Відновлення
платоспроможності підприємства ПЕК за рахунок власних коштів.
ПЛАН
Вступ. 3
1. Внутрішні джерела
фінансової санації 4
2. Санація балансу
підприємства ПЕК.. 8
					







3. Альтернативна
санація. 15
Висновок. 18
Список використаної
літератури. 19


Вступ
Становлення і розвиток в
Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і
правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової
діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий
стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому. Вихід України
з тривалої економічної кризи безпосередньо пов’язаний з поліпшенням фінансового
стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.
За цих умов необхідна
сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного
підприємства. У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання
пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах,
коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась
необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої
кризи. В даний час кожен суб’єкт, незалежно від виду основної діяльності і
форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий
стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.
Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його
неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих
втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства.
Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та
стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої
роботи в ринкових умовах.
Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей
відновлення платоспроможності підприємства ПЕК за рахунок власних коштів.


1. Внутрішні джерела фінансової
санації
У літературі з
питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову
кризу:
1. 
Захисна
реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих
підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення
персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних
цін та (або) обсягів реалізації продукції.
2. 
Наступальна
реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових
технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових
ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної
концепції контролінгу та управління.
Залежно від
вибраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог
внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових
резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності
підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від
залучення зовнішніх фінансових джерел. Водночас, на підприємствах, які
перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела
самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх резервів
фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення)
платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за
такими основними напрямами:
1. 
Реструктуризація
активів.
2. 
Зменшення
(заморожування) витрат.
3. 
Збільшення
виручки від реалізації.
Першу групу
санаційних заходів пов’язано зі зміною структури та складу активної сторони
балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та
структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види
санаційних заходів:
а) мобілізація
прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, яку
не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активній стороні
балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів
підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих
резервів здійснюється:
· 
через
реалізацію окремих об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не
пов’язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди
невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні
папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо);
· 
у
результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів, які неможливо
реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (такий метод
реструктуризації активів не пов’язаний із реальним поліпшенням
платоспроможності, .однак безпосередньо впливає на підвищення
кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється
структура пасивів (збільшується стаття «Статутний капітал» чи
«Додатковий капітал»);
б) використання
зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних
фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний
або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій
компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг
даного об’єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується.
Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з
причини своєї збитковості може отримати значну економію на податкових платежах,
які супроводжують операцію купівлі-продажу даного об’єкта основних фондів;
в) лізинг основних
фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення
санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних
інвестиційних ресурсів;
г) здача в оренду
основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;
д) оптимізація
структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних
оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва
тощо);
е) продаж
окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої
операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання
виробництва на більш прибуткові види діяльності;
є) використання
давальницької сировини, тобто — спосіб завантаження виробничих потужностей
підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству
безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є
власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини
розглядається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі
частину готової продукції або певні грошові кошти;
і) рефінансування
дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних
активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів,
що негативно впливає на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню
платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості.
Станом на початок 2000 року дебіторська заборгованість суб’єктів господарювання
перевищувала обсяг ВВП країни у півтора рази. Це є суттєвим резервом
відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі.
Тому фінансовий менеджмент мусить використати всі наявні можливості для
погашення заборгованості.
До основних форм
рефінансування дебіторської заборгованості належать:
· 
Факторинг
(продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи
банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через
факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги
за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули
(прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками.
Підприємства поступаються правом на одержання грошей згідно з платіжними
документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми
дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди
факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості операції, чинної
відсоткової ставки та строків настання платежу).
· 
Облік або
дисконт векселів. Зміст цієї операції полягає в тім, що банк, придбавши вексель
за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред’явнику, а платіж отримує
тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю
операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і
переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк
утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто
оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив,
придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу,
також називається дисконтом.
· 
Форфейтинг
— кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера
векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером. Продавцем вимог
за форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом
і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного
ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється
за участю банківської установи і є також однією із форм трансформації
комерційного кредиту в банківський.
Крім того, у
межах заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться
комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, у тім числі
зверненням із позовом до арбітражного суду. Порядок доарбітражного врегулювання
спорів та позовного звернення до арбітражного суду детально описано далі.
2. Санація балансу підприємства
ПЕК
Розглянемо тепер
комплекс санаційних заходів, спрямованих на реструктуризацію пасивів
підприємства ПЕК. Ці заходи пов’язані зі зміною розмірів та структури
фінансових джерел формування активів.
Маючи збитки,
підприємства, як правило, не зацікавлені показувати їх у своїй звітності,
зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні
баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб’єктам
господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із
зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів
збиткове підприємство є непривабливим об’єктом фінансування.
Відтак збиткові
підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація
передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та
прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств
можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового
призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного
прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства.
Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не
поліпшуються, оскільки підприємство не залучає додаткових фінансових ресурсів.
Санація балансу
за рахунок санаційного прибутку доцільна лише тоді, коли вичерпано інші
можливості покриття балансових збитків. Даний (розрахунковий) прибуток
утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства. Санаційний
прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних
корпоративних прав (акцій, паїв) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих
прав, або в результаті їх безкоштовної передачі для анулювання, зниження
номінальної вартості або за одержання безповоротної фінансової допомоги від
власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації
підприємства осіб. Перша складова санаційного прибутку дорівнює різниці між
номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і
витратами, пов’язаними з процедурою викупу прав та зменшення статутного фонду.
Якщо корпоративні права надаються для анулювання безкоштовно, то санаційний
прибуток дорівнюватиме номінальній вартості наданих для анулювання прав за
мінусом витрат, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу.
Порядок зменшення
статутного фонду підприємств. Основні цілі та завдання зменшення статутного
фонду підприємств:
· 
одержання
санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;
· 
урівноваження
(або перевищення) номінальної вартості акцій (паїв) з їхньою ринковою ціною,
оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна
буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій. Залучення засобів через
додаткову емісію корпоративних прав у даному разі неможливе;
· 
приведення
у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром
його власного капіталу, оскільки з метою підвищення платоспроможності
підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що й
спричинятиметься до такої невідповідності;
· 
концентрування
статутного капіталу в руках найбільш активних власників.
У зв’язку з тим,
що найпоширенішими формами організації бізнесу в Україні є акціонерні
товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, ми будемо досліджувати
механізм зменшення статутного капіталу підприємства на прикладі саме цих видів
господарських товариств.
Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджене «Положення про
порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерних товариств».
Цим положенням та Законом України «Про господарські товариства»
передбачено два методи зменшення статутного фонду акціонерного товариства:
1. 
Зменшення
номінальної вартості акцій (деномінація).
2. 
Зменшення
кількості акцій існуючої номінальної вартості. Зменшення номінальної вартості
може здійснюватися об’єднанням кількох акцій в одну (конверсія). Обсяги
зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів,
пайовиків. Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду
приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах
(загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що
мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів)1.
Наприклад, статутний
фонд підприємства ПЕК становить 100 000 грн., збитки — 12 000 грн. Загальними
зборами товариства прийнято рішення щодо зменшення статутного фонду шляхом
передачі до анулювання корпоративних прав номінальною вартістю 11 000 грн.
Окрім цього, один з кредиторів частково списав короткострокову заборгованість
підприємства зі сплати процентів за користування кредитом на суму 2 000 грн.
Якщо не
враховувати податкові нюанси, то баланс підприємства в ході проведення вказаних
операцій буде змінюватися таким чином (таблиця 1, 2).
Таблиця 1
Баланс
підприємства до зменшення статутного фонду























Актив
Пасив


1. Основні засоби
60 000
1. Статутний фонд
100 000


2. Запаси і витрати
30 000
2. Непокриті збитки
 — 12 000


3. Дебіторська заборгованість
15 000
3. Довгострокові пасиви
10 000


4. Грошові кошти
3 000
4. Короткострокові пасиви
10 000


Баланс
108 000
Баланс
108 000



Таблиця 2
Баланс
підприємства після зменшення статутного фонду























Актив
Пасив


1. Основні засоби
60 000
1. Статутний фонд
89 000


2. Запаси і витрати
30 000
2. Резервні фонди
1 000


3. Дебіторська заборгованість
15 000
3. Довгострокові пасиви
10 000


4. Грошові кошти
3 000
4. Короткострокові пасиви
8 000


Баланс
108 000
Баланс
108 000



Санаційний
прибуток в сумі 13 тис. грн.. який утворився внаслідок зменшення статутного
фонду та списання заборгованості, спрямовується на покриття балансових збитків
та на формування резервних фондів.
Законодавством
України встановлено чіткий порядок зменшення статутного фонду підприємств.
Нормативне регулювання в цій сфері здійснюється з метою захисту майнових
інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про
зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до
державного реєстру. Реєстрація випуску акцій та інформації про емісію акцій у зв’язку
зі зменшенням статутного фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок
реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про емісію.
Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається,
оскільки в даному разі зменшується капітал, у межах якого власники підприємства
відповідають перед його кредиторами. Зауважимо, що виконавчі органи
підприємства несуть персональну відповідальність за факт зменшення статутного
фонду та повернення внесків власникам у разі заперечень кредиторів. Рішення
зборів засновників не звільняє дирекцію (правління) від відшкодування збитків
кредиторам, оскільки воно набуває правової сили лише після внесення змін до
державного реєстру.
У повідомленні
про загальні збори акціонерів з приводу зміни розмірів статутного фонду
обов’язково зазначаються:
а) мотиви, спосіб
та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;
б) проект змін до
статуту, пов’язаних зі змінами розміру статутного фонду;
в) дані про
кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їхню загальну
вартість;
г) відомості про
нову номінальну вартість акцій;
д) права
акціонерів за додаткового випуску акцій або за їхнього вилучення;
є) дата початку і
закінчення передплати на акції, що додатково випускаються або вилучаються.
Рішенням
акціонерного товариства про зменшення розмірів статутного фонду об’єднанням
акцій, акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніше,
ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.
Законодавством
установлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані зі
зменшенням статутного фонду. У разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій
у зв’язку зі зменшенням статутного фонду через зменшення номінальної вартості
акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за
вартістю, не нижчою від номінальної. Проте досить часто великі акціонери,
власники контрольних пакетів акцій надають свої акції для анулювання
безкоштовно, роблячи таким чином посильний внесок у фінансування санації. За
економічним змістом зменшення статутного фонду з метою покриття балансових
збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального
капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для
власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а
тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.
Санація викупом
акцій (придбанням паїв) у власників. Акціонерне товариство має право викупити в
акціонера оплачені ним акції для наступного перепродажу, розповсюдження серед
своїх працівників або анулювання. Указані акції мають бути реалізовані або
анульовані у строк, не більший за один рік. Те саме стосується і товариства з
обмеженою відповідальністю щодо придбання ним паїв учасників товариства .
За санації через
викуп емітентом корпоративних прав у їхніх держателів підприємство повинно, без
огляду на складний фінансовий стан, мати в своєму розпорядженні достатньо
ліквідних засобів, необхідних для виплати відшкодування власникам акцій (паїв).
Іншою важливою умовою такого методу санації є те, що для акціонерного
товариства, наприклад, викуп акцій є доцільним лише за курсом, нижчим від
номінальної вартості. В іншому разі санаційний прибуток, який може бути
спрямований на покриття балансових збитків, не створюється, а отже, зменшувати
статутний фонд немає сенсу.
Розглянемо другий
приклад. Споруду, яка входить до складу основних фондів невиробничого
призначення акціонерного товариства ПЕК балансовою вартістю 20 000 грн.,
реалізовано за ЗО 000 грн. Виручку від реалізації цього об’єкта товариство
використало для придбання власних акцій номінальною вартістю 37 000 грн. (курс
40,62 грн. за одну акцію номінальною вартістю 50 грн.). Власні акції
підприємства відображаються в активі балансу за ціною їх придбання (податкові
аспекти у розрахунках не враховуються). В результаті такої операції
здійснюється перенесення суми з однієї активної статті балансу на іншу.
Безпосередньо після цього придбані акції анулюються (вартість активів
зменшується на 20 000 грн.) з одночасним зменшенням статутного капіталу на
номінальну вартість анульованих акцій (37 000 грн.). Виникає санаційний
прибуток у розмірі різниці між номінальною вартістю анульованих акцій і курсом
їх придбання. Окрім цього, підприємство отримає прибуток від реалізації
основних фондів у сумі 10 000 грн. Цей прибуток спрямовується безпосередньо на
покриття балансових збитків. Баланс підприємства в процесі проведення санації
буде змінюватися так (табл. 3-5).
Таблиця 3
Баланс
підприємства перед проведенням санації, грн.



















Актив
Пасив


1. Основні засоби
45 000
1. Статутний фонд
80 000


2. Оборотні засоби
60 000
2. Непокриті збитки
 — 15 000


3. Довгострокові пасиви
30 000


4. Короткострокові пасиви
10 000


Баланс
105 000
Баланс
105 000



Таблиця 4
Баланс
підприємства після придбання власних акцій, грн.





















Актив
Пасив


1. Основні засоби
25 000
1. Статутний фонд
80 000


2. Власні акції
30 000
2. Непокриті збитки
 — 5 000


3. Оборотні засоби
60 000
3. Довгострокові пасиви
30 000


4. Короткострокові пасиви
10 000


Баланс
115 000
Баланс
115 000



Таблиця 5
Баланс
підприємства перед проведенням санації, грн.



















Актив
Пасив


1. Основні засоби
25 000
1. Статутний фонд
43 000


2. Оборотні засоби
60 000
2. Резервний фонд
2 000


3. Довгострокові пасиви
30 000


4. Короткострокові пасиви
10 000


Баланс
85 000
Баланс
85 000



За використання
такого методу санації підприємство може покрити показані в балансі збитки,
однак його платоспроможність та ліквідність дещо погіршуються, оскільки для
придбання власних корпоративних прав витрачаються ліквідні засоби.
3. Альтернативна санація
 Форма фінансової
санації з допомогою власників підприємства, коли акціонер (пайовик) на
добровільних засадах може зробити вибір між деномінацією чи консолідацією — з
одного боку, та здійсненням безповоротної фінансової допомоги — з іншого,
називається альтернативною санацією.
Альтернативна
санація поєднує елементи чистої санації (зменшення статутного фонду) та санації
із залученням додаткових внесків власників. За такої форми санації перед
акціонерами (власниками) стоїть проблема вибору: або вони здійснюють цільові
внески для погашення балансових збитків підприємства1 і зберігають належну їм
частку (в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного
фонду, або погоджуються на зниження номінальної вартості, не здійснюючи жодних
доплат, фінансові наслідки обох видів санації для власників корпоративних прав
підприємства однакові, проте для суб’єкта господарювання найліпшим буде
здійснення додаткових внесків, оскільки в такому разі залучаються додаткові
ліквідні засоби, а отже, поліпшується платоспроможність підприємства.
Наприклад, визначимо,
яким має бути розмір альтернативних цільових внесків для покриття балансових
збитків за заданої номінальної вартості акцій (НВ) в 50 у.о. (кількість акцій
становить 40 шт.) та запланованому розмірі валового санаційного прибутку в 1500
у.о. Баланс підприємства до проведення санації має такий вигляд (табл. 7).
Таблиця 7
Баланс підприємства
до проведення санації, тис. грн.























Актив
Пасив


1. Основні засоби
1200
1. Статутний фонд
2000


2. Запаси і витрати
1500
2. Непокриті збитки
 — 1080


3. Дебіторська заборгованість
200
3. Довгострокові пасиви
1200


4. Грошові кошти
20
4. Короткострокові пасиви
800


Баланс
2920
Баланс
2920



Балансовий
(розрахунковий) курс акцій (БК) становить:
БК = (Власний
капітал / Статутний капітал) * 100 = (2000-1080) / 2000*100=46%, або 23 у.о.
(50 * 46%)
У разі чистої
санації для одержання запланованого санаційного прибутку статутний капітал слід
зменшити на 1500 у.о. (до 500 у.о.). Співвідношення, за яким зменшуватиметься
статутний фонд, становитиме 4 : 1 (2000/500). Це означає, що кожен акціонер із
кожних чотирьох належних йому акцій три віддає для анулювання. Ураховуючи
існуючий балансовий курс акцій, збиток акціонера за повернення ним трьох акцій
становитиме 69 у.о. (23 х 3). Акціонер, який робить додаткові внески, буде в
такій самій ситуації: для одержання однієї повноцінної акції після санації він
має зробити доплату в розмірі 69 у.о.
Розрахункова
вартість однієї акції після санації дорівнює сумі номінальної вартості акції та
чистого санаційного прибутку (ЧСП), який припадає на 1 акцію.
ЧСП (1 акція) =
(Валовий санаційний прибуток — покритий збиток) / кількість акцій після санації
Валовий
санаційний прибуток — це різниця між розміром статутного фонду до і після
санації. Балансовий курс акції після санації (БКС) становитиме:
БКС = НВ + ЧСП =
50 + ((2000-500-1080)/10) = 92 у.о.
Баланс
підприємства після проведення санації матиме такий вигляд (табл. 8).
Таблиця 8
Баланс
підприємства до проведення санації, тис. грн.























Актив
Пасив


1. Основні засоби
1200
1. Статутний фонд
500


2. Запаси і витрати
1500
2. Чистий санаційний прибуток
420


3. Дебіторська заборгованість
200
3. Довгострокові пасиви
1200


4. Грошові кошти
20
4. Короткострокові пасиви
800


Баланс
2920
Баланс
2920



Балансовий курс
однієї акції після санацій становитиме 184 % (((500+420)/500)*100). Це означає,
що держатель однієї акції після санації одержав приріст вартості в розмірі 69
у.о. Отже, збиток, який мав акціонер на кожні чотири старі акції, компенсується
приростом вартості однієї акції. Фінансовий стан акціонера, який віддав свої
акції для анулювання до і після санації, не змінився. Такий самий результат і
для акціонера, який робить доплати.
Цільові внески
акціонерів на покриття збитків можуть здійснюватися тільки на добровільній
основі. Навіть рішення зборів акціонерів не може зобов’язати окремого
співвласника надати безповоротну фінансову допомогу підприємству. Рішення
акціонера на користь доплати чи анулювання акцій залежить від того, як він
оцінює перспективи розвитку даного підприємства, зокрема майбутню динаміку
біржового курсу його акцій.
Крім названих
форм фінансової участі власників у санації підприємства, слід згадати також
надання фінансових ресурсів на умовах позики. Ідеться як про безпосереднє
кредитування власниками свого підприємства, так і про надання ними гарантій та
поручительств (інших видів кредитного забезпечення). Надання позик власниками,
коли існує загроза можливого банкрутства підприємства, пов’язане з надзвичайним
ризиком.


Висновок
Санація — це система
фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних
заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності, ліквідності та
прибутковості підприємства-боржника. Метою інституту санації у процедурі
провадження справи про банкрутство є відновлення ефективності виробничої
діяльності підприємства у фінансової кризі. 
План санації повинен
містити: аналіз причин фінансової кризи; оцінку фінансового стану підприємства
до початку санації; заходи щодо нормалізації фінансового стану підприємства, що
є у фінансової кризі; інформацію про те, наскільки реалізацію плану санації
поліпшує виробничо-економічного стану підприємства; порівняльні розрахунки
задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та ц разі
задоволення вимог проведення ліквідаційних процедур; прогнозні показники фінансово-майнового
стану підприємства у процесі та після реалізації плану санації із вказівкою
строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів. 
Санація вважається
успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел,
проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство
виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення
банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у
довгостроковому періоді.


Список
використаної літератури
1.  Бандурка О.М., Коробов М.Я та
ін. Фінансова діяльність підприємства. К.: Либідь, 2005.
2.  Бланк Н.А. Основы финансового
менеджмента. К., Ника-Центр, 2004.
3.  Бойчик І.М., Харів П.С.,
Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч. посібник. Львів: Сполом, 2007.
4.  Гальчинський А.С., Єщенко
П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 2006.
5.  Енциклопедичний словник
бізнесмена: Менеджмент, маркетінг, інформатика // За ред. М.І. Молдованова. К.,
Техніка, 2003.
6.  Партин Г.О., Загородній А.Г.
Фінанси підприємств: Навч. посібник. Львів, ЛБІ НБУ, 2003. 
7.  Слав’юк Р.А. Фінанси
підприємств: Навч. посібник. Луцьк, Вежа, 2008