Зміст
Вступ
Розділ 1. Методологічний аналіз
дослідження проблеми формування ринку праці в
сучасних умовах
1.1 Стан розробки
проблеми формування ринку праці в сучасних умовах
1.2 Підходи, принципи
і методи дослідження
					







1.3 Категоріальний
апарат дослідження
Розділ 2. Теоретичні засади дослідження
соціального аспекту проблеми формування ринку праці в
сучасних умовах
2.1 Проблема формування
ринку праці в сучасних умовах
2.2 Зміст і форми
соціального аспекту формування ринку праці
2.3 Вплив соціального
аспекту на формування ринку праці в сучасних умовах
Розділ 3. Праксіологічний аналіз соціального аспекту проблеми формування ринку праці в сучасних
умовах
3.1 Проблеми впливу
соціального аспекту на формування ринку праці в сучасних умовах
3.2 Рекомендації щодо
зменшення впливу соціального аспекту на формування ринку праці в сучасних
умовах
Висновки
Список
використаних джерел
Додаток
Вступ
Актуальність теми
дослідження соціального аспекту формування ринку праці в Україні пов’язана зі
змінами, що відбуваються, в першу чергу, в економічній і політичній сферах
суспільства, детермінованих світовою фінансовою кризою, а також демографічною
ситуацію в країні та правовим забезпеченням соціально-трудових відносин.
Ринок праці,
зайнятість населення, безробіття є складними економічними і соціальними
категоріями, що знаходяться під впливом як ринкових економічних законів, так і
адміністративних та законодавчих рішень.
Для правильної оцінки стану ринку праці України та причин його занепаду необхідно врахувати, що саме отримала Україна в спадщину. У дореформені часи робітник не міг вільно розпоряджатися своєю робочою силою. У ті часи існували різні види бюрократичного контролю і примусу до праці на всіх рівнях економічної ієрархії. Праця, по суті, розглядалася як обов’язок, а не як право, і була «гарантована» кожному. Замість ринку праці в країні існувала система централізованого планового розподілу робочої сили з єдиною тарифною сіткою. Такі умови були далекі від тих, при яких можливе ефективне функціонування ринку праці.Отже, ринок праці як систему базових суспільних відносин на початку ринкових реформ необхідно було розпочати формувати практично заново. Цей процес був і залишається ускладненим не лише тією економічною і політичною ситуацією, в якій знаходилась і знаходиться Україна, але й інколи спробою насаджування «зверху» відносин «наймана праця – капітал» без їх відповідного організаційно-правового оформлення. Внаслідок цього виникла значна кількість правових, психологічних, економічних і соціальних проблем, зокрема повна залежність робітників від роботодавця щодо заробітної плати, збереження робочого місця тощо.
Соціальні,
економічні та політичні перетворення в Україні із здобуттям незалежності змінили
соціальну структуру суспільства, викликали якісно нові соціальні процеси,
створили основу формування нових соціальних, в тому числі і соціально-трудових
відносин. В контексті цього досліду особливо важливо підкреслити, що соціальні
відносини з самого початку, неподільно пов’язані з трудовими відносинами та
обумовлені ними.
Процес
становлення ринку праці в Україні супроводжується посиленням його сегментації.
В соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві
зрушення, які трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість
радянського періоду в сегментований ринок праці. Кожний сегмент як зайнятого,
так і не зайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального
статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю
доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку праці. В посиленні
сегментації ринку праці на сучасному етапі беруть участь різні фактори, зокрема
структурні зміни в економіці, поява альтернативних форм господарювання і
власності, спад виробництва і зниження життєвих стандартів українців. Наслідком
дій цих факторів стало значне розшарування населення, загострення проблеми
безробіття, зубожіння певних соціальних верств.
Проблемна
ситуація обумовлена, з одного боку, недостатньою вивченістю формування ринку
праці в сучасних умовах, а, з іншого, — нестабільністю становлення ринку праці
в Україні під впливом зовнішніх, та внутрішньо політичних факторів.
Об’єктом даного
дослідження є процес формування ринку праці.
Предметом
дослідження є соціальний аспект умов формування ринку праці в Україні.
Мета роботи
полягає у розробці рекомендацій щодо зменшення впливу соціального аспекту на
формування ринку праці в сучасних умовах.
Відповідно до
мети у роботі будуть дослідженні такі завдання:
— 
проаналізувати
стан розробки проблеми формування ринку праці в сучасних умовах;
— 
визначити
підходи, принципи і методи дослідження;
— 
обґрунтувати
категоріальний апарат дослідження;
— 
проаналізувати
проблему формування ринку праці в сучасних умовах;
— 
визначити
зміст і форми соціального аспекту формування ринку праці;
— 
дослідити
вплив соціального аспекту на формування ринку праці в сучасних умовах;
— 
виокремити
проблеми впливу соціального аспекту на формування ринку праці в сучасних
умовах;
— 
надати
рекомендації щодо зменшення впливу соціального аспекту на формування ринку
праці в сучасних умовах.
Гіпотеза роботи
полягає у припущенні про те, що ринок праці в сучасних умовах, зокрема в
Україні, буде формуватися не під впливом політичних розбіжностей, економічної
нестабільності, а під впливом соціального аспекту ринку праці.
Згідно
поставленої мети та завдань робота складається зі вступу, трьох розділів
(поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел та додатків.
Розділ 1. Методологічний аналіз дослідження проблеми формування ринку праці в сучасних умовах

1.1 Стан розробки проблеми формування
ринку праці в сучасних умовах

Перехiд України
вiд адмiнiстративно-командної економiки до ринкової, яка базується на широкому
використаннi економiчних методiв, активiзує ряд соцiально-економiчних проблем.
Зараз уже нікого не дивують безробіття та інфляція, страйки і соціальна
напруженість у суспільстві, які спричинились в Україні переходом до ринкових
відносин. За порівняно короткий відрізок часу прийнято низку, хоч і не досить
досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці;
створено мережу державних і комерційних установ інфраструктури ринку праці; в
закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями;
в навчальних планах вузів з’явились навчальні дисципліни з проблем ринку праці
й зайнятості; в наукових журналах і збірниках усе частіше з’являються статті,
присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулюванню зайнятості
населення, соціальному партнерству і т. п.; видано ряд навчальних посібників, у
яких висвітлюються проблеми ринку праці тощо. Проте процес формування уявлень
про ринок праці як науку ще не завершено. Залишається актуальною потреба у
відносному уособленні ринку праці, в чіткому визначенні її предмета. [1, 4]
Ринок праці є системою суспільних відносин, соціальних – в тому числі, юридичних – норм та інститутів, які забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої відповідним чином винагороджуються. Тобто ринок праці є конкретним проявом системи суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин. У вужчому трактуванні ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між роботодавцями – власників засобів виробництва – та населенням – власниками робочої сили – щодо задоволення попиту — перших на працю, а других – на робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.
Особливість ринку праці
полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила »,
а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут
виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують
особливої уваги з боку держави.
1.2 Підходи, принципи і методи
дослідження

Для дослідження
проблеми формування ринку праці в сучасних умовах необхідно розробити
відповідну методологію. Методологія – система методів, способів і прийомів
наукового дослідження.
Тепер дамо визначення поняттю «метод». У
загальнонауковому визначенні – це засіб, шлях пізнання і практичного
перетворення реальної дійсності, система прийомів і принципів, що регулює
практичну і пізнавальну діяльність людей (суб’єктів) [2, 57].
Таким чином,
давши визначення поняття методу і методології спробуємо проаналізувати ті
принципи, за допомогою яких нами вивчається об’єкт та предмет дослідження.
Метою нашого дослідження є конкретизація
соціальних аспектів, що впливають на формування ринку праці.
Для досягнення цієї мети ми будемо використовувати низку принципів діалектики. «Найважливішим
принципом діалектики є принцип історизму, тобто розгляд предметів у їх
розвитку, саморуху, змінах. Історичний підхід до предмета, що вивчається
включає в себе аналіз основних етапів і тенденцій його виникнення, розвитку і
функціонування» [2, 57].
Використовувати
принцип історизму, ми будемо при аналізі наукових підходів до вивчення
соціального аспекту формування ринку праці в сучасних умовах.
Важливе місце у науковому дослідженні посідає
принцип загального зв’язку і взаємозв’язку. Аналізуючи проблеми формування
ринку праці, ми не можемо ігнорувати той факт, що на цей феномен впливають як
внутрішні процеси в країні, так і зовнішні обставини. Будь-яка організація є
відкритою системою, яка не може існувати без впливів зовнішнього середовища,
тим самим здійснюючи на нього зворотній вплив. З положення про «загальний
зв’язок і взаємообумовленість всіх явищ витікає один із основних принципів
діалектики – всебічність розгляду предметів і явищ реальної дійсності» [2,
57].
 Процес нашого
дослідження повинен відповідати принципу об’єктивності. Об’єктивність наукового
підходу до фактів, що вивчаються, досягається спеціально організованим
дослідницьким процесом. Принцип об’єктивності передбачає загальний огляд явища,
що досліджується з метою виявлення його сутності і різноманіття взаємних
зв’язків, робить наголос на досягнутому рівні наукового знання з урахуванням
тих точок зору, що висунуті з даної проблематики; творчий підхід до
дослідження, що можливе за умови застосування різноманітних методів із різних
джерел.
До базових методологічних принципів соціального пізнання
багато вчених відносять також принцип розвитку, що зосереджується на явищі з
точки зору основних законів діалектики – заперечення, єдності та боротьби
протилежностей, переходу кількісних змін у якісні. «Фундаментальну роль у
соціальному пізнанні відіграє принцип матеріалізму, відповідно до якого за
вчинками, діями, мотивами і цінностями людей стоять соціально-економічні
процеси, матеріальні явища життя суспільства». [3, 28-29]
У курсовій роботі буде використовуватися принцип
конкретності, при аналізі соціальних аспектів, що впливають на формування ринку
праці України в сучасних умовах. Теоретично розглянувши соціальні аспекти
формування ринку праці ми спробуємо у третьому розділі, застосовуючи принцип
конкретності, проаналізувати та дати рекомендації щодо зменшення впливу
соціального аспекту на формування ринку праці.
Таким чином, можемо стверджувати, що в даній роботі
для ґрунтовного наукового пізнання нами будуть використані принципи історизму,
загального зв’язку і взаємозалежності, всебічності розгляду предметів і явищ
реальної дійсності, принцип розвитку, об’єктивності, структурності, принцип
конкретності. Застосовуючи системний
підхід, ми зможемо об’єднати надбання декількох наукових підходів до цього
процесу, що дозволить нам дослідити соціальний аспект проблеми формування ринку
праці. Що стосується методів
наукового пізнання, то для вивчення проблеми формування ринку праці в сучасних
умовах будуть використані загальнонаукові методи. Одним із них є абстрагування.
Це процес уявного виділення, розчленовування окремих ознак і властивостей. Цей
метод буде використаний при уточненні категоріального апарату дослідження.
Паралельно з абстрагуванням, використовувався метод
індукції. Індукція – це процес судження, котрий досягає висновку, що при
наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його. Індуктивний висновок
може бути спростований або узагальнений при наявності додаткових фактів.
Інакше, індукція полягає у формулюванні закону, ґрунтуючись на обмеженому
об’ємі спостережень подій, що повторюються .[4].
В
другому розділі буде використаний такий метод як аналіз для розгляду соціальних
аспектів, що впливають на формування ринку праці в сучасних умовах. Для
написання висновків застосовувався метод синтезу. Синтез полягає в об’єднанні
раніше виділених особливостей проблеми формування ринку праці в сучасних
умовах. Потім, з метою одержання підсумкового знання, були виявлені істотні
зв’язки і відносини, що найбільш характерні для даного феномену. Наступним
методом і прийомом, використаним у курсовій роботі, є гіпотеза. Гіпотеза – це «форма
теоретичного знання, яка виражає науково обґрунтоване припущення, що пояснює
причину будь-якого явища, хоча вірогідність цього припущення в теперішній час
ще не доведена практичним життям» [2, 63].
Цей
метод був використаний у вступі, для того, щоб виділити основний напрямок,
опорний пункт дослідження проблеми формування ринку праці в сучасних умовах.
Також були виділені і додаткові гіпотези, що уточнюють і деталізують основну
гіпотезу. Таким чином, у
курсовій роботі будуть використані системний і комплексний підходи; для
ґрунтовного наукового пізнання у дослідженні будуть використані принципи
історизму, загального зв’язку і взаємозалежності, всебічності розгляду
предметів і явищ реальної дійсності, принцип розвитку, об’єктивності,
структурності, принцип конкретності; також з метою дослідження проблеми
формування ринку праці в сучасних умовах у роботі будуть використані метод
абстрагування, метод індукції, гіпотези і синтезу.
1.3 Категоріальний апарат дослідження

Для того, щоб
досконально розглянути проблеми формування ринку праці в сучасних умовах, слід
згадати деякі терміни, які будуть використовуватися категоріальним апаратом
дослідження, виключно ті терміни, які безпосередньо стосуються ринку праці. Ринок (market) – це інститут або
механізм, за допомогою якого відбувається об’єднання та взаємодія покупців
(пред’явників попиту) та продавців (постачальників) конкретного товару або
послуги. Отже, ринок праці є системою
суспільних відносин, соціальних – в тому числі, юридичних – норм та інститутів,
киї забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці,
кількість і якість якої відповідним чином винагороджується. [5, 12 ]
Згідно з темою нашої роботи ми розглядаємо соціальний аспект проблеми формування ринку праці, тому потрібно більш детально зупинитися на поняттях які складають саме соціальний аспект.Безробіття – це резерв робочої сили, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевого перерозподілу робочої сили відповідно до коливань попиту і обумовлених ними коливань попиту виробництва на робочу силу. [6, 247]Демографія (економічна) — вивчає економічні аспекти відтворення народонаселення, механізм взаємозв’язку економічних та демографічних процесів. У її завдання входить аналіз шляхів формування різної інтенсивності демографічних процесів під впливом змін економічних явищ. Іншим напрямком досліджень механізму взаємозв’язку економічних та демографічних процесів є аналіз впливу останніх на економічні процеси. [7]
Гендер – один із
базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими
соціально-демографічними та культурними характеристиками організує соціальну
систему. «Жіночі дослідження — як виклик традиційній науці, виникли, коли
стало очевидним, що соціальні та гуманітарні науки під виглядом вивчення людини
взагалі, вивчають винятково чоловіків» [4, 298]
Мігра́ція —
процес зміни постійного місця мешкання індивідів або соціальних груп, що
виражається в переміщенні в інший регіон, географічний район або країну. [4]
Глобаліза́ція
(globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке
стосується усієї Землі, земної кулі. Процес розповсюдження інформаційних
технологій, продуктів і систем по всьому світі, що несе за собою економічну і
культурну інтеграцію. Прибічники цього процесу вбачають в ньому можливість
подальшого процесу за умови розвитку глобального інформаційного суспільства.
Опоненти попереджають про небезпеку глобалізації для національних культурних
традицій та поглиблення соціальної нерівності. [4]
Розділ 2. Теоретичні засади дослідження соціального аспекту проблеми
формування ринку праці в сучасних
умовах
2.1 Проблема формування ринку праці в сучасних умовах

Для виникнення,
формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають
бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість
вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична
свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю
працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник
робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного
для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або
коли дохід з інших джерел є недостатнім.
Покупцем товару «робоча
сила» на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення
власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників
за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до
праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється
розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.
Важливою умовою
формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам
робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.
Ринок робочих місць як
складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім
характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При
цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже
функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і
ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він
шукає їм заміну.
Необхідними аспектами
функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території
країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система
професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і
перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних
фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи
системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання
зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей,
які перебувають на їхньому утриманні, та ін.
Одним з цікавим
фрагментів у формуванні ринку праці, є переманювання цінних та кваліфікованих
спеціалістів. До останнього часу для українського ринку праці це було звичайною
справою. Для багатьох зустріч з хедхантерами (head-hunter «мисливець за
головами», підбирає працівників на відповідальні посади для великих
компаній, відбирає найбільш здібних випускників ВНЗ, переманює працівників
фірм) була своєрідним засобом дізнатися свою теперішню ціну на ринку праці та
підставою лишній раз нагади керівництву про перегляд зарплатні. Однак, у світлі
останніх подій все змінилося. Криза на світових фондових біржах водночас сприяла
охолодженню розігрітого до межі кадрового питання. [ 8, 30 ]
Залишившись без джерел
фінансування, багато компаній, що працюють на Україні, вирішили зачекати з
реалізацією нових проектів та розширенням бізнесу. Вже зараз в багатьох
компаніях, чий бізнес пов’язаний з фінансами та нерухомістю можна спостерігати
масове скорочення кадрів.
Найбільші звільнення
прогнозують на металургійних підприємствах. Ще вчора цю галузь називали хребтом
національної економіки. Тепер цей хребет перебитий. [ 8, 31 ]
Результатом фінансової
кризи, за прогнозом рекрутенгових агенцій, буде те, що в найближчі півроку на
ринку праці з’явиться багато безробітних спеціалістів. Близько 150 українських
компаній вже заявили про необхідність оптимізації своїх витрат, яке в
майбутньому виллється у звільнення «зайвих» співробітників. Слідом за
банкірами до виходу слід готуватися страховим агентам, будівельникам,
ІТ-спеціалістам, юристам і працівникам важкої промисловості.
Жахлива перспектива. В
Міністерстві праці та соціальної політики не знають навіть, що робити з 10 тис.
звільнених, вже не кажучи про півмільйонну армію безробітних. Центри зайнятості
мінімум на рік стануть самою витратною статтею в державному бюджеті країни. [ 9,
36 ]
Кінець 2008 року стане
тяжким випробуванням для багатьох компаній. Виживуть найбільші гравці, які
приймають ряд необхідних, частіше радикальних заходів, щодо подолання кризи.
Багато компаній погубила відсутність досвіду роботи в умовах кризи та обвального
падіння фондового ринку. Навіть самі заслужені компанії ніколи не працювали при
такому падінні біржового індексу. Такого падіння просто ніколи не було. [ 9, 37
]
Але не зважаючи на
критичну ситуацію, найбільш комфортними галузями для роботи залишаться
фармацевтична та телекомунікаційна галузі. На цих ринках попит на фахівців
зовсім не зменшився навіть зараз. [ 8, 32 ]
Таким чином, українська
економіка та ринок праці в значній мірі може відчути на собі негативні наслідки
світової кризи. Безумовно це треба розуміти та приймати ефективні рішення. [ 8,
42 ]
Ринок праці в Україні нині знаходиться тільки на завершальній стадії першого етапу його формування – фрагментарного ринку. На фоні роздержавлення економіки виникає потреба активного державного втручання в економічні процеси з метою формування господарського порядку, запобігання хаосу і безладдю. Не останню роль тут відіграє податкова політика держави, яка повинна бути підпорядкована плану перспективного розвитку України як в економічній, так і в політичній сферах. Зрозуміло, що процес формування ринку праці може і повинен спиратись на досвід інших країн, де цей ринок збудований, а їх економічна модель найбільше відповідає тій, що будує Україна. Але, як показує світовий досвід, теорія ринкової економіки, кожна країна повинна мати свою власну модель ринку праці та політику регулювання ринковими процесами. Адже вихідні умови як внутрішні, так і зовнішні для кожної країни свої.

2.2 Зміст і форми соціального аспекту
формування ринку праці

Ринок праці має у
своїй структурі два аспекти – економічний і соціальний. У нашій роботі ми розглянемо
соціальний аспект ринку праці і його складові: безробіття; демографічний
аспект; гендерну асиметрію; міграцію; глобалізацію.
Безробіття є неминучим супутником ринкової економічної системи, і навіть в умовах ідеального управління воно не може бути ліквідоване. Метою і критерієм ефективності управління економікою та ринком праці, зокрема, є відповідність рівня безробіття природній нормі. Прагнення утримувати безробіття на нижчому за природну норму рівні загрожує інфляцією та зниженням ефективності економіки.Основний чинник безробіття в економічно розвинених країнах – науково-технологічний процес та запровадження нових технологій – впродовж 90-х років помітного впливу на скорочення попиту на робочу силу в Україні, як і в більшості країн перехідного періоду не здійснював. Пояснюється це передусім вкрай низькими інвестиціями і низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку країни. [ 5, 51 ]Безробіття існує в 2 формах природному (фрикційне та інституційне) і вимушеному (технологічне, структурне та регіональне) (див.: додаток А). На відміну від природного безробіття, що як правило, є певною мірою добровільним і не призводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликає необхідність повних або часткових змін способу життя. [ 5, 59-62 ]Демографічний аспект. У комплексі передумов формування ринку праці розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:
— 
чисельність населення
країни (регіону), його динаміка, характер відтворення;
— 
розміщення населення на
території, щільність населення, форми розселення, міграції;
— 
статевовікова структура
населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої
кваліфікації;
— 
структура зайнятості
населення;
— 
національний склад
населення;
— 
демографічна політика
держави.
Збільшення питомої ваги міського населення й зростання соціально-економічної ролі міст називається урбанізацією. У деяких економічно розвинутих країнах світу цей процес майже завершився, і відсоток міського населення сягнув високих позначок і далі майже не підвищується. В Україні показник урбанізації становить 68%.Розселення й виробництво мають прямий та зворотний зв’язок. Довгий час домінуючим фактором було виробництво, яке зумовлювало певну систему розселення. І сьогодні сільське господарство й гірнича промисловість, наприклад, локалізують поселення. Але під впливом науково-технологічного прогресу великі міста «притягують» виробництво до себе. Зосередженість в містах науково-дослідних закладів, ВНЗ, великого контингенту висококваліфікованих фахівців сприяє розміщенню в них наукоємних виробництв, формуванню потужних інформаційних центрів. Подальший розвиток систем розселення веде до їх трансформації.Національний склад населення не відіграє вирішальної ролі в економіці, хоча деякі національні аспекти треба враховувати у певних економічних ситуаціях. До них відносяться: ступінь етнічної однорідності у країні, національні традиції у трудовій діяльності, рівень національної культури, спосіб життя, темперамент тощо. Залежно від демографічної ситуації у країні здійснюється певна демографічна політика — комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує ці процеси у потрібному напрямку.Гендерна асиметрія. В сучасних ринкових відносинах жінкам проблематично на рівних з чоловіками конкурувати на ринку праці. Цій категорії громадян без сумніву потрібна державна допомога – забезпечення всіх конституційних прав і гарантій. [10]
Існує неявний розподіл між чоловічою та жіночою зайнятістю,
особливо по кадровій вертикалі. Жінкам здебільшого залишається конкурувати між
собою в тих сферах діяльності, які вважаються чоловіками непрестижними та/або
жіночими. Така неявна дискримінація носить назву професійної сегрегації, тобто
нерівномірного розподілу жінок та чоловіків в економіці і на ринку праці. Під
галузевою або професійною сегрегацією розуміється така структура зайнятості,
коли жінки зайняті здебільшого в малооплачуваних професіях з наявністю «скляної
стелі», яка заважає кар’єрному росту.
Крім того, недостатнє представництво жінок на керівних
посадах в органах законодавчої та виконавчої влади, в бізнесі не дає їм змоги
реально впливати на економічні перетворення, гальмує вирішення багатьох
соціально-економічних питань, а також процес, спрямований на підвищення статусу
жінок у суспільстві.
Водночас, сучасні
процеси розвитку вимагають докорінних змін не тільки економічного чи
політичного ладу, але й в менталітеті чоловіків та жінок. Особливо це
стосується ринка праці, де і жінка і чоловік повинні мати можливість
реалізувати своє право на праця та на отримання рівної винагороди за однакову
працю. Для цього важливо неухильно втілювати положення конвенцій ООН про
ліквідацію всіх форм дискримінації та розробляти засади державної політики з
урахуванням необхідності забезпечення рівних можливостей для участі жінок і
чоловіків в політичному, економічному та соціальному житті.
Жіноче безробіття
– це ще один аспект гендерного аналізу. Відомо, що жінки мають більше проблем
як при звільненні, так і при працевлаштуванні. Незважаючи на те, що фактичні
показники зареєстрованого та загального рівня безробіття у жінок навіть менші,
ніж у чоловіків (8,4% та 9,6% відповідно згідно даних обстежень робочої сили),
це скоріше обумовлено бажанням та необхідністю скорішого працевлаштування жінок.
Жінки виявляють більшу активність у всіх заходах, що сприяють працевлаштуванню.
Для жінок існує багато обмежень на ринку найманої праці у вигляді більш високого рівня безробіття, нижчої порівняно з чоловіками заробітної плати, необхідності піклування за дітьми та інших сімейних обов’язків, які часто призводять до перерв у стажі роботи або його відсутності. Загалом, виділяються дві основні групи жінок з активною позицією на ринку праці. Перша – це група високоосвічених жінок, які мають високу кваліфікацію, менеджерські знання, володіють іноземними мовами, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом. Таких жінок з кожним роком з’являється все більше. Друга категорія – жінки, в основному, з середньою спеціальною або вищою освітою, які володіють певним досвідом роботи. Обидві групи мають можливість вийти на якісно новий соціальний щабель в бізнес ієрархії та в суспільстві за умови розвитку програм підтримки жіночого підприємництва.[10]
Міграція. Диференціація
природних умов та особливості забезпечення природно-ресурсним потенціалом
визначають основні напрями господарської спеціалізації регіонів і їх місце в
державному поділі праці. Сформована галузево-територіальна структура
виробництва є основою розвитку сфери прикладання праці. Розподіл населення по
території, його статевовікова структура, професійно-кваліфікаційний склад,
система розселення, що склалась протягом тривалого періоду є основним чинником
формування пропозиції на ринку праці. Пропозиція формується працездатним
населенням, яке пропонує роботодавцю свою здібність до праці в обмін на фонд
життєвих благ. Її формують в основному особи працездатного віку, а також
підлітки і пенсіонери, які працюють чи бажають працювати.
Слід зазначити,
що не завжди місце проживання є місцем прикладання праці. Це визначається
неузгодженістю структури попиту і пропозиції, недостатніми можливостями
реалізації працересурсного потенціалу через недостатній рівень розвитку сфери
прикладання праці, тощо. Наявність попиту за межами регіону стає причиною
сезонних трудових міграцій на великі відстані. Зв’язки з працевикористання
можуть проявлятись як в межах регіону чи області – регіональні (в більшості
випадків маятникові), країни – міжрегіональні, так і на міждержавному рівні –
міжнародні.
Починаючи з
середини 90-их років трудові міграції в країни близького і далекого зарубіжжя
набули масового характеру і за своєю інтенсивністю перевищили ті, що мали місце
в дорадянський період. [11] Основними причинами такого явища були високий
рівень безробіття та низький рівень доходів, характерні для більшості сімей
країни. Якість життя, рівень доходів і добробуту прямо пов’язані з ситуацією на
ринку праці, співвідношенням попиту і пропозиції. Процеси вивільнення і
перерозподілу робочої сили визначають рівень доходів і формують структуру
витрат населення, яке проживає в межах даної території.
Трудова міграція
– процес переміщення населення з метою працевлаштування, який формується
внаслідок дії складного комплексу економічних, політичних, професійних інших
мотивів, пов’язаних з неможливістю задоволення відповідних потреб населення.
Трудова територіальна мобільність зумовлена не тільки соціально-економічними, а
й соціально-психологічними чинниками. До них належать особливості історичного
розвитку території, традиції і звичаї населення. У зв’язку з відсутністю в
українській статистиці точних даних щодо тимчасового відпливу працівників за
кордон, стає неможливим визначення кількісних характеристик основних потоків
зарубіжних міграцій. Саме достовірність інформації на офіційному рівні дає
можливість з’ясувати суть проблеми, визначити напрями її вирішення. Це
пов’язано з відсутністю законодавства, яке б регламентувало і визначало статус,
права і обов’язки громадян, які є учасниками трудових міграцій.
Ключові моменти
вирішення проблеми нелегальної трудової міграції та подоланні їх негативних
наслідків полягають у розробці нормативно-правових документів, які б
забезпечили можливість оцінки реальної ситуації на локальному, регіональному та
загальнонаціональному рівні, сприяли впорядкуванню міграційних потоків як у
західному, так і у східному напрямах. Прийняття цільових урядових рішень
прискорить стабілізацію на окремих локальних, регіональних і національному
ринку праці. Особлива увага має бути напрямлена на оцінку міграційних потоків
для регіонального розвитку з позицій комплексно-пропорційного розвитку
території, успішність якого визначає стабільність національного господарства. [12]
Глобалізація як
процес планетарного масштабу розділила світ на дві частини: прихильників цього
процесу, які стверджують, що він сприяє розподілу праці, ефективному розподілу
ресурсів і їх використанню у світовому масштабі, що супроводжується зростанням
продуктивності праці і зростанням життєвого рівня населення — і супротивників, які
вважають, що ідея глобалізації — це завуальована установка Західного світу,
очолюваного олігархами, на використання багатств всієї планети, експлуатацію
більшої частини людства в своїх інтересах. Враховуючи, що загальні продажі 200 найбільших
в світі корпорацій перевершують економічну потужність економік всіх країн на
земній кулі, разом узятих, за винятком дев’яти самих могутніх, можна уявити,
якими величезними капіталами і якими можливостями реального впливу на світовий
ринок вони володіють. [13]
Глобалізація є
однією з важливих проблем профспілок, що виливається в використанні можливостей
Міжнародної організації праці — трибічного органу, об’єднуючого понад 150 країн
світу, в гармонізації відносин між економічним і соціальним розвитком країн і
глобальною економікою, забезпеченні основоположних принципів і прав у сфері
праці, закріплених в Декларації МОП 1998 року. На жаль, пропозиції Федерації
профспілок щодо дослідження стану справ у області праці в ТНК
(транснаціональних компаніях) не одержали підтримки з боку координаторів МОП.
Зате щосили розгортається кампанія по розробці нового Трудового кодексу.
Ще одна проблема,
що вимагає уваги профспілок, — глобальний рух робочої сили.
Велика кількість
неформально зайнятих, які при щонайменшому коливанні економічної кон’юнктури
(неминуче слідство глобалізації) можуть бути звільнені, створює напругу на
ринку праці. В той же час, ринкові механізми, які змогли б компенсувати втрату
робочих місць, ще не працюють. Про це говорить той факт, що середня тривалість
пошуку роботи складає майже 11 місяців.
Профспілки не
можуть бути сторонніми спостерігачами процесів згортання системи соціального
захисту, знищення національних виробничих комплексів, утворення наднаціональних
структур. Обов’язок уряду кожної держави при рішенні питань глобалізації —
розробляти і вживати конкретні, дієві заходи по попередженню негативних
наслідків інтеграційних процесів.
2.3 Вплив соціального аспекту на
формування ринку праці в сучасних умовах

Останніми роками
посилюється вплив складових соціального аспекту на ринок праці. Розглянемо ці
процеси.
Безробіття негативно впливає на всі сторони життя суспільства – економіку, політику, соціальні відносини. Воно тягне за собою різкий занепад матеріального стану родин безробітних, зростання захворювань та злочинності, загостренню соціального напруження в суспільстві.
Демографічний
аспект. У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних
сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним. Чисельність
населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і
потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визначає й
розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний
вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці).
Проте країна з великою кількістю населення, як правило, має чималий валовий
внутрішній продукт (ВВП).
Гендерна
асиметрія. Відсутність реально однакових умов реалізації права на працю в решті
решт призводить до поступової фемінізації бідності. Це проблема не стільки
соціальна, скільки економічна і лежить у сфері зайнятості. Хоча, безумовно,
одинока жінка, що має утриманців, має набагато більше шансів залишитися за межею
бідності. Але головні причини полягають як у звичайних перешкодах жінкам на
шляху до працевлаштування, так і у дискримінаційній оплаті праці, що
проявляється в зарахуванні жінок на низькооплачувані посади.
Існуючі в
суспільстві гендерні стереотипи заважають ефективному розвитку сучасного ринку
праці і викликають ряд проблем: низька заробітна плата жінок в порівнянні із
заробітною платою чоловіків; вікова дискримінація, низький соціальний статус
жінки в суспільстві.
Жінки залишаються найбільш вразливою категорією на ринку праці. Вагомих результатів у подоланні гендерної нерівності можна досягти тільки за умов усвідомлення суспільством в цілому і кожною людиною зокрема, що інтелектуальний та професійний стан і розвиток людини не залежить від статі, соціального походження, кольору шкіри. [10]
Міграція. Високий
рівень безробіття обертається для країни не лише збитками, падінням рівня
життя, він є також джерелом криміналізації, приводить до маргіналізації
населення. Одночасно, через нестачу робочих місць, посилюється інтенсивність
трудових міграційних процесів. Однією з причин посилення впливу міграційного
чинника на функціонування національного ринку праці є низький рівень
заробітків.
Тимчасові поїздки
громадян країни з метою працевлаштування за кордон стали масовим явищем,
масштаби якого демонструє незареєстрований ринок праці. Значний відплив
трудових ресурсів, деформує професійно-кваліфікаційну структуру ринку праці.
Особливо це стосується працівників освітньої сфери, медицини, фахівців з
інженерних та технічних спеціальностей, які могли б реалізувати інноваційні
принципи економічного зростання, обслуговувати високотехнологічні виробництва
та в силу неможливості працевлаштування в межах країни реалізують свій
потенціал в інших державах.
Нерегульоване
міграційне скорочення населення приводить до погіршення демографічної ситуації,
суттєво деформує вікову структуру населення, посилює соціальне напруження, стає
причиною руйнації сімейних цінностей і традицій відносин між поколіннями.
Одночасно виникають суттєві відмінності між зареєстрованим ринком праці і
реальною ситуацією. Ці неузгодженості утруднюють визначення основних напрямів і
створення конкретних механізмів для покращення соціально-економічної ситуації в
країні. Одним із наслідків впливу трудових міграцій на функціонування ринку
праці є втрата кваліфікації працівниками-мігрантами. Особи з високим рівнем
професійної підготовки через нелегальний характер працевлаштування і досить
часто невисокий рівень знань мови країни, де вони працевлаштовуються, виконують
за кордоном малокваліфіковану роботу. [14]
Неврегульованість
проблеми нелегальних трудових міграцій, недосконалість міграційного
законодавства негативно позначається на рейтингу нашої держави у Європі та у
світі. В умовах реформування господарства трудові міграційні процеси є глибоко
суперечливими. Міграційні переміщення працездатного населення дозволяють
згладжувати деякі з поточних економічних труднощів і суперечностей економічного
розвитку, але водночас накопичується багато суперечностей, пов’язаних з переважно
нелегальним характером трудових міграцій. Великомасштабна міграція, особливо
кваліфікованих кадрів є причиною значних втрат інтелектуального потенціалу.
Особливо гостро відчувається негативний вплив трудових міграцій на локальному
рівні у розрізі окремих населених пунктів, де у зв’язку з високим рівнем
безробіття і слабо розвиненою сферою прикладання праці досить значним є
міграційний відтік. І ще породжує цілий ряд негативних явищ, що проявляються у
деформуванні вікової структури, високому показнику навантаження на одного
працюючого, зростанні незареєстрованого сегменту ринку праці. Багатоаспектний
вплив трудових міграцій на різні сторони життєдіяльності населення вимагає
активізації зусиль щодо захисту інтересів громадян України, врахування особливостей
міграцій в соціально-економічному розвитку. [12]
Розуміючи, що
глобалізація — це необоротний процес, і навряд чи одними протестуючими діями,
на зразок виступів антиглобалізму, можна поліпшити стан трудящих, потрібно
тверезо оцінити плюси і мінуси глобалізації економіки і виробити конкретні
засоби впливу профспілок на мінімізацію негативних наслідків. Сьогодні для
України, як і інших країн СНД, глобалізація виявляється в трьох основних
вимірюваннях: регіональному (СНД), континентальному (ЄС) і світовому (ВТО, ВБ,
МВФ). Кожне з них характеризується власними конкурентними параметрами і вимагає
відповідних підходів.
Позитивний вплив
МОП на процеси в гармонізації відносин між економічним і соціальним розвитком
членів країн і глобальною економікою, забезпеченні основоположних принципів і
прав у сфері праці, закріплених в Декларації МОП 1998 р. загальновідомі. Проте
технічна допомога, що надається цією організацією країнам пострадянського
простору, на наш погляд, повинна бути розширена по ряду напрямів, наприклад, — використання
найважливіших трудових норм (свобода об’єднання в профспілки, права на ведення
колективних переговорів) в транснаціональних компаніях (ТНК). Спроби ТНК
створювати конкурентні переваги за рахунок дешевої робочої сили приводять до
штучної заборони зростання зарплати. Можна також чекати тиску з боку ТНК на
державні органи з метою дерегулювання ринку праці, прагнення до єдиних (не
завжди високим) стандартів у сфері гарантій зайнятості. [15]
Розділ 3. Праксіологічний аналіз соціального аспекту проблеми формування ринку праці в сучасних умовах

3.1 Проблеми впливу соціального аспекту
на формування ринку праці в сучасних умовах
В Україні безробіття з’явилося з процесом переходу до ринкової економічної системи, причому домінуючою є прихована його форма. Існують помітні розбіжності між зареєстрованим безробіттям і визначеним за методологією МОП. Це стосується масштабів, і структури безробіття. Вкрай негативною ознакою є постійне зростання тривалості безробіття і збільшення у складі безробітних осіб, що не мають роботи тривалий період. [5, 78]Демографічний аспект. Забезпечення потреб (хоча б елементарних) населення — найголовніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисельність населення регіону — один із найважливіших факторів формування внутрішнього ринку праці. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність населення. Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо.
Демографічна політика в
Україні скерована на підвищення природного приросту населення за рахунок
народжуваності. Для цього матерям, які народжують дитину, надаються допомоги,
додаткова відпустка тощо.
Гендерний аспект.
Традиційна роль жінки в українському пострадянському суспільстві спирається на
особливості гендерного виховання, яке надавало перевагу слухняній поведінці над
розвитком лідерства та власних ініціатив у дівчат. Присутність жінок у сфері
управління скоріше була обумовлена необхідністю демонстрації жіночої рівності,
аніж реальною ситуацією. Майже не змінилася ситуація і сьогодні. [16]
В Україні індекс сегрегації складає майже 30% тільки за
галузевою ознакою і згідно деяких оцінок є набагато вищим за професійним
розподілом, де фактор рівня оплати праці має більше значення. 
В Україні відсутній дієвий механізм забезпечення участі жінки
у прийнятті рішень на всіх рівнях. Яскравим прикладом гендерної нерівності є
відносна кількість жінок-депутатів у Верховній Раді України: 8%. Таке, гранично
низьке його значення призводить до одностатевості політичної влади та виконання
нею чоловічої волі, до панування чоловічих цінностей й стандартів для всього
суспільства. Слід зауважити, що відчуження жінки від основних важелів
управління є логічним результатом попереднього розвитку суспільства.
Якщо
українське суспільство прагне на практиці досягти конституційних принципів гендерного
рівноправ’я та усунути гендерні деформації в існуючій соціально-економічній
моделі розвитку суспільства, необхідно забезпечити жінкам реальну можливість
доступу до всіх видів діяльності, рівність прав і можливостей чоловіків і жінок
на ринку праці, запобігати жіночому безробіттю шляхом створення нових робочих
місць. [17]
Міграція. Регіони
України внаслідок об’єктивно існуючих територіальних відмінностей у рівні та
спеціалізації господарської діяльності характеризуються певними особливостями
організації працересурсного потенціалу та розвитку сфери прикладання праці.
Така ситуація з
нелегального працевлаштування українських громадян за межами території України
висуває перед суспільством принципово нове розуміння зовнішніх трудових
міграцій та вимагає розробки конкретних механізмів з їх регулювання та
легалізації.
Такі місцеві
особливості, як географічне положення населених пунктів, наявність
налагодженого транспортного сполучення з країнами-реципієнтами трудових
ресурсів, традиції міграційної поведінки, налагоджені зв’язки з іншими
працівниками-мігрантами суттєво впливають на географію поїздок мігрантів,
спосіб їх зайнятості за кордоном, інші важливі характеристик зарубіжних поїздок
з метою заробітку. [14] Тривалість перебування наших громадян на роботі за
кордоном коливається від трьох місяців (сезонні роботи) до декількох років
(через неможливість легального перетину кордону у зворотному напрямі).
Одним із шляхів
скорочення масштабів і подолання негативних наслідків трудових міграцій є
розробка і впровадження цільових програм для повернення працівників-мігрантів,
яка б передбачала можливість легалізації зароблених коштів в Україні.
Глобалізація Згідно
з офіційними даними, за кордоном працюють майже 34 тисячі громадян України. З
них 34,3% — з вищою освітою. За неофіційними даними, за кордоном працюють
близько 4 мільйонів чоловік. За різними оцінками, в результаті трудової
міграції в 90-і роки Україна втратила 15-20% інтелектуального потенціалу.
Наслідки — неможливість створення надалі конкурентних переваг національної
економіки і відставання, а згодом і зникнення галузей, які формують економічну
безпеку держави.
З іншого боку, на
ринок праці в Україні тисне притік мігрантів з нестабільних регіонів Африки і
Азії, оскільки їх влаштовують навіть наші мізерні соціальні гарантії. Як
наслідок — подальше розширення об’ємів неформальної і «тіньової»
зайнятості. [18]
Профспілки
України, усвідомлюючи вплив процесів глобалізації на ситуацію усередині країни,
активізували свої дії по захисту вітчизняного виробництва, як джерела
благополуччя кожного працюючого і членів їх сімей. Вважаємо, що національним і
міжнародним профцентрам слід було б створити цілісну систему експертизи
проектів з погляду зайнятості і рівня захисту від безробіття, а також
регулювання міграційних процесів.
3.2 Рекомендації щодо зменшення
впливу соціального аспекту на формування ринку праці в сучасних умовах
Активне зростання
відкритості національної економіки та зростання конкурентного тиску, впровадження
в Україні міжнародних норм і правил економічного регулювання створюють потребу
інтенсивного пристосування вітчизняних підприємств до нових умов
господарювання. В короткостроковому періоді таке пристосування відбуватиметься
у вигляді «захисної реструктуризації» — зниження поточних витрат за
рахунок вивільнення надлишкової робочої сили, відмови від випуску продукції,
яка не користується попитом тощо, що обумовлюватиме певне зниження рівня
зайнятості.
Водночас у більш
тривалій перспективі має відбуватися «стратегічна реструктуризація»,
яка передбачає зміну загальних поведінкових установок бізнесу, оволодіння
новітніми чинниками конкуренції, збільшення інвестицій в заміну застарілих
технологій та устаткування, впровадження нових організаційно-управлінських
систем тощо. Це, поряд з іншим, призведе до якісного оновлення та зростання
попиту на ринку праці — адже саме людський капітал є провідною конкурентною
перевагою в умовах постіндустріальної економіки.
В перспективі праця
стане одним із найбільш дефіцитних, якщо не найбільш дефіцитним, ресурсом в
Україні, що перетворить ринок праці на одне з найбільших джерел економічних і
соціально-політичних ризиків для вітчизняної економіки та обумовлює
необхідність цілеспрямованої державної політики щодо його реформування.
Провідними напрямками
реформування ринку праці повинні стати реструктуризація зайнятості,
трансформація оплати праці та удосконалення системи регулювання ринку праці.
Саме вирішення цих завдань спроможне забезпечити не лише суттєве підвищення рівня
життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної
до європейських зразків (подолання масштабної бідності, створення численного
середнього класу, зменшення рівня розшарування). В цілому акценти державної
політики необхідно поступово зміщувати від практики регулювання поточної
ситуації, що складається на національному ринку праці, до застосування
превентивних заходів і турботи про якість національної робочої сили, насамперед
— шляхом усунення інституційної недосконалості вітчизняного ринку праці.
1. В галузі
реструктуризації зайнятості:
— 
розширити практику
формування державного замовлення на підготовку фахівців вищими та спеціальними навчальними
закладами, з урахуванням прогнозів потреб галузей народного господарства,
здійснення відповідної професійної перепідготовки, заохочення
децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;
— 
реформувати систему
професійно-технічної освіти з метою надання їй спроможності оперативно
реагувати на зміни в кон’юнктурі ринку праці з урахуванням аналізу і прогнозів
потреб в робочій силі за професіями. Необхідно забезпечити пряму координацію
між ринком праці та ринком освітніх послуг шляхом налагодження системи
ефективної співпраці з замовниками підготовки фахівців. Посилити увагу до
професійної підготовки та перепідготовки зайнятої робочої сили та безробітних.;
— 
вдосконалити
інструментарій заохочення населення України до самозайнятості та створити
комплекс стимулів створення нових робочих місць в приватному секторі економіки,
зокрема — податкових інструментів, розширити повноваження місцевих органів
влади у заохоченні підприємств до створення нових робочих місць.
2. В галузі оплати
праці:
— 
забезпечити формування
єдиної національної ціни праці, здатної забезпечити нормальне відтворення
сучасного висококваліфікованого працівника, шляхом формування складної ціни
праці на основі суспільного договору, за якого у визначенні меж і формуванні
окремих елементів ціни праці беруть участь усі суб’єкти трудового процесу:
робітники, підприємці, державні і соціальні інститути;
— 
переглянути доцільність
прив’язки мінімального розміру оплати праці до прожиткового мінімуму, (як того
потребує Закон України «Про оплату праці»), оскільки це створює умови
для формування вбудованого механізму інфляції;
— 
відмовитися від
практики регулювання оплати праці виключно шляхом підвищення мінімальної
заробітної плати, що призводить до того, що в деяких галузях середня зарплатня
майже збігається з мінімальною (наприклад, в сільському господарстві). Єдиний
шлях до швидкого підвищення трудових доходів — забезпечення умов для сталого
економічного зростання.;
— 
запровадити
регульований мінімум погодинної заробітної плати як соціальний стандарт.
3. В галузі регулювання
ринку праці:
— 
впроваджувати гнучкі
форми зайнятості з метою вирішення проблем безробіття та пошуку нових джерел
робочої сили та оптимізації її використання. [19]
Висновки
Досвід економічних
перетворень в Україні засвідчив хронічне відставання структурної перебудови
ринку праці. Стихійна лібералізація ринку праці не супроводжувалася послідовною
промисловою політикою і політикою зайнятості, а також цілеспрямованим
створенням широкої і доступної системи соціальних амортизаторів.
До сьогодні ринок праці
України залишається фрагментарним, розбалансованим і малоефективним. Він
пристосувався до того, щоб амортизувати чисельні негативні шоки, якими
супроводжуються процеси системної трансформації, перш за все, за рахунок зміни
ціни праці і її тривалості, і лише в незначній мірі — за рахунок змін в самій
зайнятості.
Не сформульовано
цілісної концепції політики на ринку праці. Головні зусилля були сконцентровані
переважно на регулюванні масштабів офіційного безробіття, яке на сьогодні
складає біля 3 % економічно активного населення, в той час як паралельно
набували розвитку інші, подекуди приховані негативні процеси:
1. В Україні за останні
два роки зросли зайнятість населення на некваліфікованих роботах, в особистому
і підсобному господарстві, само зайнятість. Найбільша концентрація робочої сили
спостерігається нині в сільському господарстві, проте вона недостатньо
сконцентрована в промисловості і будівництві. При цьому Програмою зайнятості
населення, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 12 серпня 2005 р. №
744, аграрний сектор й надалі визначався пріоритетною галуззю для створення
робочих місць.
2. Постійно зростає
рівень старіння робочої сили. Кожний 13-й працюючий громадянин України досяг
сьогодні пенсійного віку. Це створює значні перешкоди для формування
інноваційної стратегії, підвищення кваліфікації робочої сили відповідно до
потреб впровадження нових технологій.
3. Відбувається стрімке
скорочення чисельності працездатного контингенту. Очікуване скорочення
трудоресурсного потенціалу настільки значне, що не може бути компенсоване за
такий короткий проміжок часу ані за рахунок росту продуктивності праці, ні за
рахунок винесення виробництва в перенаселені країни з більш дешевою робочою
силою. Тому в перспективі праця стане одним із найбільш дефіцитних, якщо не
найбільш дефіцитним ресурсом в Україні.
4. Вагомий і ефективний
сектор українського ринку праці сформувала робота за кордоном, що в перспективі
ще сильніше загострюватиме проблему дефіциту робочої сили.
5. Дефіцит робочої сили
вже зараз почав гальмувати розвиток економіки. За три останніх роки число
вакансій у промисловості України зросло втричі — при тому, що під час реформ у
країні сформувалася нова сфера зайнятості — у дрібному бізнесі й індивідуальній
діяльності, що охопила, за різними оцінками, не менше 20 відсотків трудових
ресурсів. Кадровий дефіцит спостерігається на кожному другому оборонному
підприємстві, що відроджується.
Проблеми, породжені
неструктурованим ринком праці, впливають на політичне життя країн, поглиблюють
кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають
створенню передумов для стабілізації й економічного зростання. Сформована
модель українського ринку праці не забезпечила переходу до більш ефективної
структури зайнятості, що призводить до зниження випуску кінцевого продукту
порівняно з потенційним, викликає значні соціальні витрати, негативно впливає
на загальний стан добробуту громадян:
— надмірна
диференціація в доходах громадян призводить до посиленого відтворення
соціальної нерівності та розшарування;
— відбувається
відтворення значної соціальної нерівності;
— високий рівень
бідності призводить до маргіналізації суспільства і соціальної девіації;
— зниження загального
життєвого рівня в цілому збільшує соціально-економічні витрати держави;
— поширюються
міграційні інтенції;
— відбуваються
знецінення і декваліфікація робочої сили.
Одна з причин
нераціонального використання трудових ресурсів — неадекватність сформованого
типу зайнятості (що відповідає в основному потребам індустріального
суспільства) імперативам економічного розвитку, пов’язаним з новим рівнем
техніки і трудових відносин. Поширилося недовикористання трудового потенціалу;
існує серйозна суперечність між досить високим освітнім і
професійно-кваліфікаційним потенціалом населення, з одного боку, і
примітивізацією структури господарства — з іншого; відбуваються деградація
нагромадженого протягом радянського періоду індустріального і наукового
потенціалу та відплив кваліфікованих кадрів із національних анклавів високих
технологій за кордон. [19]
Список використаних джерел
1. 
Петюх
В.М. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 288 с.
2. 
Баскаков А.Я.,
Туленков Н.В. Методология научного познания: Учебное пособие. – 2-е изд., испр.
– К.: МАУП, 2004. – 216 с.
3. 
Сурмин А.,
Туленков Н. Методология социологического исследования. – К.: МАУП, 2002. – 231 с.
4. 
Вікіпедія
– вільна енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.
– Заголовок з екрану
5. 
Лібанова
Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. –
224 с.
6. 
Комарницький
І.Ф., Чернівці, 2006. — 334 с.
7. 
Прибиткова
І. М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних та суспільних
факультетів вищих навчальних закладах – К.: «Артек», 1995. – 256 с.
8. 
Тымкив О.
Кадры уходят в небо // Кореспондент. – 2008. — № 37 (326). – С. 30-32.
9. 
Бироваш
М. Кадрам сказали – все! // Кореспондент. – 2008. — № 41 (330). – С. 36-38.
10. 
Офіційний
веб-портал Київської міської влади // Актуальність гендерних питань на
сучасному ринку праці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=193657
11. 
Заставний
Ф. Українське заробітчанство в зарубіжжі: реалії, проблеми, перспективи //
Географія та основи економіки в школі. – 2003. — № 5. — С. 32-35.
12. 
Запухляк
Н. Вплив трудової міграції на функціонування регіонального ринку праці (на
прикладі Івано-Франківської області) // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія.
– 2005. — № 2. – С. 255-257.
13. 
Василенко
В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни // Наукові праці
Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – 2004. –
№69. – С.35-42.
14. 
Пирожков
С., Малиновская Е., Хомра А. Внешние трудовые миграции в Украине:
социально-экономический аспект: Монография. — К.: НИПМБ, 2003. — 134 с.
15. 
Заграва Е.
Глобалізація і нації. – К.: «Фенікс», 2002. — [Електронний ресурс]. —
Режим доступа: http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=10&op_id=290#290.
16. 
Макара
О.В. Гендерний аспект розвитку малого та середнього бізнесу в контексті
трансформацій на ринку праці України, Інститут економічного прогнозування НАН
України.
17. 
Власенко
Н.С., Виноградова Л.Д., Калачева І.В. Тендерна статистика для моніторингу
досягнення рівності жінок і чоловіків. — К.: Ін-т держави і права НАНУ, 2000. —
54 с.
18. 
Романенко
Н.Г. старший викладач, Борисенко А.Т. студентка 4 курсу Донецького
національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського
Аспекти впливу глобалізації на ринок праці України, Секція Економічні науки:
Управління трудовими ресурсами. 
19. 
Заходи
реформування ринку праці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor21/02.htm
– Заголовок з екрану.
20. 
Розпорядження
Кабінету Міністрів України. № 724-р від 8 жовтня 2004р. Про схвалення Концепції
демографічного розвитку на 2005–2015 роки. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php?st=2719&god=2004.
Додаток Форми безробіття
















Види форм
Форми безробіття


природне
вимушене


фрикційне
—  безробіття руху; пов’язано з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного часу, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам безробітного та його кваліфікації;-  головна ознака — короткотривалість: за звичай не перевищує 4-5 тижнів.


інституційне
—  безробіття очікування;-  пов’язане з державною політикою ринку праці, зайнятості, з системою оподаткування, гарантованим мінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами і порядком надання допомоги по безробіттю, поінформованості населення щодо наявних вакансій і можливостей;-  існує тільки в зареєстрованій формі, оскільки так чи інакше пов’язаний з виплатами соціальної допомоги


технологічне
—  формується внаслідок запровадження нових технологій, головним чином на тих виробництвах і операціях, де заміна працівника машиною більш вигідна;-  масштаби як правило, нижчі за скорочення попиту на робочу силу внаслідок технологічного прогресу


структурне
—  виникає при масштабних структурних зрушеннях економіки, швидкій зміні структури потреби в робочій силі;-  є практично неминучим супутником динамічної економіки, воно є досить хворобливим;-  його розвиток примушує досить великі соціальні, професійні групи (причому практично повністю) змінювати спосіб життя, часто і місце проживання


регіональне
—  обумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницях таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі