План.
1.  Організація енергетичного господарства
підприємства.
2.  Прогнозування і планування енергопостачання.
3.  Шляхи економії енергоресурсів.
1.  Організація енергетичного господарства
підприємства.
					







Склад, значення і завдання енергогосподарства.
Енергетичне
господарство це не тільки
допоміжний участок підприємства, але і елемент енергетичних систем району і
являє собою складну сукупність процесів в-ва, перетворення, розподілу і
використання всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує
в-во на даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює
монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і підрозділах
підприємства.
Найбільшу питому
вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30% всієї вживаної енергії.
Електрозабезпечення
підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше
від власних електростанцій.
Теплоносії – пар і
гаряча вода – поступають головним чином від теплових сіток тереторіальних
енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко
використовують так звані другорядні енергоресурси – теплота вихідних газів
нагріваючих печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при
водяному і випарювальному охолодженні, від отоплення, а також відпрацьованого
пару.
Забезпечення
стисненим повітрям підприємств здійснюється децентралізовано, тобто при
допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця
стисненого повітря для пневмозажимів, підйомників і ін.
Для виробничих і
господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об’ємах,
при організації водозабезпечення особливе значення повинно приділятися
вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води і
викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.
На підприємстві
використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо в залежності від
технології в-ва.
В якості твердого
палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують
рідке паливо – мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів
внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.
Газоподібним паливом
служить природній газ, який використовується нагрівальними установками. В
виробничому процесі використовують також інші гази – кисень, вуглекислий газ.
Важливим фактором,
який дозволяє правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень
технічної експлуатації є надійність і безперебійність забезпечення енергією.
Перериви в енергозабезпеченні ведуть до порушень виробничих процесів і
економічним збитком.
Процес в-ва,
розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в якому всі елементи
взаємозв’язані. Структура і об’єм енергозабезпечення залежать від виду
продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв’язків з
територіальною енергетикою.
Енергетичне
господарство на підприємстві ділиться на:
— 
загальне
— 
цехове
Загальне – це генеруючі, перетворюючі і
виробничі спорудження, установки і пристрої, які об’єднуються в підрозділи,
цехи:
— 
теплосиловий
— 
електросиловий
— 
газовий
— 
електромеханічний
— 
слаботоковий
Теплосиловий – це контрольні установки,
теплова сітка підприємства, водозабезенчення, каналізація, кмпресорні установки
і сітка зрідженого повітря, конденціонери, мазутоперекачуючі установки.
Електросиловий –
понижаючі підстанції, трансформаторні установки, кабельні сітки, електролінії.
Газовий цех –
газопровідна сітка, киснева станція, склади з балонами, які наповнені різним
газом.
Електричний цех –
виконує роботи по ремонту електрообладнання і електроапаратури.
Слаботоковий участок
– здійснює технічне обслуговування АТС, комутаторних установок, акумуляторних
підрозділів, радіотелевізійної сітки.
Організація і управління енергозабезпеченням
підприємства.
Енергогосподарство:
— 
електросиловий цех
— 
тепловий цех
— 
електромеханічний цех
які в свою чергу
діляться на виробничі участки (всього більше 20 цехів і участків):
— 
підстанції
— 
електросітка
— 
трансформаторно-масляний
— 
акумуляторний
— 
релейного захисту
— 
зв’язку і сигналізації
— 
котельні
— 
теплозабезпечення
— 
повітря і газозабезпечення
— 
водозабезпечення і
каналізації
— 
топливозабезпечення
— 
вентиляційний
— 
розбірно-збірний
— 
слюсарний
— 
механічний
— 
обмоточний
— 
дослідний
— 
масляний
— 
електромонтажний
— 
комплектовочний
Виробнича структура енергогосподарства
відображає організаційні і технічні особливості його як об’єкта управління.
Велика кількість
різного енергообладнання і складних енергоустановок вимагають єдиного
керівництва енергогосподарством.
На підприємствах це
здійснює головний енергетик (якщо це невелике підприємство, то це служба
входить до головного механіка).
Аппарат відділу
головного енергетика ВГЕ складається з функціональних бюро, груп і лабораторій.
Головний енергетик
має 2 заступників:
— 
по енергетичній частині
— 
по теплотехнічній частині
Обов’язковою умовою для забезпечення
нормальної роботи в-ва є черговий енергетик, який має безпосередній зв’язок з
диспетчерською службою підприємства.
Різні відділи і бюро
займаються виконанням обов’язків, які передбачені відповідними положеннями і
регламентуються умовами діяльності при любих формах внутрішньогосподарського
розрахунку.
Енергетична частина
має:
— 
електричні бюро
— 
енергоконструкторські бюро
— 
планово-економічне бюро
— 
електроцех
— 
виробничі участки
Теплотехнічна частина
має:
— 
вентеляційне бюро
— 
бюро ППР
— 
теплотехнічне бюро
— 
тепловий цех
— 
виробничі участки
Черговий енергетик має в своєму
підпорядкуванні:
— 
енергоучастки виробничих
цехів
— 
електроремонтний цех
— 
виробничі участки
Вдосконалення організаційної структури
управління енергогосподарством треба співставляти з розробкою міроприємств по
їх оптимізації.
2.  Прогнозування і планування енергопостачання.
На підприємствах в зв’язку з ростом
виробництва, а також його вдосконалення, введенням нової технології росте
потреба в паливо – енергетичних ресурсах. Тому потребув цих ресурсах треба
добре прогнозувати і планувати.
      Процес
прогнозування передбачає дослідження впливу економічних, технологічних і організаційних
факторів в залежності від прийнятя планових рішень, які повинні відображати
тенденції зміни енергоспоживання і враховувати їх на найближчу перспективу.
       За 15 років
аналіз даних про розхід енергоресурсів показав, що розхід електроенергії плановий
і фактичний майже ніколи не співпадає, відхилення досягають 10 – 15 %, а іноді
доходять до 30 – 50 %.
       Основна
причина відхилень в тому, що авртість і енергомісткість продукції знаходиться
не в однаковому співвідношенні. Тому навіть якщо облік продукції ведеться в
незмінних цінах, то зміна номенклатури визиває коливання питомого розходу  е
/е.
     Крім того,
вагомими фактами, які вплвають на зміни в споживанні е /е  є  зміна основних
фондів, чисельності, встановлених енергопотужностей.
     Надійнеі економічне забезпечення
потреби в енергоресурсах  необхідної  якості являється однією з умов ефективної
і ритмічної роботи промислоих підприємств і залежить від багатьох факторів,
серед яких головну роль відіграє організація технічного обслуговування і
ремонту обладнання.
      Основне
завдання ремонту – це постійна підтримка обладнання в робочому стані зі
збереженням нормальних експлуатаційних характеристик.
    На кожен
технологічний процес ремонту складаються технологічні карти для всього основного
і допоміжного енергообладнання.
Ремонтна служба в енергогосподарстві
вирішує широкий круг завдань, серед яких важливе значення має вибір
раціонального способу ремонту, організація праці на ремонтних роботах,
технологічна і матеріальна підготовка ремонтів.
    Як і для всіх
ремонтів ремонт енергообладнання проводять :
                        Централізованим
                     
Децентралізованим            способами.
                     
Змішаним 
Капітальний ремонт на енергообладнання проводить на спеціалізованих
ремонтних підприємствах.
3.  Шляхи економії енергоресурсів.
Шляхи економії енергоресурсів.
Комплексний підхід до організації
раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко – економічний
аналіз резервів економії енгергоресурсів, розробку планів організаційно –
технічних міроприємств і їх реалізацію.
Економія енергоресурсів досягається за рахунок інтенсифікації
технологічних роцесів і впровадження нової техніки і прогресивної технології,
скорочення норм розходу на виробництво продукції, зменшення витрат енергії,
робота обладнання в економних режимах, використання вторинних енергоресурсів.
 Резерви економії розподіляють:
1) 
60 – 70 % дає розробка і
використання нової більш економного енергоспоживання обладнання, застосування
менше енергомістких технологій, застосування засобів автоматизації і контролю;
2) 
20 – 25 % можна отримати
шляхом зниження енергоресурсів на стадії споживання і при передачі,
транспортуванні і зберіганні енергоресурсів;
3) 
10 – 15 % можуть давати
організаційно – технічні міроприємства, в т.ч. використання вторинних
енергоресурсів.
Оцінка ефективності енергозбереження
повинна проводитися при обов’язковому співставленні деяких варіантів: якість
готової продукції, продуктивність обладнання, конструктивно-технологічні
особливості, ступінь забруднення навколишнього середовища.
Серел економічних показниеів треба виділити коефіцієнт попиту:
Кс = Кз ∙ Ко
 Кз – коефіцієнт загрузки, який показує, яку частину від
максимально можливої потужності складає загрузка електроприйомників;  
Ко – коефіцієнт одночасності, який показує, яка частина всіх
встановлених прийомників знаходиться в роботі.
Цей коефіцієнт використовуєтьяс при проектуванні нових об’єктів для
визначення максимальної погрузки.
Поряд з організаційно-технічним міроприємствами по економії
паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу за їх
ефективне використання.
В теперішній час необхідне комплексна система стимулювання, яка
передбачає:
1) 
посилення дії стимулювання
(премії, доплати, надбавки) на підвищення ефективності енерговикористання,
прискорення впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання і поліпшення
якості продукції
2) 
забезпечення єдності
інтересів робітників, спеціалістів, службовців і керівників
3) 
стимулювання персоналу
за підтримку на оптимальному рівні показників роботи обладнання
4) 
колективні форми
стимулювання
Основними показниками для нарахування винагороди є квартальні дані
бухобліку і статистичних звітів про досягнення економій енергоресурсів.
Стимулювання повинно проходити за:
1)  економію топлива, теплової і електричної
енергії
2)  компенсація реактивної потужності
3)  перевиконання норм повернення конденсату
4)  проведення міроприємств по регулюванню
нагрузки в години пік.