Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”
Реферат з історії України
З теми
“АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР*Я ”
Виконала студентка
ДЕН-2,
ГР. 3
Рибачук Анна.Київ – 2000
План :
1. Вивчення античних пам(яток півдня України
2. Антична колонізація Північного Причорномор(я
3. Античні держави Північного Причорномор(я :
— історія держав Північного Причорномор(я
— державно-політичний устрій міст-держав
— Ніконій
— Тіра
— Борисфеніда
— Ольвія
— Херсонес Таврійський4. Населення і торгівля античних міст-держав
5. Вплив північно — причорноморської цивілізації на довколишні
племенаВивчення античних пам'яток півдня України
Дослідження пам'яток античної культури на території України
почалося ще наприкинці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження ,
викладені в загальних описах Північного Причорномор(я П.Сумароковим ,
І.Потоцьким , І.М Муравьйовим-Апостолом , Г.Е Кепером , П.І Кеппеном .
Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м.Миколаєві (1806) ,
м.Феодосії (1811) , м.Одесі (1825) , м.Керчі (1826) . Їхня діяльність
спрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток .У 1801 році
П.К.Сухтелен проводить в м.Ольвії перші археологічні розкопки ,трохи
пізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчі й у м.Херсоні .
Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури Півдня
Причорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описів
названих авторів , в першій половині 19ст. були створені карти і плани
залишків античних північнопричорноморських міст . Згодом були зроблені
спроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історії
Баспорського царства й Ольвії.
З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільших
античних міст-держав та іхніх некрополів на території України — Березані та
Ольвії (Б.В. Фармаковський , Е.Р.Штерн) , Херсонеса (Одеське товариство
старожитностей ; К.К Костюшко-Валюженич , Р.І. Лепер ) , Пантікапея
(К.Є.Думберг , В.В.Шкарпіл) , курганів Боспорського царства . Були відкриті
оборонні споруди , житлові квартали , терми (лазні) й монетний двір у
Херсонесі , десятки монументальних поховальних споруд . У пожовтневий
період, а особливо після Великої Відчизняної війни , археологічні
дослідження античних пам'яток України набули дуже широкого розмаху.
Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію та
історію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному
Причорномор'ї -Тіри ,Ольвії , Херсонесі і Боспора.
За джерела при вивченні історії античних північнопричорноморських
держав , крім так званих артефактів , правлять свідчення давніх авторів .
Насамперед це «Історія» Геродота . Відомості про Північне Причорномор'я
залишили також Діодор Сіцілійский , Страбон , Полієн , Демосфен , Єсхін ,
Діон Хрисостом , Птолемей , Овідій , Пліній та інші стародавні вчені ,
філософи , письменники , поети.
Але найконкретнішими є різні категорії археологічних джерел , які
здобуваються при роскопках міст , поселень і некрополів (могильників).Антична колонізація Північного Причорномор'я.
Перші випадкові відвідини Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями
припадають на початок першого тис. до н.е. За літературною традицією
найраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близько
середини 7 ст. до н.е. В першій половині — середини 6 ст. до н.е греки
засновують Ольвію (Південнобузький лиман) , наприкінці 6 ст. до н. е. —
Тіру , Ніконій (на Дністровському лимані ) , Керкінітіду . Тоді ж у
південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення . Можливо
воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е , коли вихідці з Гераклеї
Понтійської заснували на його місці Херсонес .У другій половині 6 ст. до
н.е. виникає більшість міст Боспору : Пантікопей , Феодосія , Німфей ,
Мірмекій ,Тірітака, Фанагорія , Гермонаса , Кели. Саме в цей час
відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст , де
з'являється багато поселень .Окрім Херсонеса , більшість згаданих міст
засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.
Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої Великої
Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин,
найголовніша з яких-відносне перенаселення , коли всі землі в материковій
Греції були вже розподілені .»Зайві» люди змушені були шукати ліпшої долі в
інших місцях , не так щільно заселених .
Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній
своїй масі малозаможними землеробами , частково–торговцями , ремесниками .
На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільським
господарством сіяли пшеницю , ячмінь , просо , розводили сади , городничали
, розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво , торгівля
– були другорядними . Отже , грецька колонізація Північного Причорномор'я
мала спочатку аграрний характер . Але колонізацію слід розуміти лише як
господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я , причому мирне.
Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з
ними добрі стосунки , навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в
торгівлі , надання рівних прав громодянам обох полісів , мали з ними єдині
культи й літочислення.
Колонії в основному засновувались упорядковано , коли ще в митрополії
обирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста . На місці
закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й
сільськогосподарські території , відводили місця для культових і
громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.Античні держави північного Причорномор'я.
Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я
відбувалося поступово , в цілому в напрямі із заходу на схід.
6 ст.до н.е. залогом було часом заснування більшості
північнопричорноморських держав . Кожне з них мала власну історію , але
оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом ,а також із
варварським оточенням , в їхньому розвитку простежується багато спільного .
Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і
кілька єтапів.Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1
ст. до н.е.
Він характерезувався тісними культурними та економічними зв(язками як
із материковою Грецією , так і з навколишніми племенами , що зумовлювалося
відносною стабільностю загальноісторичного розвитку . В матеріальному і
духовному житті колоністів домінували еллінські традиції . Саме в цей цас
створюється Баспорське царство.
На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 — початок 5
ст.до н.е ) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав,
розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного
Причорномор'я , закрема Іонії . Типовою є землянкова житлова забудова
більшості північнопричорноморських полісів , хоча вже у 6 ст.до н.е. у
найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа ,
навколо якої розміщувалися адміністративні , громадські будівлі , крамниці
, культові майдани , вівтарі) . Зароджуються ремесла , промисли
,розвивається торгівля , виникає монетна справа . В чей час
започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із
навколишніми племенами кочовиків.На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 — друга
третина 4 ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав . В цей час
значно поширюються контакти з кочовниками та племенами Лісостепу . Особливо
тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.Наприкінці другої третини 6 ст в розвитку античних
північнопричорноморських держав спостерігається недовгочасна криза .
Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний ,
який спочатку позначається максимальним економічним розвитком , піднесенням
сільського господарства , ремесел , торгівлі , культури в цілому.
Проте вже з другої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза.
Агресія скіфів у Західному Криму , пересування варварських племен у
Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи
античних міст.Другий великий період історії античних держав Північнього
причорномор'я – римський (середина 1 ст. до н.е. — 70 роки 4
ст.н.е.)–характеризується передусім входженням Тіри , Ольвії , Херсонеса ,
до складу римської провінції – Нижньої Мезії . Цей період позначався
нестабільністю воєнно-політичної ситуації , певною варваризацією населення
, натуралізацією господарства , частковою переорієнтацією культурно-
економічних зв'язків . Держави Північного Причорномор'я стали для
римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її
східні кордони , що проходили по Дунаю . Спостерігається деяке економічне
піднесення Тіри , Херсонеса , Баспору , їхня культура потроху
нормалізується .
У другому періоді оснування античних північнопричорноморських міст
і їхніх округ можна виділити три основні етапи .
Перший розпочинається в середині 1 ст. до н.е. , коли політика цих
міст поступово переорієнтовувалася на Рим.Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е. ,
коли в Тірі , Ольвії , Херсонесі , Хараксі розміщуються постійні загони
римських війск , а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії . В певній
політичній залежності від Риму перебуває й Боспор . В умовах відносної
воєнно- політичної стабільності економіка північнопричорноморських держав
досягає найвищого розвитку .Третій — останній етап — розпочинається з 2 половини 3ст. н.е., коли
з метою захисту кордонів римської імперії від готів , гарнізони
римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я .
Навали кочовиків , зокрема готів , фактично знищили сільські округи . Майже
всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст.
під ударами гунів . Вижили тільки Херсонес і Пантікапей , які згодом
увійшли до складу Візантійської імперії .Державно-політичний устрій .
Північнопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичними
або аристократичними республіками , де раби , жінки та іноземці не мали
прав громадянства . Найвищими органами законодавчої влади були народні
збори ( «народ «) і рада . Народні збори , в яких брали участь усі
повноправні громадяни , вирішували питання зовнішньої політики , оборони ,
грошового обігу , забезпечення населення продовольством , надання
привілегій купцям . Виконавча влада складалася з різних колегій —
магістратур або окремих службових осіб — магістратів . Існували спеціальні
колегії , котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами
(колегія стратегів) , торгівлею (колегія аграномів) , благоустрою міста
(колегія астиномів) та інші . Діяли судові установи , що складалися з
кількох відділів.У судочинстві брали участь судді , свідки , обвинувачі.
З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни .Так , поліси
Боспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою
Археанактидів у єдине Боспорське царство , хоча й після цього залишились
практично самостійними в своїх внутрішніх справах.Античні міста -держави Північного Причорномор(я
Ніконій.
Назва міста походить , можливо , від імені ойкіста . Розташовувалося
воно на лівому березі Дністровського лиману , поблизу сучасного с.Роксолани
. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е. ,
Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько
десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою . Основу
економіки становило землеробство . На відміну від Тіри власної монетної
чеканки не мав . В 1-6 ст.до н.е. основним платіжним засобом на
внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети . Але можливо
, що в 5 ст .до н.е. Ніконій вже випускав власну литу монету із
зображенням сови . Підтримував торгівельні зв(язки з містами Іонії , Антіки
, острівною Грецією , з Істрією , Ольвією . В 6 — першій половині 5 ст. до
н.е забудовувався землянковими житлами , які згодом змінювалися будинками
звичайного грецького типу . На другу половину 5 — 4 ст. до н.е. припадає
розквіт міста , коли , зокрема , зводяться оборонні споруди. Близько
третьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає . В 3-2 ст. до н.е. занепад
посилюється , а з нашестями голатів та інших варварських племен місто
остаточно гине . В 1-4 ст . н.е. життя в ньому відновлюється , але цей
період майже не досліджений.Тіра
Назва міста походить від грецької назви Дністра –Тірас .
Місцерозташування залишків Тіри — околиця сучасного Білгорода
-Дністровського лиману Одеської області . Колонія заснована вихідцями з
Мілета наприкінці 6-ст. — початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіри виділяють
два основні періоди : еллінський (від заснування міста до середини першого
століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст.до н.е. — 70-ті роки 4
ст.) , які розділяє гетська навала під проводом Буребісти . Час першого
розвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіра
карбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.е
можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора . За
римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії ; з 2 ст. до
н.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого
легіонів .
В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія , й
римський гарнізон залишає місто . Тоді воно зазнає руйнування готами .
Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею , сільським
господарством , скотоводсвом , міншою мірою — ремеслами . Тіра мала
сільську округу . Тут виращували зерно , ловили рибу , випасали худобу .
Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та
оборонних споруд кінця 4-го ст. до н.е.Борисфеніда ( від грецької назви Дніпра — Борисфен )
Грецьке поселення на півострові ( нині острів ) Березань , найраніша
в Північному Причорномор'ї айпокія , заснована грецькими переселенцями у
другій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку це
поселення було полісом , який згодом був перенесений до поселення , що
одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах
Березанського лиману виникають численні невеликі поселення , котрі
становили сільську округу Борисфеніди . Остання існує й у 5 ст. до н.е. , а
з кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується
лише в 1 ст. н.е.
Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н.е. Борисфеніда входила до
складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією . Площа населення, що
зберіглася , становить близько 10 га . Місто в окремих своїх районах мало
прямокутне планування . Розкопанно залишки апсидального храму , некрополь
5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки
грецького посуду .Ольвія
Ольвія – давньогрецькою мовою означає -«щаслива» . Розташована на
правому березі Південнобузького лиману . Рельєф місцевості зумовив форму
міста у вигляді неправильного трикутника . Єдиної точки зору на дату
заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до
заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до
н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.
Топографічно Ольвія складалася з трьох частин — Верхньої , Терасної
та Нижньої . Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману
. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію
площею близько 55 га , численість її мешканців становила близько 20 тисяч .
В історії міста й держави простежуються два великі періоди .
Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до
н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та
напівземлянками , в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для
старогрецького міста вигляду . В 5 ст. до н.е в ній , за Геродотом , уже
існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла .
Житлові споруди Ольвії — звичайно одноповерхові з підвалами .
Відкрито залишки агори ( площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди
, будинки суду , магістратур ) . Виявленно священні ділянки .
Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу . Мала
розвинуті торгівельні та культурні зв'язки , мала свої гроші — спочатку це
були литі «дельфінчики » , трохи пізніше аси , а з середини 5 ст. до н.е.
карбує звичайні для античного світу монети .
Економічну базу поліса становило сільське господарство , розвивалися
ремесла й торгівля .
В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська
держава досягла найвищого економічного піднесення . Виник новий тип
сільських поселень у вигляді колективних садиб . Проте з кінця 3 ст. до
н.е. починається поступовий занепад . У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється
під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура . З кінця 2 ст. до н.е. по 70
роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора — царя
Понтійської держави . Після цих подій місто остаточно занепало й було
добите гето-дакійськими племенами .
Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії ,
що стає початком другого періоду , що проходить під знаком римських
впливів.У цей час територія городища скоротилася майже втроє його
забудова була скупченою і бідною .
Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від
скіфських або сарматських царів , проте незабаром звільняється .
В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії .
2 ст. — перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку
Ольвії римської доби . В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає
навал готів . Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті
4 ст. н.е.Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га ,
проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися , а в перші
століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії
єлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах — на дні
або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям . На земній поверхні над
похованням звичайно встановлювалися кам(яні надгробки у вигляді стел ,
антропоморфних зображень , вівтарів . У 4 ст. до н.е з(являються земляні
склепи , що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого
коридору) . Пізніше починають ховати в кам'яних склепах , над якими
зводились грунтові насипи . Найвищої досканалості споруди цього типу
досягають у другій — першій половині 3 ст.н.е. , коли будувались
монументальні кургани з кам'яними крепідами . Саме тут використовувались
напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури
(найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів — Зевсового ,
Єврисивія та Арети.) .Херсонес Таврійський
Назва походить від грецького слова «півострів» . Руїни цього міста
розташовані на околиці Севастополя . Херсонес заснований у 422 -421 році до
н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської . Розквіт держави припадає на кінець
4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських
міст , які дожили до пізнього середньовіччя .Територія досягала 33 га , а
населення становило не менш , як 15 тисяч жителів . Місто мало єдине
прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами , що
збереглися до нашого часу , мало добре укріплений порт , а в римські часи —
цитадель.
Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду , заснував нове
місто — Калос Лімен .Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя
практично всього Захіннього Криму.
У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави
Фарнаком 1 про «дружбу». Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно
-Західний Крим опинився під владою скіфів . У боротьбі проти них Херсонес
звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора . Під час його походів на
скіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності .
Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави , якої
позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу
Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в
Херсонесі розміщується римський гарнізон . Неподолік від Херсонеса , в
Харакеі , римські війська будують фортецю , від якої до наших днів
збереглися рештки фортечних мурів, терми , німфей.
Після економічної кризи , перенесеної на рубежі , розпочинається
новий єтап піднесення : розвиваються торгівля , виноробництво , соляний і
рибальський промисел . Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи
погіршуються : з Херсонеса виводяться римські війська , припиняється
карбування своєї монети , в економіці спостерігається повний занепад .У 70-
ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської неволі , після чого продовжує
існувати у складі Візантійської імперії.
Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків .
Основний тип поховальних споруд — прямокутні ями . В середині 4 ст. до н.е.
з'являються могили , обкладені черепицею , у 2 ст до н.е. — ком'яні ящики й
вирубані в скелі склепи з нишами — лежанками.Боспорська держава
Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки , яка в давнину
називалася Боспор Кіммерійський . Головним містом був Пантікапей , але
столицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія . До утворення
Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста
Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія,
Германаса, Гергіппія, Кепи та інші , здебільшого були звичайними полісними
структурами . В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія
Археанактидів , яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.
На етапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія
обіймала Керчінський і Таманський півострови , Східне Приазов'я , пониззя
Кубані , а також Дельту Дону . До складу Боспорської держави входили не
тільки античні міста , а й місцеві племена — синди, меоти, торети,
дандарії. На чолі держави стояв цар — монарх згаданих племен і архонт
грецьких міст.
В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічну
кризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом
Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого
Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1
ст. н.е. Боспор стає власником Рима . До середини 3 ст. н.е.
спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається
воєнно-політична і економічна криза , яка завершується з гунською навалою (
375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії,
Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії .Населення
Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили
греки-переселенці з Малої Азії , Аттіки й Гіраклеї Понтійської . З перших
століть Нової ери зростає чисельність представників місцевого населення в
античних містах . За соцальним станом структура населення була досить
строкатою . Крім громадян і рабів , існувало також багато вільних ,
залежних або напівзалежних людей.Торгівля
Протягом усього свого існування античні міста — держави Північного
Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного
Середземномор'я , Причорномор'я , з навколишніми племенами , Римом , і його
східними провінціями . Ведуть торгівлю з варварами , які постачали грекам
зерно , рибу , худобу , шкіри , рабів , мед , віск , натомість одержували
ремісничі вироби , зброю , прикраси , вино , тканини.
Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались на
обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі . Монетна справа
виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім
формуванням . Кожний із полісів карбував власну монету.Вплив північнопричорноморської античної цивілізації на довколишні
племенаЗалучення місцевого варварського населення до сфери торгівельної
діяльності греків , до політичних взаємин — чи то в межах союзницьких
відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава) , чи то у вигляді
стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової
конфронктації , – все це не могло не позначитись на соціально-економічному,
політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім
впливом північнопричорноморських античних держав у скіфів формувалася своя
державність , виникали міста і поселення з рисами , притаманними грецькій
містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація
справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні
фортець (Неаполь Скіфський) , запозиченні місто- й житлобудівничих прийомів
, використанні кружальної античної кераміки , а також виготовлених греками
високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із
Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).
Поряд із скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня
України підпадали й інші тогочасні племена – синди , меоти , сармати ,
черняхівці та інші .
Античні культурні традиції лягли і в основу життя
ранньосередньовічних міст Криму.Список використаної літератури
1. Крижицький С.Д “ Античная культура Северного Причорноморья “
2. Соколов Г.І “Античное Причорноморье “
3. Античные государства Северного Причорноморья , М.1984
4. Толочко П.П “ Давня історія України “
5. Античные древности Северного Причорноморья , К.1988
6. Античная история и культура , 1968
