягом і термінами. А тому ніяких загальних нормативів і
рекомендацій щодо цього показника не існує.
Рентабельність
підприємства за цей період зросла лише на 1,8.
Коефіцієнт
загальної ліквідності показує, що у 2007 році на одну грошову одиницю поточних
зобов»язань припадає 1,2 грошових одиниць поточних активів, у 2008 році – 1,9,
а у 2009 році – 2,3. Співвідношення є ефективним при 
  . У нашому випадку коефіцієнт
у 2007 та 2008 роках менший за нормативне значення і вважається, що
платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик. 
За
останні три роки на підприємстві спостерігається коливання фонду заробітної
плати, оскільки у 2008 році фонд оплати праці зменшився на 28,9 тис.грн.
порівняно з 2007 роком, але у 2009 році спостерігається тенденція до підвищення
фонду оплати праці порівняно з 2008 роком на 245,7 тис. грн.. Зростання
заробітної плати може бути спричинене за рахунок підвищення обсягів випуску
продукції. Зменшення ФОП спричиняється зменшенням чисельності працівників на 11
чоловік, зменшення середньої заробітної плати службовців, збільшення оплати
відпусток, збільшення премій, зменшення доплат і надбавок. 
В ході
проведеного аналізу структури ФОП підприємства за 2007 – 2009 роки, бачимо, що
ФОП змінюється нерівномірно; у 2008 році зменшився, а в 2009 році зріс.
Найбільше в абсолютному вираженні зріс фонд основної заробітної плати – на
194,3 тис.грн., найменше зросли надбавки і доплати – на 21,8 тис.грн. Однак
спостерігається зменшення премій на 102,2 тис.грн. У відносному вираженні
найбільше зростання спостерігається по заохочувальним та компенсаційним виплатам
– на 610%. Зменшення спостерігається по преміям за виробничі результати – на
91,82%.
Список
використаної літератури
1.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства — К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ — 2000», 2001. – 298 с
2. Богиня Д.П., Грішнова
О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2002. – 313с.
3. Внутрішній економічний механізм
підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ, 2001. 
4. Должанський І.З Управління потенціалом підприємства: навч. Посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 360с
5. Економічний аналіз діяльності
підприємства. Навч. посіб. За ред.Савицької Г.В. – К.: Знання, 2004. – 654 с.
6. Економіка підприємства. Підручник. За ред.. Й.М.Петровича. – Львів: “Магнолія 2006”, 2007. — 580 с.7. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2001. — 456с.8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 378 с.9. Рєпін С.А., Рєпіна І.М. Рейтинговий метод оцінки фінансового потенціалу підприємства // Реформа фінансово кредитної системи перехідної економіки: 36. наук.праць.— Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. ун-ту, 1997.— С.143—146.10. Рєпіна І.М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — 1998. — № 2.-С. 262—271.
11. Рєпіна І.М. Визначення
конкурентоспроможності потенціалу підприємства / Стратегія економічного
розвитку України: Наук. зо. — Вип. 4(11) / Голов. ред. О.П. Степанов. — К.:
КНЕУ, 2002. — С. 114—117.
12. Федонін О.С., Рєпіна
І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.
Посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 168-195.