Ефективність
обміну і розподілу ресурсів
у
споживанні та виробництві
 Встановлення загальної рівноваги у конкурентній ринковій економіці
означає наявність повної системної ефективності, досягнення Парето-оптимального
стану в усіх сферах економічної діяльності – споживанні,
обміні та виробництві за відповідності структури
виробництва структурі суспільних потреб. 
У конкурентній „економіці обміну” кожен споживач, розподіляючи
оптимально свій доход, прирівнює відношення граничних корисностей благ до
відношення їхніх цін і згідно з кардиналістською версією максимізує корисність
за умови: 
   або   .     
					







Оскільки   ,
то   .                                            
На конкурентному ринку всі споживачі купують товари за одними
й тими ж рівноважними цінами, тому гранична норма заміни благ для всіх
споживачів  в економіці буде однаковою:    
 .                      
Взаємовигідний обмін триває доти, доки всі   для всіх споживачів не
зрівняються:                      .                          
За умови рівності граничних норм заміни для
всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у
споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето. Будь-які
можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує
вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у
цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого. 
  Оптимізацію рішень щодо ефективного
розподілу благ у процесі обміну на досконало
конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна
модель „скринька Еджворта” (рис. 12.3). Вона представляє всі можливі
варіанти розподілу двох благ   між
двома споживачами  . Рівновага
встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до
лінії відносних цін (бюджетного обмеження)  .
Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропонуванню, ціни будуть
змінюватись доти, доки криві байдужості обох споживачів знов стануть дотичними
до лінії цін. У точці рівноваги граничні норми заміни благ кожного учасника
ринку дорівнюють співвідношенням цін товарів:      .           
Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при
цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих
товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є
Парето-ефективним за споживанням та обміном.
Крива контрактів
у продуктовій
скриньці
Еджворта єднає всі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома
індивідами  . Кожна точка на кривій
контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна
за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити
свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої контрактів
будується межа можливих корисностей  .
Ефективність у сфері
виробництва включає внутрігалузеву ефективність – використання і розподіл ресурсів всередині галузі та міжгалузеву ефективність – оптимальний розподіл ресурсів між галузями, трансформацію структури
виробництва.
Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами
досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і
неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. 
Кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом оптимального
використання ресурсів:  , яке
включає в себе і правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції:  , або        . 
Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку
ресурсів за єдиною рівноважною ціною, то   для
кожної з фірм галузі. Якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма
технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм:     .
За умови рівності   у
жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх
співвідношення з метою мінімізації витрат. Це означає, що у галузі ресурси
розміщені і використовуються ефективно за Парето.
Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також
правило граничного випуску, за яким конкурентні фірми визначають оптимальний
обсяг виробництва для максимізації прибутку:  .
Якщо запишемо правило мінімізації витрат ресурсів як обернену величину, то
отримаємо граничні витрати на виробництво даного продукту. Для галузі, яка
виробляє товар  :       ,   звідси  . А оскільки  , то кожна фірма буде мати
граничні витрати, рівні ринковій ціні даного товару  .
 Коли всі фірми галузі вироблятимуть товар  з
однаковими граничними витратами, не знайдеться способу перерозподілити
загальний обсяг його виробництва поміж фірмами так, щоб зменшити витрати галузі
в цілому. При цьому у довгостроковому періоді всі фірми вироблятимуть продукцію
з мінімальними витратами:  .
 Міжгалузева
ефективність розподілу ресурсів встановлюється, коли
всі фірми в усіх галузях досягають ефективності у виробництві:  ;   і т. д. Оскільки всі
виробники, незалежно від того, в якій галузі вони здійснюють виробництво, на
конкурентному ринку ресурсів купують ресурси за одними й тими ж рівноважними
конкурентними цінами, то граничні норми технологічної заміни повинні бути
рівними для всіх фірм всіх галузей. Оскільки          і
                     ,
то          .
За цієї умови ресурси в усіх галузях використовуються у повному обсязі
і розподілені ефективно за Парето. Перерозподіл ресурсів між галузями, який
дозволив би збільшити виробництво одного блага, не зменшуючи обсягів виробництва
іншого, неможливий, не існує розтрати ресурсів. 
Оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє ресурсна
скринька Еджворта (рис. 12.4).
  Графічно ефективний розподіл
ресурсів  забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів   до ізокости, нахил якої
дорівнює співвідношенню цін ресурсів:   .
Виробники знаходяться у рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи
прибуток. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже,
підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни ресурсів у
виробництві обох товарів однакові:  ,
тобто, забезпечується ефективний розподіл ресурсів між галузями. 
Крива
виробничих контрактів з’єднує множину точок
Парето-ефективного міжгалузевого розподілу ресурсів  . Якщо ресурси розподілені між галузями неефективно, їх перерозподіл
дасть приріст обсягу випуску в одній або кількох галузях. Ресурси через ринок
ресурсів переміщуються в ті галузі, де вони використовуються в оптимальному
співвідношенні, яке мінімізує витрати до рівня   і
покращує стан споживачів даної продукції. Відбувається трансформація структури
виробництва в економіці. Крива виробничих контрактів може бути трансформована у
межу виробничих
можливостей.
 Межа виробничих можливостей   або крива
трансформації – це модель, яка ілюструє всі
ефективні поєднання обсягів виробництва двох продуктів за обмежених ресурсів
праці і капіталу. Всі точки кривої трансформації відповідають технологічно
ефективним поєднанням ресурсів у виробництві двох благ. Межа виробничих
можливостей спадна і має від’ємний нахил: ефективне виробництво означає, що
збільшення обсягу виробництва одного товару вимагає переміщення ресурсів з
виробництва іншого і відповідного зменшення обсягів випуску останнього. Вона
опукла від початку координат, що означає збільшення її нахилу зі зростанням
виробництва блага  . 
Кут нахилу межі виробничих можливостей   визначає граничну
норму трансформації   в   –  . Гранична норма
трансформації визначає альтернативну вартість – кількість одного товару, від
якої потрібно відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого. 
У кожній точці межі виробничих можливостей для одержання
одиниці   треба затратити   ресурсів, а для
виробництва одиниці   –   ресурсів. Для одержання
додаткової одиниці   треба
відмовитись від  одиниць
 , звідси :   .
Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки,
де  для кожного товару,
то  . 
Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної
ринкової системи ресурси повинні бути розподілені між різними видами
виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі
суспільних потреб. Споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому
кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в
інше. У цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів
економіки.
Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми
заміни благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації
будь-якого блага в інше у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих
благ для кожного споживача: 
  .  
  Ця рівність означає, що не існує
способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві даних благ.
В економічній системі встановлюється загальна рівновага, яка
відповідає критерію Парето-оптимальності.
Графічна модель загальної ринкової рівноваги
(рис. 12.5) ілюструє оптимізацію структури виробництва згідно суспільних потреб
за допомогою межі виробничих можливостей та кривих суспільної байдужості.
Рівновага встановлюється у точці дотику кривої суспільної байдужості   до межі виробничих
можливостей    та лінії
співвідношення цін  , де гранична
норма трансформації дорівнює граничній нормі заміни благ:                       .
Це означає, що конкурентна рівновага у ринковій
економіці Парето—ефективна за розподілом ресурсів у
сфері споживання, обміну і виробництва. Вона забезпечує
оптимальність структури економіки, збалансованість інтересів споживачів і
виробників. 
Загальні умови
ефективності досконало конкурентної економіки описуються системою
рівнянь:
·  рівновага у конкурентній економіці ефективна
за споживанням та обміном, якщо:       .
·  рівновага виробника у конкурентній економіці ефективна
за розподілом ресурсів  між галузями, якщо:  .
·  рівновага є ефективною за
використанням ресурсів у виробництві, якщо:
   .
·  загальна рівновага
економічної системи Парето-ефективна за розподілом ресурсів в усіх сферах,
якщо:   .