Курсова робота
«УЯВА, ЇЇ СУТЬ ТА ВИДИ У
ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ»


Вступ
Актуальність
дослідження. Під
час взаємодії з об«єктивним світом, людина не лише сприймає, запам»ятовує,
осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не
зустрічається. Ці образи можуть відображати події, факти, явища, свідком яких
вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об’єктів,
яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює. Цей процес
називають уявою. Уява – особлива форма
психіки, яка може бути лише у людини. Вона безупинно пов’язана з людською
здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність й творити нове.
Уява може, випереджаючи майбутнє, створити
образ, картину того, чого взагалі не було. Так космонавти уявляли політ у
космос і висадку на Місяць тоді, коли це було лише мрією.
					







Уява – це найважливіша
здатність психічної пізнавальної сфери. Якщо представити на хвилину, що людина
не володіє уявою, ми б позбулися, майже всіх наукових відкриттів і літературних
творів, образів, створених найвидатнішими письменниками й винаходів, без яких
не може обійтися жодна людина на сьогоднішній день. Діти не почули б казок і не
змогли б грати в численні ігри. І як вони змогли б засвоювати шкільну програму
без уяви? Уява виводить людину за межі його одномоментного існування, нагадує йому
минуле, відкриває майбутнє. Простіше сказати – позбавте людину уяви, і прогрес
зупиниться! Отже уява є вищою і такої необхідної здатністю людини.
Провідним
пізнавальним процесом пов’язаним з майбутнім, є уява. За допомогою уяви людина
пов’язує пізнавальні процеси, підсвідомо бере участь у різних видах діяльності,
малює картини майбутнього.
«Уява
може змінювати та будувати образи «я» (К. Андрес, С. Андрес). Вона породжує
і фіксує мету, а зосередженість на меті дає людині позитивну енергію, яку вона
спрямовує на досягнення, що допомагає мобілізувати внутрішню силу.
Об’єктом
дослідження є психічна пізнавальна сфера
особистості.
Предметом
дослідження є психологічні особливості
процесу розвитку уяви у старшокласників.
Гіпотеза
дослідження: припустимо, що низький
рівень розвитку уяви у старшокласників (низька складність, низька фіксованість
та стереотипність уяви) корелюється з низькою успішністю.
Мета дослідження: з’ясувати, чи взаємопов’язані між
собою уява і показники успішності.
Завдання
дослідження:
1.  Проаналізувати наукову літературу
з питань поняття уяви та її видів;
2.  Вироблення проблематики
дослідження;
3.  Вибір методів і методик;
4.  Провести експериментальне
дослідження рівня уяви (складність, фіксованість та стереотипність уяви) серед
старшокласників;
5.  Визначити рівень розвитку уяви у
старшокласників під час проведення експерименту;
6.  Проаналізувати отримані
результати;
7.  Сформулювати висновки.
Методологія
дослідження. Для визначення рівня уяви
серед осіб юнацького віку мною була використана методика дослідження
індивідуальних особливостей уяви.
Новизна
дослідження полягає у виявленнями
зв’язків між рівнем уяви та показником успішності в навчанні.
Практична
значимість дослідження полягає у
можливості наукового використання результатів дослідження.


1. Теоретичні
положення про уяву, її суть та види
1.1 
Загальні поняття про уяву
Уява
значно розширює і поглиблює пізнання світу. Так, слухаючи розповідь вчителя,
читаючи книгу з історії, учні малюють собі картини далекого минулого, а на
уроках географії ніби бачать красу природи. Уявляючи літературних героїв, вони
мандрують з ними. При вивченні математики і фізики уява допомагає учням
оживляти абстрактні поняття, наповнити виведені формули конкретним змістом.
Отже, поряд із сприйманням, пам’яттю і мисленням уява є одним з важливих
пізнавальних процесів людини. Над її вивченням працювали такі відомі
дослідники, як Ердман, Гензелінг, Сегал, Ю. Ліндварський, Б. Зальцман, В. Романець,
А. Петровський та ін.
Цей
процес надзвичайно складний, і про це свідчить той факт, що й досі немає його
єдиного визначення.
Уява –
особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від решти психічних процесів
і разом з тим займає проміжне положення між сприйманням, мисленням і пам’яттю
[5, с. 260].
Уява – це
психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок
на базі її попереднього досвіду [3, с. 176].
Уявлення –
це образи предметів або процесів, які реально існують, але які в даний момент
не сприймаються нами, а сприймались раніше.
Уява – це
психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості та
творчого мислення [9].
Уява
є образним психічним процесом, який передбачає відхід від минулого досвіду,
перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами
творчої діяльності людини та прообразами для неї [2, с. 147].
Проаналізувавши
визначення уяви, я зробила висновок, що вчені дещо розходяться у своїх поглядах
на уяву, але всі вони одностайні в
думці, що уява породжує щось нове, змінює те, що дано у сприйманні, що вона
притаманна тільки людині.
Термін
«уява» може бути вживаним у широкому значенні (як образний за змістом психічний
процес, в якому відбувається як відтворення готових образів, так і побудова
нових), або у вузькому значенні (як специфічний процес, який полягає саме в
перетворенні даного).
Для уяви є
характерним інше ставлення до минулого досвіду і усього безпосередньо даного
(через відчуття та сприймання): це висхідна свобода по відношенню до них, яка і
дає можливість їх перетворювати. Ця свобода насамперед постає як незалежність
по відношенню до минулого. Функція пам’яті полягає в збереженні результатів
минулого досвіду, функція уяви – в їхньому перетворенні. Пам«ять об»єднує ряд
репродуктивних психічних процесів, а уява (разом із мисленням та інтуїцією)
належить до продуктивних[9]
Будь-яка
уява породжує щось нове, змінює те, що дано у сприйманні. Ця зміна,
перетворення, відхилення від даного може виразитися, по-перше, у тому, що людина
створює собі картину того, чого в дійсності вона ніколи не бачила, по-друге, у
створенні картини того, чого взагалі ще не було, але має бути здійснене (проект
на майбутнє), нарешті, у побудові фантастичної картини, котра ніби зовсім
неузгоджена з дійсністю. Але й у цьому випадку вона враховує її суттєві сторони
та найбільш значущі риси. Тобто відхід уяви від дійсності не є втечею від неї,
цей відхід є необхідним, щоб глибше проникнути в дійсність [2, с. 153].
Уява
виникла і розвинулася в процесі праці людей. В ній чітко виявляється
специфічно-людський характер діяльності: не уявивши результату праці, не можна
розпочинати роботу. Коли первісна людина обробляла камінь для накінечника
стріли, чи виламувала палицю для лука – у неї був образ того, що необхідно
отримати в результаті праці, що буде в недалекому майбутньому.
Отже,
створюючи психічну модель проміжних і кінцевих результатів, уява орієнтує
людину в процесі діяльності.
Можна
зробити висновок, що уява разом із відчуттям, сприйманням, пам’яттю, інтуїцією
та мисленням належить до пізнавальних процесів людини.
1.2 
Функції уяви старшокласників

Уява – психічний
процес створення образів предметів, ситуацій, обставин, шляхом установлення
нових зв’язків між відомими образами та знаннями. Специфіка уяви полягає в переробці
минулого досвіду, що зберігається у вигляді уявлень і понять. Тому вона
нерозривно пов«язана з процесами пам»яті, тобто, перетворює те, що міститься в
пам’яті.
Уява
тісно пов’язана і з процесом сприймання. Включаючись у сприймання, вона
збагачує нові образи, робить їх більш продуктивними. Наприклад, щоб зрозуміти
момент, зображений художником на полотні, необхідно уявити минуле життя
персонажів, їх стан і почуття.
Уява
тісно пов«язана з мисленням, пам»яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями. Уява
знаходить розв’язання проблемної ситуації навіть за відсутності необхідної
повноти знань, які потрібні для мислення. Уява дає змогу «перескочити» через
якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Але саме в цьому полягає слабкість
процесу уяви, оскільки намічені уявою шляхи розв’язання не завжди правильні. У
процесі мислення людина комбінує уявлення, які пам’ять видає свідомості. Однак
можна сфантазувати яку-небудь комбінацію уявлень, знаючи, що це лише справа
уяви. Не тільки в реальності, а й уві сні ми усвідомлюємо, що уявлене нами є фантазією.
В цьому разі відбуваються два одночасних процеси: людина щось уявляє і разом з
тим мислить про те, що уявляє – оцінює його особливості, вірогідність, красу,
переробляє, виправляє або проганяє. За висловом Аристотеля, ми відрізняємо уяву
від мислення впевненістю, яка притаманна нашому мисленню: якщо ми впевнені в
реальності того, що уявляємо, то ми мислимо [4, с. 190].
Деякі
психологи порівнюють принципи роботи уяви з принципом дії калейдоскопа, який за
допомогою кількох скелець створює візерунки.
В житті людини уява виконує ряд
специфічних функцій:
Перша з них полягає в тому, що б
представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними,
вирішуючи різні виникаючі задачі. Ця функція уяви пов’язана з мисленням і
органічно в нього включена.
Друга функція уяви пов’язана з
регулюванням емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоч би частково
задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво
важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним
напрямом зарубіжної психологічної науки.
Третя функція уяви пов’язана з її
участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема
волею, увагою, пам’яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних
образів, людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів
вона дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д.
Четверта функція уяви полягає у
формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці,
маніпулюючи образами.
П’ята функція уяви – планування і
програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх точності та
процесу реалізації
[2, с. 307].
Важливою є роль уяви в художній
творчості. Питання про місце і характер уяви в творчості письменника належить
до найбільш складних і суперечливих. Багато чого залишається не до кінця
з’ясованим, і перш за все те, як організується підготовча робота творчої уяви,
яким чином письменник нагромаджує елементи життєвого матеріалу, з яких згодом
виникає літературний твір. Образ, ситуація, неочікуваний поворот сюжету
виникають в голові письменника чи художника як кінцевий результат узагальнень
великої кількості вражень, пропущених через емоційну сферу творчої особистості.
Лише в такому випадку вони можуть здійснити емоційний вплив на глядача, читача.
Значне місце відіграє уява в творчій
діяльності вчителя, спрямована на формування всебічно розвиненої особистості
учня. Ще А.С. Макаренко вказував на те, що виховання такого
прогнозування вимагає використання вчителем уяви і мислення. Проте, вказуючи на
необхідність уяви в учительській праці, слід попередити і про одну небезпеку.
Оцінка школяра повинна ґрунтуватися на достовірних фактах поведінки. Якщо ж
така оцінка базується не на фактах сприймання, а на основі уяви, то це може
призвести до небажаних наслідків.
Історія
науки знає багато прикладів того, коли уява виступала одним з найважливіших
елементів наукового передбачення і наукової діяльності. Особливо велику роль
відіграє уява на ранніх етапах вивчення наукової проблеми. Тоді її використання
може призвести до виникнення важливих здогадок. Важливим прикладом, що
розкриває роль уяви в науковій творчості, є створення
Д.І. Менделєєвим періодичної системи елементів. Не всі місця в таблиці могли
бути заповненими в момент її створення. Але це не завадило вченому в своїй
фантазії передбачити не лише нові, ще не відкриті елементи, а й здогадуватися
про їх окремі властивості. Саме на етапі відкриття, в процесі пошуків
розв’язання проблеми велику роль відіграють фантазія й інтуїція. Уява властива
лише людині і є необхідною умовою її діяльності. Уява завжди спрямована на
практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити
і як вона це робитиме.
1.3 
Види уяви старшокласників

Уява
відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки уяві людина може планувати свою
діяльність та керувати нею. Уява відіграє також велике значення для розвитку і
удосконалення людини як виду. Уява виводить людину за межі його існування,
нагадує йому минуле, відкриває майбутнє.
Уяву кожної
людини можна охарактеризувати за різними ознаками. Насамперед уяву людини можна
поділити на різні види.
За характером продуктивності виділяють:
1. 
Відтворюючу уяву – продукти
якої вже були відомі раніше;
2. 
Творчу уяву.
За мірою свободи,
довільності визначають:
1. 
Пасивну уяву – яка виявляється
у хворобливих фантазіях, маренні або в такому фантазуванні, яке не має
усвідомленої мети;
2. 
Активну уяву – яка
відбувається в рамках творчої діяльності, підкореній певній меті [1, с. 116].
За характером образів знаходять:
1. 
Конкретну уяву – в ній
уявляються певні предметні речі і т. ін.
2. 
Абстрактну уяву – вона
оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).
За відношенням до актуальної ситуації
виділяють:
1. 
Сприймаючу уяву (яка
прикована до ситуації);
2. 
Творчу уяву (яка здатна вийти
за межі ситуації).
Саме за цим поділом уяви в шахістів
відрізняють «позиційну» і «комбінаційну» гру.
За якісними особливостями, обумовленими
конкретними сферами застосування, Т.А. Рібо наводить такі типи уяви:
1. 
Пластична – вона застосовує
точно визначені у просторі образи та їх сполучення, відповідні дійсним
відношенням предметів, має зовнішній характер;
2. 
Розпливчата – вона
застосовує емоційні образи, які не мають певних обрисів у просторі (уява у
музиці);
3. 
Містична – вона застосовує
символи;
4. 
Наукова – насичена науковим
мисленням (у науках, які тільки будуються, вона виступає в якості наукової
міфології; у науках, що склались, вона оживлює логічні схеми);
5. 
Уява в практичному житті й
механіці – її образи за необхідності втілюються у речову форму;
6. 
Уява у сфері торгівлі – тут
найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви присвячений здогадкам;
7. 
Уява у сфері утопії – тут
образи уяви відбивають етичні та соціальні стосунки [2, с. 175].
Уява
відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові
образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви базується на
основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних
зв’язках і сполученнях [1, с. 117].
Творча
уява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче
мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості. Продуктом
творчої уяви є художній образ [2, с. 177].
Процес створення
образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер.
Коли в уяві людини
створення нових образів не кероване спеціальною метою, уява має мимовільний
характер. Наприклад, під впливом розповіді вчителя створюються нові образи,
відбувається їх роз’єднання або поєднання. Під час читання художнього твору в
уяві виникають, без спеціального наміру, образи героїв твору, місцевість, де
відбуваються події, час, коли вони відбуваються, тощо.
Мимовільну уяву
зумовлюють потреби і почуття. Коли людина ставить спеціальну мету створити
образ того чи іншого об’єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад,
командир під час занять пропонує солдатам уявити пересічну болотисту
місцевість, мінні поля, брід річки за картою,
тощо.
Залежно від характеру діяльності людини
довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу.
Відтворювальну уяву поділяють на
залежну та незалежну.
Уява, яка ґрунтується на образах
предметів та явищ, які людина сприймала раніше, має назву «відтворювальна
залежна уява». Уяву, що спирається на створення образів внаслідок опису, схеми,
карти, графіка тощо, називають відтворювальною незалежною. Людина відтворює за
допомогою уяви те, що відображено в художніх творах, в історичних документах,
читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні
матеріали. Особистості доводиться уявляти незнайомі об’єкти та явища на основі
їх опису. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей. Цим видом уяви
користується інженер, який вивчає нову для нього машину за кресленнями [3, с. 109].
Творча уява полягає у створенні нових
предметів та явищ. Вона має умисний характер і завжди залучена у творчу
діяльність. Творчість становить собою діяльність, внаслідок якої людина
відкриває щось нове, створює нові оригінальні твори, нові матеріальні та
духовні цінності. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває
творчого характеру, це невід’ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча
і репродуктивна уява взаємопов’язані й переходять одна в одну.
Уяву поділяють ще на активну й пасивну.
Активна уява завжди спрямована на виконання
творчого або логічного завдання. Процес зберігання в головному мозку інформації
– динамічний, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємне
переміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси – інтуїція,
прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні. Вона визначається й
контролюється волею і може бути відтворювальною (репродуктивною) або творчою.
Апарат уяви становить умову творчої діяльності особистості.
Пасивна уява протікає
без поставленої мети, інколи – як ілюзія життя, де людина говорить, діє –
уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності
уявлень. Такі уявлення людина може викликати умисно. Умисно викликані образи
фантазії, які не пов’язані з волею і спрямовані на втілення їх у життя –
називають мареннями. Кожній особистості властиві марення, в них легко віднайти
зв’язок продуктів уяви з потребами людини. Скажімо, військовослужбовці в бойових
умовах відтворюють образи своєї сім’ї, себе в ній, своїх дітей, зустрічі з коханими,
друзями тощо. Коли потреби людини надзвичайно сильні, а можливості їх задоволення
мізерні, то уява розвивається з дивовижною силою. Задоволена потреба не
породжує уяву. Якщо більшість потреб реалізувати неможливо, то в людини виникає
домінанта незадоволеності, що породжує зміну особистості з відходом від реальності,
страждання, впертість, неврози [3, с. 113].
Уява виявляється в різній за змістом
діяльності, тому розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна
тощо. Усі ці види уяви мають свої особливості.
У художній уяві переважають чуттєві
(зорові, слухові) образи, надзвичайно детальні та яскраві. Письменник настільки
яскраво уявляє собі образи героїв, ніби вони насправді спілкуються з ним,
живуть поруч. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці
особливості виявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає
той чи інший аналізатор: зоровий і руховий – у скульптора, живописця, слуховий –
у композитора тощо.
Технічна уява створює образи
просторових відношень у вигляді геометричних фігур з застосуванням їх у різних
комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють
асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях,
схемах, за допомогою яких створюють нові предмети та об’єкти. Продукти
технічної уяви може бути представлено в мовній формі. Мовна фіксація допомагає
глибоко аналізувати технічні відкриття, перевіряти їхню достовірність на
практиці.
Наукова уява втілюється у плануванні й
проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези,
знаходженні неординарних шляхів розв’язання проблеми, у побудові
експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо.
Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються
закономірні відношення між предметами та явищами.
Особливим видом уяви є
мрія. Мрія – це уява бажаного майбутнього. У мріях створюються образи бажаного.
Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв’язок
уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом до
творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей [6, с. 177].
Вирізняють і так звану антиципуючу уяву
(від лат. anticipatio – угадування наперед, передбачення). Вона лежить в основі
здатності людини передбачати майбутні події. Антиципуюча уява добуває
будівельний матеріал із запасів пам’яті. Антиципація майбутнього можлива
завдяки прихованій реакції очікування, що виникає на основі уяви. Людині зовсім
непотрібно стрибати з дев’ятого поверху, щоб дізнатися, наскільки небезпечне
таке падіння. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії, коли
ще немає приводу для таких заходів.
Процеси уяви мають
аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони схожі на процеси сприйняття,
пам’яті та мислення [7].
Уява кожної людини має
різні характерні ознаками. Тому її можна поділити на різні види в залежності
від ознак класифікації.
Проаналізувавши наукову літературу я зробила
наступні висновки:
1. 
Уява є
образним психічним процесом, який передбачає відхід від минулого досвіду,
перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами
творчої діяльності людини та прообразами для неї. Уява притаманна лише людині.
2. 
Уява виконує функції
програмування та прогнозування діяльності суб’єкта, шляхом створення кінцевого
або проміжного її продукту. Вивчення природи уяви довело, що вона виникає на
ґрунті потреб передбачення результатів, її психологічним механізмом визначено
як бісоціацію. Потреба у майбутньому спонукає до втілення образу в дійсності.
3. 
Уяву кожної людини можна
охарактеризувати за різними ознаками.
4. 
Уява відіграє важливу роль у
житті людини. Завдяки уяві людина може планувати свою діяльність та керувати
нею.
5. 
Уява виводить людину за межі
його існування, нагадує їй минуле, відкриває майбутнє.


2. Експериментальне
дослідження індивідуальних особливостей уяви старшокласників

2.1 Методика дослідження
уяви у старшокласників

уява старшокласник думка образ
Для визначення рівня індивідуальних особливостей уяви старшокласників було використано методику: «Дослідження індивідуальних особливостей уяви».
Досліджувалось три
властивості уяви: рівень складності, рівень фіксованості та рівень
стереотипності. Дослідження проводилось у формі тестування. Тестування
проводилось в три етапи. На першому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним
контуром кола, на другому – трикутника і на третьому – квадрата. Час малювання
на кожному етапі експериментатор визначав за секундоміром. У кожному випадку
воно мало дорівнювати 60 секундам. Після чого малюнки збирались.
Складність уяви
констатувалось за найскладнішим із трьох малюнків. У методиці пропонувалось
користуватися шкалою, що надає можливість установлювати п’ять рівнів
складності.
Ступінь фіксованості
образів визначають за кількістю малюнків, що містять той самий сюжет. Уява
вважається гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не відображається в
малюнках, тобто всі малюнки на різні сюжети й охоплюють як внутрішню, так і
зовнішню частини контуру геометричної фігури. Фіксованість уявлень слабка і
гнучкість уяви середня, якщо два малюнки – на той самий сюжет. Сильна
фіксованість образів в уявленні і негнучкість або ригідність уяви характеризуються
за малюнками на той самий сюжет. Якщо всі малюнки мають той самий сюжет
незалежно від рівня їхньої складності – це ригідна уява.
Стереотипність
визначалась за змістом малюнків. Якщо зміст малюнка типовий, то уява, так само
як і сам малюнок, вважається стереотипною, якщо не типове, оригінальне – то
творчою. У методиці були запропоновані приклади типових малюнків. Малюнок
вважався оригінальним, а уява творчою за відсутності стереотипності, коли всі
малюнки виконані випробуваними на нетипові сюжети.
2.2 Хід експерименту

Експеримент був
проведений на базі Сумського Професійного Хіміко Технологічного Ліцею. В
експерименті приймали участь студенти другого курсу, у кількості 13 чоловік,
жіночої статі, фізично і психічно здорові. Клас являє собою згуртований
колектив, навчаються разом з 2008 року. Поспілкувавшись з викладачами я
дізналась, що саме студенти цієї групи мають низькі показники успішності. І
тому я вирішила провести свій експеримент з цією групою. Для зручності обробки
результатів кожний старшокласник одержав свій номер і далі протягом всіх етапів
експерименту фігурував під ним.
Для анонімності
результатів випробуваним було запропоновано підписати усі три аркуші однаково,
наприклад поставити підпис, або дату народження.
Мій експеримент
проводився в три етапи:
1.  На першому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром
кола і зачитувалась така інструкція: «Використовуючи зображений на цьому аркуші
контур геометричної фігури, намалюйте малюнок. Якість малюнка значення не має.
Спосіб використання контуру обирайте на свій розсуд. За сигналом «Стоп!» малювання
припиняйте». Через 60 секунд малюнки збирались. А випробуваних просять дати
самозвіт і для цього запитують: «Чи сподобалося вам завдання? Які почуття у вас
виникали під час його виконання?» – це робиться для того, щоб розрядити обстановку
і підготуватися до наступного етапу тестування.
2.  На другому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром
трикутника і вся процедура повторювалась знову.
3.  На третьому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром
квадрата і як у попередніх двох етапах процедура тестування була аналогічною.
Коли усі
малюнки були зібрані, я відсортувала їх так щоб кожному студенту відповідало по
три малюнка, які йому належать (див. додаток Б).
2.3 Результати досліджень

2.3.1
Рівень складності уяви

Аналіз результатів
експериментальної групи представлений у вигляді гістограми 1.
  
Рівень складності
уяви» показав, що у десяти із тринадцяти осіб рівень складності уяви низький, у
студента під №13 – середній рівень, а у номерів 4 і 5 – високий рівень
складності уяви.
2.3.2
Рівень фіксованості уяви

Аналіз результатів
експериментальної групи представлений у вигляді гістограми 2.
  
Рівень
фіксованості уяви» показав, що у одинадцяти осіб із тринадцяти слабко фіксована
уява. А у студентів під номерами 3 і 5 – високий рівень фіксованості уяви.
2.3.3
Рівень стереотипності уяви

Аналіз результатів
експериментальної групи представлений у вигляді гістограми 3.
  
Рівень стереотипності
уяви» показав, що у всіх студентів стереотипна уява.



2.3.4 Порівняльний аналіз отриманих результатів

Для одержання більш
детальної кількісної характеристики зкорелюємо між собою отримані показники.
Зіставляючи рівень
складності, фіксованості та стереотипності уяви кожної дитини у групі я
отримала наступні результати.
  
Після
аналізу отриманих результатів можна зробити висновок, що у десяти осіб із
тринадцяти уява є низької складності, слабко фіксованою та стереотипною. Але
необхідно відмітити, що у студентів під номерами 13,4 і 5 рівень уяви вищий за
інших.
Для
перевірки своєї гіпотези я взяла оцінки з точних предметів (алгебри, геометрії,
фізики, хімії) за перший семестр нинішнього навчального року. І підрахувала
середній бал по кожному предмету окремо, та загальний середній бал по усім
предметам, він дорівнював шести балам. Я отримала такі результати.
Таблиця 1. Оцінки
студентів з точних предметів





























































































Номер студента


Алгебра


Геометрія


Фізика


Хімія


Середній бал



1
4
4
5
6
5


2
5
5
4
6
5


3
4
4
4
4
4



4


5


6


6


5


6




5


5


7


6


8


7



6
4
5
4
7
5


7
4
4
5
5
5


8
4
4
4
4
4


9
4
5
5
5
5


10
4
4
4
4
4


11
4
4
4
5
5


12
4
4
4
5
5



13


4


6


6


5


6



Середній бал
5
5
5
6
6




У
двох студентів, середній бал по предметам збігався з середнім балом групі (це
студенти під номерами 4 і 13), а у студента під номером 5 – середній бал з
точних предметів є вищим за середній бал групи (7 балів). Саме ці три студенти
мають вище за інших рівень складності, рівень фіксованості та рівень
стереотипності уяви. У всіх інших середній бал по предметам є нижчим за
середній бал по групі.
Провівши
експеримент та проаналізувавши результати можна сказати, що у трьох студентів
із тринадцяти рівень складності, рівень фіксованості та рівень стереотипності
уяви вище за інших. І саме у них середній бал вище або рівний середньому балу з
точних предметів по групі. У всіх інших студентів середній бал з точних
предметів є нижчим за середній бал по групі, а уява низької складності, слабо
фіксована та стереотипна.
На основі наведених
результатів можна зробити висновок, що гіпотеза підтвердилась, її перевірка
дала підстави вважати, що низький рівень розвитку уяви у старшокласників
(низька складність, низька фіксованість та стереотипність уяви) корелюється з
низької успішністю. Проте вибірка була мінімальною, тому за інших умов ця
гіпотеза могла б і не підтвердитись.


Висновки
1.
Проаналізувавши наукову
літературу я зробила висновок, що відображуючи об’єктивну дійсність, людина не
лише сприймає те, що діє на неї в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло
раніше, вона створює і такі образи, які ніколи не сприймала, свідком яких не
була. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності. В житті людини уява виконує ряд специфічних
функцій: представлення дійсності в образах; регулювання емоційних станів;
штучне створення образів; формування внутрішнього плану дій; планування і
програмування діяльності суб’єкта, шляхом створення кінцевого або проміжного її продукту. Уява кожної людини має різні характерні
ознаками. Тому її можна поділити на різні види в залежності від ознак
класифікації. Є такі види уяви: пасивна та активна. Пасивна уява – мимовільне або довільне створення образів,
не призначених для втілення в дійсність. До цього виду уяви належать сновидіння,
фантазування та ілюзії. Активна уява – процес довільного створення індивідом
наочних образів.
2. Виробила
проблематику дослідження: припустила,
що низький рівень розвитку уяви у старшокласників (низька складність, низька
фіксованість та стереотипність уяви) корелюється з низькою успішністю.
3. Для визначення рівня індивідуальних особливостей уяви старшокласників я використала методику: «Дослідження індивідуальних особливостей уяви».
4. Провела експериментальне
дослідження рівня уяви (складність, фіксованість та стереотипність уяви) серед
старшокласників.
5.
Спираючись на результати проведеної мною методики можна зробити висновки, що експериментальні
дослідження підтверджують теоретичну частину, оскільки в межах одного класу
учні мають різний рівень уяви, який пов’язаний з успішністю учнів.
6. Оптимальні
результати методики проаналізувала. Аналіз показав, що у класі з низькою
успішністю, більшості старшокласників мають уяву, розвинену на низькому рівні.
Гіпотеза
підтвердилась, проте вибірка була мінімальною, тому за інших умов ця гіпотеза
могла б і не підтвердитись.


Список
джерел
1. 
Варій М.Й. Психологія.
Навчальний посібник. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 288 с.
2. 
Психологія: Навчальний
посібник / [Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л.
та ін.]; За наук. ред. Винославської О.В. – К.: «ІНКОС», 2005. – 352 с.
3. 
Короткий психологічний
словник. / За ред. Войтка В. І. – К.: «Вища школа», 1982. – 216 с.
4. 
Максименко С.Д.,
Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навчальний посібник. – К.: «МАУП», 2001.
– 256 с.
5. 
М’ясоїд П.А. Загальна
психологія. – К.: Вища школа, 2006. – 487 с.
6. 
Общая психология / [Богословський В.В.,
Ковалев А.Г., Степанов А.А., Шаблин С.Н.]. – М.: «Просвещение»,
1973. – 303 с.
7. 
Психологія: підручник [для
студентів вищих закладів освіти]/ за ред. Ю.Л. Трофімова – К.: «Либідь», 1999.
– 558 с.
8. 
http://www.personal.in.ua/article.php?
ida=435
9. 
http://uk.wikipedia.org/wiki/Уява