Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи методики формування
загально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання в
загальноосвітній школі
1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми
формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів
1.2 Педагогічна сутність проблеми формування і
розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченні
розділу «Електротехнічні роботи»
					







2. Розробка занять в сфері контролю знань і
вмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладання
розділу «Електротехнічні роботи»
2.1 Планування занять з трудового навчання
2.2 Проведення педагогічного експерименту

Висновки
Список використаної літератури


Вступ
Актуальність.
Перехід України до нової демократичної системи та пов’язані з цим політичні й
соціально-економічні перетворення зумовлюють необхідність відповідних змін у
системі освіти. Для цієї галузі характерна особлива сфера практики. З одного
боку, в ній здійснюється відтворення накопичених знань у минулому, з іншого –
визначається напрямок майбутньої життєдіяльності як окремої людини, так і
всього суспільства в цілому. Тобто, система освіти має подвійну спрямованість у
часі – як у минуле, так і в майбутнє. Ситуація, яка склалася сьогодні в освіті,
дає змогу стверджувати, що вона більше орієнтована на минулий досвід, а це є
причиною розриву між швидкими темпами життя й інститутом освіти. Зокрема,
трудова підготовка школярів не на належному рівні відбиває потреби ринку праці,
не пристосована до соціальних, економічних та культурних змін у структурі суспільства.
Згідно з
Державними стандартами освітньої галузі “Технології” програма з трудового
навчання повинна вирішувати такі завдання: 
— створення
оптимальних умов для розвитку особистості кожного учня шляхом залучення їх до
різних видів трудової діяльності, які відповідають їхнім національно-етичним,
соціально-економічним, статевим, віковим та психофізичним особливостям;
 — забезпечення
належного рівня загальнотрудової підготовки з урахуванням особливостей праці в
умовах різних форм власності й конкуренції на ринку праці; 
— формування
досвіду емоційно-цілісних відносин і розвиток таких якостей особистості як:
творчість, працьовитість, підприємливість, самостійність, відповідальність,
кмітливість, ініціативність, чесність, порядність тощо; 
Одним з важливих
розділів предмета “Трудове навчання” є “Електротехнічні роботи”. Важливий він
тим, що науково-технічний прогрес сприяє швидкому розвитку електротехнічної
галузі, створюються нові, більш досконалі електричні прилади та машини. Діти
постійно користуються побутовою технікою, приладами, оперують різноманітними
електричними поняттями, такими як: “струм”, “напруга”, “провідник”, “ізолятор”
тощо. Тому виникає нагальна потреба у формуванні в учнів електротехнічних
понять та умінь під час вивчення розділу “Електротехнічні роботи”.
Об’єкт — процес трудового навчання
учнів у загальноосвітній школі.
Предмет — зміст та методика
електротехнічної підготовки учнів 6 класів загальноосвітньої школи у процесі
трудового навчання. 
Мета — теоретично обґрунтувати,
розробити й експериментально перевірити зміст та методику електротехнічної
підготовки учнів 6 класів у процесі трудового навчання.
Відповідно до
об’єкта предмета та мети дослідження передбачено вирішення таких завдань:
— проаналізувати
стан проблеми формування електротехнічних знань та вмінь учнів з урахуванням
нових завдань реформування сучасної школи України;
-дослідити
принципи відбору та структурування обсягу електротехнічних знань та вмінь,
необхідних учням 6 класів;
— теоретично
обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування
електротехнічних понять, умінь, навичок в учнів 6 класів загальноосвітньої
школи.
Для розв’язування
визначених завдань використовуватиметься комплекс методів дослідження:
– 
теоретичних:
аналіз психолого-педагогічних та науково-методичних праць з теми дослідження,
офіційних і нормативних документів, навчальних програм, підручників,
посібників;
– 
емпіричних:
педагогічне спостереження.
Базою дослідження – загальноосвітня школа I-III ступеню № 20
м. Хмельницького.
1. Теоретичні основи методики формування
загально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання в
загальноосвітній школі
1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми
формування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів
Аналіз
літературних джерел виконується з метою, детального огляду, авторів які
пропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загально-трудових
умінь і навичок в учнів 6 класів в процесі трудового навчання. Так, В.І.
Андріяшин говорить що в 6 класах доцільно проводити розпочату в початкових
класах роботу саме по формуванню і розвитку в учнів загально-трудових умінь і
навичок, при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тим
ефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичних
вмінь і навичок учнів з молодших класів [7, с. 40]. Він стверджує, що формуючи
в учнів загально-трудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях
необхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості,
доступності, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою,
міцності засвоєння знань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання і
розвитку, свідомості і активності, наочності, а також індивідуального підходу.
Неабияке значення в формування загально-трудових вмінь і навичок учнів автор
відводить вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового
повторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.
Багато цікавого
методичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвитку загально-трудових
умінь і навичок учнів при вивченні профілю “Електротехнічні роботи” можна
знайти в журналах “Школа и производство”, “Трудова підготовка в закладах
освіти”, “Педагогіка і психологія”, “Освіта”. Так, наприклад, В.І. Гусєв [13,
с. 267] подає методичні рекомендації по проведенню занять і пропонує свою
методику формування та розвитку загально-трудових умінь та навичок
безпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на єдності і
взаємозв’язку трудового навчання і суспільно-корисної праці, згідно якої
основне місце на занятті займає практична діяльність учнів.
А.А. Алфьоров,
Н.В. Виноградов, в методичному посібнику подали основні питання методики
трудового навчання, загальні для різних напрямків трудової підготовки учнів,
виклали особливості методики проведення занять по окремих розділах програми [3,
с. 25]. Автор також уточнив суть понять “вміння”, “навички” та висвітлили
загальні закономірності формування змісту цих понять, встановили роль загально-трудових
понять в трудовій підготовці учнів, подали рекомендації щодо сформованості
загально-трудових вмінь і навичок при вивченні основних тем програми.
Заслуговує на
увагу і методика формування трудових умінь і навичок В.І. Качнєва [4, с. 38-42].
В методичному посібнику він розкрив психолого-педагогічні передумови формування
загально-трудових вмінь і навичок, висвітлив систему політехнічної освіти в
процесі формування загально-трудових вмінь і навичок, а також методи їх
формування.
Автор стверджує,
що найсприятливіші передумови формування загально-трудових вмінь і навичок
створюються в ході виконання вправ та практичних робіт, зміст яких він поділяє
в наступному порядку: графічні роботи; планування роботи; виконання операцій;
контроль якості.
Проведений
аналіз досліджень вчених педагогів, а також передовий педагогічний досвід
показують, що вивчення учнями 6 класів потребує спеціальної організації
навчального процесу, яка включає практичні і теоретичні заняття, екскурсії.


1.2 Педагогічна сутність проблеми формування і
розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченні розділу
«Електротехнічні роботи»
Згідно з
“Стандартами загальної середньої освіти” трудова підготовка повинна вирішувати
низку завдань навчально-виховного процесу, а саме [6]:
— формування в
учнів політехнічного світогляду;
— здійснення
трудового виховання;
— поєднання
навчання з продуктивною працею;
— формування
творчого ставлення до праці;
— ознайомлення
учнів з виробництвом та їх професійне самовизначення.
Оскільки монтаж
електросхем, ремонт та налагодження електричних пристроїв потребує підвищеної
уваги, наполегливості під час роботи, електротехнічні роботи формують культуру
праці, моральні якості, риси характеру [1, с. 519].
Під час
лабораторного практикуму учні застосовують ряд політехнічних вмінь, таких, як
вимірювання, планування, контроль, розвивають дослідницькі якості та
здійснюють, як таке, трудове навчання.
Більш того, на
заняттях з електротехнічних робіт можна простежити зв’язок з багатьма науками:
фізикою, хімією, біологією, кресленням.
Під час вивчення
побутових приладів учнів знайомлять з фізичними та хімічними властивостями
матеріалів, що входять до будови цих приладів. Чому саме ті, а не інші
матеріали використовуються при виготовленні осердь трансформаторів, плавких
вставок та інших пристроїв? При відповіді на це запитання проявляються
міжпредметні зв’язки з фізикою та хімією.
Зв’язок з
біологією проявляється у правильному плануванні праці людини.
При складанні
електричних і монтажних схем учні оволодівають прийомами складання креслень [3,
с. 25].
Але найбільш
органічно електротехнічні роботи вписуються у трудове навчання. На уроках
фізики, хімії та інших предметів виробничі процеси та явища використовуються
для демонстрації практичного застосування того чи іншого природничо-наукового
закону. На уроках праці виробничі процеси вивчають у різних аспектах,
комплексно, тобто одночасно з кількома природничими науками, що дає поглиблені
знання з основ виробництва, допомагає виробити практичні вміння та навички,
необхідні для праці в різних галузях. Крім того, розкриваються закономірності
самої праці [7, с. 40].
Звичайно,
виникають певні складнощі, пов’язані з тим, що учні ще не знайомі з основами
наук і починають вивчати зазначений розділ раніше, ніж фізику, хімію, креслення
та інші предмети. Тому при викладі матеріалу треба спиратись на досвід учнів з
використання побутових електроприладів, та знання, які отримані на уроках з
природознавства. Але при цьому не можна опускатись до побутового рівня. Не
можна трактувати поняття спрощено. У кожному конкретному випадку потрібно
знаходити можливість формувати поняття відповідно до наукових основ предмета.
Коли ж нема потреби у формуванні визначення того чи іншого поняття і в той же
час без нього не обійтись, тоді можна оперувати поняттям, не розкриваючи його
суті, та підсилювати його конкретними прикладами. 
Дослідження
показали, що засвоєнню електротехнічних понять сприяє використання методу
фізичних моделей та аналогій, який досконало розроблений вченими-педагогами
(В.І. Качнєв [4], М.П. Маминін [5], М.Н Делік [2] та ін.).
Але слід
пам’ятати, що будь-який умовивід за аналогією завжди вужчий та бідніший, ніж
оригінал. Тому потрібно слідкувати за тим, щоб в учнів не сформувалось хибне
враження про модельовані об’єкти.
Відсутність
продуктивної праці в курсі електротехнічних робіт буде доти, доки в школі вони
мають навчальний характер. Тобто учні вивчають марки проводів, їх з’єднання та
окінцьовування; монтують прості електричні кола на навчальних стендах та
демонструють їх тощо. На наступному занятті все повторюється. Звичайно, мало
користі від такої праці. Більш того учні швидко втрачають інтерес до вивчення
цього розділу.
Зовсім інша
ситуація утворюється тоді, коли електротехнічні роботи пов’язуються з
електрифікацією певних виробів, що мають суспільно корисний характер. Це можуть
бути електрифіковані іграшки для дитячих садків (світлофор, кран з
електромагнітним захватом, електромолот), навчальні макети (стенди перевірки
знань, пробник), моделі (телеграф, автомобіль з електромотором, світильник і
таке ін.), ігри (автомобільна траса, залізнична колія) тощо.
При такому
підході електротехнічні роботи ув’язуються з іншими розділами програми, що
забезпечує продуктивний характер діяльності. Крім того, створюються сприятливі
умови для прояву самостійності учнів, бо при виготовленні того чи іншого виробу
вони можуть запропонувати свою конструкцію, форму, оздоблення тощо, а це в свою
чергу підвищує ініціативу, розвиває логічне мислення школяра, створює атмосферу
емоційного підйому.
Важлива роль у
структурі електротехнічної підготовки учнів належить формуванню умінь та
навичок, адже саме на заняттях учні повинні не тільки оволодіти системою знань,
але виробити попередню трудову вправність, “втягнутись” у процес праці.
Основна проблема
полягає в тому, щоб знайти шляхи, засоби та методи, які б дали змогу підвищити
рівень умінь учнів та скоротити час, необхідний для формування їх, адже час,
відведений за програмою на їх формування, досить обмежений. При досить коротких
термінах важко досягти суттєвих результатів, тому доводиться констатувати, що в
кінці занять у майстернях не всі учні оволодівають основними технологічними
операціями, недосконало користуються інструментом. Тобто, знання, навички й
уміння не перебувають у постійному взаємозв’язку і взаємодії.
Тому забезпечення
взаємозв’язку між знаннями, уміннями і навичками повинен виявляється в тому,
щоб навички й уміння виробляються на основі знань, адже навички є необхідною
умовою швидкого виконання дій, а збагачення знаннями й уміннями сприяє
удосконаленню навичок, які в свою чергу необхідні для подальшого успішного
набуття знань.
Найкраще це
правило втілюється під час лабораторно-практичних робіт, адже уміння та навички
не можуть бути сформовані без практичних дій людини, без вправ на закріплення
окремих операцій. Крім того, в процесі виконання лабораторно-практичних робіт
учні оволодівають цілим колом політехнічних знань і умінь, вчаться аналізувати
та оцінювати результати дослідів, коротко і чітко формулювати протоколи робіт.
Дослідницька
робота справляє великий вплив на розвиток в учнів: наочно-образного мислення;
самостійності мислення, пам’яті, пізнавальної зацікавленості; волі, вміння
долати труднощі, творчо використовувати свої знання.
Ураховуючи
значення, яке відіграють лабораторно-практичні роботи електротехнічній
підготовці, доцільно зупинитися на їх застосування у навчальному процесі. У
науковій літературі, виділяють кілька форм їх проведення: фронтальну, бригадну
(ланкову) та індивідуальну.
Дослідження,
проведені П.М. Борко, А.О. Івановим, В.М. Мадзігоном, В.О. Перовим, В.О.
Поляковим, Д.О. Тхоржевським, М.О. Ушаковим та іншими вченими, вказують на те,
що лабораторно-практичні роботи доцільно проводити у формі практикумів.
Особливо
ефективно використовувати практикуми при навчанні учнів за електротехнічним
профілем. Отже, лабораторно-практичні роботи слід виконувати бригадами
(ланками). Кількість учнів у бригаді визначається вчителем залежно від
кількості робочих місць. Спостереження показують, що під безпосереднім
керівництвом вчителя слабкі учні в “слабких” бригадах досягнуть значно більших
успіхів, аніж у тому випадку, коли вони працюють у бригадах сильного складу [7,
с. 40].
Вчитель повинен
слідкувати за тим, щоб робота у бригадах розподілялась рівномірно між усіма її
членами, тобто, щоб усі учні набули умінь монтажу, складання схем, машин,
апаратів, проведення вимірювань і т.д. Для цього необхідно, щоб роботи, які
виконують учні, чергувалися. Якщо один учень складає схему, а інший йому
допомагає і перевіряє її, то іншого разу необхідно, щоб складання схеми
виконував другий учень і т.д.
Ефективність
проведення лабораторно-практичних робіт залежить від того, як проведено
інструктаж. Він може бути словесним, у вигляді інструкційних карт та
контрольних завдань.
При фронтальній
формі лабораторно-практичні роботи можна виконувати за усними вказівками
вчителя. Якщо роботи виконуються у формі практикумів, то вчитель у вступній
бесіді дає загальне уявлення про зміст усіх робіт з даної теми. У процесі
виконання робіт вчитель дає роз’яснення кожній бригаді окремо. Це вимагає
значного напруження з боку вчителя, але ця робота буде значно полегшена, якщо
для кожної роботи буде розроблено письмову інструкцію, якою і керуються учні.
Застосування
інструкційних карт при проведенні робіт сприяє вихованню в учнів самостійності
та відповідальності. Письмові інструкції повинні розкривати будову приладів,
мету та послідовність виконання роботи. Дана інструкція повинна бути невеликою
за обсягом – до 1,5 сторінки і містити лише необхідні відомості. Слід
наголосити, що використання карт, у яких докладно викладений хід роботи,
методично не завжди є доцільним, оскільки учні, виконуючи завдання, схильні
виконувати роботу механічно, не замислюючись над тим, що роблять.
Щоб дії учнів під
час практичної роботи були свідомими й цілеспрямованими, мають бути розроблені
вимоги до якості виробу. В міру того, як в учнів накопичується практичний
досвід, вимоги до виробу зростають. Не зайвим буде й введення нормування
практичних завдань. Введення норм часу на виріб підвищує його якість, зменшує
непродуктивні затрати навчального часу, допомагає найбільш повно
використовувати обладнання майстерні, привчає учнів працювати в потрібному
темпі.
Потрібно виважено
встановити норми часу, адже в учня, який постійно стикається із завищеними
нормами, інтерес до виготовлення самого об’єкта праці відходить на другий план,
тоді правильно організоване нормування підвищує його зацікавленість у тому, щоб
у стисліші строки виконати поставлене завдання.
Усі робочі
операції здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій
вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому
оволодіти тією або іншою трудовою дією – це значить засвоїти спосіб поводження
з тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується дана дія.
Розрізняють два
ступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь характеризується
невпевненим і сповільненим виконанням дій зі свідомим контролем кожного її
елемента. Такий ступінь засвоєння дії дістав назву уміння. Наприклад, коли
учень засвоїв правильне робоче положення. Існує стільки умінь, скільки є різних
конкретних видів трудових дій.
Уміння в процесі
навчання удосконалюється, досягаючи свого вищого ступеня, який дає змогу
виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з контролем не за процесом її
виконання, а за наслідками. Вищий ступінь засвоєння дії одержав назву навички.
Отже, вміння і
навички характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій. Характерною
особливістю трудових дій є те, що їм завжди передує думка: перш ніж практично здійснити
ту чи іншу трудову дію, людина здійснює її у думці, створює уявлення (образ)
цієї дії, намічає програму її виконання. І тільки після цього, орієнтуючись
уявленням про дію, її суб’єктивним образом, вона виконує дію практично.
За своїм змістом
образ дії є складним психомоторним утворенням, до складу якого входять і
програмна, і процесуальна сторони трудової дії. В образі дії відображаються
мотив, мета, способи виконання дії, а також уявлення кінцевого результату.
Отже, образ дії має величезне значення в її здійсненні. Від ступеня точності і
повноти його в основному залежить ефективність дії[5, с. 168].
Наявність
встановлених виробничою практикою способів дій, з одного боку, а з другого –
випередження людиною практичного виконання дії уявним його здійсненням
визначають процес навчання трудових дій.
Справді, якщо
способи дій існують в уже відпрацьованому вигляді і якщо всяка дія повинна
здійснюватися спочатку в уяві то, отже, і навчання трудових дій слід починати
зі створення в учнів уявлень (образів) цих дій і способів їх виконання. Для
цього навчальною практикою вироблені і відповідні методи. Найефективнішим з них
є розповідь, пояснення і показ (демонстрування). За допомогою розповіді,
пояснення і показу вчитель ознайомлює учнів із зовнішньою картиною засвоєння
дій: з її конструкцією, з послідовністю і характером виконання кожного руху, що
входить до складу даної дії, а також доводить до відома учнів той кінцевий
результат, до якого мусить привести виконання дії.
На основі цієї
інформації в учнів і створюється образ дії, за яким відбувається і виконання, і
контроль, і керування нею. В цьому полягає виключно важлива роль пояснення і
показу. Отже, з розповіді, пояснення і показу починається навчання трудових
дій, а з формування образу дії – засвоєння цих дій. Цілеспрямоване і
систематичне навчання, що здійснюється за допомогою розповіді, пояснення і
показу, значно зменшує час і витрату сил на оволодіння дією. Але треба
зауважити, що використання розповіді і пояснення без показу або, навпаки,
показу без розповіді і пояснення не дає потрібних наслідків, тому що навчаючі
можливості кожного з цих методів обмежені. Розповідь і пояснення, як словесні
методи навчання, взагалі спроможні навчати тільки тоді, коли кожне слово, яке
сприймають учні, буде відтворювати у них відповідне уявлення про предметну
основу цього слова. Якщо ж учні ніколи не сприймали відповідних предметів або
явищ і не мають уявлення про них, то вони не зрозуміють слів учителя, їм
обов’язково треба одночасно з розповіддю показувати предмети і явища, про які
йде мова. На цю залежність мови від її предметної основи неодноразово вказував
видатний учений-фізіолог І. П. Павлов. Називаючи мову другою
сигнальною системою, а предмети і явища першою, він говорив: «Треба пам’ятати,
що друга сигнальна система має значення через першу сигнальну систему і в
зв’язку з останньою, а якщо вона відривається від першої сигнальної системи, то
ви будете пустомелею…». Ефективне використання другої сигнальної системи
можливе до тих пір, поки вона постійно і правильно співвідноситься з першою
сигнальною системою, тобто з найближчим провідником дійсності”.
Це значить, що
розповідь про нові трудові дії, назва нових способів і інструментів, потрібних
для виконання цих дій, не будуть зрозумілими для учнів без одночасного показу.
Проте одного
показу без пояснення також не досить. Він не спроможний розкрити учням суть
дії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім цього, з досвіду відомо, що
учні не завжди самі звернуть увагу на основні сторони і моменти дії, яку
спостерігають. Захоплюючись її зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, і
цікавіша, вони не помічають суттєвих особливостей цієї дії.
Отже, тільки в
поєднання, доповнюючи один одного, вказані методи навчання можуть бути надійним
засобом формування образу дії.


2. Розробка занять в сфері контролю знань і
вмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладання
розділу «Електротехнічні роботи»
2.1 Планування занять з трудового навчання




























№
з/п


Тема


Практична робота


ДЗ §


Ключові слова




1


 Поняття про квартирну освітлювальну
мережу. Види побутових електроприладів.


Пр. робота: Складання принципової схеми освітлювальної мережі


23

Коротке замикання, мережа електричного струму,
електричний запобіжник, перевантаження, плавка вставка, автоматичний
запобіжник, паспортні дані, електричний лічильник, принципова електрична
схема.



2


Призначення електролічильника. 
Будова електричної лампи
розжарювання.


Пр. робота: Розрахунок вартості спожитої електроенергії.


24

Електролічильник, лампа розжарювання, тугоплавкий
метал, вольфрамова нитка, люмінесцентний, газова суміш, траверс, цоколь.



3

Правила та прийоми перевірки освітлювальної мережі й побутових електроприладів. Перевірка справності елементів освітлювальної мережі.

Пр. робота: Ознайомлення з будовою освітлювальних приладів, перевірка
справності їх елементів


25

Індикатор, пробник, щуп, справність, електромонтер.



4


Особливості ремонту електроарматури
Тематична атестація


Пр. робота: Заміна шнурів, вилок, побутових
електроприладів.


26

Обтискач, струмопровідні жили, зрощування проводів.




Розділ:
Електротехнічні роботи
Тема заняття:
Поняття про квартирну освітлювальну мережу. Види побутових електроприладів.
Мета: сформувати поняття учнів про квартирну освітлювальну
мережу та її особливості; розширити знання про види побутових електроприладів,
їх будову; розвивати вміння складати принципову схему освітлювальної мережі;
виховувати чіткість і акуратність під час виконання практичної роботи.
Обладнання,
матеріали, інструменти: плакат, роздатковий матеріал, зразки.
Хід заняття:
І.Організація
класу.
ІІ. Вступний
етап:
1. 
Актуалізація
чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Які відомі
тобі побутові прилади працюють за рахунок споживання електричної енергії?
2. Назви побутові
електроприлади, в яких електрична енергія перетворюється у світлову, теплову,
механічну.
3. Для чого
призначена електротехнічна арматура?
4. Чому необхідно
економити електричну енергію?
2. Мотивація
навчальної діяльності учнів.
Кожен майбутній
господар повинен мати поняття про те з яких побутових електроприладів може
складатися квартирна освітлювальна мережа, як можна захистити її від
перевантажень. Саме ці питання ми будемо вивчати сьогодні і навчимося складати
принципову схему квартирної освітлювальної мережі.
3. Повідомлення
теми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основна
частина:
1. Вивчення
нового матеріалу.
1.1. 
розміщення
електротехнічних пристроїв.
Освітлювальні прилади в кімнатах повинні бути розміщені з
урахуванням їхнього призначення, видів виконуваних робіт. Так, неправильне
розміщення освітлювальних приладів псує зір, негативно впливає на нервову
систему, створює інші несприятливі умови. Наприклад, у передпокої, крім лампи
під стелею, обов’язково повинна бути невеличка настінна лампа — бра, краще над
столиком, де стоїть дзеркало. Житлова кімната, як правило, освітлюється
центральною стельовою люстрою. У цьому разі доцільно дві третини або половину
світла спрямовувати вгору, щоб рівномірно освітлювався весь інтер’єр.
У дитячій кімнаті напрям штучного освітлення має відповідати
напряму денного сонячного світла.
Кухню краще освітлювати кількома світильниками, розміщеними
вздовж робочого стола. Над обіднім столом можна прилаштувати бра або підвісний
світильник. Не варто на кухні влаштовувати лампи денного світла, оскільки воно
спотворює колір продуктів.
Підбираючи лампочку, необхідно знати, що за нормою на один
квадратний метр площі має припадати 15 Вт потужності електролампочки.
Поверхня стола повинна освітлюватись зосередженим світлом.
Світло має падати на стіл спереду або зліва і бути не занадто яскравим.
Вистачить лампочки потужністю 40…60 Вт. Ставити лампу треба на відстані
40…50 см від поверхні стола. Тому зручне настінне бра, влаштоване над столом.
Ще краще, якщо світильник закріпити на шарнірі.
Крім настільної (чи настінної) лампи, не завадить увімкнути
також загальне освітлення кімнати. У цьому разі світло розподілятиметься
рівномірно, менше напружуватимуться очі.
2.1 
Правила
виконання монтажних робіт квартирної електромережі.
Для виконання електромонтажних робіт в першу чергу необхідно
ознайомитися з особливостями будівельних приміщень, їх призначенням,
температурним і повітряним режимами. Вологі стіни можуть стати провідниками
електричного струму. Тому не дозволяється встановлювати розетки, вимикачі у
ванних кімнатах. Їх монтують зовні цієї кімнати. Світильники в подібних
приміщеннях повинні мати особливу, герметичну, вологонепроникну конструкцію.
Для упередження ураження електричним струмом забороняється
також монтувати електричну арматуру поблизу струмопровідних конструкцій
будівлі, побутової техніки. Вона повинна бути розміщена не менш як за 0,5 м від металевих батарей системи опалення, водопровідних труб, раковин, газових плит тощо. Крім
того, необхідно знати, що вимикачі монтуються на висоті 0,5…1,0 м. Спеціальні
розетки, які монтуються на відстані 0,3 м від підлоги, повинні мати захисний елемент конструкції, що закриває струмопровідні контакти після виймання з неї
штепсельної вилки. Добираючи електроарматуру, треба враховувати, що для кожної
розетки, вилки, вимикача та іншої електроарматури існують гранично допустимі
значення сили струму і напруги, перевищення яких може призвести до виходу її з
ладу. Ці значення, як правило, показані на корпусі арматури. Наприклад, на
розетці зазначено: «6 А, 250 В». Це означає, що в цю розетку можна ввімкнути
такий споживач, який працює при напрузі, не більшій 250 В, і ним проходить
струм, не більший за 6 А. Електричні проводи, що використовуються, також мають
відповідні робочі параметри, які залежать від матеріалу проводів, їх
поперечного перерізу та ізоляції. Ці робочі параметри можна визначити за
довідником.
2.1. 
Способи
монтажу квартирної електромережі
Існує кілька способів виконання цих робіт: відкритий,
захищений, прихований.
Відкриту проводку монтують безпосередньо вздовж поверхні
стін, стелі та закріплюють ізоляційними хомутами.
При захищеному способі монтажу: електропровід розміщують у
спеціальних електричних ізоляційних трубах, коробах. Вони захищають електропровід
від механічних пошкоджень та виходу його з ладу.
Найпоширеніший спосіб монтажу квартирної електричної мережі —
прихований. У цьому випадку електричні проводи монтуються у канавках, які потім
заштукатурюють, а електричну арматуру, вимикачі, розетки кріплять на рівні
поверхні стіни чи стелі у виготовлених для цього заглибленнях. 
Треба також передбачити місця встановлення електричного
лічильника, розеток, патронів. Під час прокладання електропроводки виникне
необхідність виконання відгалужень від загальної проводки для підключення до
електромережі розеток, патронів і вимикачів. Обов’язковою умовою при цьому є
розміщення місць відгалужень у спеціальних розподільчих коробках та їх надійне
кріплення і ретельне ізолювання проводів.
Необхідно також ураховувати, що вимикачі вмикаються між
джерелом струму і споживачем послідовно, а розетки — паралельно.
3.1. 
 Монтажна
схема
З урахуванням зазначених особливостей та з метою контролю
якості виконання робіт приступають до наступного етапу — розробки монтажної
схеми. В електротехніці розрізняють монтажну і принципову електричні схеми.
На монтажній схемі (з урахуванням умовних позначень і
масштабу) зображують у вигляді однопровідної лінії місця розміщення
електричного лічильника, запобіжників, послідовність їх з’єднань, відстань між
ними та місцями їх кріплення відносно конструктивних елементів стін, підлоги,
стелі. 
За монтажною схемою не можна здійснити аналіз та визначити
особливості з’єднання окремих елементів в електричне коло. Для цього
користуються принциповими електричними схемами, на яких у вигляді графічних
умовних позначень зображується особливість з’єднань окремих елементів у
електричне коло.
5.1. Правила безпечної роботи під час виконання
електромонтажних робіт.
І. Загальні положення
1.1. До виконання електромонтажних робіт допускаються учні,
які пройшли медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж на
робочому місці, оволоділи безпечними прийомами праці та засвоїли вимоги даної
інструкції.
1.2. Робоче місце організовується згідно з вимогами НОП.
Небезпечність у роботі
1. Ураження електричним струмом унаслідок доторкання до
оголених проводів під час роботи з приладами під напругою.
2. Травмування під час роботи несправним інструментом.
II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Одягніть спецодяг (фартух із нарукавниками або халат і
головний убір: берет або косинку; при цьому ретельно підберіть волосся і
заправте кінці косинки).
2.2. Розкладіть на робочому місці інструменти індивідуального
користування згідно з вимогами НОП. Не тримайте на робочому місці нічого
зайвого.
2.3. Перевірте стан інструментів. Ручки плоскогубців,
гострозубців тощо повинні мати ізолююче покриття. Рукоятки викруток повинні
бути з ізолюючого матеріалу. Користуйтесь інструментами тільки за призначенням.
2.4. Підготуйте матеріали і розкладіть їх на робочому місці
так, щоб усе було на виду і не заважало працювати.
2.5. Підготуйте засоби індивідуального захисту: діелектричні
рукавиці, килимок, калоші, окуляри.
III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3.1. Складайте електричні схеми, виконуйте в них перемикання
за відсутності напруги.
3.2. Схему складайте так, щоб проводи не перехрещувалися, не
були натягнуті й не схрещувалися петельками.
3.3. Під час роботи поблизу електричних приладів і машин
стежте, щоб руки, одяг, волосся не торкалися до обертових деталей та оголених
проводів.
3.4. Складену схему вмикайте тільки після дозволу вчителя.
3.5. Не перевіряйте наявність напруги пальцями.
3.6. В усіх випадках виявлення пошкодження електропроводки,
обладнання, вимірювальних приладів повідомте вчителя про це.
IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Вимкніть схему (прилад) із мережі живлення.
4.2. Вимірювальні прилади, інструменти покладіть так, як вони
були розміщені до роботи. Перевірте їх стан.
4.3. Приберіть на робочому місці відходи, пил і зайві деталі.
Під час прибирання користуйтесь щіткою.
4.4. Приведіть себе і спецодяг у порядок, вимийте руки з
милом.
4.5. Виходьте з майстерні лише після дзвінка і дозволу
вчителя.
2. Первинне
закріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в
новому матеріалі): 
1. Для чого
призначений електричний запобіжник?
2. Який принцип
роботи плавкого запобіжника?
3. Яке графічне
зображення називають принциповою електричною схемою?
4. Що
зазначається на принциповій електричній схемі?
Вступний
інструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення і
показ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з
обґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення з
інструкційними картами;
— акцентування
уваги на правила ТБ;
— закріплення та
перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,
провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточний
інструктаж:
4.1 Цільові
обходи робочих місць учнів:
— перевірка
організації робочого місця;
— перевірка
правильності виконання трудових прийомів;
— перевірка
правильності виконання трудових операції;
— перевірка
вміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевірка
дотримування правил ТБ.
4.2
Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковий
інструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів. 
5. Практична
робота. Складання принципової схеми освітлювальної мережі (Додаток А).
Обладнання: стенд
із змонтованою електромонтажною схемою (або плакат), що містить електролічильник,
електричні запобіжники, вимикач і розетку, настінний (або стельовий)
електричний патрон, електричний дзвінок, штепсельну вилку.
Послідовність
виконання роботи:
1. Ознайомся з
особливостями електричної схеми, способами з’єднання електротехнічних пристроїв
та електроарматури.
2. Використовуючи
умовні графічні позначення елементів, накресли принципову електричну схему
освітлювальної мережі.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналіз
виконуваних робіт;
— аналіз помилок,
які найчастіше траплялися;
— аналіз порушень
трудової дисципліни;
— аналіз
виконання правил ТБ;
— мотивація
оцінок;
— демонстрація
найкращих робіт.
V. Повідомлення теми та мети
наступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 23
VІІ. Прибирання робочих місць,
прибирання майстерні.
Розділ:
Електротехнічні роботи
Тема заняття: Призначення електролічильника. Будова електричної лампи розжарювання.
Мета: ознайомити учнів з призначенням електролічильника, з
будовою електричної лампи розжарювання; навчити проводити розрахунок вартості
електроенергії; виховувати економне ставлення до використання електроенергії.
Обладнання,
матеріали, інструменти: плакат, роздатковий матеріал, зразки
Хід заняття:
І.Організація
класу.
ІІ. Вступний
етап:
1. Актуалізація
чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Назви відому
тобі необхідну умову горіння речовини?
2. Які пристрої
називають джерелами, а які — споживачами електричної енергії?
3. До якого виду
споживачів належать світильники?
2. Мотивація
навчальної діяльності учнів.
Виробництво
електроенергії – це процес, пов’язаний з великими витратами. Тому споживачі
електроенергії повинні платити за її використання. Для цього необхідно
визначити кількість спожитої електроенергії. Які прилади для цього існують, як
проводити ці розрахунки – саме це ми з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.
3. Повідомлення
теми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основна
частина:
1. 
Вивчення
нового матеріалу.
Призначення
електролічильника
Лічи́льник
електри́чної ене́ргії (електричний лічільник, електролічильник) —
електричний вимірювальний прилад, що веде облік витраченої електричної енергії
змінного або постійного струму. Одиниця вимірювання Ват-година та кратні
(кіловат-година(кВт-год), мегават-година (МВт-год)).
Будова
електричної лампи розжарювання.
Найпоширенішим
споживачем електричної енергії, що використовується людиною, є електрична лампа
розжарювання. Такими лампами освітлюють приміщення та вулиці, робочі місця й
місця відпочинку, їх використовують в освітлювальних приладах автомобілів та
електропотягів, літаках і космічних кораблях, у медичному і
сільськогосподарському обладнанні, в інформаційній техніці тощо.
Залежно від
призначення, електролампи розжарювання мають різну конструкцію та розміри (Додаток
Б).
Звичайні
освітлювальні електричні лампи широко використовують через їх простоту в
експлуатації, низьку вартість та відсутність спеціальних пристроїв для
ввімкнення їх в електричну мережу.
Основний недолік
звичайних ламп – низька світловіддача. Тільки 2-3 % спожитої електроенергії
витрачається на випромінювання світла, решта перетворюється на тепло. Нині
сконструйовані досконаліші електричні лампи (ртутні, люмінесцентні, інші), які
мають більшу світловіддачу, не випромінюють тепла і мають довший строк
експлуатації.
Усі лампи
розжарювання характеризуються робочими параметрами: робочою напругою,
потужністю, габаритами, складом газової суміші, якою заповнена колба, та
іншими. Основні з них, які необхідно враховувати при ввімкненні ламп в
електромережу: робоча напруга і потужність. Ці параметри зазначено на колбі або
цоколі лампи. Забороняється вмикати лампи в електромережу з іншими параметрами, а також замінювати їх
новими, якщо не вимкнений вимикач.
На довговічність
ламп впливають удари, поштовхи, а також те, як довго вони перебувають у
ввімкнутому стані. Строк служби звичайної електричної лампи в сухому приміщенні
становить орієнтовно 1000 год.
Якщо лампа
розжарювання, розрахована на напругу 220 В, замінюється новою частіше, ніж один
раз на рік, її потрібно замінювати тією, що розрахована на напругу 230…240 В.
Ртутні побутові електричні лампи мають строк служби 6000 год. Використовувати
такі лампи економічно вигідніше, ніж звичайні.
Люмінесценція —
світіння речовин під дією електричної енергії без випромінення тепла.
Тугоплавкий —
який важко піддається плавленню, плавиться при дуже високій температурі.
Вольфрам — хімічний елемент; тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору.
Траверс —
стрижень для кріплення спіралі в електричній лампі.
Цоколь — частина
електричної лампи, яка слугує для закріплення лампи в патроні і забезпечення її
контакту з електричним колом.
2. Первинне закріплення
(осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в новому
матеріалі): 
1. Який основний
недолік лампи розжарювання?
2. Для чого з
колби лампи розжарювання викачують повітря?
3. Як подовжити
строк служби лампи розжарювання?
3. Вступний
інструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення і
показ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з
обґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення з
інструкційними картами;
— акцентування
уваги на правила ТБ;
— закріплення та
перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,
провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточний
інструктаж:
4.1 Цільові
обходи робочих місць учнів:
— перевірка
організації робочого місця;
— перевірка
правильності виконання трудових прийомів;
— перевірка
правильності виконання трудових операції;
— перевірка
вміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевірка
дотримування правил ТБ.
4.2 Індивідуальний
інструктаж учнів.
4.3 Додатковий
інструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів. 
5. Практична
робота розрахунок вартості спожитої електроенергії
1. Чому необхідно
економити електричну енергію?
а) щоб уникнути
виходу з ладу побутових приладів; 
б) щоб зменшити
витрати коштів на оплату електроенергії; 
в) щоб зменшити
витрати природних ресурсів на її виробництво.
2. Що показує
електролічильник?
а) напругу
електричного струму; 
б) кількість
спожитої електроенергії; 
в) потужність електричного
струму. 
3. Якими
одиницями вимірюється електрична енергія?
а)
кіловат-годинами;
б) амперами;
в) вольтами.
4. Скільки
електроенергії використано в квартирі, якщо на початку місяця показання
лічильника — 102,3 кВт, а в кінці — 232, 8 кВт?
а) 130 кВт; б)
130,5 кВт; в) 120,8 кВт.
5. Яку суму
необхідно заплатити за кожен з трьох літніх місяців(1 кВт – 0,234 грн.), якщо
на лічильнику були слідуючи показники : 1 червня – 1034,6 кВт; 1липня – 1119,1
кВт; 1 серпня – 1189,1 кВт; 1 вересня – 1264,6 кВт;
ІV. Заключний інструктаж:
— аналіз
виконуваних робіт;
— аналіз помилок,
які найчастіше траплялися;
— аналіз порушень
трудової дисципліни;
— аналіз
виконання правил ТБ;
— мотивація
оцінок;
— демонстрація
найкращих робіт.
V. Повідомлення теми та мети
наступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 24
VІІ. Прибирання робочих місць,
прибирання майстерні.
Розділ:
Електротехнічні роботи
Тема заняття:
Правила та прийоми перевірки освітлювальної мережі
й побутових електроприладів. Перевірка
справності елементів освітлювальної мережі.
Мета: Ознайомити учнів з правилами та прийомами перевірки
освітлювальної мережі і побутових електроприладів; навчити перевіряти
справність елементів освітлювальної мережі; виховувати свідоме ставлення до
виконання правил електробезпеки при виконанні робіт, при перевірці справності.
Обладнання,
матеріали, інструменти: роздатковий матеріал, плакат, зразки.
Хід заняття:
І. Організація
класу.
ІІ. Вступний
етап: 
1. Актуалізація
чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння. 
1. Яке
призначення електротехнічної арматури?
2.З яких
елементів складається електричний світильник?
3. Який елемент є
невід’ємною складовою кожного побутового електричного приладу?
2. Мотивація
навчальної діяльності учнів.
Для того, щоб
підтримувати освітлювальну мережу та побутові прилади в робочому стані
необхідно знати правила та прийоми їх перевірки. Сьогодні ви ознайомитеся з
цими правилами і навчитеся перевіряти справність елементів освітлювальної
мережі.
3. Повідомлення
теми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основна
частина:
1. 
Вивчення
нового матеріалу.
1.1. Перевірка
справності побутової освітлювальної мережі та електроприладів.
При
довготривалому користуванні побутовими електроприладами трапляються випадки
саморозкручування затискних гвинтів, якими кріпляться струмопровідні жили
штепсельних вилок, розеток, патронів, пошкодження ізоляційної оболонки,
струмопровідних жил електропроводів та шнурів. Внаслідок цього під час вмикання
приладів в електромережу може виникнути іскріння, а при недбалому використанні
споживачів — коротке замикання струмопровідних частин. Виявивши ці та будь-які
інші неполадки або ж, переконавшись, що електроприлад не працює (не
нагрівається праска, не світиться електрична лампочка тощо), його потрібно
негайно вимкнути з розетки та усунути неполадки (Додаток В).
Для їх виявлення
користуються електричним пробником. Це найпростіший контролюючий прилад. За
його допомогою визначають розрив в електричному колі, надійність контактів та
місць з’єднання струмопровідних елементів електричного кола при вимкненому
електричному споживачеві.
Якщо електрична
лампочка світиться, це означає, що електричне коло замкнуте. Тобто плавка
вставка перебуває у справному стані. І, навпаки, якщо лампочка не світиться, це
свідчить про те, що струмопровідна частина запобіжника перегоріла. Тобто плавку
вставку потрібно замінити новою. Так само перевіряється справність
нагрівального елемента, наприклад, електропраски. Якщо після приєднання щупів
пробника до вивідних контактів лампочка не світиться, значить нагрівальний
елемент вийшов з ладу. Його необхідно замінити новим.
Справність
елементів електричного кола освітлювальної мережі перевіряють також і за
допомогою контрольної лампи. Такі роботи виконують електромонтери. Дітям
категорично заборонено здійснювати перевірку справності освітлювальної мережі,
запобіжників, світильників, будь-яких інших приладів, які перебувають під
напругою, оскільки це, як і неправильні дії при виконанні побутових робіт, може
призвести до нещасних випадків.
Під час виконання
електромонтажних робіт, перевірки справності елементів освітлювальної мережі та
побутових електричних приладів необхідно додержувати таких правил безпечної
праці
Перед початком
роботи:
1. Надіти халат,
берет.
2. Оглянути
робоче місце. Для виконання електромонтажних робіт воно має бути обладнане
гумовим килимком.
3. Ознайомитися з
практичним завданням.
4. З’ясувати, які
інструменти та матеріали потрібні для його виконання.
5. Підготувати
необхідне оснащення.
Під час роботи:
1. Розмістити
інструменти, матеріали та пристосування у зручному для користування місці:
оснащення, яке застосовується частіше, — праворуч, ближче до місця виконання
робіт, а те, що використовується рідко, — ліворуч, далі від місця виконання
робіт.
2. Працювати
тільки справним інструментом.
3. Різальним та
колючим інструментом користуватися обережно, щоб не травмуватися. Під час
зняття ізоляційної оболонки ножем, робити це у напрямку від себе, з
використанням підкладної дошки.
4. Електромонтажні
роботи виконувати за відсутності напруги в електричному колі, що монтується.
5. Не можна
перевіряти наявність напруги в електричному колі, торкаючись пальцями.
6. Електромонтажні
роботи слід виконувати так, щоб проводи не перекручувались, не були туго
натягнутими.
7. Стежити, щоб
місця з’єднання проводів були міцно затиснуті та заізольовані.
8. Щоб уникнути
ураження електричним струмом, забороняється торкатися обірваних проводів,
виконувати інші роботи при увімкненому джерелі живлення.
9. Якщо під час
роботи виявляються ознаки пошкодження електропроводки, запах плавлення
ізоляційної оболонки проводів, диму, необхідно вимкнути джерело електричного
струму та негайно повідомити вчителя.
Після закінчення
роботи:
1. Інструменти та
матеріали розмістити у відведених для них місцях.
2. Прибрати
робоче місце. Відходи змітати тільки спеціальною щіткою.
3. При пости себе
та робочий одяг у порядок. Вимити руки а милом. Здати робоче місце черговому.
Електромонтер —
кваліфікований робітник, що займається електромонтажем електричного обладнання,
устаткування.
Індикатор — прилад
для визначення наявності електричного струму в колі.
Щуп — металевий
стрижень, за допомогою якого здійснюється контакт із струмопровідними
елементами електричного кола.
2. Первинне
закріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в
новому матеріалі):
1. Яке електричне
коло називають замкнутим?
2. Яке
призначення електричного пробника?
3. Як виявити
несправність побутового світильника? У чому суть цього методу?
4. Чому
забороняється перевіряти справність побутових електроприладів, увімкнених в
електромережу?
5. Яких правил
безпечної праці необхідно додержувати під час виконання електромонтажних робіт?
Вступний
інструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення і
показ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з обґрунтуванням
кожної дії;
— ознайомлення з
інструкційними картами;
— акцентування
уваги на правила ТБ;
— закріплення та
перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,
провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточний
інструктаж:
4.1 Цільові
обходи робочих місць учнів:
— перевірка
організації робочого місця;
— перевірка
правильності виконання трудових прийомів;
— перевірка
правильності виконання трудових операції;
— перевірка
вміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевірка
дотримування правил ТБ.
4.2
Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 
Додатковий
інструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.
5. Практична
робота. Ознайомлення з будовою освітлювальних приладів, перевірка справності їх
елементів
Обладнання та
інструменти: освітлювальні прилади (настільні світильники, бра, торшери або
інші однолампові побутові світильники), електричні щупи, електричні лампи,
викрутка.
Послідовність
виконання роботи:
1. Ознайомся з
зовнішньою будовою освітлювального приладу.
2. Визнач
призначення світильника, його вид.
3. Викрути
електричну лампу з електропатрона. Прочитай її паспортні дані.
4. За допомогою
електричного пробника перевір справність електролампи, з’єднувального
електричного шнура, штепсельної вилки, електропатрона, вимикача.
5. Обережно
розбери штепсельну вилку, електпатрон. Перевір надійність кріплення
струмопровідних жил електрошнура до затискних гвинтів. За потреби ущільни
викруткою місця з’єднання, заізолюй оголені струмопровідні частини
електропроводу.
6. Склади
штепсельну вилку та електропатрон у зворотному порядку.
7. Вкрути
електричну лампу у світильник.
8. Одержавши
дозвіл учителя, ввімкни світильник в електромережу і перевір його роботу.
9. Накресли в робочому
зошиті принципову електричну схему такого способу контролю справності
світильника із зображенням усіх його елементів та елементів пробника. Сформулюй
і запиши суть такого контролю.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналіз
виконуваних робіт;
— аналіз помилок,
які найчастіше траплялися;
— аналіз порушень
трудової дисципліни;
— аналіз
виконання правил ТБ;
— мотивація
оцінок;
— демонстрація
найкращих робіт.
V. Повідомлення теми та мети
наступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 25
VІІ. Прибирання робочих місць,
прибирання майстерні.
Розділ:
Електротехнічні роботи
Тема заняття:
Особливості ремонту електроарматури
Мета: 
Ознайомити учнів з особливостями ремонту електросвітильників;
навчити здійснювати прості ремонти складових частин електросвітильників; виховувати
відповідальність свідоме ставлення до виконання правил електробезпеки при
ремонті побутових приладів
Обладнання,
матеріали, інструменти: роздатковий матеріал, плакат, зразки
Хід заняття:
І.Організація
класу.
ІІ. Вступний
етап:
1. Актуалізація
чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння. 
1. Які види
електротехнічної арматури тобі відомі?
2. Як за
допомогою електричного пробника перевірити справність електричного шнура, штепсельного
з’єднання, світильника з вимикачем?
3. Для виконання
яких робіт призначені ізоляційні матеріали? Як правильно ізолювати місця
зрощування проводів?
4. Яких правил
безпечної праці необхідно додержувати при виконанні електротехнічних робіт?
2. Мотивація
навчальної діяльності учнів.
На минулому
занятті ви навчилися перевіряти справність елементів освітлювальної мережі. Що
ж робити, якщо виявленні несправності. Природно — необхідно ремонтувати. Як це
правильно виконати – про це буде йти мова на сьогоднішньому уроці.
3. Повідомлення
теми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основна
частина:
1. 
Вивчення
нового матеріалу.
1.1. 
 Ремонт
електротехнічної арматури
Перед тим, як
увімкнути побутовий електроприлад у мережу електричного струму, необхідно
переконатися у справності електричного шнура, перевірити, чи немає в ньому
пошкоджених або оголених проводів, чи надійно закріплені проводи у штепсельній
вилці. Слід також перевірити надійність кріплення та справність елементів
електроарматури.
Після виявлення
несправностей виконують ремонтні роботи. Для цього треба мати такі інструменти:
електричний пробник для перевірки справності елементів електричного кола;
електромонтажний ніж для зняття ізоляційної оболонки з проводів та зачищання
струмопровідних жил; щипці або бокорізи, якими можна відрізати проводи;
круглогубці для виготовлення кілець під затискачі; пінцет для підтримування
проводів, з’єднання їх із затискачами, захоплювання дрібних деталей; набір
викруток для загвинчування затискачів. Треба мати також ізоляційну стрічку для
ізолювання місць зрощування проводів; слюсарне обладнання та інструменти:
молоток, лещата, надфілі, шліфувальну шкурку, ручний дриль з набором свердел,
мітчики та плашки, кернер, обтискач, слюсарну вимірювальну лінійку. Всі
електромонтажні роботи виконують, вимкнувши прилади з електричної мережі. Під
час робіт користуються підкладною дошкою. Найчастіше виникає необхідність
ремонту або заміни з’єднувального електричного шнура. Електричним пробником
почергово перевіряють справність кожної жили та місць контактних з’єднань у
штепсельній вилці й розетці.
Якщо лампочка не
світиться, потрібно перевірити ти надійність та якість з єднання
струмопровідних жил із затискними пристроями і повторно проконтролювати
справність окремих елементів. У разі необхідності ремонтні роботи виконують
згідно з технологічними картами, поданими нижче.
Обтискач —
інструмент для ущільнення місць з’єднання проводів.
Зрощування
проводів — з’єднання струмопровідних жил електричних проводів.
2. 
Первинне
закріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в
новому матеріалі):
1. Яка
електротехнічна арматура застосовується у побутових освітлювальних приладів?
2. Які
конструктивні особливості такої арматури?
3. Як правильно
виконувати ремонт штепсельної вилки, електропатрона, вимикача переносного
освітлювального приладу?
Вступний
інструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення і
показ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з
обґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення з
інструкційними картами;
— акцентування
уваги на правила ТБ;
— закріплення та
перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,
провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточний
інструктаж:
4.1 Цільові
обходи робочих місць учнів:
— перевірка
організації робочого місця;
— перевірка
правильності виконання трудових прийомів;
— перевірка
правильності виконання трудових операції;
— перевірка
вміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевірка
дотримування правил ТБ.
4.2
Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковий
інструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів. 
5. Практична
робота. Заміна шнурів, вилок, побутових
електроприладів.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналіз
виконуваних робіт;
— аналіз помилок,
які найчастіше траплялися;
— аналіз порушень
трудової дисципліни;
— аналіз
виконання правил ТБ;
— мотивація
оцінок;
— демонстрація
найкращих робіт.
V. Домашнє завдання: § 26
VІ. Прибирання робочих місць,
прибирання майстерні.
2.2 Проведення педагогічного експерименту
Педагогічний
експеримент варто проводити в три етапи: перший етап дозволяє встановити
нинішній стан справ із формуванням загально трудових вмінь і навичок
(констатуючий експеримент), другий – впровадити нововведення в навчальний
процес, а третій – перевірити ефективність цих нововведень. Оскільки
результати нашого експерименту потрібно з чимось порівнювати, то потрібно
проводити в одних класах навчання за старою програмою (контрольні класи), а в
інших – за новою (експериментальні класи).
Педагогічний
експеримент ми проводили в 6–му класі. Ще до початку експерименту варто
підібрати класи так, щоб рівень навчальних досягнень у них був приблизно
однаковим. Для цього слід врахувати оцінки у класних журналах та сформованість
окремих вмінь. Крім того, враховувати ступінь самостійності учнів при виконанні
якихось вправ чи завдань. 
На початку
вивчення розділу «Електротехнічні роботи» слід провести констатуючий
експеримент, який дозволив нам виявити слабкі місця (прогалини в знаннях,
невміння працювати з деякими інструментами, володіння якими передбачає
Програма.
Так як до
контрольних, так і до експериментальних класів застосовувались єдині вимоги до
вмінь учнів, результати експерименту найкраще представити у вигляді діаграм по
кожному вмінню.
І – вміння
запам’ятовувати матеріал;
ІІ – чітко
та швидко виконувати практичні завдання;
ІІІ –
правильно встановлювати неробочі прилади;
IV ‑
перевіряти якість побутових приладів;
V –
користуватися правилами техніки безпеки.
Разом із тим,
прослідкувати за загальним ростом середньої оцінки в контрольних та
експериментальних класах.
Таким чином можна
стверджувати, що запропонована методика експериментального контролю трудових
вмінь і навичок, створена на її основі навчальна програма цілком себе може виправдати
і дати кращі результати в порівнянні з традиційною методикою.


Висновки
Терміни “вміння”
і “навички” справді є схожими і вони розглядаються як доповнення один одного:
на основі отриманих знань формується вміння – на основі сформованого
вміння під час багаторазового повторення тієї чи іншої операції виконання її
стає ніби автоматичним – формується навичка – на основі сформованої
навички може ґрунтуватись нове вміння і т.д.
Загально трудові
вміння мають вирішальне значення у формуванні повноцінної особистості, тому їх
розвиток під час навчання в школі є необхідним, адже саме в цей час
закладається основа майбутнього члена суспільства. Загально трудові вміння
сприяють розвитку самостійності, активності, гнучкості мислення,
відповідальності і є фундаментом для розвитку творчих здібностей учнів.
До загально
трудових вмінь відносять вміння:
— планувати свою
роботу наперед;
— організовувати
своє робоче місце та забезпечувати швидке і якісне виконання роботи;
— вміння
варіювати виконання роботи відповідно до обставин;
— вміння
здійснювати контроль за своєю роботою.
Успішними
передумовами формування вмінь (навичок) є:
— чітка
визначеність завдання;
— розуміння
кінцевої мети завдання;
— знання засобів
її досягнення;
— відповідність
завдання сформованим вмінням;
— ефективність
інструктажу вчителя;
— об’єктивне оцінювання;
— наявність
зацікавленості (інтересу) в учня до завдання;
— можливість для
учня проявити ініціативу;
— самоконтроль та
самооцінка своєї роботи.


Список використаної літератури
1. Борисов Ю.М., Липатов Д.Н.
Общая электротехника: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 1994. – 519 с.
2. Делік М.Н. Технічне
моделювання у восьмирічній школі. – 2–е вид., доп. і перероб. – К.: Рад. школа,
1999. – 162 с.
3. И.В. Виноградов, А.А. Алферов
Дидактические условия формирования графических знаний и умений у учащихся 1У–УШ
классов общеобразовательной школы: (на материалах трудов обучения и черчения):
Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 2006. – 25 с.
4. Качнев В.И. Техническое
моделирование и конструирование на уроках труда // Школа и производство, – 1993.
– № 7. – С. 38–43.
5. Мамынин Н.П. Аналогия в
техническом творчестве. – Минск.: Наука и техника, 2002. – 168 с.
6. Національна доктрина розвитку
освіти в Україні у ХХІ столітті. –wwwgdo.Kiyv.ua
7.Андріяшин
В.І. Нормування праці учнів у навчальних майстернях. – К.: Рад. шк, 1997. – 40
с.
8. Борко
П.М. Електротехніка. Лабораторний практикум. – 2–е вид., перероб. – К.: Вища
школа, 1997. – 272 с.
9.Иванов
А.А. Электротехника. Лабораторные работы: Учеб. пособие. – 2–е изд., перераб. и
доп. – К.: Вища школа, 1992. – 344 с.
10. Качнев
В.И. О лабораторно–практических работах // Школа и производство, – 2000. – №
10. – С. 26–28.
11.Кузнецов
М.И. Основы электротехники: Учеб. пособие. – 10–е изд., перераб. – М.: Высш.
школа, 2000. – 367 с.
12. Програма
трудового навчання учнів середньої загальноосвітньої школи. – К.: Освіта, 1993.
– 97 с.
13.Гусев
В.И. Методика преподавания электротехники в средней школе: Пособие для учителя.
– М.: Учпедгиз, 1990. – 267 с.