Вступ
урок
праця творчість школяр
У
даній курсовій роботі буде розглянуто проблему розвитку творчих здібностей
молодших школярів. На мою думку, ця тема є актуальною в наш час. Це пояснюється
тим, що здібності до творчості є необхідними у повсякденному житті людини. Для
забезпечення успішності людини необхідно розвивати творчі здібності у молодшому
шкільному віці – найбільш сприятливому періоді. Саме у цей період формуються
мотивація до навчання, а також креативність. Тому діяльність вчителя у цій
сфері є дуже важливою.
При
дослідженні цієї теми дуже часто зустрічається шаблонність роботи вчителя.
Тобто вчитель проводить стандартну роботу, не ураховуючи потрібностей школярів.
Це викликає затримку у розвитку дитини та мотивації її до навчання.
Творчість
молодших школярів не потрібно відокремлювати, а проводити комплексно. У цій
курсовій роботі розвиток творчих особливостей молодших школярів буде розглянуто
на прикладі уроків трудового навчання.
					







Уроки
праці є дуже важливим компонентом розвитку творчих здібностей у молодших
школярів, тому що вони спрямовані на формування художнього та технічного
мислення, а також здібностей до конструювання, створення чогось нового тощо.
Об’єктом дослідження виступає
розвиток творчих здібностей молодших школярів.
Предмет
дослідження – уроки праці.
Метою
дослідження є  аналіз особливостей  розвитку творчих особливостей молодших
школярів на уроках праці.
Завдання:
1. 
Висвітлити особливості
розвитку творчих здібностей у молодших школярів  на уроках праці. 
2. 
Вивчити шляхи і засоби
розвитку творчих здібностей.



Розділ 1. Теоретичне
питання розвитку творчих здібностей  молодших школярів
1.1 Розвиток творчих здібностей у молодших школярів – як психолого-педагогічна
проблема
Творчість
– процес діяльності людини, у наслідок чого з’являються нові матеріальні та духовні цінності. Творчість відрізняється
від виготовлення унікальністю результату.
Творчість
в даній ситуації розглядається як механізм продуктивного розвитку. До
повноцінної реалізації творчих здібностей готова та людина, яка має чітко
спланований план дій. Це пов’зано з тим, що без плану дій людина не може чітко сформувати свої
інтереси, переконання, тобто особистісні особливості, без яких творчість не
буде індивідуальною, а буде носити  повторювальний характер.
Для
успішної творчості вирішальним фактором є не кількість засвоєних знань, умінь
та навичок, а якість, яка визначається психологічними особливостями.
Для
більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу
особистості у навчально-виховних закладах, слід спиратися на досягнення
сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток
творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена
“психолізація”  всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені
умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти
молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження
ідей гуманізації в практичну діяльність вчителя початкових класів, орієнтацією
на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому
поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами
рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр
уваги педагогічних працівників повинна бути поставлена проблема розвитку
творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і
поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх
творчих потенційних можливостей.
Ефективність
роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні
таких психологи-педагогічних умов:
1. 
Створення емоційної,  доброзичливої
атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;
2. 
Організація діяльності учнів
з розв’язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби,
потенційні можливості, здібності тощо (відсутність шаблонності). 
3. 
За умови, що вирішення
творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює
інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення
поставленої мети (мотивація).
Щоб
детальніше розглянути творчість, та механізми, потрібно розглянути стадії
виникнення творчості (за Г. Уоллесом):
· 
Підготовка – формулювання
проблеми,
· 
Інкубація – тимчасовий
відхід від проблеми,
· 
Прояснення – поява
інтуїтивного вирішення,
· 
Перевірка – практична
реалізація рішення.
Передумовою
виникнення творчих здібностей виступають: гнучкість мислення (здатність
приймати нестандартні рішення та варіювати способи вирішення); критичність
(відмова від непродуктивних методів та засобів); цілісність сприйняття.
Переліченими якостями володіє абсолютно кожна людина, але деякі здібності не
достатньо розвинуті, в окремих випадках – зовсім не розвинені. Одним з ключових
завдань вчителя є не допустити неповноцінності розвитку творчих здібностей. 
Проява
творчих здібностей буває різної ступені – тобто, малопомітний талант, або
яскраве його проявлення. Це обумовлено напрямком діяльності та способом підходу
до проблеми.  Але сутність творчого процесу однакова для усіх. Різниця в
конкретному матеріалові творчості, масштабах досягнень та значимості для
суспільства. Елементи творчості проявляються у повсякденному житті.
Існує
багато наукових підходів до вивчення психологічних особливостей виникнення
творчих здібностей, проаналізувавши які можна зробити висновки:
· 
Інтелектуальна обдарованість
є однією з умов творчої активності; слід відзначити, що головну роль в
активізації творчої діяльності відіграють 
· 
мотивація, ціннісні та
особистісні якості.
· 
Творчі здібності не залежать
від рівня інтелекту.
Для
проявлення творчих здібностей необхідна спеціальна атмосфера креативне
середовище, яка характеризується наступними ознаками:
· 
Оптимальна мотивація, яка
передбачає середній рівень мотивації досягнення (закон Йоркса-Додсона:
максимальна продуктивність діяльності можлива лише при підтримці мотивації
досягнення на середньому рівні), а також відсутність змагання та мотивації
соціального схвалення.
· 
Невимушена атмосфера, яка
передбачає відсутність погрози примусу, свободу дій та відсутність критики.
Таким
чином, при всьому різноманітті психологічних теорій творчих здібностей та
креативності, існує ряд основних ознак творчої діяльності, при впливу на які
можна підвищувати продуктивність творчого мислення та розвивати творчі
здібності особистості. 
У
молодших школярів більш розвинена пам’ять образна , ніж змістовна, діти краще запам’ятовують конкретні предмети,
обличчя, кольори, факти, події.
При
запам’ятовуванні учнями зв’язних положень, педагог
сприяє розвитку мислення дітей. Регулярне використання на уроках спеціальних
вправ та завдань, направлених на розвиток пізнавальних здібностей, сприяє
особистісному розвиткові, підвищує якість творчої підготовленості молодшого
школяра, допомагає учням орієнтуватися в простих закономірностях, активніше
використовувати творчі здібності.
Таким
чином, ефективним буде те навчання, яке веде за собою розвиток. Розвиваюче
навчання – це те, в якому дидактичний вплив розвиває не тільки пізнавальні
здібності, а ще й творчі. Пізнавальні задачі проходять через весь процес,
виконуючи в ньому різні функції: активізують та мотивують учнів, утримуючи
навчально-виховний процес на високому рівні, а творчість та креативність є
невід’ємною частиною цього процесу.
Аналіз
основних психологічних нововведень та характеру ведучої діяльності в молодших
класах, сучасні потреби в організації навчання як творчого процесу, який учень
з вчителем у певному розумінні будують самі, припускають можливість накопичення
творчого досвіду не тільки в процесі пізнання, а й в таких видах діяльності, як
створення та переробка конкретних об’ектів, ситуацій, явищ, творчого
застосування отриманих в процесі навчання знань.
В
самому процесі творчості психологи виокремлюють два аспекти особистісний і
процесуальний. Особистісним аспектом передбачається наявність у суб’єкта
задатків, здібностей та нахилів, володіння ним відповідною інформацією та
практичними вміннями. Процесуальний аспект творчості зв’язаний з мисленням,
інтуїцією, уявою, розумовою активністю.
Для
педагогіки інтерес являє лише творчість людини, зокрема дитини. Характерним є
те, що ті компоненти, які мають місце у визначенні поняття творчості у
психології, присутні і в змісті цього ж поняття в педагогіці. Так, наприклад,
відомий фахівець в галузі дидактики І. Я. Лернер пише: «Творчістю ми і
називаємо процес створення людиною об«єктивно або суб»єктивно якісно нового за
допомогою специфічних інтелектуальних процедур, які не можна уявити як такі, що
точно описуються і строго регламентуються, системи операцій або дій».
Для
педагогічних цілей важливим є не стільки створення дитиною «дещо нового,
нешаблонного», а сам процес творчості, в ході якого здійснюється процес
розвитку дитини. Психолог Я. О. Пономарьов пише, що «процес взаємодії
суб«єкта з об»єктом веде до виникнення двоякого роду продуктів,  які
виявляються у видозмінах як суб«єкта так і об»єкта». Дещо іншими словами, але
таку ж саму думку висловлює й інший психолог С. Л. Рубінштейн. Він підкреслює,
що «процес <… > створення людиною предметного світу — це і є разом
із тим розвиток ним своєї власної природи».
Зрозуміло,
що даний метод дає для дослідників багатий матеріал, але він не позбавлений
суб’єктивізму. Кожен з авторів передає лише власні враження, які не позбавлені
суб’єктивних відчуттів та переживань, що завжди супроводжують процес творчості.
Метод
модельних експериментів є другим напрямком вивчення творчості. Даний метод дає
певні результати, але він дещо знецінюється тим, що досліджуваному
повідомляється про те, що пропонована йому задача має
розв’язання.
Для творчості ж важливим є не лише розв«язання поставленої перед суб»єктом
задачі, а й власне бачення та наступне формулювання проблем, які необхідно
розв’язати. Потенційний творець завжди бачить в навколишньому світі певні
протиріччя (дисгармонію) і пропонує способи їх усунення, тобто розв’язання ним
же сформульованої проблеми.
Третій
метод дослідження творчості йде через дослідження особистості. При його
застосуванні використовується анкетування та усне опитування суб’єктів
дослідження з наступною статистичною обробкою одержаних даних. Цей метод також
дає багатий матеріал, зокрема для виявлення тих якостей, які характерні для
людини-творця. Але, знову ж. і цей метод не дозволяє проникнути в інтимні
механізми творчості (формалізація методу здійснюється лише на логічному рівні).
Очевидно, що кращі результати можна одержати внаслідок комплексного
використання даних методів.
Розвиток
дитини відбувається лише в діяльності. Тільки власними силами можна засвоїти
необхідні досвід та знання, накопичені людством, розвити свої інтелектуальні та
інші здібності.
Систематичність
та послідовність дає можливість людям управляти процесом творчості. Без них
гнучкість може перейти в «скачку ідей»; у цьому випадку виниклі ідеї не
продумуються до кінця. Людина стає нерішучою та залежить від інших людей.
Завдяки систематичності,усі ідеї зводяться у цілісну систему та послідовно
аналізуються. Дуже часто в результаті такого аналізу абсурдна ідея стає єдиним
правильних рішенням проблеми. Творчо працююча людина також повинна мати
здібності до ризику, та не переживати за наслідки діяльності.
Сучасна
педагогіка вже не має сумніву у тому, що вчити дітей творчості можливо.
Проблема лише у тому, щоб знайти оптимальні умови для такого навчання. Під
творчими здібностями учнів розуміють «комплексні можливості учня в виконанні
діяльності та дій, направлених на створення ним нових продуктів. Дотримуючись
позиції вчених, визначаючих креативні здібності як самостійний фактор,
розвиток  яких являється результатом навчання творчої діяльності школярів,
визначимо компоненти творчих здібностей молодших школярів:
· 
творче мислення
· 
творча уява
застосування
методів організації творчої діяльності
Для
розвитку творчого мислення і творчої уяви учнів необхідно розвивати такі
уміння, як:
· 
Класифікувати об’екти, ситуації, явища за
різними характеристиками
· 
Встановлювати причинно-наслідкові
зв’язки
· 
Бачити взаємозв’язки та виявляти нові зв’язки між системами
· 
Розглядати систему в
розвиткові
· 
Робити припущення,
прогнозувати
· 
Виділяти протилежні якості
об’єкта
· 
Виявляти та формулювати
протиріччя
· 
Використати різні системи
орієнтації в уявному просторі
Перелічені
вміння складають основу здібності до системно-диалектичного мислення,
продуктивного просторової уяви.
Вітчизняні
психологи та педагоги (Айдарова, Виготський, Занков, Давидов, Калмикова)
підкреслюють значення учбової діяльності у формуванні творчого мислення,
пізнавальної активності, накопичення суб’єктивного досвіду творчої діяльності
учнів. Досвід творчої діяльності є самостійним структурним елементом змісту
навчання, який передбачає:
· 
Перенос раніше отриманих
знань в нову ситуацію, самостійне бачення проблеми , альтернативи її рішення.
· 
Комбінування раніше
засвоєних способів у нові.
Будь-яку
діяльність, у тому числі й творчу, можна уявити у вигляді виконання визначених
завдань. І. Е. унт визначає творчі завдання як «завдання, які потребують від
учнів творчої діяльності, у якій учень має сам знайти спосіб вирішення ,
примінити знання у нових умовах, створити щось нове». 
Ефективність
розвитку творчих здібностей залежить від того матеріалу, на основі якого
складено завдання. Аналіз учбових посібників начальної школи показав, що
завдання, які вони містять, відносяться в більшості випадків до «умовно
творчим», продуктом яких є малюнки, вироби, твори. Частина завдань спрямована
на розвиток інтуїції учнів, знаходження декількох варіантів відповіді. Творчих
завдань, які потребують розв’язання протиріч, не містить жодна з програм.
Творчі
завдання припускають використання в творчій діяльності молодших школярів
методів, які основані на інтуїтивних процедурах, такий як метод відбору варіантів,
морфологічний аналіз, аналогія. Активно використовується моделювання, ресурсний
підхід, деякі прийоми фантазування. Однак програми не проводять цілеспрямований
розвиток творчих здібностей учнів за допомогою цих методів.
Для
активного розвитку творчої діяльності школярів використання евристичних
методів, повинно сполучатися із застосуванням алгоритмічних методів творчості.
На основі аналізу літератури (Г.С. Альтшуллер, В. А. Бухвалов, А. А. Гин, М. А.
Данилов, А. М. Матюшкин та інші.), можно виділити наступні потреби до творчих
завдань:
· 
Відкритість (зміст
проблемної ситуації або протиріччя)
· 
Відповідність творчості
умовам використаного методу
· 
Можливість різних способів
вирішення
· 
Урахування рівня розвитку
· 
Урахування вікових
особливостей учнів
Враховуючи
ці потреби, можна збудувати систему творчих знань, під якою розуміється упорядковані
творчі завдання, орієнтованих на пізнання, створення, переробку та використання
в новій якості об’єктів , ситуацій, явищ та направлених на розвиток творчих здібностей
молодших школярів в навчальному процесі. Система творчих завдань містить
цільовий, змістовний, діяльний та результативний компоненти. Системоутворюючий 
фактор – особистість учня: його здібності, потреби, мотиви, цілі та інші
індивідуально-психологічні особливості, суб’єктивно-творчий досвід.
Особлива
увага приділяється творчій діяльності самого учня. Під змістом творчої
діяльності розуміється дві його форми – зовнішня та внутрішня. Зовнішній зміст
навчання характеризується навчальнимсередовищем, внутрішнє – це власність самої
особистості, створюється на основі особистого досвіду учня у результаті його
діяльності.
При
відборі змісту для системи творчих завдань необхідно приймати до уваги два
основних фактора:
· 
Творча діяльність молодших
школярів виконується, здебільшого, на вже вирішених людством проблемах.
· 
Творчі можливості
відповідають змісту навчальних предметів початкової школи.
Творчі
здібності розділяють за такими параметрами:
· 
Складність складових
проблемної ситуації
· 
Складність розумових
операцій, необхідних для вирішення проблеми
· 
Форми протиріч (явні,
скриті)
У зв’язку з цим виділяють три
рівня складності змісту системи творчих завдань:
· 
Завдання ІІІ (початкового)
рівня складності виконуються учнями 1 та 2 класу. В якості об’єкта на цьому
рівні виступає конкретний предмет, явище або ресурс людини. Творчі завдання
цього рівня містять проблемне питання або проблемну ситуацію, припускають
застосування метода перебору варіантів та призначені для розвитку творчої
інтуїції та просторової продуктивної уяви.
· 
Завдання ІІ рівня складності
знаходяться на щабель нижче та направлені на розвиток основ системного
мислення, продуктивної уяви, переважно алгоритмічних методів творчості. Об’єктом виступає поняття
«система», а також, ресурси систем. Вони мають вигляд неконкретної проблемної
ситуації, або містять протиріччя в явній формі. Метою завдань є розвиток
системного мислення учнів.
· 
Завдання І (найвищого,
високого)рівня складності. Це конкретні завдання з різних областей знань, які
містять скриті протиріччя. В ролі об’єкта виступає біосистеми, полі системі, ресурси будь-яких систем.
Завдання такого типу пропонуються учням третього та четвертого класу. Вони
направлені на розвиток основ діалектичного мислення, керованої уяви, свідомого
використання алгоритмічних методів творчості.
Обрані
учнями методи творчості при виконанні завдань, характеризують відповідні рівні
розвитку творчого мислення, творчої уяви. Таким чином, перехід на новий рівень
розвитку креативних здібностей молодших школярів  проходить в процесі
накопичення кожним учнем досвіду творчої діяльності.
ІІІ
рівень передбачає виконання завдань на основі перебору варіантів та накопленого
творчого досвіду в дошкільному шкільному віці. Використовуються такі методи
творчості, як морфологічний аналіз, метод контрольних питань, синектика, типові
прийоми фантазування.
ІІ
рівень – виконання творчих завдань на основі евристичних методів, таких, як
метод маленьких людей, методи подолання психологічної інерції, системний
оператор, ресурсний підхід, закони розвитку систем.
І
рівень передбачає виконання творчих завдань на основі розумових інструментів,
таких, як адаптований алгоритм рішення обраних задач, прийоми вирішення
протиріччя в просторі та в часі, типові прийоми вирішення протиріч.
Щоб
накопичувати творчий досвід, учень повинен обов’язково усвідомлювати процес виконання творчих завдань.
Під
поняттям рефлексивних дій розуміють готовність і спроможність учнів творчо
осмислювати та вирішувати проблемні ситуації, уміння знаходити новий сенс та
цінності, уміння ставити перед собою нестандартні задачі в умовах колективної
та індивідуальної робити, уміння адаптуватися в незвичних міжособистісних
системах відносин 
Організація
усвідомлення учнями власної творчої діяльності має на увазі поточну та
підсумкову рефлексію. Поточна рефлексія реалізується в процесі виконання учнями
завдань в робочій зошиті та має на увазі самостійне фіксування рівня досягнень
(емоційне налаштування, набуття нової інформації та практичного досвіду).
Підсумкова рефлексія маж на увазі періодичне виконання тематичних контрольних
робіт.
Як
при поточному, так і підсумковому етапі рефлексії, педагог фіксує методи
рішення творчих завдань, використаних учнями, та робить висновок про рівень
розвитку творчого мислення та уяви молодших школярів.
Для
більш детального визначення рівня розвитку творчих здібностей та креативності
учнів, необхідно аналізувати та оцінювати кожне виконане самостійне творче
завдання. Педагогічна оцінка результатів творчої діяльності учнів може бути
виконана за допомогою шкала «Фантазія», розробленою Г. С. Альтшуллером для
оцінки фантастичних ідей. Ця шкала дає змогу оцінити рівень розвитку уяви
(шкала адаптована до молодшого шкільного віку). Шкала «фантазія» включає в себе
п’ять показників:
· 
Новизна – оцінюється за
4-ьох рівневій шкалі: копіювання об’єкта, незначна зміна в вихідному об’єкті,
якість зміненого прототипу, отримання принципово нового об’єкта;
· 
Переконливість
· 
Гуманність
· 
Художня цінність
· 
Суб’єктивна оцінка
Для
визначення рівня творчого мислення можна використовувати методику проведення
анкетування в експериментальних класах
Для
запобігання односторонньої суб’єктивної оцінки креативності учнів необхідно
використовувати психологічні та педагогічні методики діагностування в
комплексі. Для оцінки таких показників, як творче мислення та творча уява
необхідно ураховувати результати психологічного діагностування.
Ефективність
проведеної роботи багато в чому визначається характером взаємовідносин як між
учнями, так і між учнями та педагогом. Однією їх педагогічною умовою
ефективності системи творчих завдань є особистісно-діяльна взаємодія учнів та
педагога в процесі їх виконання. Сутність – в нерозривності прямого та
зворотного впливу, органічного поєднання змін, усвідомлення взаємодії як
співтворчості.
При
такому підході організаторська функція педагога має на увазі вибір оптимальних
методів, форм, прийомів, а функція учня полягає у в набутті навичок організації
самостійної творчої діяльності, вибору способу виконання творчого завдання,
характеру міжособових взаємовідносин в творчому процесі.
Таким
чином, під поняттям особистісно-діяльносною взаємодією вчителя та учнів в
процесі організації творчої діяльності розуміється сполучення організаційних
форм навчання, бінарний підхід до вибору методів та творчий стиль діяльності
учнів та педагога.
Накопичення
кожним школярем досвіду самостійної творчої діяльності має на увазі  активне
використання його на різних етапах виконання творчих завдань колективних,
індивідуальних та групових форм роботи.
Вибір
форм при виконанні творчих форм залежить від цілей виконання творчого завдання
та його рівня складності. Вибір методів організації творчої діяльності
виконується в залежності від цілей, рівня складності змісту, рівня розвитку
креативних здібностей учнів , конкретних умов, які склалися при виконанні
творчого завдання.
Очевидно,
що в процесі навчання творчості педагог має приймати нестандартні рішення,
використовувати нетрадиційні шляхи, передбачити наслідки. Це потребує від
учителя гнучкого підходу, вміння скомбінувати свій власний метод, якщо ни один
з відомих науці методів не може вирішити проблемну ситуацію. Такий метод
називається ситуаційним або творчий метод. Система творчих завдань також
використання учнями активних методів для організація методів для організації
самостійної творчої діяльності.
Таким
чином, системи методів організації творчої діяльності вчителя та учнів
орієнтовані на єдину мету та взаємно доповнюють один одного. У тактиці творчого
стилю викладання проявляються наступні лінії поведінки вчителя:
· 
Уміння поставити
учбово-пізнавальні проблеми
· 
Стимулювання до пошуку нових
знань та нестандартних способів вирішення задач та проблем
Підтримка
учня на шляху до самостійних висновків (Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика:
Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2000)
Все це
передбачає уміння створювати атмосферу творчості на заняттях. Атмосфера
творчості складається шляхом:
· 
Виконання закону гуманності
(приймати не тільки себе, а й іншу людину як особистість).
При
першій зустрічі з першокласниками необхідно організувати бесіду про норми
спілкування, в ході якого школярі повинні зробити висновок, що свою поведінку
необхідно контролювати в рамках формули « я = я »
.
Продовжити цю роботу в другому та третьому класі можна за допомогою вирішення
творчих завдань на розуміння один одного «з півслова». В четвертому класі в
розділі «Якості творчої особистості» запропонувати  завдання, які містили б
протиріччя в вчинках людини та проаналізувати їх вплив на взаємовідносини між
людьми
· 
Виконання закону
саморозвитку, прагнути до постійного самовдосконалення. За умови виконання
серії завдань на пізнання об’єктів за допомогою аналізаторів показати
недосконалість органів чуття людини, його уяви, мислення й творчості.
Дослідженням шляхом школярі повинні зробити висновок, що для здійснення творчої
діяльності необхідно самоудосконалюватися.
Створення
ситуації успіху.
1.2 Розвиток творчих здібностей у молодших школярів  на уроках праці
Трудове навчання – обов’язкова умова та складова частина
навчального процесу, виховання та розвитку дитини на першій ступені
загальноосвітньої школи, реалізується різноманітними засобами учбової та
позаурочної діяльності учнів.
Питання трудового навчання та виховання досліджували такі вчені,
як Крупська, Макаренко, Луначарський, Рубінштейн.
Метою трудового навчання є виховання особистості на основі
трудової діяльності. Лєвіна вказує на те, що на уроках праці в школі або вдома
з батьками, а пізніше й самостійно, діти можуть навчитися багатьом корисним та
захопливим речам: в роботі з папером та вишивкою, зшиванням та роботі з
природним матеріалом, роботі з деревом та пластиліном, випробовувати себе у
кулінарії, а, можливо дитині сподобається бути актором у своєму власному
ляльковому театрі 
Виготовляючи що-небудь своїми руками, учні розвивають увагу та
пам’ять, залучаються до дисципліни та акуратності, наполегливості та терпінню.
Всі ці якості допоможуть дитині в школі, особливо при оволодінні письма тощо
Заняття творчістю допомагають розвити художній смак та логіку,
сприяють формуванню просторової уяви. До того ж у дітей розвивається мілка
моторика рук, що є дуже важливим для молодших школярів, а також для дітей, які
страждають церебральними порушеннями та дефектами мови.
Творчі заняття не тільки розвивають фантазію, але й дають учневі
багато практичних навичок. Пришити собі ґудзик, приготувати сніданок, зробити
своїми руками подарунки та привітання для рідних та друзів – всі ці навички допоможуть
дитині у майбутньому.
Ще одне важливе доповнення: вміння будь-що зробити самостійно
дозволяє дитині відчути впевненість у собі та відчути свої сили, озбавляє від
почуття безпомічності в оточуючому світі дорослих. А віра в себе та свої сили –
необхідна умова того, щоб дитина відчував щастя.
Праця – творча робота дитини з матеріалами, в процесі якого вона
створює корисні  та естетично значущі предмети та вироби для прикраси побуту,
праці, відпочинку. Така праця є декоративною, художньо-прикладною діяльністю
дитини, оскільки при створенні красивих предметів він ураховує естетичні якості
матеріалів на основі уявлень , знань, що маються, практичного досвіду, набутих
в процесі трудової діяльності та на художніх заняттях.
Найбільш ефективно розвиваються творчі здібності, за думкою     
Т. А. Гомиріної, в художній праці. Зміст художньої праці першокласників
складають:
· 
Робота з папером, картоном
(аплікація з різнофактурного паперу в поєднанні з тканиною, природнім
матеріалом, виготовлення декоративних панно, об’ємних та пласких предметів для оформлення свят та розваг,
декорацій, сувенірів);
· 
Робота з природнім
матеріалом (виготовлення мілких та великих скульптур, виготовлення букетів з
сухих та живих рослин);
· 
Робот аз глиною (створення
декоративних прикрас, мілких скульптур, іграшок-сувенірів, лялькового посуду);
· 
Робота з тканиною, нитками
(декоративна аплікація з тканини, плетіння з синтетично пряжі, виготовлення
декоративних прикрас та предметів побуту тощо);
Для молодших школярів найдоступніший та легкий в обробці матеріалом
є папір. Робота з папером – це робота з матеріалом, який має своє обличчя, має
конструктивні пластичні якості. Виготовлення виробів з паперу сприяє розвитку
м’язів рук, розвиває окомір дитини, готує його до навчання письма, сприяє
естетичному розвиткові дитини, грамотно підбирати сполучення кольорів паперу,
форм та розмірів комплектуючих деталей.
Першокласники з паперу виготовляють різноманітні пласкі та об’ємні вироби. Дитина
досліджує можливості використання паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи на
частини, а потім склеюючи, отримує нову форму.
Дітям дуже подобається виконувати вироби з стрічок паперу. Цей вид
роботи створює великі можливості для творчості дітей.
Звичайно, при використанні стрічок паперу різної довжини та
ширини, діти починають їх не довільно скручувати, звивати, переплітати,
перехрещувати, з’єднувати одну з іншою, в результаті чого виникають різні
композиції. Чудова пластика паперу, чарівна гра світла й тіні, нескінченні
творчі можливості та перспективи його використання змушують дивуватися та
шукати нові шляхи вирішення художніх образів та сюжетів.
Якщо взяти дві стрічки паперу одного кольору, але різних за
розміром, зробити кільце з кожної, а потім з’єднати їх, а потім ще й
пофантазувати, то можна зробити звірів для театральної вистави (курча, свинку,
кішку, зайчика тощо). За основу для виконання  фігурок тварин можна взяти
конус, або циліндр.
Дитина самостійно відкриває нові способи й форми згинання паперу
для отримання потрібного елементу. У цьому випадку яскраво проявляється
фантазія дитини, так як вона створює нові комбінації та інколи сам дивується
тому, що в нього вийшло. Діти можуть дуже довго займатися цим видом виробу, не
бажаючи признавати, що ідея виконана, так як в них постійно народжуються нові
ідеї. Природа, що нас оточує не перестає дивувати кількістю форм та кольору.
Кожна пора року багата на своїми дарами: від красивих зелених травинок та
пелюстками квіток, до багатих плодів осені та сухих непримітних рослин, які ми
називаємо бур’янами.
Природа багата на матеріал, який діти можуть використовувати у
грі. Цінність такої гри в тому, що дитина черпає натхнення з природи та створює
неповторні речі, які радують око своєю красою. В природних матеріалах діти
бачать красу та узгодження форм, гармонію; окрім того, вони дізнаються про
характерні особливості матеріалів: запах, колір, форму. В подальшому, маючи
досвід, вони мають змогу дати відповідь на різноманітні питання: що буває
твердим, соковитим, м’яким? Що росте на ялинках та соснах? Які дерева хвойні? Що росте в
полі, що на луках? Діти збагачують словниковий запас, розвивається аналітичне
мислення. Вони намагаються порівняти з побаченим свої вироби, дати їм образні
назви. Практично немає такого природного матеріалу (за виключенням ядовитих
рослин), які б не можна було використовувати для виготовлення виробів, немає
також правил, які б установлювали етапи виготовлення.
Значно виділяються уроки з роботи з глиною – ліплення. Уроки
ліплення сприяють формуванню таких якостей людини, які являються для людини не
якими-то специфічними, а загально-значимими. Ці знання розвивають розумові
здібності учнів, розширюють їх художній та політехнічний кругозір, формують
моральні уявлення та сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього
світу. Особлива увага приділяється декоративно-прикладному мистецтву. Діти із
задоволенням ліплять декоративні іграшки за мотивами народних образів, посуд, настінні
рельєфи, декоративні маски. Діти у першому класі знайомляться з народними
промислами. Крім того, усі ці вироби відносяться до декоративно-прикладного
мистецтва. Якщо порівнювати з обробкою інших матеріалів, робота з тканиною
дозволяє здійснювати на практиці міжпредметні зв’язки. Так учні значно
розширюють свій кругозір , словниковий запас, знайомлячись з назвами
інструментів, матеріалів, трудових процесів. Виготовлення викрійки сприяє
вправам з обчисленням, в співставленні понять «більше» та «менше», «вже»,
«коротше» та «довше». При виготовленні виробів за викройкою та обробці деталей
у вигляді різноманітних геометричних фігур, закріплюється геометричний
матеріал, вивчений на уроках математики. При вимірах учні мають справу з числами.
Вони співставляють отримані данні з розміром тканини, виконують різні
обчислення.
Уроки рукоділля також тісно пов’язані з уроками малювання. Діти
привчаються добирати кольори ниток для вишивання, дізнаються, що в залежності
від виробу, підбирається  тканини відповідної якості та кольору. Крім цього,
велике значення має вибір оздоблення для вишивання, вміння красиво виконати
роботу. Практичні вправи в обробці текстильних матеріалів розвивають окомір.
Якість роботи при цьому здебільшого залежить від точності та акуратності при
вирізанні викрою, розмітці, зшиванні тощо. Обробка текстильних матеріалів
потребує більш кропіткої праці та займає більше часу.
Робота з шиття та вишивання, плетіння притягує дітей своїми
результатами. Скільки радості отримують молодші школярі від виконаної роботи!
Не менше задоволення викликає виготовлення подарунків та сувенірів для рідних
та друзів. Перелік практичних робіт включає вироби за призначенням. Їх можна
згрупувати наступним чином: господарсько-побутові, навчальні, ігрові сувеніри
та подарунки.
Таким чином, правильно організована праця дає можливість дітям
поглибнені знання про якість та можливостях різних матеріалів, сприяє
закріпленню позитивних емоцій, стимулює бажання працювати та оволодіти новими
знаннями та навичками. З цього випливає те, що трудове навчання є важливим та
невід’ємним елементом гармонійного
розвитку молодших школярів.



Розділ 2. Практика розвитку творчих здібностей молодших школярів
на уроках праці
2.1 Діагностика розвитку творчих здібностей у молодших школярів  на уроках праці.
У
цьому розділі ми розглянемо простий тест, завдяки якому можна дослідити рівень
розвитку творчих здібностей молодших школярів (тест оснований на розробці Х.
Зиверта). Його виконання  повинно показати наскільки розвинене нестандартне
мислення. Мова піде про те, щоб відкрити абсурдні, але й раціональні зв’язки ,
які мають місце в будь-якій системі.
Завдання
тесту – розвити варіанти нестандартного використання запропонованих предметів
(не більше 10 пунктів). На кожний предмет відводиться одна хвилина. Загальний
час проведення тесту 4-5 хвилин (передбачений час на повідомлення змісту тесту).
Пункти
тесту:
1. 
Що можна зробити з
коробочкою для сірників; які можливості ви можете запропонувати?
Коробочка
для сірників:
Припиніть
будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.
Що
можна зробити з аркушем паперу? Запишіть варіанти.
Аркуш
паперу:
Припиніть
будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.
Що
можна зробити з сухими листям? Запишіть варіанти.
Сухе
листя:
Припиніть
будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.
Визначення
результатів:
За
кожна осмислена строчка – два бали. Максимальна кількість балів – 60. Кількість
балів від0 до 20 – учень має задатки нестандартного мислення, але він не в
повній мірі використовує їх, та не може швидко знати вихід у проблемній
ситуації. Учням, що набрали таку кількість балів необхідно працювати над
творчими здібностями, а педагогові – звернути увагу на цих дітей. 20 — 40 балів
– учень має достатньої схильністю до творчого мислення. Його можливості є
середніми. 40 – 60 балів – здібності учня на високому рівні. Такі діти добре
розвинені.
Цей
тест має продовження. Педагог може більш детально дослідити, додавши необхідну
кількість пунктів.
2.2 Розробка уроку праці
Тема. Подарунок мамі. Виготовлення саморобної листівки. 
Мета:
ознайомити учнів з об’ємними листівками, навчити виготовляти квіти з паперу;
розвивати фантазію, кмітливість; виховувати любов до матері, бабусі. 
Обладнання:
листівка-подарунок (зразок), кольоровий папір, клей ПВА, ножиці, простий
олівець, циркуль, лінійка. 
Зміст уроку
І. Підготовка робочих місць. 
ІІ. Організаційна частина. 
Хто
завжди вам допоможе? 
Хто
все вміє і все може? 
Хто
все зробить, як годиться? 
Хто
ця мудра чарівниця? 
В цілім
світі найдобріша, 
Найдорожча,
наймиліша? 
Лагідна
і ніжна сама? 
Ну,
звичайно, наша… 
Діти:
мама! 
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. 
—
Сьогодні ми поговоримо з вами про найрідніших, наймиліших, найдорожчих мам. 
Учениця.
Коли
мене спитають, яка найбільша сила? 
Любов,
що в серці має бабуся моя мила! 
Коли
мене спитають, що найдорожче є світами? 
З
усіх скарбів скажу: найперший – ласкаві руки мами. 
Коли
мене спитають: що найтихіше в світі? 
Бабусина
молитва, як засинають діти. 
— В
цей день хочеться своїм рідним подарувати щось незвичайне. Але найкращий
подарунок той, що зроблений або вирощений своїми руками. 
Отже,
будемо сьогодні робити вітальні листівки. 
ІV. Розгляд зразка виробу. 
—
Якої форми виріб? З яких матеріалів виготовлений? 
V.
Відбір матеріалів та інструментів. 
· 
Аркуш паперу рожевого
кольору; 
· 
6 кружечків (діаметр 7 см)
різного кольору (червоного, жовтого, салатового); 
· 
6 кружечків (діаметр 5 см)
різного кольору (салатового, жовтого, червоного); 
· 
6 кружечків (діаметр 4 см) синього
кольору; 
· 
6 кружечків (діаметр 3 см)
голубого кольору; 
· 
6 кружечків (діаметр 3,5 см)
салатового кольору; 
· 
6 кружечків (діаметр 2 см)
червоного кольору; 
· 
2 смужки паперу (5 см х 2
см) з написом «Вітаю», «матусю»; 
· 
12 «вугликів» зеленого кольору;
· 
1 напис-вітання; 
· 
ножиці; 
· 
лінійка; 
· 
клей ПВА; 
· 
олівець. 
ІV. Технологія виготовлення. 
1. 
Беремо аркуш паперу,
розрізаємо навпіл. 
2. 
1 частинку паперу складаємо
пополам. Вимірюєм і, не розгортаючи, робимо надрізи. 
3. 
Розгортаємо листівку. Тепер
ті розрізані частинки вигинаємо в інший бік. 
4. 
. Склеюємо 2 частинки разом.
5. 
. Виготовляємо квіти. 
Айстри
• 
Беремо 1 кружечок (діаметр
якого 7 см); 
• 
складаємо пополам (вийшла
спідничка для мами); 
• 
потім ще згинаємо (спідничка
для дочки); 
• 
ще раз згинаємо (спідничка
для Барбі); 
• 
вирізаємо посередині
трикутник (вийшли штани для Буратіно); 
• 
потім кожну штанину
розрізаємо навпіл, не дорізаючи до кінця (виходять 2 носи для Буратіно); 
• 
розкладаємо, вийшла
квітка-айстра; 
• 
так робимо і з іншими
кружечками (діаметри 3,5см і 2 см). 
Васильки
• 
Беремо кружечок (діаметр
якого 4 см); 
• 
робимо спідничку для мами; 
• 
потім спідничку для дочки; 
• 
тоді спідничку для Барбі; 
• 
робимо штани для Буратіно; 
• 
на кожній штанині вирізаємо
прапорці; 
• 
розкладаємо – вийшла
квітка-васильок; 
• 
так робимо і з іншими
кружечками (діаметри 3 см). 
6. 
. Тепер на верхній частині
листівки розміщуємо квіти-айстри. Так, щоб вийшла вісімка. 
7. 
Відкриваємо листівку і там
розміщуємо квіти-васильки (за своєю фантазією). 
8. 
Наклеюємо також написи
«Вітаю», «матусю». 
9. 
Наклеюємо також
напис-вітання. 
VІ. Повторення правил техніки безпеки та гігієни праці. 
• 
Роботу розпочинай лише з
дозволу вчителя. 
• 
Користуйся прийомами роботи,
як показав учитель. 
• 
У процесі роботи не
відволікайся побічними справами. 
• 
Будь обережним з ножицями. 
• 
Під час роботи з клеєм,
користуйся пензликом. 
• 
Під час роботи тримай своє
робоче місце у належному порядку. 
• 
Не змітай сміття з парти
рукою, для цього є волога серветка. 
VІІІ. Самостійна робота. 
ІХ. Оцінювання виробів. 
Ці
листівки будуть гарним подарунком для матусь. 
Х. Підсумок уроку. 
Мама!
Найдорожче слово в світі! 
Де б
не був ти, що б ти не робив, 
Назавжди
вона твій шлях освітить 
Ніжним
серцем, відданим тобі. 
В
дні важкі, і в дні, на щастя щедрі, 
Не
забудь: вона завжди — в тобі, 
Тож
живи, як мама, — щиро й чесно, 
І,
як мама, світ оцей люби! 
ІХ. Прибирання робочих місць.



Висновки
В
курсовій роботі були розглянуті питання розвитку творчих здібностей молодших
школярів на уроках праці. В процесі дослідження були розглянуті проблеми
визначення творчих здібностей та трудове виховання як фактор їх розвитку.
Таким
чином, творчість для молодшого школяра в навчальному процесі передбачає
наявність у нього здібностей, мотивів, знань та умінь, завдяки яким створюється
продукт, який відрізняється новизно, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих
якостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлених
компонентів розумової діяльності, а також потреби особистості в само
актуалізації, в розкритті та розширенні своїх конструкторських здібностей.
Творчість як процес розглядалось із самого початку, виходячи з самозвітів
діячів мистецтва та науки, де особлива роль відводилась «прояснення», натхненню
та подібним настроям, змінюючи першу роботу думки.
На
сьогодні проводиться апробація та інтеграція психодидактичного підходу до
розвитку творчих здібностей учнів на основі загальноосвітніх шкіл. В результаті
були розроблені вікові норми для усіх методик, які входять в програму
діагностики.
Проаналізував
теоретичні основи розвитку творчих здібностей можна зробити висновок, що
визначення творчості намагалися дати діячі різних сфер: педагогіки, психології
тощо, однак усі прийшли до висновку, що творчість виступає як процес продуктивний.
Розвиток
творчих здібностей – складна та важлива справа, якій допомагає співпраця школи
та сім’ї; а сам вчитель повинен
проявляти терпимість до появи творчості дітей. Потрібно вміти  в потрібний
момент побачити їх прояв, заохотити та дати можливість проявитися ще раз.