В С Т У
П 

Важливим
атрибутом
ринковиї економіки
є конкурентоспроможність
підприємства.

Розуміння
конкурентоспроможності
підприємства
трактується
фахівцями по
різному. Визначений
авторитет в
галузі конкуренції
М.Портер, висновки
якого обгрунтовуються
на результатах
багатьох досліджувань
досягнення
і збереження
конкурентної
переваги, вважає,
що фірми попереджають
своїх суперників,
якщо мають
міцну конкурентну
перевагу. В
країнах з ринковою
економікою
конкурентоспроможність
підприємства
є результатом
переплетіння
факторів, породженим
об`єктивним
розвитком
продуктивних
сил і відображаючих
результати
політики великих
монополій в
борьбі за якість,
ринки збуту
і отримання
прибутку.

Дослідження
конкурентоспроможності
підприємства
в умовах економічної
ситуації, яка
склалась в
Україні, дає
змогу розглядати
її як комплексну
характеристику
потенціальних
можливостей
забезпечення
конкурентних
переваг в
перспективі,
яка доступна
для огляду (10
— 15 років). Джерелами
конкурентних
переваг є прогресивна
организаційно-технологічна
і соціальноекономічна
база підприємства,
вміння аналізувати
та своєчасно
здійснювати
заходи щодо
укріплення
конкурентних
переваг. Останнє
слід відзначити
особливо, тому
що аналіз та
оцінка рівня
конкурентоспроможності
підприємства
необхідни на
всіх ступенях
позавиробничого
процесу.

З вишесказаного
можно зробити
висновок про
те, що проблема
підвищення
рівня конкурентоспроможності
підприємства
є актуальним
питанням, вирішенню
якого і присвячується
данна робота.
					








Метою дослідження
є розробка та
обгрунтування
заходів, щодо
підвищення
конкурентоспроможності
підприємства
харчової
промисловості.

Відповідно
сформульованій
меті дипломної
роботи передбачається
виконання
наступних
завдань:


вивчити
теоретичні
основи конкурентоспроможності
підприємства;

надати загальну
характеристику
діяльності
обраного
підприємства
харчової
промисловості;

провести
аналіз виробничої
та фінансової
діяльності
підприємства;

розробити
та обгрунтувати
захади щодо
підвищення
рівня конкурентоспроможності
підприємства
БКК.


Об`єктом
дослідження
обран ДП АТ
«КиївХліб»
«Булочно-Кондитерський
Комбінат».

 Глава
І.
Теоретико-методологічні
основи оцінки
конкурентноспроможності
підприємства


1.1. Умови виникнення
та роль конкуренції
в ринковій
економіці

Важливим атрибутом
ринкової економіки
є конкуренція.
Сам ринок, механізм
його дії не
може нормально
існувати без
розвинутих
форм конкуренції.
Як слушно стверджував
відомий англійський
економіст Ф.
Хайєк, «суспільства,
які покладаються
на конкуренцію,
успішніше за
інших досягають
своєї мети
».

Термін «конкуренція»
походить від
латинського
слова concurrere,
що означає
“зіштовхуюсь”.

Конкуренція
— це суперництво
між учасниками
ринкового
господарства
за найвигідніші
умови виробництва,
продажу і купівлі
товарів та
послуг, за
привласнення
найбільших
прибутків.
Такий вид економічних
відносин існує
тоді, коли виробники
товарів виступають
як самостійні,
ні від кого
незалежні
суб’єкти, їхня
залежність
пов’язана тільки
з кон’юнктурою
ринку, бажанням
виграти у конкурентів
позиції у виробництві
та реалізації
своєї продукції.
В ринкових
відносинах
конкуренцію
— природно і
об’єктивно
існуюче явище
— можна розглядати
як закон товарного
господарства,
дія якого для
товаровиробників
є зовнішньою
примусовою
силою до підвищення
продуктивності
праці на своїх
підприємствах,
розширення
масштабів
виробництва,
прискорення
НТП, впровадження
нових форм
організації
виробництва
і систем зарплати
тощо.

У своєму розвитку
конкуренція
пройшла певний
шлях удосконалення
від простих
до складніших
форм. Конкуренція
як явище була
властива
рабовласницькій,
феодальній
і навіть первіснообщинній
епосі, її зародження
й виникнення
історично
відносять до
простого товарного
виробництва.
Конкуренція
між простими
товаровиробниками
(ремісниками,
селянами)
орієнтується
на суспільну
(ринкову) вартість
товару. Ті з
них, які витрачають
на одиницю
продукції
більше праці
порівняно з
суспільно-необхідними,
в конкурентному
суперництві
втрачають свої
позиції й не
мають успіху.

Особливий
імпульс конкуренція
дістала з переходом
у розвинуте
товарне господарство.
Для ринкового
господарства
XVIII століття
була характерна
вільна конкуренція,
її феномен
детально дослідив
Адам Сміт, якому
належить вираз
щодо «невидимої
руки». Відомий
англійський
економіст
перший зробив
крок до розуміння
конкуренції
як ефективного
засобу цінового
регулювання:

• на основі
теорії конкурентної
ціни сформулював
поняття конкуренції
як суперництва,
що підвищує
ціни (при скороченні
пропозиції)
і зменшує ціни
(при надлишку
пропозиції);

• визначив
основні умови
ефективної
конкуренції,
що включають

наявність
великої кількості
продавців,
вичерпну інформацію
про них,мобільність
використовуваних
ресурсів;

• вперше показав
яким чином
конкуренція,
зрівнюючи норми
прибутку, призводить
до оптимального
розподілу праці
і капіталу між
галузями;

• розробив
елементи моделі
досконалої
конкуренції
і теоретично
довів, що в її
умовах можливе
максимальне
задоволення
потреб.

На рубежі
XIX століття у
найрозвинутіших
країнах світу
вводиться
механізм регулювання
конкуренції,
тобто встановлення
«правил гри»,
коли підприємства
та фірми намагаються
запровадити
нові принципи
суперництва.
Їхня суть полягає
в тому, що підприємці
діють не наосліп,
силою витісняючи
один одного
з ринку, а з
допомогою
маркетингу
детально вивчають
ринкові можливості,
його кон’юнктуру.
Це значною
мірою «заземлює»
напругу виникнення
кризи надвиробництва,
оскільки зі
споживачем
наперед узгоджуються
обсяги, номенклатура,
умови й термін
реалізації
продукції.

Конкуренція
має негативні
та позитивні
риси. Тривалий
час в нашій
країні робився
наголос в основному
на негативних
наслідках
конкуренції:
витіснення
дрібних виробників
великим капіталом,
розорення
одних і збагачення
інших, посилення
соціальної
несправедливості,
значне зростання
майнової
диференціації
населення,
загострення
безробіття,
інфляція тощо.
В умовах
адміністративно-командної
системи у практиці
господарювання
конкуренція
була майже
відсутня.

Позитивна роль
конкуренції
в ринковій
економіці
проявляється
в ряді функцій,
які вона виконує:

по-перше, як
переконує
світовий досвід,
конкуренція
охоплює всі
зв’язки виробництва
і споживання,
є єдино можливим
засобом досягнення
збалансованості
між попитом
і пропозицією
і в кінцевому
підсумку -суспільними
потребами та
виробництвом;

по-друге, конкуренція
виконує функцію
спілкування
(кооперації)
та погодження
інтересів
виробників.
У результаті
поділу праці
інтерес кожного
з них пов’язаний
і взаємодіє
з інтересами
інших товаровиробників.
Через ринковий
механізм конкуренція
підпорядковує
індивідуальні
прагнення
суб’єктів
господарювання
суспільним
інтересам;

по-третє, конкуренція
примушує
товаровиробників
знижувати
індивідуальні
виробничі
витрати, що
вимагає від
підприємців
постійного
вдосконалення
технічної бази
виробництва,
знаходження
шляхів економії
сировини, матеріалів,
паливно-енергетичних
ресурсів, робочого
часу;

по-четверте,
конкуренція
стимулює підвищення
якості продукції
та послуг. Ця
функція набуває
особливого
значення в
нинішніх умовах
розвитку науки
й технології,
коли кожному
виробнику
надається
можливість
удосконалювати
споживчі якості
виробів, відповідаючи
на зростаючі
потреби й зміну
смаків споживача.
Конкуренція
спонукає виробників
упроваджувати
нові види продукції,
а також здійснювати
різні модифікації
одного й того
ж продукту;

по-п’яте, історично
важливою функцією
конкуренції
є формування
ринкової ціни.
З її допомогою
конкуренція
забезпечує
збалансоване
співвідношення
між суспільними
потребами
та суспільним
виробництвом.

Виконуючи ці
функції, конкуренція
безпосередньо
впливає на
ефективність
виробництва,
підвищуючи
його технічний
рівень, забезпечуючи
поліпшення
якості та розширення
номенклатури
продукції.

Виникнення
ринкової економіки
знаменується
появою вільної
конкуренції.
Але існування
купівлі-продажу
товарів, використання
грошей може
бути і без неї.
Ось чому треба
з’ясувати як
виникає конкуренція.

Першою умовою
виникнення
конкуренції
є наявність
на ринку великого
числа незалежно
діючих виробників
будь-якого
конкретного
продукту або
ресурсу. Якщо
виробництво
зосереджено
в руках одного
власника, то
панує монополія,
яка по суті
заперечує
конкуренцію.
Монополія і
конкуренція
— це антиподи.

Друга умова
виникнення
конкуренції
— це свобода
вибору господарської
діяльності
виробників.
Кожний з них
не тільки визначає
що виробляти,
а й має право
вносити будь-які
зміни у виробництво,
визначати його
обсяги тощо.

Третьою умовою
виникнення
конкуренції
є відповідність
між попитом
і пропозицією.
Якщо, припустимо,
попит перевищує
пропозицію,
то у покупця
не має свободи
вибору, оскільки
через дефіцит
уся продукція
реалізується.
Там, де є дефіцит,
там немає вільної
конкуренції.

Четвертою
умовою виникнення
конкуренції
слід вважати
наявність ринку
засобів виробництва.
У конкурентній
боротьбі велике
значення має
встановлення
високої норми
прибутку, яка
по суті є орієнтиром
у виборі господарської
діяльності.
Однак вибір
діяльності
показує тільки
можливість
виробництва.
Для того щоб
ця можливість
перетворилась
на дійсність,
потрібно, маючи
грошовий капітал,
перетворити
його на засоби
виробництва.

В умовах
адміністративно-командної
системи вільного
ринку засобів
виробництва
не було: по
— перше, покупцями
засобів виробництва
були лише державні
та кооперативні
підприємства,
по-друге, навіть
ці покупці не
мали права
купувати те,
що їм потрібно.
По-третє, вибір
засобів виробництва
був обмежений,
недостатній.
У зв^язку з цим
підприємства
намагались
створювати
запас найбільш
дефіцитних
засобів виробництва.
Відбувалося
омертвіння
значного капіталу,
що негативно
відбивалося
на ефективності
виробництва.

1.2. Оцінка
конкурентоспроможності
підприємства

Конкурентоспроможність
підприємства
визначається
за допомогою
трьох груп
показників,
які відображають
конкурентоспроможність
продукції що
випускається
та ефективність
використання
ресурсів.

Перша
група
включає показники,
які характеризують
економічні
параметри, —
собівартість,
ціну виробу
та споживання,
умови платежу
та поставок,
строки та умови
гарантії і т.
д.

Друга
група
включає показники,
які характеризують
стан та використання
живої праці,
основних виробничих
фондів, матеріальних
затрат, обігових
коштів, а також
фінансовий
стан підприємства.

При оцінюванні
конкурентоспроможності
підприємства
предметом уваги
повинна бути
номенклатура
випускаємої
продукції та
її конкурентоспроможність.
Саме продукція
з її якістю,
упаковкою,
сервісом, рекламою
і т. д. приваблює
не лише покупця,
а також бізнесмена,
акціонера,
інвестора.

Загальні
правила оцінки
конкурентоспроможності
продукції
наступні:


вибір та
аналіз ринку
для реалізації
товару;

вивчення
конкурентів
по виробництву
і реалізації
аналогічних
товарів;

вибір та
обгрунтування
найбільш
конкурентоспроможного
товара-аналога
в якості бази
для порівняння;

визначення
необхідних
груп параметрів,
які підлягають
оцінюванню;

установка
набору одиничних
показників
за відповідними
групами параметрів;

вибір методик
розрахунків,
визначення
та аналіз зведених
показників
по товарним
групам;

розрахунок
інтегрального
показника
конкурентоспроможності
товару підприємства;

розробка
товарної політики
підприємства
відносно виробництва
товару для
певного ринку,
розширення
його виробництва,
експорту, розробка
міроприємств
по підвищенню
конкурентоспроможності
товару, зняття
його з виробництва
та ін. Щоб задовільнити
свої потреби,
покупець повинен
придбати товар,
а потім, якщо
це досить складний
виріб, нести
витрати по
експлуатації
– купувати
паливо, мастила,
запасні частини.


Третя група
– нормативні
параметри, які
показують чи
відповідає
виріб стандарту,
нормам, правилам,
що регламентують
кордони, з яких
даний параметр
не має права
виходити. До
їх числа відносяться
показники
надійності,
ресурс виробу,
безвідмовність,
довговічність,
ремонтоздатність.
До нормативних
параметрів
відносяться
також ергономічні
параметри
(гігієнічні,
фізіологічні,
психологічні
та ін.), які демонструють
відповідність
товару якостям
людського
організму та
людської психіки,
визначають
зручність
роботи, швидкість
стомлення.

При оцінюванні
конкурентоспроможності
фірми необхідно
враховувати
стратегію
основних конкурентів.

Як правило
при оцінюванні
стратегії
відповідають
на наступні
питання:


Які головні
фактори
конкурентоздатності
цих товарів?

Яка практика
фірм-конкурентів
в рекламі та
стимулюванні
збуту?

Яка практика
фірм-конкурентів
відносно найменувань
(торгових марок)
товарів?

В чому полягають
притягуючі
сторони упаковки
товарів конкурентів?

Який рівень
сервісу пропонують
конкуренти
в гарантійний
і післягарантійний
період?

Чи використовують
конкуренти
для збуту місцеву
торгову мережу
чи створюють
власну?

Яка
практика товароруху
у фірм-конкурентів
(види транспорту),
об’єми
запасів, розміщення
складів, види
складів та їх
вартість?


Конкурентоспроможність
продукції –
це характеристика
продукції, яка
відображає
її відмінність
від товару –
конкурента
як по ступені
відповідності
конкретної
суспільної
потреби, так
і по витратах
на її задоволення.

Показник, який
виражає таку
відмінність,
визначає
конкурентоспроможність
аналізуємої
продукції по
відношенню
до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність
будь-якої продукції
може бути визначена
тільки в результаті
порівняння,
і тому являється
відносним
показником.

Конкурентоспроможність
визначається
сукупністю
властивостей
цієї продукції,
які входять
в склад її якості
та важливих
для споживача,
визначають
затрати споживача
при купуванні,
вживанні
(експлуатації)
та утилізації
продукції.
Загальна схема
оцінки конкурентоспроможності
представлена
на схемі 1.1.[
стр.93]

  1.
Оцінка конкурентоспроможності
починається
з визначення
мети дослідження:


якщо необхідно
визначити
положення
даного товару
серед аналогічних,
буде достатньо
провести їх
пряме порівняння
по найважливішим
параметрам;

якщо метою
дослідження
являється
оцінка перспектив
збуту товару
на конкретному
ринку, то в аналізі
повинна використовуватися
інформація,
яка включає
відомості про
вироби, які
вийдуть на
ринок в перспективі,
а також відомості
про зміни діючих
в країні стандартів
і законодавства,
динаміки споживчого
спросу. Незалежно
від цілей
дослідження,
основою оцінки
конкурентоспроможності
являється
вивчення ринкових
умов, яке повинно
проводиться
постійно, як
до початку
розробки нової
продукції, так
і в ході її
реалізації.
Задача полягає
в необхідності
виділення тієї
групи факторів,
які впливають
на формування
попиту в певному
секторі ринку:

розглядаються
зміни у вимогах
постійних
заказчиків
продукції;

аналізуються
напрямки розвитку
аналогічних
розробок;

розглядаються
сфери можливого
використання
продукції;

аналізується
круг постійних
покупців;


2.
На основі вивчення
ринку та вимог
покупців обирається
продукція, по
якій буде проводитися
аналіз чи формуватися
вимоги до майбутнього
виробу, а далі
визначається
номенклатура
параметрів,
які приймають
участь в оцінюванні.

При аналізі
повинні використовуватися
ті ж самі критерії,
якими оперує
споживач, обираючи
товар.

3.
По кожній з
груп параметрів
проводиться
порівняння,
яке показує
наскільки ці
параметри
близькі до
відповідного
параметру
потреби.

Аналіз
конкурентоспроможності
починається
з оцінки нормативних
параметрів.
Якщо хоча б
один із них не
відповідає
рівню, який
передбачений
нормативними
нормами та
стандартами,
то подальша
оцінка конкурентоспроможності
продукції не
має сенсу, незалежно
від результату
порівняння
по іншим параметрам.

4.
На наступному
етапі проводиться
підрахунок
групових показників,
які в кількісній
формі виражають
відмінність
між аналізуємою
продукцією
та потребою
по даній групі
параметрів
та дозволяє
судити про
ступінь задоволення
потреби по цій
групі.

Розраховується
інтегральний
показник, який
використовується
для оцінювання
конкурентоспроможності
аналізуємої
продукції по
всіх розглядаємих
групах параметрів
в цілому.

В результаті
оцінювання
конкурентоспроможності
використовуються
для вироблення
висновку про
неї, а також —
для вибору
шляхів оптимального
підвищення
конкурентоспроможності
продукції для
вирішення
ринкових задач.

Однак,
факт високої
конкурентоспроможності
самого виробу
являється лише
необхідною
умовою реалізації
цього виробу
на ринку в заданих
об’ємах.
Необхідно також
враховувати
форми та методи
технічного
обслуговування,
наявність
реклами, торгово-політичні
відносини між
країнами і т.д.

В результаті
оцінки конкурентоспроможності
продукції
можуть бути
прийняті наступні
рішення:


зміна складу
, структури
матеріалів
, які використовуються
(сировини,
напівфабрикатів),
комплектуючих
виробів чи
конструкції
продукції;

зміна порядку
проектування
продукції;

зміна технології
виготовлення
продукції,
методів випробувань,
системи контроля
якості виготовлення,
упаковки,
зберігання,
транспортировки,
монтажу;

зміна цін
на продукцію,
цін на послуги,
по обслуговуванню
та ремонту,
цін на запасні
частини;

зміна порядку
реалізації
продукції на
ринку;

зміна структури
та розміру
інвестицій
в розробку,
виробництво
та збут продукції;

зміна структури
та об”ємів
коопераційних
поставок при
виробництві
продукції та
цін на комплектуючі
вироби і складу
обраних постачальників;

зміна системи
стимулювання
постачальників;

зміна структури
імпорту і видів
імпортуємої
продукції.


 1.3. Фактори
, які впливають
на конкурентоспроможність
підприємства

Підтримка
високої
конкурентоспроможності
означає, що всі
ресурси підприємства
використовуються
настільки
продуктивно,
що воно опиняється
більш прибутковим,
чим його головні
конкуренти.
Це одночасно
передбачає,
що підприємство
займає стабільне
місце на ринку
товарів та
послуг , та його
продукція
користується
постійним
попитом. Однак
в житті цей
стан не являється
незмінним.Тому
керівництво
підприємства
повинно вміти
відслідковувати
зміни, що відбуваються
в умовах господарювання,
і проводити
відповідні
перетворення
в політиці
ведення виробництва
та реалізації
товарів. Такими
перетвореннями
можуть бути:
зміна товарної
політики,
впровадження
нових технологій,
диверсифікація
виробництва,
зміна організаційно-правового
статусу підприємства,
модернізація
форм збуту
продукції,
вихід на нові
ринки, створення
спільних виробництв
і т. д.

Важливим моментом
в проведенні
перетворень
по підвищенню
конкурентоспроможності
підприємства
являється вибір
їх здійснення.
В ряді вітчизняних
та зарубіжних
робіт пропонується
виходити із
так званого
циклу конкурентної
перваги фірми
–КПФ (схема
1.2)[ стр.390]

Життєвий цикл
конкурентної
переваги підприємства

 
КПФ

    

 

 

 ЧАС

Зародження
Прискорення
Уповільнення
Зрілість
Спад

Зі схеми ми
бачимо, що на
кожному етапі
стан конкурентоспроможності
підприємства
різний. Але
коли вона переходить
в так звану
зрілість, тобто
стає незмінною,
то рахується
, що настав момент
для проведення
перетворень.
Але при такому
підході може
виникнути
ситуація, при
якій проведення
перетворень
нічого не дасть.
Справа в тому,
що в силу різночасовості
змін подій, які
відбуваються
в параметррах,
що впливають
на конкурентоспроможність
підприємства
в стадії загальної
зрілості деякі
з них будуть
знаходитись
в стані занепаду,
і на їх зміни
буде потрібно
багато часу.
Тому у відповідності
з прийнятою
стратегією
розвитку підприємства
необхідно
віслідковувати
зміни кожного
фактора. Всі
фактори, що
впливають на
конкурентоспроможність,
можна розділити
на дві великі
групи: внутрішні
та зовнішні.

Внутрішні
фактори – це
ті, на які підприємство
впливати не
може і в своєї
політиці повинно
сприймати їх
як дещо незмінне.
До них відносяться
наступні:

1.Діяльність
державних
владних структур (фіскальна
та кредитно-грошова
політика,
законодавство).
Наприклад, в
залежності
від характеру
податкової
політики (розміри
податкових
ставок) підприємство
буде отримувати
високий прибуток
чи, навпаки,
зовсім його
не отримувати.

2.Господарська
кон”юктура,
що складається. Вона включає
кон”юктуру
ринків сировинних
та матеріальних
ресурсів, ринків
трудових ресурсів,
ринків засобів
виробництва,
ринків фінансових
ресурсів.

3.Розвиток
родинних та
підтримуючих
галузей. В даному
випадку мова
йде про розвиток
нових технологій
(ресурсозберігаючих,
технологій
глибокої переробки),
нових матеріалів
та джерел енергії.
Їх впровадження
у виробництво
підвищує науковий
та виробничий
портенціал
підприємства.

4. Параметри
попиту. Вони
включають ріст
попиту на товари,
що виробляються
підприємством,
його стабільність
і дозволяють
підприємству
отримувати
високий прибуток
, а також закріпити
своє положення
на ринку. Нестабільний
попит, зміна
вимог покупця
до якості продукції
підприємства,
зниження покупної
можливості
населення,
навпаки, не
створюють умов
для забезпечення
певної конкурентоспроможності
підприємства.

До
внутрішніх
факторів
відносяться
наступні:

1.Діяльність
керівництва
та апарату
управління
підприємства
(організаційна
та виробнича
структури
управління,
професійний
та кваліфікований
рівень керуючих
кадрів і т. д.).

2.Система
технологічного
оснащення. Обновлення
устаткування
та технологій,
тобто заміна
їх на більш
прогресивні,
забезпечує
підвищення
конкурентоспроможності
підприємства,
підсилює внутрішню
гнучкість
виробництва.

3.Сировина,
матеріали і
напівфабрикати.
Якість сировини,
комплектність
її перероблення
та величина
відходів серьйозно
впливають на
конкурентоспроможність
підприємства.
Зменшення
виходу готової
продукції із
використовуємої
сировини( це
особливо характерно
для харчової
промисловості),
некомплексна
її переробка
приводять до
збільшення
витрат виробництва,
а значить, до
зменшення
прибутку, що,
в свою чергу,
не дозволяє
розширити
виробництво.
В наслідок
цього знижується
конкурентоспроможність.
І навпаки, покращення
використання
сировини, його
комплексна
переробка
понижують
витрати виробництва,
а значить, підвищують
конкурентоспроможність.

4.Збут продукції:
його об”єм та
витрати реалізації.
Цей фактор
серйозно впливає
на підвищення
конкурентоспроможності
підприємства:
можна добитися
непоганих
результатів
в виробництві,
випускаючи
продукцію
вищої якості
і відносно
невисокої
собівартості,
але все буде
зведене на-
нівець із-за
непродуманої
збутової політиці.
Тому підприємство
намагається
здійснити
ефективний
збут за рахунок
продажі продукції,
необхідної
ринкові, стимулювання
збільшення
об”ємів продаж,
завойовуючи
нові ринки
збуту. Все це
робиться , з
однієї сторони,
на основі формування
“свого” покупця,
проведення
ефективної
цінової політики
і т. п. , а з іншої
– шляхом ефективного
забезпечення
сировиною,
необхідними
матеріалами
та устаткуванням
по доступним
цінам.

Визначивши
середовище,
в якому воно
буде працювати,
підприємству
необхідно
перейти до
установлення
своєї ролі,
положення на
ринку. Тут важливо
виходити із
максималізації
тих можливостей
підприємства,
які відрізняють
його від конкурентів.

До форм та методів
максимілізації
внутрішніх
можливостей
основі проведення
технологічної
політики,
направленої,
по-перше, на
постійне внесення
підприємства
необхідно перш
за все віднести
гнучке їх
використання
на “ноу-хау”
в технологію
виробництва
та образ своєї
продукції, що
дозволяє підприємству
стати лідером
у випуску даної
продукцїї,
по-друге, на
забезпечення
високої якості,
по-третє, на
поставку продукції
в срок.

Прагнучи
до гнучкого
використання
своїх внутрішніх
можливостей,
підприємство
повинно забезпечити
собі технологічну
та економічну
ефективність
не нижче галузевої.
Іншими словами,
воно повинно
найти спосіб
оптимального
поєднання
бажаної технологічної
та економічної
ефективності,
щоб забезпечити
найкращі технологічні
та економічні
умови пропозиції.

Глава
ІІ.
АНАЛІТИЧНА
ОЦІНКА ДП АТ


“КиївХліб”
«БУЛОЧНО-КОНДИТЕРСЬКОГО
КОМБІНАТУ»


2.1. Історична
довідка

Хлібозавод
імені Першого
Травня по випуску
фермового хліба
та хлібобулочних
виробів став
до ладу ЗО квітня
1930 року. Пізніше
перейміновано
в хлібокомбінат.
В 1974 році став
Булочне — кондитерським
комбінатом.
27 червня 1996 року
Дочірнє підприємство
АТ «Київхліб»
«Булочно-кондитерський
комбінат»
було зареєстровано
Державною
адміністрацією
Старокиївського
району міста
Києва. Отже,
БКК перейшов
з державної
форми власності
на колективну.

Під час вводу
в експлуатацію
підприємство
було обладнане
трьома печами
ХВ, однією піччю
Вернера і Порлейдера
потужністю
32 тони за добу
хлібобулочних
виробів. Пізніше
було прибудовано
цех, в якому
випікалось
біля 1,5 тон /добу
печива масових
сортів.

В 1964 році почалось
будівництво
чотириповерхового
корпусу з бараночним,
картонажним,
кондитерським
цехами та складом
безтарного
зберігання
борошна. Проводилась
стрімкими
темпами механізація
і автоматизація
процесів. Полегшенням
праці став
перехід з вугілля
на природний
газ.

В 1975 році була
пущена лінія
по виробництву
тістечок «Еклер»
до 7200 штук за
зміну. В 1976 році
було приєднано
хлібозавод
№8 з виробітком
до 15т/ добу булочних
виробів.

В 1979 році комбінат
виробляв 70
найменувань
продукції. На
сучасному етапі
асортимент
продукції
налічує близько
120 видів.

На комбінаті
постійно
впроваджуються
заходи, спрямовані
на вдосконалення
організації
та нормування
праці, покращення
умов праці,
усунення випадків
травматизму.
Розробляються
заходи, спрямовані
на скорочення
частки ручної
праці, на підвищення
продуктивності
праці, збільшення
випуску товарної
продукції та
зростання
прибутку.

Значною подією
початку 1998 року
для комбінату
стало введення
в експлуатацію
нового кондитерського
цеху, який обладнано
устаткуванням,
що відповідає
сучасним вимогам
механізації
і автоматизації.

В ринкових
умовах колектив
комбінату
намагається
забезпечити
виробництво
високоякісної
продукції та
її реалізацію
в умовах конкуренції.
З цією метою
проводиться
постійна робота
над асортиментом
продукції та
розробкою нових
видів виробів.

2.2. Аналіз виробництва
і реалізації
продукції

Обсяг виробництва
і реалізації
продукції
залежить від
рівня технічної
забезпеченості
підприємства
та інтенсивного
використання
обладнання,
забезпеченості
підприємства
сировиною та
її якість, наявність
на підприємстві
І кваліфікованих
кадрів та рівня
організації
праці. Всі ці
фактори вивчаються
в процесі аналізу,
визначається
їх вплив на
процес виробництва
та результати
господарської
діяльності
підприємства.

а) аналіз
виробничої
програми:

виробнича
програма визначає
номенклатуру,
строки, кількість
і вартість
продукції, є
складовою
частиною
бізнес-плану.
Аналіз виробничої
програми по
БКК наведено
в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Виробнича
програма



Один.



1997



1998


1998 в %