1. Товар, його види та властивості
Вихідними економічними категоріями товарного виробництва, а,
отже, і ринку є товар і гроші [1].
Товар — благо (продукція, послуги), що задовольняє потреби
людини й призначено для обміну, для реалізації на ринку.
Товар володіє двома основними властивостями: споживчою
вартістю й вартістю.
Споживча вартість (СВ) — сукупність властивостей товару,
зв’язаних безпосередньо як із самим товаром, так і супутніми послугами, що
визначають його здатність задовольняти потреби людини. Вона становить речовинне
втримування багатства [1, 2].
					







СВ ставиться до всіх продуктів (сировина й т.д.)
СВ становить речовинне втримування багатства.
Споживча вартість товару:
1. 
повинна
бути створена працею;
2. 
повинна
задовольняти потреби не її творця, а інших людей;
3. 
повинна
обмінюватися на інший товар (механізм купівлі-продажу). Товар повинен мати
здатність обмінюватися на інші товари.
Мінова вартість — кількісне
співвідношення, пропорція, у якій обмінюється один товар на іншій.
Т1 = Т2; Т1 = 2Т3
товар вартість економічна податкова
Один товар має безліч мінових вартостей.
Основою обміну одного товару на іншій є вартість — те
загальне, що властиво всім товарам, а саме витрати праці. Праця, втілена або
упредметнений у товарі, і представляє його вартість. Це внутрішня властивість
товару. Мінова вартість є формою вираження цієї вартості [2].
Праця товаровиробника виступає у вигляді конкретної
праці, затрачуваного у вигляді певної, доцільної форми (праця слюсарі,
пекарі, шевця), і абстрактної праці (загальнолюдського). Абстрактна
праця створює вартість. Поділ праці товаровиробника на конкретну й абстрактну
працю обумовлено протиріччям товарного господарства, що виступає у вигляді
протиріччя між приватним і суспільним характером праці.
Величина вартості товару визначається не тільки витратами
живої праці, але й упредметненої праці. Визначається суспільно необхідними
витратами (існує різна кваліфікація виробників) — середні умови виробництва,
організація виробництва, порівн. кваліфікація співробітників, технічна
оснащеність. Суспільно необхідні витрати збігаються з індивідуальними витратами
тих товаровиробників, які реалізують на ринку основну частку товарів того або
іншого роду [1].
Величина вартості залежить від продуктивності праці.
Продуктивність праці (ПП) — ефективність, результативність
праці, виміряється:
1. витратами праці (робітника часу) на одиницю продукції;
2. кількістю продукції за одиницю робочого часу.
ПП залежить від кваліфікації, спеціалізації й багатьох інших
факторів. Основним фактором підвищення ПП є використання НТП. 2 — кваліфікація,
3 — організація виробництва.
Інтенсивність праці — витрати праці в одиницю робочого
часу. Проста праця — не кваліфікований, складний — кваліфікований, вимагає
спеціальної підготовки
[3].
Основу економіки утворять два фундаментальних положення:
безмежність матеріальних потреб суспільства (його індивідів і інститутів) і
обмеженість економічних ресурсів, тобто коштів для виробництва товарів і
послуг. Споживачі бажають придбати й використовувати товари й послуги,
задовольнити свої потреби в них. Перелік таких товарів і послуг разюче широкий,
і він безупинно примножується. Матеріальні потреби, подібно кроликам, мають
високий коефіцієнт відтворення. І в кожний даний момент індивіди й інститути,
що становлять суспільство, випробовують безліч незадоволених потреб.
Підприємець (приватний, колективний або державний) бере на
себе ініціативу з’єднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процес
виробництва товарів або послуг. Створений ним продукт повинен задовольнити
особисту або виробничу потребу інших людей, бути корисним для них. Корисність
надає речам або послугам споживацьку вартість [3, 4].
Ресурси надаються підприємцям в обмін на грошовий дохід. На
виробництво товарів і послуг затрачаються, таким чином, матеріальні ресурси
(минула праця) і жива праця людей, зайнятих у даному виробництві. Втілений у
товарі суспільна праця й утворить його вартість. Він проявляється при обміні
товарів. А сам товар виступає як нерозривне, хоча й суперечлива єдність двох
своїх сторін: споживацької вартості й вартості.
Радянська економічна наука базувалася на трудовій теорії
вартості К. Маркса. Її зміст укладається в тім, що всякий товар є продукт
людської праці, і величина його вартості визначається суспільно-необхідною
працею, витраченою на його виробництво. Величина цієї праці визначається
середнім часом на виробництво товару при даному середньому рівні розвитку
продуктивних чинностей, при середньому рівні вмілості й інтенсивності праці.
У реальній економіці ні суспільно-необхідної праці, ні
усередненого робітника часу не існує. Тут панують конкретна праця й певний час
у годинниках і мінутах. Будь-який товаровиробник, пропонуючи покупцеві свій
товар, розраховує на одержання такої ціни, яка б відшкодувала йому понесені
видатки (витрати виробництва) і принесла певну, при тім не меншу, у порівнянні
з іншими бізнесменами, прибуток. Прибуток виступає як дохід на витрачений самим
підприємцем праця [4, 5].
Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їх
використання:
1) 
Матеріальні:
· 
Тривалого
користування:
Використовуються багаторазово протягом значного періоду: автомобілі,
телевізори, комп’ютери, холодильники, пральні машини, пилососи, меблі тощо
· 
Короткочасного
користування:
Використовуються за один раз або протягом незначного періоду: продукти харчування,
одяг, взуття, мило, мийні засоби тощо
2) 
Нематеріальні: послуги – Можуть
бути у вигляді: певного виду діяльності — ремонту телевізорів,
побутової техніки: ідеї, консультації — юриста, лікаря, вчителя,
економіста
Класифікація товарів за способом призначення:
1) 
Широкого
вжитку: 
А. Основні товари щоденного вжитку: продукти харчування,
одяг, взуття, побутова техніка, меблі, книги, газети, косметика, мийні засоби
тощо.
Б. Послуги постійного характеру: за обслуговування житла,
водозабезпечення, водо- відведення, електрозабезпе- чення, перукарня, театр,
кінотеатр тощо.
В. Інші послуги: юриста, репетитора, страхування життя тощо
2) 
Виробничого
призначення:
А. Матеріали і деталі: сировина
(сільськогосподарська продукція, природні продукти); напівфабрикати
(компоненти виробництва); деталі (частина якогось виробу).
Б. Капітальне майно: споруди (виробничі
будівлі, приміщення); обладнання (комплект машин, верстати тощо);
допоміжне обладнання (транспорт на підприємстві, тара, все, що
сприяє процесу виробництва).
В. Ділові послуги, послуги з технічного обслуговування
обладнання і послуги консультативного характеру (юриста, економіста,
посередника тощо).
2. Податкова система та її функції
Податкова система являє собою сукупність передбачених
податків, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни або скасування,
сплати й застосування мер по забезпеченню їхньої сплати, здійснення податкового
контролю, а також залучення до відповідальності й мер відповідальності за
порушення податкового законодавства [6]. 
Система податків — це сукупність податків, зборів, мит і
інших прирівняних до податків платежів, що стягуються на території держави в
той або інший період часу. Основними податками, за допомогою яких формується
переважна маса бюджетних доходів, як у російської, так і світовій практиці є:
ПДВ, акцизи, податок на прибуток (дохід) юридичних осіб, прибутковий податок з
фізичних осіб; таможенні мита, платежі в соціальні фонди, податок із продажів.
Податковий механізм — поняття більше об’ємне, чим податкова система,
являє собою сукупність всіх коштів і методів організаційно-правового характеру,
спрямованих на виконання податкового законодавства. За допомогою податкового
механізму реалізуються податкова політика держави, формуються основні кількісні
і якісні характеристики податкової системи, її цільова спрямованість на
відношення конкретних соціально-економічних завдань [7].
Найбільш важливу роль у податковому механізмі має податкове
законодавство, а всередині нього — механізм оподатковування (рівня податкових ставок,
система пільг, порядок обчислення оподатковуваної бази, склад об’єктів
оподатковування й інших елементів, пов’язані з обчисленням податків).
За допомогою зміни механізму оподатковування можна додати
податковій системі якісно нові риси, наприклад, змінити її структуру, не
міняючи при цьому кількісного й видового складу податків.
До функцій податкової системи відносять: фіскальну, розподільну,
контрольну, стимулюючу, регулюючу (макроекономічну), соціальну.
За допомогою фіскальної функції системи оподатковування
задовольняються загальнонаціональні необхідні потреби. За допомогою регулюючої
функції формуються противаги зайвому фіскальному гніту, тобто створюються
спеціальні механізми, що забезпечують баланс корпоративних, особистих і
загальнодержавних економічних інтересів. Кінцева мета податкового регулювання —
забезпечити безперервність інвестиційних процесів, ріст фінансових результатів
бізнесу, а тим самим сприяти росту загальнонаціонального фонду коштів.
Таким чином, обидві податкові функції дозволяють
трансформувати внутрішній потенціал оподатковування з абстрактно сприйманої її
здатності впливати на якісні й кількісні параметри бізнесу в реальні результати
такої дії [8].
Фіскальна функція складається в забезпеченні доходів
державної бюджетної системи й перебуває під особливим контролем і впливом
держави, у центрі його фінансової політики.
Макроекономічна (регулююча) функція – це роль податків і
податкової політики в системі факторів регулювання макроекономічних процесів,
сукупного попиту та пропозиції, темпів росту й зайнятості. В умовах Росії
податкова система виявила себе як фактор обмеження попиту, особливо
інвестиційного, поглиблення падіння виробництва, формування безробіття й
неповної зайнятості робочої сили [7].
Розподільна функція податкової системи проявляється в
складній взаємодії із цінами, доходами, відсотком, динамікою курсів акцій і
т.д. Податки виступають істотним інструментом розподілу й перерозподілу
національного доходу, доходів юридичних і фізичних осіб. Розподільна функція
податків впливає на розподіл не тільки доходів, але й капіталів, інвестиційних
ресурсів.
Соціальна функція податків носить багатоаспектний характер.
Саме матеріальне втримування податків як грошових ресурсів, що централізуються
державою й вилучаються з відтворювального процесу, несе в собі можливість із
обігу на невиробничі цілі. В умовах РФ соціальна функція податкової системи
бюджету досить істотна в чинність тих зобов’язань, які несло радянську державу
перед населенням і яке «у спадщину» перейшло до РФ. Багато соціальних витрат,
фінансовані державою за рахунок податків (безкоштовне утворення, охорона
здоров’я й т.д) [6].
Соціальна функція податків проявляється й безпосередньо через
механізми податкових пільг і податкових ставок, що входить у внутрішній
механізм дії податку (ПДВ, податку на прибуток і т.д.).
Соціальна функція податкової системи вимагає детального
дослідження як з погляду її посилення, так і з погляду усунення невиправданих
пільг і переваг, що не відповідають характеру ринкових перетворень, соціальним
критеріям або внутріфедеральним відносинам.
Стимулююча функція податкової системи є однієї з
найважливіших, але це сама «важконалаштова» функція. Як і будь-яка інша
функція, що стимулює функція проявляється через специфічні форми й елементи
податкового механізму, систему пільг і заохочень, заборонних або обмежуючих
ставок і інші інструменти податкового механізму й податкової політики.
Стимулююча функція податків є в сучасній російській практиці
слабко реалізованої й неефективно використовуваної [7].
Контрольна функція податків виступає свого роду захисною
функцією: вона забезпечує відтворення податкових відносин держави й
підприємств, реалізацію й дієвість чинності державної влади. Без контрольної
функції інші функції податків нездійсненна або їхня реалізація підривається у
своїй основі.
Контрольна функція, опираючись на закон, право, може
ефективно реалізовуватися тільки на основі примуса, підпорядкування чинності
державної влади й закону. Ослаблення державної влади веде до ослаблення
контрольної функції податкової системи. І, навпаки, ослаблення контрольної
функції податків означає ослаблення державної влади або веде до такого
ослаблення [9].
У конкретному відношенні контрольна функція податків
проявляється в обов’язковому виконанні податкового законодавства, у повноті
збору податкових платежів і дієвості й ефективності штрафних санкцій і
відповідальності тих, хто не виконує або не повною мірою виконує зобов’язання
перед державою, що пропонуються законом [9].
Контрольна функція податкової системи визначає й визначає, як
і вже відзначено, ефективність інших функцій. Отже, якщо контрольна функція
податків ослаблена, те це відповідно знижує ефективність податкової системи в
цілому.
Перелік використаної
літератури
1.  Кэмпбэлл Р. Макконнелл,
Стэнли Л. Брю. Экономика: принципы, проблемы, политика. Москва, издательство
“Республика”, 1993 год.
2.  Нуриев Р., Розанова Н..
Поведение потребителя в рыночной экономике. Вопросы экономики № 1, 1994 год.
3.  Сажина М. Рынки ресурсов
(материалы к лекции). Российский экономический журнал № 4, 1994 год.
4.  Стенлейк Дж. Ф. Экономикс для
начинающих. Москва, издательство “Республика”, 1994 год.
5.  Эдвин Дж. Долан.
Микроэкономика. Издательство АО “Санкт-Петербург оркестр”, 1994 год.
6.  Пансков В.Г. Налоги и
налогообложение в Российской Федерации. Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. и
доп. – М.: Книжный мир, 2000. – 457с.
7.  Финансы. Учебное пособие/Под
ред. Проф. А.М. Ковалевой. — 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и
статистика, 2000. – 384с.
8.  Финансы: Учебник для ВУЗов.
Под ред. Проф. М.В. Романовского, проф. О.В. Врублевской, проф. Б.М. Сабанти. –
М.: Изд. «Перспектива»; Изд. «Юрайт», 2000. – 520с.
9.  Черник Д.Г., Починок А.П.,
Морозов В.П. Основы налоговой системы: Учебное пособие для вузов/Под ред. Д.Г.
Черника. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 422с.