ЕЛАСТИЧНІСТЬ І ПРИСТОСУВАННЯ РИНКУ

Попит і пропонування мають властивість реагувати на
зміну численних детермінант. Еластичність показує ступінь їх  чутливості до цих
змін.
1.
Еластичність попиту та її види
Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин.
Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної
змінних.
У мікроекономіці застосовується
багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають
зміну досліджуваного явища – попиту,  пропо­нування чи виробництва. Стосовно
попиту розрізняють наступні види еластичності: 
—   еластичність попиту за ціною  
					







—   перехресну
еластичність попиту   
—   еластичність
попиту за доходом  
Еластичність попиту за ціною – це
процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного
товару:  . 
Величина
цінової еластичності попиту, як правило, виражається від’ємним числом, тому що
відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується,
і навпаки. В аналізі часто знак “мінус” відкидають і порівнюють лише абсолютні
значення показника (за модулем). Наприклад, якщо підвищення ціни на взуття на
20% викликало зменшення обсягу попиту на 5%, то цінова еластичність попиту на
взуття становить:  
 Застосовують два способи
обчислення показника еластичності. 
Показник
лінійної
еластичності визначає
процентну зміну обсягу попиту у точці. Він обчислюється для
випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням  ,
або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої
попиту:                                  
      
       або                                   
Показник дугової
еластичності застосовується для вимірювання еластичності по­питу
в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і
розраховується за середніми величинами ціни та обсягу:
                           або           
 Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна
лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, в межах якого попит є
еластичним, і нижній, в межах якого попит стає нееластичним, вони
розмежовуються точкою одиничної еластичності (рис. 3.1). Для нелінійної функції
попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись.
Розрізняють наступні випадки
цінової еластичності попиту.
Попит
еластичний, якщо
 , тобто
однопроцентна зміна ціни призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту. 
Попит нееластичний, коли  , тобто однопроцентна зміна
ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту. Попит з одиничною
еластичністю має місце, коли  ,
тобто однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту.
  Існують також граничні випадки еластичності. Абсолютно еластичний попит має місце, коли  ,
і означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за
однією ціною. Найменше зростання ці­ни зменшує попит до нуля, а будь-яке
зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є горизонтальною
лінією. Абсолютно нееластичний попит  має місце, коли  , і
означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її
рівня попит пред’являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має
вигляд вертикальної лінії.
Факторами цінової еластичності
попиту виступають: 
—  
наявність
товарів – замінників: чим більше близьких і досконалих
замінників має товар, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;
—  
 питома
вага товару у видатках споживача: чим більшу частку займає товар у
видатках споживача, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;
—  
 фактор
часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш
еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і
структури споживання потрібен час;
—  
 важливість
товару для споживача: попит на товари першої необхідності є
нееластичним, на предмети  розкоші – еластичним за ціною.
За неціновими чинниками попиту
розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом.
Обидва показники вимірюють, на скільки процентів зміститься крива попиту
під впливом даного нецінового чинника.
Перехресна
еластичність попиту 
– це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого
товару:
            
    або                                                          
Для
товарів – субститутів перехресна еластичність попиту додатна  , тому що при зростанні
ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник
зростає. Для товарів – комплементів перехресна еластичність
попиту від’ємна  , оскільки
зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей
товар, і на товар–доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у
споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю (  ).
Еластичність
попиту за доходом – це процентна
зміна обсягу попи­ту, викликана однопроцентною зміною доходу:      або                              
 
Еластичність попиту за доходом для нормальних благ є додатною (  ), для нижчих
– від’ємною (  ), для нейтральних
– нульовою (  ). Предмети розкоші
мають еластичність попиту за доходом більшу за одиницю  , предме­ти першої
необхідності — меншу за одиницю  .
2. Еластичність
пропонування 
Еластичність
пропонування характеризує чутливість продавців (виробників) до зміни ціни на
продукцію.
Цінова еластичність
пропонування – це
процентна зміна обсягу пропонування, обумовлена однопроцентною зміною ціни
товару:   
 Оскільки крива пропонування має позитивний нахил, то
значення кое­фіцієнта еластичності пропонування завжди є додатним,  : зміни цін і обся­гів
пропонування відбуваються в одному напрямку. 
Для пропонування, як і для попиту,
розрізняють декілька випадків еластичності: еластичне
пропонування  , нееластичне
пропонування  , пропонування
з одиничною еластичністю  . Абсолютно
нееластичне пропонування означає, що обсяг пропонування не реагує на
зміни ціни. Крива пропонування є вертикальною прямою,  0. Абсолютно
еластичне пропонування має місце, коли пропонування зов­сім відсутнє
доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого продав­ці готові продати
будь-яку кількість продукції. В цьому випадку крива пропонування є горизонтальною
лінією, а  .
Продавці
також можуть переключатись з виробництва одного товару на виробництво іншого,
тому і для пропонування застосову­ється показник перехресної
еластичності, значення якого є від’ємним.
Основним
фактором еластичності пропонування є фак­тор часу. 
3. Часові періоди і
пристосування ринку
Часові періоди є найважливішою
характеристикою в мікроекономіці, вони враховуються при аналізі всіх змін у
ринкових процесах і в сфері вироб­ництва. Особливості реакції попиту та
пропонування за часовими періодами ілюструють рис. 3.2 і 3.3.
  Розрізняють три
часових періоди:
·  найкоротший
(миттєвий) період — m- це період часу, протягом
якого у попиті чи пропонуванні не відбу­вається жодних змін: ні продавці, ані
покупці не встигають відреагувати на зміну ціни. Попит і пропонування є
абсолютно нееластичними, відповідні криві є вертикальними прямими (Dm, Sm).
·  короткостроковий
період —
s —  це період часу, протягом якого відбувається часткова адаптація
виробників і споживачів до зміни ціни, а попит і пропонування стають більш
еластичними.  Виробничі потужності залишаються незмінними, але виробники
можуть збільшити випуск продукції за рахунок більш інтенсив­ного їх
використання. Споживачі можуть знайти замінники певного товару або обмежити
споживання. Попит і пропонування стають більш еластичними (криві DS, SS).
·  довгостроковий
період –
l – це період, достатній для повної адаптації і покупців, і продавців до
зміни ціни. За цей період виробники мо­жуть розширити виробничі потужності.
Споживачі можуть змінити смаки і уподобання. Попит і пропонування стають
надзвичайно еластичними (криві DL, SL ).
  Пристосування ринку
до змін у пропонуванні ілюструє рис. 3.4. Початкова рівновага
встановлюється в точці  , рівноважна ціна
 . При зменшенні
пропонування до   у
короткостроковому періоді точка рівно­ваги поступово переміщується вздовж
кривої попиту   до  .  Оскільки короткострокова крива    є  досить стрімкою, попит
нееластичний, ціна різко зростає з   до  , а обсяг попиту знижується незначно, з   до  . Різке зростання ціни спонукає
споживачів до заміни дорогого товару дешевшим. З перебігом часу покупці
змінюють свої смаки, знаходять все більше замінників. Довгострокова крива
попиту  стає пологішою, а попит –
більш еластичним. Рівновага зміщується у точку   вздовж
кривої пропонування  . При цьому ціна
знижується з   до  , а обсяг попиту значно
зменшується до  .
  Пристосування ринку
до змін у попиті ілюструє рис. 3.5. Початкова рівновага
встановлюється в точці   на перетині
кривих попиту   і пропонування  , значна крутизна якої
демонструє його нееластичність у короткостроковому періоді. Припустимо, що
доходи населення зросли, крива попиту зміщується праворуч у положення  . Точка рівноваги
переміщується  вздовж короткострокової кривої пропонування   до  , ціна  стрімко зростає до  , а обсяг пропонування 
збільшується незначно – до  , 
оскільки виробники можуть збільшити виробництво лише за рахунок його
інтенсифікації.
Поступово
виробники нарощують потужності, і крива пропонування у довгостроковому періоді  стає пологішою. Точка
рівноваги переміщується до   вздовж
нової кривої попиту  , рівноважна ціна знижується до  , а  рівноважний обсяг
продукції  зростає до  . Отже, як і в
попередньому випадку, в короткостроковому періоді в першу чергу відстежується
реакція ціни, значне підвищення якої сигналізує виробникам, що нарощувати
виробництво вигідно.
Загалом
аналіз пристосування ринку до змін у попиті та пропо­нуванні показує, що у
короткостроковому періоді на ці зміни найбільше реагує ціна,
у довгостроковому періоді – обсяги продукції; а еластичність
попиту і пропонування за ціною у довго­строковому періоді є значно вищою, ніж у
короткостроковому.
4. Практичне
застосування теорії еластичності
  Концепція
еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є
визначення цінової
стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб
отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний
виторг продавців (TR=P·Q), одночасно
є видатками покупців, тому зв’язок між показником еластичності і зміною
видатків представляє інтерес для обох сторін. 
На
рис. 3.6. зміни видатків покупця (виторгу продавця) зображені прямокутниками
(+,–). На верхньому відрізку кривої попиту, де попит на товар еластичний,
зростання виторгу за рахунок збільшення обсягу продажу (+) перевищує його
втрати від зниження ціни з   до  . У нижній частині кривої,
де попит нееластичний, втрати виторгу від зниження ціни (–) перевищують приріст
(+), отже, знижувати ціну нема сенсу.
  Таким
чином, якщо попит на товар еластичний,  ціна і виторг змінюються у
протилежних напрямках, якщо попит нееластичний, виторг і ціна
змінюються в одному напрямку. У випадку одиничної еластичності
видатки покупців і виторг продавців не змінюються зі зміною ціни. У точці
одиничної еластичності (  ) виторг
досягає максимальної величини, що  ілюструє крива  TR на рис.
3.7. 
Теорія
еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і
прогнозування наслідків зміни ринкових умов. Наприклад,
якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого
сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визна­чення впливу
цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і
пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної
ціни.
Ще
один важливий аспект застосу­вання теорії еластичності – визначення
наслідків державного втручання у ціноутворення. У разі
відхилення цін від рівноваж­них внаслідок державного регулювання  величини 
дефіцитів  та  надлишків, що виникають в результаті цього, прямо
залежать від  еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними
є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку, і
навпаки. 
Важливою
сферою застосування концепції еластичності є політика
оподаткування. Звичайно податки встановлюються на
товари та послуги, попит на які нееластичний, що дозволяє збільшити
податкові надходження. Якщо попит на товар еластичний,
встановлення чи підвищення податку може призвести до скорочення
податкових надходжень. 
  Відносна
еластичність попиту і пропонування визначає розподіл податкового тягаря між
покупцями і продавцями (рис 3.8). Якщо попит на товар відносно нееластичний
порівняно з пропонуванням (рис. 3.8.а), більшу частину податкового тягаря
будуть нести покупці (площа А), меншу частину будуть сплачувати
продавці. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування
(рис. 3.8.б), з встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть
нести про­давці (площа В), а  меншу частину – покупці.