Розвиток
офшорного бізнесу в Україні
Процес
загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому
господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі
офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки.
Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та
інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та
злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому
метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз
причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу
відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх
функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових
операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних
центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені
праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка,
С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте,
незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз
міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку
легальних способів мінімізації податків.
Офшорний
бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною
зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено
реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною
або територією реєстрації (офшорні компанії).
В
основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип
податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню
підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих
випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване
недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової
відповідальності в межах території даної держави.
В
офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони
зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою
юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається
використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з
високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.
					







Говорячи
про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних
відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні
роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років
більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через
офшори.
Явище
офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві
цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування
прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати
можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім
того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік
офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей
здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була
створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала
назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force
on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного
співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з
корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].
Слово
«офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що
знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє
пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної
української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують
пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в
іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною
світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу
на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні
кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні
компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В
Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення
підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить
природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то
потрібно не платити».
Використання
офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та
організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та
максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у
безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).
Офшорна
компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з
обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від
місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від
сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що
вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами
цієї країни.
Створюючи
офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму
податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної
компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно
зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.
Останнім
часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше
офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить
ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних
контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів
на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу,
постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.
Офшор
також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку
фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії.
Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії,
дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися
у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги.
При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує
повернення коштів з України.
Офшорні
банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції.
При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно
слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в
офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної
економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий
режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення
національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних
органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв
офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу
влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College,
Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис
офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію
дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень,
сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову
систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток
офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і
неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і
потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання
офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в
Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання
прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться
створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції,
що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних
зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави.
Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо
моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти
країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення
встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з
відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного
списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої
систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення
цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних
кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не
тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу,
але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків
навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва.
Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах
серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.
«Економические
известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві
планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank.
Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з
ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде
аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За
словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса,
представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських
компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять
бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити
контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста
латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії
Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна
кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають
як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А
оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські
перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку
банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з
організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент
Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи
в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і
Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний
очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.


Висновок
Отже,
офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких
є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального
режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності
державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх
функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових
операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина
світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.
Офшор
також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку
фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії.
Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії,
дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися
у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги.
При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує
повернення коштів з України.
Література
1. Пешко А.В. Офшорний
бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. –
№3. С. 233–236.
2. Бабонін В.Б
Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий
ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.
3. Полотенко Д.В.
Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України.
– 2007. – №11. – С. 18–25.
4. Череп А.В.
Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава.
–2006. – №6. – С. 21–30.
5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные
экономические зоны. – М.: Ось — 89, 1997. – 192 с.