Міністерство освіти і науки
України
Національний гірничий
університет
Інститут економіки
Фінансово-економічний
факультет
Кафедра економічного аналізу
та фінансів
					







Реферат
На тему: «Інфляція,
гіперінфляція і стагфляція: їхні особливості і причини»
Виконавець: ст. гр. ЕП — 09-1
Свистун І.В.
Керівник: Герасимова І. Ю.
Дніпропетровськ 2010 
ЗМІСТ
Вступ
1. 
Інфляція 
1.1 Сутність поняття «інфляція» 
1.2 Причини інфляції 
1.3 Особливості інфляції в Україні 
2. 
Гіперінфляція
2.1 Сутність поняття «гіперінфляція» 
2.2 Причини виникнення гіперінфляції 
2.3 Особливості гіперінфляції 
3. 
Стагфляція
Висновки 
Список використаної літератури 
ВСТУП
Актуальність моєї
роботи в тому, що проблема інфляції має для України не стільки теоретичне,
скільки суто практичне значення. Інфляція понад критичну точку може мати тяжкі
економічні і соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження
обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення,
загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та
криміногенної ситуації в країні.
Цілі мого
реферату розкрити сутність інфляції, гіперінфляції та стагфляції, описати їх особливості
та розкрити причини виникнення, бо зараз ця тема є дуже актуальною для всіх,а
особливо для економістів, які повинні боротися з цією проблемою.
1. ІНФЛЯЦІЯ
1.1 Сутність
поняття «інфляція»
інфляція
гіперінфляція стагфляція
Незважаючи на
очевидність зв’язку інфляції зі знеціненням грошей, сутність цього явища не
знайшло однозначного трактування в економічній літературі. Найчастіше її трактують
як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін.
Ось деякі приклади трактування цього поняття:
Інфляція — це
тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в
обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так
і відносним. [1]
Інфляція (від
лат. inflatio — роздування) — зростання загального рівня цін та знецінення
грошей, що є двома сторонами одного й того самого процесу.[2]
Інфляцію
визначають як надмірне зростання пропозиції грошей через порушення прав
власності.[3]
Через складність
інфляційних процесів (в сенсі зростання загального рівня цін) відсутня
узгодженість між різними економічними школами щодо причин її виникнення.
Наприклад, згідно монетарної теорії (М. Фрідман) «інфляція завжди і всюди є
грошовим феноменом». При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового
явища можливе лише за умови безпереревності і тривалості в часі процесу
зростання цін.[4] Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити
до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв’язок стає лише за
високого зростання пропозиції грошей, таким чином відображаючи нелінійність
даної залежності. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато
причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.
«Інфляція — це
податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив засновник
монетаризму Мілтон Фрідман. Навіть будучи повністю передбачуваною, інфляція є
несанкціонованим податком, який домогосподарства та підприємства сплачують
державі.[5]
1.2 Причини
інфляції
Питання щодо
причин інфляції є найбільш дискусійним у проблемі інфляції. Це можна пояснити
не тільки значною множинністю чинників, що спричинюють тиск на ціни, а й досить
складними соціально-економічними і політичними наслідками інфляції. Для одних
економічних структур та соціальних груп інфляція може виявитися дуже
«дохідною справою», а для інших — надто збитковою. Тому захисники
інтересів перших шукатимуть об’єктивні причини інфляції, щоб виправдати
інфляційну політику, а виразники інтересів других робитимуть наголос на
свідомому розкручуванні інфляції у фіскальних цілях.[1]
Зараз переважно
розглядають монетарний і немонетарний підхід причин інфляції.
Згідно монетарної
концепції американського економіста Фішера, одна із головних умов виникнення
інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом
об’єму реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який
призводить до їх знецінення та зростання цін. Сутність монетарної теорії можна
відобразити наступним рівнянням: 
M * v = P * Y, 
де М — грошова
маса, v — швидкість обертання грошей, Р — рівень цін, Y — обсяг вироблених
товарів та послуг за період, заміною якого зазвичай є реальний ВВП. Таким
чином, 
P = M * v / Y,
і, припускаючи
незмінною швидкість обертання грошей, зміна рівня цін залежатиме від
перевищення темпів зростання грошової маси зростання обсягу вироблених товарів
та послуг.
Немонетарний
підхід (кейнсіанський) пояснює причини інфляції надлишком сукупного попиту
(інфляційного попиту) або також ростом витрат виробництва, що тягне за собою
зростання цін і зростання заробітної плати. Відмінність їхньої позиції від
монетаристської полягає лише в тому, що ліберальну грошово-кредитну політику
вони вважають передумовою інфляції, а першопричинами — чинники, пов’язані зі
збуренням витрат і пропозиції. Тому, на їхню думку, неможливо ефективно
вирішити проблему стримування інфляції лише ужорсточенням монетарної політики,
а потрібно «докопуватися» до першопричин її.
1.3 Особливості
інфляції в Україні
1) Інфляційний
процес в Україні розвивався згідно з загальновизнаними закономірностями від
помірної до гіперінфляції. Зростання цін провокувалося як затратними, так і
монетарними чинниками;Занадто ліберальна монетарна політика уряду та НБУ. В 1991 р. дефіцит державного бюджету
становив 14% від ВВП, у 1992 р. він зріс у двічі і становив 29% від ВВП;
2) Чітка,
однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної політики,
переорієнтацію її на антиінфляційну ціль з другої половини 1993 р.;
3) форсоване
нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще більше зростання рівня цін не
тільки не сприяли економічному зростанню, а навпаки, поглиблювали економічний
спад та зростання безробіття;
4) досить успішне
приборкання інфляції в 1996 р. і виведення її на прийнятний рівень навіть з
позицій розвинутих країн (10,1% в 1997, 20% в 1998 р.) не дало так давно
очікуваного пожвавлення виробництва, яке продовжувало скорочуватися ( — 10,0% у
1996 p.; 3,0% у 1997 p.)
5) П’ята
особливість проявилася уже на стадії проведення антиінфляційної політики і
полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту державного бюджету і вкрай
повільних темпів ринкової реструктуризації виробництва різко погасити інфляцію
не вдається.


2.
ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ
2.1 Сутність
поняття «гіперінфляція»
Гіперінфляція —
інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають разом
із швидким знеціненням грошової одиниці. Формально визначається як інфляція з
темпами більше ніж 50 % на місяць.[6] В неформальному значенні, термін застосовується
до набагато менших темпів інфляції.
Формальний
критерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Кеганом:
початком гіперінфляції вважається місяць, в якому зростання цін вперше
перевищує 50 %, а кінцем — місяць, попередній тому, в якому зростання цін падає
нижче цієї критичної точки і не досягає її знову хоча б протягом року.
2.2 Причини
виникнення гіперінфляції
Основною причиною
виникнення гіперінфляції є раптове та істотне збільшення обсягів грошової маси,
яка не підтримується відповідним зростанням пропозиції товарів та послуг. Це
призводить до втрати балансу між попитом та пропозицією грошей (як самих
грошей, так і банківських депозитів), втрати довіри до грошей, подібно до
«набігу на банк» (англ. bank run).
Зазвичай, уряд
вимушений вдатись до друку грошей для компенсації дефіциту бюджету за
відсутності можливості позичити гроші (можливо, через небажання кредиторів
ризикувати).[7]
Запровадженням
законів про платіжні засоби, контролю за цінами для протидії втрати банкнотами
вартості по відношенню до золота, срібла, твердої валюти або товарів не
вдається повернути довіру та цінність до паперових грошей. Якщо установа,
відповідальна за друк грошей, підтримує випуск нових грошей (грошову емісію), а
решта чинників зберігаються незмінними, гіперінфляція не припиняється.[8]
Гіперінфляцію
зазвичай пов’язують з паперовими грішми (банкнотами), оскільки вони краще
підходять для збільшення грошової маси: достатньо лише домалювати нулі на
друкових матрицях, або, навіть, надрукувати нові цифри на старих банкнотах.
Гіперінфляція траплялась в різні часи в різних країнах. Слідом за нею в обіг
входили «тверді гроші». Старіші економіки переходили на тверду валюту або на
бартер.
2.3
Особливості гіперінфляції
Україна за
підсумками 1993 року утримує абсолютний середньорічний рекорд гіперінфляції
(10000 %)[9]
В Німеччині,
гіперінфляція відбулась в 1923 році. В 1922 р., банкнота з найбільшим номіналом
була 50 000 марок. В 1923 найбільший номінал банкноти був 100 000 000 000 000
марок. В грудні 1923 обмінний курс дорівнював 4 200 000 000 000 марок за 1
долар США.[10] В 1923 році темп інфляції становив 3.25 × 106 відсотки на
місяць (тобто, ціни подвоювались кожні два дні). Починаючи з 20 листопада 1923
року, 1 000 000 000 000 старих марок обмінювались на 1 рентенмарку[10], так 4.2
рентенмарки коштували 1 долар США, що дорівнювало курсу марки 1914 року.


3. СТАГФЛЯЦІЯ
Стагфляція —
термін, що використовується для позначення кризового стану економіки, при якому
стагнація у виробництві відбувається одночасно з інфляцією. В значних масштабах
проявилася в 1970-х рр., охопивши слідом за США велику частину розвинутих
держав. З кінця 1980-х рр. з’явилася в колишньому СРСР і у всіх колишніх
соціалістичних країнах. В обох випадках стагфляція була викликана «штучно»
порушенням внутрішньо-економічних закономірностей, що приводять до поєднання
таких логічно несумісних явищ як інфляція і стагнація. Незважаючи на подібність
загальноекономічних характеристик зі стагфляцією 1970-х і 1980-х рр. вони
принципово відрізняються причинами, характером протікання, програмами і
механізмами подолання, а також заходам економіко-правового впливу. Стагфляція
1970-х рр. була викликана вольовим рішенням групи основних нафтопереробних
країн — членів «нафтового картелю» про різке (приблизно в 10 разів) збільшення
цін на енергоносії. Раптове підвищення цін в основних країнах-імпортерах
викликало енергетичну кризу. Стагфляція кінця 1980-х рр. у колишньому СРСР і
інших колишніх країнах соціалістичного табору була обумовлена довголітнім вольовим
втручанням держави в економіку.


ВИСНОВКИ
Інфляція —
надзвичайно складне соціально-економічне явище, що виявляється в тривалому і
швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.
Інфляційний процес в Україні розвивався згідно з загальновизнаними
закономірностями від помірної до гіперінфляції. Зростання цін провокувалося як
затратними, так і монетарними чинниками. Проте ключову роль у
«розкручуванні» інфляції відігравала занадто ліберальна монетарна
політика уряду та НБУ. Підводячи
підсумок, слід зазначити, що перебіг інфляційного процесу в Україні в 90-ті
роки в цілому відповідає схемі, що визначається монетаристським трактуванням
сутності та причин інфляції. Разом з тим в інфляційному процесі в Україні мають
місце і помітні відмінності від монетаристської схеми, зумовлені перехідним
характером нашої економіки та особливостями процесу її ринкової трансформації.
Отже, в своєму
рефераті я розглянула інфляцію, гіперінфляцію та стагфляцію, їхні особливості
та причини, таким чином ціль мого реферату виконано.
Список використаної літератури
1. 
Гроші та
Кредит. За редакцією М.І. Савлука, 2001
2. 
Мікроекономіка
і Макроекономіка, за загальною редакцією Світлани Будаговської, Київ,
Основи,1998
3. 
The
Ethics of Money Production, JORG GUIDO HULSMANN, ст.86.
4. 
Mishkin,
F. S. The Economics of Money Banking, and Financical markets, Third edition,
1992
5. 
В. И.
Видяпин «Экономическая теория», 2003
6. 
Mankiw, Macroeconomics, видання 5-те, розділ 4, ст.103
7. 
Mankiw, ст. 105
8. 
Hyperinflation:
causes, cures, Bernard Mufute, 2003-10-02
9. 
В. А.
Ющенко про гіперінфляцію в україні 1993 року
10. 
Bresciani-Turroni,
page 335