МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
					







З основ економічної теорії,
мікроекономіки
та макроекономіки
На тему
Мікроекономічний аналіз динаміки
витрат на виробництво продукції і резерви їх зниження
Студент другого року заочної
форми навчання
Інституту вищої кваліфікації
за напрямом менеджмент
спеціальність 7.050201
менеджмент організацій/менеджмент
на ринку товарів та послуг
Єрошенко Оксана Миколаївна
Науковий керівник —
професор, завідувач кафедри
економічної теорії, В. Д. Лагутін 
КИЇВ – 2009р.
Вступ
Актуальність
теми курсової роботи обумовлена тим, що будь-яке виробництво пов’язане з
витратами на нього. В умовах ринку рівень витрат виробництва впливає на прибутковість та
конкурентоспроможність підприємства. 
Зараз,
в умовах різкого зниження обсягів виробництва в більшості галузей народного
господарства України, багато підприємств знаходяться у стані виживання, обсяги
реалізації продукції значно скоротились, а покупці також не завжди виконують належним
чином свої контрактні зобов’язання щодо оплати продукції. Нестача фінансових
ресурсів тягне за собою неспроможність підприємств вчасно забезпечувати
виробництво сировиною, що може привести до додаткових санкцій з боку замовників,
або повної їх відмови від замовлень і аж до банкрутства підприємства. Ситуація
сьогодні є дуже складною і багато підприємств посилили увагу до складу своїх
витрат з метою їх максимально можливого скорочення на період кризи. 
Витрати
на виробництво є в основі виробничого процесу, вони — один з основних складових
процесу виробництва. Та саме про них у першу чергу думає виробник. 
На підставі порівняльного
аналізу рівня витрат менеджери приймають рішення щодо асортименту продукції,
виробництво якої забезпечить підприємству максимальний ефект.
Для визначення
точки беззбитковості також необхідні дані про рівень витрат.
Для прийняття
управлінських рішень, навіть про закриття або перепрофілювання підприємства,
одним з найважливіших показників є витрати на виробництво.
Витрати
виробничих факторів, які використовуються для виробничої та реалізаційної
діяльності, називаються «витратами на виробництво».
З економічної
точки зору витрати є вартістю всіх матеріалів та послуг, що витрачаються. Кожна
фірма зацікавлена в аналізі витрат у динаміці їх співвідношення з рівнем ціни
на продукт.
Важливе значення
для аналізу діяльності підприємства має розподіл витрат на постійні й змінні.
Будь-яке підприємство
прагне отримати максимум прибутку при мінімальних сукупних витратах. Природно,
що мінімальний обсяг сукупних витрат міняється залежно від обсягу виробництва. Щоб
вирішити скільки продукції виробляти, менеджерам необхідно знати те, як
змінюються з рівнем виробництва продукції сукупні витрати. Складові сукупних
витрат по-різному реагують на зміну обсягу виробництва. Це відноситься, у першу
чергу, до видатків на оплату обслуговуючого персоналу й оплату виробничих
робітників. Тому «сукупні загальні витрати» діляться на «постійні» і «змінні».
Будь-яка фірма,
перш ніж почати виробництво, повинна чітко представити, на який прибуток вона
може розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно)
ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівняння
передбачуваних доходів з майбутніми витратами.
При визначенні
напрямку діяльності, який буде найбільш вигідним, рішення приймаються
зіставленням додаткових витрат з додатковими вигодами. Додаткові витрати — це
граничні витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту найбільш
дешевим способом.
Таким чином, управління
витратами на виробництво продукції є одним із головних завдань менеджменту
виробничого підприємства, а це значить, що вони повинні постійно аналізуватись,
після чого розробляються і впроваджуються заходи щодо їх оптимізації.
Ціль роботи —
вивчити витрати виробництва; розглянути структуру й динаміку витрат конкретної
організації – ВАТ «Севастопольський морський завод».
Завдання
роботи: 1) охарактеризувати поняття й склад витрат на виробництво; 2) вивчити
стратегію підвищення ефективності витрат виробництва фірми; 3) представити
прогнози й рекомендації з підвищення ефективності витрат виробництва.
1.  Поняття й склад витрат
виробництва
1.1 Сутність
витрат виробництва
Економічний зміст
поняття витрати підприємства досліджували ще класики політичної економії. А.
Сміт та Д. Рікардо під терміном витрати розуміли ціну виробництва з урахуванням
рентних платежів. К. Маркс – що це сума витрат на придбання засобів виробництва
та робочої сили. Неокласична теорія витрат виробництва розглядає їх як суму
витрат – постійних та змінних – на придбання факторів виробництва.
Таким чином,
підсумовуючи різні підходи до визначення сутності витрат, підкреслимо те, що
для визначення у що обходиться виготовлення продукції, підприємство повинно
здійснювати її вартісну оцінку за речовим та кількісним складом (засоби та
предмети праці), а також за складом та кількістю витрат праці, що потребує його
виготовлення.
Прийнято вважати,
що витрати – це грошове відображення затрат виробничих факторів, необхідних для
здійснення підприємством своєї господарської діяльності, направленої на
отримання прибутку та максимізацію добробуту власника.
Витрати мають такі
основні признаки:
1)  витрати відображають обсяг
спожитих виробничих факторів;
2)  величина спожитих виробничих
факторів визначається у грошовому еквіваленті;
3)  об’єктом витрат виступає
вироблена продукція, чи види діяльності, що здійснюються.
Виділяють:
— капітальні
витрати – довгострокові капіталовкладення, спрямовані на якісну зміну
потужностей підприємства з метою підвищення його ефективності;
— поточні витрати
– затрати виробничих факторів при здійсненні підприємством своєї поточної
діяльності.
Виділяють
економічний та бухгалтерський підходи до визначення складу та суми поточних
затрат.
Бухгалтерські
служби підприємства відслідковують рух витрат з метою формування зовнішньої
звітності про діяльність підприємства. При бухгалтерському підході під
поточними витратами розуміють фактичні затрати використаних ресурсів, що
оцінюються у реальних цінах їх придбання.
Економічні служби
до поточних витрат включають також затрати втрачених можливостей. При цьому
визначають кінцевий втрачений прибуток, який підприємство недоотримало.
Загальна величина
витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції, називається
собівартістю. 
Собівартість
продукції є одним з важливих узагальнюючих показників діяльності фірми
(підприємства), що відображають ефективність використання ресурсів; результати
впровадження нової техніки й прогресивної технології; удосконалювання
організації праці, виробництва й управління.
Конкретний склад
витрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва, регулюється
законодавчо практично у всіх країнах. Це пов’язане з особливостями податкової
системи й необхідністю розрізняти витрати фірми по джерелах їхнього
відшкодування (такі, що включаються в собівартість продукції й, отже, що відшкодовуються
за рахунок цін на неї, й такі, що відшкодовуються із прибутку, що залишається в
розпорядженні фірми після сплати податків і інших обов’язкових платежів). В
Україні склад витрат, які можуть бути включені в собівартість продукції, та
порядок їх включення регулюється П(С)БО 16 «Витрати» та Законом України «Про
оподаткування прибутку підприємств».
Собівартість
складається з витрат, пов’язаних з використанням основних фондів, сировини,
матеріалів, палива й енергії, праці, а також інших витрат, необхідних для
виробництва й реалізації продукції.
Таким
чином, можна узагальнити, що витрати на виробництво – це вартість ресурсів, що
пішли на виробництво продукції. Розмір витрат на виробництво – важливий
показник господарської діяльності підприємства. При оцінці рівню витрат
необхідно пам’ятати про затрати втрачених можливостей.
1.2 Класифікація витрат
виробництва
В
основному виділяється три основні напрями обліку та аналізу витрат, у розрізі
яких накопичується та використовується інформація про витрати.
1)
для визначення фактичної собівартості виготовленої продукції та фінансових
результатів діяльності;
2)
для прийняття управлінських рішень;
3)
для здійснення процесу контролю та регулювання.
Для
визначення фінансових результатів діяльності порівнюють доходи звітного періоду
з витратами цього періоду, що були здійснені для отримання цих доходів. При
цьому доходи та витрати відображаються з моменту їх виникнення. Найбільш
загальним та принциповим є поділ витрат залежно від функціонального призначення
на витрати звичайної діяльності (операційні, фінансові, інвестиційні) та надзвичайні
витрати.
Витрати
періоду практично не пов’язані за своєю економічною сутністю з випуском
продукції, її продажем, тобто дані витрати можливо розглядати в якості періодичних
збитків кожного звітного періоду.
Залежно
від способів віднесення на собівартість окремих виробів виробничі витрати
поділяються на прямі та непрямі. Прямі – це витрати, які пов’язані з виробництвом
конкретних видів продукції й можуть бути прямо включені до їх собівартості.
Непрямі – це витрати, які носять загальний для виробництва декількох видів
продукції характер і включаються до їх собівартості непрямим шляхом, а за допомогою
спеціальних методів розподілу.
Для
прийняття управлінських рішень потрібно мати інформацію про очікувані витрати,
пов’язані з реалізацією цих рішень. Для одержання такої інформації витрати
можуть в основному розподілятись на витрати за економічними елементами, витрати
за калькуляційними статтями, умовно-постійні та умовно-змінні.
Економічні
елементи витрат – це економічно однорідні види витрат:
— 
матеріальні
витрати;
— 
витрати
на оплату праці;
— 
витрати
на соціальні заходи;
— 
амортизація
основних фондів та нематеріальних активів;
— 
інші
витрати.
Витрати,
що пов’язані з виробництвом продукції, групуються за наступними калькуляційними
статтями:
— 
сировина
та матеріали;
— 
покупні
напівфабрикати та комплектуючі, послуги виробничого характеру сторонніх
організацій та підприємств;
— 
паливо та
електроенергія на технологічні потреби;
— 
зворотні
відходи (віднімаються);
— 
основна
та додаткова заробітна плата;
— 
відрахування
на соціальні заходи;
— 
витрати
на утримання та експлуатацію обладнання;
— 
загально
виробничі витрати;
— 
втрати
від браку;
— 
інші
виробничі витрати;
— 
супутня
продукція.
При
прийнятті управлінських рішень і плануванні собівартості необхідно враховувати,
що не всі витрати ведуть себе однаково у зв’язку зі зростанням або зниженням
обсягу випуску продукції. Тому розроблена класифікація витрат на змінні та
постійні, яка знайшла практичне застосування при організації управлінського
обліку на підприємствах. Змінні витрати змінюються відповідно до змін обсягів
виробництва, безпосередньо пов’язані з процесом виготовлення продукції. Постійні
витрати пов’язані з управлінням основною діяльністю підприємства та збутом
продукції, їх зміна не пов’язана прямо із змінами обсягів виробництва.
В
поділі витрат на змінні та постійні закладене одне з важливих джерел зниження
собівартості продукції: при укрупненні виробництва постійні витрати не
змінюються, що і призводить до загального зменшення експлуатаційних витрат на
одиницю продукції.
Поділ
витрат на змінні та постійні базується на залежності рівня витрат від обсягу
виробничої діяльності. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно рівню
виробничої діяльності. Сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу
виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною (табл.
1).
Таблиця
1 Динаміка змінних витрат








Виробництво
(Q), од.
Сукупні
змінні витрати (VC), тис. грн.
Змінні
витрати на одиницю продукції (AVC), грн.



0
100
200


0
2000
4000


—
20,00
20,00





Змінні
витрати ростуть пропорційно до збільшення обсягів виробництва (рис. 1).
  VC                                               AVC
4000 
3000                                                 30
2000                                                 20
     0                                                  0
      Q                                                                                  Q
Рис.
1. Графіки змінних та середніх змінних витрат
Треба зазначити,
що величини змінних витрат в остаточному підсумку залежать не тільки від
обсягів виробництва, але й від економії матеріальних і трудових витрат у
результаті провадження раціоналізації виробництва й праці. Вплив останніх
приводить до того, що змінні витрати з ростом обсягів виробництва збільшуються
по-різному. На практиці виділяють три можливих випадки збільшення змінних
витрат: пропорційно обсягам виробництва, регресивно, випереджаючими темпами в
порівнянні зі зростанням виробництва.
Постійні
витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за певний
період часу. Динаміка постійних витрат показана на рис. 2, де видно, що сукупні
постійні витрати залишаються незмінними при збільшенні обсягів виробництва, а
постійні витрати на одиницю продукції зменшуються зі збільшенням обсягу
виробництва.
   FC
                                                    AFC 




4000
3000                                                  30
2000                                                  20
0                                                       0
      Q                                                                                   
 Q
Рис.
2. Графіки динаміки постійних витрат
В
цілях здійснення процесу контролю за діяльністю виробничих підрозділів, видатки
на виробництво класифікуються за місцем їх виникнення – центрами витрат.
Існує нерозривний
зв’язок між такими поняттями як «прибуток» і «економічні витрати». Прибуток підприємства
це різниця між сукупним доходом підприємства і його витратами.
Прибуток покриття
(Contribution margin) — це частина валового доходу від реалізації, що
залишилася після відрахування змінних витрат і чистого прибутку за даний період.
Важливо відзначити логічну послідовність у даному визначенні: прибуток покриття
використовується спочатку на покриття постійних витрат, і лише частина, що
залишилася, формує чистий прибуток даного підприємства. Якщо ж прибутку покриття
недостатньо для покриття постійних витрат, то, отже, підприємство зазнає збитків.
У випадку, коли прибуток покриття дорівнює постійним витратам, говорять, що
підприємство досягло рівня беззбитковості (Breake-even point).
Важливе значення
також має показник прибутку покриття на одиницю продукції
(Unit contribution margin). Ця величина є постійною. Після досягнення підприємством
крапки беззбитковості при реалізації додаткової одиниці продукції чистий
прибуток підприємства зросте на величину прибутку покриття на одиницю продукції.
1.3 Шляхи
зниження витрат на виробництво
Найважливішими
шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у
виробництві- трудових і матеріальних.
Так, значну
частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальними завданнями
є зниження трудомісткості продукції, рост продуктивності праці, скорочення
чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу. 
Зниження
трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різними
способами. Найбільш важливі з них — механізація й автоматизація виробництва,
розробка й застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна й
модернізація застарілого обладнання. Однак одні заходи щодо вдосконалювання
застосовуваної техніки й технології не дадуть належної віддачі без поліпшення
організації виробництва й праці. Нерідко підприємства, фірми купують або беруть
під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У
результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені
на придбання кошти не приносять очікуваного результату.
Важливе значення
для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка
робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів
праці й ін. 
Матеріальні
ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси
зрозуміле значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На
перший план тут виступає застосування ресурсосберігаючих технологічних
процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості й повсюдне застосування
вхідного контролю за якістю вхідної від постачальників сировини й матеріалів, комплектуючих
і напівфабрикатів. 
Скорочення
видатків по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого
використання цих фондів, максимального їхнього завантаження. 
На підприємствах
розглядаються також такі фактори зниження витрат на виробництво продукції, як
визначення й дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної
величини серії продукції, що запускається у виробництво, рішення питання про
те, провадити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або
комплектуючі вироби. 
Відомо, що чим
більше партія закуповуваної сировини, матеріалів, тим більше величина
середньорічного запасу й більше розмір витрат, пов’язаних зі складуванням цієї
сировини, матеріалів (орендна плата за складські приміщення, втрати при
тривалому зберіганні й ін.). Разом з тим придбання сировини й матеріалів великими
партіями має свої переваги. Знижуються видатки, пов’язані з розміщенням замовлення,
із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін.
Отже,
найважливішими шляхами зниження витрат на виробництво продукції є економія всіх
видів ресурсів, споживаних у виробництві, — трудових і матеріальних.
2. Аналіз
структури й динаміки витрат виробництва ВАТ «Севастопольський морський завод»
2.1
Характеристика підприємства
Тричі орденоносне
відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» засновано
23 червня 1783 року, як Севастопольське адміралтейство для забезпечення будівництва
та ремонту Військово-морського флоту Росії. Збудовані майстерні, закладена
кузня, введено в експлуатацію великий елінг, збудовані доки. На стапелях
Севастопольського адміралтейства закладені перші шхуни весельного флоту. У 1915
році побудовано перший в Свiтi підводний мінний загороджувач «Краб». Багато
років виконувалися роботи з ремонту та будівництву вiтрильникiв, а в подальшому
кораблів з металевими корпусами. З 21 грудня 1921 року підприємство почало
носити назву «Севастопольський морський завод». У післявоєнні роки підприємство
розпочало виробництво плавкранiв, товарів народного споживання, суднового
машинобудування. Однак судноремонт залишався основним видом діяльності підприємства
увесь час. В 1995 році розпочато процес приватизації підприємства через
проведення корпоратизації. Розпад СРСР призвів до неплатоспроможності замовників,
традиційно обслуговуємих підприємством. Вiдсутнiсть розвиненого ринку привела
до кризових явищ в економіці підприємства. З метою виходу з кризового стану підприємство
розпочало проведення реструктуризації з виділенням з складу ВАТ господарських
товариств у вигляді дочiрнiх підприємств, а в подальшому — товариств з
обмеженою вiдповідальнiстю. На 31.12.2006 року приватизацію ВАТ завершено. На
протязі 2008 процес об’єднання пiприємств практично закінчився.
Основними видами
діяльності підприємства є судноремонт та суднобудування. Однак, починаючи з
грудня 2008 року, внаслідок настання фінансово-економічної кризи в Україні, та
відмови банківських установ від кредитування суднобудівних замовлень
підприємства, фактично здійснюється тільки судноремонт.
Із зупинкою
суднобудівного виробництва, а отож і скороченням очікуваних доходів від
реалізації продукції, підприємство було вимушене переглянути організаційну
структуру, штатний розклад з метою оптимізації витрат в рамках стратегії
виживання. Починаючи з 1 грудня 2008 року, суднобудівне виробництво було повністю
зупинене, і працівники основного виробництва, а також підрозділів, що
забезпечують його, були відправлені в тимчасові відпустки (простій). У зв’язку
з тим, що ринок новобудованих суден не активізувався, 1 травня 2009 року,
підприємство затвердило нову організаційну структуру, до якої ввійшли тільки
підрозділи судноремонтного напрямку, а також інші підрозділі, життєво-необхідні
підприємству, але також з оптимізованою кількістю працівників – всього 215
чоловік.
В теперішній час,
на підприємстві проходить масове скорочення штатів, а також жорстка політика
економії та контролю витрат.
За останні три
роки підприємство закінчувало фінансовий рік зі збитками, основні фонди
підприємства зношені практично на 100 %, інвестиційні програми з модернізації
ОФ виконуються менш ніж на 10 %. Організація виробничого процесу знаходиться на
дуже низькому рівні, що, на мою думку, пов’язано в першу чергу з проведенням
кількох реорганізацій, а також низькою кваліфікацією середньої ланки
керівників. Такі ж самі проблеми й з іншими бізнес-процесами підприємства, але
наслідки не такі болючі, в розумінні розміру витрат, втрат та понадвитрат на
виробництво продукції.
На підприємстві
впроваджена система управлінського обліку та звітності, що базується на даних
бухгалтерського обліку та враховує специфіку підприємства й міжнародні
стандарти фінансової звітності. Планування діяльності та контроль здійснюються
по системі бюджетування.
витрата виробництво
2.2 Аналіз витрат
виробництва
У таблиці 2
наведена динаміка показників роботи підприємства ВАТ «Севастопольський морський
завод» за 2007-2008 роки, та план підприємства на 2009 рік. Окремо виділені
змінні та постійні витрати по підприємству, а також кожні з них розглянуті за
економічними елементами. Як видно з наведеної таблиці, діяльність підприємства
є збитковою в цілому, але маржинальний дохід є додатнім.
Розглянемо
структуру змінних витрат за допомогою таблиці 3. Питома вага змінних витрат
дуже велика, перевищує плановий (нормальний показник) на 15-20 %, питома вага кожного
елементу змінних витрат також є значною. Причиною такого «перевиконання»
бюджетних показників я вважаю низький контроль з боку виробничих служб за витрачанням
матеріалів під час виробництва, низька облікова дисципліна робить можливим
розкрадання, втрати та псування матеріальних цінностей.
На кожне замовлення,
що розміщується у виробництві планово-економічним відділом складається бюджет
замовлення. У цьому бюджеті докладно наводяться як кількісні так і вартісні
нормативи матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання
даного замовлення. Планування здійснюється на основі даних технічної,
комерційної, виробничої та служби персоналу. Для планування використовуються
дані вказаних служб, розраховані конкретно для цього замовлення, тому якість
планування не може бути причиною для значних відхилень, тим більше, що бюджет
замовлення узгоджується зі всіма керівниками служб і підписується ними. Приклад
бюджету замовлення наведено у таблиці 4. Причиною недодержування нормативів
бюджету може бути те, що після його затвердження, він передається на зберігання
у планово-економічний відділ і контроль за його виконанням також покладається
на ПЕВ. Дані про використання матеріалів у виробництві, кількість витрачених
трудових ресурсів та інші дані щодо виконання замовлення ПЕВ отримує тільки вже
по факту із бухгалтерської бази даних. Я вважаю, що дійсно ефективним
управління витратами може бути тільки тоді, коли контроль за ними здійснюється
в реальному часі, під час їх видачі та використанні у виробництві, а отже,
контроль та відповідальність за додержання плану витрат у виробництві мають
бути покладені на керівника виробничої служби.
  
  
Якщо аналізувати
по видах діяльності (суднобудування та судноремонт), добре видно, що судноремонт
приносить більший маржинальний дохід, ніж суднобудування, але обидва вони
приносять ще більше, що дозволяє утримувати підприємство на рівні
беззбитковості. Також напрямок суднобудування є перспективним, тому що в цілому
вантажообіг у світі має тенденцію до зростання завдяки глобалізації торгівлі,
та розташування виробничих потужностей в місцях з доступнішими ресурсами. Є й
ще один важливий позитивний момент у розвитку суднобудування. Це – соціальна
значущість наявності такого виробництва у регіоні, а саме створення робочих
місць, що дає змогу розвиватися регіону, наповнення державного та місцевого
бюджетів, тим більше, що підприємство Севастопольський морський завод є
містоутворюючим. Важливим фактором є й розташування у регіоні флоту України,
який рано чи пізно почне оновлювати склад військових кораблів. Тому підприємство
в умовах кризи, скорочуючи потужності, намагається зберігати суднобудівну
інфраструктуру, обладнання та золоте ядро кадрів, щоб мати змогу відновити цей
вид діяльності, коли це буде можливо.
  
Продовження
таблиці 4
  
Розглянемо склад
постійних витрат. В таблиці 5 наведені структура та абсолютні значення витрат
за економічними елементами, також обчислена питома вага кожного елементу витрат
у загальній сумі.
Бачимо, що
абсолютне значення постійних витрат поступово знижувалось. Це обумовлено тим,
що в період з 2007 по 2008 рік підприємство намагалося знижувати обсяг
постійних витрат, шляхом централізації виробництва, процесів матеріального та
фінансового забезпечення, управління. На кінець 2006 року підприємство мало
корпоративну структуру, яка нараховувала більше ніж 15 дочірніх підприємств,
які мали свого директора, бухгалтерію, фінансовий відділ, конструкторській
відділ, тощо. Ці підприємства вирішували свої виробничі завдання самі, на власний
розсуд. Корпорація не мала своєї єдиної політики щодо кредитування, закупівлі і
матеріально-технічного забезпечення.
Таблиця 5Аналіз
динаміки постійних витрат










































































2007
2008
2009 бюджет


Всього
Судно будування
Судно ремонт


Постійні витрати


матеріальні витрати, тис. грн.
(919,0)
(1 398,7)
(1 507,0)
(257,9)
(1 249,1)


матеріальні витрати, %
2,6
4,1
6,1
5,0
6,4


енергоресурси, тис. грн.
(4 010,0)
(4 444,0)
(5 061,5)
(1 139,8)
(3 921,7)


енергоресурси, %
11,2
13,2
20,6
22,1
20,2


послуги сторонніх організацій та інші грошові
витрати, тис. грн.
(4 925,0)
(3 274,7)
(3 088,5)
(269,6)
(2 818,9)


послуги сторонніх організацій та інші грошові
витрати, %
13,7
9,7
12,6
5,2
14,6


фонд оплати праці (з відрах.), тис. грн.
(22 900,0)
(21 613,3)
(12 506,4)
(2 779,2)
(9 727,2)


фонд оплати праці (з відрахуваннями), %
63,9
64,1
51,0
53,8
50,2


амортизація, тис. грн.
(3 077,0)
(3 010,7)
(2 371,3)
(714,8)
(1 656,6)


амортизація, %
8,6
8,9
9,7
13,8
4,6


Ітого:
(35 831,0)
(33 741,4)
(24 534,7)
(5 161,2)
(19 373,5)



В 2007 році
підприємство почало масштабну реорганізацію, а саме процес приєднання до
головного підприємства його дочірніх підприємств. Метою такої реорганізації
було скорочення витрат на невиробничій персонал, можливість залучати більш
дешеві кредити, отримувати більш дешеві матеріальні ресурси за рахунок
централізації закупівель. Також важливим моментом була низька керованість
дочірніми підприємствами, низький контроль за діями їх керівників, а де є
слабкий контроль, там є великий ризик зловживання та звичайної халатності.
Розглянемо кожен
з елементів окремо.
Матеріальні
витрати. Зростання суми матеріальних витрат обумовлено лише ростом цін на них.
До матеріальних витрат відносять матеріали на обслуговування обладнання, витрати
на утримання адміністративних підрозділів, тощо.
Енергоресурси. Загальна
кількість енергоспоживання постійно зменшується. Ріст абсолютного показника
обумовлений зростанням ціни на енергоресурси. На підприємстві проведено і далі
впроваджуються ряд засобів по зниженню та посиленню контролю за споживанням
енергії, також застосовуються організаційні міри. Скорочується загальна площа
виробничих та офісних приміщень шляхом концентрації виробництва та розміщення
персоналу більш компактно. Вважається, що витрати, питома вага яких у
загальному обсязі перевищує 15 %, повинні розглядатися і контролюватися в першу
чергу. На даному підприємстві заплановані такі заходи, як удосконалення системи
обліку споживання енергоресурсів, впровадження енергоменеджменту, що дозволило
б контролювати споживання в режимі реального часу, планувати навантаження та
коригувати виникаючі відхилення від норми.
Послуги сторонніх
організацій та інші грошові витрати. В цю статтю входять і оплата ремонтним
організаціям за ремонт ОФ, страхування ОФ, оформлення всіх необхідних дозволів
та паспортизація гідроспоруд, і оплата відряджень, оплата консультаційним
організаціям та послуг нотаріусів, оплата послуг банків, зв’язку, орендна плата
і т. д.
Амортизація. Для
зниження амортизації підприємство консервує незадіяні в виробничому процесі
потужності.
Фонд оплати
праці. Цей елемент заслуговує на основну увагу, коли аналізуються постійні
витрати. З реорганізацією підприємства оптимізується кількість допоміжних
працівників а також адміністративного персоналу. В кінці 2008 року реорганізація
майже завершена, тож у 2009 році витрати на оплату праці зменшуються на 30 %.
Операційні податки
також є постійними витратами підприємства і складаються в основному з податку
на землю, орендної плати за землю а також комунального податку. Вони мають всі
ознаки постійних витрат. Збільшення суми податків в порівнянні з 2007 роком
можна пояснити тим, що Законом України «Про бюджет на 2008 рік» та аналогічним
документом на 2009 рік підприємствам суднобудівної промисловості відмінено
пільгу по земельному податку.
Фінансові витрати
хоча і не є постійними чи змінними, але вони є значними для підприємства і
також приймають участь у формуванні повної собівартості. Вони є реальними
витратами, на які дуже складно впливати, коли підприємство не має своїх
оборотних коштів. Значне збільшення фінансових витрат пов’язано з тим, що у
2008 році виконувалось суднобудівне замовлення, джерелом фінансування якого
були виключно кредитні ресурси.
Висновки та
пропозиції
В цій роботі було
розглянуто склад та динаміку витрат підприємства ВАТ «Севастопольський морський
завод». В процесі аналізу були названі основні проблеми підприємства та методи
впливу, які воно застосовує до їх вирішення.
Розглянуті в
роботі питання й проблеми дозволяють зробити висновок, що фактор витрат не
тільки немаловажний, але й багато в чому є визначальним у стратегії фірми, її
гнучкості в умовах ринкової економіки.
Щодо розглянутого
підприємства, то маючи контракти із замовниками з цінами вище, ніж у основних
конкурентів, воно при цьому працює збитково. Тому питання витрат тут
розглядається безперервно і є одним з основних в управлінській діяльності. Але
не тільки управлінський персонал повинен перейматися величиною витрат.
Необхідно впроваджувати на підприємстві СИСТЕМУ в якій будуть задіяні керівники
всіх ланок та функціональних центрів.
Висновки
ВАТ «Севастопольський
морський завод» перебуває в незадовільному фінансовому становищі, що характеризується:
Ø 
зменшенням
обсягів виробництва;
Ø 
за
аналізований період підприємство працює зі значними збитками;
Ø 
не має стабільного
портфелю замовлень;
Ø 
має
високий рівень витрат.
Основними
причинами, що вплинули на результати діяльності підприємства:
q 
неефективна
організаційна структура підприємства, що існувала до 2007 року;
q 
неефективне
керування підприємством під час проведення реорганізації;
q 
неефективна
робота комерційної служби по укладанню довгострокових договоррів з великими суднохідними
компаніями;
q 
зменшився
обсяг ринку суднобудування та судноремонту;
q 
неефективна
робота менеджменту по впровадженню системи управління витратами;
q 
низький
рівень організації виробництва, високий рівень непродуктивних втрат.
Пропозиції:
З метою збільшення обсягу виробництва й зниженню
витрат підприємству необхідно:
1. 
удосконалити
систему внутрігосподарчого обліку, автоматизувати процеси закупівлі,
зберігання, видачі, просування матеріальних ресурсів підприємства;
2. 
вжити
заходів до якнайшвидшого стягнення дебіторської заборгованості й недопущення її
утворення надалі;
3. 
точно
стежити за виробничим процесом й не допускати перевитрати сировини;
4. 
не
допускати простої на виробництві;
5. 
продовжити
оптимізацію чисельності допоміжного та адміністративного персоналу;
6. 
до
мінімуму скоротити невиробничі втрати сировини;
7. 
розглянути
можливість збільшення доходів від не основних видів діяльності, зокрема від
здачі в оренду площ та обладнання, що не приймає участі у виробничому процесі;
8. 
удосконалювати
систему планування витрат з метою зниження собівартості й підвищення
ефективності використання коштів.
Список
використаної літератури та інших джерел
1) 
Про
оподаткування прибутку підприємств: Закон України. від 22.05.1997, № 283/97-ВР.
2) 
Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від
16.07.1999 // Урядовий кур’єр від 1.09.99р., № 162
3) 
Методичні
рекомендації по формуванню собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості.
Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України 02.02.2001
року, № 47
4) 
Голов С.
Ф. Управленческий бухгалтерський учет. – К.: СКАРБИ, 1999. 375с.
5) 
Голов С.
Ф. Управлінський облік: Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.
6) 
Друри К.
Введение в управленческий и производственній учт / Пер. с англ. – М.: Аудит,
ЮНИТИ, 1998. – 560 с.
7) 
Економіка
підприємства: Підручник/ За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге перероб.
Та доп. – К.: КНТЕУ, 2000. – 528 с.
8) 
Николаева
С. А. Особенности учета затрат в условиях рінка: Система «директ-костинг»:
Теория и практика. – М.: Финансі и статистика, 1993. – 128 с.
9) 
І. О.
Чаюн, Г. М. Богославець, Н. С. Довгаль, Л. Л. Стасюк, І. Ю. Бондар; за заг. ред.
проф. Н. М. Ушакової. Економіка підприємства. Підручник – К.: Київ. нац.
торг.-екон. Ун-т, 2005. – 569 с.
10)  Астапова Е. “Как быстро подсчитать
издержки производства”, Деловые связи, 1993г.,№1, с. 50-60
11)  Безруких П.С. Особенности
бухгалтерского отчета за 1997 год. Главбух, 1998, № 2, с. 8-15.
12)  Безруких П.С. Состав и учет издержек
производства и обращения. В помощь бухгалтеру. Положение о составе затрат,
комментарии. — М.: ФБК, 1996. — 224 с.
13)  Безуглов А. “Призрак банкротства
бродит по России”, Деловой мир, 1995г, № 2
14)  Ветров А. Ал. Операционный аудит —
анализ./ Под ред. акад. А. Ан. Ветрова. — М.: Перспектива, 1996. — 127 с.
15)  Гальперин В. М. и др.
«Микроэкономика». 1998г.
16)  Грузинов В. П., Грибов В. Д.
«Экономика предприятия» 1997г.
17)  Добровенский В. “Как оценить
доходность предприятия ?”, Экономика и жизнь, 1995г. № 35, с.37
18)  К.Р. Макконеля, С.Л. Брю,
“Экономикс”, Таллин, 1993г.
19)  Липатова Н. “Прогнозирование
прибыли”, Финансы, 1995г., №2, с.19
20)  Луговой В.А. Учет затрат на
производство и реализацию продукции (работ, услуг ): Методика и практикум. —
М.: Финансы и статистика, 1995. — 144 с. — (Библиотека бухгалтера).
21)  Луговой В.А. Учет основных средств,
нематериальных активов, долгосрочных инвестиций: Методика и практикум. – М.:
Финансы и статистика, 1995. – 176 с. – (Библиотека бухгалтера).
22)  Макарьева В.И. Комментарий к
Положению о составе затрат по производству и реализации продукции ( работ,
услуг ), включаемых в себестоимость продукции ( работ, услуг ), и о порядке
формирования финансовых результатов. учитываемых при налогообложении прибыли. —
М.: Финансы и статистика, 1993. — 64 с.
23)  Макарьева В.И. Практическое пособие
по бухгалтерскому учету и отчетности перед налоговыми органами ( с учетом
последних изменений и дополнений ). — М.: Налоговый вестник, 1997. — 256 с.
24)  Моляков Д. С. Финансы предприятий
отраслей народного хозяйства. Учебное пособие. — М.: Финансы и статистика,
1996. — 176 с.
25)  Нидлз Б., Андерсон Х., Колдуэлл Д. Принципы
бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 496 с.
26)  Стоянова Е. “Анализ потребности в
оборотных средствах”, Бух. учет, 1994г. №3
27)  Федотова М., “Как оценить финансовую
устойчивость предприятия?”, Финансы, 1995г., № 6, с. 13-16
28)  Э Дж. Долан, Д.Е. Линдсей,
“Микроэкономика”, Санкт-Петербург, 1994г.
29)  В.Я. Горфинкель, проф. Е.М.
Купрякова. «Экономика предприятия»: — Москва, изд-во «ЮНИТИ», 1996. 
30)  А.В. Мутнян, И.М. Оконников,
Е.А. Пантелеев «Микроэкономика», книга 1:- Ижевск, изд-во «странник», 1993 
31)  О.Ю. Мамедов. «Современная
экономика»: — Ростов-на-Дону, изд-во «Феникс», 1997. 
32)  В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова.
«Экономика и статистика фирм»: — Москва, изд-во «Финансы и статистика», 1997 
33)  И.К. Салимжанов. «Цены и
ценообразование», Москва, изд-во ЗАО «Финстатинформ» — ЗАО «КноРус», 1999 
34)  Т.П. Карпова «Управленческий
учёт». — Москва, изд-во «Аудит», 1998 
35)  А.В. Сидорович «Курс
экономической теории».: — Москва, изд-во «ДИС», 1997 
36)  Е.И. Бородина «Финансы
предприятий»: — Москва, изд-во «ЮНИТИ», 1995.