Міністерство
аграрної політики України
Одеський
державний аграрний університет
Кафедра
економічної теорії та аграрної економіки
Курсова
робота
на
тему:
					







«Ефективність
діяльності ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області й оцінка його ринкової
позиції»
Виконала:
студентка
ІІІ курсу, 4 групи
економічного
факультету
спеціальність
«Облік і аудит»
Ломажук
О.В.
Перевірив:
проф.
Мойса М.Я.
Одеса — 2007р


Зміст:
Вступ 
1. Суть ефекту і ефективності виробництва. Система
показників економічної ефективності і аграрного виробництва
1.1 Поняття ефекту та показники економічної
ефективності аграрного виробництва. Методика визначення показників економічної
ефективності
1.2 Суть рентабельності виробництва і методика
визначення її показників
1.3 Оцінювання ринкової позиції підприємства за
показниками прибутковості
2. Природно-економічні умови господарювання та стан
економіки підприємства
2.1 Природно-кліматичні та економічні умови
підприємства
2.2 Спеціалізація підприємства, його розміри та
загальний рівень розвитку
2.3 Рівень використання виробничого потенціалу
2.4 Показники економічної ефективності виробництва
основних видів товарної продукції рослинництва і тваринництва
2.5 Економічна оцінка фінансових результатів
3. Організаційно-економічні заходи по збільшенню
прибутку та підвищенню рівня рентабельності
3.1 Науково обґрунтована система землеробства
3.2 Широке використання досягнень науково-технічного
прогресу
3.3 Удосконалення економічного механізму
господарювання
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури


Вступ
У кожній державі,
як і в будь-якому суспільстві сільське господарство є однією із життєво
необхідної галузі народного господарства і головною галуззю агропромислового
комплексу країни. Статистика повідомляє, що понад 80 % фонду споживання
формується за рахунок продукції сільського господарства, тому виробництво її є
найбільшою умовою для існування людства. Від рівня розвитку сільського
господарства залежить рівень життя і доходів на душу населення, рівень
споживання товарів і послуг, соціальні умови життя.
Найважливішим
показником, який характеризує діяльність підприємства є ефективність
виробництва. Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих
результатів використання засобів виробництва, її робочої сили за певний
проміжок часу. Родовою ознакою ефективності (продуктивності) є необхідність
досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими
витратами суспільної праці або часу.
Економічну
ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують
проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві. До таких показників
належать: обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції; величина
одержаного прибутку, рентабельність виробництва; економія тих чи інших видів
ресурсів, або загальна економія від зниження собівартості продукції,
продуктивність праці.
Підвищення
економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення
виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному
зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв’язання
цієї проблеми нерозривно пов’язане з подальшою виробничою інтенсифікацією
сільського господарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення
врожайності сільськогосподарських культур та продуктивність худоби та птиці. В
сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі
інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної
ефективності.
У курсовій роботі
об’єктом дослідження обрано відкрите акціонерне товариство «Комсомолець», яке
розташоване в Арцизькому  районі Одеської області.
Основою для
написання даної курсової роботи служать річні звіти (2004-2006 роки),
економічний паспорт, матеріали статистичної звітності.
Метою даної
курсової роботи є аналіз економічної ефективності виробництва, виявлення і
формування основних шляхів ефективності виробництва та її підвищення.
Для досягнення
даної мети необхідно виконати такі завдання:
ü 
Вивчити
поняття ефективності виробництва та критерії економічної ефективності
сільськогосподарського виробництва;
ü 
Визначити
систему показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;
ü 
Зробити
оцінку ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості та
обґрунтувати основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва;
ü 
Визначити
економічні результати діяльності підприємства.


1.Суть
ефекту і ефективності виробництва. Система показників економічної ефективності
аграрного виробництва.
1.1
Поняття ефекту та показники економічної ефективності аграрного виробництва.
Методика визначення показників економічної ефективності.
На сучасному
етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва –
визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.
Ефективність
виробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічних законів,
яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій
реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує
кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а
також сукупних її вкладень. У зв’язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна
ефективність. 
Ефект – це результат тих чи інших
заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується
підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби та птиці.
Економічна
ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до
витрат засобів виробництва і живої праці.
Ефективність
виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої
відображується у високій результативності використання живої та уречевленої у
засобах виробництва праці.
Як економічна
категорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедалі
повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому
підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням
обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб
безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах
на одиницю продукції.
Сільське
господарство має свої специфічні особливості. Зокрема сукупності факторів
досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як
головний засіб виробництва, а в тваринництві – продуктивна худоба. Тому оцінка
корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується
земельної площі або поголів’я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.
Економічна
ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної
кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби
при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.
Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення
результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і
її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення
якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і
уречевленої праці.
Сільське
господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих
виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших
завдань, розв’язання якого сприятиме підвищенню ефективності
сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається
відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об’єктивно спрямовується до свого
максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови
сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу
постійно вдосконалюються.
Підвищення
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню
доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва,
підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі.
Суть проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського
виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат  — матеріальних,
трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва
продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб
суспільства.
Підвищення
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є вирішальною
передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і подальшого
зростання результативності економіки країни. 
Економічну
ефективність сільськогосподарського виробництва можна вивчати на різних рівнях.
Тому виділяють економічну ефективність: народногосподарську;
сільськогосподарського виробництва; окремих галузей сільського господарства;
виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах та
об’єднаннях, а також в їх внутрішньогосподарських підрозділах; виробництва
окремих культур, продуктів, виконання операцій тощо; меліорації, хімізації,
агротехнічних заходів; впровадження у виробництво досягнень науки і передової
практики.
Економічну
ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією
економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому
розумінні критерій – це властивість і якість ефективності, що відображує
найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм
народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з
розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.
Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект
від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.
Основний критерій
економічної ефективності відображає головну мету виробництва і може
використовуватись на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей
народного господарства цей критерій може набувати більш конкретних форм з
урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв’язку з цим критерієм
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси
чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її
одиницю.
Як економічна
категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої
полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність
виробництва кількісно характеризується системою економічних показників, між
якими має бути відповідність щодо змісту та методу обчислення.
Для досягнення
максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської
продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих
ресурсів (насіння, добрив, кормів тощо), необхідні витрати на підвищення якості
і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього
середовища. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва слід
вивчати згідно з вимогами економічних законів, що її регулюють, і виробничими
відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності види
господарювання.[ 20. 102-104]
Економічна
ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як
ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а
також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих
заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які
повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності.
Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності
сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і
видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних
заходів, впровадження науки і передової практики.[  105]
Рівень
народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими
показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих
її видів з розрахунку на душу населення.
При оцінці
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних,
державних і міжгосподарських підприємствах і об’єднаннях необхідно правильно
визначати систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно
відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні,
так і вартісні показники. Доцільно застосовувати насамперед натуральні
показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при
визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.
Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і
птиці досить об’єктивно характеризують рівень
ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього
сільськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті самі рівні врожайності і
продуктивності худоби досягаються при різних витратах або різні показники
продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва.
Для одержання
порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і
різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими
показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва, є
вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна
розрахувати валових і чистий доход, а також прибуток.
Для визначення
економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських
підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в
такій послідовності:
ü 
Вартість
валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на
середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 100 грн. витрат виробництва, на
1000 грн. виробничих фондів і оборотних засобів;
ü 
Розмір
валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 100 грн. витрат виробництва, на
1000 грн. виробничих фондів;
ü 
Рівень
рентабельності і норма прибутку сільськогосподарського виробництва.
Показники
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і
порівнюють за окремі роки або в середньому за 3-5 років. Вони характеризують
ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень
продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів,
фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень
рентабельності виробництва.[ 20. 106]
Визначення
економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і
тваринництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні
особливості цих галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва
окремих видів продукції тваринництва використовують таку систему показників:
ü 
Виробництво
валової продукції (грн.) з розрахунку на 1 середньорічну фізичну або умовну
голову, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 ц. кормових
одиниць, на 100 грн. вартості кормів, на 100 грн. виробничих витрат;
ü 
Валовий і
чистий доход та прибуток на 1 голову, на одного середньорічного працівника, на
1 люд.-год, на 100 грн. виробничих витрат;
ü 
Рівень
рентабельності виробництва.
Наведена вище
система показників дає змогу визначити рівень і порівняти ефективність виробництва
різних видів продукції тваринництва в господарствах України за виходом валового
і чистого доходу, рівнем продуктивності праці та окупністю виробничих витрат.
1.2
Суть рентабельності  виробництва і методика визначення її показників
Щоб зробити
висновок про рівень ефективності роботи підприємств, отриманий прибуток
необхідно порівняти з фактичними витратами. Тому прибутковість підприємства
вимірюється за двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток
відображає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, а щоб
проаналізувати діяльність підприємства, його доповнюють показником
рентабельності.
Рентабельність – це відносний показник
ефективності роботи підприємства, який визначає рівень прибутковості й
визначається у відсотках. Він обчислюється як відношення прибутку до витрат.
Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме
прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.[17. 505]
Різні варіанти
рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансової
вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості
показників рентабельності.
Для кількісного
виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі
три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до
земельної площі масу прибутку.
Рівень
рентабельності (Р) визначається за формулою:
Р= П*100,
Вв
де П – валовий
прибуток від реалізації (робіт, послуг);
Вв – виробничі
витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).
Для повнішої уяви
про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник
обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий
прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.
У тих випадках,
коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її
виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне
відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.
Рівень
рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих
виробничих ресурсів і не відображає ефективності використання всіх авансових
витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів.
Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують
показник норми прибутку(Нп):
Нп=
П *
100   ,
Фос +
Фоб
 де  Фос  і Фоб –
середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних
фондів.
З економічної
точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку
приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання
цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення
ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма
прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за
простими (недисконтованими) показниками.
Для оцінки
ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий
показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням
одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських
угідь.
Рентабельність
аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності
окремих видів виробництв.
По рослинництву в
цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і
приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на 1 га ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу
прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції.
Масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня
товарності за формулою:
Мк = 
Пк   ,
       
S*Kт
де  Пк  —
прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S – площа посіву культури;
Kт – коефіцієнт товарності.
Значення такого
підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике,
оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.
По тваринництву в
цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу на гектар
сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких
галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях
розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і
масу прибутку на центнер реалізованої продукції.
При оцінці
ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності,
й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня
рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а
значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах
господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень
рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву.
Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня
окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на
одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має
підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим
кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх
позицій на ринку.
З переходом до
ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому
ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити
такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за
формулою:
Рп =  П 
  * 100  , тобто ТП-Вв  *100 .
    
ТП                      ТП
В буквальному трактуванні
цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової
виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього
показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства,
і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст,
оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад,
показник рентабельності продажу становить 50%, то це означає, що ціна, за якою
реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50% і при цьому
підприємство не несе збитків, досягаючи нульової рентабельності.[20. 401-403]
Для виявлення
резервів подальшого підвищення ефективності виробництва важливо здійснити
всебічний аналіз показників рентабельності.
Із логіки побудови
показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох
факторів – ціни реалізації центнера продукції і рівня її собівартості. Для
визначення зміни рівня рентабельності від зміни ціни ÙРц  можна скористатися
формулою:
ÙРц  = Ц1 – Ц0  * 100 ,
С1
де Ц1 і Ц0 – ціна реалізації 1ц
продукції відповідно у звітному і базовому роках;
С1  — собівартість 1 ц продукції у
звітному році. Вплив собівартості на рівень рентабельності (ÙРс  ) можна визначити,
віднявши від рівня рентабельності звітного року показник ÙРц  , або ж з виразу:
ÙРс  =  (Ц1 – С0  )*100  — Р0 
С1
де Р0 – рівень
рентабельності у базовому періоді;
С0 – собівартість
1 ц продукції у базовому періоді.
При аналізі рівня
рентабельності потрібно брати до уваги наступні закономірності зміни цього
показника під впливом розглянутих факторів:
ü 
За умови,
що собівартість центнера продукції нижча за ціну її реалізації, то за будь-якої
величини собівартості кожний процент зростання ціни зумовлює підвищення рівня
рентабельності більш ніж на один процентний пункт.
ü 
За одного
й того ж рівня собівартості продукції кожний процент росту ціни зумовлює
збільшення рівня рентабельності на одну й ту ж величину (процентних пунктів).
ü 
З
підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості
продукції, кожний процент зростання ціни забезпечує все більший приріст рівня
рентабельності (процентних пунктів) порівняно з таким приростом за нижчого
рівня рентабельності.
ü 
За однієї
і тієї ж ціни кожний процент зниження собівартості продукції забезпечує
прогресуюче зростання рівня рентабельності (процентних пунктів).[ 20.  404-405]
В умовах інфляції
та гіперінфляції на підприємствах формується інфляційний прибуток та інфляційна
рентабельність. Характерними ознаками їх є одержання підприємствами
згідно зі звітними даними великих сум прибутків і досягнення надвисоких рівнів
рентабельності виробництва продукції за майже повної або повної відсутності в
них грошових коштів на розрахункових рахунках у банках.[ 20. 408-409]
1.3
Оцінювання ринкової позиції за показниками прибутковості
Прибуток є однією
з основних категорій товарного виробництва, що характеризує відносини, які
складаються в процесі суспільного виробництва. Виникнення прибутку
безпосередньо пов’язане з виникненням категорії «витрати виробництва».
Прибуток – це частина виручки, що
залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну
діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами
ресурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є головним
показником результативності й економічної ефективності. В умовах ринку прибуток
є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.
Значення прибутку
полягає в тому, що він є основним джерелом фінансування розвитку підприємства,
удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування.
Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання
прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської
діяльності підприємства.
[ 17.  с.499]
Одним з
найважливіших параметрів, що дає змогу оцінити ринкову позицію підприємства є
рентабельність продажу. Вказуючи на частку прибутку у валовому обороті
підприємства, цей показник свідчить про його цінову конкурентоспроможність.
Оцінка його динаміки і порівняння з аналогічним показником інших підприємств дозволяє
зробити висновок про доцільність вибору даного підприємства як партнера або як
об’єкта інвестицій. У США, наприклад, показник рентабельності продажу
публікується в середньому за галуззю, що дещо полегшує вирішення проблеми
визначення становища фірми на ринку.
Для потенційних
інвесторів важливо знати надійність облігацій, які випускає підприємство з
позиції одержання на них гарантованого процентного доходу. Ступінь такої
надійності визначається за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за
облігаціями (КПо) прибутком:
КПо = ОП+Д+ПД 
,
                  
СКв
де ОП –
операційний прибуток;
Д – дивіденди, що
одержує підприємство;
ПД – процентні
доходи підприємства;
СКв – сума
коштів, що виплачується власником облігацій у вигляді процентного доходу.
Чим більший
коефіцієнт, тим вищий ступінь забезпечення виплати процентів за облігаціями за
рахунок поточних прибутків підприємства. Практика роботи фірм Заходу дає
підстави стверджувати, що за умови, коли КПо дорівнює 3-4, забезпеченість
виплати процентів за облігаціями вважається надійною.
Для інвесторів,
що орієнтуються на придбання привілейованих акцій, важливо знати ступінь їх
надійності. Про нього судять за допомогою коефіцієнта покриття процентного
доходу за привілейованими акціями (КПпа) чистим річним прибутком підприємства.
Цей показник визначають за формулою:
КПпа = ЧРП
, 
               СпА
де ЧРП – чистий
річний прибуток підприємства;
СпА  —
сума обов’язкових виплат за
привілейованими акціями;
В даному випадку,
як бачимо, розрахунок ведеться за чистим річним прибутком, оскільки дивіденди
за цими акціями виплачуються лише після сплати всіх передбачених законодавством
податків.
Для власників і
потенційних покупців звичайних акцій дуже важливим є показник їх надійності (КзА):
КзА = ЧРП–
ФВ , 
               КзА 

де ФВ –
фінансовані виплати за привілейованими акціями;
 КзА  —
кількість звичайних акцій, що знаходяться в обігу.
Кожний з
потенційних інвесторів при прийнятті остаточного рішення про придбання
відповідного типу цінних паперів підприємства обов’язково враховує їх
співвідношення в його капіталі. 
Особливо велике
значення для оцінки ринкової позиції підприємства має показник співвідношення
між доходом на акцію та її ринковою ціною. Він визначається відношенням
біржової ціни однієї акції на річний дивіденд. Якщо цей коефіцієнт у динаміці
збільшується, це є свідченням зростанням довір’я покупців до його акцій і
досить міцного становища підприємства на ринку.
Даний показник
реально може підвищуватися за таких умов:
ü 
Ціна
акції збільшується за тих же дивідендів;
ü 
Ціна
акцій зростає швидшими темпами , ніж дивіденди;
ü 
Ціна
акцій залишається не змінною за менших дивідендів.
Незважаючи на
різні причини зростання коефіцієнта співвідношення, в усіх випадках він,
начебто, відображає громадську думку про майбутнє підприємства як суб’єкта
ринку. Порівнянням цього показника з аналогічним показником інших фірм як у
динаміці, так і за останній рік дає можливість підприємцям зробити правильний
вибір об’єкта здійснення своїх інвестицій.
Коефіцієнт
надійності звичайних акцій, як це випливає з раніше наведеної формули його
визначення, вказує, скільки чистого прибутку за мінусом фіксованих виплат за
привілейованими акціями припадає на одну таку акцію. Але це ще не означає, що
така величина прибутку буде насправді виплачена власникам даних акцій.
Підприємство резервує частину прибутку, тобто не розподіляє його у звітному
році з метою використання в майбутній період. Щоб реально судити про механізм
розподілу прибутку підприємства на цій стадії, визначають коефіцієнт оплати
дивідендів як результат від ділення фактично виплачених дивідендів на акцію на
коефіцієнт надійності звичайних акцій. Якщо, скажімо, цей показник становить
45%, це означає, що 55% залишку чистого прибутку залишилось не розподіленою.
Він відображається у балансі підприємства і використовується в наступні періоди
для інвестицій, виконання інших комерційних операцій.[ 10.  423-425]
З кінця 1991 року
в Україні розпочався відхід від командно адміністративних методів державного
регулювання сільськогосподарського виробництва і водночас були здійснені перші
кроки до реформування ринкових відносин у народному господарстві, в тому числі
й у цій важливій його галузі. Проте ринкові реформи в аграрному секторі
здійснювалися переважно непослідовно, некомплексно. Без узгодженості з темпами
втрати управління економікою через адміністративні важелі. Все це негативно
відбивалося на економіці аграрних підприємств. Стан справ у сільському
господарстві погіршувався і через неефективний механізм реалізації законодавчих
актів.
Сучасний більш
дійовий механізм регулювання і підтримки доходів сільськогосподарських
товаровиробників став формуватися в 1998 році. Зокрема, істотне значення для
зниження податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників мало
введення з 1.01.1999 року фіксованого сільськогосподарського податку. З
прийняттям Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації
цукру» від 17.06.1999року були визначені правові економічні та організаційні
засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту і роздрібної
торгівлі цукром.
Важливе значення
для підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників має Указ
Президента України «Про заходи щодо підтримки цін і доходів
сільськогосподарських товаровиробників» від 11.06.1998 року. Згідно з цим
Указом передбачено спрямування до бюджету переробними підприємствами за
реалізоване молоко і молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти , на виплату
дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.
За роки
економічної кризи з усіх галузей рослинницького спрямування найбільшої руйнації
зазнали виноградарство, садівництво і хмелярство. З метою відновлення цих
галузей було прийнято Закон України «Про збір на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства» (травень 1999 року). Відповідно до цього Закону
встановлено одновідсотковий збір від суми виручки, що включається в суму
торговельного обороту, одержану на кожному етапі реалізації в оптово-роздрібній
торгівельній мережі та в мережі громадського харчування алкогольних напоїв і
пива. Платниками даного збору є суб’єкти роздрібної торгівлі, якщо алкогольна
продукція і пиво надходять їм безпосередньо від товаровиробника. В разі
надходження цих товарів з оптової торгівельної мережі до роздрібної платниками
збору є суб’єкти оптової торгівлі.
Підвищенню
дієвості державного регулювання й економічної підтримки доходів
сільськогосподарського товаровиробника значно сприяли прийняті державою заходи
щодо регулювання ринку зерна. Започатковані Указом Президента України «Про
невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна »
(червень 2000 року). Зернова проблема – це надзвичайно важлива не тільки
економічна, а ц політична проблема, розв’язання якої забезпечує соціальну
стабільність суспільства і гарантує продовольчу безпеку держави.
Велику роль для
регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва і підтримки його
доходів у найближчій перспективі відіграло прийняття Закону України «Про
стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від
18.01.2001 року. Ним визначені шляхи забезпечення пріоритетного розвитку
сільського господарства на цей період і головне – законодавчо закріплюються уже
введені і нами розглянуті економічні важелі державного регулювання та підтримки
доходів сільськогосподарського виробництва.
Як бачимо, на
початку 2002 року державне регулювання та економічна підтримка доходів
вітчизняного сільськогосподарського виробництва стали відзначатися певною
системністю і комплексністю, оскільки в процесі їх здійснення задіяні
найважливіші економічні важелі: ціновий, податковий і кредитний механізми.[10.594-604]


2.
Природно-економічні умови господарювання та стан економіки ВАТ
«Комсомолець»
2.1.
Природно-кліматичні та економічні умови підприємства
Територія
землекористування відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
«Комсомолець» розташована на півдні міста Арциз — 2. На півночі
землекористування радгоспу обмежуються руслом р.Кагільник, на сході — землями КСП
« Путь Ілліча», на півдні, південному-заході землями сільського
господарства «Бургуджи», на заході та північному заході — землями ПСП
ім. Кірова.
Віддаль до
найближчої залізничної станції — Арциз — 5 км; до районного центру — 5 км.; до обласного центру — 160 км.
Землекористування
господарства розташоване в зоні різнотравно-злакових степів з посушливим
кліматом, недостатньою кількістю опадів та високою інсоляцією, а в літній
період нерідко з періодичними суховіями. По метеорологічним даним річна
кількість опадів складає 400 мм. Безморозний період триває 200 днів. Зима
м’яка, коротка, вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими 
відлигами. Середня місячна температура повітря  самого холодного місяця січня —
2,5. весна дружня, наступає, зазвичай, в перших числах березня. Літо тривале,
жарке. Осінь тривала, тепла.
Температурні
умови сприятливі для розвитку більшості сільськогосподарських культур,
дозволяють вирощувати ряд цінних теплолюбивих культур: виноград, баштанні,
овочі, зерно, рис та ін.
Нестача вологи є
одним з головних лімітуючих факторів урожайності. В боротьбі з посухою велика
роль належить всьому комплексу агропідприємств направлених на нагромадження та
зберігання вологи в грунті.
Територія ВАТ
«Комсомолець» є частиною Причорноморської низини, яка відрізняється
рівним характером рельєфу і розташована на водо розділі між пересихаючими
ріками Кагільнік і Аліяга.
Загальний нахил
більшої частини території на південний схід до Чорного моря.
Менша частина
території являє собою прирічкову полосу шириною 1-1,5 км. Нахилену на північ та північний захід — до р.Кагільник. межею вказаних частин території є
водо розділ шириною 200-300 м., що перетинає землеугіддя господарств на схід.
На південь від
цього водо розділу переважають плато і схили крутизною менше 1, а в
південно-західній частині землекористування господарства значну площу складають
слабо пологі схили, крутизною 1-3
На північ
водорозділу переважають схили крутизною від 3 до 12, зустрічаються сильно
покаті і круті схили 12-20. тому на південь від вказаного водорозділу сучасні
процеси ерозії грунту (змив і розмив) слабо виражений, в той час як на північ
від водорозділу значно розвинутий поверхневий сток води в період танення снігу
і великих дощів обкладеного та ливневого характеру, а тому сильніше розвинена
водна ерозія грунтів та  іде утворення активних форм глибинної ерозії — промоїн
та ярів.
Грунтотвірні
породи на території господарства представлені лесами, лесовидними суглинками,
які підстеляються супісками, бурою легкою глиною, щільними глинами,
делювіально-алювіальним та делювіальними відкладами.
Грунти ВАТ
«Комсомолець» представлені головним чином чорноземами звичайними
перехідними до південних мало гумусними, важко суглинистими на лесах.


2.2
Спеціалізація підприємства, його розміри та стан економіки підприємства
Спеціалізація
сільського господарства – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у
виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і
регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають
виробничий напрям сільського господарства. Спеціалізуючись на виробництві
окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни,
господарства беруть безпосередню участь у суспільному поділі праці. Процес
спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили
сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної
продукції з урахуванням природних і економічних умов.
Спеціалізація
сільського господарства – об’єктивний
і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво
досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського
господарства процес процес суспільного поділу праці вдосконалюється і
поглиблюється. У зв’язку з цим спеціалізація по суті своїй нескінченна, так
само як і розвиток техніки. Щоб підвищити продуктивність праці, потрібна
спеціалізація виробництва певного продукту, виділення його в окреме виробництво,
що пов’язано з виникненням масового продукту і застосуванням машин.
Господарство в
більшій мірі спеціалізується на вирощуванні і реалізації зернових культур і
соняшника, а також продукції тваринництва.


Таблиця 1.Структура товарної продукції в
 ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області 


























































































































Вид продукції
2004 рік
2005 рік
2006 рік
В середньому


Тис.грн.
%
Тис.грн.
%
Тис.грн.
%
Тис.грн.
%


Зерно
1690
17,9
2466
29,9
1712
21,72
1956
22,95


Соняшник
430
4,6
624
7,57
1015
12,88
689,7
8,09


Овочі відкритого грунту
112
1,19
____
____
15
0,19
63,5
0,74


Плоди
317
3,4
406
4,92
241
3,06
321,3
3,77


Виноград
534
5,7
157
1,90
1034
13,12
575,0
6,74


Інша продукція рослинництва
3
0,03
5
0,06
379
4,81
129,0
1,5


Всього по рослинництву
3086
32,694
3361
44,4
4396
55,78
3614,3
42,4


Молоко
103
1,09
171
2,074
152
1,93
142,0
1,7


ВРХ
40
0,42
59
0,72
79
1,0
59,3
0,70


Всього по тваринництву
143
1,515
230
2,79
231
2,93
201,3
2,4


Промислова продукція та реалізація іншої продукції,
робіт, послуг
6210
65,79
4354
52,81
3254
41,29
4606,0
54,05


Всього по господарству
9439
100
8245
100
7881
100
8521,7
100



Кз = _______________________________100_______________________________
=
         22,95*(2*1-1)+8,09*(2*2-1)+6,74*(2*3-1)+3,77*(2*4-1)+2,4*(2*5-1)+1,7*(2*6-1)+1,5*(2*7-1)+0,74*(2*8-1)+0,70*(2*9-1)
 =100 /
22,95+24,27+33,7+26,39+21,6+18,7+19,5+11,1+11,9 = 100 / 190,11 = 0,53
Дані таблиці 1
свідчать, що ВАТ «Комсомолець» має зерновий напрямок (зерно займає
питому вагу в товарній продукції 22,95 %). Виноград займає 6,74 %, соняшник —
8,09 %, овочі — 0,74 %, плоди — 3,77%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,7
%, ВРХ — 0,7 %.
На основі аналізу
показників вартості і структури товарної продукції бачимо, що вартість товарної
продукції по господарству у 2006 році порівняно з 2004 роком зменшилась на 1558
тис.грн. У 2004 році вона становила 9439 тис.грн, а у 2006 році 7881 тис.грн.
У структурі
товарної продукції в середньому за 2004-2006 роки найбільшу питому вагу займає
зерно — 22,95 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва,
який становить 0,53 можна зробити висновок, що ВАТ «Комсомолець» має
визначену вузьку галузеву спеціалізацію.
Таблиця 2. Розміри ВАТ
«Комсомолець»










































































































Показники
Роки
2006 р. в відношенні до 2004 р., %


2004
2005
2006


1.Наявність сільськогосподарських
угідь,га
3477,7
2797
2780,21
79,9


Із них ріллі
2442
1838
1977
81


Виноградників
675
595
_____


Саду
89
84
_____


2.Вартість основних виробничих
фондів, тис.грн.
19880
17890
18574
93,4


3.Вартість валової продукції (в
порівняльних цінах 2000 р.) тис.грн.
4177
3891
3925
94,1


4.Вартість товарної продукції,
тис.грн.
9439
8245
7881
83,5


5.Середньорічна кількість
робітників, чол.
151
153
84
55,6



6.Об’єми виробництва, т. із них: 
Зерно

4174,3
5781,5
3754,4
89,9


Соняшник
430,5
658,7
578,8
133,5


Плоди
272,0
351,1
128,6
47,3


Овочі
263,1
____
163,6
62,2


Виноград
1927,5
875,6
1427,5
74,1


Молоко
213,7
269,6
244,8
114,6


ВРХ
7,2
14,9
14,9
207


7. Виробничі витрати, тис. грн.
8817
6240
4199
47,6


8. Енергетичні ресурси, к.с
10150
10150
10150
1,0


9.Поголів’я худоби та птиці,
ум.голів
195,6
260,4
277
141,6



10. Фізичні голови:
ВРХ- всього, в т.ч.

126
234
265
210,3


Корів
120
120
118
98,3




З таблиці 2
видно, що за досліджуваний період (2004-2006 роки) в господарстві відбулися
зміни. За останній рік в ВАТ «Комсомолець» площа сільськогосподарських
угідь зменшилась на 20,1%, в 2004 році вона становила  3477,7, а в 2006 році —
2780,21. Розмір земельної площі, зайнятої під ріллею теж зменшився на 19%.
Вартість основних
виробничих фондів зменшилась на 6,6%. Вартість валової продукції зменшилась на
6%, а вартість товарної продукції — на 16,5%. Відбулися зміни в складі
працівників, їх чисельність зменшилась на 44,4%.
Об’єм виробництва
основних видів продукції тваринництва зріс, а рослинництва значно зменшився.
Так, об’єм виробництва зерна зменшився на 10,1%, плодів — на 52,75, овочів — на
37,8%, винограду — на 25,9% і виробництво соняшника зросло на 33,5%. Об’єм
виробництва молока збільшився на 14,6%, а об’єм приросту ВРХ збільшився вдвічі
— на 107%.
Виробничі витрати
по господарству зменшились на 52,4%, а енергетичні ресурси залишились
незмінними.
Різко збільшилось
поголів’я худоби та птиці в умовних головах. Якщо в 2004 році вони складали
195,6 ум.гол., то в 2006 році — 277 ум.гол. Також збільшилась наявність
фізичних голів. Поголів’я ВРХ збільшилось на 139 голів або на 110,3%, а
поголів’я корів зменшилось на 2 голови або на 1,7%.
          
Сукупність ресурсів сільськогосподарського підприємства становить матеріальну
основу його виробничого потенціалу, що характеризує можливості у виробництві
продукції та вирішенні конкретних соціально-економічних завдань. Розмір
виробничого потенціалу підприємства визначається його можливостями і пов’язаний
з конкретними результатами – кількістю валової і товарної продукції, масою
валового доходу і прибутку.
Загальний рівень
економічного розвитку сільськогосподарського підприємства характеризується
системою показників: вартість валової і товарної продукції; виробництвом
валової продукції і прибутку в розрахунку на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 або 100 грн. основних фондів сільськогосподарського
призначення, на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільському
господарстві; рівнем рентабельності господарства.
Ці та інші
показники розглянемо на основі даних ВАТ “Комсомолець” в таблиці 3.
Таблиця 3. Загальний рівень
економічного розвитку ВАТ «Комсомолець»























































































Показники
Роки
2006 р. в відношенні до 2004 р.,%


2004
2005
2006


1.Вартість валової продукції,
тис.грн.
4177
3891
3925
94,0


2.Вртість товарної продукції,
тис.грн.
9439
8245
7881
83,5


3.Прибуток (+), збиток (-), тис.грн
639
103
382
59,8


4.Окупність виробничих затрат
(ВП/ВЗ),грн.
473,7
623,6
934,7
19,7



5.Вироблено валової продукції,
тис.грн. в розрахунку на :
100 га сільгоспугідь,грн. 

120
139,1
141,2
117,7


100 грн. основних фондів с.-г. призначення, грн.
21,0
21,7
21,1
100,5


1 робітника, зайнятого в с.-г., грн.
27,66
25,43
46,73
168,9



6.Припадає прибутку, (тис.грн) в розрахунку на 
100 га сільгоспугідь

18,4
3,7
13,7
74,5


100 грн основних фондів с.-г. призначення
3,2
0,6
2,06
64,4


1 робітника, зайнятого в с.-г.
4,23
0,67
4,5
106,4


7. Рівень рентабельності,%
8,9
8,6
12,5
140,4


8.Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,
послуг), тис.грн.
11199
9894
9459
84,5


9. Чистий дохід (виручка від реалізації продукції,
товарів, робіт, послуг), тис.грн.
9443
8245
7883
83,5


10.Валовий прибуток (+), збиток (-),
тис.грн
774
655
878
113,4


11. Фінансові результати від операційної діяльності,
тис.грн
843
95
888
105,3


12. Чистий прибуток (збиток), тис.грн.
615
103
382
62,0



На основі даних таблиці видно, що
вартість валової і товарної продукції зменшилась на 44% і  30%
відповідно, прибуток зменшився на 40,2%. Так, в 2004 році прибуток
склав 639 тис. грн., а в 2006році – 382 тис. грн.,
тобто зменшився . Окупність виробничих затрат зменшилась на 80,3%.
Виробництво валової продукції відповідно
збільшилось в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 17,7% і на 1-го
робітника, зайнятого в сільському господарстві – на 68,9%, а також збільшилась в
розрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського
призначення на 0,5%. Щодо прибутку, то в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь він зменшився на 25,5%, також на 100 грн.
основних виробничих фондів  сільськогосподарського призначення –на 35,6%, на 1-го
робітника зайнятого в сільському господарстві збільшився – на 6,4%. Що
стосується рівня рентабельності, то він збільшився. Якщо в 2004 році він
складав 8,9%, то в 2006 році він значно зріс склав –12,5%. Дохід і чистий дохід
від реалізації продукції в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшились
відповідно на 15,5% і 16,5%.
Валовий прибуток збільшився на 13,4%. Щодо
фінансових результатів від операційної діяльності, то вони також збільшились на 5,3%. А ось чистий
доход по підприємству за останні роки спав на 38%, що є негативним
 для
господарства.
Отже, в ВАТ “Комсомолець”
спостерігається середній прибуток, а з цим і низький  рівень
рентабельності, і валового прибутку. Отже, господарство не є
прибутковим, йому треба шукати шляхи підвищення прибутку.


2.3.
Рівень використання виробничого потенціалу
Виробничий
потенціал підприємства характеризується наявністю сільгоспугідь, основних виробничих та оборотних фондів, а також
кількістю працівників, що працюють в ньому.
Знаряддя і предмети праці, виражені в вартісній формі є
виробничими фондами підприємства. В залежності від характеру
обороту, функціонування і значення в процесі створення споживчих
вартостей, вони поділяються на основні і оборотні фонди. Персонал
— це сукупність працівників, які мають фізичні здібності, необхідні знання та навички для
роботи в певних галузях народного господарства.
Рівень використання виробничого потенціалу підприємства характеризується низкою
показників, представлених в таблиці 4.
Таблиця 4.Рівень використання
виробничого потенціалу в ВАТ «Комсомолець»


























































































Показники
Роки
2006 р. в відношенні до
2004 р.,%


2004
2005
2006


І. Рівень використання земельних угідь


1.Вартість валової продукції рослинництва з
розрахунку на 100 га ріллі, тис.грн.
163,5
279,2
190,6
116,6



2. Виробництво с.-г. продукції в натуральному виразі
з розрахунку на 100 га відповідних угідь, т:
Зерна

350,7
216,2
269,6
76,9


Соняшник
2088,5
621,6
872,2
41,8


Овочі
18160,8
_____
21805,6
120,0


Плоди
4693,3
4632
4672,6
99,6


Виноград
766,4
653,9
950,4
124,0


Молоко
3480,8
3242,5
3326,3
95,56


ВРХ
3315
1662,8
1481,1
44,7


ІІ. Рівень використання основних засобів виробництва



1. Фондовіддача
Фв=ВП/Оф, грн.

630
660
430
68,3



2.Фондомісткість продукції
Фм=Обф/ВП,грн.

4759,4
4600
4730
99,4



3. Норма прибутку
Нп=Пр/(Ос+Обф)*100,%

2,31
0,43
1,38
59,7


ІІІ.Рівень використання трудових ресурсів


1.Відпрацьовано людино-днів одним працівником
313
256
379
121,1


2. Коефіцієнт використання персоналу
1,18
0,97
1,43
121,2


3.Вироблено ВП на середньорічного робітника, грн.
27700
25400
46700
168,6


в т.ч. в рослинництві
30900
28500
58000
187,7


в тваринництві
8400
10400
8300
98,8



Отже виробничий потенціал підприємства має такий вигляд:
1.  Вартість
валової продукції рослинництва в розрахунку на 100 га ріллі збільшилась на 16,6%,
хоча площа ріллі в господарстві зменшилась. Виробництво зерна в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 23,1% завдяки низької врожайності, виробництво соняшника в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 58,2%.
2. 
Фондовіддача зменшилась на 31,7% в результаті зменшення
вартості     валової продукції, фондомісткість також знизилась на 0,6 %.
3. 
В 2006 році порівняно з 2004роком було відпрацьовано
більше на 21,1% людино-днів, в результаті зменшення кількості працівників.
Отже, підвищився коефіцієнт використання персоналу на 21,2%. Виробництво
валової продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника по господарству
в цілому збільшилось на 68,6% , виробництво валової продукції
рослинництва на 1 середньорічного працівника збільшилось на 87,7%о. В
тваринництві обсяг валової продукції зменшилось на 1,2 % внаслідок зменшення кількості працівників.
Таблиця 5. Інтенсифікації виробництва
по підприємству ВАТ «Комсомолець»










































































Показники
Роки
2006 р. в відношенні до
2004 р.,%


2004
2005
2006


І.Рівень інтенсивності


1.Вартість основних виробничих фондів на 1 га с.-г угідь, грн.
5716,4
6396
6680,8
116,9


2.Поточні виробничі витрати з розрахунку на 1 га с.-г угідь, грн.
2535,3
2231
1510,3
59,6


3.Виробничі витрати в рослинництві на 1 га ріллі, грн.
1191
2968
1915,2
160,8


4. Кількість енергетичних потужностей з розрахунку
на 1 га ріллі, к.с
4156
5522,3
5133,2
123,5


5.Обсяг виконаних тракторних робіт в ум.ет. га на 1 га ріллі
429,6
618,7
_____
_____


6.Щільність поголів’я худоби на 100 га с.-г угідь, ум.гол.
5,6
9,3
9,96
177,9


ІІ. Рівень економічної ефективності інтенсифікації


1.Урожайність зернових культур, ц/га
35
32
25,8
73,7


2.Урожайність соняшника, ц/га
21,5
10,5
13
60,5


3. Продуктивність корів, кг
1781
2246
2074
116,5


4.Вартість ВП на 1 га с.-г угідь, грн.
1201
1391
1411,8
117,6


5.Окупність виробничих витрат (ВП/ВЗ),грн.
473,7
623,6
934,7
197,3


6. Розмір чистого прибутку на 1 га с.-г угідь, грн.
176,8
36,8
137,4
77,7


7. Рівень рентабельності по підприємству,%
8,9
8,6
12,5
140,4



Дані таблиці 5 характеризують
рівень інтенсивності виробництва ВАТ “Комсомолець”, який в свою чергу
характеризується показниками даного господарства за останні три роки, а саме в
2006 році порівняно з 2004 роком вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь збільшилась на 16,9%, разом з тим зменшились поточні виробничі витрати
з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, а саме на 40,4%, а виробничі
витрати в рослинництві на 1 га ріллі підвищились на 60,8%.
За трирічний період кількість
енергетичних потужностей з розрахунку на 1 га ріллі зросла на 23,5%. Кількість умовних голів в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилась на
77,9%.
Рівень економічної ефективності
інтенсифікації характеризується збільшенням виробництва на 1 га сільськогосподарських угідь валової продукції – всього у 2006 році порівняно з 2004 роком на
17,6%, а також зменшенням  прибутку на 22,3 %. Урожайність зернових культур
зменшилась на 26,3%, урожайність соняшника зменшилась на 39,5% і також зросла
продуктивність корів  на 16,5%. Окупність виробничих витрат збільшилась на 97,3%,
а рівень рентабельності збільшився на 40,4%.Це показники, що стосуються
господарства в цілому, а тепер розглянемо рівень інтенсивності і економічну
ефективність інтенсифікації окремо по рослинництву і по тваринництву.
2.4. Економічна
ефективність виробництва основних видів 
продукції
рослинництва і тваринництва
Економічна ефективність
виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів
виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
Технологією ефективності
вважається результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту
продуктивність певних організмів. В рослинництві такими показниками є :
врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри  якості
рослинної продукції. У тваринництві – продуктивність худоби і птиці і основні
параметри якості : надій молока на корову за рік, середньодобовий приріст на
відгодівлі.
А тепер розглянемо економічну
ефективність виробництва основних видів товарної продукції рослинництва в
таблиці 6. 


Таблиця 6.Економічна ефективність
основних видів товарної продукції рослинництва в ВАТ «Комсомолець»


























































































































Показники
Зерно
Соняшник
Виноград
Плоди


2004
2006
2004
2006
2004
2006
2004
2006


1.Площа під культурою, га
1191
1006
200
450
545
413
89
84


2.Урожайність, ц/га
35
31,57
21,5
12,86
35,4
34,56
30,6
15,31


3.Валовий збір,ц
41743
31756
4305
5788
19275
14275
2720
1286


4. Реалізовано, ц
46792
35707
4443
15206
8826
7362
2741
1235


5. Затрати праці на 1 ц., люд.-год.
0,1197
0,293
0,2322
0,5183
9,857
7,0
17,279
27,2


6. Виробничі затрати на 1 га, грн.
2442,5
3764,4
14545
8415,5
5337,6
9169,5
32685,4
45083,3


7.Собівартість 1 ц., грн.
27
36,8
33
57,4
58,4
77
86,0
211,5


8. Собівартість реалізації
продукції, тис.грн
1500
1707
135
1150
504
515
199
116


9.Ринкова ціна 1 ц, грн.
36,1
47,9
96,8
66,7
60,5
140,5
115,7
195


10. Виручка за реалізовану
продукцію, тис.грн
1690
1712
430
1015
534
1034
317
241


11.Прибуток (+), збиток (-) від
реалізації продукції всього, тис.грн
190
5
295
 — 135
30
519
118
125


12. Рівень рентабельності, %
112,7
100,3
318,5
88,3
106
200,8
159,3
207,8



За даними таблиці 6,
характеризуючи рівень інтенсивності рослинництва, можна відмітити, що виробничі
затрати на 1 га зернових в 2006 році  зросли. Якщо в 2004 році вони складали 2442,5грн., то в 2006 році — 3764,4грн. Виробничі затрати на 1 га соняшника в 2006 році зменшились на 6129,5грн. не
дивлячись на те, що в 2004 році вони були більші майже вдвічі. Затрати праці на
виробництво одного центнера продукції зернових набагато менші чим затрати на
виробництво 1 ц винограду, це, насамперед, пов’язано з
процессом виробництва. Так, по зерну затрати праці в 2004 році становили 0,1197люд.-годин, у 2006 році
— 0,293 люд.-год, а для винограду вони становлять: в 2004 році — 9,857
люд.-год, в 2006 році — 7,0 люд.-годин.
Також важливо зазначити, що всі рослини в 2006 році
окрім соняшнику є прибутковими. Від соняшнику в 2006 році отримано збиток в
розмірі 135 тис.грн.
Щодо рівня рентабельності рослинництва,
то лише в виноградарстві та плодівництві він збільшився, а по
інших культурах він знизився. Рвень рентабельності вирощування винограду в 2004
році становив 106%, а в 2006 році став 200,8%, отже, ця культура є
рентабельною.
 А тепер розглянемо рівень
інтенсивності і економічну ефективність інтенсифікації тваринництва в таблиці
7.
Таблиця 7. Економічна ефективність
виробництва основних видів товарної продукції тваринництва




































































Показники
Молоко
ВРХ


2004
2006
2004
2006


1.Поголів’я тварин, гол
120
118
126
265


2.Продуктивність тварин, кг
1780,8
2074,6
57
56


3.Виробництво продукції, ц
2137
2448
72
149


4.Реалізовано продукції, ц
1681
1967
123
170


5.Затрати кормів на 1 ц продукції, ц
2,06
____
12,0
____


6.Затрати праці на 1 ц продукції, люд.-год
15,9
13,07
444,4
154,4


7.Собівартість одиниці продукції, грн
86,6
84,6
2333
1248


8. Реалізаційна ціна за одиницю продукції, тис.грн
61,3
77,3
325,2
464,7


9. Собівартість реалізованої продукції, тис.грн
154
159
198
119


10. Виручка від реалізації продукції, тис.грн
103
152
40
79


11. Прибуток, збиток (-) від реалізації продукції,
тис.грн
 — 51
 — 7
 — 158
 — 40


12. Рівень рентабельності (збитковості
«-»), %
66,9
95,6
20,2
66,4



Дані таблиці 7 свідчать, що основна
продукція тваринництва в ВАТ«Комсомолець » — збиткова.
Зважаючи на те,
що в 2006 році виручка по ВРХ зросла і був отриманий збиток у розмірі 40 тис.
грн., рівень рентабельності = — 33,6%, тобто продукція ВРХ є нерентабельною .
Продукція молока є більш вигідною. Так, у 2006 році виробництво збільшилось на
311 ц., виручка від реалізації збільшилась на 49 тис.грн, а прибуток (збиток)
склав  7 тис. грн., рівень рентабельності  — 95,6 %. 
2.5. Економічна
оцінка фінансових результатів
Суть
фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин,
пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів,
одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з
постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами
та ін.
Основні
завдання фінансової діяльності підприємства:
¾ 
вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;
¾ 
вибір структури капіталу підприємства, напрямків його
використання;
¾ 
збалансування надходжень і видатків платіжних засобів
підприємства у часі;
¾ 
забезпечення своєчасності розрахунків;
¾ 
підтримання необхідної ліквідності.
Фінансовий
стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:
¾ 
показники ліквідності;
¾ 
показники платоспроможності;
¾ 
показники прибутковості;
¾ 
показники ефективності використання активів.
Таблиця 8 . Динаміка валової, товарної
продукції та рівень товарності основних видів продукції

































































































































Показники
2004 р.
2005 р.
2006 р.
2006 рік в відношенні до 2004 року


1.Вартість валової продукції,
тис.грн
4177
3891
3925
94,0


2. Вартість товарної продукції,
тис.грн
9439
8245
7881
83,5


3. Виробництво продукції, т:


— зерно-всього, в т.ч
4174,3
5781,5
3754,4
90,0


— пшениця
1170,8
2905,0
1107,6
94,6


— насіння соняшника
430,5
658,7
578,8
134,4


— овочів відкритого грунту
263,1
______
163,6
62,2


— плодів
272,0
351,1
128,6
47,3


— винограду
1927,5
875,6
1427,5
74,1


— молока
213,7
269,6
244,8
114,6


— ВРХ
7,2
14,9
14,9
206,9


4. Реалізовано продукції. т:


— зерно-всього, в т.ч
4679,2
6379,9
3570,7
76,3


— пшениці
1659,6
3845,1
1227,5
74,0


— насіння соняшнику
444,3
780,1
1520,6
342,2


— овочів відкритого грунту
225,6
_____
23,5
10,4


— плодів
274,1
347,4
123,5
45,1


— винограду
882,6
164,6
736,2
83,4


— молока
168,1
219,8
196,7
117,0


— ВРХ
12,3
12,4
17,0
138,2


5. Рівень товарності, %


— зерно-всього, в т.ч
112,0
110,4
95,1
84,9


— насіння соняшнику
103,0
118,4
262,7
255,0


— овочів відкритого грунту
85,7
_____
14,4
16,8


— винограду
45,8
18,8
51,6
112,7


— молока
78,7
81,5
80,4
102,2


— ВРХ
170,8
83,2
114,1
66,8



Аналізуючи дані
таблиці  8 можна сказати, що 2006 рік по відношенню до 2004 року є менш
продуктивним. Вартість валової продукції зменшилась на 6 % порівняно з 2004
роком. Товарна продукція також зменшилась на 16,5 %. У рослинницькій галузі
спостерігається збільшення виробництва продукції лише насіння соняшника на 34,4
%, у 2006 році було вироблено соняшника 578,8 т, а у 2004 році 430,5 т.
тваринницька продукція, а саме виробництво молока та ВРХ також збільшилась.
Молоко – на 14,6 %, а ВРХ – на 106,9 %. Рівень товарності зернових зменшився на
15,1 %, насіння соняшнику – збільшився на 155%, винограду також збільшився на
12,7 %, молока збільшився на 2,2 %, а ВРХ – зменшився на 33,2 %.
Таблиця 9. Економічна оцінка фінансових
результатів діяльності ВАТ «Комсомолець»









































Показники
2004 рік
2005 рік
2006 рік


1. Доход (виручка) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг ), тис.грн
11199
9894
9459


2. Чистий доход (виручка) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн
9443
8245
7883


3. Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн
8669
7590
7005


4. Валовий прибуток (збиток
«-»), тис.грн
774
655
878


5. Фінансові результати операційної
діяльності
843
95
888


6. Чистий прибуток (збиток
«-»), тис.грн
615
103
382


7. Рентабельність аграрного
підприємства від операційної діяльності, %
8,9
8,6
12,5


8. Рентабельність рослинницької
галузі, %
125,5
124,0
118,0


9. рентабельність тваринницької
галузі, %
40,5
53,5
83,1



З показників
таблиці 9 видно, що дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у
2004 році становив 11199 тис.грн, а у 2006 році 9459 тис.грн. отже, дохід
зменшився на 1740 тис.грн. чистий дохід (виручка) зменшився на 1560 тис.грн.
собівартість реалізованої продукції зменшилась на 1664 тис.грн, що є позитивним
для підприємства. Рівень рентабельності рослинницької галузі зменшився на 7,5
%, а тваринницької  галузі – збільшився порівняно з 2004 роком на 42,6 %.
3.
Організаційно-економічні заходи по збільшенню прибутку та підвищенню рівня
рентабельності
3.1Науково-обгрунтована
система землеробства
На сучасному
етапі розвитку сільськогосподарського виробництва система землеробства відіграє
надзвичайно велику роль. Вона виступає безпосередньою продуктивною силою
суспільства. Визначаючи і прискорюючи розвиток сільського господарства.
Обумовлюється це багатьма причинами і передусім різноманітністю та складністю
процесів, які забезпечують акумуляцію сонячної енергії та перетворення її в
органічну речовину — джерело життя.
Науково-технічний
прогрес в сучасному землеробстві досяг небувалого розвитку. Потенціальні
можливості підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь надзвичайно
великі. На Україні при використанні тільки 2% фотосинтетичної активної радіації
(ФАР) протягом вегетаційного періоду можна щорічно одержувати понад 125 ц сухої
маси органічної речовини з гектара.
Проте й на сьогодні
продуктивність сільськогосподарських угідь в цілому  по країні ще недостатня і
не спроможна забезпечити промисловість необхідною сировиною, населення —
продуктами харчування, тваринництво — повноцінними кормами. Надзвичайно
важливим завданням агрономічної науки в даний час є розробка заходів і способів
підвищення продуктивності та сталості землеробства в різноманітних
грунтово-кліматичних умовах країни.[ 22.  с.3-5]
Найціннішим
природним ресурсом, джерелом багатства України по праву вважають ґрунти,
унікальні чорноземи. В Україні зосереджено 8,4% світових запасів чорноземів,
які є її національним надбанням. Проте сучасне використання земельних ресурсів
призвело до порушення науково обґрунтованої системи ведення землеробства. Стан,
в якому нині знаходяться сільськогосподарські угіддя незадовільний — від чого
природна родючість ґрунтів знижується. Високий рівень розораності земель,
виснажливе використання земельних ресурсів внаслідок укладення, в переважній
більшості, короткострокових договорів оренди земельних часток не сприяє
підвищенню родючості ґрунтів та їх охороні. Безгосподарське ставлення до землі
проявляється і в розвитку ерозійних процесів. Вже тепер 32,8% орних земель
України зазнали водної, а 54,2% — вітрової ерозії. Особливо страждають від
ерозії схилові ділянки, на яких нині розташовано більше 1/3 ріллі.
Загальний аналіз
й оцінка землекористування свідчить, що воно в Україні зорієнтовано на
досягнення максимальних вигод без відповідних заходів щодо підвищення родючості
ґрунтів і землеохоронних витрат. Збільшення у 2000 році частки соняшнику серед
технічних культур до 70% проти 43,6% площ у 1990 році спричинило суттєві
порушення науково обґрунтованої структури  посівів і виснаження ґрунтів.
Недостатня
кількість внесених добрив, яка за останнє десятиріччя по мінеральних добривах
зменшилася з 4241 тис.т до 278,7 тис.т на рік, або у 15 разів, а по органічних
у 10 разів, припинення вапнування і гіпсування ґрунтів, порушення екологічно
допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових
насаджень — негативно впливає на стійкість агроландшафту, посилює де градаційні
процеси сільськогосподарських угідь, призводить до зниження  вмісту гумусу в ґрунтах.
За підрахунками фахівців, у цілому по Україні баланс гумусу негативний і
щорічний дефіцит його становить 110 кг/га.
Ефективно використовувати
землю в сільському господарстві — означає одержувати максимальну кількість
сільськогосподарської продукції з одиниці площі з мінімальними витратами.
Ретроспективний аналіз характеризує
істотне зниження ефективності використання землі, внаслідок чого відбувся
різкий спад виробництва. З 1990 по 2001 рік індекс виробництва валової
продукції в порівняльних цінах 2000 року з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь становив 0,638. скорочення площі сільськогосподарських угідь
спричинило зміну виробництва валової продукції на 5,0%, а зниження ефективності
використання земельних ресурсів — на 41,2%, у тому числі виробництво продукції
рослинництва зменшилося на 27,9%, а продукції тваринництва — на 54,7%. [  22. с.17-18]
Слід зазначити,
що комплексний підхід до планування та раціонального використання земельних ресурсів
визначений концепцією сталого розвитку землекористування, який передбачає
взаємне узгодження екологічних, економічних, і соціальних чинників розвитку.
А.Г. Тихонов, Н.В. Гребенюк, О.В. Гряник, В.П. Феденко, О.В. Тихоненко, В.П.
Прадун, В.М. Трегобчук та інші суть сталого розвитку вбачають у боротьбі за
екологічність виробництва й збереження навколишнього середовища, яке «не
повинно ставати на шляху економічного та соціального розвитку».[  6. 73-74]
Враховуючи
сучасний кризовий економічний стан сільського господарства, який поглиблюється
внаслідок порушення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову
продукцію , найефективнішими , на думку вчених (Носко Б.С. та ін., 1999р.), є
такі реальні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів та їх ефективного
використання:
1. 
Найбільш
повне використання ефективної і потенціальної родючості ґрунтів завдяки
раціональному розміщенню посівів сільськогосподарських культур у межах кожного
господарства.
2. 
Впровадження
науково обґрунтованої діагностики мінерального живлення рослин, що дає змогу
більш раціонально використовувати досить обмежені ресурси добрив. Для
об’єктивнішої оцінки фосфатного режиму доцільне поширення застосування при
аналізі ґрунтів лужних методів (Мачигіна, Олсена).
3. 
Застосування
заходів, спрямованих на підвищення ефективності і запобігання втратам поживних
речовин (оптимізація доз і співвідношення N:P:K з урахуванням забезпеченості ґрунтів
доступними для рослин елементами живлення, захист грунтів від ерозії, боротьба
з бур’янами, меліоративні заходи та ін.). Підвищення культури землеробства,
створення оптимальних умов для розвитку культурних рослин дає змогу завдяки
більш потужному розвитку кореневих систем мобілізувати поживні речовини грунту.
У тому числі й залишкові фосфати.
4. 
Ефективне
використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфо-гнойових
компостів, сапропелю, органічних відходів від переробки сільськогосподарської
продукції та ін.).
5. 
Зважаючи
на мізерну кільість иінеральних добрив, які надходять у господарства,
використовувати їх, насамперед, під пріоритетні культури (цукрові буряки, озиму
пшеницю та ін.) найбільш ефективними способами: в рядки при сівбі та в
підживлення (азотні добрива). Ці заходи сприяють підвищенню економічної
віддачі  від внесених добрив.
6. 
Застосування
ресурсозберігаючих технологій внесення добрив, передусім локальним способом,
завдяки чому внесення фосфорних та калійних добрив для підвищення позиційної
доступності поживних речовин максимально наближає їх до кореневої системи,
зберігаючи лише невеликий прошарок грунту (3-4 см).
7. 
Більш
повне використання переваг біологізації землеробства завдяки розширенню посівів
багаторічних трав та впровадженню бактеріальних препаратів.
8. 
Використання
місцевих сиробинних ресурсів для підвищення родбчості грунтів (сапропелі,
фосфорити, цеоліти, глауконіти, фосфатшлак, дефекат та ін).
9. 
Широке
впровадження біологічних стимуляторів рослин.
Безперечно,
більшість цих заходів мають тимчасовий характер і не вирішують повною мірою
проблеми підвищення ефективності землеробства, тому вони повинні доповнюватись
за умови поліпшення економічного стану в сільському господарстві комплексом
науково обгрунтованих заходів щодо розширеного відтворення родючості грунтів. [ 22. с.407-408]
3.2
Широке використання досягнень науково-технічного прогресу
 У світі давно
визнано, що рівень розвитку суспільства, його продуктивних сил завжди
визначається рівнем розвитку науки і техніки. За попереднє десятиліття в
Україні була сформована потужна база наукових установ, у тому числі й в
аграрній сфері, які проводили фундаментальні та прикладні дослідження і
забезпечували поступальний рух агропромислового комплексу України.[ 5. 3]
НТП – це складне
і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес
створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій
виробництва, його організації і управління з метою досягнення більшого економічного
і соціального ефекту.[
10. 328]
Основні напрямки
НТП на сучасному етапі:
ü 
Електронізація
народного господарства – забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя
високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів
штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв’язку тощо;
ü 
Комплексна
автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації:
впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних
верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем
управління технологічними процесами;
ü 
Створення
і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність,
радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими
властивостями;
ü 
Освоєння
принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної,
детонаційної та ін.;
ü 
Прискорений
розвиток біотехнологій, яка сприяє створенню безвідходних технологічних
процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.[ 12. 145-146]
Для досягнення
вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечення
конкурентноспроможності продукції аграрні підприємства здійснюють інноваційну
діяльність. За своїм характером інноваційна діяльність є одною із форм
інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою запровадження досягнень НТП у
виробництво і соціальну сферу. Досягнення НТП (його результати) називають
новинами, а запроваджені новини у виробництво – нововведеннями [  10. 331].
За останні роки
аграрна сфера України зазнала значних економічних збитків, внаслідок чого була
втрачена можливість стимулювання інноваційних процесів, а разом з цим і умови
для науково-технічного розвитку галузі. У складному становищі опинилася і
аграрна наука, в основному через відсутність достатнього бюджетного
фінансування, а також рефінансування за рахунок продажу наукових розробок.
Значно скоротилися можливості проведення досліджень і впровадження закінчених
розробок.
Незважаючи на
таку ситуацію, Українська академія аграрних наук в основному зберегла науковий
потенціал і продовжує, хоч і в складних умовах, і далі працювати на наукове
забезпечення агропромислового комплексу держави.
Спектр наукових
досліджень, які проводяться в Академії, охоплює широке коло питань практично з
усіх галузей аграрного виробництва. Вони об’єднані за галузевим принципом у 32
науково-технічні програми та 6 окремих проектів з пріоритетних напрямів
розвитку АПК. Система досліджень побудована таким чином, щоб не тільки
прикладні, а й фундаментальні дослідження кінцевим результатом мали практичні
розробки.
Щорічно установи
Академії завершують 500-600 розробок різного рівня, які апробуються і
пропонуються для впровадження в агро формуваннях усіх форм власності. Зокрема,
науковими установами розроблено і продано на затвердження Кабінету Міністрів
України концепцію  екологічно збалансованого  і високопродуктивного
сільськогосподарського землекористування, створено карту та проведено
районування країни за ступенем складності структури ґрунтового покриву.
Розроблено
інформаційно-дорадчі системи із застосуванням автоматичного регулювання роботи
насосних станцій, які забезпечують економію води 10-15% та електроенергії – до
10%. Ці системи уже функціонують на насосних станціях Каховської зрошувальної системи.
Розроблено і проводиться дослідно- виробнича перевірка ефективності систем і
технологій так званого краплинного зрошення в умовах відкритого і захищеного
грунту. Власними силами Інституту гідротехніки і меліорації побудовано й
введено в експлуатацію системи мікро зрошення на загальній площі близько 500 га в АР Крим і 9 областях України. 
З урахуванням
існуючих форм землекористування розроблено конструкцію нової шлангобарабанної зрошувальної
машини для поливу ділянок площею від 1-5 до 20 га.
Розроблено
технологію створення комплексних багатофункціональних азот фіксуючих і фосфор
мобілізуючих біопрепаратів, які широко застосовуються для підвищення родючості
грунтів.
У сучасному
рослинництві серед факторів нарощування виробництва продукції як і раніше
основну увагу приділяють впровадженню досягнень селекції та насінництва. Як
відомо, за рахунок нових сортів і гібридів можна одержати 30-35% приросту
врожайності. В Україні ведеться селекція практично всіх культур, які
знаходяться у виробництві. З кожним роком Державний Реєстр сортів рослин
України поповнюється новими сортами і гібридами. Нині в реєстрі налічується
3500 сортів і гібридів, з них 2380 української селекції (60 %). Площі посівів сортів
і гібридів вітчизняної селекції становлять близько 90 %.
Суттєвим
досягненням вітчизняної селекції є створення сортів озимої м’якої пшениці, які
за якістю зерна належать до надсильних пшениць (Куяльник, Селянка, Панна,
Сирена). При врожайності 70-80 ц з га вони гарантовано забезпечують одержання
високоякісного зерна продовольчої пшениці. 
Вперше в Україні
створені й упроваджені у виробництво гібриди соняшнику (Еней, Дарій і Ант) з
підвищеним вмістом олеїнової кислоти. Вирощування цих гібридів відкриває
можливості в Україні для надзвичайно цінної олії, яка за жирокислотним складом
відповідатиме оливковій. 
Вперше у світовій
практиці створені сорти проса, стійкі до всіх 12 відомих рас сажки, з
поєднанням високої продуктивності та якості крупи. І такі досягнення є майже по
кожній культурі.
В галузі
тваринництва за роки незалежності України науковцями спільно зі спеціалістами
тваринництва провідних підприємств створені три молочні породи великої рогатої
худоби з генетичним потенціалом продуктивності корів при повноцінній
збалансованості годівлі 5-8 тис.кг молока за лактацію, три породи м’ясної
худоби і дві породи свиней із середньодобовими приростами молодняку на
відгодівлі – відповідно до 1200 – 1500 і 650-800 г.
За цей період також
виведено дві породи овець, одну-коней, дві – риби, значну кількість
внутріпородних і заводських типів, родин і кросів.
Лише за два
останніх роки розроблено 21 технологію, 17 рецептів комбікормів, префіксів і
білково-вітамінних добавок для різних видів сільськогосподарських тварин і
птиці.
А всього за цей
період тваринницькому виробництву рекомендовано 426 завершених і апробованих
наукових розробок, освоєно виробництвом 340 розробок. За останні роки науковими
установами ветеринарного профілю розроблені й поставлені на виробництво багато
нових лікувальних і діагностичних препаратів. По великому рахунку ветеринарна
наука в тісній співпраці з практичними працівниками, яка може бути прикладом
для інших галузей, забезпечила тваринництво в оптимальних параметрах
вітчизняними ветеринарними препаратами.
Не обійдена
увагою і переробна галузь. За 2001-2004 роки у підприємствах м’ясної й молочної промисловості
впроваджено 142 розробки, у галузевих підприємствах – 45 одиниць обладнання.
Щорічне впровадження бактеріальних заквасок забезпечує виготовлення близько 30%
продукції на вітчизняній базі. І якби не власний комерційний інтерес, ця цифра
могла б бути значно більшою.
Вчені інженерного
профілю за останні роки мають понад 100 розробок і поставили на виробництво понад
30 технічних засобів, які виготовляються заводами України та захищені 50
патентами. [5. 3-5]
3.3
Удосконалення економічного механізму господарювання
Економічний
механізм господарювання стосовно аграрних підприємств доцільно розподілити на
два блоки: перший блок включає елементи зовнішньоекономічного середовища, яке
функціонує між держаними структурам та аграрними підприємствами, а другий –
внутрішньогосподарського економічного середовища.
До складу
зовнішньоекономічного середовища необхідно віднести такі елементи: цінова
політика, яка повинна забезпечити відповідний рівень рентабельності виробництва
і паритет цін на сільськогосподарську продукцію; система оподаткування
(фіксований сільськогосподарський податок, земельний податок, податок на додану
вартість, митний збір та ін.); фінансово-кредитна система, яка діє через
систему субсидій, дотацій, субвенцій, а також через кредитні угоди; система
страхування врожаю, продуктивних тварин і майна.
Блок
внутрішньогосподарського економічного середовища включає такі елементи: система
земельних відносин; система майнових відносин; система трудових відносин; форми
організації праці та її матеріального стимулювання; система розрахункових цін
на продукцію та тарифи на послуги і роботи.
З метою
забезпечення паритету цін між сільськогосподарськими товаровиробниками і
промисловими підприємствами необхідно забезпечувати співвідношення між цінами
на сільськогосподарську продукцію й цінами на промислові товари та послуги, що
споживаються аграрними підприємствами.
Відомо, що на всі
види продукції і послуг ціни мають тенденцію до зростання, а тому виникає
об’єктивна необхідність у визначенні цінового співвідношення через показник
індексу номінального паритету (відношення індексу цін на сільськогосподарську
продукцію за відповідний проміжок часу на індекс цін на окремі види промислової
продукції та послуг).
У Законі України
«Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»
підкреслюється, що цінова політика в аграрній сфері здійснюється на основі
вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою
доходів товаровиробників і антимонопольним контролем за цінами на продукцію
сільського господарства та матеріально-технічні ресурси.
Відтворення
виробництва сільськогосподарської продукції також забезпечується на основі
впровадження заставних цін і регулюванням доходів через систему державних
дотацій та субсидій. Так, останнім часом (з 6 червня 2003 року) прийнятий
Порядок нарахування і виплат коштів Державного бюджету України, передбачених для
доплат сільськогосподарським товаровиробникам за молодняк ВРХ підвищених
вагових кондицій, кондиційних свиней та курей-бройлерів у таких розмірах (за
кожний кг прийнятої живої маси): молодняк молочних і комбінованих порід – 1,30
грн., молодняк м’ясних порід, типів та їх помі сей – 1,50 грн., кондиційних
свиней – 0,85 грн.
Механізм
кредитного забезпечення аграрного виробництва передбачає за рахунок Державного
бюджету України компенсувати ставки за кредитами в розмірі не менше 50%
облікової ставки, встановленої НБУ.
Важливе місце в
підвищенні ефективності виробництва відводиться створенню закупівельно-збутових
кооперативів та агро торгових домів. Якщо останні створюються на районному
рівні, то обслуговуючі кооперативи – в системі сільських територій. Завдання
кооперативів – забезпечити приймання плодоовочевої продукції, молока, молодняку
ВРХ і свиней від аграрних підприємств, особистих селянських господарств,
фермерів, проведення розрахунків за неї та постачання в зворотному напрямі
комбікорму, насіння, племінного молодняку, мінеральних добрив та ін.
Ефективне
функціонування аграрних підприємств значною мірою залежить від створення
внутрішньогосподарського економічного середовища. В умовах ринкових відносин
особлива роль відводиться земельним і майновим відносинам. Аналіз умов договору
оренди землі свідчить, що в ньому не вказується грошова оцінка землі та її
якість, не визначена орендна плата в грошовому виразі, оцінка натуральної
продукції зазначена за ринковими цінами або за собівартістю (згідно з рекомендаціями
– за середньо біржовими цінами), строки орендної плати чітко не визначені.
Виробничо-економічні
відносини у підрозділах підприємства формуються з урахуванням удосконалення
його спеціалізації. Організаційно-виробничої структури, підвищення професійної
кваліфікації працівників і спеціалістів.
Важливе місце в
системі виробничих відносин відіграє форма організації праці з урахуванням
приватної власності на землю та майно. Найбільш поширеною формою
внутрішньогосподарської організації праці є бригада.
В умовах ринкових
відносин  виникає об’єктивна необхідність удосконалення внутрішньогосподарських
товарно-грошових відносин на основі неколективної, а персональної
відповідальності. Підрозділи основного виробництва, а також обслуговуючи
підрозділи розробляють відповідні програми і укладають  з адміністрацією 
підприємства, договори на виробництво відповідної  продукції та надання послуг.
З  метою
підвищення трудової, технологічної дисципліни і відповідальності за кінцеві
результати доцільно з урахуванням інтересів власника землі та майна будувати
відносини не з окремими підрозділами, а з конкретними працівниками.
Доцільно укладати
договір між підприємством і працівником у форму внутрішньогосподарського
лізингу, в якому виділяється об’єкт лізингу, термін та порядок виплати
лізингових  платежів (можливий фінансовий або оперативний
внутрішньогосподарський лізинг). Згідно з договором лізингоодержувач сплачує
підприємству певну плату виробленою продукцією як за ринковою ціною, так і за
собівартістю. 
У системі заходів
щодо ефективного використання трудових  ресурсів доцільно розробляти і укладати
трудові угоди (контракти) по всіх категоріях працюючих. Це дає можливість як
спеціалістам, так і працівникам різних підрозділів підприємства визначитися з
виконанням відповідних функцій, індивідуальним положенням про оплату праці,
знати свої  права, а також нести відповідальність за порушення трудової,
технологічної та фінансової дисципліни.
Таким чином,
практична реалізація основних елементів господарського механізму дає можливість
(навіть при обмежених інвестиціях) досягти вагомих показників
виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку села.  
[7.41-43]      
Висновки
і пропозиції
Ефективність
виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої
відображується у високій результативності використання живої та уречевленої у
засобах виробництва праці.
Економічна
ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної
кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби
при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.
Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення
результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і
її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення
якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і
уречевленої праці.
Об’єктом
дослідження даної курсової роботи є ВАТ «Комсомолець» Арцизького району
Одеської області. Період дослідження –
2004-2006 роки. Територія землекористування відкритого акціонерного товариства
(ВАТ) «Комсомолець» розташована на півдні міста Арциз — 2. На півночі
землекористування радгоспу обмежуються руслом р.Кагільник, на сході — землями
КСП « Путь Ілліча», на півдні, південному-заході землями сільського
господарства «Бургуджи», на заході та північному заході — землями ПСП
ім. Кірова.
Віддаль до
найближчої залізничної станції — Арциз — 5 км; до районного центру — 5 км.; до обласного центру — 160 км.
Землекористування
господарства розташоване в зоні різнотравно-злакових степів з посушливим
кліматом, недостатньою кількістю опадів та високою інсоляцією, а в літній період
нерідко з періодичними суховіями. По метеорологічним даним річна кількість
опадів складає 400 мм. Безморозний період триває 200 днів. Зима м’яка, коротка,
вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими  відлигами.
Середня місячна температура повітря  самого холодного місяця січня — 2,5. весна
дружня, наступає, зазвичай, в перших числах березня. Літо тривале, жарке. Осінь
тривала, тепла.
 ВАТ
«Комсомолець» має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній
продукції 22,95 %). Виноград займає 6,74 %, соняшник — 8,09 %, овочі — 0,74 %,
плоди — 3,77%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,7 %, ВРХ — 0,7 %.
На основі аналізу
показників вартості і структури товарної продукції бачимо, що вартість товарної
продукції по господарству у 2006 році порівняно з 2004 роком зменшилась на 1558
тис.грн. У 2004 році вона становила 9439 тис.грн, а у 2006 році 7881 тис.грн.
У структурі
товарної продукції в середньому за 2004-2006 роки найбільшу питому вагу займає
зерно — 22,95 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва,
який становить 0,53 можна зробити висновок, що ВАТ «Комсомолець» має
визначену вузьку галузеву спеціалізацію.
За досліджуваний
період (2004-2006 роки) в господарстві відбулися зміни. За останній рік в ВАТ
«Комсомолець» площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 20,1%.
Розмір земельної площі, зайнятої під ріллею теж зменшився на 19%.
Вартість основних
виробничих фондів зменшилась на 6,6%. Вартість валової продукції зменшилась на
6%, а вартість товарної продукції — на 16,5%. Відбулися зміни в складі
працівників, їх чисельність зменшилась на 44,4%.
Об’єм виробництва
основних видів продукції тваринництва зріс, а рослинництва значно зменшився.
Так, об’єм виробництва зерна зменшився на 10,1%, плодів — на 52,75, овочів — на
37,8%, винограду — на 25,9% і виробництво соняшника зросло на 33,5%. Об’єм
виробництва молока збільшився на 14,6%, а об’єм приросту ВРХ збільшився вдвічі
— на 107%.
Виробничі витрати
по господарству зменшились на 52,4%, а енергетичні ресурси залишились
незмінними.
Різко збільшилось
поголів’я худоби та птиці в умовних головах. Якщо в 2004 році вони складали
195,6 ум.гол., то в 2006 році — 277 ум.гол. Також збільшилась наявність
фізичних голів. Поголів’я ВРХ збільшилось на 139 голів або на 110,3%, а
поголів’я корів зменшилось на 2 голови або на 1,7%.
вартість валової і товарної
продукції зменшилась на 44% і  30% відповідно, прибуток
зменшився на 40,2%. Так, в 2004 році прибуток склав 639 тис. грн., а в
2006році – 382 тис. грн., тобто зменшився . Окупність
виробничих затрат зменшилась на 80,3%.
Виробництво валової продукції відповідно
збільшилось в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 17,7% і на 1-го
робітника, зайнятого в сільському господарстві – на 68,9%, а також збільшилась в
розрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського
призначення на 0,5%. Щодо прибутку, то в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь він зменшився на 25,5%, також на 100 грн.
основних виробничих фондів  сільськогосподарського призначення –на 35,6%, на 1-го
робітника зайнятого в сільському господарстві збільшився – на 6,4%. Що
стосується рівня рентабельності, то він збільшився. Якщо в 2004 році він складав
8,9%, то в 2006 році він значно зріс склав –12,5%. Дохід і чистий дохід від
реалізації продукції в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшились
відповідно на 15,5% і 16,5%.
Валовий прибуток збільшився на
13,4%. Щодо фінансових результатів від операційної діяльності, то вони
також збільшились на 5,3%. А ось чистий доход по підприємству
за останні роки спав на 38%, що є негативним  для
господарства.
Отже, в ВАТ “Комсомолець”
спостерігається середній прибуток, а з цим і низький  рівень
рентабельності, і валового прибутку. Отже, господарство не є
прибутковим, йому треба шукати шляхи підвищення прибутку.
Виробничий потенціал підприємтсва виражається так:
1.  Вартість
валової продукції рослинництва в розрахунку на 100 га ріллі збільшилась на 16,6%, хоча площа ріллі
в господарстві зменшилась. Виробництво зерна в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 23,1% завдяки низької врожайності, виробництво соняшника в розрахунку на 100 га ріллі зменшилось на 58,2%.
2. 
Фондовіддача зменшилась на 31,7% в результаті зменшення
вартості     валової продукції, фондомісткість також знизилась на 0,6 %.
3. 
В 2006 році порівняно з 2004роком було відпрацьовано
більше на 21,1% людино-днів, в результаті зменшення кількості працівників.
Отже, підвищився коефіцієнт використання персоналу на 21,2%. Виробництво
валової продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника по господарству
в цілому збільшилось на 68,6% , виробництво валової продукції
рослинництва на 1 середньорічного працівника збільшилось на 87,7%о. В
тваринництві обсяг валової продукції зменшилось на 1,2 % внаслідок зменшення кількості
працівників.
Рівень інтенсивності виробництва
ВАТ “Комсомолець”, який в свою чергу характеризується показниками даного
господарства за останні три роки, а саме в 2006 році порівняно з 2004 роком
вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь збільшилась на 16,9%, разом з тим зменшились поточні виробничі витрати з розрахунку
на 1 га сільськогосподарських угідь, а саме на 40,4%, а виробничі витрати в
рослинництві на 1 га ріллі підвищились на 60,8%.
За трирічний період кількість
енергетичних потужностей з розрахунку на 1 га ріллі зросла на 23,5%. Кількість умовних голів в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилась на
77,9%.
Рівень економічної ефективності
інтенсифікації характеризується збільшенням виробництва на 1 га сільськогосподарських угідь валової продукції – всього у 2006 році порівняно з 2004 роком на
17,6%, а також зменшенням  прибутку на 22,3 %. Урожайність зернових культур
зменшилась на 26,3%, урожайність соняшника зменшилась на 39,5% і також зросла
продуктивність корів  на 16,5%. Окупність виробничих витрат збільшилась на
97,3%, а рівень рентабельності збільшився на 40,4%.Це показники, що стосуються
господарства в цілому, а тепер розглянемо рівень інтенсивності і економічну
ефективність інтенсифікації окремо по рослинництву і по тваринництву.
Характеризуючи рівень
інтенсивності рослинництва, можна відмітити, що виробничі затрати на 1 га зернових в 2006 році  зросли. Якщо в 2004 році вони складали 2442,5грн., то в 2006 році — 3764,4грн. Виробничі затрати на 1 га соняшника в 2006 році зменшились на 6129,5грн. не
дивлячись на те, що в 2004 році вони були більші майже вдвічі. Затрати праці на
виробництво одного центнера продукції зернових набагато менші чим затрати на
виробництво 1 ц винограду, це, насамперед, пов’язано з
процессом виробництва. Так, по зерну затрати праці в 2004 році становили 0,1197люд.-годин, у 2006 році
— 0,293 люд.-год, а для винограду вони становлять: в 2004 році — 9,857
люд.-год, в 2006 році — 7,0 люд.-годин.
Також важливо зазначити, що всі рослини в 2006 році
окрім соняшнику є прибутковими. Від соняшнику в 2006 році отримано збиток в
розмірі 135 тис.грн.
Щодо рівня рентабельності рослинництва,
то лише в виноградарстві та плодівництві він збільшився, а по
інших культурах він знизився. Рвень рентабельності вирощування винограду в 2004
році становив 106%, а в 2006 році став 200,8%, отже, ця культура є
рентабельною.
Основна продукція
тваринництва в ВАТ«Комсомолець » — збиткова.
Зважаючи на те,
що в 2006 році виручка по ВРХ зросла і був отриманий збиток у розмірі 40 тис.
грн., рівень рентабельності = — 33,6%, тобто продукція ВРХ є нерентабельною .
Продукція молока є більш вигідною. Так, у 2006 році виробництво збільшилось на
311 ц., виручка від реалізації збільшилась на 49 тис.грн, а прибуток (збиток)
склав  7 тис. грн., рівень рентабельності  — 95,6 %. 
2006 рік по відношенню до 2004 року є менш
продуктивним. Вартість валової продукції зменшилась на 6 % порівняно з 2004
роком. Товарна продукція також зменшилась на 16,5 %.
Розглянувши
фінансові результати діяльності ВАТ «Комломолець» можна зробити такі висновки:
дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2004 році становив
11199 тис.грн, а у 2006 році 9459 тис.грн. отже, дохід зменшився на 1740
тис.грн. чистий дохід (виручка) зменшився на 1560 тис.грн. собівартість
реалізованої продукції зменшилась на 1664 тис.грн, що є позитивним для
підприємства. Рівень рентабельності рослинницької галузі зменшився на 7,5 %, а
тваринницької  галузі – збільшився порівняно з 2004 роком на 42,6 %.
Шляхом
підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва для ВАТ
«Комсомолець» повинні бути такі основні заходи :
ü 
Поліпшення
використання землі;
ü 
Підвищення
її родючості;
ü 
Раціональне
використання виробничих фондів;
ü 
Впровадження
комплексної механізації та автоматизації виробництва;
ü 
Підвищення
якості і збереження виробленої продукції;
ü 
Широке
використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці, оренди
як прогресивної форми господарювання;
ü 
Розвиток
сільськогосподарського використання на основі різноманітних форм власності,
видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для
самостійної та інтенсивної роботи.
Важливим
напрямком зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є
підвищення рівня забезпеченості господарства основними і оборотними фондами та
поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського
виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте, спостерігається
деяке зниження фондовіддачі.


Список
використаної літератури:
1. Закон України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p.,
№996-XІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). –1999. –№40. – ст.365.
2. Положення про порядок здійснення
аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: Затв.Наказом
Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України 26.01.2001р., №
49/121 // Українська Інвестиційна Газета, Нормативна База. — 2001.- № 9
(281).-С.7-11.
3.Вітков М.С. Основні фактори
інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку// Економіка
АПК, 2005, №2
4. Россоха В.В.-Ефективність
використання виробничого потенціалу в аграрній сфері АПК//Економіка АПК,
2004.-№6
5. Ситник В.П.-Впровадження наукових
розробок у виробництво: стан і перспективи//Економіка АПК, 2005.-№2
6. Котикова О.І.-Земля та її
потенціал у виробничій функції: особливості і шляхи підвищення ефктивності
використання// Економіка АПК, 2006.-№12
7.Мойса М.Я., Крюкова І.О.-Ресурсний
потенціал аграрних підприємств та економічний механізм його раціонального
використання// Економіка АПК, 2004,№2
8. Аранчій В.І., Чумак
В.Д.-Удосконалення організаційно-економічного механізму фінансової стабілізації
аграрних підприємств// Економіка АПК, 2004,№2
9. Сахно Л.А.-Удосконалення
економічних відносин в інтегрованих агропромислових підприємствах//Економіка
АПК, 2004.-№8
10. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних
підприємств. – К.:КНЕУ, — 2002,-с.624
11. Афанасьєв М.В. Економіка
підприємства: Навчально-методичний посібник/ М.В.Афанасьєв, А.Б.Гончаров.- Х.:
ВД «ІНЖЕК», 2003. — 410c 
12. Бойчик І.М. Економіка
підприємства: навчальний посібник. – К: Каравела,–2001,-с.298
13. Бондар Н.М. Економіка
піддприємства: Підручник.-К.:2005. — 530с. 
14. Варналій З.С. Основи
підприємництва: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2002. — 236 с
15. Горлачук В.В., В’юн В.В., Сохнич
А.Я. Управління земельними ресурсами: розвиток екологічної інфраструктури
землекористування. – Львів: НВФ «Українські технології», 2002.-с.28
16. Коробов М.Я.
Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання,
2000. – 378 с.
17. Луцький І.М., Манів З.О.
Економіка підприємства: Підручник.-К.: Знання, 2004. — 487с.
18. 19. Мец В.О. Економічний аналіз
фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 1999. – 132 с.
19. Економічна енциклопедія:У трьох
томах. Т.З./Редкол.:…С.В. Мочерний (відпр.ред.),та ін.-К.: Видавничий центр
«Академія»,2002. — 952с.
20.Мацибора В.І. Економіка сільського
господарства.- К.:Вища школа. — 1995. — 415с
21. Осипов В.І. Економіка
підприємства: Підручник.- Одесса: Маяк, 2005. — 724с
22. Примак І.Д. Системи землеробства:
історія їх розвитку і наукові основи/ за р15. Экономика предприятия: Учебник/
М.Г.Грещак, В.М.Колот, П.НаливайкоА, С.Ф.Покропивний; Под ред. Покропивного
С.Ф.- К.: КНЕУ, 2003. — 608с
едакцією І.Д. Примака.-Біла Церква,
2004, — 528с.
23. Слав’юк Р.А. Економіка сільського
господарства.-Л.: Вежа, 1999. — 196с
24. Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В.,
Тихоненко О.В., Феденко В.П. Наукові засади сталого розвитку землекористування:
принципи, індикація, показники// Землевпорядкування. — 2002, -№2.-с.13
25.Топіха І.Н. Економіка аграрних підприємств:
Підручник.-К.:2001. — 461с.
26. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І.
Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.:”Каравела”, 2003. – 432
с.