МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки
підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з курсу „Економіка
підприємства»
					







за темою:
„Обґрунтування
підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства”


Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні
основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
1. Виробничі фонди
2. Основні фонди
3. Оборотні фонди
Розділ ІІ. Визначення
показників стану, руху і ефективності використання виробничих
фондів підприємства та результатів господарської діяльності
1. Визначення річних
витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства
2. Визначаємо
собівартість одиниці продукції
3. Визначення показників
ефективності виробництва
4. Визначення показників,
що характеризують ступінь використання основних
виробничих фондів та оборотних коштів підприємства.
Розділ ІІІ. Шляхи
покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства
1. Методичні рекомендації
з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних
виробничих фондів підприємства в часі
2. Рекомендації по
обґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства
3. Рекомендації з
обґрунтування зниження матеріаломісткості продукції
Висновки
Список використаної
літератури



Вступ

Виготовлення (реалізація) продукції,
виконання робіт, надання послуг здійснюється в процесі взаємодії праці людини
та засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять
виробничі фонди підприємства, які складаються з основних та оборотних фондів.
Поняття про основні, оборотні фонди
підприємства та підвищення ефективності їх використання є актуальною темою
сьогодні, оскільки, головною метою кожного підприємства є виробництво продукції
(робіт, послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимального прибутку,
а для досягнення цього потрібно ефективно використовувати виробничі фонди.
Аналізуючи економічну ситуацію в країні
на етапі ринкових перетворень успіх роботи підприємства визначається як
загальними умовами господарювання, так і вмінням керівника ефективно
використовувати виробничі фактори. В умовах ринку кожне підприємство повинно
шукати власний шлях розвитку, нові форми застосування капіталу і методи роботи.
Успішна реалізація цих проектів в значній мірі залежить від форми ресурсного
забезпечення підприємства і характеру його використання, зокрема, від
забезпеченості підприємства основним і оборотним капіталом, робочою силою. Раціональне
використання ресурсів впливає на результати діяльності підприємства.
Протягом останніх
років на більшості підприємствах різних галузей народного господарства України
спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти
оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини
основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах 5-6%
загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50 —
55% загальної вартості. Саме цим, передусім, пояснюється невідкладне завдання
прискорення й підвищення ефективності використання основних фондів, зростання
технічного рівня застосовуваних засобів праці.
Забезпечення певних темпів розвитку і
підвищення ефективності виробництва можливе за умови відтворення та кращого
використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку,
сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного
підприємства, а з іншого — дають змогу збільшити обсяг виробництва продукції
без додаткових інвестицій.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних
фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції (наприклад,
за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, збільшення
коефіцієнту оборотності та ін) на плановий рік.
Отже, завданнями курсової роботи є: оволодіння
методикою розрахунку показників стану, руху і ефективності використання
виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності, визначення
шляхів, які покращили б ефективність використання ОВФ в часі, активізація
аналітичного мислення і напрацювання навичок оцінки техніко-економічної
інформації з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання
виробничого потенціалу підприємства.



Розділ І. Теоретичні основи
підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

1. Виробничі фонди

Термін “фонди” походить від латині і дослівно означає “основа». Це
дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче
підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва
здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва
складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони
становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та
оборотні.
Основні фонди — це засоби праці, які мають
вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій
формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що
виробляється частинами в міру спрацювання [19; c.110].
Оборотні фонди — це частина виробничих фондів
у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються
у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і
переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється [19; c.111].
Поняття “виробничі фонди» було введено у часи
централізовано-планової системи господарювання. Він включає будинки і споруди, машини,
устаткування (у тому числі силові машини й устаткування, вимірювальні прибори й
пристрої, техніку), транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар, робочу
і продуктивну худобу, багаторічні насадження та ін.
В умовах переходу до ринку підприємства виробничими фондами не
наділяються, їх потрібно одержувати за рахунок власних, позичкових і залучених
засобів. Отже, їхня роль в економіці набуває винятково важливого значення. А це
означає, що підприємству далеко не байдуже, як окремі групи виробничих фондів
впливають на кінцеві показники його роботи [6; c.114].
При забезпеченні підприємства виробничими фондами варто враховувати
їхні особливості, що випливають із сутнісної характеристики виробничих фондів.
Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються
протягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарювання
підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного
устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на
високому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього
посилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний знос
устаткування. Отже, щоб витримувати конкуренцію, необхідно або обновляти його,
або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведення
капітального ремонту.
Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбання
потребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупність
залежить від ряду чинників: експлуатація виробничих фондів повинна
забезпечувати низькі витрати по випуску продукції, необхідна висока надійність
експлуатації виробничих фондів, норми й засоби амортизації потрібно
встановлювати шляхом проведення науково-обґрунтованої політики.
З огляду на високу вартість виробничих фондів, необхідно шукати кращі
умови їхнього придбання: на умовах лізингу, у кредит з низькими процентними
ставками і ін.
Проте найважливіша особливість виробничих фондів полягає в тому, що
їхнє нарощування може відбуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивний
шлях розвитку припускає кількісне збільшення устаткування, інтенсивний — його
модернізацію або заміну новим, що дозволяє збільшити продуктивність без зміни
кількості.
Треба мати на увазі, що значна кількість виробничих фондів зменшує
адаптаційні можливості економіки підприємства до ринку, що змінюється, тобто
гальмує його дії. У результаті підприємства обтяжуються високими фіксованими
витратами і не можуть легко пристосовуватися до попиту, що змінюється. У такому
випадку вони ринуться організувати фіксований попит на свою продукцію, щоб
забезпечити собі монопольне положення на ринку. [6; c.115].
Отже, можна сказати, що повноцінного уявлення про економіку не можна
скласти без вивчення виробничих фондів підприємства. Це можна аргументувати так:
1. Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім
виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про
якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.
2. Якість фондів демонструє рівень використання досягнень
науково-технічного прогресу.
3. Фонди підприємств — це основна частина національного багатства
країни.
4. Ефективне використання фондів — це нагальна потреба економічного
розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного
використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Досить
сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача,
фондомісткість, фондооснащеність.
5. З поняттям «фонди» пов’язано багато важливих економічних
категорій — фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів,
кругооборот і оборот фондів тощо [3; c.280].
2. Основні фонди

Основні фонди як економічна категорія
представляють собою засоби праці, які функціонують у незмінній формі у виробництві
на протязі тривалого часу (1 виробничого циклу і більше) й переносять свою вартість
на вартість виготовленої продукції частинами, по мірі зносу, у вигляді амортизаційних
відрахувань. [4; c.128].
Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» під
терміном “основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом
періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку
з фізичним або моральним зносом [19; c.111].
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та
основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, які
беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не
змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою
вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди
не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне
господарство, будинки відпочинку, дошкільні установи).
Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим
складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві [19; c.111].
Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних
фондів є їхня класифікація за такими ознаками:
1. Функціональне призначення (натурально-речовий склад):
Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного
призначення та зайняті органами управління).
Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції, — дороги, мости,
водокачки тощо).
Передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі
енергії та для переміщення речовин — лінії електропередач та трубопроводи).
Машини та обладнання: силові машини і обладнання, робочі машини і
обладнання, вимірювальні привади, регулюючі прилади та пристрої, лабораторне
обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, комп’ютерна техніка та
її комплектуючі, інші машини та обладнання.
Транспортні засоби (всі види пересування, які призначені для
переміщення людей і вантажів).
Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).
Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення
виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).
Господарський інвентар (предмети конторського та господарського
облаштування).
Робоча і продуктивна худоба.
Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні
види літератури та інші види незалежно від вартості окремих примірників книг).
Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на
покращення земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства:
Земельні ділянки;
Капітальні витрати на поліпшення земель;
Будинки, споруди та передавальні пристрої;
Машини та обладнання;
Транспортні засоби;
Інструменти, прилади та інвентар;
Робоча та продуктивна худоба;
Багаторічні насадження;
Інші основні засоби.
3. Роль у процесі господарської діяльності:
Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі);
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).
4. Сфера використання:
Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою
вартість на виготовлений продукт);
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері виробництва).
5. Форма власності:
Власні;
Орендовані (лізинг).
6. Характер участі у процесі виробництва:
Діючі;
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
7. Рівень технічної придатності:
Обладнання, яке можна використовувати у виробництві;
Обладнання, що потребує капітального ремонту.
Відповідно до податкового обліку, з метою нарахування амортизації,
основні фонди згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»
класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.
До першої групи налужать будівлі, споруди, їхні структурні
компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні
частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального
поліпшення землі.
До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні
частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні
прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них.
До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не
входять до груп 1, 2 і 4.
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші
машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення,
пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні
системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість
малоцінних товарів (предметів) [19; c.114-115].
Розрізняють наступні види структури основних засобів:
Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній
вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної
частини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля
активної частини зростає.
Галузева структура основних фондів характеризується
співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної
вартості.
Вікова структура основних фондів — це
співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості [19;
c.117].
Що ж до ефективності використання основних фондів, то вона
характеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі та
часткові.
Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічних
факторів і відображають кінцевий результат використання всіх груп основних
фондів.
До узагальнюючих показників відносяться:
Фондовіддача (Фв) — показує,
яка віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; на
скільки ефективно вони використовуються на підприємстві. Визначається як
відношення обсягу випущеної продукції до середньорічної вартості основних
виробничих фондів:    [15; c.69].
Зворотним показником фондовіддачі є фондоємність (Фє) продукції.
Фондоємність показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск
однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі
товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію. Визначається за формулою: 
  .
Фондоозброєність праці (Фозб) характеризує
технічний рівень виробництва на підприємстві. Визначається як відношення
середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньої чисельності
робітників.
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ — характеризує
обсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості основних засобів. Розраховується
за формулою:   , де Ар
— амортизаційні відрахування.
Рентабельність (Р) — прибуток на одну
гривню, вкладену в основні фонди. Розраховується за формулою:   , де П — прибуток до
оподаткування.
Взаємозв’язок основних показників, що характеризують ефективність
використання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формули
фондовіддачі розділити на середньо облікову чисельність.
Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці на
підприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому що
в цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.
До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризують
рівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться часткові
показники, що розкривають резерви можливого поліпшення використання
активної частини основних фондів. До них відносять:
Натуральний виробіток на одиницю виробничої потужності або на одиницю
обладнання певної марки.
Коефіцієнт використання календарного фонду роботи машин та устаткування
— характеризується співвідношенням кількості машино-годин роботи технічних
засобів до кількості машино-годин перебування основних засобів на підприємстві.
Коефіцієнт змінності — показує в скільки змін у середньому працює кожна
одиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількості
відпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін до
кількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування.
Коефіцієнт технічної готовності — відношення часу перебування технічних
засобів на підприємстві зменшеного на час перебування в ремонті та очікуванні
ремонту до часу перебування на підприємстві. [15; c.70-73].
Шляхи поліпшення використання основних засобів
залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший
період. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у
такі способи:
Позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати
їх в оренду;
Своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні капітальні
ремонти;
Купувати високоякісні основні фонди;
Працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу
Поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу
виробництва;
Підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;
Впроваджувати нову техніку та прогресивну технологію, яка є
безвідходною та енерго- та паливозберігаючою;
Вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втрат
робочого часу через простої устаткування [11; c.60].
Отже економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначають
матеріальну основу виробництва, забезпечують підвищення технічної оснащеності та
зростання продуктивності праці. Соціальне значення — полягає в створенні умов для
відтворення робочої сили.



3. Оборотні фонди

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів
підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі
виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї
продукції.
Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі
засоби праці (які мають вартість, меншу, ніж 100 одиниць національної валюти
або термін служби менше одного року) [1; c.85].
У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди
поділяють на:
Виробничі запаси
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення.
Витрати майбутніх періодів
Згідно з П (С) БО 9 запаси — це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання
робіт та надання послуг, а також управління підприємством [19; c.145].
У господарській діяльності запаси поділяють на:
1) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби
та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб;
2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених
обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних
процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та
надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг),
щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві,
призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, що
передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;
4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані)
та утримуються підприємством для подальшого продажу;
5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що
використовуються протягом не більше як одного року або нормального операційного
циклу, якщо він триває понад один рік. [19; c.146].
Крім виробничих запасів, як було зазначено, до складу оборотних фондів
входять:
Незавершене виробництво, що включає предмети
праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення
безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі
транспортування від одного робочого місця до іншого.
Напівфабрикати власного виготовлення, до яких
належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому
підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах).
Витрати майбутні періодів не є речовим
елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були
здійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинами
в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів
продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень
виробництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційної
інформації, підписку періодичних видань тощо [19; c.148].
Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які
функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:
Готова продукція на складах підприємства.
Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.
Грошові кошти на розрахунковому рахунку та інших рахунках.
Грошові кошти у незавершених розрахунках.
Готівка в касі.
Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять
його оборотні засоби [1; c.85-86].
Розрізняють два види структури оборотних коштів:
Виробничо-технологічна структура —
співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу. Ця
структура формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва,
особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення
підприємства сировиною та матеріалами тощо). Вона з часом змінюється. Так, за
останні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція до
зменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення частки
незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.
На підприємстві різних галузей структура оборотних фондів має значні
відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами
забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами
спеціалізації тощо. Наприклад, на підприємствах легкої та харчової
промисловості виробничі запаси сягають 80-90%, а незавершене виробництво
коливається від 5 до 20%, тоді як на підприємствах машинобудування ця частина
оборотних фондів може становити 40%. На підприємствах видобувної галузі висока
питома вага витрат майбутніх періодів (40-50%).
Елементна структура оборотних коштів
обчислюється шляхом розрахунків частки окремих елементів оборотних коштів (виробничих
запасів, готової продукції, незавершеного виробництва) у загальному обсязі оборотних
коштів на певну дату. [7; c.153].
Ефективність використання оборотних коштів, не
знаходить свого прямого відображення у показниках, які характеризують господарську
діяльність підприємства.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовують
спеціальну систему показників швидкості обертання. Економічне значення оборотності
оборотних коштів полягає в тому, що від швидкого обертання залежить розмір оборотних
засобів на підприємстві.
До показників оборотності належать:
коефіцієнт оборотності
тривалість одного обороту
коефіцієнт завантаженості оборотних коштів
сума вивільнених або залучених оборотних коштів
рентабельність оборотних коштів
Коефіцієнт оборотності, або кількість оборотів оборотних коштів. Розраховують, як відношення вартості
реалізованої продукції за певний період, до середньорічного залишку оборотних коштів
за цей же період:  . Коефіцієнт
оборотності характеризує число кругооборотів, здійснених оборотними коштами
підприємства за визначений період, чи показує обсяг продукції, що приходиться
на одну гривню оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів
показує потребу в оборотних коштах для виробництва і реалізації одиниці продукції.
Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності. і його особливість втому, що
не залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений. Розраховується
за формулою:  .
Тривалість одного обороту оборотних коштів
в днях. Особливість цього показника в тому, що він не залежить від тривалості
того періоду, за який був обчислений. Розраховується за формулою:  .
Рентабельність оборотних коштів показує величину загального прибутку підприємства, що припадає на одиницю
середньорічного залишку оборотних коштів:   .
Сума вивільнених, або залучених оборотних коштів розраховується за формулою:  . В результаті прискорення оборотності
відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне і відносне
вивільнення оборотних коштів. Абсолютне вивільнення характеризує зменшення абсолютної
суми оборотних коштів, а відносне показує, що за даної величини оборотних коштів,
внаслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції [15; c.94-97].
Істотна частина в оборотних фондах підприємства відноситься до
виробничих запасів (матеріальних ресурсів), тому від ефективності їхнього
використання залежать показники використання оборотних коштів.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризуються
системою показників, основним з яких є матеріалоємність.
Матеріалоємність оцінює поточні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції (чи
одиницю споживної властивості) у натуральному чи вартісному виразі.
Для розробки виробничої програми й аналізу роботи промислових
підприємств у кожній галузі промисловості застосовуються різні показники рівня
корисного використання матеріальних ресурсів, що найбільш повно відбивають
умови використання матеріальних ресурсів у виробництві і на всіх стадіях, що
охоплюють виробниче споживання.
У практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:
коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги матеріалу у
виробі до фактичних витрат матеріалів);
рівень відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення
величини відходів до величини загальних витрат матеріалу;
коефіцієнт виходу готової продукції з одиниці сировини, що
переробляється (використовується в основному в галузях здійснюючих первинну
переробку сировини і має граничне значення — вміст у сировині корисних
компонентів [15; c.98].
Основними шляхами підвищення ефективності використання оборотних
фондів вважаються:
Скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок
зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращення
організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок;
зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції.
Скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової
техніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічності
випуску продукції та підвищення змінності виробництва;
Раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження
матеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого вибору
матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексного
використання сировини (разом із вторинною) і відходів;
Підвищення оборотності матеріальних ресурсів.
Пошуки резервів ефективного використання оборотних фондів створять
умови для збільшення обсягів продукції (робіт, послуг) та забезпечать її
конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках [19; c.152].



Розділ ІІ. Визначення показників
стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та
результатів господарської діяльності

Таблиця 1. Вихідні дані







































































№
з/п

Вихідні дані / №
варіанту
2


1
Проектна потужність
підприємства, тис. шт.
490


2
Обсяг виробництва (реалізації),
тис. шт.
412


3
Відпускна ціна
одиниці виробленої продукції, грн.
25


4
Балансова вартість
ОВФ, тис. грн. всього в т. ч.
5304,0


5
Будівлі, споруди
2040,0


6
Передавальні
пристрої
448,8


7
Машини та обладнання
1285,2


8
Транспортні засоби
1326,0


9
Інструмент та
інвентар
102,0


10
ЕОМ
102,0


11
Залишкова вартість
ОВФ, тис. грн.
2652,0


12
Питома вага активної
частини ОВФ,%
62,0


13

Вартість ОВФ, що
використовувалися в 2-й і 3-й змінах,
тис. грн. 

3182,4


14
Чисельність
робітників, чол.
440


15
Середньодобова
потреба в оборотних коштах, тис. грн.
3,4


16
Середньорічний
залишок оборотних коштів, тис. грн.
1440


17
Зменшення тривалості
одного обороту, днів
7


18
Норматив заробітної
плати на одиницю продукції, грн/грн.
0,14


19
Корисний фонд часу
роботи ОВФ, днів


20
за планом
265,00


21
фактично
210


22
Питома вага
нормованих оборотних коштів,%
75,00




1. Визначення річних витрат на
виробництво та реалізацію продукції підприємства

Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:


  
де ОКр — річна потреба в оборотних коштах;
   — середньодобова
потреба оборотних коштів;
Тц — тривалість періоду, діб (360).
Тоді    тис. грн.
Це означає, що на протязі 360 днів потреба в оборотних коштах
підприємства складає 1224 тис. грн.
Визначення повної собівартості продукції.
  
де Св — виробничі витрати, грн.;
Снв — невиробничі витрати, грн. (умовно
вони становлять 5% від суми виробничих витрат).
  
де Спр, Снпр — відповідно — прямі та
непрямі витрати, грн.
  
де 
Смв -вартість матеріальних витрат (умовно становлять 50% від річної потреби
оборотних коштів); 
Соп — витрати на оплату праці; 
Сам — амортизаційні відрахування; 
Срем — вартість ремонтних робіт; 
Ссоц — відрахування на соціальні
заходи (у% від витрат на оплату праці); 
Сін — інші виробничі витрати.
  
де О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.;
   — норматив
заробітної плати на одиницю продукції.
  
де Бві — балансова вартість ОВФ і-ї групи, тис. грн.;
а — норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термін
корисного використання становить 3 роки),%.
  
де крем — коефіцієнт, який враховує
витрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційних
відрахувань).
  
де ксоц — коефіцієнт витрат на соціальні заходи (умовно
38%).
  
де кi — коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат
(умовно 20%).
  
де кнпр — коефіцієнт непрямих витрат (становить
умовно 50% від прямих витрат).
Виходячи з даних, які в нас є, розраховуємо:
1) Витрати на оплату праці:
   тис. грн.
Витрати на оплату праці характеризуються нормою заробітної плати на
одиницю продукції. 
Обсяг виготовленої продукції виражається в гривнях. 
Це означає, що кількість виготовленої (реалізованої) продукції потрібно
виразити в грошовому виразі без урахування ПДВ, а потім знаходити, яка сума
грошей потрібна для оплати праці.
2) Для розрахунку амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку
використовується укрупнена класифікація основних фондів, виходячи з наведених
даних: будівлі, споруди і передавальні пристрої входять до першої групи (8%),
транспортні засоби, інструменти та інвентар до другої (40%), машини та
обладнання — у третю (24%), ЕОМ — в четверту (60%), обчислюємо:
  
3) Обчислюємо вартість ремонтних робіт:
   тис. грн.
4) Відрахування на соціальні заходи:
   тис. грн.
5) Вартість матеріальних витрат:
   тис. грн.
6) Інші виробничі витрати:
   тис. грн.
7) Прямі витрати:
   тис. грн.
8) Непрямі витрати:
   тис. грн.
9) Виробничі витрати складають:
   тис. грн.
10) Визначаємо невиробничі витрати, які умовно становлять 5% від суми
виробничих витрат:
   тис. грн.
11) Повна собівартість продукції:
   тис. грн.
Таблиця 2. Кошторис витрат на виробництво та реалізацію
продукції






















Елементи витрат
Значення, тис. грн.


Прямі витрати на
виробництво, в тому числі:
4571,08


 — матеріальні
витрати
612


 — витрати на оплату
праці
1201,67


 — відрахування на
соціальні заходи
456,63


 — амортизація
1139,95


 — інші витрати
1160,83


Непрямі витрати на
виробництво
2285,54


Виробнича
собівартість виготовленої продукції
6856,62


Повна собівартість
7199,45




2. Визначаємо собівартість одиниці
продукції

  
де С — повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.; О
— обсяг виробництва продукції, тис. шт.
  
грн. /шт.
3. Визначення показників ефективності
виробництва

Доход (виручка) від реалізації готової продукції:
  
Цод — відпускна ціна одиниці продукції; О — обсяг реалізації
продукції, тис. шт.
   тис. грн.
Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів
підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й
одержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило
10300 тис. грн.
Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції:
  
де ПДВ — нарахування податку на додану вартість (20%).
   тис. грн.
Чистий дохід — це дохід за мінусом ПДВ, він складає 8583,33 тис. грн.
Валовий прибуток підприємства:
  
Св — виробнича собівартість реалізованої продукції.
   тис. грн.
Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності):
  


Снв — невиробничі витрати (адміністративні
витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати).
   тис. грн.
Прибуток до оподаткування дорівнює валовому прибутку за мінусом
невиробничих витрат, тобто 1383,88 тис. грн.
Чистий прибуток (прибуток після оподаткування):
  
   — податок
на прибуток (25%).
   тис. грн.
Таким чином, 1037,91 тис. грн. залишається у розпорядженні підприємства.
Рентабельність продукції:
  
Св — виробнича собівартість
реалізованої продукції.
  
Оскільки показник рентабельності не достатньо високий, то підприємство
працює мало ефективно.
Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів):


  
   — середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;
   — річна вартість нормованих оборотних коштів.
  
Цей показник характеризує окупність поточних витрат виробництва.
4. Визначення показників, що
характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних
коштів підприємства.

Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:
коефіцієнт зносу:
  ,
де   — сума нарахованого зносу
за певний період;
   — балансова
вартість основних засобів за цей самий період.
  .
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних
фондів. Як видно, ступінь зносу основних фондів становить 50%.
коефіцієнт придатності:


  ,
де Кприд — коефіцієнт придатності основних фондів;
БВ — балансова вартість основних фондів;
ЗВ— залишкова вартість основних фондів.
  
  .
Коефіцієнт придатності основних фондів показує, вартість основних
засобів, яка ще не перенесена на новостворену продукцію. У нашому випадку
половина (50%) вартості основних засобів не перенесена на новостворену
продукцію.
технологічна структура основних виробничих фондів:
будівлі і споруди =  ;
передавальні пристрої =  ;
машини та обладнання =  ;
транспортні засоби =  ;
інструмент та інвентар =  ;
ЕОМ=  .
Отже, звідси видно, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівлі
і споруди (38,5%), а найменшу — інструмент та інвентар, ЕОМ (2%).
Активна частина ОВФ складає 62% від балансової вартості ОВФ, тобто   тис. грн., а пасивна буде
дорівнювати   тис. грн.
Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими
фондами:
фондозабезпеченість виробництва:
  ,
де ФЗ — фондозабезпеченість;
БВ — балансова вартість основних виробничих
фондів;
ОВП — обсяги виробленої продукції.
   тис. грн. /тис.
грн.
Потреба підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції або
виконання робіт становить 0,62 тис. грн/тис. грн.
механозабезпеченість виробництва:
  ,
де МЗ — механозабезпеченість виробництва;
БВакт — балансова вартість активної
частини ОВФ.
   тис. грн. /тис.
грн.
Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення
одиниці продукції складає 0,38 тис. грн. /тис. грн.
Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими
фондами:
фондоозброєність праці:
  ,
де Фоз— фондоозброєність праці робітників;
   —
середньорічна чисельність робітників.
   тис. грн. /люд.
Вартість ОВФ, що припадає на одного робітника складає 12,05 тис. грн. /люд.
механоозброєність праці:
  ,
де   — механоозброєність праці.
  тис. грн. /люд.
Отже, вартість машин і механізмів, що припадає на одного робітника
складає 7,47 тис. грн. /люд.
Показники використання основних виробничих фондів в часі:
коефіцієнт використання календарного часу:
  , де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботи
ОВФ за планом, днів.
  
коефіцієнт використання робочого часу:
  , де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботи
ОВФ фактично, днів.
  
коефіцієнт змінності:
  
  .
Узагальнюючі показники:
фондовіддача:
  ,
де   — фондовіддача.
  грн/грн.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одиницю
середньорічної вартості основних виробничих фондів і дорівнює 1,62 грн. продукції.
фондовіддача по чистій продукції:
  , де
МВ — матеріальні витрати;
Ар — річні амортизаційні
відрахування.
   тис. грн. /тис.
грн.
Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості та
робіт на рівень фондовіддачі ОВФ. Показник чистої продукції відображає реальний
вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно,
фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і
становить 1,29 тис. грн. /тис. грн.
коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
  ,
  .
Цей показник показує, що на одиницю спожитої вартості основних засобів
вироблено 7,53 продукції.
Визначення показників ефективності використання оборотних коштів:
коефіцієнт оборотності:
  , де
   — середньорічний
залишок оборотних засобів.
  .
Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють
оборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють близько 6-ти обертів.
Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні
засоби, тим ефективніше виробництво.
коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:
  ;
  .
Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів є взаємо оберненим
показником до коефіцієнта оборотності. Цей показник характеризує потребу в
оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт (виготовленої продукції). Отже,
на 1 тис. грн. виготовленої продукції потрібно 0,17 тис. грн. оборотних засобів.
тривалість одного обороту:
  , де
Д — тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних
засобів (рік — 360 днів).
   днів.
Час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в
результаті реалізації продукції становить 60 днів. Чим менше витрачається часу
на 1 оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:
  ;
  
Оборотні засоби використовуються ефективно.
коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних
затрат):
  ;
  
Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно,
вартість реалізованої продукції в 14,03 рази більша за матеріальні витрати.
Висновок: вимірювання загальної ефективності (продуктивності)
діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням
критерію і формуванням відповідної йому системи показників. Для основних і
оборотних фондів вони є різними.
На підприємстві повна собівартість продукції (до якої включають виробничі
і невиробничі витрати) складає 7199,45 тис. грн. Виручка від реалізації цієї
продукції без урахування ПДВ, податку на прибуток і собівартості продукції
складає 10300 тис. грн., з відрахуванням цих показників у розпорядженні
підприємства залишається 1037,91 тис. грн. (чистий прибуток).
Рентабельності продукції і виробничих фондів, які складають 20,18% і
20,52% відповідно, є не досить високими, це означає, що виробничі фонди
використовуються мало ефективно, їх ефективність можна покращити за рахунок збільшення
коефіцієнта оборотності, обсягу виробництва.
Що ж до основних фондів, то коефіцієнт їх зносу дорівнює 0,5 (50%),
відповідно коефіцієнт придатності становить 0,5. Активна частина ОВФ на
підприємстві дорівнює 62%, що дає підставу говорити про прогресивність
структури. У середньому кожна одиниця устаткування працює у дві зміни, оскільки
коефіцієнт змінності дорівнює 2,2.
Що ж до оборотних фондів, то вони здійснюють близько 6-ти обертів,
тривалість одного обороту складає 60 днів, тобто необхідно близько двох місяців
для повернення оборотних засобів, в результаті реалізації продукції, на
підприємство.



Розділ ІІІ. Шляхи покращення
ефективності використання матеріальних активів підприємства

1. Методичні рекомендації з
економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних
виробничих фондів підприємства в часі

На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення
річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%).
  
   — збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;
   — фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;
   — величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у
плановому році, відсотків.
   днів.
Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 25 дні.
Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
  
   — плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів.
  
Оскільки цей коефіцієнт є досить високим, то можна сказати, що робочий
час в плановому році буде використовуватися ефективно.
Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у
плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що
в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства.
  
   — приріст
числа змін використання ОВФ, змін;
   — коефіцієнт
змінності використання ОВФ в базовому році.
  змін.
Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФ
підприємства у плановому році збільшилось на 55.
Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні
змінності їх використання:
  
   — величина
змін використання ОВФ у плановому році;
   — значення
коефіцієнту змінності в базовому році.
  змін.
Отже, загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності
їх використання становить 517 змін.
Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за
рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
  
   — обсяг
виробництва продукції у базовому році, тис. грн.;
   — число змін
використання ОВФ у базовому році.
  тис. грн.
За рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ приріст
обсягу виробництва продукції підприємства становить 1021,82 тис. грн.
Визначаються додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшення
величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на одну
тисячу грн. вартості ОВФ — 0,1 грн у додаткову зміну:
  
   тис. грн.
Отже, додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшенням величини
річного робочого часу становлять 29,17 тис. грн.
Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за
рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції. Розрахунок
ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції
становить:
  
  
   — доля
амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці);
   — балансова
вартість і-тої групи ОВФ;
О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.
  ,  
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних
відрахувань буде становити:
  
   — економія
річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва
продукції;
   — річний
обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
   тис. грн.
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних
відрахувань буде становити 135,43 тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році
становитиме:
  
   — зниження
собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу
використання ОВФ, тис. грн.
  тис грн.
Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ,
собівартість продукції знизилась на 106,26 тис. грн.
2. Рекомендації по обґрунтуванню
прискорення оборотності оборотних коштів підприємства

Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення
тривалості одного обороту за залежністю:
  
   — обсяг
реалізації продукції (приймається рівним обсягу виробництва продукції, тобто
чистому доходу (виручці));
Т — тривалість одного обороту.
  тис. грн.
Отже, величина вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення
тривалості одного обороту становить 166,9 тис. грн.
Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок
збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік:
  
  
   — плановий
коефіцієнт оборотності;
   — середньорічні
залишки оборотних коштів, тис. грн.;
   — обсяг
реалізації продукції, тис. грн.;
   — збільшення
обсягу продукції внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.
  , де
   — тривалість
одного обороту
  
  тис. грн.
  тис. грн.
Отже, за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік
підприємство збільшить випуск додаткової продукції на 1194,27 тис. грн.
Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних
відрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити:
  , де
   — економія
річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва
продукції;
   — річний
обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
При цьому доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу
продукції становитиме:
  
  ,
де   — доля амортизаційних
відрахувань в одиниці обсягу продукції, в долях від одиниці;
   — балансова
вартість і — тої групи ОВФ, тис. грн.;
   — норма
річних амортизаційних відрахувань і — тої групи ОВФ;
О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.
  
  
  тис. грн.
Отже, за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок
збільшення оборотності оборотних коштів собівартість продукції зменшиться на 158,4
тис. грн.
3. Рекомендації з обґрунтування
зниження матеріаломісткості продукції

Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому році в розрахунку на 1
гривню товарної продукції:
  ,
де   — матеріальні витрати, тис.
грн.;
   — обсяг
випуску продукції, тис. грн.
   грн. / грн.
Отже, в базовому періоді на 1 гривню товарної продукції матеріальних
витрат припадає 0,07 грн. На плановий рік підприємство планує знизити питомі
матеріальні витрати на 3%. При цьому економія собівартості складе:
  
   — плановий
обсяг виробництва продукції.
  тис. грн.
Отже, в результаті зменшення питомих матеріальних витрат на 3%
собівартість продукції зменшиться на 22,68 тис. грн.
4. Вплив покращення
використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської
діяльності
Таблиця 3
Вплив запропонованих заходів на результати
господарської діяльності




































































Показники

Базовий рік
рік


Плано-вий рік
рік

Відхилення


Абс.
Відн.


Проектна потужність
(тис. грн)
10208,33
10208,33
—
—


Товарна продукція (Чистий
дохід), тис. грн.
8583,33
8999,52
416, 19
4,85



Повна собівартість
виробництва продукції, тис. грн.
тис. грн.
тис. грн. 

7199,45
7272,26
72,81
1,01


Вартість основних
виробничих фондів, тис. грн.
5304,0
5304,0
—
—


Амортизаційні
відрахування, тис. грн.
1139,95
1139,95
—
—


Фондовіддача, грн. /грн.
1,62
2,6
0,42
25,93


Коефіцієнт віддачі
спожитих ОВФ
7,53
9,47
1,94
25,76


Продуктивність праці
одного робітника, тис. грн.
19,51
24,54
5,03
25,78


Середньомісячна
зарплата одного робітника, грн.
227,6
286,3
58,7
25,79


Витрати на одну
гривню виготовленої продукції, грн.
0,84
0,81
 — 0,03
 — 3,57


Коефіцієнт
використання потужності підприємства
0,84
0,88
0,04
4,76


Рентабельність продукції,%
20,18
26,25
6,07
30,08




Дані про чистий дохід, повну собівартість виробництва продукції,
вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, фондовіддачу,
коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ та рентабельність продукції в базовому році
беремо з попередніх розрахунків, а всі інші показники розраховуємо.
1. Розраховуємо проектну потужність:
  , де
   — проектна
потужність, тис. грн.;
   — проектна
потужність підприємства, тис. шт.;
   — відпускна
ціна одиниці виробленої продукції, грн.;
   — нарахування
податку на додану вартість (20%).
   тис. грн.
2. Визначаємо плановий чистий дохід:
  
де ПДВ — нарахування податку на додану вартість (20%).
  тис. грн.
  тис. грн.
3. Визначаємо продуктивність праці одного робітника в базовому році:
  , де
   — продуктивність
праці одного робітника в базовому році;
   — обсяг
виробленої продукції в базовому році;
   — чисельність
робітників, чол.
  тис. грн. /люд.
4. Визначаємо продуктивність праці одного робітника в плановому році:
  ;
   тис. грн. /люд.
5. Розраховуємо середньомісячну заробітну плату одного робітника у
базовому році:
  , де
   — норматив
заробітної плати на одиницю продукції, грн. /грн.
  тис. грн.
6. Розраховуємо середньомісячну заробітну плату одного робітника у
плановому році:
  
  тис. грн.
7. Розраховуємо витрати на одну гривню виготовленої продукції в
базовому році:
  , де
   — витрати на
одну гривню виготовленої продукції в базовому році;
   — повна
собівартість виробництва продукції в базовому році;
   — товарна
продукція в базовому році.
  грн.
8. Визначаємо повну собівартість виробництва продукції в плановому році:
  , де
   — повна
собівартість виробництва продукції в плановому році;
   — зниження
собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу
використання ОВФ, тис. грн.
   — економія
собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок
збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.
   — економія
собівартості за рахунок зменшення питомої матеріальних витрат на 3%.
  тис. грн.
9. Визначаємо витрати на одну гривню виготовленої продукції в плановому
році:
  
  грн.
10. Визначаємо показник фондовіддачі в плановому році:
  , де
   — балансова
вартість ОВФ, тис. грн.
   грн. /грн.
11. Визначаємо коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ у плановому році:
  
  
12. Розраховуємо коефіцієнт використання потужності підприємства в
базовому році:
  , де
   — коефіцієнт
використання потужності підприємства в базовому році;
   — чистий
дохід в базовому році.
  
13. Розраховуємо коефіцієнт використання потужності підприємства в
плановому році:
  ,  
14. Розраховуємо рентабельність продукції в плановому році:
  , де
   — прибуток
до оподаткування у плановому році;
   — виробнича
собівартість виготовленої продукції.
  , де
   — валовий прибуток у плановому році;
   — невиробничі
витрати.
  
   тис. грн.
  тис. грн.
  
Щоб знайти абсолютне відхилення потрібно від показника планового року
відняти показник базового року.
Відносне відхилення шукаємо як відношення абсолютного відхилення до
показника базового року і помножити на сто відсотків.
Висновок: у плановому році підприємство планує
проведення ряду економічних заходів щодо поліпшення використання основних
виробничих фондів підприємства в часі.
Виходячи із результатів розрахунків наведених вище у таблиці, можна
сказати, що:
1) Проектна потужність у базовому і плановому році є незмінною і
становить 10208,33 тис. грн.
2) Внаслідок збільшення обсягу виробництва (реалізації) продукції
підприємства у плановому році за рахунок збільшення річного робочого часу
використання ОВФ та за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності чистий дохід
у плановому році порівняно з базовим більший і становить 8999,52 тис. грн.
3) Повна собівартість виробництва продукції у плановому році на 72,81
тис. грн. більша ніж у базовому, виходячи із витрат на одну гривню виготовленої
продукції (0,84 грн) у базовому році, планового чистого доходу (8999,52 тис. грн)
та економії собівартості за рахунок збільшення річного робочого часу
використання ОВФ, зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок
збільшення оборотності оборотних коштів, зменшення питомої матеріальних витрат
на 3%.
4) Внаслідок збільшення планового обсягу виробництва фондовіддача в
плановому році збільшиться і становитиме 2,6 грн. /грн. Тобто показує, яка
віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; на скільки
ефективно вони використовуються на підприємстві.
5) Продуктивність праці одного робітника у плановому році також
збільшиться за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції, але при
незмінній чисельності робітників і становитиме 24,54 тис. грн. Виходячи з того,
що продуктивність праці збільшилася, то відповідно і середньомісячна заробітна
плата одного робітника також збільшиться, а саме (у базовому році 227, 6 грн.,
у плановому — 286,3 грн) на 58,7 грн.
6) Планові витрати на одну гривню виготовленої продукції порівняно з
базовим періодом зменшилися незначно (на 0,03 грн) внаслідок більшого планового
чистого доходу і повної собівартості виробництва продукції. Якщо б планова
собівартість виробництва продукції була б меншою за базову, то відповідно
планові витрати на одну гривню виготовленої продукції були б значно меншими.
7) Коефіцієнт використання потужності підприємства залежить від
планового і базового чистого доходу, оскільки чистий дохід в базовому році
менший, то і відповідно коефіцієнт буде меншим (0,84), а в плановому році —
0,88.
Отже можна сказати, що в базовому році основні виробничі фонди
використовувалися мало ефективно, оскільки рентабельність продукції 20,18%. Але
із проведенням заходів щодо поліпшення використання ОВФ, а саме: зниження
матеріаломісткості продукції, прискорення оборотності оборотних коштів, збільшення
виробництва продукції, ефективність використання ОВФ підвищилася і рентабельність
склала 26,25%.



Висновки

Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються
протягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарювання
підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного
устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високому
рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюється
тим, що НТП прискорює моральний знос устаткування. Отже, щоб витримувати
конкуренцію, необхідно або обновляти його, або модернізувати, що досягається за
допомогою регулярного проведення капітального ремонту.
Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбання
потребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупність
залежить від ряду чинників: експлуатація ВФ повинна забезпечувати низькі
витрати по випуску продукції, необхідна висока надійність експлуатації ВФ,
норми й засоби амортизації потрібно встановлювати шляхом проведення науково
обґрунтованої політики.
Оскільки виробничі фонди дорого коштують, то ефективність використання основних
і оборотних фондів та шляхи її поліпшення є дуже важливими для підприємства, адже
фірма, наприклад, може використовувати найновіші технології і устаткування, але
продовжувати застосовувати застарілі форми організації праці або мати на
підприємстві недостатньо підготовлені кадри. Зрозуміло, що у такому випадку
позитивних зрушень у ефективності виробництва не станеться, тому необхідно
враховувати певні внутрішні чинники.
Доведено за допомогою розрахунків, що підвищення ефективності
використання виробничих фондів можна досягти за допомогою збільшення обсягу
продукції, внаслідок цього збільшиться чистий дохід підприємства, що є головною
метою діяльності кожної фірми, підвищиться продуктивність праці одного
робітника, зменшаться витрати на одну гривню виготовленої продукції і
відповідно зросте рентабельність, що і характеризує рівень ефективності
використання виробничих фондів.
Отже виробничі фонди відіграють велику роль у діяльності кожного
підприємства, тому вивчення основних і оборотних фондів та їх показників є дуже
важливими.



Список використаної літератури

1. Бойчик І.М., Харів П.С.,
Хопчан М.І. Економіка підприємств. — Л.: Сполом, 1999. — 208 с.
2. Бондар Н.М. Економіка
підприємства. — К.: А.С.К., 2004. — 399 с.
3. Гальчинський А.С., Єщенко
П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань — К.: Вища школа, 1999. — 542 с.
4. Гордійчук А.С., Стахів
О.А. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Рівне, РДТУ, 1999 — 247с.
5. Державний класифікатор
України: Класифікація основних фондів. (Запроваджений з 01.01.1998 р).
6. Економіка підприємств
// За ред. Вихруща В.П., Харіва П.С. — Тернопіль, 1995. — 203 с.
7. Економіка підприємства:
Навчальний посібник / за ред. Шегди А.В. — К.: Знання — Прес, 2003. — 335 с.
8. Економіка підприємства:
Підручник. За ред. С.Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2001. — 528 с.
9. Закон України “Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 — ВР із змінами і доповненнями,
в т. ч. внесеними законом України від 24.12.2002 року №349 — ІV.
10. Зубовський В.М. Економіка
підприємства. — К., 2000. — 64 с.
11. Макаровська Т.П., Бондар
Н.М. Економіка підприємства — К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом,
2003 — 298 с.
12. Методичні вказівки
до виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка підприємства” для студентів
спеціальності 7.050.106 “Облік і аудит» денної, заочної форми навчання. — Рівне:
НУВГП, 2007. — 20 с.
13. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку в Україні. — К.: Компас, 2001. — 168 с.
14. Примак Т.О. Економіка
підприємства: Навч. посібник. — 2-ге вид., стер. — К.: Вікар, 2002. — 176 с.
15. Семерніков І.О., Мєшкова-Кравченко.
Економіка підприємства. — Херсон, 2003. — 311 с.
16. Тян Р.Б. Планування
діяльності підприємства: Навч. Посібник. — К.: МАУП, 1998. — 156 с.
17. Фінанси підприємств:
Підручник / Наук. ред. Поддєрьогін А.М. — К.: КНЕУ, 1999. — 384 с.
18. Цал-Цалко Ю.С., Холод
Б.І. Економіка підприємства: Навч. Посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2002. — 388 с.
19. Шваб Л.І. Економіка
підприємства — К.: Каравела, 2006. — 583 с.
20. Шевеленко С.Д., Ферів
І.І. Підприємництво і підприємницька діяльність. — К., 1997. — 123 с.